Постанова

від 01.08.2022 по справі 367/5865/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/7717/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2022 року місто Київ

справа №367/5865/20

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 28 січня 2022 року про задоволення заяви про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Кравчук Ю.В. у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Булгак Олеся Гурамівна, Дарницький районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Печерський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання шлюбу недійсним, усунення від права на спадкування, припинення режиму спільної сумісної власності на майно, визначення частки майна померлого,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до відповідача, в якому просили:

визнати шлюб між громадянином Федеративної республіки Німеччини ОСОБА_4 та громадянкою України ОСОБА_5 , зареєстрований 30 серпня 2014 року відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис за №1964 недійсним з моменту його укладення та скасувати актовий запис у Книзі реєстрації актів про шлюб;

застосувати наслідки недійсності шлюбу;

вважати ОСОБА_5 такою, що іменується прізвищем ОСОБА_6 без достатньої правової підстави;

припинити режим спільної сумісної власності у майні, що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві приватної власності шляхом визнання часток спільної часткової власності у майні, а саме:

визначити частку у розмірі 95% як належну на праві приватної власності ОСОБА_4 щодо 1/3 земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:265:0144 площею 0,1га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 ;

визначити частку у розмірі 5% як належну на праві приватної власності ОСОБА_5 щодо 1/3 земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:265:0144 площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 ;

визначити частку у розмірі 95% як належну на праві приватної власності ОСОБА_4 щодо квартири АДРЕСА_2 загальною площею 175,2 кв.м, що включає 72,6 кв.м. житлової площі;

визначити частку у розмірі 5% як належну на праві приватної власності ОСОБА_5 щодо квартири АДРЕСА_2 загальною площею 175,2 кв.м, що включає 72,6 кв.м. житлової площі;

визначити частку у розмірі 95% як належну на праві приватної власності ОСОБА_4 щодо нежитлового приміщення загальною площею 73,7 кв.м в будинку АДРЕСА_3 ;

визначити частку у розмірі 5% як належну на праві приватної власності ОСОБА_5 щодо нежитлового приміщення загальною площею 73,7 кв.м в будинку АДРЕСА_3 ;

визначити частку у розмірі 95% як належну на праві приватної власності ОСОБА_4 щодо квартири загальною площею 128,9 кв.м в будинку АДРЕСА_4 ;

визначити частку у розмірі 5% як належну на праві приватної власності ОСОБА_5 щодо квартири загальною площею 128,9 кв.м в будинку АДРЕСА_4 ;

визначити частку у розмірі 95% як належну на праві приватної власності ОСОБА_4 щодо квартири АДРЕСА_5 ;

визначити частку у розмірі 5% як належну на праві приватної власності ОСОБА_5 щодо квартири АДРЕСА_5 ;

визначити частку у розмірі 95% як належну на праві приватної власності ОСОБА_4 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:095:0387 площею 0,1 га з цільовим використанням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою по АДРЕСА_6 ;

визначити частку у розмірі 5% як належну на праві приватної власності ОСОБА_5 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:095:0387 площею 0,1 га з цільовим використанням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою по АДРЕСА_6 ;

визначити частку у розмірі 95% як належну на праві приватної власності ОСОБА_4 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:25:004:0186 площею 0,1046 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка знаходиться на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області;

визначити частку у розмірі 5% як належну на праві приватної власності ОСОБА_5 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:25:004:0186 площею 0,1046 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка знаходиться на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області;

визначити частку у розмірі 95% як належну на праві приватної власності ОСОБА_4 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220681400:02:001:0027 площею 1,39 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Дибинецької сільської ради Богуславського району Київської області;

визначити частку у розмірі 5% як належну на праві приватної власності ОСОБА_5 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220681400:02:001:0027 площею 1,39 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Дибинецької сільської ради Богуславського району Київської області;

визначити частку у розмірі 95% як належну на праві приватної власності ОСОБА_4 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220681400:02:001:0026 площею 1,4005 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Дибинецької сільської ради Богуславського району Київської області;

визначити частку у розмірі 5% як належну на праві приватної власності ОСОБА_5 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220681400:02:001:0026 площею 1,4005 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Дибинецької сільської ради Богуславського району Київської області;

усунути ОСОБА_5 від права спадкування майна за законом після смерті ОСОБА_4 .

Після звернення до суду з позовною заявою, позивачами в січні 2022 року було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останні просили вжити в рамках цивільної справи захід забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно:

1/3 частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:265:0144, площею 0,1 гектари з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 558442680000);

квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 175,2 кв. м., що включає 72,6 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1061941532109);

земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:25:004:0186 площею 0,1046 гектари з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка знаходиться на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1124962532218);

земельної ділянки з кадастровим номером 3220681400:02:001:0027 площею 1,39 гектари з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Дибинецької сільської ради, Богуславського району, Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1201973632206);

земельної ділянки з кадастровим номером 3220681400:02:001:0026, площею 1,4005 гектари з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Дибинецької сільської ради, Богуславського району, Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1244033032206).

Обгрунтовуючи вказану заяву позивачі посилалися на те, що невжиття такого заходу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективно захистити бо поновити порушені права та інтереси позивачів, за захистом яких вони звернулись до суду, оскільки відповідач ОСОБА_1 , як юридичний фактичний володілець вказаного нерухомого майна, може його реалізувати (продати, подарувати тощо), тобто може відчужити на користь третіх осіб, адже у відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на вказане майна на даний час зареєстроване за останньою.

Вказували, що якщо до закінчення розгляду даної справи відповідачем буде відчужене дане нерухоме майно, то його довірителі не зможуть захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення їх порушених та оспорюваних прав.

Зазначали, що представник позивача зазначає, що наразі наявна інформація про те, що відносно квартири АДРЕСА_7 є оголошення ріелтора про продаж, а тому, на їх переконання, наразі існує реальна загроза відчуження такого майна та відповідно наявна необхідність в забезпеченні позову.

Посилались на те, що такий вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Вказували, що немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки спірне нерухоме майно залишається у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися ним обмежується лише на певний час.

Зазначали, що накладення арешту на спірне майно не порушує збалансованості інтересів сторін, а є метою ефективного захисту виконання у майбутньому рішення суду та запобігання ускладнення ефективного захисту прав позивачів у випадку задоволення їх позову.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 28 січня 2022 року заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.

До набраннярішенням суду законної сили, накласти арешт на:

1/3 земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:265:0144, площею 0,1 гектари з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ;

квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 175,2 кв.м, що включає 72,6 кв.м, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:25:004:0186 площею 0,1046 гектари з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка знаходиться на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1124962532218);

земельну ділянку з кадастровим номером 3220681400:02:001:0027 площею 1,39 гектари з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Дибинецької сільської ради, Богуславського району, Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1201973632206);

земельну ділянку з кадастровим номером 3220681400:02:001:0026, площею 1,4005 гектари з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Дибинецької сільської ради, Богуславського району, Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1244033032206).

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила ухвалу скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування вимог посилалася на те, що в суд першої інстанції наклав арешт на майно, без урахування адекватності вимог заявника, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної заяви та не взяв до уваги інтереси апелянта, права якого порушені у зв`язку із застосуванням таких заходів.

Вказувала, що на день подачі апеляційної скарги, вона має право на половину майна, яке арештоване відповідно до оскаржуваної ухвали і зазначені 50% майна не стосуються жодної позовної вимоги та не можуть бути об`єктом цієї справи.

Зазначала, що арешт, накладений оскаржуваною ухвалою, спричиняє порушення її прав та законних інтересів на здійснення дій.

Посилалася на те, що в оскаржуваній ухвалі застосовані заходи забезпечення позову з перевищенням балансу інтересів сторін, що йде всупереч з позицією Верховного суду.

Вказувала, що самі лише твердження позивачів про потенційне унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

11 липня 2022 року від представника позивачів на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній посилався на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, просив ухвалу суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Позивачі та треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Булгак О.Г., Дарницький районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Печерський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника позивачів надійшла заява, в якій останній просив розглядати справу у його відсутність та відсутність позивачів.

Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині 1 ст.150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Ключовим завданням при вирішенні необхідності забезпечення позовних вимог є забезпечення в подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності доводів заявника щодо забезпечення позову; збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимогти, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення в разі невжиття таких заходів.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п.6 зазначеної постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі звернулися до суду з даним позовом до відповідача про визнання шлюбу недійсним, усунення від права на спадкування, припинення режиму спільної сумісної власності на майно, визначення частки майна померлого.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обґрунтовували свої вимоги тим, що вони вважають, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрований 30 серпня 2014 року відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис за №1964 слід визнати недійсним недійсним, оскільки він укладений з порушенням норм сімейного законодавства України.

Вказували, що заяву про реєстрацію шлюбу ОСОБА_4 не писав та не подавав, а замість нього таку заяву подала інша особа.

Зазначали, що ОСОБА_5 не має законного права на спадкування майна, належного ОСОБА_4 у зв`язку з фіктивністю шлюбу між останніми, а тому позивачами заявлено вимогу про усунення ОСОБА_5 від права на спадкування майна померлого.

Порушуючи питання про забезпечення позову, позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилалися на те, щоневжиття заходів забезпечення позову у випадку задоволення позовних вимог може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 30 серпня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 , громадянином Федеративної Республіки Німеччини та ОСОБА_5 , громадянкою України, про що 30 серпня 2014 року складено відповідний актовий запис №1964.

Відповідно до копії Витягу з актового запису про смерть №000100/2020 від 10 січня 2020 року, виданого Відділом РАГС Об'єднання відділів РАГС та громадянства міста Ландек, Республіка Австрія, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Санкт-Антон-ам-Арльберг.

Позивачі по справі: ОСОБА_2 є матір`ю померлого ОСОБА_4 , а ОСОБА_3 є його дочкою.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 11 січня 2022 року, ОСОБА_1 є власником:

1/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:265:0144, площею 0,1 гектари з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 558442680000), право власності зареєстроване з 01 вересня 2015 року;

квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 175,2 кв.м, що включає 72,6 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1061941532109) - право власності зареєстроване з 14 жовтня 2016 року;

земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:25:004:0186 площею 0,1046 гектари з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка знаходиться на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1124962532218) - право власності зареєстроване з 20 грудня 2016 року;

земельної ділянки з кадастровим номером 3220681400:02:001:0027 площею 1,39 гектари з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Дибинецької сільської ради, Богуславського району, Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1201973632206) - право власності зареєстроване з 20 березня 2017 року;

земельної ділянки з кадастровим номером 3220681400:02:001:0026, площею 1,4005 гектари з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Дибинецької сільської ради, Богуславського району, Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1244033032206) - право власності зареєстроване з 11 травня 2017 року.

Викладені обставини, враховуючи положення ст.151 ЦПК України є достатніми для обґрунтованого припущення позивачів, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

З огляду на те, що між сторонами виник спір щодо визнання шлюбу недійсним, усунення від права на спадкування, припинення режиму спільної сумісної власності на майно, визначення частки майна померлого, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначене майно.

На час розгляду справи існує достатньо обґрунтоване припущення, що відповідач ОСОБА_5 , як власник спірного майна, може розпорядитися ним, зокрема відчужити його іншим особам до вирішення справи по суті, що у подальшому може утруднити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Матеріали справи підтверджують існування між сторонами спору, а реєстрація за відповідачем ОСОБА_5 права власності на спірне майно свідчить про існування у останньої, як в одноособового власника, можливості вільно, на власний розсуд розпорядитись вищевказаним майном.

Накладення арешту на:1/3 частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:265:0144, площею 0,1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:25:004:0186 площею 0,1046 гектари, яка знаходиться на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1124962532218); земельну ділянку з кадастровим номером 3220681400:02:001:0027 площею 1,39 гектари, яка знаходиться на території Дибинецької сільської ради, Богуславського району, Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1201973632206); земельну ділянку з кадастровим номером 3220681400:02:001:0026, площею 1,4005 гектари, яка знаходиться на території Дибинецької сільської ради, Богуславського району, Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1244033032206) є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Обраний позивачами вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача ОСОБА_5 ,оскільки арештоване майно фактично зберігається у володінні та користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 та у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №643/15394/19.

А відтак, доводи апеляційної скарги про те, що накладений оскаржуваною ухвалою арешт, спричиняє порушення прав та законних інтересів відповідача ОСОБА_5 на здійснення дій та мирне володіння майном, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки цивільний процесуальний закон, а саме ст.ст.151-152 ЦПК України передбачає можливість обмеження особи у здійсненні права власності при вжитті заходів забезпечення цивільного позову зокрема шляхом накладення арешту на спірне майно, отже ухвала суду відповідає приписам Конституції України і діючому законодавству.

Право на мирне володіння майном, яке передбачене ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дозволяє втручатися у здійснення особою права власності і обмежувати його згідно закону, в тому числі для захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним.

В даному випадку втручання у право власності ОСОБА_5 у вигляді обмеження на відчуження спірного майна здійснене згідно із законом і є пропорційним переслідуваній меті, оскільки здійснене для захисту прав і свобод інших осіб, зокрема позивачів. При цьому, відповідач не позбавляється права володіння та користування спірним майном.

Доводи апеляційної скарги про те, що лише твердження позивачів про потенційне унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються обставинами справи, з яких вбачається, що між сторонами існує спір щодо спірного нерухомого майна.

Слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно є законним та обґрунтованим.

Оскільки, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 28 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 03 серпня 2022 року.

Головуючий:

Судді: