Справа № 357/4927/22
2-др/357/58/22
У Х В А Л А
іменем України
( додаткова )
04 серпня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Орєхова О.І.,
за участю секретаря - Сокур О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович, ОСОБА_1 на дії приватного виконавця,-
В С Т А Н О В И В:
22 липня 2022 року за вх. № 24347 судом отри мано від заінтересованої особи ОСОБА_1 заяву ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович, ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, мотивуючи тим, що 21.07.2022 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі № 357/4927/22 ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні скарги на дії приватного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.06.2021 року по ВП № 65880370. Під час розгляду даної спари нею було понесено витрати на правову допомогу. 21.07.2022 року в судовому засіданні її представником було повідомлено суд про те, що нею протягом п`яти днів після постановлення ухвали від 21.07.2022 року по даній справі буде подана заява про ухвалення додаткового рішення для вирішення питання про судові витрати разом із відповідними доказами. Просила суд ухвалити додаткове рішення у справі № 357/4927/22, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6 250 гривень.
Частина 3 статті 270 ЦПК України передбачає, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.07.2022 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та вказані матеріали передані для розгляду.
02 серпня 2022 року за вх. № 25824 судом отримано пояснення на клопотання заінтересованої особи про стягнення судових витрат від представника скаржника ОСОБА_3 , в якому ОСОБА_2 категорично не погоджується із сумою 6000 грн., заявленою ОСОБА_1 , оскільки остання до клопотання про стягнення судових витрат не долучила платіжне доручення про оплату зазначених послуг адвокату Потапенко С.А. Таким чином, в даному випадку не можливо підтвердити факт понесених судових витрат, оскільки відсутній факт оплати виконаних робіт по справі № 357/4927/22. Додатково звертає увагу суду, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій і зараз призваний до лав ЗСУ.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Сторони в судове засідання не викликалися.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2022 року скаргу ОСОБА_2 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович, ОСОБА_1 на дії приватного виконавця було залишити без задоволення.
Зазначене судове рішення не набрало законної сили.
За змістом ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, які підтверджують точний розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд, за заявою такої сторони, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Однак, як вже зазначалось, така заява має бути озвучена до закінчення судових дебатів у справі (ч. 1 ст. 246 ЦПК). В такому разі судом призначається ще одне судове засідання, яке має бути проведено не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог, за результатом якого ухвалюється додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 кодексу (ч. 2, 3 ст. 246 ЦПК). Можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті передбачають і ч. 3 ст. 259 ЦПК (порядок ухвалення судових рішень) і п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК (додаткове рішення суду).
Статтею 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Встановлено, що представником заінтересованої особи ОСОБА_1 - адвокатом Потапенко С.А. у судовому засіданні 21 липня 2022 року була зроблена заява щодо стягнення судових витрат за результатами розгляду справи і надання суду відповідних доказів понесених заінтересованою особою ОСОБА_1 судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення судом відповідного рішення.
Отже, до закінчення розгляду справи по суті, представником заінтересованої особи було зроблено відповідну заяву.
Зазначена заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, отримана судом 22.07.2022 року за вх. № 24347, що підтверджується відповідним штампом суду.
Таким чином, останнім днем для подачі доказів ( договорів, рахунків тощо ) щодо надання правничої допомоги слід вважати 26 липня 2022 року, за умови, якщо до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як зазначено вище, така заява була зроблена адвокатом Потапенко С.А., який діяв в інтересах заінтересованої особи ОСОБА_1 у судовому засіданні 21 липня 2022 року.
Тому, вищевказана заява про вирішення питання щодо стягнення судових витрат понесених на правову допомогу, була надана суду у строки, передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Отже, згідно положень ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання, зокрема, про те як розподілити між сторонами судові витрати.
Судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази ( ч. 1 ст. 258 ЦПК України ).
Відповідно до частин 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.
Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 до суду було надано: Договір № 34/06-2022 про надання правової ( правничої ) допомоги від 15 червня 2022 року; Додаток до Договору № 34/06-2022 про надання правової ( правничої ) допомоги від 15 червня 2022 року, укладений 15 червня 2022 року; Детальний опис послуг, наданих Адвокатським бюро «Потапенка С.А.»; Акт здачі-приймання робіт ( наданих послуг ) № 25 від 22 липня 2022 року.
Отже, надання ОСОБА_1 вищевказаних послуг Адвокатським бюро «Потапенка С.А.» оформлено Актом здачі-приймання робіт ( наданих послуг ) № 25 від 22.07.2022 року, які ОСОБА_1 ( Замовник по Договору ) відповідно до п. 3.2 Договору № 34/06-2022 про надання правової ( правничої ) допомоги від 15.06.2022 року зобов`язана сплатити Адвокатському бюро «Потапенка С.А.» ( виконавцю по Договору ) в майбутньому.
Отже, судом встановлено, що з боку заінтересованої особи ОСОБА_1 дійсно були понесені судові витрати на правничу допомогу.
В своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 колегія суддів не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Такий же правовий висновок містяться і постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
Такий підхід щодо визнання фактично здійсненими витрат за відсутності факту оплати впливає також із практики Європейського суду з прав людини ( далі - ЄСПЛ ), яка є обов`язковою для застосування в Україні як джерело права в силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Так, у Рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07 ) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені.
«115. Суд зазначає, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження в Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними»( див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України», п. 97 ).
Такий висновок ЄСПЛ також викладений у вже зазначеному вище рішенні у справі «Савін проти України» ( Заява № 34725/08).
«96. Суд зазначає, що хоча заявник ще не оплатив адвокатські послуги, він зобов`язаний оплатити їх відповідно до договірних зобов`язань. Як вбачається з матеріалів справи, пан Крістенко представляв заявника протягом усього провадження у Суді, а тому має право вимагати оплати його послуг за договором. Відповідно Суд вважає ці витрати «фактичними» ( див. рішення від 08 жовтня 2009 року у справі «Теб`єті Мюхафізе Кемійветіта та Ісрафілов проти Азербайджану», заява № 37083/03, п.106 ).
При цьому на необхідності розгляду витрат, які підлягають оплаті, як фактичних для цілей компенсації наголошується і в Практичних рекомендаціях ЄСПЛ від 28.03.2007 року.
Тож фактичність витрат на правничу допомогу слід розглядати у широкому сенсі, включаючи не лише оплату таких витрат, але й виходячи власне із того, що достатньою є наявність відповідного договірного обов`язку. Відповідно, якщо договірний обов`язок щодо оплати наявний, то такого обов`язку достатньо для визнання витрат фактичними і такими, що підлягають компенсації стороні.
Так, судові витрати є інститутом галузі цивільного процесуального права України, відшкодування судових витрат є однією із засад ( принципів ) цивільного судочинства, а тому розповсюджується на всіх учасників цивільного судочинства.
Отже, відшкодування судових витрат є також процесуальним правом сторін виконавчого провадження ( стягувача, скаржника ) у справах щодо подання скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11.11.2021 року у справі № 910/7520/20, в постанові від 12.05.2021 року у справі № 873/79/20.
У вищевказаній постанові від 11.11.2021 року Верховний Суд дійшов законності та обґрунтованості додаткового рішення щодо стягнення судових витрат з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
В цьому контексті Верховний Суд правильно зазначає, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 826/2689/15 від 09 квітня 2019 року).
Так, лише за заявою учасника справи ( в даному випадку скаржника ) про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд має можливість на зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Така правова позиція міститься в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 607/14338/19-ц.
В даній постанові Верховний Суд зазначив, що матеріали справи не містять клопотання Особа_1 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.
Аналогічний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у додатковій постанові від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 (п.40).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, як зазначено вище, дійсно між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Потапенка С.А.» існують договірні відносини та відповідно у ОСОБА_1 виник договірний обов`язок щодо оплати витрат на правову допомогу, що підтверджується доданими до заяви про ухвалення додаткового рішення відповідними документами.
Так, від представника скаржника судом отримано пояснення на клопотання заінтересованої особи про стягнення судових витрат, в яких представник скаржника просила відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення судових витрат під час розгляду справи у повному обсязі, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 до клопотання про стягнення судових витрат не долучено платіжне доручення про оплату зазначених послуг адвокату Потапенко С.А., а тому, в даному випадку не можливо підтвердити факт понесених судових витрат.
Однак, зазначене не заслуговує на увагу, оскільки як зазначено вище, розмір витрат на правничу допомогу адвоката може бути сплачений і в майбутньому, тобто, фактичність витрат на правничу допомогу слід розглядати у широкому сенсі, включаючи не лише оплату таких витрат, але й виходячи власне із того, що достатньою є наявність відповідного договірного обов`язку. Відповідно, якщо договірний обов`язок щодо оплати наявний, то такого обов`язку достатньо для визнання витрат фактичними і такими, що підлягають компенсації стороні, що узгоджується з вищевказаними позиціями викладеними в постановах Верховного Суду, а також у висновках, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини.
Крім цього, представника скаржника зазначала, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій, додано Довідку військової частини А7092 від 20.04.2022 року, яка підтверджує, що ОСОБА_2 призваний по мобілізації та з 27.02.2022 року по теперішній час проходить службу у військовій частині А7092.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів ( ч. 1 ст. 89 ЦПК України ).
Так, врахування перебування ОСОБА_2 та проходження служби останнього у лавах ЗСУ, відповідно до Указу Президента від 24.02.2022 року, про що зазначала в письмових поясненнях представник скаржника, фактично може розцінюватися як зменшення витрат на правову допомогу.
Судом здійснено детальний та ретельний аналіз кожної складової наданих адвокатом послуг, що наведений у детальному опису послуг та встановлено, що вартість послуг адвоката, є явно завищеною та не співмірною зі складністю справи. Оскільки вказана категорія справи є досить поширеною та не потребує додаткової трати часу адвоката на вивчення практики, її узагальнення та формування позиції по справі.
Таким чином, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмір 6 250 грн. не є співрозмірним та не відповідає критеріям розумності та справедливості.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на залишення скарги без задоволення, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог шляхом ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з ОСОБА_2 понесених заінтересованою особою ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 11, 15, 133, 134, 137, 141, 175, 178, 246, 247, 258, 263, 264, 270, 354, 355 ЦПК України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович, ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені на професійну правничу ( правову ) допомогу в розмірі 3 000 ( три тисячі ) гривень.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційної інстанції безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Скаржник: ОСОБА_2 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Заінтересована особа: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович ( адреса місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Спартаківська, буд. 12, оф. 1 );
Заінтересована особа: ОСОБА_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Повний текст додаткової ухвали складено 04 серпня 2022 року.
Додаткова ухвала надрукована в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов
Суд | Білоцерківський міськрайонний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 03.08.2022 |
Оприлюднено | 08.08.2022 |
Номер документу | 105575997 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Заява про ухвалення додаткового рішення |
Цивільне
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Орєхов О. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні