Ухвала

від 01.08.2022 по справі 600/2415/22-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпечені адміністративного позову

02 серпня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/2415/22-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову представника TOB "ВІКАРТРАНС" шляхом заборони вчиняти будь-які дії та зобов`язати вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКАРТРАНС" (далі - позивач) звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника Чернівецького обласного територіального центру комплектування тa соціальної підтримки вiд 05.04.2022 № 145 "Про примусове відчуження майна", а саме транспортного засобу "MAN TGX 18.440" (реєстраційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , номер шасi: НОМЕР_2 ) 3 причепом "KOEGEL" (реєстраційний номер транспортного засобу: НОМЕР_3 , номер шасі: НОМЕР_4 ), який був погоджений з начальником Чернівецької обласної військової адміністрації;

зобов`язати Чернівецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та Чернівецьку обласну військову адміністрацію повернути вилучені транспортні засоби, а саме, транспортний засіб "MAN TGX 18.440" (реєстраційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , номер шасі: НОМЕР_2 ) з причепом "КОEGEL" (реєстраційний номер транспортного засобу: НОМЕР_5 , номер шаci: НОМЕР_4 ), власнику транспортних засобів TOB "ВІКАРТРАНС".

Ухвалою суду від 12.07.2022 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

01.08.2022 представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:

- заборонити Чернівецькому обласному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки (ЄДРПОУ: 08118534) та Чернівецькій обласній військовій адміністрації (ЄДРПОУ: 00022680) або іншим третім особам (крім відповідних представників ТОВ "ВIКАРТРАНС") відчужувати, користуватися, розпоряджатися транспортними засобами "MAN TGX 18.440" (реєстраційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , номер шасi: НОМЕР_2 ) з причепом "KOEGEL" (реєстраційний номер транспортного засобу: НОМЕР_6 , номер шасі: НОМЕР_7 ), до вирішення спору та ухвалення рішенням судом;

- зупинити дію наказу від 05.04.2022 "Про примусове відчуження майна" №145 який був виданий начальником Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до вирішення спору та ухвалення рішенням судом;

- повернути транспортні засоби "MAN TGX 18.440" (реєстраційний номер транспортного засобу: НОМЕР_8 , номер шасі: НОМЕР_2 ) з причепом "KOEGEL" (реєстраційний номер транспортного засобу: НОМЕР_9 , номер шасі: НОМЕР_7 ) на відповідальне зберігання відповідному представнику ТОВ "BIKAPTPAHС" (ЄДРПОУ : 41098147), до вирішення спору та ухвалення рішенням судом.

В обґрунтування заяви позивач вказував, що вважає за необхідне заборонити відповідачам, а саме, Чернівецькому обласному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки та Чернівецькій обласній військовій адміністрації або будь-яким третім особам (за виключенням відповідного представника ТОВ "ВIКАРТРАНС") відчужувати, користуватися, розпоряджатися транспортним засобом "МAN TGX 18.440" (реєстраційний номер транспортного засобу: НОМЕР_10 , номер шасі: НОМЕР_2 ) з причепом "KOEGEL" (реєстраційний номер транспортного засобу: НОМЕР_6 , номер шaci : НОМЕР_7 ). Вважає, що вказані вище транспортні засоби були вилучені без достатньої правової підстави, на підставі наказу від 05.04.2022 "Про примусове відчуження майна".

Зазначає, що є об`єктивна вірогідність того, що до ухвалення рішення у справі за даним позовом, відповідачі або будь-яка третя особа, яка має доступ до належних підприємству транспортних засобів здійснить незаконне його використання або відчуження транспортного засобу та його фактичне повернення власнику вже не буде можливим.

Оскільки станом на 28.07.2022 на всій території України зберігається воєнний стан, а відповідач посилається у своєму наказі про примусове відчуження вищевказаних транспортних засобів від 05.04.2022, на те що належні ТОВ "ВIКАРТРАНС" транспортні засоби (засобом "MAN TGX 18.440" (реєстраційний номер транспортного засобу: НОМЕР_12 , номер шасі: НОМЕР_2 ) з причепом "КОЕGEL" (реєстраційний номер транспортного засобу: НОМЕР_9 номер шасi: WKOS0002400092233) відчужуються для потреб ЗСУ та зазначене свідчить про те, що належні ТОВ "ВІКАРТРАНС" транспортні засоби, можуть бути використані для цілей оборони України, у результаті чого є надто велика вірогідність знищення вказаних вище транспортних засобів. Відсутність у ТОВ "ВІКАРТРАНС" вичерпного та необхідного переліку документів про те, що такий транспортний засіб був дійсно переданий відповідачу в законний спосіб, зокрема відповідно до Положення "Про військово-транспортний обов`язок", яке затверджено постановою КМУ вiд 28.12.2000 № 1921, унеможливить позивача в отриманні компенсації від держави, за пошкоджені або взагалі знищені транспортні засоби. Більш того, неотримання компенсації за пошкодженні або знищені транспортні засоби суттєво завдасть шкоду не тільки ТОВ "ВIКАРТРАНС", a i AT "Райффайзен банк Аваль" адже останнім було надано кредит позивачу на купівлю транспортного засобу "MAN TGX 18.440" та станом на 28.07.2022, у позивача у зв`язку із примусовим відчуженням транспортного засобу взагалі не має можливості сплачувати зазначений кредит.

Окрім цього, сам факт того, що майном позивача користується відповідач вже є таким, що порушує принцип справедливості.

Представник позивача звертає увагу на те, що правових підстав для продовження користування належними TOB "BIKAPTPAНС" транспортними засобами, станом на 28.07.2022, у відповідача або будь-якої третьої особи, немає.

У випадку невжиття даних заходів забезпечення позову, представник позивача, вважає, що виконати рішення суду буде неможливим, а отже права та інтереси позивача залишаться порушеними. Вказує, що є загрози знищення або пошкодження належного позивачу транспортного засобу.

Звертає увагу, що неможливість подальшого виконання рішення суду полягає в тому, що позовні вимоги можуть бути задоволено та внаслідок буде визнаний протиправним та буде скасований наказ начальника Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 05.05.2022 №145 "Про примусове відчуження майна", а саме транспортного засобу "МAN TGX 18.440" (реєстраційний номер транспортного засобу: НОМЕР_13 , номер шасі: НОМЕР_2 ) з причепом "KOEGEL" (реєстраційний номер транспортного засобу: НОМЕР_5 , номер шасі: НОМЕР_7 ), який був погоджений iз начальником Чернівецької обласної військової адміністрації та буде зобов`язано Чернівецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Чернівецьку обласну військову адміністрацію повернути вилучені транспортні засоби, а саме: транспортний засіб "MAN TGX 18.440" (реєстраційний номер транспортного засобу: НОМЕР_12 , номер шасi: НОМЕР_2 ) з причепом "KOEGEL" (реєстраційний номер транспортного засобу: НОМЕР_6 , номер шасі: НОМЕР_7 ), власнику транспортних засобів TOB "BIKАPТРАНС", проте вказані вище транспортні засоби можуть бути суттєво пошкоджені або взагалі знищено, що унеможливить виконання рішення суду по даній справі.

Порядок розгляду заяви про забезпечення позову врегульовано ст. 154 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 4 КАС України надано визначення письмовому провадженню. Так, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом

Враховуючи положення п. 10. ч. 1 ст. 4 та ст. 154 КАС України, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, перевіривши матеріали адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Частинами 1, 4 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 цієї статті Кодексу забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Перелік видів забезпечення позову встановлено ч. 1 ст. 151 КАС України, а саме:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Необхідно зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, обов`язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Крім того, у вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Враховуючи стислі строки розгляду заяви про забезпечення позову, у суду відсутня можливість у витребуванні додаткових доказів в порядку ст. 70-77 КАС України, які б змогли надати суду можливість забезпечити позов.

Таким чином, в справах, у яких заявлені клопотання про забезпечення позову, обов`язок доказування покладається на заявника.

Суд звертає увагу, що у позові позивач просить: визнати протиправним та скасувати наказ начальника Чернівецького обласного територіального центру комплектування тa соціальної підтримки вiд 05.04.2022 №145 "Про примусове відчуження майна", погоджений начальником Чернівецької обласної військової адміністрації та зобов`язати відповідачів повернути вилучені транспортні засоби власнику транспортних засобів TOB "ВІКАРТРАНС".

Як видно із доводів заяви про забезпечення, відповідачем не дотримано процедури примусового відчуження транспортних засобів в умовах правового режиму воєнного стану, у зв`язку із чим транспортні засоби підлягають поверненню позивачу.

Отже, предметом оскарження в справі є наказ про примусове відчуження майна транспортних засобів, що належать позивачу, а в обґрунтування заяви про забезпечення позову, представник позивача наголошує, що відповідачем не дотримано процедури примусового відчуження транспортного засобу в умовах правового режиму воєнного стану, у зв`язку із чим транспортні засоби підлягає поверненню.

Суд відзначає, що забезпечуючи такий позов до вирішення справи по суті, і якому ще не надано офіційну правову оцінку в межах оскарження та без застосування принципів адміністративного судочинства, зокрема, таких як гласності і відкритості, змагальності тощо, суд фактично ухвалює рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Враховуючи позовні вимоги, з якими звернувся позивач, суд зауважує, що забезпечення позову у визначений ним спосіб буде фактично вирішенням справи по суті до прийняття рішення у даній справі, без з`ясування фактичних обставин справи, без оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних доказів y їх сукупності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справ № 800/521/17 зазначила: "позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. У разі задоволення такої заяви позивача суд своєю ухвалою фактично подовжую правовідносини публічної служби для позивача, але ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою для виникнення та зміни таких правовідносин".

На переконання суду, забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу начальника Чернівецького обласного територіального центру комплектування тa соціальної підтримки вiд 05 квітня 2022 року №145 "Про примусове відчуження майна", який оскаржує позивач, до набрання законної сили судовим рішенням у справі, фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Стосовно тверджень представника позивача щодо заборони відповідачу використовувати транспортні засоби, що належить йому, а також те, що існує велика загроза пошкодження чи навіть знищення транспортних засобів, суд зазначає наступне.

Згідно наказу начальника Чернівецького обласного територіального центру комплектування тa соціальної підтримки вiд 05.04.2022 № 145 "Про примусове відчуження майна" транспортний засіб "MAN TGX 18.440" (реєстраційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , номер шасi: НОМЕР_2 ) з причепом "KOEGEL" (реєстраційний номер транспортного засобу: НОМЕР_14 , номер шасі: НОМЕР_4 ) відчужено на користь держави, з подальшою компенсацію, для задоволення потреб Збройних Сил України в умовах правового режиму воєнного стану.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", із змінами, внесеними згідно з Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022 та № 341/2022 від 17.05.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За приписами пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 8 Закону № 389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ і організацій усіх форм власності для потреб оборони, змінювати режим їхньої роботи, проводити інші зміни виробничої діяльності, а також умов праці відповідно до законодавства про працю; примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

Стаття 6 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) визначає військово-транспортний обов`язок.

Зокрема, ч. 1 та 2 ст. 6 цього Закону передбачено, що військово-транспортний обов`язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів.

Порядок відшкодування державою вартості майна чи збитків, яких зазнають центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, а також громадяни внаслідок вилучення чи примусового відчуження транспортних засобів в особливий період, визначається законом.

Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану регулює Закон України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" від 17.05.2012 № 4765-VI.

На виконання наведених норм законів, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1921 затверджено "Положення про військово-транспортний обов`язок", яким визначено порядок виконання військово-транспортного обов`язку для задоволення потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв`язку та Держспецтрансслужби (далі - військові формування) на особливий період транспортними засобами і технікою усіх типів і марок вітчизняного та іноземного виробництва, їх повернення під час демобілізації та компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації.

Аналізуючи наведені норми матеріального права та доводи представника позивача, суд наголошує, що забезпечення позов шляхом заборони відповідачам та іншим третім особам використовувати транспортні засоби, що належить позивачу, суперечить встановленому ст. 6 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" військово-транспортному обов`язку власників транспортних засобів, що є неприпустимим під час воєнного стану.

Разом з тим, забезпечення позову в запропонований представником позивача спосіб призведене до нівелювання встановленого законом військово-транспортного обов`язку позивача, як власника транспортного засобу.

Крім того, суд звертає увагу, що чинним законодавством передбачено відшкодування державою вартості майна чи збитків, яких зазнають підприємства внаслідок вилучення чи примусового відчуження транспортних засобів в особливий період.

Стосовно заяви позивача про забезпечення позову шляхом повернення транспортних засоби на відповідальне зберігання відповідному представнику ТОВ "BIKAPTPAHС", до вирішення спору та ухвалення рішенням судом, суд зазначає, що такий вид забезпечення позову не передбачено ч. 1 ст. 151 КАС України.

Крім того, забезпечення позову шляхом зобов`язання відповідачів повернути транспортні засоби на відповідальне зберігання відповідному представнику ТОВ "BIKAPTPAHС" до набрання законної сили судовим рішенням у справі, фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Виходячи з викладених позивачем доводів та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 150, 154, 248, 293, 294, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя В.К. Левицький