Рішення

від 25.07.2022 по справі 161/14098/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/14098/20

Провадження № 2/161/471/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого суддіОлексюка А.В.,

при секретарі судових засідань Гичці М.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідачів ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про припинення режиму спільної часткової власності та виділ майна в натурі та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивача, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про виділ в натурі частки зі спільного майна,-

В С Т А Н О В И В:

02.09.2020 позивач звернулась в суд до відповідачів з позовом про припинення режиму спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також виділити в натурі та визнати особистою власністю позивача 51/100 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами з виділенням приміщень: 2-1 коридор площею 14,1 кв.м; 2-2 кухня площею 4,7 кв.м; 2-3 санвузол площею 4,9 кв.м; 2-4 кімната площею 15,5 кв.м; 2-5 коридор площею 1,5 кв.м; 2-6 кімната площею 16,2 кв.м. З.

Свій позов мотивувала тим, що спірне будинковолодіння перебуває у спільному користуванні (спільній частковій власності), однак протягом тривалого часу відповідачі відмовляються здійснити поділ будинку в натурі, домовитись з відповідачами про добровільний виділ в натурі часток майна неможливо.

07.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 24.02.2021 задоволено клопотання представника позивача та призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, визначено питання, які слід поставити на вирішення експертам Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, а також зупинено провадження у справі.

03.11.2021 провадження у справі поновлено у зв`язку із надходженням 28.10.2021 на адресу суду висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №8360.

28.12.2021 відповідач ОСОБА_4 подала зустрічну позовну заяву, в якій просила поновити строк на подання зустрічного позову та припинити режим спільної часткової власності на будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виділення в натурі ОСОБА_4 в рахунок належних їй на праві власності 49/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, а саме: коридору 1-1 площею 10, кв.м, кімнати 1-2 площею 17,1 кв.м, кімнати 1-3 площею 8,1 кв.м, кімнати 1-4 площею 8,2 кв.м, кухні 1-5 площею 9,2 кв.м, санвузла 1-6 площею 5,2 кв.м, а також гаража б, погріба з шийкою В, Ѕ частина огорожі 1-4, вбиральні в.

Ухвалою суду від 21.01.2022 судом постановлено прийняти зустрічнийпозов ОСОБА_4 та об`єднати його в одне провадження з первісним.

В судовому засіданні 02.06.2022 допитано судового експерта ОСОБА_7 , яка пояснила що в висновку експерта запропонувала варіант виділу в натурі житлового будинку та вказала суму грошової компенсації за відхилення від ідеальної частки співвласнику ОСОБА_1 . Вказала, що на земельній ділянці кадастровий номер 0710100000:34:034:0037 розташована тільки будівля сараю-літньої кухні літ. Б-1 та частина огорожі №1, виділ 51/100 гаража під літерою «б», 51/100 погрібу з шийкою під літерою «Г», що розташовані на земельній ділянці, яка належить співвласникам 49/100 частки будинковолодіння неможливий.

Позивача ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 первісний позов підтримали, просили його задовільнити. З висновком експерта в частині варіанту виділу частки житлового будинку погодились, однак просили гараж виділити у її приватну власність, а вбиральню, огорожу та погріб залишити в спільному користуванні. Зустрічний позов не визнають.

Представник відповідачів ОСОБА_3 первісний позов визнав частково, суду пояснив, що відповідач ОСОБА_4 погоджується з висновком експерта в частині виділу позивачу частини житлового будинку, однак наполягає на залишенні у власності відповідача гаража б, погріба з шийкою В, Ѕ частина огорожі 1-4, вбиральні в.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідачів, роз`яснення судового експерта, дослідивши та оцінивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності 51/100 частки житлового будинку з господарськими, побутовими будівлями і спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 , що стверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом №321 від 05.07.2018 та копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №129900775 від 05.07.2018 (а.с. 5-6).

Іншому співвласнику, ОСОБА_4 належить направі власності49/100частки житловогобудинку /А-1/,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 115,8 кв.м., житловою площею 67,8 кв.м з господарськими будівлями та спорудами: Б -1 сарай-літня кухня, б- гараж. В погріб з шийкою, 1-4 огорожа, в вбиральня , відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом №1543 від 14.12.2021 та копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №290223222 від 14.12.2021 (а.с.96,98).

Згідно з копією державного акту право власності на земельну ділянку площею 0,0403га серії ЯГ №539341 від 28.11.2006, к.н. 0710100000:34:034:0037, та витягу належить позивачу (а.с.7).

А відповідачу належить земельна ділянка площею 0,0597 га, к.н.0710100000:34:034:0088, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №290232582 від 14.12.2021 (а.с.101)

Встановлено, що позивач намагалася в добровільному порядку врегулювати питання про виділ часток в домоволодінні в натурі, однак її усні та письмові звернення були залишені без задоволення іншими співвласниками (а.с.14).

Таким чином, оскільки між позивачем та відповідачами не було досягнуто домовленості про поділ будинку з надвірними будівлями та спорудами, які перебувають у спільній частковій власності, це призвело до виникнення між ними спору з приводу виділення в натурі частини із майна.

Згідно ч.1ст.15,ч.1ст.16ЦК Україникожна особамає правона захистсвого цивільногоправа уразі йогопорушення,невизнання абооспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності

Згідно 392ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. ст. 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 цього кодексу.

Статтею 183 ЦК Українивизначено, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.

Виходячи з положень ст. ст.183,367 ЦК Українита роз`яснень, викладених у п. п. 6, 7 Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок», виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

Як вбачається із висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи здійсненої Волинським відділенням Львівського НДІСЕ Міністерства юстиції України №8360 від 28.10.2021, враховуючи наявність двох окремих входів до житлового будинку по АДРЕСА_1 та фактичне користування співвласників ізольованими квартирами, можливий варіант виділу в натурі частини житлового будинку, а саме: 2-1 коридор площею 14,1 кв.м; 2-2 кухня площею 4,7 кв.м; 2-5 санвузол площею 4,9 кв.м; 2-4 кімната площею 15,5 кв.м; 2-5 коридор площею 1,5 кв.м; 2-6 кімната площею 16,2 кв.м, а також будівлю сараюлітньої кухні літ. Б-1. В зв`язку з відсутністю даних про розмір фактичної частки огорожі земельної ділянки співвласника 51/100 частки пропонується залишити огорожу в спільному користуванні.

Розмір грошової компенсації позивачу за відхилення його частки від ідеальної по запропонованому варіанту виділу становить 67040 грн. (а.с.62-70).

Твердження позивача про те, що експерт умисно ухилилася від вирішення питання про поділ гаража у зв`язку з тим, що такий гараж побудований на іншій земельній ділянці, яка належить ОСОБА_4 , а відтак на її думку вона не може бути позбавлена права власності на гараж виключно у зв`язку з тим, що вже після побудови такого приміщення земля під ним була нібито не коректно приватизована ОСОБА_8 . Так, станом на день розгляду справи судом, право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, к.н. 0710100000:34:034:0088 площею 0.597 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, адреса: АДРЕСА_2 не є предметом даної справи та є зареєстрованим, відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно (а.с.101). Тому позиція судового експерта викладено у висновку в абзаці 1 висновку експерта № 2360 від 28.10.2021 щодо неможливості виділу гаража під літерою «б», 51/100 погріба з шийкою під літерою «Г», що розташовані на земельній ділянці ОСОБА_4 є такими що відповідають об`єктивним обставинам справи.

Також матеріали справи не містять даних про те, що між власниками, їхніми спадкоємцями в період з 2010 року по день розгляду справи існували чи існують спори з приводу розмірів та прав власності на земельні ділянки к.н. 0710100000:34:034:0037, к.н. 0710100000:34:034:0088.

Натомість, з заочного рішення Луцького міськрайонного суду від 13.08.2010 у справі №2-233/10 судом встановлено, що ОСОБА_8 з метою вирішення спору з ОСОБА_8 (спадкодавці сторін у справі) щодо усунення перешкод в користуванні гаражем та погрібом, що розташовані на земельній ділянці к.н. 0710100000:34:034:0037, звертався до суду для встановлення на земельній ділянці, що належала ОСОБА_8 земельного сервітуту для проходу та проїзду до погрібу з шийкою та гаража. Позов задоволено в повному обсязі та залишено рішенням Апеляційного суду Волинської області від 23.02.2011 без змін у частині встановлення сервітуту (а.с.174-175)

Окрім того, в судовому засіданні судом було встановлено, що відповідач не чинить жодних перешкод позивачу у користуванні гаражем, а відтак у суду відсутні підстави вважати про наявність спору з даного питання.

Тому, суд дійшов висновку про відсутність належних підстав для спростування висновку експерта в частині неможливості здійснення виділу 51/100 частини гаража під літерою «Б», 51/100 погріба з шийкою під літерою «Г», які розташовані на земельній ділянці, яка належить власнику 49/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Питання виділу в натурі частки вбиральні під літерою «Д» експертом не вирішувалось, однак суд враховує його пояснення, викладені в абз.2 с.7 висновку, відповідно до яких згідно методичних рекомендацій «Організація проведення судових будівельно-технічних експертиз по цивільних справах» дворові вбиральні не завжди можуть бути розділені між власниками, вони можуть бути виділені в загальне користування.

Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю» №1702-VIвід 05.11.2009 року були внесені зміни і до ст. 120ЗК України, частина 1 якої передбачає, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користування іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Вказані норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Однак, зважаючи на те, що сторони у справі вже є власниками окремих земельних ділянок, суд позбавлений права вийти за межі позовних вимог та вирішити питання про припинення/визнання права власності за будь ким зі сторін на відповідні частини земельних ділянок, що є невіддільними від нерухомості, що на ній розташована.

На підставі ст.ст. 183, 361, 364, 367 ЦК України, ст. 88 ЗК України, керуючись ст.ст. 10,12, 13,27,77-81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Вимоги первісного та зустрічного позовів задовольнити частково.

Припинити режим спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділити в натурі у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме приміщення: 2-1 коридор площею 14,1 кв.м; 2-2 кухня площею 4,7 кв.м; 2-5 санвузол площею 4,9 кв.м; 2-4 кімната площею 15,5 кв.м; 2-5 коридор площею 1,5 кв.м; 2-6 кімната площею 16,2 кв.м (всього загальною площею 56,9 кв.м), а також будівлю сараюлітньої кухні літ. Б-1.

Виділити в натурі у власність ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме приміщення: 1-1 коридор площею 10,0 кв.м; 1-2 кімната площею 17,1 кв.м, 1-3 кімната площею 8,1 кв.м, 1-4 кімната площею 8,2 кв.м, 1-5 кухня площею 9,2 кв.м, 1-6 санвузол площею 5,2 кв.м.(всього загальною площею 57,8 кв.м).

Огорожу №1 залишити в спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Виділ в натурі здійснити згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №8360 виготовленого судовим експертом Посікан Л.І. від 28.10.2021.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за відхилення від ідеальної частки у розмірі 67040 (шістдесят сім тисяч сорок) гривень.

В задоволенні решти вимог первісного та зустрічного позовів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 03.08.2022.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк