Постанова

від 30.03.2023 по справі 910/2654/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/2654/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України», позивач) - не з`явився,

відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Амальтея» (далі - ПАТ «СК «Амальтея», відповідач, скаржник) - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ «СК «Амальтея»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 (головуючий - суддя Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Мальченко А.О.),

у справі № 910/2654/22

за позовом АТ «Державний ощадний банк України»

до ПАТ «СК «Амальтея»

про стягнення 1 530 131, 95 грн.

ВСТУП

Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення коштів (агентської винагороди) за надані позивачем послуги відповідно до умов агентського договору, укладеного між сторонами.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. АТ «Державний ощадний банк України» звернулось до суду з позовом до ПАТ «СК «Амальтея» про стягнення коштів у розмір 1 530 131,95 грн, з яких:

- 485 503,45 грн несплачена агентська винагорода,

- 454 215,88 грн інфляційні втрати,

- 43 735,21 грн 3 % річних та

- 546 677,41 грн пені.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем агентського договору щодо своєчасної та повної оплати за надані позивачем послуги.

2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2022 у справі №910/2654/22 позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «СК «Амальтея» на користь АТ «Державний ощадний банк України» 485 503,45 грн несплаченої агентської винагороди, 454 118,04 грн інфляційну складову, 43 735, 21 грн 3 % річних та 80 678,28 грн пені. В решті позову відмовлено.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі № 910/2654/22 вказане рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 залишене без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ПАТ «СК «Амальтея», посилаючись на ухвалення судом апеляційної інстанцій постанови з порушенням норм процесуального права, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі №910/2654/22, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ПАТ «СК «Амальтея» із посиланням на пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та пункт 5 частини першої та пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України, зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме: статті 120, 121, 242 ГПК України (неналежне повідомлення учасника спору про дату, час і місце судового засідання), що позбавило відповідача можливості належним чином скористатися своїми процесуальними правами, зокрема на подання заяви про застосування позовної давності у спірних правовідносинах відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). При цьому скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №200/11343/14 та у постанові Верховного Суду від 29.07.2019 №922/1446/18.

4.2. Крім того, скаржник відзначає, що 05.07.2022 місцевим судом постановлено ухвалу про призначення справи до судового розгляду на 26.07.2022, пунктом 3 її резолютивної частини вирішено повідомити учасників справи про призначення справи до судового розгляду по суті. Про вказане засідання повідомлено лише позивача, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про призначення судового засідання. На момент судового засідання та ухвалення рішення у суду були відсутні відомості про направлення ухвали відповідачу та його належного повідомлення.

5. Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу

5.1. АТ «Державний ощадний банк України» відзив на касаційну скаргу до суду не подавало.

6. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції

6.1. Між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (Банк/Агент) та ПАТ «СК «Амальтея» (Страховик) 21.06.2010 укладено Агентський договір №42-А/47 (далі також -Договір), в порядку і на умовах якого Агент зобов`язується від імені, за рахунок та дорученням Страховика, вчиняти фактичні дії в межах території, що визначена умовами цього договору, що спрямовані на сприяння, визначеному в додатку № 1 до цього договору, а Страховик зобов`язується сплачувати Агенту агентську винагороду за надання агентських послуг за вчинення ним таких дій.

6.1.1. Відповідно до пункту 2.2.7 Агентського договору відповідач зобов`язується своєчасно сплачувати позивачу агентську винагороду.

6.1.2. Умови взаєморозрахунків визначені в розділі 3 Агентського договору.

6.1.3. Відповідно до пункту 3.3, 3.4 Агентського договору підписаний Страховиком Акт виконаних робіт, є підставою для сплати винагороди на користь Агента та/або установ Агента - регіональних управлінь. Сплата винагороди здійснюється Страховиком протягом 2 (двох) робочих днів з дня підписання Сторонами Акту виконаних робіт, але не пізніше останнього дня місяця, наступним за звітним.

6.2. У відповідності до умов Агентського договору позивач надав відповідачу за період з 01.06.2014 по 30.11.2014 агентські послуги загальною вартістю 485 503,45 грн, а саме:

- агентські послуги за період з 01.06.2014 по 30.06.2014, при цьому агентська винагорода становить 376 667,29 грн, що підтверджується Актом виконаних робіт від 04.07.2014 №6;

- агентські послуги за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, при цьому агентська винагорода становить 86 240,65 грн, що підтверджується Актом виконаних робіт від 20.08.2014 №7;

- агентські послуги за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, при цьому агентська винагорода становить 5 648,88 грн, що підтверджується Актом виконаних робіт від 04.09.2014 №8;

- агентські послуги за період з 01.09.2014 по 30.09.2014, при цьому агентська винагорода становить 5 648,88 грн, що підтверджується Актом виконаних робіт від 03.10.2014 №9;

- агентські послуги за період з 01.10.2014 по 31.10.2014, при цьому агентська винагорода становить 5 648,88 грн, що підтверджується Актом виконаних робіт від 04.11.2014 №10;

- агентські послуги за період з 01.11.2014 по 30.11.2014, при цьому агентська винагорода становить 5 648,87 грн, що підтверджується Актом виконаних робіт від 16.12.2014 №11.

6.2.1. Вказані акти виконаних робіт підписані сторонами, зокрема відповідачем, без зауважень.

6.3. Матеріалами справи підтверджено надання позивачем відповідачу агентських послуг загальною вартістю 485 503,45 грн.

6.4. В порядку досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензію від 03.09.2015 №11/6-13/407 про погашення заборгованості та претензію від 28.12.2015 №11/6-13/946.

6.5. Доказів виконання зустрічних зобов`язань по оплаті отриманих послуг вартістю 485 503,45 грн матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

6.6. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з такого:

- у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за Агентським договором вимога позивача про стягнення з відповідача 485 503,45 грн несплаченої агентської винагороди є обґрунтованою;

- перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% у сумі 43 735,21 грн та часткового задоволення у розмірі 454 118,04 грн інфляційних втрат;

- Агентським договором погоджено застосування такого виду штрафних санкцій, як пеня;

- суд не погоджується з розрахунком пені позивача, оскільки такий розрахунок виконаний без урахування приписів частини шостої статті 232 ГК України. За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в загальному розмірі 80 678,28 грн;

- позивач помилково вказав в резолютивній частині позову вимогу про стягнення штрафу у розмірі 43 735,21 грн, оскільки згідно з текстом позову, нормативної бази та розрахунком, наданим позивачем, вбачається, що вказана сума є 3 % річних.

6.7. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення у справі, суд апеляційної інстанції виходив з такого:

- відхилено аргументи апелянта про неналежне повідомлення останнього про призначення судових засідань у справі та необхідність задоволення заяви про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, з огляду на те, що:

1) копія ухвали Господарського суду міста Києва від 30.03.2022 про відкриття провадження у справі відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03035, м. Київ, вул. Кудряшова, 20а, оф. 23 (далі також - адреса місцезнаходження відповідача);

2) копія ухвали від 30.03.2022 повернулася до суду першої інстанції разом із конвертом із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання»;

3) в судовому засіданні 21.06.2022 оголошено перерву до 05.07.2022;

4) копія ухвали про призначення справи на 05.07.2022 також направлялася відповідачу за адресою місцезнаходження відповідача та була повернута до суду разом із конвертом з поміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання»;

5) ухвалою від 05.07.2022 підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 26.07.2022;

6) вказану ухвалу також направлено судом першої інстанції за адресою місцезнаходження відповідача, водночас остання була повернута до суду разом із конвертом з поміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання»;

7) всі поштові відправлення направлені судом першої інстанції рекомендованим листом.

- при цьому судом апеляційної інстанції врахований висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, де відзначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду;

- встановлений законом порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням;

- з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що всі ухвали про призначення справи до розгляду у підготовчому та судовому засіданні у розгляді справи по суті, а також рішення суду першої інстанції оприлюднювалися судом першої інстанції у вказаному реєстрі;

- відтак судом першої інстанції вжито всіх заходів для належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи, при цьому не отримання поштових відправлень, направлених за дійсною адресою місцезнаходження відповідача, перебувало у прямому зв`язку від власного волевиявлення відповідача, який не отримував поштову кореспонденцію;

- отже, суд першої інстанції належним чином повідомляв відповідача про день, час та місце судових засідань у справі;

- заява апелянта про застосування до спірних правовідносин позовної давності не підлягає розгляду апеляційним господарським судом, оскільки встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся судом першої інстанції про день, час та місце судових засідань у справі та не був позбавлений можливості подати відповідний відзив на позов та заяву про застосування позовної давності у разі отримання поштових відправлень у поштовому відділенні. При цьому судом враховано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення;

- інших належних доказів на підтвердження необхідності скасування рішення суду першої інстанції апелянтом не наведено;

- оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права і обґрунтованим - ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

7.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №910/2654/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І. М., Селіваненка В. П.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №910/2654/22, зокрема відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «СК «Амальтея» на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 та пункту 5 частини першої, пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України.

7.3. ПАТ «СК «Амальтея» 29.03.2023 подало до Верховного Суду додаткові пояснення.

7.4. ПАТ «СК «Амальтея» 30.03.2023 на електронну адресу Касаційного господарського суду подало заяву про відкладення (перенесення) розгляд справи, яка підписана кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом (далі - КУЕП). Підпис КУЕП перевірено та підтверджено протоколом створення та перевірки КУЕП від 30.03.2023.

7.5. Суд протокольною ухвалою від 30.03.2023 відмовив у задоволенні заяви про відкладення розгляду справи; постановив проводити судовий розгляд справи за відсутності учасників справи.

7.6. Суд протокольною ухвалою від 30.03.2023 долучив додаткові пояснення ПАТ «СК «Амальтея» до матеріалів справи та врахував їх у межах положень статті 300 ГПК України.

7.7. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.8. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередніх інстанцій

8.1. З огляду на наведене у розділі 4 цієї Постанови, Верховний Суд відзначає таке.

8.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.4. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.5. Предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі №910/2654/22, якою апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

8.6. В обґрунтування мотивів касаційної скарги ПАТ «СК «Амальтея» відзначає, що суд першої інстанції розглянув справу без участі відповідача, який не був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Водночас суд апеляційної інстанції дані обставини проігнорував, у зв`язку з чим неправомірно відхилив клопотання відповідача про застосування позовної давності у спірних правовідносинах.

8.6.1. Доводів про обґрунтованість/необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій у частині часткового задоволення позовних вимог касаційна скарга не містить.

8.7. Відтак, перед Судом постає питання, чи правомірно/неправомірно суд апеляційної інстанції дійшов висновків про належне повідомлення місцевим судом відповідача про день, час та місце розгляду справи; та відповідно чи правомірно/неправомірно суд апеляційної інстанції відхилив клопотання відповідача про застосування позовної давності у спірних правовідносинах.

8.8. Так, скаржник, посилаючись, зокрема на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме постанови Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №200/11341/14 та у постанові Верховного Суду від 29.07.2019 №922/1446/18.

8.9. Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.10. Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.11. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.11.1. Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.11.2. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.11.3. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.11.4. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.12. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.13. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №200/11343/14 (на яку посилається скаржник), Велика Палата, зокрема, вказала таке:

« 53. У постановах від 30 вересня 2015 року у справі № 6-780цс15 і від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17 Верховний Суд України констатував, що суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування позовної давності, оскільки стаття 267 ЦК України закріплює норму матеріального права, а нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом, згідно з висновком Верховного Суду України може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

54. Велика Палата Верховного Суду вважає, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

55. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

56. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалив у ній заочне рішення, відповідач була вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. Якщо суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї заяви, відповідач могла заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.

57. Відтак, суд апеляційної інстанції, посилаючись на межі апеляційного перегляду, безпідставно не взяв до уваги доводи відповідача, що позовна заява подана з пропуском позовної давності, а також те, що відповідач, будучи неналежно повідомленою про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, повідомляла останній про пропуск позивачем позовної давності у заяві про перегляд заочного рішення.

58. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції.

59. З огляду на вказане з метою ефективного гарантування права на справедливий суд Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постановах від 30 вересня 2015 року у справі № 6-780цс15 та від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17».

8.14. У постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №922/1446/18 (на яку посилається скаржник), Суд, врахувавши правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 17.04.208 у справі №200/11343/14, вказав таке:

« 24. Згідно з правовим висновком, викладеним у вищезазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018, створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

25. Суд враховує, що оскільки Відповідач у даній справі не був обізнаний через обставини, які від нього не залежали, про час і місце розгляду справи та не брав участі у судовому засіданні у суді першої інстанції, а процесуальний строк на апеляційне оскарження був поновлений апеляційним судом як такий, що пропущений з поважних причин, це є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

26. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції».

8.15. Проаналізувавши зміст вказаних постанов, Верховний Суд дійшов висновку, що для можливості врахування вищевказаних правових висновків у спірних правовідносинах, у контексті наявності повноважень у суду апеляційної інстанції для розгляду клопотання про застосування позовної давності, визначальними та вагомими є обставини належного/неналежного повідомлення судом відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

8.16. У справі, що переглядається, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції належним чином повідомляв відповідача про день, час та місце судових засідань (21.06.2022, 05.07.2022, 26.07.2022) у справі.

8.16.1. Судом першої інстанції вжито всіх заходів для належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи, всі поштові відправлення направлялись рекомендованим листом за дійсною адресою місцезнаходження відповідача, що визначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та не заперечувалась відповідачем.

8.16.2. При цьому не отримання поштових відправлень, направлених за дійсною адресою місцезнаходження відповідача, перебувало у прямому зв`язку від власного волевиявлення відповідача, який не отримував поштову кореспонденцію. Водночас суд врахував, що отримання поштової кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю відправника, тобто суду.

8.16.3. Разом з тим, судом враховано і те, що суд першої інстанції своєчасно оприлюднював у Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якого є відкритим, ухвали про відкриття провадження у справі, призначення до розгляду та рішення.

8.16.4. Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності у спірних правовідносинах, суд апеляційної інстанції відзначив, що остання не підлягає розгляду апеляційним господарським судом, оскільки встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся судом першої інстанції про день, час та місце судових засідань у справі та не був позбавлений можливості подати відповідний відзив на позов та заяву про застосування строку позовної давності у разі отримання поштових відправлень у поштовому відділенні.

8.16.5. Інших доводів та належних доказів на підтвердження необхідності скасування рішення суду першої інстанції апелянтом не наведено.

8.17. Верховний Суд відзначає, що відповідно до частин другої - четвертої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

8.18. Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства (подібні висновки наведені Верховним Судом у постановах від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 та від 02.06.2020 у справі №910/17792/17 тощо).

8.19. Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (див. постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

8.20. Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини п`ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

8.20.1. Згідно з частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

8.20.2. Згідно із положеннями частини шостої статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

8.21. Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила).

8.21.1. Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил).

8.21.2. Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил).

8.21.3. Відповідно до пунктів 116, 117 Правил, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

8.22. Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

8.22.1. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у низці постанов, а саме від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 07.09.2022 у справі №910/10569/21, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21 тощо.

8.22.2. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20 тощо).

8.23. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" - Nunes Dias - Portugal, від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

8.24. Як вбачається із встановлених судом апеляційної інстанції обставин поштова кореспонденція направлялась ПАТ «СК «Амальтея» за адресою: 03035, місто Київ, вулиця Кудряшова, будинок 20-А, офіс 23, яка вказана у позовній заяві, та яка є ідентичній адресі, зазначеній у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як адреса місцезнаходження відповідача.

8.25. Верховний Суд наголошує, що відповідно до статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості до Єдиного державного реєстру про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.

8.26. Крім того, Верховний Суд враховує, що ПАТ «СК «Амальтея», подаючи як апеляційну скаргу, так і касаційну, також вказувало адресу: 03035, місто Київ, вулиця Кудряшова, будинок 20-А, офіс 23, як таку, що є місцезнаходженням відповідача. Інших адрес власного місцезнаходження відповідач суду не надавав.

8.27. Отже, вказане дає підстави вважати, що така адреса відповідача є актуальною, а відтак саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

8.28. Верховний Суд акцентує, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил.

8.29. Як встановлено судом апеляційної інстанції, суд першої інстанції направляв ПАТ «СК «Амальтея» ухвалу від 30.03.2022 про відкриття провадження у справі та повідомлення про дату підготовчого судового засідання на 21.06.2022; ухвалу від 21.06.2022 та повідомлення, що судове засідання відбудеться 05.07.2022; ухвалу від 05.07.2022 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду на 26.07.2022, саме на адресу: 03035, місто Київ, вулиця Кудряшова, будинок 20-А, офіс 23. Поштові відправлення про направлення цих ухвал повернулись на адресу суду із відміткою «у зв`язку з закінченням терміну зберігання».

8.30. Верховний Суд доходить висновку, що вказані обставини у сукупності свідчать про те, що суд першої інстанції належним чином неодноразово повідомляв скаржника про розгляд справи за позовом банку, де він є відповідачем. Тобто судом першої інстанції в межах встановленого для розгляду справи строку вчинялись необхідні та достатні дії для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судових засідань у цій справі.

8.31. ЄСПЛ у відповідних рішеннях у справі "Осман проти Сполученого королівства" (Osman v. the United Kingdom від 28.10.1998, заява №23452/94) та у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland від 19.06.2001, заява №28249/95) роз`яснив, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладному руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У рішенні у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" (Uniуn Alimentaria Sanders S.A. v. Spain від 11.12.1987, заява №11681/85) ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

8.32. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов заснованого на законі висновку про належне повідомлення відповідача про судовий розгляд справи судом першої інстанції.

8.33. Відтак, проаналізувавши зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №200/11343/14 та постанову Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №922/1446/18 (де Суд виходив з того, що відповідач у справі не був належно повідомлений), за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, з огляду на відмінність обставин справи та фактично-доказової бази, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цих справ за наведеними правовими ознаками зі справою, що розглядається, і тому застосування норм права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи.

8.34. Верховний Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

8.35. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

8.36. З огляду на викладене посилання скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема у справах №200/11343/14 та № 922/1446/18 не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

8.37. Зазначене в сукупності свідчить про наявність підстав для закриття касаційного провадження з підстави оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, у відповідності до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

8.38. В якості ще однієї з підстави для подання касаційної скарги ПАТ «СК «Амальтея» визначила пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що судові рішення у справі оскаржується з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої та пунктом 3 частини третьої статті 310 ГПК України.

8.38.1. З урахуванням вищенаведеного у даній Постанові колегія суддів дійшла висновку, що порушення судом апеляційної інстанції пункту 5 частини першої статті 310 ГПК України не знайшло свого підтвердження.

8.39. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.40. Відхиляючи доводи позивача щодо неповноти з`ясування судом обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "суду факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

8.41. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.41.1. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21 тощо.

8.41.2. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість підстави касаційного оскарження у цій частині.

8.42. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статтей 120, 121, 242 ГПК України, з огляду на мотиви, викладені вище у даній Постанові. Суд апеляційної інстанції насправді надав оцінку обставинам та наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

8.43. Щодо порушення судом апеляційної інстанції пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України, колегія суддів відзначає, що як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення заява відповідача про застосування позовної давності судом обґрунтовано відхилена з огляду на те, що така заява не підлягає розгляду апеляційним судом, оскільки відповідач, що був належним чином повідомлений про день, час та місце судових засідань, не був позбавлений можливості подати відповідну заяву до суду першої інстанції.

8.44. За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи ПАТ «СК «Амальтея» про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

8.45. Верховний Суд неодноразово вказував та наголошував, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.46. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для розгляду судом апеляційної інстанції клопотання про застосування позовної давності.

8.47. При цьому колегія суддів звертається до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, де відзначено, якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

8.48. Отже, наведені скаржником доводи не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваного судового рішення з цієї підстави.

8.49. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

8.49.1. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

8.50. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

8.51. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.52. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

8.53. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.54. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.55. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї Постанови.

9.2. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

9.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.4. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.5. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою у справі з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 цієї статті, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін, як такі, що ухвалено із додержанням норм процесуального права.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки Суд касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «СК «Амальтея» в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу залишає без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Амальтея» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі №910/2654/22 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Амальтея» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі №910/2654/22 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі №910/2654/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко