Постанова

від 31.07.2022 по справі 420/14822/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/14822/21Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.

суддів Крусяна А.В. , Танасогло Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.02.2022 року у справі № 420/14822/21 за позовом Приватного підприємства «Компанія «Софторг» до Одеської митниці Держмитслужби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Одеської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості

У С Т А Н О В И В:

17 серпня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Софторг» (далі позивач, Товариство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій з урахуванням уточнень просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів за № UA500110/2021/000020/2 від 18.02.2021 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з метою здійснення митного оформлення товару, ввезеного на митну територію України на виконання умов зовнішньоекономічного контракту №2412/FLN, укладеного 24.12.2019 року з компанією «Фіалан (Шанхай) Імпорт енд Експорт Ко. Лтд», позивачем до Одеської митниці Держмитслужби була подана митна декларація, в якій митну вартість товару визначено за першим методом - за ціною договору.

Однак, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, яке обґрунтоване тим, що в поданих документах містяться розбіжності, а надані документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числове значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Позивач уважає такі висновки контролюючого органу безпідставними та зазначає, що Товариством були надані митному органу усі необхідні документи з яких за можливе установити митну вартість товару, задекларовану ТОВ «Компанія «Софторг».

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 23 лютого 2022 року прийнято рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Софторг» задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів за № UA500110/2021/000020/2 від 18.02.2021 року.

Присуджено до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь Приватного підприємства «Компанія «Софторг» суму сплаченого судового збору у розмірі 3376,87 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 21000 грн.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, який імпортується.

Таким чином митним органом безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару. При цьому, суд першої інстанції зауважив, що відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостовірними чи такими, які у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації про митну вартість товару.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Одеською митницею (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з`ясування обставин, які мають значення для справи, митний орган просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги скаржник обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки документів, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією було установлено наявність розбіжностей, які не давали змогу митному органу з`ясувати митну вартість товару за ціною договору, а тому зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України слугували підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Окрім іншого, скаржник зауважує, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 21000 грн. є завищеним, стягнення витрат на правничу допомогу адвоката у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності, співмірності.

Позивач ТОВ «Компанія «Софторг», у відповідності до вимог ст.304 КАС України, не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

В силу приписів пункту 1,3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Зокрема, як установлено судом першої інстанції та з`ясовано судовою колегією, 24 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Софторг» (Покупець) та компанією «Фіалан (Шанхай) Імпорт енд Експорт Ко. Лтд» (Продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №2412/FLN на постачання товарів, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим Контрактом, Продавець зобов`язується поставити товар, а Покупець придбати його.

У відповідності до положень означеного Контракту, ціна товару зазначена в Інвойсі відповідно до умов поставки включає вартість упаковки, маркування і оформлення на експорт. Загальна вартість Контракту складає суму усіх інвойсів.(а.с.16-18)

Умови поставки: товар поставляється на умовах визначених у Інвойсі. Відвантаження товару залежить від розміру замовлення, обговорюється і фіксується в проформі Інвойсу на кожне окреме замовлення.

Умови оплати: оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем шляхом банківського перерахування необхідної до сплати суми у відповідності до Інвойсу на рахунок Продавця в банку.

Упаковка та маркування: товар повинен відвантажуватись в упаковці придатної для експорту, відповідної характеристикам Товару, що поставляється. Ящики, в яких упакований Товар, додатково маркуються на одній боковій і одній торцевій стороні.

Страхування: ризик загибелі або пошкодження, що може зазнати Товар, а також ризик додаткових витрат, понесених внаслідок подій, що відбулися до того, як Товар був відвантажений у транспортний засіб Покупця, несе Продавець.

На виконання умов зазначеного Контракту компанією «Фіалан (Шанхай) Імпорт енд Експорт Ко. Лтд» поставило Товариству партію товару, а саме:

- нетканий матеріал - спанбонд з поверхневою щільністю 25 г/м2 (в асортименті), вагою 10 200 кг по ціні 1,95 доларів США за 1 кг на суму 19 890 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто) доларів США;

- нетканий матеріал - спанбонд з поверхневою щільністю 30 г/м2 (в асортименті), вагою 1651 кг по ціні 1,95 доларів США за 1 кг на суму 3219,45 (три тисячі двісті дев`ятнадцять) доларів США 40 центів.

Всього поставлено Товару на суму 23 109 (двадцять три тисячі сто дев`ять) доларів США 45 центів.

З метою митного оформлення постановленого товару, позивачем подано до Одеської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA500020/2021/005593 від 18.02.2021 року. Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору. Разом з митною декларацією декларантом було подано наступні документи:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №2412/FLN від 24.12.2019 року;

- рахунок-фактура (Інвойс) №FS20201210 від 10.12.2020 року;

- декларація країни відправлення від 29.12.2020 року №310120200516025357 та інші товарно-супровідні документи.(а.с.11-23)

У зв`язку з перевіркою відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах митним органом направлено декларанту повідомлення з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:

- договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов`язані з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення від 29.12.2020 року №310120200516025357;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

18.02.2021 року у якості додаткових документів агентом з митного оформлення ПП «Фіалан» надано до митниці такі документи:

1) переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення від 29.12.2020 року №310120200516025357;(а.с.23)

2) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-60/11-2020 від 17.11.2020 року.(а.с.24-27)

З урахуванням того, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять розбіжності, а також у зв`язку з аналізом баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС, митницею відповідно до положень ст.55 та ст.57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Митну вартість товарів визначено за другорядним методом резервний. Рівень митної вартості визначено згідно до рівня митної вартості у максимально наближений час до митного оформлення товарів на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС, а саме:

- товар 1 за МД від 10.02.2021 року №UA500150/2021/001392, від 27.11.2020 року №UА500500/2020/517704 на рівні 4,66 дол. США/кг, ніж заявлено декларантом (1,95 дол. США/кг);

- товар 2 за МД від 22.12.2020 року №UA500060/2020/208160 на рівні 4,67 дол. США/кг, ніж заявлено декларантом (1,95 дол. США/кг).

18 лютого 2021 року Одеською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000020/2, за митною декларацією №UA500020/2021/005593 від 18.02.2021 року.(а.с.9-10)

У відповідності до ст. 49, 50 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Положеннями ч. 2 ст. 53 МК України установлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як визначено в ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, серед іншого:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

у випадках, установлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи установлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Частиною 6 цієї статті передбачено, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав уважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно із переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до приписів ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Стаття 57 МК України установлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 ст. 58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно із ч. 4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).

Положеннями ст. 60 МК України установлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно із положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

З аналізу наведених норм слідує, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо установити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

З наявних в матеріалах справи доказів убачається, що митну вартість імпортованого товару, яка вказана у митній декларації, декларантом визначено за основним методом.

Апеляційним судом установлено, що відповідачем під час здійснення контролю правильності визначення декларантом позивача митної вартості імпортованого в Україну товару поставлено під сумнів правильність визначення його митної вартості.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України слідує, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при установлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів, а також установлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, а висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судовою колегією з`ясовано, що підставами для здійснення відповідачем спірних коригувань митної вартості товарів слугували наступні обставини:

1) згідно до пункту 1.1 Контракту поставка товару здійснюється на умовах FOB, тоді як за даними інвойсу CFR Odesa;

2) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи містять розбіжності, зважаючи на таке.

Згідно до пункту 3 Контракту №2412/FLN від 24.12.2019 року постачання товару здійснюється на умовах визначених у Інвойсі. Так, у відповідності до наявного в матеріалах справи Інвойсу №FS20201210 від 10.12.2020 року, умови поставки - CFR Одеса.(а.с.14)

Слід зазначити, що відповідно до змісту «Інкотермс 2010» для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі, CFR (cost and Freight) - «Вартість і фрахт» означає, продавець поставляє товар на борт судна або надає поставлений таким чином товар. При цьому, продавець зобов`язаний укласти договір та оплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення.

У розумінні «Інкотермс 2010» термін «Фрахт» включає в себе всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори в зв`язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця. Базис поставки не зобов`язує жодну із сторін здійснювати страхування товару, що поставляється від ризику випадкового знищення чи загибелі.

Враховуючи вказані положення, умови поставки за базисом CFR не передбачають обов`язку у Покупця, тобто позивача, щодо страхування товару від ризику загибелі або пошкодження під час перевезення, а тому вимога про надання документів щодо страхування товару є безпідставною.

Окрім того, у відповідності до умов Контракту №2412/FLN від 24.12.2019 року, а саме підпункту 8.1 пункту 8, ризик загибелі або пошкодження, що може зазнати Товар, а також ризик додаткових витрат, понесених внаслідок подій, що відбулися до того, як Товар був відвантажений у транспортний засіб Покупця, несе Продавець.

Крім цього, за умовами поставки CFR Одеса (вартість і фрахт) «Інкотермс 2010», продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4.

Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.

Колегія суддів зазначає, що питання упаковки та маркування товару врегульовані, крім іншого, пунктом 6,7 Контракту №2412/FLN від 24.12.2019 року.

Так, у пункті 6.1, 7.1 зовнішньоекономічного Контракту визначено умови упаковки та маркування, а саме:

- товар повинен відвантажуватись в упаковці придатної для експорту, відповідної характеристикам Товару, що поставляється. Ящики, в яких упакований Товар, додатково маркуються на одній боковій і одній торцевій стороні.

При цьому, у відповідності до положень Контракту №2412/FLN від 24.12.2019 року, ціна товару, зазначеної в Інвойсі, відповідно до умов поставки включає вартість упаковки, маркування.(підпункт 2.2 пункту 2 Контракту)

Також апеляційний суд звертає увагу, що у відповідності до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року за № 1011, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої позивачем, указано «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару).

Судова колегія апеляційного суду зауважує, що вказані товаросупровідні документи (зовнішньоекономічний контракт, інвойс та ін.) були надані відповідачу, відтак, митний орган мав можливість установити вищевказані обставини.

За таких обставин, при постачанні спірного товару вартість тари та пакування включена до ціни товару, яка вказана в інвойсі і тому, при визначенні складових митної вартості товару, не повинна була додаватись окремо.

Стосовно посилання митного органу про надання копії митної декларації країни відправлення, судова колегія апеляційного суду вказує про таке.

Статтею 53 Митного кодексу України установлено, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

З аналізу положень ч. 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України слідує, вказаним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, зокрема, 7) копію митної декларації країни відправлення.

Тобто, митна декларація країни відправлення є додатковим документом, що надається на додаткову вимогу митного органу за наявності у декларанта. При цьому, суд звертає увагу, що митна декларація країни відправлення товару не є тим документом, який впливає на визначення митної вартості товару.

Натомість, у даному випадку позивач на вимогу митного органу надав копію експортної декларації країни відправлення в перекладі на українську мову.(а.с.23)

Також позивачем було надано на запит митниці висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-60/11-2020 від 17.11.2020 року (а.с.24-27).

У свою чергу, Одеською митницею зауважено, що у наданому до митного органу висновку вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією проведено аналіз рівня ринкової вартості товару, який надійшов на митну територію України відповідно до інших товаросупровідних документів та не стосується партії оцінюваних товарів.

Водночас, судова колегія уважає за необхідне зазначити, що наявність недоліків у наданих Товариством висновку експерта також не є окремою підставою вважати, що декларантом занижено митну вартість ввезеного товару, так як висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є лише додатковим документом на підтвердження митної вартості товару, які надаються у разі якщо документи, зазначені у частині 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на матеріали справи апеляційним судом з`ясовано, що в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач посилається на положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, згідно із якої, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції).

Однак, ці посилання відповідача на положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі є безпідставними, оскільки митним органом не наведені обставини та не надані докази, яким саме чином документи надані позивачем порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті.

Також, слід звернути увагу й на те, що відповідно до положень Митного кодексу України, застосування «Генеральної угоди з тарифів і торгівлі» можливе лише у разу, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.58-63 цього Кодексу.

Що ж стосується посилань на факт спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками із формою контролю стосовно перевірки правильності визначення митної вартості задекларованих товарів, то з цього приводу необхідно зазначити таке.

Так, використання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками з метою виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи безпосередньо передбачено, зокрема, Главою 52 Митного кодексу України та «Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю» (затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 року №684, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 року за №1021/27466).

Дійсно, наявність у такій автоматизованій системі інформації про іншу, ніж визначена декларантом, митну вартість товару, є підставою для сумніву у правильності заявленої митної вартості.

Разом з цим, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару порівняно з митною вартістю іншого аналогічного або ідентичного товару, не може розцінюватись як заниження Товариством митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Згідно до вимог п.2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів» (затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року), посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. 59, 60, 64 Митного кодексу України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Так, судовою колегією за результатами дослідження спірного рішення митного органу з`ясовано, що митну вартість товарів визначено за другорядним методом резервним. Рівень митної вартості визначено згідно до рівня митної вартості у максимально наближений час до митного оформлення товарів на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС, а саме:

- товар 1 за МД від 10.02.2021 року №UA500150/2021/001392, від 27.11.2020 року №UА500500/2020/517704 на рівні 4,66 дол. США/кг, ніж заявлено декларантом (1,95 дол. США/кг);

- товар 2 за МД від 22.12.2020 року №UA500060/2020/208160 на рівні 4,67 дол. США/кг, ніж заявлено декларантом (1,95 дол. США/кг).

У відповідності до приписів статті 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно із положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Однак, як слідує з наявних в матеріалах справи доказів, відповідачем до суду першої та апеляційної інстанцій не надано митні декларації від 10.02.2021 року №UA500150/2021/001392, від 27.11.2020 року №UА500500/2020/517704, від 22.12.2020 року №UA500060/2020/208160 в підтвердження правомірності зроблених коригувань на обсяг партії товару, задекларованого позивачем.

За таких обставин, відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості.

З урахуванням наведеного вище, а також оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, судова колегія уважає, суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що декларантом були надані відповідачу усі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору, на підставі яких останній мав можливість установити дійсну вартість імпортованого товару. Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно до приписів ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно із умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно із умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст.134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів верховенства (народовладдя) права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) установлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу судова колегія вказує на те, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, які мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

З огляду на матеріали справи з`ясовано, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21000 грн. представник позивача надав Договір про надання правової допомоги №05/04-21 від 05.04.2021 року, укладений між ПП «Компанія «Софторг» та ОСОБА_1 , Додаток 1 до Договору про надання правової допомоги №05/04-21 від 05.04.2021 року, Акт наданих послуг від 05.04.2021 року, рахунок фактура №05/04 від 05.04.2021 року, платіжне доручення №1423 від 06.04.2021 року (а.с.30-41).

В даному випадку, з огляду наданого Акту наданих послуг апеляційним судом установлено, що адвокатом виконано наступні види робіт:

- проведення зустрічі та консультації з клієнтом 3 години, складення позовної заяви 5 годин.

Апеляційний суд зауважує, що чинні положення процесуального законодавства України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на зазначене, відповідач, у разі заперечення зазначеного позивачем розміру витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.

Водночас, митним органом в апеляційній скарзі не вказано розміру витрат на правничу допомогу, яку він уважає обґрунтованою. Скаржник зазначає, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 21000 грн. є завищеним, стягнення витрат на правничу допомогу адвоката у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності, співмірності.

Слід зазначити, що згідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін розглядаються справи незначної складності.

Як слідує з матеріалів справи, судом першої інстанції здійснено розгляд даної справи, як справи незначної складності, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку письмового провадження).

При цьому, за надання правової допомоги у справі незначної складності адвокатом визначено розмір оплати за надані послуги у сумі 21 000 грн., що в 8 разів більше установленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб у грудні 2021 року.

Враховуючи викладене, зазначена вище плата за надані адвокатом послуги, а саме: складення позовної заяви, з урахуванням змісту позовної заяви, на переконання колегії суддів, є завищеною та не відповідає складності даної справи.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу, апеляційний суд вказує, що надані позивачем докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Як правильно зазначено митним органом, у даному випадку гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 21000 грн. становить майже 9 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого у січні 2022 року, або 3,5 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі.

Дослідивши матеріали справи та доводи заперечень щодо витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 21 000 грн. не є співмірним зі складністю справи та можливим об`ємом виконаних фахівцем у галузі права робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт та їх обсягом.

На підставі наведеного у сукупності, враховуючи предмет позову та зміст і характер наданих послуг, оскільки справа розглядалась в порядку письмового провадження, з огляду на незначну складність спору та невеликий обсяг доказів, колегія суддів доходить висновку, що співмірними витратами на послуги адвоката під час розгляду даної справи в суді першої інстанції є розмір мінімальної заробітної плати у січні листопаді 2021 року 6000,00 грн.

Згідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У зв`язку із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу з ухваленням в означеній частині нового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.02.2022 року у справі № 420/14822/21 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь Приватного підприємства «Компанія «Софторг» витрат на правничу допомогу - скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким вимогу щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь Приватного підприємства «Компанія «Софторг» витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) на користь Приватного підприємства «Компанія «Софторг» (код ЄДРПОУ 20628780) витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок).

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.02.2022 року у справі № 420/14822/21 - залишити без змін.

Стягнути з Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (код ЄДРПОУ 44005631) на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 16139,25 грн. (шістнадцять тисяч сто тридцять дев`ять гривень 25 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач Димерлій О.О.Судді Крусян А.В. Танасогло Т.М.