Рішення

від 01.08.2022 по справі 914/693/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2022 Справа № 914/693/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Миколаївського комунального підприємства «Житлово-комунальне управління», м. Миколаїв, Львівська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галміра», м.Миколаїв, Львівська область,

про: стягнення 18 948,08 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Царик М.І.;

від відповідача: не з`явився;

Хід розгляду справи.

До Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Миколаївського комунального підприємства «Житлово-комунальне управління» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галміра» про стягнення 18 948,08 грн.

Ухвалою суду від 11.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

23.05.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (Вх. № 10772/22).

30.05.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив (Вх. № 11358/22).

Ухвалою суду від 30.05.2022, за заявою сторін, зупинено провадження у справі № 914/693/22 для проведення врегулювання спору за участю судді у справі та призначено проведення процедури врегулювання спору у справі.

Ухвалою суду від 20.06.2022 у зв`язку із недосягненням сторонами мирного врегулювання спору у справі №914/693/22 за наслідками проведення врегулювання спору та закінчення строку такого врегулювання, припинено врегулювання спору за участю судді та поновлено провадження у справі. Справу передано для визначення судді в порядку, встановленому ст.32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 27.06.2022 (суддя Запотічняк О.Д.) судом прийнято справу до розгляду в спрощеному позовному провадженні та призначено судове засідання на 02.08.2022.

В судове засідання 02.08.2022 з`явився представник позивача, надала пояснення по суті спору, просила позов задоволити. Представник відповідача не з`явився, причин не явки не вказав.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 02.08.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.04.2011 між Миколаївським комунальним підприємством «Житлово- комунальне управління» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галміра» було укладено договір № 41 про надання послуг з вивезення розміщення та захоронення побутових відходів, за умовами якого позивач зобов`язався надавати послуги з вивезення твердих побутових відходів, а відповідач своєчасно оплатити послуги за встановленими тарифами у строки і умовах, передбачених договором.

Пунктом 10.3 Договору, передбачено що договір вважається таким, що продовжений на той самий термін, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку його дії одна із сторін не заявила про відмову від договору або про його перегляд.

На виконання домовленостей, за період дії договору, а саме з 01.07.2021 по 28.02.2022р. ТзОВ «Галміра» надано послуги згідно договору в сумі 18948,08 грн.

Однак, ТОВ «Галміра» не оплатило надані послуги. Відтак, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 18 948,08 грн.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачем не було належним чином та у визначені Договором строки повідомлено про відмову від пролонгації договору, у зв`язку з чим договір № 41 від 01.04.2011 року є продовженим на той самий строк та на тих же умовах до 01.04.2017року та надалі до 01.04.2021 року та 01.04.2024року.

У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/1163/17 зазначено, що схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів особи - сторони правочину (часткової або повної оплати за договорами). Відповідач своїми діями вказував на дійсність договору, а саме після 01.04.2021 року здійснював оплату за надані послуги, що підтверджується платіжними дорученнями від 14.04.2021р., 25.05.2021р., 03.08.2021р., 05.08.2021р, долученими до матеріалів справи.

Правова позиція відповідача.

23.05.2022 відповідачем подано відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечив, просить відмовити у задоволенні таких з наступних причин.

Як зазначає відповідач строк дії Договору закінчився 01.04.2017 року, оскільки, сторони не обумовлювали у договорі кількість пролонгацій, а також не обумовили такого визначення, як договір вважається таким, що продовжений на подальші інші ті ж самі терміни, тому договір міг і був продовжений лише один раз до 01.04.2017р.

Відтак заявлення позовних вимог позивачем не на підставі договору не може підлягати задоволенню в порядку виконання господарських зобов`язань, яких з 01.04.2017р. між позивачем та відповідачем не було та не існувало, а свої вимоги позивач щодо договірних зобов`язань заявив за період з 01.07.2021р. Позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки не є договірними.

Зазначив, що заявлених позивачем послуг за період з 01.07.2021р. по 28.02.2022р. МКП «Житлово-комунальне управління» не надавало, а відповідач такі не отримував. Акти та розрахунки долучені до матеріалів справи, згідно яких нарахована заборгованість, відповідач не підписував та не отримував.

Фактичні обставини встановлені судом.

01.04.2011 року між Миколаївським комунальним підприємством «Житлово- комунальне управління» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галміра» було укладено договір № 41 про надання послуг з вивезення, розміщення та захоронення побутових відходів, за умовами якого позивач зобов`язався надавати послуги з вивезення твердих побутових відходів, а відповідач своєчасно оплатити послуги за встановленими тарифами у строки і умовах, передбачених договором (п. 1.1 Договору).

Пунктом 4.2.1 договору визначено, що замовник зобов`язується оплачувати у встановлений договором строк надані йому послуги з вивезення відходів.

Згідно п. 3.1 Договору вартість послуг визначається тарифом, погодженим органом місцевого самоврядування та п.3.4 оплата за надані послуги замовник здійснює до 25-го числа наступного місяця шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Як стверджує позивач, він належним чином виконував взяті на себе зобов`язання та надавав відповідачу обумовлені договором послуги. Факт існування заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується відповідно до виставлених рахунків на оплату згідно договору №41 від 01.04.2011 у період з липня 2021 року по лютий 2022 року на загальну суму 18 948,08 гривень.

За вищевказаний період на адресу ТОВ «Галміра» позивачем надіслані поштовим відправленням наступні акти та рахунки: акт надання послуг за липень 2021р.№ 24 та рахунок № 1266 від 30.07.2021р. на суму 2368,51 грн, акт надання послуг за серпень 2021р. № 24 та рахунок № 1472 від 31.08.2021р. на суму 2368,51 грн, акт надання послуг за вересень 2021р. № 26 та рахунок № 1677 від 30.09.2021р. на суму 2368,51 грн, акт надання послуг за жовтень 2021р. № 27 та рахунок № 1876 від 29.10.2021р. на суму 2368,51грн, акт надання послуг за листопад 2021р. № 26 та рахунок № 2098 від 30.11.2021р. на суму 2368,51 грн, акт надання послуг за грудень 2021р.№ 36 та рахунок № 2296 від 31.12.2021р. на суму 2368,51 грн, акт надання послуг за січень 2022р. №37 та рахунок № 42 від 31.01.2022р. на суму 2368,51 грн, акт надання послуг за лютий 2022р. №51 та рахунок № 243від 28.02.2022р. на суму 2368,51 грн, однак відповідачем не повернуті.

Пунктом 3.3 договору визначено, що виконані згідно договору послуги протягом одного місяця вважаються переданими виконавцем і прийнятими споживачем, якщо до 7-го числа наступного місяця споживач письмового не заявить вмотивованої претензії виконавцю з приводу недоліків у роботі.

Згідно п. 9.1. договору, сторони передбачили, що договір діє з 01.04.2011 до 01.04.2014 і набирає чинності з дня його укладення.

Частиною 10 договору визначено умови зміни, продовження, припинення дії цього договору. Зміна умов договору проводиться у письмовій формі за взаємною згодою Сторін. Договір вважається таким, що продовжений на той самий термін (3-й роки), якщо за 30 календарних днів до закінчення строку його дії одна із сторін не заявила про відмову від договору або його перегляд.

Позивач вважає, що відповідачем не було належним чином та у визначені договором строки повідомлено про відмову від пролонгації договору, у зв`язку з чим договір № 41 від 01.04.2011 року є продовженим на той самий строк та на тих же умовах до 01.04.2017року та надалі до 01.04.2021 року та 01.04.2024року. Звернув увагу, що відповідач своїми ж діями вказував на дійсність договору, а саме після 01.04.2021 року здійснював оплату за надані послуги, що підтверджується платіжними дорученнями від 14.04.2021р., 25.05.2021р., 03.08.2021р., 05.08.2021р., долученими до матеріалів справи.

Натомість відповідач заперечує дійсність договору та вважає, що спірний договір № 41 від 01.04.2011 пролонгувався лише один раз з моменту його підписання та закінчив свою дію 01.04.2017 р.

Відповідач не оплатив надані послуги, відтак у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 18 948,08 грн.

Оцінка суду.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, Миколаївське КП «Житлово-комунальне управління» на підставі договору № 41 від 01.04.2011 року, надавало послуги з вивезення (збирання, зберігання і перевезення) твердих побутових ТзОВ «Галміра».

На виконання умов цього договору позивачем у період з 01 липня 2021 року до 28 лютого 2022 року надано послуги відповідачу на суму 18 948,08 грн.

Відповідач зобов`язувався оплачувати до 25-го числа наступного місяця надані йому послуги з вивезення відходів.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір щодо чинності договору № 41 від 01.04.2011. Так на думку позивача, договір пролонговано на той самий строк та на тих же умовах до 01.04.2024 року, оскільки відповідачем не було належним чином та у визначені договором строки повідомлено про відмову від пролонгації договору. Водночас, відповідач зазначає, що договір був продовжений лише один раз до 01.04.2017р. тому, що сторони не обумовлювали у договорі кількість пролонгацій.

Щодо пролонгації договору № 41 від 01.04.2011 суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Пролонгація договору може бути автоматичною в разі, якщо це передбачено договором і жодна зі сторін не висловила бажання його розірвати.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у 2021 році частково оплачував надані послуги МКП «Житлово-комунальне управління», що підтверджується платіжними дорученнями долученими до матеріалів справи №12377 від 14.04.2021, №12555 від 25.05.2021, №12799 від 03.08.2021, № 12799 від 05.08.2021.

Відтак, дії відповідача, який уклав 01.04.2011 року договір про надання послуг з вивезення ТВП № 41, сплачував за надані послуги, зокрема в 2021 році, що підтверджується матеріалами справи, згодом стверджує, що договір закінчив свою дію 01.04.2017 року, суперечать його попередній поведінці і є недобросовісною.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права).

Суд зазначає, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відповідно дії (сплата рахунків у 2021 році) та твердження (договір завершив свою дію 01.04.2017) ТОВ «Галміра» раніше і зараз є суперечливими, оскільки відповідно до договору надання послуг №41 відповідач мав зобов`язання та з роками його виконував, однак у відзиві зазначив, що договір припинив дію 01.04.2017.

За таких обставин, суд зазначає, що відповідачем не було належним чином повідомлено про відмову від пролонгації договору, у зв`язку з чим договір № 41 про надання послуг з вивезення, розміщення та захоронення побутових відходів від 01.04.2011 року є продовженим на той самий строк та на тих же умовах.

Як встановлено судом, відповідач неналежно виконав взяті на себе договірні зобов`язання по оплаті наданих послуг, зокрема з 01.07.2021 по 28.02.2022 не оплачував надані послуги з вивезення та захоронення ТВП, у зв`язку з чим, у нього виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 18 948,08 грн.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що розмір заборгованості за надані позивачем послуги відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення, доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 948,08 грн з оплати наданих послуг з вивезення, розміщення та захоронення побутових відходів підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір, відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галміра» (81600, Львівська обл., Миколаївський район, м. Миколаїв, вул. Миру, 22, код ЄДРПОУ 34522361) на користь Миколаївського комунального підприємства «Житлово-комунальне управління» (81600, м.Миколаїв, вул. Возз`єднання, 10, код ЄДРПОУ 05750646) 18 948,08 грн заборгованості та судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 04.08.2022.

Суддя Запотічняк О.Д.