Рішення

від 14.07.2022 по справі 910/16550/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.07.2022Справа № 910/16550/21

За позовомПриватного підприємства "Охорона-009"доДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»простягнення 1 242 784, 64 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/16550/21 за позовом Приватного підприємства "Охорона-009" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 1 242 784, 64 грн, з яких 341 640, 00 грн основної заборгованості за договором № 25/385/16 від 27.12.2019 про надання послуг з охорони об`єктів за допомогою сторожової охорони; 793 674, 00 грн основної заборгованості за договором № 25/385 від 27.12.2019 про надання послуг з охорони об`єктів за допомогою фізичної та технічної охорони; 23 914,80 грн пені за договором № 25/385/16 від 27.12.2019; 55 557,14 грн пені за договором № 25/385 від 27.12.2019; 3 226, 87 грн інфляційних втрат за договором № 25/385/16 від 27.12.2019; 11 042, 77 грн інфляційних втрат за договором № 25/385 від 27.12.2019; 3 837,73 грн 3 % річних за договором № 25/385/16 від 27.12.2019; 9 891, 33 грн 3% річних за договором № 25/385 від 27.12.2019.

Відповідно до ухвали суду від 01.11.2021 призначено підготовче засідання на 26.11.2021.

24.11.2021 до суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, а 26.11.2021 відповідач заявив про проведення підготовчого засідання без участі його представника.

Безпосередньо в підготовчому засіданні 26.11.2021 представник позивача надав усні пояснення по справі.

Суд вирішив відкласти підготовче засідання відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України з метою надання можливості сторонам ознайомитися з матеріалами справи та подати додаткові докази на підтвердження своїх позицій стосовно спору в справі на 26.01.2022.

24.01.2022 до суду від представника Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" надійшло клопотання про забезпечення проведення всіх судових засідань по розгляду справи у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Відповідно до ухвали від 25.01.2022 задоволено клопотання представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник позивача безпосередньо в підготовчому засіданні 26.01.2022 надав усні пояснення та не заперечував проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Представник відповідача у призначений час на відеоконференцзв`язок не вийшов, у підготовчому засіданні 26.01.2022 участі не приймав.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 30.05.2022 призначено судове засідання у справі на 14.07.2022.

02.05.2022 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

У судове засідання, що відбулось 14.07.2022 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, ухвали суду були надіслані за адресами сторін, яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім того, суд зауважує, що ухвали суду були офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.

До матеріалів справи долучені рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, що підтверджують факт отримання учасниками процесу ухвал суду.

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про судові засідання та ним, у свою чергу, не повідомлено про причини неявки в судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності його представника.

Крім того, неявка представника позивача в судове засідання 14.07.2022 також не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2019 між Приватним підприємством "Охорона-009" (як виконавцем) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (як замовником) укладено договір № 25/385/16 про надання послуг з охорони об`єктів за допомогою сторожової охорони за умовами якого виконавець зобов`язується в період з дати підписання договору до 31.12.2020 включно надавати замовнику послуги з сторожової охорони наступних об`єктів, що знаходяться в місті Южноукраїнську Миколаївської області: база гідроспецбуд 2-ї черги; база СГЕМ; база АТПО; база УМР; гідро ділянка ТЦ-2; водоочисні споруди (ВОС-1), згідно з дислокацією і визначеною кількістю працівників виконавця на добу (додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити надані послуги.

Договірна ціна за предметом цього договору встановлюється на підставі акцептованої замовником цінової пропозиції виконавця. Ціна цього договору визначається виходячи з кількості годин охорони відповідно до дислокації об`єктів (Додаток № 1), вартості 1 (однієї) години охорони (Додаток № 2), та згідно з протоколом погодження ціни (Додаток № 3) складає 2 055 456,00 грн, ПДВ не нараховується (п.п. 2.1., 2.2. договору).

06.02.2020, у зв`язку зі зменшенням обсягу закупівлі послуг, продажем на електронному аукціоні бази УМР та зменшенням загальної вартості послуг за договором, керуючись п. 1 ч. 4 ст. 36 Закону України "про публічні закупівлі" та п. 10.8 договору, замовник та виконавець уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою погодили зменшити обсяг послуг та відповідно ціну договору, яка склала 1 712 990,00 грн.

15.12.2020, відповідно до ч. 6 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та, п. 10.8. договору, сторони домовилися пролонгувати термін дії договору до 14.03.2021 на строк, достатній для проведення процедури закупівлі в обсязі, що не перевищує 20 відсотків від вартості договору, уклавши додаткову угоду № 2 до договору. Даною додатковою угодою ціна договору була збільшена та становила 2 054 520,00 грн.

Крім того, 27.12.2019 між Приватним підприємством "Охорона-009" (як виконавцем) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (як замовником) укладено договір № 25/385/28 про надання послуг з охорони об`єктів допомогою фізичної та технічної охорони, за умовами якого виконавець зобов`язався в період з дати підписання договору до 31.12.2020 включно надавати замовнику послуги зфізичної та технічної охорони наступних об`єктів: полігон ЗБВ БМУ, база БМУ, компресорна БМУ, бетонне господарство БМУ, майстерні ділянки централізованого ремонту ЦТАВ, теплоізоляційна майстерня, склад теплоізоляції, база ЦВКГІТМ, адміністративна будівля УКБ, вузол зв`язку на ГТС, згідно з дислокацією і визначеною кількістю працівників виконавця на добу (Додаток № 1), а замовник - прийняти та оплатити надані послуги.

Відповідно до розділу 2 договору, договірна ціна за предметом цього договору встановлюється на підставі акцептованої замовником цінової пропозиції виконавця. Ціна цього договору виходячи з кількості годин охорони відповідно до дислокації об`єктів (Додаток № 1), вартості 1 (однієї) години охорони (Додаток № 2) та згідно з протоколом погодження договірної ціни (Додаток № 3) складає 2 487 432, 00 грн, ПДВ не нараховуються.

15.12.2020 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, згідно з якою договір було пролонговано до 13.03.2021, а ціна збільшена до 3 410 106,00 грн.

12.03.2021 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору, згідно з якою ціна договору склала 3 401 034, 00 грн.

Відповідно до п. 2.3. договорів, розрахунки за надані послуги здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 60 банківських днів з дати підписання акту здачі-приймання наданих послуг на підставі рахунку, пред`явленого виконавцем.

У розділі 3 договорів сторони погодили, що послуги, надані виконавцем, оформлюються сторонами шляхом підписання двостороннього акту здачі-приймання наданих послуг, який складається в 3-х екземплярах. Оформлений сторонами акт здачі-приймання наданих послуг та рахунок виконавця є підставою для взаємних розрахунків. Замовник впродовж 10 робочих днів з дня отримання акту здачі-приймання наданих послуг зобов`язаний направити виконавцю підписаний акт здачі-приймання наданих послуг або мотивовану відмову від їх приймання. Підписання акту здачі-приймання наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Згідно з розділом 9, ці договори вступають в силу з моменту їх підписання обома сторонами та скріплення печаткою і діє: в частині надання послуг до 31.12.2020 включно, а частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору № 25/385/16 від 27.12.2019 він надав, а відповідач без претензій з його боку прийняв та зобов`язався оплатити послуги охорони в період з 01.01.2020 по 14.03.2021 включно на загальну суму 2 054 520,00 грн.

Крім того, за договором № 25/385 від 27.12.2019 виконавець надав, а замовник прийняв без претензій та зобов`язався оплатити послуги охорони з 01.01.2020 по 12.03.2021 включно на загальну суму 3 400 866,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку позивача, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договорами та не виконав повного розрахунку за надані послуги.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилається, зокрема, на таке:

- порушення строків оплати є наслідком настання кризової економічної ситуації як у ДП "НАЕК" Енергоатом" так і на ринку електроенергії в Україні в цілому;

- відповідач не ухиляється від сплати суми основної заборгованості по договорам, а в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем договірних відносин;

- з огляду на оцінку ступеня вини відповідача у простроченні виконання зобов`язань та причини неналежного виконання, враховуючи інтереси обох сторін, відповідач просить відмовити у стягненні інфляційних втрат, пені та 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Дослідивши зміст укладених між сторонами договорів, суд дійшов висновку, що вказані правочини за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статті 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк.

На підтвердження факту надання позивачем та прийняття відповідачем послуг за договорами у справі наявні наступні акти здачі-приймання:

- за договором № 25/385/16 від 27.12.2019: №№ 9000000003 від 31.01.2020 на суму 145 080, 00 грн; ER-132 від 29.02.2020 на суму 135 720,00 грн; ER-135 від 31.03.2020 на суму 145 080,00 грн; ER-137 від 30.04.2020 на суму 140 400,00 грн; ER-138 від 31.05.2020 на суму 145 080,00 грн; ER-142 від 30.06.2020 на суму 140 400,00 грн; ER-144 від 31.07.2020 на суму 145 080,00 грн; ER-147 від 31.08.2020 на суму 145 080,00 грн; ER-149 від 30.09.2020 на суму 140 400,00 грн; ER-151 від 31.10.2020 на суму 145 080,00 грн; ER-153 від 30.11.2020 на суму 140 400,00 грн; ER-155 від 31.12.2020 на суму 145 080,00 грн; ER-1 від 31.01.2021 на суму 145 080,00 грн; ER-3 від 28.02.2021 на суму 131 040,00 грн; ER-5 від 14.03.2021 на суму 65 520,00 грн;

- за договором № 25/385 від 27.12.2019: №№ 9000000002 від 31.01.2020 на суму 241 794,00 грн; ER-133 від 29.02.2020 на суму 225 288,00 грн; ER-134 від 31.03.2020 на усму 241 542,00 грн; ER-136 від 30.04.2020 на суму 232 680,00 грн; ER-139 від 31.05.2020 на суму 234 360,00 грн; ER-143 від 30.06.2020 на суму 234 360,00 грн; ER-145 від 31.07.2020 на суму 237 762,00 грн; ER-148 від 31.08.2020 на суму 243 432,00 грн; ER-150 від 30.09.2020 на суму 230 580,00 грн; ER-152 від 31.10.2020 на суму 241 752,00 грн; ER-154 від 30.11.2020 на суму 232 470,00 грн; ER-156 від 31.12.2020 на суму 240 072,00 грн; ER-2 від 31.01.2021 на суму 245 532,00 грн; ER-4 від 28.02.2021 на суму 216 216,00 грн; ER-6 від 12.03.2021 на суму 91 854, 00 грн.

Наявність обов`язку відповідача щодо оплати заборгованості за надані послуги в загальному розмірі 1 135 314,00 грн підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв`язку з чим позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 13 729,06 грн, інфляційні втрати в розмірі 14 269,64 грн та пеню в розмірі 79 471,94 грн за прострочення сплати за надані послуги.

Факт прострочення відповідачем оплати підтверджується наявними у матеріалах справи фактичними даними та під час вирішення спору спростований не був.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено щодо кожного акту, з урахуванням встановленого договорами строку оплати та здійснених відповідачем оплат, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 13 729,06 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно наданого позивачем розрахунку індексу інфляції суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає пункту 6 Наказу Держкомстату № 265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

Необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд встановив, що розмір інфляційного збільшення порахований не вірно та становить 11 041,88 грн, а позовні вимоги підлдягають частковому задоволенню на вказану суму.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.4. договорів, за порушення строків оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 7% від несплаченої суми.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та дійшов висновку, що він є не вірним, а тому вимоги про стягнення пені в розмірі 79 471,94 грн підлягають частковому задоволенню на суму 55 681,96 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на сторін пропорційно до розміру задоволених вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Охорона-009" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; код ЄДРПОУ 24584661) на користь Приватного підприємства "Охорона-009" (04205, м. Київ, пр. Оболонський, 35; код ЄДРПОУ 41958357) заборгованість в розмірі 1 135 314, 00 грн, пеню в розмірі 55 681, 96 грн, інфляційні втрати в розмірі 11 041, 88 грн, 3% річних в розмірі 13 729,06 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 18 456,62 грн. Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.07.2022 року.

Суддя Ю.О.Підченко