Ухвала

від 03.08.2022 по справі 911/530/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"04" серпня 2022 р. м. Київ Справа № 911/530/22

Суддя Господарського суду Київської області Антонова В.М., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Таскомбанк» про забезпечення позову у справі

за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопан-Україна» (08600, Київська обл., місто Васильків, вулиця Паризької Комуни, будинок 36, квартира 3)

та до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про солідарне стягнення 474023,47 грн

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопан-Україна» та до ОСОБА_1 , про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 474023,47 грн, з яких: 330545,00 грн заборгованості по тілу кредиту, 0,19 грн заборгованості по відсоткам, 125370,00 грн заборгованості по комісії, 12601,36 грн пені, 506,89 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем 1 заяви-договору №ID6248508 від 11.04.2019 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк». А також, невиконання відповідачем 2 договору поруки № Т 05.10.2018 I 6870 від 11.04.2019, зобов`язання щодо якого виникли з заяви-договору №ID6248508, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача 1 та відповідача 2 солідарно.

Ухвалою від 11.07.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

02.08.2022 Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернулось до Господарського суду Київської області з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборону вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_1 , а саме:

- Житловий будинок у м. Києві по вул. Саврасова, 24 в загальною площею 148,8 кв.м. житловою площею 51,9 кв.м. реєстраційний номер майна 34060851.

- 1/8 частини будинку АДРЕСА_2 , загальна площа: 155,4 кв.м., Житлова площа: 87,8 кв.м. Реєстраційний номер: 63953632107.

Заявник зазначає, що станом на 04.08.2021, заборгованість Позичальника (ТОВ «Екопан-Україна») перед позивачем за договором №ID6248508 від 11.04.2019 складає 474 023,47 грн, з яких:

- заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 330545,00 грн.

- заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) - 0,19 грн.

- заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) 125 370,00 грн.

- пеня на суму простроченої заборгованості за період з 04.02.2021 по 03.08.2021- 12601,39 грн

- штраф 5506,89 грн.

У зв`язку із тим, що відповідачі повністю уникають виконання своїх обов`язків з повернення кредиту, заборгованість постійно збільшується.

Як стверджує позивач, позичальник навмисно протягом тривалого часу не здійснює виконання зобов`язань за Кредитним договором щодо погашення суми боргу, процентів за його користування: діє недобросовісно, ухиляється від виконання обов`язків, покладених Кредитним договором.

Таким чином, на думку заявника, існує обґрунтована ймовірність неможливості виконання рішення суду про стягнення коштів із боржника, а тому позивач змушений звернутися до суду з даною заявою про забезпечення позову та накладення арешту на майно поручителя - ОСОБА_1 .

Заявник зазначає, що наведених у позовній заяві та в заяві про забезпечення позову обставин вбачається, що предмет позову по даній справі та заявлений позивачем захід забезпечення позову у виді накладення арешту на нерухоме майно відповідача 2, є співмірним, а невжиття заходів забезпечення істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до інформації з реєстру прав власності на нерухоме майно відповідачу2 - ОСОБА_1 на праві власності належить наступне майно: житловий будинок у АДРЕСА_3 в загальною площею 148,8 кв.м. житловою площею 51,9 кв.м. реєстраційний номер майна 34060851 та 1/8 частини будинку АДРЕСА_2 , загальна площа: 155,4 кв.м., Житлова площа: 87,8 кв.м. реєстраційний номер: 63953632107.

У зв`язку з вищевикладеним, заявник вважає за необхідне застосувати захід забезпечення позову шляхом накладення арешту, на майно, що належить ОСОБА_1 .

Заявник зазначає, що такий захист забезпечення позову є необхідним, оскільки його невжиття може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, подавши позов, оскільки до закінчення розгляду позову поручитель може вдатися до вчинення дій направлених на відчуження власного майна.

Дослідивши подану заяву, суд приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 № 921/40/20)

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, від 28.10.2019 у справі № 916/1845/19, від 10.09.2020 у справі № 922/3502/19).

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16).

В даному випадку, на думку суду, заявником не надано доказів того, що відповідачі мають намір ухилитися від виконання рішення суду. Сам факт не виконання зобов`язання за Кредитним договором не може свідчити про намір ухилення від виконання зобов`язань перед заявником у випадку задоволення позову.

Припущення ж заявника про утруднення виконання рішення, як і обставини, які свідчать про такі утруднення, мають бути обґрунтованим та доказово доведеним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/3836/20.

Отже, не є підставами для вжиття заходів забезпечення позову доказово непідтверджені припущення позивача про можливе виникнення в майбутньому обставин, які істотно ускладнять виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» суд зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.

Окрім того, у справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

З огляду на викладене, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що заявник не подав доказів наявності фактичних обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за позовом, суд вбачає відсутність достатніх підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства «Таскомбанк» про вжиття заходів забезпечення позову, що є підставою для відмови у їх застосуванні шляхом винесення відповідної ухвали.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 139, 140, ст.ст. 234,235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Акціонерному товариству «Таскомбанк» у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст.ст. 235, 255, 256 ГПК України.

З інформацією про дане судове рішення учасники справи можуть ознайомитися на сайті: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.М. Антонова