Постанова

від 02.08.2022 по справі 0740/757/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 0740/757/18

адміністративне провадження № К/9901/28758/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадр Транспорт» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019 (головуючий суддя: Шевчук С.М., Кухтей Р.В., Нос С.П.) у справі №0740/757/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадр Транспорт» до Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визнання протиправним і скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Квадр Транспорт» (далі - ТОВ «Квадр Транспорт» або позивач) звернулося з позовом до Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (далі - відповідач), в якому просило:

визнати протиправним і скасувати рішення №27 ІІ сесії VII скликання Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 05.06.2018 «Про скасування рішення №6 V сесії VII скликання Баранинської сільської ради від 12 травня 2016 року», яким було передано позивачу на умовах оренди земельну ділянку площею 0,3073 га за адресою: Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Баранинці, мкрн. «Табла-2».

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), подала апеляційну скаргу.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.02.2019, і ухвалено нове про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 України у зв`язку із тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Позивачу роз`яснено, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану постанову, і залишити без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 28.10.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02.08.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням № 6 V сесії VII скликання Баранинської сільської ради від 12.05.2016 було вирішено укласти з ТОВ «Квадр Транспорт» договір оренди земельної ділянки строком на 15 років на земельну ділянку площею 0,3073 га (кадастровий номер 2124880301:03:017:0193), що розташована в селі Баранинці Ужгородського району, мікрорайон «Табла - 2», для розташування проїзду та зеленої зони для обслуговування прилеглої автостоянки та мийки вантажного автотранспорту.

На підставі зазначеного рішення, 30.08.2016 між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки.

Проте згодом рішенням № 27 II сесії VII скликання Баранинської сільської ради від 05.06.2018 було скасовано попереднє рішення сільської ради №6 від 12.05.2016 про намір укласти з ТОВ «Квадр Транспорт» договір оренди земельної ділянки.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

На обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих прав заперечують проти їх зміни чи припинення. Отже з огляду на те, що між сторонами вже укладений договір оренди бажаної земельної ділянки, то відповідно рішення від 12.05.2016 вичерпало свою дію і не може бути в подальшому скасоване відповідачем в одноосібному порядку.

Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що не можуть бути скасовані ті ненормативні правові акти суб`єктів владних повноважень одноразового застосування, які вичерпали свою дію фактом їх виконання, за винятком тих, що суперечать Конституції України або законам України. Місцевий суд встановив, що відповідно до приписів скасованого оскаржуваним у цій справі рішення виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією позивачем права на законне користування земельною ділянкою. Відповідно, за таких обставин, у відповідача не було правових підстав для скасування свого попереднього рішення.

Апеляційний суд, зважаючи на встановлені у ході розгляду справи обставини, дійшов висновку про порушення судом першої інстанції юрисдикційної підсудності цього спору. За висновками апеляційного суду, правовідносини з приводу укладення договору оренди земельної ділянки, що виникають на підставі відповідних рішень суб`єкта владних повноважень, носять приватноправовий характер. Суд констатував, що прийняте відповідачем оскаржуване рішення стосується припинення господарських правовідносин з позивачем щодо оренди земельної ділянки, які існували на підставі укладеного договору оренди. Відповідно цей спір не є публічно-правовим, оскільки поглинається спором про право, а тому має вирішуватися судом за правилами цивільного судочинства.

При ухваленні судового рішення апеляційний суд послався на позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 26.09.2018 у справі №524/10548/14-а (№К/9901/4670/18), від 22.11.2018 у справі №818/2664/14 (№К/9901/5095/18).

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного встановлення юрисдикційної підсудності цієї справи. Насамперед скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції не було перевірено доводи апелянта (особи, яка не брала участі у справі) стосовно порушення його прав та інтересів судовим рішенням суду першої інстанції. Відповідно, на переконання скаржника, апеляційний суд переглянув рішення суду першої інстанції за ініціативою особи, права та інтереси якої судовим рішенням не зачіпаються.

Також в обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник стверджує, що спір у цій справі пов`язаний із захистом його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових правовідносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

За позицією скаржника, перевірці у цій справі підлягають виключно дії (рішення) суб`єкта владних повноважень на предмет відповідності їх вимогам законодавства у сфері земельних відносин.

ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Скаржник підтримує позицію апеляційного суду, що правовідносини з приводу укладення договору оренди земельної ділянки, що виникають на підставі відповідних рішень суб`єкта владних повноважень, носять приватноправовий характер. Отже, якщо в результаті прийняття рішення особа набуває чи позбавляється речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Також зазначає, що результати розгляду цієї справи безпосередньо впливають на його права та законні інтереси як власника нерухомого майна, яке частково знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває на правах оренди у ТОВ «Квадр Транспорт».

Відповідач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

VI. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Статтею 42 КАС України закріплено, що учасниками адміністративної справи є три групи суб`єктів: сторони; треті особи; органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

Згідно із частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, стаття 293 КАС України визначає дві окремих групи суб`єктів, які мають право на звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції:

1) учасники справи;

2) особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Колегія суддів зазначає, що на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, особи, які не брали участі у справі повинні довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов`язок, як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв`язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкований іншими правовідносинами.

Відповідно суд апеляційної інстанції розглядає по суті апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі за умови, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки і такі обставини перевірені цим апеляційним судом.

Колегія суддів наголошує, що неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Водночас особа на власний розсуд визначає, чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки цієї особи у сфері публічно-правових відносин.

Отже звернення до суду, в тому числі й до суду апеляційної інстанції, є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не виключно способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

У справі, що розглядається, апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції особою, яка не брала участі у справі обумовлено тим, що ОСОБА_1 (апелянт) є власником майна, та вважає, що автоматично є власником земельної ділянки на якій розташовано майно. На цій підставі вважає незаконними дії Баранинської сільської ради в частині, що стосується передачі в оренду цієї земельної ділянки ТОВ «Квадр Транспорт».

Проте судом апеляційної інстанції не було встановлено та надано належної правової оцінки статусу особи, яка подала апеляційну скаргу, зокрема наявності у цієї особи адміністративно процесуальної правосуб`єктності та порушеного права та (чи) інтересу.

Суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення місцевого суду по суті без перевірки та підтвердження обставин, на які вказує апелянт щодо вирішення рішенням суду першої інстанції його прав, свобод та інтересів.

Водночас суд апеляційної інстанції не врахував, що предметом спору є скасування рішення суб`єкта владних повноважень щодо земельної ділянки статус якої закріплений в діючому та не оскарженому сторонами договорі оренди. Проте саме апелянт, який не був ініціатором цього спору, та який вважає, що земельна ділянка належить йому, не звертався до уповноважених органів та суду щодо визначення статусу земельної ділянки.

У той же час, позивач у поданому до апеляційного суду відзиві на апеляційну скаргу заперечував право ОСОБА_1 на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з підстав, що таким не вирішувалося питання про права, свободи та інтереси особи, що звернулася із апеляційною скаргою.

Проте оцінка цим аргументам позивача також відсутня в оскаржуваному рішенні суду апеляційної інстанції.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку про передчасність перегляду рішення суду першої інстанції по суті за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , без з`ясування питання порушення цим рішенням прав, свобод, та інтересів апелянта (особи, яка не брала участі у справі), що має бути відображено у судовому рішенні.

З огляду на результат касаційного перегляду, доводи скаржника про невідповідність застосованої апеляційним судом практики Верховного Суду до обставин цієї справи є передчасними.

VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За змістом частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на підставі належних та допустимих доказів потрібно встановити чим обґрунтовує і доводить апелянт наявність порушеного права та інтересу оспорюваним ним рішенням суду першої інстанції, та відповідно наявність у нього права на апеляційне оскарження рішення у цій справі.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадр Транспорт» задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019 у справі №0740/757/18 скасувати.

Справу №0740/757/18 направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

О. П. Стародуб

В. М. Шарапа