Постанова

від 02.08.2022 по справі 521/14645/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1680/22

Справа № 521/14645/18

Головуючий у першій інстанції Бобуйок І.А.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Громіка Р.Д.,

Дришлюка А.І.,

переглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 липня 2020 року по справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Домінік» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

30 серпня 2018 року представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Домінік» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.04.1996р. співвласниками у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 було створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Домінік», членом якого ОСОБА_1 став 24 лютого 1997 року після придбання у власність 2/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме вбудоване приміщення нежитлового призначення площею 189 кв.м, а тому відповідно до вимог закону та статуту товариства, повинен нести витрати на утримання будинку та прибудинкової території і виконувати рішення об`єднання, в тому числі рішення Загальних зборів членів ОСББ «Домінік», оформлене протоколом №15 від 21.05.2009р., яким було затверджено розрахунок членських внесків (тариф з утримання будинку та прибудинкової території) для власників приміщень цокольного поверху, що з 01.07.2009р. становив 3 грн. з 1 кв.м, яке ОСОБА_1 перестав виконувати з квітня 2014 року, у зв`язку із чим, станом на 01 липня 2018 року в ОСОБА_1 виникла заборгованість перед об`єднанням в розмірі 28 917 грн., яка підлягає примусовому стягненню в судовому порядку разом із інфляційними втратами та 3 % річних за користування коштами.

У зв`язку з чим представник позивача звернувся із даним позовом до суду, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Домінік» суму основного боргу з урахуванням інфляційних втрат в розмірі 39 330,84 гривень, 3% річних в розмірі 1 805,83 гривень та понесені у справі судові витрати.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 липня 2020 року позовну заяву ОСББ «Домінік» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Домінік» 41136,67 гривень, з яких 28 917 гривень основного боргу, 9413,84 гривень інфляційні втрати та 1805,83 гривень 3 % річних.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Домінік» судові витрати на правничу допомогу в розмірі 7 500 гривень, відповідно до ст. 137 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 липня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленимидля розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 03 серпня 2022 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги, та відзиві на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.

Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 11, 15 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно достатті 3 ЦК Українипринципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьоїстатті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, навівши у текстіЦК Українизазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принципне є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту (зазначений висновок викладений в постанові Верховного Суду від 17.01.2020р. в справі №369/88/17).

За приписами частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 332 ЦК України).

Відповідно дочастини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно із частиною першою статті 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Частка співвласника частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.1, ч. ч. 1, 4 ст.4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є юридичною особою, яка створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

За змістомстатті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»вищим органом управління об`єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об`єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

Частиною першою статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»передбачено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»якщо функції з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів об`єднання передано управителю, відносини з управління регулюються договором, укладеним між об`єднанням і управителем, умови якого повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно із частиною першою статті 17Закону України«Про об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», чинного на час виникнення спірних правовідносин, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

У частині першій статті 19Закону «Прожитлово-комунальніпослуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений у пункті 5 частини третьої статті 20Закону «Прожитлово-комунальніпослуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Серед обов`язків співвласників багатоквартирного будинку, визначених у статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», визначено: виконання рішення зборів співвласників; своєчасна оплата за спожиті житлово-комунальні послуги.

Статтею 525ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що 10 березня 1996 року співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 було прийнято рішення, оформлене протоколом загальних зборів №1 від 10.03.1996р., про створення ОСББ «Домінік» в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 3-4).

24 лютого 1997 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., реєстраційний номер 2377, ОСОБА_1 набув у власність 2/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 - вбудоване приміщення нежитлового призначення площею 189 кв.м. (т. 1 а.с. 39).

24 лютого 1997 року ОСОБА_1 написав заяву про прийняття його у члени ОСББ «Домінік» (т. 1 а.с. 40).

Рішенням Загальних зборів членів ОСББ «Домінік», оформлене протоколом №15 від 21.05.2009р., були затверджені тарифи на послуги утримання будинку та прибуткової території, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 по ОСББ «Домінік», які діють з 01 липня 2009 року.

Згідно протоколу №15 від 21.05.2009р. та затвердженого цим протоколом тарифу, розмір плати власників приміщень цокольного поверху з 01.07.2009р. складає 3 грн. за 1 кв.м. (т. 1 а.с. 37-38).

В обґрунтування позовних вимог ОСББ «Домінік» зазначило, що з липня 2009 року ФОП ОСОБА_1 своєчасно сплачував вартість наданих послуг, але починаючи з квітня 2014 року перестав сплачувати, затверджені вищезазначеним протоколом №15 від 21.05.2009 року платежі.

Згідно довідки ОСББ «Домінік» про розмір заборгованості та розрахунку боргу з урахуванням інфляції вбачається, що в ОСОБА_1 утворилася заборгованість, яка станом на 01 липня 2018 рік становить суму в розмірі 28 917 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги ОСББ «Домінік» та стягуючи з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 28 917 гривень, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, якособа, яка є власником приміщення у будинку, в якому створено ОСББ, зобов`язаний здійснювати платежі та внески на утримання спільного майна незалежно від членства в об`єднанні, а тому за наявності підтверджених витрат на управління, утримання та збереження будинку заявлена сума боргу підлягає стягненню.

Встановивши фактичні обставини справи на підставі доказів, яким надано належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСББ «Домінік», яке створено власниками квартир, з метою управління і забезпечення експлуатації єдиного комплексу нерухомого майна, фактично здійснювало управління вказаним будинком та несло витрати по його утриманню, а відповідач, який є власниками приміщення цокольного поверху цього будинку, не відмовлявся від таких послуг, отримував їх та не оплачував їх вартість, а тому наявні правові підстави для стягнення заявленої позивачем заборгованості за витрати на утримання будинку та прибудинкової території, які відповідачем не спростовано.

Статтями 263-264ЦПК України встановлено, щосудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права,на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанцій правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд критично відноситься та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що між ОСББ «Домінік» та відповідачем ОСОБА_1 відсутні договірні відносини з надання та споживання комунальних послуг, оскільки між ними не укладався договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, та те, що відповідач припинив членство в ОСББ з 10.08.2014р., з огляду на наступне.

10 березня 1996 року власниками квартир багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 було створено ОСББ «Домінік».

24 лютого 1997 року на підставі договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 набув у власність 2/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 - вбудоване приміщення нежитлового призначення площею 189 кв.м..

Рішенням Загальних зборів членів ОСББ «Домінік», оформлене протоколом №15 від 21.05.2009р., були затверджені тарифи на послуги утримання будинку та прибуткової території, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 по ОСББ «Домінік», які діють з 01 липня 2009 року.

Згідно протоколу №15 від 21.05.2009р. та затвердженого цим протоколом тарифу, розмір плати власників приміщень цокольного поверху з 01.07.2009р. складає 3 грн. за 1 кв.м..

Матеріалами справи також встановлено, що договір від 01.07.2009р.про комунально-побутове обслуговування приміщень цокольного поверху площею 189 кв.м. з боку ОСОБА_1 , дійсно підписаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Зазначене встановлено Висновком судово-почеркознавчої експертизи від 13.06.2017р. №6008/1, в рамках господарської справи №916/2791/16, за позовом ОСББ «Домінік» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що з квітня 2014 року відповідач перестав сплачувати надані послуги, в підтвердження чого в матеріалах справи наявні прибуткові касові ордери про оплату платежів за ВЕР по березень 2014 року включно.

Доказів оплати наданих послуг з квітня 2014 по липень 2018 року матеріали справи не містять.

Статтею 360Цивільного кодексуУкраїни співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Частиною 6статті 13Закону України«Про об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)передбачено, що разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов`язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об`єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку.

Відповідно доз частин5та 8статті 22Закону України«Про об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі, якщо правління об`єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором із постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. У цьому випадку об`єднання несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами об`єднання комунальних послуг. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об`єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості з плати за відповідними рахунками у примусовому порядку.

Таким чином, особа, яка є власником приміщення в житловому комплексі, в якому створено ОСББ (асоціацію), зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна незалежно від членства в об`єднанні (асоціації), а тому за наявності підтверджених витрат на управління, утримання та збереження будинку така сума боргу підлягає стягненню.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі №916/2197/13 та від 11 листопада 2015 року у справі №914/189/14 та від 27.01.2016 року у справі №904/8242/14.

Згідно зі ст. ст. 322, 382 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Таким чином, згідно із вищезазначеними нормами законодавства споживачі послуг зобов`язані оплатити такі послуги, якщо вони фактично користувались ними. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, якими він користувався.

При цьому, фактичний обсяг та вартість послуг з утримання будинку та прибудинкової території може підтверджуватися лише документами від третіх осіб, а саме: договорами з виконавцями (постачальниками) послуг та банківськими виписками (платіжними дорученнями тощо) на підтвердження оплати виконавцям (постачальникам) за ці послуги, оскільки, позивач не є виконавцем цих послуг.

В підтвердження фактичного обсягу та вартості послуг з утримання будинку та прибудинкової території матеріали справи містять копії актів приймання-передачі наданих послуг з сантехнічного обслуговування будинку, прибирання сходових клітин та прибудинкової території, копії цивільно-правових договорів, акти виконаних робіт, підписаних з ФОП ОСОБА_2 та видаткові касові ордери, копії трудових угод, актів здачі-приймання робіт, товарних чеків, видаткових накладних, тощо (т. 1 а.с. 45-244).

Отже, колегія суддів апеляційного суду, погоджується із висновком суду першої інстанції про підтвердження належними та допустимими доказами по справі фактичного обсягу та вартості витрат, понесених позивачем на утримання будинку та прибудинкової території, та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 28 917 гривень за період з 01.04.2014 року по 30.06.2018 року, виходячи із щомісячного платежу 567 гривень.

Матеріали справи містять копії прибуткових касових ордерів на внесення оплати від ОСОБА_1 за ВЕР з травня 2010 року по березень 2014 року, що свідчить про те, що відповідач був обізнаний з розміром платежів, що підлягали до сплати за надання комунальних послуг, оскільки належним чином сплачував їх до березня 2014 року.

Оскільки, ОСОБА_1 є власником 2/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме вбудоване приміщення нежитлового призначення площею 189 кв.м., а вказане приміщення знаходиться у будинку, забезпеченням обслуговування та утримання якого займається ОСББ «Домінік», відповідач як споживач таких послуг несе обов`язок по відшкодуванню їх вартості у визначеному законодавством порядку.

Відповідач ОСОБА_1 не надав жодних доказів того, що ОСББ «Домінік» не надавав відповідних послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а також доказів, що вони не споживалась відповідачем як співвласником багатоквартирного будинку.

Апеляційний суд звертає увагу, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. ст. 12, 81 ЦПК України).

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статі 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, наведені доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, та фактично зводяться до незгоди із мотивами судового рішення.

Крім того, в п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28.10.2010р., остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши доводи позивача, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. ст. 12, 80-89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСББ «Домінік», такий висновок суду відповідає засадам розумності та справедливості.

Оскільки ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст.19ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено: 03 серпня 2022 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік