Рішення

від 10.06.2022 по справі 497/1121/2021

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10.06.2022

Справа № 497/1121/2021

Провадження № 2/497/18/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

10.06.2022 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кравцової А.В.,

секретар судового засідання Бекметова Х.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Артьомової Т.К.,

відповідача ОСОБА_2 та його представників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

25.06.2021р. позивач звернулася до суду вищевказаним уточненим позовом, яким просила ухвалити рішення, яким:

визнати за нею, позивачкою, у порядку поділу майна подружжя право особистої власності на 2 / 3 частини житлового будинку загальною площею 228,8кв.м. і житловою 188,5кв.м., з надвірними спорудами і господарськими будівлями, та право власності на 2 / 3 частини земельної ділянки під будинком, площа ділянки 0,0561га, кадастровий номер 5121410100:02:006:0201, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її, позивачки, користь 145559грн. 34коп. в якості компенсації за 2 / 3 частини мікроавтобуса марки «Mersedes-Benz Sprinter 311 CDI», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

залишити за нею, позивачкою, право власності на майно, яке належало їй до шлюбу з відповідачем, а саме: ліжко (вільха) вартістю 2000грн.; 2шт. тумби для спальні (вільха) вартістю 500грн.; шафу (вільха) вартістю 1000грн.; тумбу під телевізор (зі скляними дверцятами) вартістю 300грн.; диван вартістю 2000грн.; 2шт. крісел вартістю 2000грн.; трюмо з дзеркалом вартістю 300грн. та пуфик вартістю 100грн., а всього майна на суму 8200грн.;

визнати за нею у порядку поділу майна подружжя право особистої власності на наступне майно: 1) кондиціонер «ERGO», 2шт.- вартістю 17400грн., 2) кондиціонер «Sensei» - вартістю 1000грн., 3) телевізор «LG» - вартістю 8000грн., 4) пилосос «Zelmer» - вартістю 3000грн., 5) електроконвектор- вартістю 700грн., 6) морозильний ларь- вартістю 6300грн., 7) духова шафавмонтована - вартістю4000грн., 8) витяжка- вартістю 2000грн., 9) котел «Ariston» - вартістю 5000грн., 10) пральна машина «LC» - вартістю 4000грн., 11) посудомийка «БЕКО» - вартістю 7000грн., 12) холодильник «ERGO» - вартістю 12000грн., 13) кухня ламінована- вартістю 30000грн., 14) кухня кутова- вартістю 1500грн., 15) куточок кухонний зі столом та стільцями- вартістю 750грн., 16) гідробокс- вартістю 17000грн., 17) пенал для ванної кімнати- вартістю 4000грн., 18) тумба з рукомийником- вартістю 3000грн., 19) дзеркало в ванній кімнаті- вартістю 2000грн., 20) сушилка для рушників- вартістю 1000грн., 21) унітаз- вартістю 3000грн., 22) шафа-купе «Ольха» - вартістю 5000грн., 23) люстра (дзеркальна під кришталь)- вартістю 6000грн., 24) люстра ретро- вартістю 3000грн., 25) люстра (тканева)- вартістю 1500грн., 26) тюль 2шт.- вартістю 1000грн., 27) карнизи- вартістю 600грн., 28) мопед «Honda» - вартістю 18000грн., всього на суму 164750грн.;

припинити право особистої власності за відповідачем Терзі ВП. у порядку поділу майна подружжя на 2 / 3 частини житлового будинку загальною площею 228,8кв.м. і житловою 188,5кв.м., з надвірними спорудами і господарськими будівлями, та право власності на 2 / 3 частини земельної ділянки під будинком, площа ділянки 0,0561га, кадастровий номер 5121410100:02:006:0201, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її, позивачки, користь, судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивачка у позові посилається на те що нею та відповідачем ОСОБА_2 , було укладено шлюб, який рішенням Болградського районного суду Одеської області від 30.04.2021 року був розірваний, та від якого в них є двоє малолітніх дітей: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є інвалідом дитинства, та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з нею, позивачкою. Ршенням Болградського районного суду Одеської області від 30.04.2021р. з відповідача ОСОБА_2 на її, позивачки, користь, стягнуто аліменти для утримання дітей в твердій грошовій сумі в розмірі по 2000грн. щомісячно на кожну дитину.

Крім того, протягом шлюбу вони, сторони, набули спільне часткове право власності на спільне майно подружжя, - рухоме і нерухоме майно, однак між нею, позивачкою, та відповідачем не досягнуто добровільної згоди у поділі майна, яке є їхньою власністю.

Так, ними, сторонами, протягом шлюбу, за спільні кошти подружжя, разом, було придбано домоволодіння житловий будинок загальною площею 228,8кв.м. і житловою 188,5кв.м., з надвірними спорудами і господарськими будівлями, та спільне часткове право власності на земельну ділянку під цим будинком площею 0,0561га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських споруд і споруд (присадибна ділянка), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , проте оформлене це нерухоме майно на ім`я відповідача.

Вартість цього домоволодіння складається з наступного: з вартості земельної ділянки 110тис. грн. (згідно рекламних оголошень продажу земельних ділянок в м.Болград, середня вартість земельної ділянки становить 20000грн. за 1 сотку, копії оголошень додано до позову; та з вартості житлового будинку з господарськими будівлями і надвірними спорудами, яка, згідно Звіту від червня 2021р., визначена експертом в розмірі 92тис.200грн.

А, також, за період проживання у шлюбі з 2007 року до лютого 2021 року, у домоволодіння ними, сторонами, також за спільні кошти подружжя були придбані побутові речі та майно, а саме: 1) кондиціонер «ERGO» 2шт. вартістю 17400грн.; 2) кондиціонер «Sensei» - 1000грн.; 3) комплект відеоспостереження -8000 грн.; 4) домофон - 4000грн.; 5) сигналізація в будинку (комплект) - 6000грн.; 6) автоклав - 3000грн.; 7) компресор «Дніпро» - 4000грн.; 8) зварочний апарат «Протон» - 1500грн.; 9) бензопила - 2000грн.; 10) бетонозмішувач - 1500грн.; 11) гідрофор - 3000грн.; 12) електроподрібнювач «Елікор» -800 грн.; 13) витяжка - 750грн.; 14) телевізор «Samsung» - 5900грн.; 15) телевізор «LG» - 8000грн.; 16) пилосос «Zelmer» -3000грн.; 17) електроконвектор - 700грн.; 18) морозильна камера «Vestfrost» - 6000грн.; 19) морозильний ларь - 6300грн.; 20) електром`ясорубка «Zelmer» - 800грн.; 21) мікрохвильова піч «LG» - 4000грн.; 22) духова шафа вмонтований - 4000грн.; 23) витяжка - 2000грн.; 24) пароварка «Zelmer» - 600грн.; 25) електросоковижималка - 500грн.; 26) ручна м`ясорубка - 250грн.; 27) тостер - 250грн.; 28) овочерізка - 250грн.; 29) міксер - 200грн.; 30) котел «Ariston» - 5000грн.; 31) пральна машина LG»- 4000грн.; 32) посудомийна машина « БЕКО» - 7000грн.; 33) холодильник «ERGO» - 12000грн.; 34) холодильник б/у - 3000грн.; 35) електродуховка - 300грн.; 36) радіатори для опалення б/у - 5000грн.; 37) скороварка - 800грн.; 38) ваги на 200 кг - 1000грн.; 39) керхер «Makita» - 5000грн.; 40) мопед «Honda» - 18000грн.; 41) кухня ламінована - 30000грн.; 42) кухня кутова - 1500грн.; 43) куток кухонний зі столом та стільцями - 750грн.; 44) гідробокс - 17000грн.; 45) пенал для ванної кімнати - 4000грн.; 46) тумба з рукомийником - 3000грн.; 47) дзеркало в ванній кімнаті - 2000грн.; 48) рушникосушилка - 1000грн.; 49) унітаз - 3000грн.; 50) шафа-купе (темне дзеркало) - 5800грн.; 51) шафа-купе «Ольха» - 5000грн.; 52) люстра (дзеркальна під кришталь) - 6000грн.; 53) люстра ретро - 3000грн.; 54) люстра (матерчата) - 1500грн.; 55) тюль 2 шт. - 1000грн.; 56) карнизи - 600грн.; 57) клітки переносні 12 шт. - 2500грн; 58) клітки вмонтовані в мікроавтобусі - 3000грн.; 59) клітки на подвір`ї - 5000грн.; 60) шпалери 5 рулонів - 4000грн.; 61) килимова доріжка - 2500грн.; 62) килими 2 шт. - 2000грн.; 63) пилосос «LG» - 2000грн. А всього майна на суму: 262950грн. (вартість майна частково підтверджується чеками, які додані до справи, а вартість деяких електроприладів приборів вказані з сайту Інтернет-магазинів).

Крім того, 27 грудня 2012 року, ними, сторонами, також за спільні кошти подружжя був придбаний мікроавтобус (автофургон вантажний) марки «Mersedes-Benz Sprinter 311 CDI», 2005року випуску, реєстраційний державний знак НОМЕР_1 , який є сумісною власністю подружжя, але й він був зареєстрований на ім`я відповідача, та який відповідач без відому її, позивачки, перереєстрував на іншу особу, однак залишив у власному користуванні. Зі слів відповідача, він продав мікроавтобус за 90000 гривень, однак, згідно офіційних даних сайту Авто-Ріа, вартість аналогічного мікроавтобуса (автофургон вантажний) марки «Mersedes-Benz Sprinter 311 CDI», 2005р. випуску, в середньому становить 218339грн.

Крім того, у домоволодінні є майно, яке належало до шлюбу особисто їй, позивачці, а саме: 1) ліжко (вільха) вартістю 2000грн., 2) 2шт. тумби для спальні (вільха) - 500грн., 3) шафа (вільха) 1000грн., 4) тумба під телевізор (зі скляними дверцятами) 300грн., 5) диван 2000грн., 6) 2шт. крісел -2000грн., 7) трюмо з дзеркалом 300грн., та 8) пуфик 100грн., загальною вартістю 8200грн.

На твердження позивачки, з 3-го лютого 2021року сторони припинили будь-яке спілкування, що призвело до припинення шлюбних відносин. З цього моменту сторони разом не проживають, оскільки позивачка виїхала зі спірного будинку, як вона стверджує, з-за того, що відповідач підняв на неї руку, тепер вона проживає у своїх батьків у селі неподалік м.Болграда, діти постійно проживають разом з позивачкою. Відповідач сплачує аліменти на дітей в розмірі 2000 гривень щомісячно на кожну дитину, а вихованням дітей займається вона, позивачка, через що не працює, перебуває на обліку в управлінні соціального захисту Болградської районної держадміністрації у зв`язку з доглядом за дитиною-інвалідом та отримує допомогу на дітей з інвалідністю до 18 років з надбавкою за догляд в розмірі 6589грн. 80коп. Цих коштів, і які виплачує відповідач в якості аліментів, не вистачає на продукти, одяг, та ліки для дітей, а також, протягом двох зим вона, позивачка, змушена купувати паливо для пічного опалення. Позивач не може організувати влітку дітям оздоровлення на морі, в неї, позивачки, не вистачає коштів також на санаторно-курортне лікування дитини-інваліда. Крім того, у дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є здібності до малювання, музики і танців, вона раніше відвідувала відповідні заняття, але наразі ці здібності вона, позивачка, не може розвивати в дитини через відсутність коштів, а відповідач відмовляється брати участь у витратах на ці потреби.

Старша дочка сторін ОСОБА_8 , згідно медичного висновку є інвалідом дитинства з 11.06.2010 року до 18-ти-річного віку, оскільки страждає на аномалію розвитку головного мозку у виді мікроцефалії, спастичний тетрапарез, грубою затримкою психо-речового розвитку, симптоматичною епілепсією що має досить серйозний характер з тяжкими наслідками для здоров`я.

Таким чином, враховуючи, що з нею, позивачкою, проживають обидві дитини, одна з яких є дитиною-інвалідом, вона, позивачка, просить суд збільшити її частку у праві власності на спільне майно подружжя, яке вона, позивачка, разом з відповідачем, набула у шлюбі та виділити їй бі`льшу частину зі спільного майна, а саме 2 / 3 частини рухомого та від усього нерухомого майна, вказавши конкретно яке майно з побутового вона бажає мати у власності.

13.07.2022р. від відповідача надійшов відзив на позов, яким він, визнавши вимоги позову частково, просить поділити порівнуміж нимта позивачкоюспірне майно шляхом задоволення позову частково: задовольнити його в частині права власності позивачки лише на 1 / 2 частину вищевказаного спірного домоволодіння з земельною ділянкою, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , визнати спільною сумісною власністю подружжя та виділити позивачці ОСОБА_1 1 / 2 частину майна, що міститься в описі старшого державного виконавця, який виконував ухвалу суду про накладення арешту на майно, а також визнати за позивачкою право власності на вказане нею майно, що належало їй до реєстрації шлюбу.

03.12.2022р. від представника відповідача надійшов додаток до відзиву, де він просить у позовних вимогах в частині визнання за позивачкою права власності на 2 / 3 частки вказаного житлового будинку відмовити, та здійснити поділ побутової техніки в натурі згідно переліку акту опису й арешту майна, складеного державним виконавцем; також просив визнати за позивачкою право власності на 1 / 2 частку спільного нерухомого майна подружжя.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Артьомова Т.К. спочатку не погоджувалася на участь в розгляді справи представника відповідача, який не є адвокатом, вважаючи, що справа не є малозначною, але, після пояснень представника відповідача, погодилися і вона і позивачка, що, оскільки остаточна вартість усього майна не визначена, неможливо встановити ціну позову та ступінь значності справи, та не заперечували проти участі в розгляді справи ОСОБА_9 в якості представника відповідача за довіреністю.

Крім того, представник позивача та позивачка ОСОБА_1 просили задовольнити позов в повному обсязі з підстав, вказаних у письмових поясненнях позову, уточненому позові, та відповіді на відзив, і виділити позивачці у власність бі`льшу частину зі спільного майна подружжя, а саме 2 / 3 частини від усього рухомого і нерухомого майна, у тому числі просили, у зв`язку з тим, що автомобіль реалізований відповідачем на користь третьої особи, стягнути з відповідача на користь позивачки вартість 2 / 3 частини цього автомобіля, але за основу вартості автомобіля брати не 90тис.грн., як стверджує відповідач, а визначити реальну ринкову вартість автомобіля, як вказано у позові. Експертизу призначати щодо вартості автомобіля представник позивача та позивачка вважали недоцільною, оскільки, по-перше, автомобіль вже належить іншій особі, яка навряд чи захоче брати в цьому участь, а, по-друге, є судова практика з визначення вартості майна за середньою вартістю аналогічного майна за допомогою оголошень, що друкуються у вільному доступі у пресі та інтернет-виданнях.

Позивачка ОСОБА_1 також стверджувала, що не має наміру миритися з відповідачем, оскільки він піднімав на неї руку та не цінував її вклад у сімейний добробут, встановив у всьому будинку відеокамери і слідкував за нею, вважаючи, що усе заробив сам, не давав їй готівкових коштів, розпоряджуючись ними останнього часу сам, хоча вона, запрошуючи няню, нарівні з відповідачем працювала, крім того, здійснюючи догляд за домоволодінням і дітьми. Крім того, відповідач влаштовував скандали, що позначилися на дітях, що підтверджується висновками дитячого психолога та розпочатою кримінальною справою за побиття відповідачем її, позивачки, матері (а.с.135-140), тому вона вважає, що діти мають проживати з нею, оскільки йому довіряти не можна. Щодо заперечень відповідача про наявність в їх власності деяких речей, у тому числі дрібної побутової техніки, мопеда і кліток для курчат, за допомогою чого вони отримували доходи, надала суду відповідні докази фото та відеоматеріали, які були досліджені судом у присутності сторін та їхніх представників, стверджуючи, що на цих доказах зафіксовано, що вона усе залишила в будинку, виїжджаючи з нього, лише взявши особисті речі та речі дітей; в них з відповідачем був сімейний бізнес, який фактично започаткувала вона вони інкубували яйця та вирощували курчат, реалізовували їх навесні і влітку, тому твердо впевнена, що клітки належать їй та її колишньому чоловіку, а його заперечення проти цього направлені на приховування майна, як він намагався приховати автомобіль Мерседес-спринтер фургон, переоформивши на родича, але залишивши його собі, на якому наразі продовжує працювати, займається курчатами, і сітки нікому не повернув, як стверджує. Крім того, щодо мопеду то його відповідач їй особисто подарував на день народження, повідомивши їй це у присутності свідків родичів, її ім`я вписане у талон, копію якого надає суду, і до того ж цим мопедом вони користувалися тривалий час, що спростовує твердження позивача про те, що мопед їм не належав. Також позивачка пояснила, що не проживає наразі з відповідачем у спірному домоволодінні виїхала з дітьми до своїх батьків у село, звідки важко діставатися до м.Болград для отримання відповідної медичної допомоги для дитини-інваліда, крім того, вона, виїжджаючи з будинку, зафіксувала усі речі, які залишила у будинку на відеокамеру у присутності свідків, яких просить допитати у суді та дослідити фото- і відеоматеріали.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні просили позов задовольнити частково з підстав, викладених у відзиві на позов та додатку до відзиву та додаткових поясненнях, вважаючи, що місце проживання дітей у даному випадку не має значення, оскільки відповідач не відмовляється брати участь у вихованні і утриманні дітей як особисто, так і коштом, регулярно сплачує аліменти, намагається надавати додаткову допомогу, але позивачка чинить перешкоди у спілкуванні з дітьми, з нею неможливо домовитися щодо розміру додаткової допомоги. Відповідач звертався з цим питанням до органу опіки і піклування, який у висновку навіть рекомендував позивачці не чинити перешкод відповідачу у вихованні дітей (а.с.104).

Крім того, відповідач ОСОБА_2 пояснивши суду, що не піднімав руку на позивачку лише відштовхнув її, коли вона його провокувала, та й її матір не мав наміру образити теж лише відштовхнув, коли він приїжджав до своїх дітей, а його до них не пускали, не тримає на них образи, бажає, щоби позивачка з дітьми повернулася додому, хоче продовжувати проживати однією сім`єю, розуміє, що десь погарячкував через надмірну релігійність позивачки та періодичну її відсутність вдома коли вона їздила з паломництвами, та стверджуючи, що сам особисто разом з позивачкою брав участь у догляді за дітьми, не цурався догляду за старшою дочкою-інвалідом, особисто сам без сторонньої допомоги доглядав за дочками і в ті дні, коли позивачка була вдома відсутня, любить їх усіх і дітей, і колишню дружину, більш того, саме він і його матір наполягали на тому, щоби старшу дочку дитину-інваліда забрати з пологового будинку, та, оскільки позивачка наполягає на розділі майна, вважає справедливим ділити усе майно навпіл, адже позивачка не врахувала, що, по-перше, він частину доходів витрачав на обслуговування автомобіля і на пальне на розвиток бізнесу, а вона цим навіть не цікавилася, а, по-друге цей автомобіль був придбаний після реалізації його власного автомобіля «ВАЗ-2106», який був у його власності ще до шлюбу, і вартість якого при продажу була 20тис.грн. На підтвердження цих відомостей надав суду копію свідоцтва про реєстрацію автомобіля «ВАЗ-2106» зеленого кольору на своє ім`я (а.с.230), в якому також зазначено «з правом керування ОСОБА_2 », адреса реєстрації с.Дмитрівка Болградського району Одеської області як пояснив відповідач це адреса проживання його батьків, де він проживав до шлюбу. Крім того, надав довідку сервісного центру (а.с.229) щодо перебування в його власності автомобіля «ВАЗ-2106» з 16.09.2004р. до 30.01.2018р., був проданий за 20тис.грн.; та оригінал довіреності від 05.10.2010р., стверджуючи, що вона була видана на право продажу цього автомобіля третьою особою від імені колишнього власника. Відповідач також увесь час судового засідання спростовував наявність у спільній власності подружжя мопеда, запевняючи, що взяв його в оренду для спроби чи він потрібен родині, але після виїзду з домоволодіння колишньої тепер дружини позивачки віддав мопеда власнику; що ж до кліток для курчат то вони належать його братові, а він, відповідач, лише ними користувався і вже їх повернув, деякі побутові прилади зламалися, деякі позивачка вивезла сама з будинку, виїжджаючи. А автомобіль мерседес-спринтер фургон він, відповідач, дійсно продав за 90тис.грн., оскільки потрібні були гроші для початку нового сезону, але взяв його в оренду у нового власника, оскільки має працювати, щоби сплачувати аліменти та мати власні доходи для себе, заробітки в нього сезонні, але він готовий допомагати позивачці в утриманні дітей та готовий на примирення.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила суду (а.с.216-217), що позивачку і відповідача знає давно з тих пір, як вони придбали будинок неподалік від її будинку і стали проживати по-сусідству. Вона не могла нарадуватися на цю родину як вони дружно і гарно жили, працювали, робили у будинку ремонт, виховували дітей, вона, свідок, часто періодично допомагала доглядати дітей коли подружжя ОСОБА_11 ОСОБА_12 та ОСОБА_13 працювали виїжджали з курчатами продавати їх. Вона, свідок, досі не може повірити, що вони розірвали стосунки на них неначе наврочили, бо в них усе було добре. Щодо майна вона підтверджує, що ОСОБА_12 (позивачка) її запросила бути присутньою в той момент, коли ОСОБА_12 виїжджала з будинку, і вона, свідок, бачила, що у будинку залишилося геть усе на своїх місцях: меблі, побутова техніка, тощо. Вона особисто бачила, як ОСОБА_12 або ОСОБА_14 відвозили на мопеді молодшу дочку до школи, тому вважала, що мопед належить сторонам: дитина завжди при цьому стояла попереду водія, тримаючись за кермо. В той день, коли ОСОБА_12 виїжджала з будинку з речами, вона, свідок, бачила мопеда в гаражі.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні надала суду пояснення щодо майна та взаємовідносин сторін, аналогічні поясненням свідка ОСОБА_10 .

Вислухавши позивачку та їїпредставника,відповідача тайого представників, свідків,вивчивши матеріалицивільної справита дослідившинадані судудокази, всебічноі повноз`ясувавшивсі фактичніобставини,на якихґрунтуються позовнівимоги,об`єктивнооцінивши докази,що маютьюридичне значеннядля розглядусправи івирішення спорупо суті,вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Під час ухвалення рішення суд вирішує серед іншого і такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України). Відповідно до ч.3ст.3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі ст.5 цього Кодексу суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Ст.3 ЦК України та ч.1ст.4 ЦПК України визначене право кожної особи на звернення у порядку, встановленому законом, до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Аналогічні роз`яснення з посиланням на статті 55, 124 Конституції України викладені у ч.2 Постанови Пленуму ВСУ від 12.06.2009р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції». Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю, повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. В Рішенні КСУ від 30.01.2003р. у справі №3-рп/2003 наголошувалося, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Відповідно до норм ст.81 ЦПК України, кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормами параграфу 1 гл.5 «Докази та доказування» ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності. А, також і Європейським судом з прав людини в рішенні у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011р.) зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може наслідком співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

На підставі наданих суду і досліджених в ході розгляду справи доказів та пояснень судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:

- сторони з 29.05.2007р. перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду від 30.04.2021року був розірваний (справа №497/298/21, а.с.9);

- довідкою сервісного центру (а.с.229) щодо власності автомобіля «ВАЗ-2106», він з 16.09.2004р. до 30.01.2018р. перебував у власності відповідача і був проданий за 20тис.грн. тобто, був придбаний до шлюбу і проданий під час шлюбу;

- згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (№23035191 від 16.06.2009р., а.с.10) та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (№185425168 від 21.10.2019р., а.с.11), відповідач є власником домоволодіння (житлового будинку), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , тобто, це майно було придбане за період перебування відповідача у шлюбі;

- згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно (№ НОМЕР_2 від 03.04.2014р.) та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (№17258521, р.№284219551214), відповідач є також власником земельної ділянки площею 0,0561га з кадастровим номером 5121410100:02:006:0201, та цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських споруд і споруд (присадибна ділянка), яка розташована також за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12-13), тобто, це майно також було придбане за період перебування відповідача у шлюбі;

- відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, відповідач ОСОБА_2 був також власником мікроавтобуса (автофургон вантажний) марки «Mersedes-Benz Sprinter 311 CDI», 2005р. випуску, реєстраційний державний знак НОМЕР_1 (а.с.16), але 27.03.2021р. автомобіль було перереєстровано на нового власника відповідно до договору купівлі-продажу Болградської філії «Сігнал-Авто», вартість т/з становить 18300грн., дозволу для продажу цього атвомобіля дружина власника, як стверджує позивачка не надавала і цей факт відповідачем не спростовувався (а.с.88);

- зі звіту визначення оціночної вартості спірного житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами загальною площею 90,2кв.м., з яких житлова 54,8кв.м., що розташований на АДРЕСА_1 , - його ринкова вартість становить 90200грн. (а.с.18-29);

- висновком органу опіки та піклування (а.с.203-204) визначено порядок спілкування відповідача ОСОБА_2 без обмежень у часі та місці, та роз`яснено позивачці ОСОБА_1 , що безпідставне втручання будь-яких осіб в особисте спілкування між батьком та дитиною є додатковим травмуючим фактором, а, згідно розрахунку заборгованості за аліментами (а.с.125) заборгованості відповідача перед позивачкою зі сплати коштів в рахунок аліментів для утримання дітей немає, що підтверджує доводи відповідача про те, що він має намір брати участь у вихованні та утриманні дітей, але позивачка в цьому йому до теперішнього часу чинила перешкоди;

- однак, відповідно до висновку психологів (а.с.135-140), зроблених на підставі спілкування з дитиною та її матір`ю, вони дійшли висновку, що можна зробити висновок, що спілкування малолітньої дочки сторін ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з її батьком (відповідачем), тобто, оскільки висновки психолога здійснені лише на підставі пояснень матері дитини без спілкування з батьком дитини він не є беззаперечним доказом, з врахуванням відеодоказу, який наданий був позивачкою в день її виїзду зі спірного будинку, оскільки відеофайл, окрім дій позивачки і відповідача щодо спірних речей містить факт їх з`ясування стосунків на підвищених тонах у присутності дитини (Ксенії), при чому жоден з батьків дитини (ані позивачка, ані відповідач) не вчинили навіть найменшого руху на видалення дитини з приміщення, де сталася сварка;

- з чого не можна зробити однозначного висновку про добровільність та доцільність проживання дітей з будь-ким зі сторін, та у зв`язку з чим надати перевагу будь-кому зі сторін щодо поділу їхнього спільного майна у нерівних частках з врахуванням місця проживання та утримання дітей;

- з наданої суду копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що є звернення від 03.08.2021р. до правоохоронних органів гр. ОСОБА_16 (дівоче прізвище позивачки « ОСОБА_17 » відповідно до рішення суду про розірвання шлюбу), і як пояснила суду позивачка це підтверджує факт застосування насильницьких дій відповідача ОСОБА_2 щодо її, позивачки, матері, однак відсутні відомості про наявність чи відсутність оголошення підозри саме ОСОБА_2 у вчинення цього факту, та й докази цього факту відсутні, тому суд наразі, у даному провадженні, позбавлений можливості зробити висновок щодо протиправних дій відповідача та ступінь його вини і вплив цього факту на дітей;

- з медичного висновку №33 про дитину-інваліда віком до 16 років, вбачається, що старша дочка сторін ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом дитинства з 11.06.2010 року до 18-ти років, страждає захворюванням аномалія розвитку головного мозку у виді мікроцефалії, спастичний тетрапарез, груба затримка психо-речового розвитку, симптоматична епілепсія; вроджена аномалія розвитку дисків зорового нерву, атрофія зорових нервів внаслідок цитомегаловірусної інфекції та потребує постійного догляду (а.с.17);

- згідно постанови опису й арешту майна від 25.06.2021р. старшого державного виконавця Недевої Н.А. описано та накладено арешт на рухоме та нерухоме майно згідно ухвали Болградського районного суду Одеської області;

- але, згідно копії талону (а.с.77-78), що надана суду позивачкою, стосовно Т/З «мопед Хонда…» №шасі(рами) НОМЕР_3 він містить інформацію про власника: « ОСОБА_1 » та адресу: « АДРЕСА_1 », дата видачі талону 10.10.2009р. що підтверджує відомості позивачки щодо наявності в сторін мопеда, який є сумісною власністю подружжя;

- стосовно розподілу права власності на інші побутові техніку і речі відповідач погодився з вимогою позову.

У зв`язку з тим, що сторони між собою не дійшли згоди про поділ нерухомого майна подружжя та автомобіля, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Чинним законодавством, а саме ч.1ст.16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а у ч.2 цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. При цьому слід виходить з положень ст.11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об`єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або не настання певної події.

Статтею 60 СК України регламентовано, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. А, згідно ст.61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним з подружжя. Якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Статтями 63,69-71 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними; дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за наявності обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування; майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Постановою Пленуму №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ВСУ, у п.19 вказав, що «вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди мають враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємноюзгодою відповідно до положень ЦК, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє. А, п.22 зазначив, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. П.23 цієї ж Постанови визначено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК (2947-14), ч.3 ст.368 ЦК) (435-15), відповідно до частин 2,3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно з законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором), або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. А, п.24 зазначено, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч.4 ст.65 СКУ). Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або у порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню. П.25 ВСУ також зазначив, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4,5 ст.71 СК (2947-14 ) щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК (435-15), за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. В разі, якщо жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно в їх спільній частковій власності.

У ст.368 ЦК України вказано, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст.369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

За ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, встановлених законом. В разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. В разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

За встановлених фактичних обставин даної справи, суд визнає, що житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями загальною площею 228,8кв.м., з яких житлова 188,5кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 0,0561га з кадастровим номером: 5121410100:02:006:0201, яка розташована за цією ж адресою: АДРЕСА_1 , а також мікроавтобус марки «Mersedes-Benz Sprinter 311 CDI», 2005 року випуску, з реєстраційним державним знаком НОМЕР_1 та побутова техніка і побутові речі, що у будинку були набуті сторонами за час перебування у шлюбі окрім їхнього дошлюбного майна, і цей факт сторонами підтверджений в ході судового розгляду справи, оскільки нічим і ніким не спростований. Уточнення відповідача щодо наявності у вартості мікроавтобусу вартості автомобілю, який був в його особистій власності до шлюбу також позивачкою не спростовувалося, та підтверджується наданими суду техпаспортом, довіреністю і відеодоказом, на якому вбачається автомобіль ВАЗ2110, який був придбаний, на твердження відповідача, замість автомобіля ВАЗ2107, що був проданий за 20000грн., що підтверджується відповідною довідкою (а.с.88) та, з врахуванням спільних грошей подружжя сторонами був придбаний спірний мікроавтобус марки «Mersedes-Benz Sprinter 311 CDI», який і є спільною сумісною власністю подружжя за мінусом коштів, що виручив відповідач за автомобіль, який був його особистою власністю, що була набута до шлюбу.

Тому суд дійшов висновку про те, що вказане спірне майно домоволодіння з земельною ділянкою, мікроавтобус, та побутові техніка і речі підлягають поділу між сторонами. оскільки сторони цього бажають.

Однак, вимогу позову щодо поділу цього майна в розмірі 2 / 3 та 1 / 3 частини суд не може визнати такою, що відповідає обставинам справи, що встановлені судом та підтверджені достатніми та належними доказами, а тому поділ цього майна підлягає визначенню як по 1 / 2 частині кожному зі сторін, виходячи з вимог ст.70 СК України згідно якої в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором та ст.372ч.2ЦК України,згідно якої в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

При вирішенні даного спору про поділ майна суд не може відступити від засади рівності часток подружжя, оскільки в ході розгляду справи не було доведено наявність обставин, що мають істотне значення, зокрема, жодним доказом не доведені твердження позивачки, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дітей, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Так, свідки зазначили, що обидва з подружжя однаковою мірою дбали про матеріальне забезпечення родини, після розірвання шлюбу відповідач сплачує аліменти для утримання обох дітей і має бажання брати участь в їх вихованні, згідно довідки державного виконавця заборгованості за аліментами не має, та, хоча з початку розгляду справи вбачалися з його боку ознаки приховання спільного майна, але потім він погодився з доводами позивачки та визнав її право на половину з усього майна, що було набуте сторонами за період перебування у шлюбі. Крім того, відповідач не претендує на майно, яке було придбане для дітей і яке перейшло за його добровільною згодою в розпорядження позивачки, що підтверджується фото- та відеодоказами, які були надані суду самою позивачкою (а.с.109,141-149). Факт розірвання шлюбу та проживання колишнього подружжя окремо, а також факт проживання з одним з них дітей не є сам по собі підставою для поділу спільного майна подружжя у частках, що відступають від рівних, а у даному випадку вимога позову про відступлення від рівності часток не знайшла свого підтвердження в ході розгляду даної справи.

Так, частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Позивачкою не доведено достатніми доказами, що суд має врахувати таку вимогу закону як поділ майна сторін у нерівних часках, оскільки не доведено, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, а відповідач одночасно з цим відмовляється надавати додаткову матеріальну та дієву допомогу, у тому числі у догляді за дітьми та визначенні місця проживання з ним. Щодо спричинення позивачці тілесних ушкоджень відповідачем, у зв`язку з чим є реальна загроза позивачці та дітям з боку відповідача і у зв`язку з цим неможливість проживання дітей з відповідачем суду також не надано належних і достатніх доказів, тому суд не може ці відомості також визнати як факт і підставу для нерівного поділу майна подружжя.

Що стосується поділу спільного майна у виді мікроавтобуса марки «Mersedes-Benz Sprinter 311 CDI», то відповідачем визнається, що це майно переоформлено на третю особу без згоди співвласниці позивачки (а.с.100), та, враховуючи її згоду про визначення її частки у грошовому еквіваленті в цьому майні, суд вважає справедливими і співмірними вимоги позивачки щодо стягнення на її користь з відповідача у грошовому еквіваленті 1 / 2 частини вартості цього автомобіля, але за мінусом 20тис., які належали особисто відповідачу.

Однак, щодо вартості спірного мікроавтобуса марки «Mersedes-Benz Sprinter 311 CDI», суд, погоджуючись з думкою позивачки і її представника стосовно визначення вартості автомобіля, враховує думку позивачки, яка не бажала здійснити експертизу, а також позицію відповідача, який також не наполягав на такій експертизі, проте не може погодитися з вартістю, запропонованою представником позивачки.

Так, як вказано вище, відповідно до вимог ст.372 ЦК України, вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні між ними згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Судом перевіренавартість зазначеногоспірного автомобіляшляхом вивченняоголошень пропродаж аналогічнихавтомобілів насайті ОЛХстаном надень розглядусправи,за результатамиякого знайдено33шт.автомобілів мікроавтобусмарки «Mersedes-BenzSprinter311CDI»,приблизно одногороку випуску,вартість кожногосудом булавизначена зрозрахунку курсу основних валют, що були встановлені Нацбанком України станом на п`ятницю 10.06.2022 1 доллар США (USD) 29,2549грн., з чого судом було встановлено, що середня вартість такого автомобіля становить на момент розгляду судом справи і ухвалення остаточного рішення 277400грн., тому, для визначення вартості 1 / 2 частини автомобіля, яка належить кожній зі сторін, слід відняти вищевказані 20000грн., які є особистою власністю відповідача, з чого судом встановлено вартість частки позивачки у спірному автомобілі в розмірі 128700грн., яка підлягає стягненню на її користь з відповідача.

З урахуванням викладеного, суд визнає, що, у зв`язку з поділом майна та визнання права власності за позивачкою ОСОБА_1 на 1 / 2 частину спірної вищевказаної нерухомості, - за відповідачем ОСОБА_2 підлягає припиненню право власності на 1 / 2 частину цієї ж спірної нерухомості.

Крім того, відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з врахуванням визначення остаточного розміру позову, що встановлено в ході судового розгляду справи.

Отже, суд дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3151,75гривень, а з позивача ОСОБА_1 , також на користь держави 1751,75гривні недоплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.60-63,69,70,71 СК України, ст.ст.1-5,7-11,16,368,369,372 ЦК України, Постановою Пленуму ВС України №11 від 21.12.2007р., ст.ст.1-6,11-13,76-83,141,247,259,263, 264,265,268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності.

1. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1 / 2 частину житлового будинку під

АДРЕСА_2 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1 / 2 частину земельної ділянки площею 0,0561га з кадастровим номером 5121410100:02:006:0201, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

3.Визнатиза ОСОБА_1 правоособистої власностінанаступне майно, що було придбано нею у дошлюбний період:

1. Ліжко (вільха) вартістю 2000грн.;

2. Тумби для спальні (вільха) 2 шт. вартістю 500грн.;

3. Шафа (вільха) вартістю 1000грн.;

4. Тумба під телевізор (зі скляними дверцятами) вартістю 300грн.;

5. Диван вартістю 2000грн.;

6. Крісло 2 шт. вартістю 2000грн.;

7. Трюмо з дзеркалом вартістю 300грн.;

8. Пуфик вартістю 100грн.,

а всього - на суму 8200 (вісім тисяч двісті) гривень.

4.Визнатиза ОСОБА_1 упорядку поділумайнаподружжяправо особистої власності на наступне майно:

1. Кондиціонер «ERGO» 2 шт.- вартістю 17400грн.,

2. Кондиціонер «Sensei» - вартістю 1000 грн.,

3. Телевізор «LG» - вартістю 8000грн.,

4. Пилосос «Zelmer» - вартістю 3000грн.,

5. Електроконвектор- вартістю 700грн.,

6. Морозильний ларь- вартістю 6300грн.,

7.Духова шафавмонтована - вартістю4000грн.,

8. Витяжка- вартістю 2000грн.,

9. Котел «Ariston» - вартістю 5000грн.,

10. Пральна машина «LC» - вартістю 4000грн.,

11. Посудомийка «Beko» - вартістю 7000грн.,

12. Холодильник «ERGO» - вартістю 12000грн.,

13. Кухня ламінована- вартістю 30000грн.,

14. Кухня кутова- вартістю 1500грн.,

15. Куточок кухонний зі столом та стільцями- вартістю 750грн.,

16. Гідробокс- вартістю 17000грн.,

17. Пенал для ванної кімнати- вартістю 4000грн.,

18. Тумба з рукомийником- вартістю 3000грн.,

19. Дзеркало в ванній кімнаті- вартістю 2000грн.,

20. Сушилка для рушників- вартістю 1000грн.,

21. Унітаз- вартістю 3000грн.,

22 Шафа-купе «Ольха» - вартістю 5000грн.,

23. Люстра (дзеркальна під кришталь)- вартістю 6000грн.,

24. Люстра ретро- вартістю 3000грн.,

25. Люстра (тканева)- вартістю 1500грн.,

26. Тюль 2шт.- вартістю 1000грн.,

27. Карнизи- вартістю 600грн.,

28. Мопед «Honda» - вартістю 18000грн.

5. Визнати за ОСОБА_2 у порядку поділу майна подружжя право особистої власності на наступне майно:

1. Комплект відеоспостереження- вартістю 8000грн.,

2. Домофон- вартістю 4000грн.,

3.Сигналізація убудинку вкомплекті- вартістю 6000грн.,

4. Автоклав- вартістю 3000грн.,

5. Компресор «Дніпро» - вартістю 4000грн.,

6. Зварювальний апарат «Протон» - вартістю 1500грн.,

7. Бензопила- вартістю 2000грн.,

8. Бетонозмішувач- вартістю 1500грн.,

9. Гідрофор- вартістю 3000грн.,

10. Електроподрібнювач «Елікор» - вартістю 800грн.,

11. Витяжка- вартістю 750грн.,

12. Телевізор «Samsung» - вартістю 5900грн.,

13. Морозильна камера «Vestfrost» - вартістю 6000грн.,

14. Електром`ясорубка «Zelmer» - вартістю 800.00грн.,

15. Мікрохвільна піч «LG» - вартістю 4000.00грн.,

16. Пароварка «Zelmer» - вартістю 600грн.,

17. Електросоковижималка- вартістю 500грн.,

18. Ручна м`ясорубка- вартістю 250грн.,

19. Тостер- вартістю 250грн.,

20. Овочерізка- вартістю 250грн.,

21. Міксер- вартістю 200грн.,

22 Холодильник б/у- вартістю 3000грн.,

23. Електродуховка- вартістю 300грн.,

24. Радіатори для опалення б/у - вартістю5000грн.,

25. Скороварка- вартістю 800грн.,

26. Ваги на 200кг- вартістю 1000грн.,

27. Керхер (мийка) «Makita» - вартістю 5000грн.,

28. Клітки переносні 12 шт.- вартістю 2500грн.,

29. Клітки вмонтовані в мікроавтобусі- вартістю 3000грн.,

30. Клітки на подвір`ї- вартістю 4000грн.,

31. Шпалери 5 рулонів- вартістю 4000грн.,

32. Килимова доріжка- вартістю 2500грн.,

33. Килими 2 шт.- вартістю 2000грн.,

34. Пилосос «LG» - 2000грн.

6.Припинити правовласності за ОСОБА_2 на 1 / 2 частину житлового будинку під

АДРЕСА_3 . Припинити правовласності за ОСОБА_2 на 1 / 2 частину земельної ділянки площею 0,0561га з кадастровим номером 5121410100:02:006:0201, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

8. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь позивачки ОСОБА_1 (пасп.ЕР289170, вид.29.09.2007р. Болградським РВ УМВС України в Одеській області) компенсацію за 1 / 2 частину мікроавтобуса марки "Mercedes-Benz Sprinter 311 СDІ", 2005р.випуску (вартістю 277400грн. мінус 20000грн.) - в розмірі 128700 (сто двадцять вісім тисяч сімсот) гривень.

9.Стягнути з позивача ОСОБА_1 (пасп.ЕР289170, вид.29.09.2007р. Болградським РВ УМВС України в Одеській області) на користь держави недоплачений судовий збір в розмірі 1751 (одну тисячу сімсот п`ятдесят одну) гривню 75коп.

10. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь держави судовий збір в розмірі 3151 (три тисячі сто п`ятдесят одну) гривню 75копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії, після чого набирає законної сили. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: bg.od.court.gov.ua.

Повний текст рішення складений 21.06.2022 року.

Суддя А.В. Кравцова