Рішення
від 28.07.2022 по справі 380/18475/21
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/18475/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2022 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/18475/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА-ТЕХ» до Міністерства культури та інформаційної політики України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій, скасування припису-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГА-ТЕХ» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, Громадської організації «Народна дія Львів» про визнання протиправним та скасування припису №12519/6.11.6 від 19.10.2021 року щодо припинення проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті «Будівництво торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській 1, 1-А, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львова зі знесенням існуючих будівель».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у 2021 році розпочав будівництво торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1; вул. Волоській, 1-а; вул. Шота Руставелі, 13 у місті Львові зі знесенням існуючих будівель, власником яких є позивач.

Будівництво проводиться на підставі Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ПП «МЕГА-ТЕХ» та ТОВ «Галпроектмонтаж» торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1; вул. Волоській, 1-а; вул. Шота Руставелі, 13 у місті Львові зі знесенням існуючих будівель.

25 жовтня 2021 року на адресу позивача надійшов спірний Припис Міністерства культури та інформаційної політики України №12519/6.11.6 від 19.10.2021 року.

Позивач спростовує твердження відповідача в оскаржуваному Приписі від 19.10.2021 року про те, що будівельні роботи на об`єкті «Будівництво ПП «МЕГА-ТЕХ» та ТОВ «Галпроектмонтаж» торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1; вул. Волоській, 1-а; вул. Шота Руставелі, 13 у місті Львові зі знесенням існуючих будівель» виконуються в межах історичного ареалу міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 року №1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зон регулювання забудови м. Львова») та на території буферної зони об`єкта «Львів. Ансамбль історичного центру», включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а відтак в силу ч.4 ст. 32 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» необхідно отримати погодження та дозвіл Міністерства культури та інформаційної політики України на проведення таких робіт, та зазначає, що межі історичного ареалу м. Львова та межі буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини «Львів: Ансамбль історичного центру» не затверджені у встановленому законодавством порядку.

Саме по собі включення певного населеного пункту до Списку історичних населених місць України не має за собою наслідку формування в ньому історичного ареалу з визначеними межами та режимами використання, а є лише належною підставою для розгляду Міністерством культури та інформаційної політики України питання та прийняття рішення щодо визначення меж історичного ареалу та встановлення режиму його використання.

Аналіз норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини у їх взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що передумовою для встановлення меж історичного ареалу населеного місця є розробка науково-проектної документації під час розроблення історико-архітектурних опорних планів населених місць, яка повинна бути погоджена відповідним органом місцевого самоврядування та затверджена Міністерством культури та інформаційної політики України як центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

На день видачі оскаржуваного Припису від 19.10.2021 року відсутня затверджена Міністерством культури та інформаційної політики України у встановленому порядку науково-проектна документація щодо визначення меж і режимів використання історичних ареалів м. Львова, як того вимагає ч. 3 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та п.12 Порядку №318, а відтак, межі історичного ареалу м. Львова у встановленому законодавством порядку не затверджені.

Межі історичного ареалу населеного місця, яке занесене до затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №878 від 26.07.2001 року Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), можуть вважатися затвердженими лише в разі дотримання зазначених вище вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Порядку №318.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі №813/4993/15.

Вказане підтверджується Інформацією щодо затвердження меж та режимів використання історичних ареалів історичних населених місць наказами Міністерства культури та інформаційної політики України, яка розміщена на офіційному веб-сайті Міністерства культури та інформаційної політики України (https://mkip.gov.ua/files/pdf/2001052021 _27.0.2021.pdf) та з якої вбачається, що межі історичного ареалу м. Львова, станом на дату (03.09.2021 року) проведення візуального обстеження земельної ділянки на вул. Волоська, 1, вул. Волоська, 1-а, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові та прийняття оскаржуваного Припису Міністерства культури та інформаційної політики України №12519/6.11.6 від 19.10.2021 року, Відповідачем не затверджені.

Крім того, земельні ділянки на вул. Волоська, 1, вул. Волоська, 1-а, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові не знаходяться поблизу історичного центру м. Львова, поруч із ділянкою забудови не знаходяться об`єкти культурної спадщини, а по цій же вулиці знаходяться інші новобудови.

Що стосується покликання відповідача в оскаржуваному Приписі від 19.10.2021 року на те, що будівництво на земельних ділянках на вул. Волоська, 1, вул. Волоська, 1-а, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові здійснюється в межах охоронної (буферної) зони об`єкту «Львів: Ансамбль історичного центру», включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, то з цього приводу позивач зазначає наступне.

5 грудня 1998 року на 22-й конференції Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО у м. Кіото, Японія, ансамбль історичного центру Львова був внесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Крім того, на офіційному веб-сайті Міністерства культури та інформаційної політики України (https://mkip.gov.ua/content/ansambl-istorichnogo-centru-lvova.html), розміщена інформація, що межі історичного ареалу м. Львова (2329 га), що є буферною зоною об`єкта, визначені та затверджені Рішенням виконкому Львівської міської ради № 1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови м. Львова» від 09.12.2005 р. і передані до Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 2008 році. Площа буферної зони об`єкта Світової спадщини ЮНЕСКО «Львів: Ансамбль історичного центру» (УКРАЇНА) (C 865 bis) 2179 га.

Межі та режими використання буферних зон об`єктів всесвітньої спадщини визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

З системного аналізу правових норм Закону України «Про охорону культурної спадщини» вбачається, що буферна зона об`єкта всесвітньої спадщини наявна лише в тому разі, якщо її межі визначені відповідною науково-проектною документацією, яка затверджена Міністерством культури та інформаційної політики України, як центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини. При цьому, про затвердження таких меж Міністерство культури та інформаційної політики України повинне проінформувати Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Після затвердження меж буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини Міністерство культури та інформаційної політики України повинно утворити або визначити орган управління, який забезпечуватиме управління об`єктом всесвітньої спадщини. В свою чергу, управління об`єктом всесвітньої спадщини здійснюється органом управління на основі складеного ним плану управління, який затверджується Міністерством культури та інформаційної політики України.

Натомість, всупереч визначеному чинним законодавством України порядку визначення та затвердження меж буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини, такі межі не визначено та не затверджено Міністерством культури та інформаційної політики України, хоча саме до його компетенції, як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, віднесено це питання. Зокрема, серед опублікованого на офіційному веб-сайті Міністерства культури та інформаційної політики України списку наказів (http://mkip.gov.ua/documents/) та переліку нормативно-правових актів (http:// https://mkip.gov.ua/documents/234.html) відсутній акт Міністерства культури та інформаційної політики України про затвердження меж охоронної (буферної) зони об`єкта всесвітньої спадщини «Львів: Ансамбль історичного центру».

На думку позивача, межі охоронної (буферної) зони об`єкта всесвітньої спадщини «Львів: Ансамбль історичного центру» та режим його використання фактично не встановлені (у встановлений законом спосіб), а посилання на рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1311 від 09.12.2005 року, як на таке, яким визначені вказані межі, не заслуговують на увагу.

ТОВ «МЕГА-ТЕХ», як замовник будівництва торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1; вул. Волоській, 1-а; вул. Шота Руставелі, 13 у місті Львові зі знесенням існуючих будівель не порушив ч. 4 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», як про це безпідставно стверджує Міністерство культури та інформаційної політики України в оскаржуваному Приписі № 12519/6.11.6 від 19.10.2021 року.

Припис від 19.10.2021 року підписано посадовою особою Міністерства культури та інформаційної політики України, яка не мала на це належні повноваження.

Як вбачається з Припису №12519/6.11.6 від 19.10.2021 року, він підписаний від імені Міністерства культури та інформаційної політики України - заступником Міністра з питань європейської інтеграції Чуєвою К.Є.

Проте, серед опублікованого на офіційному веб-сайті Міністерства культури та інформаційної політики України списку наказів (http://mkip.gov.ua/documents/) відсутній наказ, який уповноважує заступника Міністра з питань європейської інтеграції Чуєву К.Є. на підписання від імені Міністерства приписів про припинення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті будівництва.

Враховуючи те, що заступник Міністра з питань європейської інтеграції Чуєва К.Є. як посадова особа органу державної влади згідно ст. 19 Конституції України може діяти тільки у той спосіб, що передбачений законами України, тому зазначена обставина є підставою для визнання оскаржуваного Припису від 19.10.2021 року протиправним та його скасування.

Чинним законодавством України не визначено порядку видачі органами охорони культурної спадщини, зокрема, Міністерством культури та інформаційної політики України, дозволів та погоджень на проведення робіт в історичних ареалах населених місць, тобто відсутній правовий механізм отримання цих дозволів та погоджень, а відтак положення Закону України «Про охорону культурної спадщини» щодо отримання погодження та дозволу Міністерства культури та інформаційної політики України на проведення земляних та інших будівельних робіт в межах історичного ареалу населеного місця не має практичного застосування, що підтверджується наступними доводами.

На офіційному веб-сайті Міністерства культури України опубліковано його наказ від 17 липня 2014 року №562 «Про затвердження інформаційних та технологічних карток з видачі Міністерством культури адміністративних послуг у сферах охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», яким затверджено, зокрема, технологічну картку адміністративної послуги «Надання дозволу на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць».

Однак, згаданий наказ Міністерства культури України №562 від 17 липня 2014 року не підлягає застосуванню, оскільки накази міністерства, які містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування незалежно від строку їх дії, підлягають обов`язковому виконанню підприємствами, установами, організаціями тільки у разі, якщо вони зареєстровані в Міністерстві юстиції України, після чого вони набирають законної сили (чинності).

Однак, наказ Міністерства культури України від 17 липня 2014 року № 562 «Про затвердження інформаційних та технологічних карток з видачі Міністерством культури адміністративних послуг у сферах охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, тобто не набрав законної сили і не може застосовуватись.

Наказ Міністерства культури України від 17 липня 2014 року № 562 «Про затвердження інформаційних та технологічних карток з видачі Міністерством культури адміністративних послуг у сферах охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» не підлягає застосуванню, оскільки в цілому суперечить положенням Закону України «Про адміністративні послуги» та Закону України «Про охорону культурної спадщини», як нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу.

Припис від 19.10.2021 року виданий Міністерством культури та інформаційної політики України з порушенням законодавства, що регулює порядок здійснення контролю (нагляду) за господарською діяльністю з виявлення та запобігання порушення вимог пам`яткоохоронного законодавства, що полягає у наступному.

Документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності (ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»).

Оскільки відповідні дозвільні документи, які передбачені Законом України «Про охорону культурної спадщини», зокрема, дозвіл на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених пунктів (п. 58 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності), є документами дозвільного характеру саме у сфері господарської діяльності, тобто їх отримання є частиною господарської діяльності відповідного суб`єкта, то перевірка дотримання суб`єктом законодавства у сфері охорони культурної спадщини є перевіркою здійснення господарської діяльності у цій сфері.

Так, перевірка суб`єкта господарювання на предмет дотримання ним у своїй господарській діяльності вимог певного профільного законодавства згідно з приписами статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» являє собою державний нагляд (контроль), під яким розуміється діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Також цією статтею Закону передбачено, що заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Оскільки Міністерство культури та інформаційної політики України у своєму оскаржуваному Приписі від 19.10.2021 року стверджує про необхідність отримання ТОВ «МЕГА-ТЕХ» як замовником будівництва дозволу на проведення будь-яких будівельних робіт на земельних ділянках на вул. Волоська, 1, вул. Волоська, 1-а, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові в межах історичного ареалу, а як вже було сказано вище такий дозвіл є документом дозвільного характеру у сфері господарської діяльності і його отримання є частиною господарської діяльності, то відповідно перевірка замовників будівництва на предмет дотримання законодавства у сфері охорони культурної спадщини є державним наглядом (контролем) їхньої господарської діяльності на предмет виявлення порушень законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

Поширення Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який визначає загальний порядок здійснення заходів державного нагляду (контролю), своєї дії на уповноважені органи охорони культурної спадщини пов`язане із відсутністю спеціального нормативно-правового акту, який б регулював питання здійснення органами охорони культурної спадщини контролю за виконанням нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини. Це також підтверджується і тим, що статтею 2 вказаного Закону визначено перелік правовідносин, на які не поширюється його дія, серед яких відсутні заходи контролю за господарською діяльністю, пов`язаною з об`єктами культурної спадщини.

З огляду на це, оскільки порядок проведення державного нагляду (контролю) чітко регламентований законодавством, і Міністерство культури та інформаційної політики України як орган державної влади згідно ст. 19 Конституції України був зобов`язаний діяти тільки у той спосіб, що передбачений законами України, то перевірка містобудівної ситуації по вул. Волоська, 1, вул. Волоська, 1-а, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові працівником управління охорони об`єктів культурної спадщини мала проводитись виключно у порядку, визначеному Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Чинним законодавством України визначена відповідна процедура здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, в тому числі, Міністерством культури та інформаційної політики України чи його структурними підрозділами, яка передбачає прийняття рішення (наказу) про проведення планового чи позапланового заходу, на підставі якого оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання, в тому числі, проводити обстеження, та виносити відповідні документи. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили вищевказаних документів. Законодавством не передбачено права контролюючого органу проводити перевірку самостійно без повідомлення суб`єкта господарювання.

На думку позивача спірний Припис від 19.10.2021 року не містить інформації про наказ органу охорони культурної спадщини, на підставі якого проводився огляд, що є порушенням ч. 1 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»;

- не містить інформації про складений за результатами огляду акт і такий акт не направлявся Позивачу, що є порушенням ч. 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»;

- огляд земельних ділянок на вул. Волоська, 1, вул. Волоська, 1-а, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові проводився без повідомлення ТОВ «МЕГА-ТЕХ», як замовника будівництва щодо якого здійснювався державний нагляд (контроль) з виявлення та запобігання порушення вимог пам`яткоохоронного законодавства, а про проведення такого огляду Позивач дізнався лише після отримання оскаржуваного Припису від 19.10.2021 року;

- огляд земельних ділянок на вул. Волоська, 1, вул. Волоська, 1-а, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові проводився за відсутності керівника ТОВ «МЕГА-ТЕХ» чи його уповноваженої особи, що є порушенням ч.11 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»;

- працівник управління охорони об`єктів культурної спадщини Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, який проводив огляд, не з`явився до ТОВ «МЕГА-ТЕХ», не пред`явив ані посвідчення (направлення) на здійснення заходу, ані службового посвідчення, що є порушенням ч. 4 та ч. 5 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», тому оскаржуваний Припис від 19.10.2021 року прийнято Міністерством культури та інформаційної політики України з порушенням встановленої процедури проведення державного нагляду (контролю), яка передбачена ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», та з недотримання визначених ст. 2 цього Закону принципів державного нагляду (контролю).

- у зв`язку з порушенням зазначеної процедури проведення позапланової перевірки, Міністерством культури та інформаційної політики України не було забезпечено ТОВ «МЕҐА-ТЕХ» можливість реалізувати свої права під час проведення перевірки, які передбачені статтею 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», та не дотримано принципу гарантування прав та законних інтересів суб`єкта господарювання і принципу здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом, оскільки перевірка органу державного нагляду (контролю) проведена необ`єктивно та упереджено. Зазначені обставини є підставою для визнання оскаржуваного Припису від 19.10.2021 року протиправним та його скасування.

Крім цього, Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації не входить в структуру та не підзвітний і не підконтрольний Міністерству культури та інформаційної політики України, а підзвітний і підконтрольний Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. При цьому, в Департаменту є повноважень щодо інформування Міністерства культури та інформаційної політики України тільки про загрозу пам`яткам, що розташовані на території області, а не про загрозу історичному ареалу (межі якого не затверджені).

Згідно комплексного аналізу норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» випливає, що видавати припис може орган, який провів перевірку, та не передбачено можливості проведення перевірки одним органом державного нагляду (контролю), а видачу припису іншим органом, який цю перевірку не призначав і не проводив.

Також позивач зазначає, що у 2021 році ним та ТОВ «ГАЛПРОЕКТМОНТАЖ» було розпочато будівництво торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1; вул. Волоській, 1-а; вул. Шота Руставелі, 13 у місті Львові зі знесенням існуючих будівель на:

- земельній ділянці пл. 0,0420 га; кадастровий номер: 4610136600:07:005:0025; цільове призначення: 03.10 - для будівництва і обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку); категорія земель: землі житлової та громадської забудови; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання: для будівництва та обслуговування торгово-офісного комплексу з підземним паркінгом, місце розташування: м. Львів, вул. Волоська, 1;

- земельній ділянці пл. 0,2182 га; кадастровий номер: 4610136600:07:005:0047; цільове призначення: 03.10 - для будівництва і обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку); категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання: для будівництва та обслуговування торгово-офісного комплексу з підземним паркінгом, місце розташування: м. Львів, вул. Волоська, 1-а;

- земельній ділянці пл. 0,0044 га; кадастровий номер: 4610136600:07:005:0040; цільове призначення: 03.10 - для будівництва і обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку); категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання: для будівництва і обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку, місце розташування: м. Львів, вул. Волоська, 1;

- земельній ділянці пл. 0,1909 га; кадастровий номер: 4610136600:07:005:0041; цільове призначення: 03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання: для обслуговування існуючої будівлі, місце розташування: м. Львів, вул. Шота Руставелі, 13.

Як вже зазначалось вище, будівництво проводиться на підставі Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ПП «МЕГА-ТЕХ» та ТОВ «Галпроектмонтаж» торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1; вул. Волоській, 1-а; вул. Шота Руставелі, 13 у місті Львові зі знесенням існуючих будівель, затверджених рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 16.08.2019 року №783, проектної документації, що розроблена ПП «Вікторія Парк» та затверджена згідно наказу від 31.03.2020 року №03-2020/П «Про затвердження проектної документації», експертиза проекту проведена ТОВ «Українська будівельно-технічна експертиза (код ЄДРПОУ 39190177), висновок №7-47-19-ЕП/ЛО від 30.03.2020 року (позитивний), а також Дозволу на виконання будівельних робіт №ЛВ112201401041 від 19.05.2020 року, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові.

Внаслідок видачі протиправного Припису від 19.10.2021 року, яким вимагається припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті «Будівництво торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1; вул. Волоській, 1-а; вул. Шота Руставелі, 13 у місті Львові зі знесенням існуючих будівель», порушуються права Позивача на виконання робіт з будівництва вищевказаного будинку та завдаються значні збитки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та докази, просив позов задоволити повністю.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України «Про охорону культурної спадщини».

Державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належить центральний орган виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до преамбули Закону об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини та надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, об`єктах всесвітньої спадщини, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» документом, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог, до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією, є містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (МУО), які надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні.

Пунктом 2.5 містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1, вул. Волоській, 1-А, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 16 серпня 2019 р. № 783, зокрема, зазначено, що земельні ділянки на вул. Волоській, 1, вул. Волоській, 1-А, вул. Шота Руставелі, 13 знаходяться в центральній частині міста, у кварталі історично сформованої житлової та громадської забудови, у межах історичного ареалу міста. Передбачається археологічний нагляд. Проектування об`єкта здійснювати з дотриманням будівельних норм відповідно до Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Про охорону культурної спадщини».

Згідно з вимогами Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, отриманого на підставі проектної документації, розробленої та погодженої у встановленому порядку, в тому числі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

09 грудня 2005 року виконавчим комітетом Львівської міської ради було прийнято рішення № 1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова», яке станом на сьогодні в судовому порядку не скасоване, є чинним.

Схема буферної зони розміщена на офіційному веб-сайті ЮНЕСКО за посиланням http://whc.unesco.org/en/list/865/multiple=lunique number=1632. Межі буферної зони затверджені відповідно до Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини та Настанов із застосування Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини до прийняття Закону України від 19 червня 2018 року № 2457-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» щодо збереження пам`яток культурної спадщини, включених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО», яким впроваджено відповідні норми в національне законодавство.

Відповідно до вимог Закону на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, отриманого на підставі проектної документації, розробленої та погодженої у встановленому порядку, в тому числі в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Враховуючи той факт, що земельні ділянки за вищезгаданими адресами розташовані у межах буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Ансамбль історичного центру Львова», відповідно проведенню містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на об`єкті всесвітньої спадщини, його території, в буферній зоні передує інформування Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Рекомендації Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО щодо проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на об`єкті всесвітньої спадщини, його території, в буферній зоні є обов`язковими для виконання при проведенні таких робіт.

Проектна документація на будівництво має бути обов`язково погоджена у встановленому законом порядку з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, а також має бути отримано дозвіл на проведення земляних робіт з метою виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва. Здійснення робіт з будівництва на території історичного ареалу міста Львова та в межах буферної зони об`єкта «Архітектурний ансамбль історичного центра Львова», включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, за відсутності погодженої у встановленому порядку проектної документації та без відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, містить ознаки порушень частини 4 статті 32, частини 1 статті 35 та правопорушення, зазначеного у статті 44 Закону.

Дозвіл на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць є документом дозвільного характеру, відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06 вересня 2005 року № 2806-VI, занесений до Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого Законом України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», і видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, відповідно до пункту 17 частини другої статті 5 Закону.

Відповідний Порядок видачі дозволів у зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України (далі - Порядок) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 316.

При цьому органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу об`єкту - культурної спадщини, видатній універсальній цінності об`єкта всесвітньої спадщини або порушує законодавство у сфері охорони культурної спадщини.

Приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

До Міністерства культури та інформаційної політики України надійшло звернення громадської організації «Народна дія Львів» від 16.08.2021 № 50 (реєстраційний номер № 24594/20.1-21 від 17.08.2021) щодо видання припису про припинення робіт за адресою: м. Львів, вул. Волоська, 1, 1-А, вул. Шота Руставелі, 13. За результатами перевірки електронної бази даних документообігу Міністерства було встановлено, що погоджень проектної документації та дозволів на проведення земляних робіт по вул. Волоській, 1, 1-а, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові не надавалося.

З огляду на викладене, з метою прийняття відповідних управлінських рішень, Міністерство листом від 27.08.2021 № 10268/6.11.6 звернулося до Львівської обласної державної адміністрації з проханням доручити відповідним структурним підрозділам провести обстеження земельних ділянок на предмет дотримання вимог законодавства про охорону культурної спадщини за вказаними адресами та, з метою відповідного реагування в порядку пункту 18 частини другої статті 5 Закону, надати актуальні відповіді, а саме: акт візуального обстеження, матеріали фотофіксації, повну інформацію щодо замовника і виконавця робіт.

Листом від 17.09.2021 № 16-4162/0/2-21 (реєстраційний номер №27469/10.1-21 від 17.09.2021) Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації надав акт обстеження містобудівної ситуації по вул. Волоській, 1, Волоській, 1-а, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові від 03.09.2021, матеріали фотофіксації актуального стану будівництва та інформацію про замовника і виконавця будівельних робіт.

За результатами проведеного працівниками управління охорони об`єктів культурної спадщини Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації 03 вересня 2021 року візуального обстеження земельної ділянки по вул. Волоська, 1, Волоська, 1-а, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові замовнику та підряднику було надіслано приписи від 19.10.2021 № 12519/6.11.6 та від 18.10.2021 № 12467/6.11.6, відповідно про припинення проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті: «Будівництво ПП «МЕГА-ТЕХ» та ТОВ «Галпроектмонтаж» торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1, 1-А, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель».

Дія Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» відповідно до статті 2 є відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідач зазначає, що органи охорони культурної спадщини не здійснюють нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, об`єктом державного нагляду (контролю) у сфері охорони культурної спадщини є стан збереження культурної спадщини, дотримання юридичними і фізичними особами, включно з юридичними особами публічного права, встановленого правового статусу об`єкта культурної спадщини та відповідних охоронних заходів по його збереженню, використанню у суспільному житті, а також захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Принципами державного нагляду (контролю) у сфері охорони культурної спадщини є насамперед дотримання законодавства у сфері охорони культурної спадщини, збереження культурної спадщини, невідворотність покарання за відповідні правопорушення та злочини.

Основними принципами державного нагляду (контролю) у сфері охорони культурної спадщини не можуть бути, як визначено у статті 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» - рівність прав і законних інтересів усіх суб`єктів господарювання, презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання, здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності тощо.

Господарська діяльність суб`єкта господарювання не є предметом перевірок у сфері охорони культурної спадщини. Предметом перевірки державного нагляду (контролю) у сфері охорони культурної спадщини є стан утримання, збереження об`єкта культурної спадщини від пошкодження, руйнування та знищення відповідно до суб`єкта, який порушує законодавство у сфері охорони культурної спадщини відносно предмету перевірки. Міністерство не здійснювало захід державного нагляду (контролю, перевірку), а саме перевірку належної якості продукції, робіт, послуг, а здійснило охоронюваний захід (видання припису), пов`язаного із перевіркою стану збереження історичного ареалу та на предмет додержання вимог законодавства щодо охорони культурної спадщини в межах повноважень, наданих Законом та Положенням про Міністерство.

Таким чином, на думку відповідача вищезазначені спірний припис виданий правомірно, з дотриманням норм Закону відповідно до повноважень Міністерства.

Вказана позиція Міністерства підтверджується також постановою Верховного Суду по справі за позовом ТОВ Фін-Інвест Менеджмент (замовник будівництва) до Міністерства культури України про скасування припису (адміністративнепровадження №К/9901/19255/19) - http://reyestr.court.gov.ua/Review/83799960), в якій передбачено, що преамбулою Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Під час здійснення охорони культурної спадщини уповноважені органи державної влади керуються у своїй діяльності приписами спеціального закону, а саме - Закону України «Про охорону культурної спадщини», зокрема, якщо предметом охоронних заходів є забезпечення збереження характерних - властивостей об`єкта культурної спадщини.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги заперечила, надала суду додаткові докази та документи.

Третя особа, Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, проти позову заперечила з підстав, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належить центральний орган виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, що видається виконавцю робіт - фізичній особі і за умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини.

В пункті 2.5 додатку до містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1, вул. Волоській, 1-а, Шота Руставелі 13 у місті Львові зі знесенням існуючих будівель, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 16 серпня 2019 р. № 783, зазначено, що земельні ділянки на вул. Волоській, 1, вул. Волоській, 1-а, Шота Руставелі 13 у місті Львові, знаходяться у центральній частині міста, у кварталі історично сформованої житлової та громадської забудови у межах історичного ареалу міста.

Проектування об`єкта здійснювати з дотриманням будівельних норм відповідно до Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про охорони культурної спадщини».

Рішенням Виконавчого комітетом Львівської міської ради від 09 грудня 2005 року №1311 було затверджено межі історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З цього випливає, що оскільки рішення виконавчого комітетом Львівської міської ради від 09 грудня 2005 року №1311 яким було затверджено межі історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова не скасоване отже є чинним. Буферна зона об`єкту світової спадщини «Львів - ансамбль історичного центру» увійшла до номінаційного файлу поданого до комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 1998 році. Межі буферної зони затвердженні Конвенцією про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини та Настановами із застосування Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини, що відбулося до прийняття Закону України від 19 червня 2018 року № 2457-VIII. «Про внесення до Закону України «Про охорону культурної спадщини» щодо збереження пам`яток культурної спадщини, включених до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Представник третьої особи в судовому засідання позовні вимоги заперечила, надала суду додаткові пояснення та докази просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Третя особа, Громадської організації «Народна дія Львів», проти позову заперечила з підстав, що Ансамбль історичного центру м. Львова, внесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 1998 році прирівнюється до пам`яток національного значення згідно частини 1 статті 37-2 Закону України «Про охорону культурної спадщини», яка звучить так: «Об`єкт всесвітньої спадщини має правовий статус пам`ятки національного значення».

Відповідно, погодження у Міністерстві культури та інформаційної політики проекту містобудівного та архітектурного перетворення в охоронній (буферній) зоні пам`ятки національного значення, якою є ансамбль історичного центру м. Львова є обов`язковим, і на сайті відповідача чітко окреслено, які саме документи мають бути подані для отримання такого погодження.

Міністерство культури та інформаційної політики не визначає межі історичного ареалу історичного населеного місця. Такі межі встановлюються відповідною науково-проектною документацією, і відповідна науково-проектна документація для м. Львова була розроблена Українським науково-реставраційним інститутом «Укрзахідпроект-реставрація» у 2005 році, її назва: «Історико - архітектурний опорний план м. Львова та проект меж зон охорони пам`яток та історичного середовища м. Львова.»

Коригування меж зон охорони історичного середовища м. Львова, затверджено Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 1311 від 09.12.2005 р. «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови м. Львова» є достатньою умовою для того, щоб визнавати місто Львів, його центральну частину, що знаходиться під охороною ЮНЕСКО та буферну зону навколо неї вартою того, щоби берегти її видатну універсальну цінність як об`єкта всесвітньої спадщини, яка є настільки унікальною, що виходить за межі національних кордонів та становить загальну цінність для нинішніх і майбутніх поколінь, збереження та охорона якої є першочерговим завданням.

Ця документація була затверджена Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 1311 від 09.12.2005 р. «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови м. Львова» і була надіслана у Міністерство культури для погодження, проте з невідомих причин так і не була погоджена. Проте, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1311 є чинним, ніким не оскарженим і не скасованим, отже, твердження Позивача про те, що «межі історичного ареалу м. Львова та межі буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини «Львів. Ансамбль історичного центру» не затверджені у встановленому законом порядку» є голослівними.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 01 листопада 2022 року у даній справі було відкрито спрощене провадження в адміністративній справі з повідомленням сторін.

Судом встановлені наступні обставини:

За результатами перевірки електронної бази даних документообігу Міністерства було встановлено, що погоджень проектної документації та дозволів на проведення земляних робіт по вул. Волоській, 1, 1-а, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові не надавалося.

З метою прийняття відповідних управлінських рішень, Міністерство листом від 27.08.2021 № 10268/6.11.6 звернулося до Львівської обласної державної адміністрації з проханням доручити відповідним структурним підрозділам провести обстеження земельних ділянок на предмет дотримання вимог законодавства про охорону культурної спадщини за вказаними адресами та, з метою відповідного реагування в порядку пункту 18 частини другої статті 5 Закону, надати актуальні відповіді, а саме: акт візуального обстеження, матеріали фотофіксації, повну інформацію щодо замовника і виконавця робіт.

19.10.2021 року Міністерством культури та інформаційної політики України за №12519/6.11.6 видано Припис, в якому зазначено, що на виконання вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» Міністерство культури та інформаційної політики України, діючи в межах повноважень, визначених п. 18 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» і Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 року № 885, за результатами проведеного 03.09.2021 року працівником управління охорони об`єктів культурної спадщини Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації візуального обстеження земельної ділянки на вул. Волоська, 1, вул. Волоська, 1-а, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові вимагає негайно припинити проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті «Будівництво ПП «МЕГА-ТЕХ» та ТОВ «Галпроектмонтаж» торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1; вул. Волоській, 1-а; вул. Шота Руставелі, 13 у місті Львові зі знесенням існуючих будівель», які виконуються в межах історичного ареалу міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 року №1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зон регулювання забудови м. Львова») та на території буферної зони об`єкта «Львів. Ансамбль історичного центру», включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, з порушенням вимог ч. 4 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірний припис протиправним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам законодавства саме щодо території буферної зони об`єкта «Львів. Ансамбль історичного центру».

Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірного припису з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Також судом встановлено, що будівництво проводиться на підставі Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ПП «МЕГА-ТЕХ» та ТОВ «Галпроектмонтаж» торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1; вул. Волоській, 1-а; вул. Шота Руставелі, 13 у місті Львові зі знесенням існуючих будівель, затверджених рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 16.08.2019 року №783, проектної документації, що розроблена ПП «Вікторія Парк» та затверджена згідно наказу від 31.03.2020 року №03-2020/П «Про затвердження проектної документації», експертиза проекту проведена ТОВ «Українська будівельно-технічна експертиза, висновок №7-47-19-ЕП/ЛО від 30.03.2020 року (позитивний), а також Дозволу на виконання будівельних робіт №ЛВ112201401041 від 22.12.2020 року, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові.

Так Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 16.08.2019 №783 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ПП «МЕГА-ТЕХ» та ТОВ «Галпроектмонтаж» торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1, вул. Волоскій, 1-А, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель» були затвердженні містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на будівництво ПП «Мега-Тех» та ТОВ «Галпроектмонтаж» торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1, вул. Волоскій, 1-А, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель.

ТОВ «Українська будівельно-технічна експертиза» 30.03.2020 затверджено експертний № 7-047-19-ЕП/ЛО звіт щодо розгляду проектної документації за проектом «Будівництво ПП «МЕГА-ТЕХ» та ТОВ «Галпроектмонтаж» торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській 1, Волоській 1А, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель» відповідно до якого документація розроблена відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; санітарного та епідеміологічного благополуччя населення; охорони праці; екології; пожежної безпеки; техногенної безпеки; енергозбереження і може бути затверджена в установленому порядку з відповідними технічними показниками.

Листом від 22.04.2020 № 0004-вих-31086 Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради надано висновок щодо паспорту опорядження фасаду будинку, за адресою: м. Львів, вул. Волоська, 1, Волоська, 1-А, вул. Шота Руставелі, 13, відповідно до якого, Управління охорони історичного середовища вважає можливим погодження колористики опорядження фасадів будинків на вул. Волоській, 1, Волоській, 1-А, вул. Шота Руставелі, 13 відповідно до паспорту опорядження, опрацьованого ПП «ВІКТОРІЯ ПАРК» у складі проектної документації, на підставі Рішення Виконавчого комітету від 16.08.2019 №783 про затвердження містобудівних умов і обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ПП «МЕГА-ТЕХ» та ТОВ «Галпроектмонтаж» торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1, вул. Волоскій, 1-А, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львів надано дозвіл на виконання будівельних робіт від 19.05.2020 №ЛВ112201401041 Замовнику: ПП «МЕГА-ТЕХ» та ТОВ «Галпроектмонтаж», генеральному підряднику: ТОВ «ПРИВАТБУД ПЛЮС» на «Будівництво ПП «МЕГА-ТЕХ» та ТОВ «Галпроектмонтаж» торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1, вул. Волоській, 1-А, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель».

Позивачем для здійснення будівництва торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1, вул. Волоській, 1-А, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель були укладені договори, а саме:

- 31.03.2020 укладено договір з Приватним підприємством «ВІКТОРІЯ ПАРК» № 310320 АН на виконання авторського нагляду;

- 31.03.2020 укладено договір з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 № 5 про надання послуг з технічного нагляду;

- 07.05.2020 укладено договір з Науково-дослідним центром «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України № 07-20-АН на виконання пам`яткоохоронних робіт.

Листом від 27.08.2021 № 10268/6.11.6 Міністерство культури та інформаційної політики України звернулося до Львівської обласної державної адміністрації з проханням доручити відповідним структурним підрозділам, у межах компетенції, провести обстеження земельних ділянок на предмет дотримання вимог законодавства про охорону культурної спадщини з метою відповідного реагування в порядку п. 18 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» з боку Міністерства культури та інформаційної політики України, у строк до 13.09.2021 надати актуальні на момент підготовки відповіді акт візуального обстеження, матеріали фотофіксації, повну інформацію щодо замовника і виконавця робіт. В листі також зазначено, що у разі виявлення порушення, відповідна посадова особа Львівської обласної державної адміністрації, має застосувати фінансові санкції за порушення законодавства України про охорону культурної спадщини.

Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації на виконання доручення голови обласної державної адміністрації та відповідно до листа Міністерства культури та інформаційної політики України від 27.08.2021 № 10268/6.11.6 листом надав акт обстеження містобудівної ситуації на вул. Волоська, 1, вул. Волоська, 1-А та вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові від 03.09.2021, матеріали фотофіксації актуального стану об`єкта обстеження.

03.09.2021 відповідно до листа Міністерства культури та інформаційної політики України від 27.08.2021 № 10268/6.11.6 начальником управління охорони об`єктів культурної спадщини департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації Петрик В.М. та головним спеціалістом відділу охорони, реставрації та нагляду за дотриманням законодавства про охорону культурної спадщини управління охорони об`єктів культурної спадщини Ясінська Р.С. проведено візуальне обстеження та здійснено фотофіксацію містобудівної ситуації за адресою: Львів, вул. Волоська, 1, Волоська, 1-а та вул. Шота Руставелі, 13, за результатами якого складено акт обстеження містобудівної ситуації на вул. Волоська, 1, вул. Волоська, 1-а та вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові.

В акті обстеження містобудівної ситуації на вул. Волоська, 1, вул. Волоська, 1-а та вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові від 03.09.2021 зазначено, що земельна ділянка на вул. Волоська, 1, Волоська, 1-а та вул. Шота Руставелі, 13 знаходиться в межах історичного ареалу м. Львова, на території буферної зони об`єкта «Львів. Ансамбль історичного центру», включеного до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. На зазначеній земельній ділянці зафіксовано облаштування будівельного майданчика: територія огороджена парканом, на території розміщені побутові та технологічні приміщення робітників та охорони. На будівельному майданчику у день обстеження працювала будівельна техніка: підйомний кран, бурильна установка для влаштування паль, екскаватор. Також працювали робітники - велися роботи з укріплення зрізаного схилу та влаштування підпірної стіни. На огорожі будівельного майданчика розміщено інформаційний стенд про те, що на об`єкт «Будівництво ПП «МЕГА-ТЕХ» та ТОВ «Галпроектмонтаж» торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1, 1-А, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель» зареєстровано повідомлення про початок виконання підготовчих робіт № ЛВ010200591212 від 28.02.2020р., виданий Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові. Замовники будівництва - ПП «МЕГА-ТЕХ» (адреса - 79005, м. Львів, пр-т. Шевченка, буд. 3 кв. 4, код ЄДРПОУ 30539460) і ТОВ «Галпроектмонтаж» (адреса - 79005, м. Львів, вул. Шота Руставелі, буд. 13, код ЄДРПОУ 30337522).

19.10.2021 року Міністерством культури та інформаційної політики України за №12519/6.11.6 видано спірний Припис.

Згідно із ст. 6-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно. Рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини», органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини. Приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

Пунктом 1 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885 (далі - Положення), передбачено, що Міністерство культури та інформаційної політики України (МКІП) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абз. 8 підпункту 103 пункту 4 Положення затверджує форми дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території, на якій розташовані пам`ятки, та в зонах їх охорони, на охоронюваній археологічній території, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою;

Згідно з абз. 15 підпункту 103 пункту 4 Положення Міністерство культури та інформаційної політики України затверджує порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них.

Таким чином, на відповідача покладено обов`язок формування та реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини, затвердження меж та режимів використання історичних ареалів, надання дозволів на проведення робіт в історичних ареалах населених місць, а також видання розпоряджень та приписів щодо припинення робіт в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи здійснюються за відсутності затверджених або погоджених із відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом України «Про охорону культурної спадщини», дозволів або з відхиленням від них.

Щодо висновків відповідача про те, що об`єкт будівництва знаходиться на території буферної зони об`єкта «Львів. Ансамбль історичного центру», суд зазначає наступне:

Згідно із ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», буферна зона - територія навколо об`єкта всесвітньої спадщини, що забезпечує охорону цілісності та автентичності видатної універсальної цінності цього об`єкта та у межах якої встановлюється відповідний режим використання.

Згідно цього ж закону до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить також і затвердження науково-проектної документації з визначення меж та режимів використання буферних зон об`єкта всесвітньої спадщини.

Згідно із ч. 3 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», з метою забезпечення збереження видатної універсальної цінності об`єктів всесвітньої спадщини навколо них встановлюються буферні зони.

Список Межі і режими використання буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини визначаються науково-проектною документацією з визначення меж і режимів використання буферної зони, яка складається за результатами проведених досліджень.

Рішення про затвердження науково-проектної документації із визначення меж і режимів використання буферної зони приймає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Про визначення меж і режимів використання буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, у встановленому порядку інформує Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Порядок визначення меж і режимів використання буферної зони та внесення змін до них, затвердження науково-проектної документації встановлюється Кабінетом Міністрів України.

До визначення меж буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини у встановленому порядку межі буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини встановлюються відповідно до меж, зазначених у номінаційному досьє.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, протягом місяця з дня включення об`єкта культурної спадщини до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО забезпечує передачу відомостей про встановлені межі буферної зони для внесення до Державного земельного кадастру та до органу, відповідального за ведення містобудівного кадастру, як відомостей про обмеження у використанні земель.

Судом не враховуються посилання відповідача на рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 09 грудня 2005 року № 1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова» та на межі історичного ареалу міста Львова за посиланням http://whc.unesco.org/en/list/865/multiple=lunique number=1632, оскільки такі фактично регулюють лише межі історичного ареалу міста Львова, і не стосуються вулиць на яких здійснює будівництво позивач.

В справі відсутнє відповідне Рішення про затвердження науково-проектної документації із визначення меж і режимів використання саме буферної зони.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року №878 затверджено Список історичних населених місць України (міста і селища міського типу), до якого включено, серед інших, місто Львів.

Водночас, порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року №318 (надалі - Порядок №318).

Згідно до п. 4 Порядку №318 відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку №318 передбачено, що межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.

Згідно до п.12 Порядку №318 визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.

Таким чином, передумовою для встановлення меж історичного ареалу є розробка науково-проектної документації під час розроблення історико-архітектурних опорних планів населених місць, яка погоджується відповідним органом місцевого самоврядування та затверджується Мінкультури. Однак, станом на момент виникнення спірних правовідносин, така документація відсутня та, як наслідок, не затверджена відповідачем у встановленому законом порядку.

Однак на момент спірних правовідносин, на офіційному веб-сайті Міністерства культури та інформаційної політики України інформації щодо затверджених наказами міністерства меж та режимів використання історичних ареалів історичних населених місць, відсутня інформація про затвердження Міністерством культури та інформаційної політики України меж історичного ареалу м. Львова.

Наведене підтверджує той факт, що межі історичного ареалу м. Львова не затверджені у встановленому законодавством порядку, тобто Міністерством культури та інформаційної політики України, відповідно і не затверджені межі буферної зони.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі №813/4993/15.

Суд звертає увагу, що ні в матеріалах справи, ні у відзиві Міністерства культури та інформаційної політики України на адміністративний позов не зазначено обґрунтування щодо наявності та розміру охоронної (буферної) зони об`єкта Архітектурний ансамбль історичного центру Львова.

Згідно норм Закону України «Про охорону культурної спадщини» вбачається, що як і в ситуації з історичним ареалом населеного місця, межі буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини можуть вважатися затвердженими лише в разі дотримання зазначених вище вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини». При цьому, про затвердження таких меж центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, повинен проінформувати Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Після затвердження меж буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, повинен утворити або визначити орган управління, який забезпечуватиме управління об`єктом всесвітньої спадщини. В свою чергу, управління об`єктом всесвітньої спадщини здійснюється органом управління на основі складеного ним плану управління, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Межі охоронної (буферної) зони об`єкта всесвітньої спадщини Архітектурний ансамбль історичного центру Львова та режим його використання фактично не встановлені (у встановлений законом спосіб).

Вимоги законодавства, які пов`язані з існуванням історичного ареалу та буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини й обумовленні цим фактом (отримання дозволів, погоджень тощо) не можуть застосовуватися за відсутності належним чином затверджених меж історичного ареалу та меж буферної зони. Тому, вимоги Закону України «Про охорону культурної спадщини» у частині отримання дозволів органу охорони культурної спадщини, для виконання земляних, будівельних інших робіт на території історичного ареалу в межах охоронної (буферної) зони об`єкта всесвітньої спадщини можуть бути правомірними виключно у разі встановлення відповідного історичного ареалу та буферної зони у порядку, визначеному законодавством України.

Також досліджуючи питання законодавчого регулювання здійснення органами охорони культурної спадщини контролю за виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини», інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини, суд встановив наступне.

Законом України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» № 3392-VI від 19.05.2011 року (із наступними змінами) затверджено Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності та статтею 1 визначено, що термін «документ дозвільного характеру» вживається у значенні, наведеному у Законі України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Забороняється вимагати від суб`єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку, затвердженого цим Законом.

Також відповідно до ст. 1 Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» документом дозвільного характеру є дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

До Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності включено такі передбачені Законом України «Про охорону культурної спадщини» дозвільні документи: дозвіл на переміщення (перенесення) пам`ятки національного значення (п.46); дозвіл на переміщення (перенесення) пам`яток місцевого значення (п.47); дозвіл на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології), їх територіях та в зонах охорони, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок (п. 57); дозвіл на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених пунктів (п. 58); погодження відчуження або передачі пам`яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління (п. 92); погодження відчуження або передачі пам`яток національного значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління (п. 93); погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земельних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони (п.106).

З аналізу вищенаведених норм Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про охорону культурної спадщини» суд вбачає, що органи охорони культурної спадщини, здійснюючи перевірку дотримання суб`єктами господарювання законодавства у сфері охорони культурної спадщини в частині отримання дозволу на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених пунктів (п. 58 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності), проводять перевірку господарської діяльності таких суб`єктів, оскільки отримання цього дозволу є частиною господарської діяльності відповідних суб`єктів, так як надає їм право на провадження певних дій в рамках здійснення господарської діяльності і без такого дозволу провадження цих дій забороняється.

Перевірка суб`єкта господарювання на предмет дотримання ним у своїй господарській діяльності вимог законодавства згідно із статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» являє собою державний нагляд (контроль), під яким розуміється діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Оскільки ні Законом України «Про охорону культурної спадщини», ні жодним іншим нормативно-правовим актом не врегульований порядок здійснення органами охорони культурної спадщини контролю за виконанням вищевказаного Закону та інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини, а в статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» до переліку правовідносин, на які не поширюється його дія, не включено заходи контролю за господарською діяльністю, пов`язаною з об`єктами культурної спадщини, суд дійшов висновку, що при здійсненні органами охорони культурної спадщини контролю за виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини» та інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини слід керуватись Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», як таким, що визначає загальний порядок здійснення заходів державного нагляду (контролю).

Суд не враховує аргументи відповідача та третіх осіб про те, що проведення візуального обстеження земельної ділянки по вул. Волоській 1, Волоській 1А, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові, було не заходом державного нагляду (контролю), а охоронюваним заходом, в межах періодичного моніторингу стану збереження пам`ятки, оскільки як вбачається з матеріалів справи предметом перевірки було саме звернення громадської організації «Народна дія Львів» від 16.08.2021 № 50.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», визначено перелік правовідносин, на які не поширюється його дія, серед яких відсутні заходи контролю за господарською діяльністю, пов`язаною з об`єктами культурної спадщини.

Таким чином, діяльність органів охорони культурної спадщини при здійсненні заходів державного нагляду, підпадає під сферу дії Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Згідно із ч. 2 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Згідно із ч.ч. 4, 5 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Згідно із ч. 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Згідно із ч. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Згідно із ч. 8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Згідно із ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), залучати під час здійснення таких заходів третіх осіб; не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо:

- державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів;

- посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;

- суб`єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом;

- посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб`єкта господарювання);

- тривалість планового заходу державного нагляду (контролю) або сумарна тривалість таких заходів протягом року перевищує граничну тривалість, встановлену частиною п`ятою статті 5 цього Закону, або тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість, встановлену частиною четвертою статті 6 цього Закону;

- орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю);

- органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику;

- у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю).

Відповідно законодавством визначена відповідна процедура здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, в тому числі, Міністерством культури та інформаційної політики України, яка передбачає прийняття рішення (наказу) про проведення планового чи позапланового заходу. Зокрема, на підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання, в тому числі, проводити обстеження, та виносити відповідні документи. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили вищевказаних документів. При цьому, законодавством не передбачено права контролюючого органу проводити перевірку самостійно без повідомлення суб`єкта господарювання.

В матеріалах справи відсутні будь - які докази того, що Міністерство культури та інформаційної політики України щодо предмету спору забезпечило виконання вказаних вимог закону.

Законом України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» № 3392-VI від 19.05.2011 року затверджено Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності. У статті 1 зазначеного Закону вказано, що забороняється вимагати від суб`єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку, затвердженого цим Законом. Встановлення інших видів документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності може здійснюватися шляхом внесення відповідних змін до цього Закону. Зміни до Переліку вносяться одночасно (разом) з внесенням змін до законів України, що регулюють відносини у цій сфері. Необхідність одержання документів дозвільного характеру, встановлена законами, виникає виключно після внесення таких документів до Переліку, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, тобто крім документів, необхідність видачі яких встановлюється міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

До Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, що затверджений Законом України № 3392-VI від 19.05.2011 включено наступні дозвільні документи, які передбачені Законом України «Про охорону культурної спадщини», а саме: дозвіл на переміщення (перенесення) пам`ятки національного значення (п.46); дозвіл на переміщення (перенесення) пам`яток місцевого значення (п.47); дозвіл на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології), їх територіях та в зонах охорони, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок (п. 57); дозвіл на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених пунктів (п. 58); погодження відчуження або передачі пам`яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління (п. 92); погодження відчуження або передачі пам`яток національного значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління (п. 93); погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земельних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони (п.106).

Таким чином відповідні дозвільні документи, які передбачені Законом України «Про охорону культурної спадщини», зокрема, дозвіл на проведення робіт в історичних ареалах населених пунктів (п. 58), є документами дозвільного характеру саме у сфері господарської діяльності, тому, перевірка діяльності суб`єктів господарювання у сфері охорони культурної спадщини має здійснюватися відповідачем у відповідності до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Наказом Міністерства культури України від 10.04.2017 року № 287 «Про внесення змін до Плану діяльності Міністерства культури України з підготовки проектів регуляторних актів на 2017 рік», на виконання вимог статей 7 та 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», вирішено внести зміни до Плану діяльності Міністерства культури України з підготовки проектів регуляторних актів на 2017 рік, затвердженого наказом Міністерства культури України від 15.12.2016 № 1189, виклавши його у новій редакції.

Згідно п. 9 Плану діяльності Міністерства культури України з підготовки проектів регуляторних актів на 2017 рік (в новій редакції) передбачено розробку проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2009 року № 21» з метою практичної реалізації Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 року № 752 «Про затвердження Методики розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю)», розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.03.2015 року № 357-р «Про затвердження плану заходів щодо дерегуляції господарської діяльності», а також зменшення періодичності здійснення спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини планових заходів державного нагляду (контролю) за діяльністю суб`єктів господарювання щодо об`єктів культурної спадщини.

Згідно п. 11 Плану діяльності Міністерства культури України з підготовки проектів регуляторних актів на 2017 рік (в новій редакції) передбачено розробку проекту наказу Міністерства культури України «Про затвердження уніфікованої форми акта, який складається органами охорони культурної спадщини за результатами планових (позапланових) перевірок», та визнання таким, що втратив чинність, наказ Міністерства культури і туризму України від 11.11.2010 року № 1043/0/16-10, з метою практичної реалізації Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 року № 752 «Про затвердження Методики розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), встановлення єдиного підходу до здійснення органами охорони культурної спадщини документального оформлення результатів здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері охорони культурної спадщини».

Тобто відповідач з метою практичної реалізації Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зобов`язаний був розробити ряд актів, які стосуються проведення ним планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) у сфері охорони культурної спадщини. Тобто, відповідач тим самим визнає поширення на нього норм вищевказаного Закону.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Міністерством культури та інформаційної політики України було порушено процедуру проведення державного нагляду (контролю), яка передбачена ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а саме відповідачем не було забезпечено позивачеві можливості реалізувати свої права під час проведення перевірки, які передбачені ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», та не дотримано принципу гарантування прав та законних інтересів суб`єкта господарювання і принципу здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.

На думку суду відповідач порушив принцип юридичної визначеності, який є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Сутність принципу правової визначеності Європейський суд з прав людини визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п.74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, п.37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п.119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Лелас проти Хорваті», п.74).

У справі «Еліа СРЛ проти Італії» від 02.08.2001, заява № 37710/97 - Європейський суд з прав людини розглядав заборону будівництва на земельній ділянці упродовж багатьох років, накладену у зв`язку з майбутнім вилученням ділянки для створення парку. Суд в цьому рішенні зазначив, що заборона на здійснення будівництва протягом зазначеного періоду позбавила заявника можливості повною мірою володіти та користуватися належним йому майном та встановив відсутність справедливого балансу між вимогами щодо забезпечення публічного інтересу та правом заявника на мирне володіння майном.

Також, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.

Зокрема, згідно з пунктами 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява № 29979/04, у якому проаналізовано поняття «належне урядування».

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Також суд зазначає про необхідність дотримання таких принципів права як «законні очікування» та «юридична визначеність», які знайшли своє відображення в практиці Суду Європейського Союзу (European Court of Justice, ECJ), який виступає останньою інстанцією у справах про застосування acquis communautaire - права Європейського Союзу (ЄС) - та забезпечує єдність застосування права ЄС в державах-членах.

Виходячи з системного аналізу адміністративно-правових принципів суд приходить до висновку, що у випадку, коли законодавством передбачена певна процедура (порядок) прийняття рішень, розгляду питань і вчинення дій суб`єктом владних повноважень, то така процедура повинна будь що бути дотримана цим суб`єктом.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Надаючи правову оцінку спірному припису суд зазначає наступне, що такий по суті є протиправний та підлягає скасуванню, оскільки в акті обстеження містобудівної ситуації на вул. Волоська, 1, вул. Волоська, 1-а та вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові від 03.09.2021, на підставі якого видано спірний припис зазначено, що земельна ділянка на вул. Волоська, 1, Волоська, 1-а та вул. Шота Руставелі, 13, знаходиться в межах історичного ареалу м. Львова, на території буферної зони об`єкта «Львів. Ансамбль історичного центру», включеного до Списку світової спадщини ЮНЕСКО, однак в цьому ж акті, так і в спірному приписі, немає жодної конкретизації щодо такого порушення в тому числі з посилання на відповідні рішення та нормативні документи.

Відповідач жодними належними та допустимими доказами не обґрунтував обставину, що позивачем порушено саме межі і режими використання буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини.

Крім цього, на думку суду відповідач вищевказану перевірку мав здійснювати з дотримання вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки саме цим Законом встановлено, що підставами для здійснення позапланових заходів є відповідне звернення. Як встановлено судом по даній справі, відповідачем ініційовано вищевказану перевірку саме за зверненням Громадської організації «Народна дія Львів». Закон України «Про охорону культурної спадщини», не встановлює для відповідача підстав для здійснення охоронних заходів за відповідним зверненням.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З цих же по суті підстав, судом не враховуються заперечення відповідача та третіх осіб.

Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА-ТЕХ» (79005, м. Львів, пр-т. Шевченка, буд. 3, кв. 4) до Міністерства культури та інформаційної політики України (01601, м. Київ, вул. Івана Франка, 19) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18) про визнання протиправними дій, скасування припису, - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Припис Міністерства культури інформаційної політики України №12519/6.11.6 від 19.10.2021 року щодо припинення проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті «Будівництво торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській 1, вул. Волоській , 1-а, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства культури та інформаційної політики України (01601, м. Київ, вул. Івана Франка, 19, ЄДРПОУ 43220275) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА-ТЕХ» (79005, м. Львів, пр-т. Шевченка, буд. 3, кв. 4, ЄДРПОУ 30539460 ) 2270,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення складено в повному обсязі 02.08.2022 року.

Суддя Гавдик З.В.


Дата ухвалення рішення	28.07.2022
Оприлюднено	04.08.2022
Номер документу	105530092
Судочинство	Адміністративне
Суть	визнання протиправними дій, скасування припису

Нос Степан Петрович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 28.07.2022 по справі 380/18475/21ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —380/18475/21

Рішення
від 28.07.2022 по справі 380/18475/21
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД