Рішення

від 25.07.2022 по справі 910/2654/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.07.2022Справа № 910/2654/22

За позовомАкціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Амальтея»простягнення 1 530 131,95 грн. Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Шилін Є.О.

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Амальтея», в якому просить суд стягнути з відповідача кошти у розмір 1 530 131,95 грн., з яких: 485 503,45 грн. несплачена агентська винагорода, 454 215,88 грн. індекс інфляції, 43 735,21 грн. 3 % річних та 546 677, 41 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем агентського договору № 42-А/47.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2022 ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та вважав за необхідне призначити підготовче судове засідання у справі на 21.06.2022 та встановити учасникам справи строки на подання ними документів на підтвердження своєї правової позиції в даному спорі.

У підготовче засідання 21.06.2022 прибув представник позивача, відповідач явку представника не забезпечив. Про судове засідання повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Так, Ухвала суду від 30.03.2022 була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначені в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03035, м. Київ, вул. Кудряшова, 20а, оф. 23.

Проте, поштовий конверт № 01054 78267386 було повернуто суду 10.06.2022 з відміткою пошти: за закінченням терміну зберігання.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом встановлено, що правом на подання відзиву відповідач не скористався та заперечення на позов не подав.

Суд зауважує, що у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

За наслідками підготовчого засідання 21.06.2022, Суд відклав підготовче засідання на 05.07.2022.

Далі, 05.07.2022 суд дійшов висновку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 26.07.2022.

За наслідком дослідження матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 26 липня 2022 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.06.2010 між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (позивач/банк/агент) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Амальтея» (відповідач/страховик) було укладено агентський договір №42-А/47, в порядку і на умовах якого Агент зобов`язується від імені, за рахунок та дорученням Страховика, вчиняти фактичні дії в межах території, що визначена умовами цього договору, що спрямовані на сприяння, визначеному в додатку № 1 до цього договору, а Страховик зобов`язується сплачувати Агенту агентську винагороду за надання агентських послуг за вчинення ним таких дій.

Відповідно до п. 2.2.7 Агентського договору відповідач зобов`язується своєчасно сплачувати позивачу агентську винагороду.

Умови взаєморозрахунків визначені в розділі 3 Агентського договору.

Відповідно до п.3.3, 3.4 Агентського договору підписаний Страховиком Акт виконаних робіт, який є підставою для сплати Винагороди на користь Агента та/або установ Агента - регіональних управлінь. Сплата Винагороди здійснюється Страховиком протягом 2 (двох) робочих днів з дня підписання Сторонами Акту виконаних робіт, але не пізніше останнього дня місяця, наступним за звітним.

У відповідності до умов агентського договору №42-А/47 від 21.06.2010 Позивач надав Відповідачу за період з 01.06.2014 по 30.11.2014 агентські послуги загальною вартістю 485 503,45 грн, а саме:

агентські послуги за період з 01.06.2014 по 30.06.2014, при цьому агентська винагорода становить 376 667,29 грн, що підтверджується Актом виконаних робіт №6 від 04.07.2014;

агентські послуги за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, при цьому агентська винагорода становить 86 240,65 грн, що підтверджується Актом виконаних робіт №7 від 20.08.2014;

агентські послуги за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, при цьому агентська винагорода становить 5 648,88 грн, що підтверджується Актом виконаних робіт №8 від 04.09.2014;

агентські послуги за період з 01.09.2014 по 30.09.2014, при цьому агентська винагорода становить 5 648,88грн, що підтверджується Актом виконаних робіт №9 від 03.10.2014;

агентські послуги за період з 01.10.2014 по 31.10.2014, при цьому агентська винагорода становить 5 648,88 грн, що підтверджується Актом виконаних робіт №10 від 04.11.2014;

агентські послуги за період з 01.11.2014 по 30.11.2014, при цьому агентська винагорода становить 5 648,87 грн, що підтверджується Актом виконаних робіт №11 від 16.12.2014.

Вказані акти виконаних робіт підписані сторонами, зокрема відповідачем, без зауважень.

Отже, суду доведено належним чином, а матеріалами справи підтверджено, надання позивачем відповідачу агентських послуг загальною вартістю 485 503,45 грн.

Судом встановлено, що в порядку досудового врегулювання спору, позивач направляв на адресу відповідача претензію №11/6-13/407 від 03.09.2015 про погашення заборгованості та претензію №11/6-13/946 від 28.12.2015.

Проте, доказів виконання зустрічних зобов`язань по оплаті отриманих послуг вартістю 485 503,45 грн. відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно п.1 ст.297 ГК України за агентським договором одна сторона зобов`язується надати послуги другій стороні в укладені угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок.

Пунктом 1 ст.301 ГК України передбачено, що відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб`єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Згідно із ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суду доведено належним чином, а матеріалами справи підтверджено надання позивачем відповідачу агентських послуг за Агентським договором №42-А/47 від 21.06.2010 на суму 485 503,45 грн.

Доказів виконання відповідачем зустрічного зобов`язання по оплаті наданих послуг відповідачем не надано, строк оплати є таким, що настав.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 485 503,45 грн. несплаченої агентської винагороди визнається судом підставною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняється судом повністю.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 454 215,88 грн. індексу інфляції та 43 735,21 грн. 3 % річних, суд вказує таке.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов`язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних та інфляційні втрати від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% у сумі 43 735,21 грн. та часткового задоволення у розмірі 454 118,04 грн. інфляційних втрат, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за Агентським договором №42-А/47 від 21.06.2010.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 546 677,41 грн. пені, суд зазначає наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Так, п. 4.1 Договору, сторони домовилися, у випадку неперерахування Агенту Винагороди Страховик зобов`язаний сплатити на користь Агента пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого платежу за весь період прострочення.

Отже, судом встановлено, що застосування такого виду штрафних санкцій, як пені сторонами погоджено Агентським договором №42-А/47 від 21.06.2010.

Відповідно до п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

В контексті вказаного, суд зауважує, що відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором,припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що Позивач нарахував пеню за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (31.07.2014 - 31.12.2017), за розрахунком позивача до стягненню підлягає пеня в загальному розмірі 546 677,41 грн.

Суд не погоджується з розрахунком пені позивача, оскільки такий розрахунок виконаний без урахування приписів ч.6 ст. 232 ГК України.

За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня, в загальному розмірі 80 678,28 грн., розрахована з урахуванням вимог ч.6 ст. 232 ГК України.

Отже, за встановлених обставин справи вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню судом, в означеному вище розмірі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, шляхом стягнення на користь позивача з відповідача 485 503 (чотириста вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот три) грн. 45 коп. несплаченої агентської винагороди, 454 118 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі сто вісімнадцять) грн. 04 коп. інфляційну складову, 43 735 (сорок три тисячі сімсот тридцять п`ять) грн. 21 коп. 3 % річних та 80 678 (вісімдесят тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 28 коп. пені.

Суд зауважує, що згідно позовних вимог, позивач помилково вказав в резолютивній частині позову вимогу про стягнення - штрафу у розмірі 43 735 (сорок три тисячі сімсот тридцять п`ять) грн. 21 коп., проте згідно тексту позову, нормативної бази та розрахунку наданого позивачем, вбачається що вказана сума є 3 % річних.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на висновки суду щодо часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 145, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12- Г, код ЄДРПОУ 00032129) задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Амальтея» (03035, м. Київ, вул. Кудряшова, 20 - А, офіс 23, код ЄДРПОУ 25017527) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12- Г, код ЄДРПОУ 00032129) 485 503 (чотириста вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот три) грн. 45 коп. несплаченої агентської винагороди, 454 118 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі сто вісімнадцять) грн. 04 коп. інфляційну складову, 43 735 (сорок три тисячі сімсот тридцять п`ять) грн. 21 коп. 3 % річних, 80 678 (вісімдесят тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 28 коп. та 15 951 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят одна) грн. 63 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ, після набрання рішенням законної сили, в порядку статті 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.08.2022.

Суддя І.І. Борисенко