Постанова

від 19.07.2022 по справі 911/515/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 911/515/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случа О.В. - головуючого, Волковицької Н.О., Могил С.К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мендельс»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 листопада 2021 року (головуючий - Кропивна Л.В., судді: Барсук М.А., Сітайло Л.Г.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мендельс»

до: (1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека Кредит», (2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент», (3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланжерон», (4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Крюківщина Преміум», (5) ОСОБА_1 ,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: (1) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, (2) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова Артема Володимировича, (3) приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу Базир Наталії Михайлівни, (4) приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Герасимів Юлії Вадимівни, (5) Міщенка Андрія Миколайовича,

про визнання права вимоги за кредитним договором, визнання права вимоги та права іпотекодержателя на об`єкти нерухомого майна, визнання недійсними правочинів, визнання протиправними та скасування рішень та відповідних реєстраційних записів, переведення прав і обов`язків.

(рух справи у суді касаційної інстанції детально відображений в ухвалах, що приймалися Верховним Судом)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини спору

1. 25.03.2005 між Закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк» (далі - ЗАТ «ТАС-Інвестбанк») (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Омега Банк», далі - ПАТ «Омега Банк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланжерон» (далі - ТОВ «Ланжерон», Відповідач-3) був укладений Кредитний договір № 328 (далі - Кредитний договір № 328).

2. Для забезпечення належного виконання зобов`язань за вказаним Кредитним договором № 328 та реалізуючи своє право, передбачене пунктом 5.2. цього договору між ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Відповідач-5), як іпотекодавцем, та ЗАТ «ТАС-Інвестбанк», як іпотекодержателем, було укладено такі договори:

- Іпотечний договір № 328/ІП-1 від 25.03.2005 (далі - Іпотечний договір № 328/ІП-1), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. та зареєстрований за № 775, предметом іпотеки за яким є дві земельні ділянки на території Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області: (1) площею 1,7193 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0119 (далі - земельна ділянка 0119) та (2) площею 3,6790 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0118 (далі - земельна ділянка 0118);

- Іпотечний договір № 328/ІП-2 від 03.08.2006 (далі - Іпотечний договір № 328/ІП-2), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. та зареєстрований за № 3679, предметом іпотеки за яким є дві земельні ділянки на території Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області: (1) площею 1,8399 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0102 (далі - земельна ділянка 0102) та (2) площею 1,8402 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0035 (далі - земельна ділянка 0035).

3. 31.12.2014 між ПАТ «Омега Банк», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» (далі - ТОВ «ФК «Іпотека Кредит», Відповідач-1), як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрований за № 1898 (далі - Договір купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014). Відповідно до вказаного договору, а також додатку, додаткового договору та актів приймання-передачі ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» набуло право вимоги по Кредитному договору № 328 та права іпотекодержателя за вказаними вище Іпотечними договорами № 328/ІП-1, № 328/ІП-2.

4. Укладення зазначеного Договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 відбулося незадовго до прийняття постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 152 «Про віднесення ПАТ «Омега Банк» до категорії неплатоспроможних», на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 02.03.2015 № 52 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Омега Банк» та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Омега Банк».

5. Актом від 07.04.2015 перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «Омега Банк» протягом 1 року до дня запровадження тимчасової адміністрації на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим частиною 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідною комісією проведено перевірку правочинів, укладених ПАТ «Омега Банк» в період з 03.03.2014 по 03.03.2015 щодо їх відповідності критеріям, передбаченим вказаною вище нормою Закону, та встановлено, зокрема, наявність правочину по відчуженню активів, який викликає сумнів щодо відповідності ціни відчуження рівню ринкових цін, а саме: Договір купівлі - продажу прав вимоги від 31.12.2014, укладений з ТОВ «ФК «Іпотека Кредит».

6. Після цього, а саме 05.05.2015 проведено державну реєстрацію зміни іпотекодержателя з ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» на ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» на чотири передані в іпотеку земельні ділянки.

7. 21.05.2015 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Омега Банк» листом № 582 було повідомлено ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» про те, що у відповідності до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» здійснено перевірку Договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 та виявлено, що вказаний договір є нікчемним з підстав, визначених пунктом 3 частини 3 статті 38 цього Закону.

8. Після направлення згаданого листа, 04.07.2015 між ТОВ «ФК «Іпотека Кредит», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» (далі - ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», Відповідач-2), як покупцем, було укладено Договір купівлі - продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрований за № 912 (далі - Договір купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015). Відповідно до вказаного договору, а також додатку, додаткового договору, та актів приймання-передачі ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» набуло право вимоги по Кредитному договору № 328 та права іпотекодержателя за Іпотечними договорами № 328/ІП-1, № 328/ІП-2, (ті ж права, що до цього придбало ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» у ПАТ «Омега Банк»).

9. У день укладення вказаного Договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015 було здійснено і державну реєстрацію зміни іпотекодержателя щодо земельних ділянок, які є предметом забезпечення за Іпотечними договорами № 328/ІП-1, № 328/ІП-2, з ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» на ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент».

10. 06.07.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 127 про початок процедури ліквідації ПАТ «Омега Банк», яка триває дотепер.

11. Після запровадження у ПАТ «Омега Банк» процедури ліквідації, 22.07.2015 та 11.12.2015 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Омега Банк» повідомленнями за № 1360 та № 2079 повторно сповістив ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» про нікчемність Договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014.

12. Однак 28.04.2016 ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015 здійснило державну реєстрацію прав іпотекодержателя та звернуло стягнення на три земельні ділянки - 0118, 0119, 0102 шляхом державної реєстрації за собою права власності на ці земельні ділянки. 21.07.2017 (щодо ділянки 0119) та 21.09.2017 (щодо ділянок 0118, 0102) до державного реєстру внесені відомості про припинення іпотеки.

13. Також 28.04.2016 між ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» та ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін та доповнень № 3 до Іпотечного договору № 328/ІП-2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. та зареєстрований за № 1388 (далі - Договір від 28.04.2016 № 1388), відповідно до якого із предметів забезпечення за Іпотечним договором № 328/ІП-2 від 03.08.2006 виключено земельну ділянку 0035. Унаслідок цього 13.05.2016 до реєстру внесено запис № 29591460 про припинення іпотеки щодо зазначеної земельної ділянки.

14. Після описаних подій, у червні 2016 року ПАТ «Омега Банк» ініціювало господарський спір у справі № 910/10364/16 про визнання нікчемного правочину - Договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 недійсним та визнання недійсним Договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015, визначивши відповідачами ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» і ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент».

15. Далі, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у справі № 910/10364/16 визнано недійсними Договір купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 та Договір купівлі-продажу права вимоги від 04.07.2015; застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину та недійсного правочину та зобов`язано ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» та ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» повернути ПАТ «Омега Банк» всі документи, які засвідчували права, що передавались, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, а саме, що були ними отримані на виконання обох договорів зі змінами і доповненнями.

16. Водночас, в процесі ліквідації ПАТ «Омега Банк», яке і досі вважало себе дійсним кредитором та іпотекодержателем за Кредитним договором № 328 та Іпотечними договорами № 328/ІП-1, № 328/ІП-2, було проведено аукціон з продажу активів банку, зокрема, і прав за вказаними кредитним та іпотечними договорами, переможцем якого стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» (далі - ТОВ «Файненс Компані») (протокол аукціону UA-EA-2019-02-12-000004-b).

17. 07.03.2019 між ПАТ «Омега Банк» (Банк) та ТОВ «Файненс Компані» (Новий кредитор) було укладено Договір № 1 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І. та зареєстрований за № 714 (далі - Договір відступлення № 1), за умовами якого Банк відступив Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників, Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до який перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатках № 1 та № 2 до цього Договору. Сторони погодили, що Новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів набуває усі права кредитора за основними договорами. Згідно з Додатком № 1 станом на дату укладення Договору відступлення № 1, заборгованість за Кредитним договором № 328 становила 37 595 302, 98 грн.

18. В подальшому, постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № 910/10364/16 рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 в частині визнання недійсними Договорів купівлі-продажу права вимоги від 31.12.2014 та від 04.07.2015 було залишено без змін.

19. Проте 16.05.2019, тобто майже одразу після набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/10364/16, ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» уклало із Товариством з обмеженою відповідальністю «Крюківщина Преміум» (далі - ТОВ «Крюківщина Преміум», Відповідач-4) договір міни земельних ділянок (далі - Договір міни), посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю.В., зареєстрований за № 2552.

За умовами Договору міни ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» обміняв земельні ділянки 0118, 0119, 0102 на належні ТОВ «Крюківщина Преміум» на праві власності земельні ділянки за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада з кадастровим номером 3222480400:05:001:0299 площею 4,8258 га та з кадастровим номером 3222480400:05:001:0155 площею 1,3672 га.

У цей же день проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «Крюківщина Преміум» на отримані за Договором міни земельні ділянки.

20. За результатами касаційного перегляду судових рішень у справі № 910/10364/16 Верховним Судом прийнято постанову від 24.07.2019, якою рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 скасовано в частині задоволення позову щодо визнання недійсним Договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014, який укладений між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «ФК «Іпотека Кредит». Ухвалено у відповідній частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову щодо визнання недійсним Договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 та підтверджено факт його нікчемності. У решті постанову апеляційної інстанції залишено без змін.

У пункті 4.20 мотивувальної частини вказаної постанови Верховний Суд зазначив наступне: "Беручи до уваги те, що судами обох інстанцій правильно встановлені ознаки нікчемності договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а відповідно до частини 1 статті 215, частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України такий правочин не створює для сторін чи інших осіб юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, Верховний Суд погоджується з висновками судів, що наступний договір купівлі-продажу права вимоги від 04.07.2015, слід визнати недійсним відповідно до частини 5 статті 216, статті 658 Цивільного кодексу, як такий, що укладений у процесі виконання нікчемного правочину особою, що не є власником активів і не має права продажу цих активів».

21. Однак, вже 15.11.2019 ТОВ «Крюківщина Преміум» здійснило поділ земельних ділянок 0118, 0119, 0102 зі створенням на їх базі нових об`єктів, вільних від обтяження та іпотеки. Так, земельну ділянку 0119 поділено на 18 окремих земельних ділянок, ділянку 0118 - на 2 земельні ділянки, 0102 - на 32 земельні ділянки, з присвоєнням новим ділянкам відповідних кадастрових номерів. У подальшому ТОВ «Крюківщина Преміум» відчужила частину новостворених земельних ділянок на користь фізичних осіб.

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

22. Посилаючись на вказані обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мендельс», яке є правонаступником ТОВ «Файненс Компані» (далі - ТОВ «ФК «Мендельс», Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ «ФК «Іпотека Кредит», ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», ТОВ «Ланжерон», ТОВ «Крюківщина Преміум» та ОСОБА_1 про (з урахуванням заяв про зміну предмета позову):

(1) визнання права вимоги за Кредитним договором № 328 в сумі 37 595 302, 98 грн, з яких: заборгованість по кредиту 15 200 175, 51 грн, заборгованість по відсоткам 22 395 127, 47 грн;

(2) визнання права вимоги та права іпотекодержателя на об`єкти нерухомого майна згідно з:

Іпотечним договором № 328/ІП-1 на: - земельну ділянку 0119 (земельні ділянки утворені внаслідок поділу з кадастровими номерами: 3222484000:02:002:5775; 3222484000:02:002:5772; 3222484000:02:002:5785; 3222484000:02:002:5779; 3222484000:02:002:5796; 3222484000:02:002:5777; 3222484000:02:002:5793; 3222484000:02:002:5776; 3222484000:02:002:5797; 3222484000:02:002:5788; 3222484000:02:002:5773; 3222484000:02:002:5771; 3222484000:02:002:5795; 3222484000:02:002:5780; 3222484000:02:002:5778; 3222484000:02:002:5792; 3222484000:02:002:5774; 3222484000:02:002:5794); - земельну ділянку 0118 (земельні ділянки утворені внаслідок поділу з кадастровими номерами: 3222484000:02:002:5855; 3222484000:02:002:5856);

Іпотечним договором № 328/ІП-2 на: земельну ділянку 0102 (земельні ділянки утворені внаслідок поділу за кадастровими номерами: 3222484000:02:002:5826; 3222484000:02:002:5841; 3222484000:02:002:5839; 3222484000:02:002:5824; 3222484000:02:002:5830; 3222484000:02:002:5831; 3222484000:02:002:5832; 3222484000:02:002:5833; 3222484000:02:002:5834; 3222484000:02:002:5852; 3222484000:02:002:5850; 3222484000:02:002:5849; 3222484000:02:002:5848; 3222484000:02:002:5845; 3222484000:02:002:5842; 3222484000:02:002:5838; 3222484000:02:002:5823; 3222484000:02:002:5825; 3222484000:02:002:5854; 3222484000:02:002:5828; 3222484000:02:002:5827; 3222484000:02:002:5853; 3222484000:02:002:5836; 3222484000:02:002:5837; 3222484000:02:002:5846; 3222484000:02:002:5844; 3222484000:02:002:5840; 3222484000:02:002:5829; 3222484000:02:002:5835; 3222484000:02:002:5851; 3222484000:02:002:5847; 3222484000:02:002:5843); - земельну ділянку 0035;

(3) визнання недійсним Договору від 28.04.2016 № 1388 (про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору № 328/ІП-2);

(4) скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію прав щодо зміни іпотекодержателя, припинення іпотеки, припинення обтяжень, вчинені з 31.12.2014 щодо земельної ділянки 0035, а саме: рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова А.В. № 21096949 від 05.05.2015, номер запису 9565843, про зміну іпотекодержателя із ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» на ТОВ «ФК «Іпотека Кредит»; рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова А.В. № 22596642 від 04.07.2015 про зміну іпотекодержателя з ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» на ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент»; рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.Є. № 29591460 від 13.05.2016 про припинення іпотеки;

(5) визнання недійсним Договору міни в частині "Сторони-1" - ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент»;

(6) переведення на Позивача прав та обов`язків Сторони 1 - ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» за Договором міни.

23. Звертаючись із наведеними вимогами Позивач зазначав, що він (як правонаступник ТОВ «Файненс Компані») на законних підставах набув від ПАТ «Омега Банк» права вимоги за Кредитним договором № 328 та Іпотечними договорами № 328/ІП-1 та № 328/ІП-2, проте внаслідок укладення нікчемного Договору купівлі-продажу права вимоги від 31.12.2014, недійсного Договору купівлі-продажу права вимоги від 04.07.2015, внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зміни іпотекодержателів, внесення відомостей щодо припинення іпотеки та обтяження, позбавлений можливості реалізувати власне право вимоги за Кредитним договором № 328, а також і права іпотекодержателя за Іпотечними договорами № 328/ІП-1, № 328/ІП-2, у тому числі на задоволення своїх вимог за рахунок предметів іпотеки.

24. Позов в частині, що стосується Договору міни, мотивував тим, що у ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» були відсутні права кредитора за Кредитним договором № 328 та Іпотечними договорами № 328/ІП-1 та № 328/ІП-2 , на підставі яких останнє звернуло стягнення на земельні ділянки, відчужені у подальшому на користь ТОВ «Крюківщина Преміум». На думку Позивача, оскільки ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» за недійсним правочином отримало права на земельні ділянки, законним іпотекодержателем яких є ТОВ «ФК «Мендельс», ефективним способом захисту його права буде визнання Договору міни в частині Сторони - 1 (ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент») недійсним з наступним переведенням прав та обов`язків такої сторони на Позивача у порядку застосування по аналогії положень частини 4 статті 362 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Узагальнений зміст та обґрунтування рішення суду першої інстанції

25. Рішенням Господарського суду Київської області від 22.01.2021 позов у даній справі задоволено повністю.

26. Суд першої інстанції, врахувавши правові висновки Верховного Суду у постанові від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19, зазначив, що факт нікчемності Договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 та недійсність Договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015 підтверджені судовим рішенням, яке набрало законної сили, тому такі правочини не породжують жодних правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з їх недійсністю.

Отже, ані ТОВ «ФК «Іпотека Кредит», ані ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» не набули права вимоги за кредитним та іпотечними договорами та, відповідно, не мали права розпоряджатися і переданими в іпотеку активами.

Відповідно, права вимоги за Кредитним договором № 328 та Іпотечними договорами № 328/ІП-1 та № 328/ІП-2 ніколи не вибували із власності ПАТ «Омега Банк» та належали останньому на момент їх відчуження на користь ТОВ «Файненс Компані». Таким чином, Договір відступлення № 1 був укладений у відповідності з вимогами статей 512-517 ЦК України та є належною правовою підставою для набуття ТОВ «Файненс Компані» (правонаступником якого є Позивач) прав вимоги, зокрема за Кредитним договором № 328 та Іпотечними договорами № 328/ІП-1 та № 328/ІП-2, в обсязі та на умовах, що існували станом на момент переходу цих прав та конкретизовані сторонами у Додатках до Договору відступлення № 1.

27. Водночас, реалізуючи права кредитора, що виникли на підставі недійсного Договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015, ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» зареєструвало за собою право власності на земельні ділянки, що були предметом забезпечення згідно з іпотечними договорами, а також, уклавши Договір від 28.04.2016 № 1388, припинило іпотеку земельної ділянки 0035. У подальшому одразу після набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/10364/16 Відповідач-2 здійснив відчуження земельних ділянок на користь ТОВ «Крюківщина Преміум» за Договором міни, а останнє, в свою чергу, вже після касаційного перегляду вказаної справи, здійснило поділ земельних ділянок зі створенням на їх базі нових, вільних від обтяження об`єктів, які в подальшому було відчужено на користь третіх осіб.

28. Вчинення Відповідачами ряду протиправних реєстраційних дій та правочинів щодо земельних ділянок унеможливило реєстрацію Позивачем своїх законних прав іпотекодержателя і це свідчить про те, що права вимоги Позивача за Кредитним договором та Іпотечними договорами не визнаються Відповідачами, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи про іпотеку та обтяження на підставі вказаних договорів припинені, об`єкти забезпечення припинені шляхом поділу та об`єднання, а їх власник кілька разів змінювався. У зв`язку з чим права належного правоволодільця можуть бути відновленні саме шляхом визнання за ним таких прав і крім цього, для відновлення своїх прав Позивачем було заявлено також додаткові вимоги щодо визнання недійсним Договору від 28.04.2016 № 1388 та скасування всіх незаконно проведених на виконання недійсного договору реєстраційних дій щодо земельної ділянки 0035.

Тобто, для відновлення прав Позивача, як кредитора та іпотекодержателя за договорами, необхідним є повернення в становище, яке існувало до моменту порушення, тобто коли права кредитора (іпотекодержателя) не ставилися під сумнів і він міг вільно користуватись цими правами. З передбачених статтею 16 ЦК України та статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) способів захисту прав, найбільш обґрунтованим і ефективним у цьому випадку є саме визнання відповідних прав за Позивачем.

29. Щодо позовних вимог, які стосуються Договору міни, суд виснував про те, що з огляду на недійсність Договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015 Відповідач-2 не мав будь-яких законних правових підстав для набуття права власності на іпотечне майно та не мав достатнього обсягу повноважень на відчуження за Договором міни земельних ділянок, що були предметом забезпечення за іпотечними договорами. На момент укладення Договору міни Відповідачу-2 було достовірно відомо про результат розгляду спору у справі № 910/10364/16, що свідчить про намагання останнього приховати незаконно набуті активи від можливого повернення та створення штучних перешкод для відновлення їх належним власником своїх речових прав.

З огляду на приписи статті 217 ЦК України суд визнав можливим визнання недійсним Договору міни в частині Сторони 1 - ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», що не матиме наслідком недійсність такого договору в цілому. Суд відмітив, що не заявляючи вимогу про визнання Договору міни недійсним у цілому, Позивач фактично погоджується з правовими наслідками цього правочину у вигляді обміну земельних ділянок, що були предметом забезпечення, на земельні ділянки, що належали ТОВ «Крюківщина Преміум». Застосування такого способу захисту порушених прав Позивача, як переведення на нього прав сторони Договору міни, хоча прямо не передбачено нормами законодавства, проте не суперечить положенням статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України та узгоджується з вимогами статей 2, 5, 11 ГПК України. Обраний Позивачем спосіб захисту за даних конкретних обставин справи є цілком виправданим, відповідає сутності порушення прав, здатен забезпечити ефективне поновлення його прав, жодним чином не впливає на права та інтереси інших осіб, зокрема ТОВ «Крюківщина Преміум», та є менш обтяжливим за своїми наслідками, ніж визнання цього договору недійсним в цілому.

Узагальнений зміст та обґрунтування постанови суду апеляційної інстанції

30. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку, постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові повністю.

31. Приймаючи вказану постанову апеляційний господарський суд мотивував її обранням Позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

Господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 , як боржник в іпотечному зобов`язанні, не був учасником спору у справі № 910/10364/16, як і стороною Договорів купівлі - продажу прав вимог від 31.12.2014, від 04.07.2015 та від 07.03.2019, а тому, діючи розумно та обачно, не міг знати про те, що ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», яке вимагало виконання кредитного зобов`язання і яке в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначене іпотекодержателем, є неналежним кредитором.

За викладеного суд вирішив, що наслідки визнання недійсними Договорів купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 та від 04.07.2015 за судовим рішенням у справі № 910/10364/16 після того, як ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" вже здійснило звернення стягнення на іпотечне майно, не можуть бути покладені на боржників в основному та забезпечувальному зобов`язаннях (ТОВ "Ланжерон" і ОСОБА_1 ). Такі наслідки мають бути покладені на неналежного кредитора, який отримав неналежне за рахунок Позивача, якому належать дійсні права вимоги до боржника та іпотекодавця.

Касаційна скарга

32. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, Позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати (з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

33. Скаржник стверджує, що констатуючи обрання ним неналежного способу захисту порушеного права, апеляційний господарський суд неправильно застосував приписи статей 216, 236 ЦК України, не врахувавши при цьому висновків Верховного Суду щодо їх правильного застосовування, які було викладено у постановах від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19, від 17.01.2020 у справі № 31/287-10, від 18.12.2019 у справі № 462/6489/15-ц, від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 11.11.2019 у справі № 760/16751/15.

Позивач пояснює, що нікчемність Договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 та недійсність наступного Договору від 04.07.2015 купівлі-продажу прав вимоги підтверджена судовим рішенням у справі № 910/10364/16, а отже усі вчинені за наслідками нікчемного та недійсного правочинів дії щодо іпотечного майна не мають жодних юридичних наслідків, а ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» не набуло прав кредитора та іпотекодержателя за Кредитним договором № 328 та Іпотечними договорами № 328/ІП-1 та № 328/ІП-2. Права вимоги, які відчужувались за наслідками нікчемного правочину, не вибували із власності ПАТ «Омега Банк», а Позивач на законних підставах набув прав кредитора та іпотекодержателя від банку внаслідок укладення Договору відступлення № 1. Оскільки права Позивача не визнаються Відповідачами, а внаслідок вчинення ними протиправних реєстраційних дій та правочинів щодо іпотечного майна Позивач позбавлений можливості реалізувати свої законі права вимоги за кредитним та іпотечними договорами, обраний ним у даній справі спосіб захисту є належним, що підтверджується, зокрема, і наведеною вище практикою суду касаційної інстанції.

В цій частині Позивач також вказує про помилковість висновків апеляційного господарського суду про те, що необізнаність ОСОБА_1 про наявність справи № 910/10364/16 впливає на можливість задоволення заявлених позовних вимог, адже наслідки нікчемності та недійсності згаданих вище договорів є обов`язковими для усіх учасників цивільного обороту. Більше того, поведінка ОСОБА_1 (швидка повторна передача земельної ділянки в іпотеку ОСОБА_2 ) свідчить про те, що він був чудово обізнаний із протиправністю проведених ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» дій.

34. Крім цього, скаржник також стверджує, що і обраний ним спосіб захисту в частині вимог, яка стосується Договору міни, узгоджується з положеннями статей 8, 16 ЦК України, статей 2, 5, 11 ГПК України, оскільки призведе до ефективного поновлення порушених прав.

Позивач відмічає, що за названим договором ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» відчужив земельні ділянки, право вимоги за якими належало Позивачу, тобто тільки останній мав змогу звернути стягнення на предмет іпотеки та скористатись правом власника для укладення Договору міни. У спірних правовідносинах, враховуючи вчинення ТОВ «Крюківщина Преміум» подальшого поділу набутих за Договором міни земельних ділянок та їх відчуження на користь фізичних осіб, обраний ТОВ «ФК «Мендельс» спосіб захисту забезпечить дотримання розумного балансу між відновленням своїх прав як кредитора та іпотекодержателя та правами осіб, які набули земельні ділянки внаслідок протиправної реалізації сторонньою особою прав іпотекодержателя.

Водночас, апеляційний суд вказаного не врахував, а висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у правовідносинах щодо переведення прав та обов`язків сторони за Договором міни на даний час відсутній.

Позиція інших учасників справи

35. ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу погоджується з висновками апеляційного суду та вважає, що наслідком недійсності Договорів купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 та від 04.07.2015 є застосування реституції, внаслідок якої Відповідач-2 мав повернути права вимоги за кредитним договором та іпотечними договорами, однак внаслідок реалізації ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» прав кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та подальшого відчуження земельних ділянок на користь третіх осіб застосування реституції є неможливим, так як відбулося задоволення вимог іпотекодержателя та право власності ОСОБА_1 на іпотечне майно припинилось. У зв`язку з чим належним способом захисту прав Позивача є звернення до ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» з вимогою про відшкодування вартості безпідставно набутого майна.

36. У силу вимог частини 2 статті 118 ГПК України Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не розглядає подані ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» 31.01.2022 письмові пояснення, які за змістом є відзивом на касаційну скаргу як такі, що подані з пропуском встановленого в ухвалі суду касаційної інстанції від 15.12.2021 процесуального строку для подання відзивів. При цьому ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2022 було відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача-2 про продовження строку для подання відзиву на касаційну скаргу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції

37. Згідно із частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

38. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Позивача (Штокало Т.В.), Відповідача-2 (Гук О.О.), Третьої особи-5 ( ОСОБА_3 ), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо дотримання судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

39. Як вже зазначалося, в ході розгляду цієї господарський суд першої інстанції виснував, що саме Позивачу належить право вимоги за Кредитним договором № 328 та Іпотечними договорами № № 328/ІП-1 та № 328/ІП-2, тоді як Відповідач-1 та Відповідач-2 не мали права на вчинення юридично значимих дій з реалізації прав за вказаними договорами. З огляду на це суд дійшов висновку, що усі заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки у такий спосіб відбудеться ефективне поновлення прав Позивача.

40. Натомість господарський суд апеляційної інстанції, не заперечуючи обставини належності саме Позивачу прав вимоги за кредитним та іпотечними договорами, констатував обрання ним неналежного способу захисту своїх прав, ґрунтуючи таку позицію на тому, що неналежний кредитор - ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» вже звернув стягнення на предмети іпотеки, тобто реалізував (хоча і протиправно) набуті ним права кредитора та іпотекодержателя, ще до визнання нікчемності та недійсності Договорів купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 та від 04.07.2015 за судовим рішенням у справі № 910/10364/16. При цьому, апеляційний суд зазначив, що оскільки ОСОБА_1 , як боржник в іпотечному зобов`язанні, не був учасником спору у справі № 910/10364/16, як і стороною Договорів купівлі - продажу прав вимог від 31.12.2014 від 04.07.2015 та від 07.03.2019, а тому, діючи розумно та обачно, не міг знати про те, що ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», яке вимагало виконання кредитного зобов`язання і яке в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначене іпотекодержателем, є неналежним кредитором, а відтак наслідки визнання недійсними Договорів купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 та від 04.07.2015 не можуть нестися ним чи ТОВ "Ланжерон", а мають бути покладені саме на неналежного кредитора, який отримав неналежне за рахунок Позивача, якому належать дійсні права вимоги до боржника та іпотекодавця.

41. Здійснивши касаційне провадження у даній справі Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду констатує, що вказані висновки апеляційного господарського суду є помилковими, позаяк при їх наданні судом апеляційної інстанції не було враховано такого.

42. У постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до частини 2 статті 215 ЦК якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Але, за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (така позиція відповідає і правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19).

43. Варто розуміти, що у такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами.

44. Вище у цій постанові неодноразово згадувалося, що господарськими судами до цього спору розглядалася справа № 910/10364/16. Так, постановою Верховного Суду від 24.07.2019 у тій справі було підтверджено факт нікчемності Договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 та погоджено правильність застосування правових норм судами попередніх інстанцій в частині визнання недійсним Договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015, як такого, що укладений у процесі виконання нікчемного правочину особою, що не є власником активів і не має права продажу цих активів.

45. За змістом статей 216, 236 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, він є недійсним з моменту вчинення.

46. Таким чином абсолютно підставними є доводи касаційної скарги про те, що Договори купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 та від 04.07.2015 є такими, що не створили юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю та є недійсними з моменту їх вчинення, а тому права вимоги, які відчужувалися за цими договорами фактично ніколи не вибували із власності ПАТ "Омега Банк" (близькі за змістом висновки щодо застосовування приписів статей 216, 236 ЦК України також містяться у постановах Верховного Суду на неврахування висновків з яких посилається скаржник).

47. В ході розгляду цієї справи судами установлено, що ПАТ "Омега Банк" та ТОВ "Файненс Компані" в порядку та спосіб, передбачені положеннями статей 512-517 ЦК України уклали Договір відступлення № 1, внаслідок чого ТОВ "Файненс Компані" (правонаступником якого є ТОВ «ФК «Мендельс») і набуло відповідних прав за Кредитним договором № 328 та забезпечувальними іпотечними договорами.

48. Те що судове рішення про визнання вказаних правочинів нікчемним та недійсним набрало законної сили вже після звернення Відповідачем-2 стягнення на майно для дійсного обсягу прав нового кредитора (Позивача) правового значення немає, адже, як вказувалося вище, суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами, тобто Договір купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 завжди був нікчемним і тільки факт цієї нікчемності було підтверджено судовими рішеннями у справі № 910/10364/16.

49. Зазначені аргументи повністю спростовують висновки апеляційного господарського суду про те, що обставина звернення стягнення на заставлене майно до підтвердження нікчемності Договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 у судовому порядку якимось чином легітимізує подальшу долю такого майна (навіть за умов необізнаності ОСОБА_1 про неналежність стягувача), адже така легітимізація можлива виключно у разі звернення стягнення на майно законним іпотекодержателем, яким ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" ніколи не було.

50. Як вказав Верховний Суд у постанові від 28.10.2019 у справі № 910/10963/19, які б юридично значимі дії не здійснювалися за наслідками укладення нікчемного правочину, вони не можуть отримати визнання правопорядком лише з тієї причини, що були вчинені до моменту підтвердження факту нікчемності такого правочину у судовому порядку. Проте суд апеляційної інстанції вказаного висновку не врахував.

51. Водночас, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося і те, що у згаданій постанові від 28.10.2019 у справі № 910/10963/19 Верховним Судом у подібних правовідносинах серед іншого також вирішувалося питання належності обраного позивачем способу захисту у вигляді вимоги про визнання за ним права вимоги за кредитним та іпотечними договорами (за обставин звернення стягнення на заставлене майно неналежним кредитором на підставі нікчемного та недійсного договорів купівлі-продажу прав вимоги). Так, у вказаній постанові Верховний Суд у цій частині виснував таке:

«Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. До способів захисту цивільних прав та інтересів належать, в тому числі, визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, в тому числі, шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

За положеннями частини 2 статті 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні таких спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Слід зауважити, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

Відповідно до частини 1 статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

За загальним правилом закон передбачає необхідність правового зв`язку основного зобов`язання та забезпечувальних зобов`язань, який полягає у недоцільності існування різних кредиторів за основним зобов`язанням та за похідними забезпечувальними зобов`язаннями.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 3 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Станом на сьогоднішній день права вимоги ТОВ "Файненс Компані" (позивач у справі) за Кредитним договором № 638, а також за договорами Іпотеки не визнаються, в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи про іпотеку та обтяження на підставі вказаних договорів припинені, об`єкти забезпечення припинені шляхом поділу та об`єднання, а їх власник кілька разів змінювався.

Колегія суддів Касаційного господарського суду, як до цього і апеляційний господарський суд, не враховує твердження ТОВ "БФ Груп" (один із відповідачів у справі, який наводив аргументи близькі за змістом доводам ОСОБА_1 ) про те, що права вимоги неможливо повернути в тому вигляді, якому вони існували на момент отримання, оскільки, як вже частково зазначалося вище, права вимоги не є предметом матеріального світу та їх не може бути фізично передано, знищено, а також не є послугою чи виконаною роботою, з огляду на що права належного правоволодільця можуть бути відновленні шляхом визнання за ним таких прав. Для повного відновлення прав Позивачем було заявлено додаткові вимоги щодо скасування всіх незаконно проведених Відповідачами реєстраційних дій внаслідок укладення та виконання недійсних договорів. Задоволення зазначених позовних вимог поверне сторони у становище, яке було до укладення нікчемного та недійсного правочинів правочинів та реєстраційних дій, що були вчинені на підставі таких правочинів.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що для відновлення прав ТОВ "Файненс Компані" як кредитора та іпотекодержателя за договорами, необхідним є повернення в становище, яке існувало до моменту порушення, тобто коли права кредитора та іпотекодержателя не ставилися під сумнів і він міг вільно користуватись цими правами за договором. З передбачених статтями 16 ЦК України та 20 ГК України способів захисту прав, найбільш обґрунтованим і ефективним є саме визнання прав за Позивачем».

52. У межах даного судового провадження ТОВ «ФК «Мендельс» обрало декілька способів захисту своїх прав кредитора та іпотекодержателя, а саме: (1) визнання прав вимоги за Кредитним договором № 328 та прав іпотекодержателя за Іпотечними договорами № 328/ІП-1 і № 328/ІП-2; (2) визнання недійсним Договору від 28.04.2016 № 1388 (про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору № 328/ІП-2) та (3) скасування реєстраційних дій щодо іпотечного майна; (4) визнання недійсним Договору міни в частині однієї з його сторін; (5) переведення на Позивача прав та обов`язків цієї сторони Договору міни.

53. Однак, переглядаючи цю справу в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд зазначених вище висновків Верховного Суду не врахував, дійшов передчасного висновку про повну відмову у позові, не спростувавши належним чином висновків місцевого господарського суду по суті спору.

54. За викладеного, у даному випадку підтвердилася підстава касаційного оскарження судового рішення, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме має місце прийняття постанови апеляційного господарського суду з неправильним застосовуванням правових норм та без урахування висновків Верховного Суду щодо їх правильного застосовування у подібних правовідносинах, що в силу положень статті 311 ГПК України є підставою для її скасування.

55. Разом з цим, з огляду на мотиви оскаржуваної постанови апеляційний господарський суд не розглянув усі доводи заявлених апеляційних скарг, підстав для залишення в силі рішення місцевого господарського суду наразі також не вбачається.

56. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зазначав, що принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

57. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

58. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

59. Частинами 3, 4 статті 310 ГПК України, зокрема, передбачено, що порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

60. За таких обставин, керуючись наведеними висновками Європейського суду з прав людини та приписами ГПК України, колегія суддів Касаційного господарського суду у даному випадку вважає доцільним направити цю справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду, при здійсненні якого виявлені в ході касаційного провадження недоліки проведеного апеляційного перегляду можуть та мають бути усунуті.

61. Верховний Суд не формує висновку з питань належності способу захисту у вигляді вимоги про визнання недійсним сторони Договору міни з переведення прав цієї сторони на Позивача, оскільки через неповноту здійсненого апеляційного провадження рішення місцевого господарського суду у цій частині так і залишилося не переглянутим.

62. Окрім цього, на підставі положень частини четвертої статті 300 ГПК України Касаційний господарський суд вважає також доцільним відмітити те, що при пред`явленні позову у даній справі Позивачем в якості відповідачів визначалися фізичні особи, які придбали у ТОВ «Крюківщина Преміум», утворені внаслідок поділу земельні ділянки. У зв`язку з тим, що Позивач відмовився від вимог до цих осіб, статус відповідачів у справі вони втратили. Під час нового розгляду цієї справи суду апеляційної інстанції на підставі приписів статті 267 ГПК України слід з`ясувати обставини, пов`язані з правами, обов`язками та інтересами таких осіб (див. правові висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 26.01.2022, від 20.08.2019 у справі № 910/13209/18, від 26.05.2020 у справі № 922/2743/18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

63. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини 1 статті 308 ГПК України).

64. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана постанова апеляційного суду скасуванню з направленням цієї справи на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

65. При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід врахувати зазначене у мотивувальній частині цієї постанови, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.

66. У зв`язку із направленням справи на новий розгляд розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мендельс» задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 листопада 2021 року у справі № 911/515/20 скасувати.

3. Справу № 911/515/20 направити на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Случ О.В.

Судді Волковицька Н.О.

Могил С.К.