Ухвала

від 20.10.2022 по справі 0740/757/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

20 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 0740/757/18 пров. № А/857/12255/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Затолочного В. С.суддів -Большакової О. О. Мікули О. І.за участю секретаря судового засідання Єршової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 0740/757/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадр Транспорт» до Баранинської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Микуляк П.П. в м. Ужгород Закарпатської області 20.02.2019 року о 09:46 год., повний текст судового рішення складено 04.03.2019), -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Квадр Транспорт» (далі ТОВ «Квадр Транспорт», позивач, Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Баранинської сільської ради (далі також відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення № 27 ІІ сесії VII скликання Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 05 червня 2018 року про скасування рішення № 6 V сесії VII скликання Баранинської сільської ради від 12 травня 2016 року про передачу на умовах оренди ТОВ «Квадр Транспорт» земельної ділянки площею 0,3073 га за адресою: Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Баранинці, мкрн. «Табла-2».

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 ), вважаючи, що рішенням від 20 лютого 2019 року суд вирішив питання про його права та інтереси, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У доводах апеляційної скарги наголошує на тому, що він є власником нерухомого майна, частина якого розташована на земельній ділянці, що надавалася в оренду позивачу. Відповідно, земельна ділянка під нерухомим майном також належить йому. Тому вважає дії Баранинської сільської ради щодо передачі в оренду даної земельної ділянки ТОВ «Квадр Транспорт» незаконними. Крім того, звертає увагу на те, що надання в оренду даної земельної ділянки відбулось без проведення обов`язкових земельних торгів. Відтак, оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування, яким скасовано передачу Товариству в оренду земельної ділянки, відповідає вимогам матеріального права, що вказує на помилковість висновків суду першої інстанції.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому той просить закрити апеляційне провадження у справі, тому що права апелянта порушені не були.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 0740/757/18 скасовано.

Прийнято постанову, якою провадження у справі закрито.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою.

Постановою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року касаційну скаргу задоволено частково, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019 скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В постанові від 03 серпня 2022 року Верховний Суд зазначив, що апеляційному суду слід встановити та надати належну правову оцінку статусу особи, яка подала апеляційну скаргу, зокрема щодо наявності у цієї особи адміністративно процесуальної правосуб`єктності та порушеного права та (чи) інтересу.

Сторони у справі та апелянт були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, надали суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю, з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням V сесії VII скликання Баранинської сільської ради від 12 травня 2016 року № 6 відповідачем було вирішено питання щодо укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,3073 га (кадастровий номер 2124880301:03:017:0193), розташованої в селі Баранинці Ужгородського району, мікрорайон «Табла-2», з ТОВ «Квадр Транспорт» строком на 15 років для розташування проїзду та зеленої зони для обслуговування прилеглої автостоянки та мийки вантажного автотранспорту.

На підставі даного рішення відповідача 30 серпня 2016 року між сторонами по справі був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки.

Рішенням II сесії VII скликання відповідача від 05 червня 2018 року № 27 скасовано рішення V сесії VII скликання Баранинської сільської ради від 12 травня 2016 року № 6.

Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, та враховуючи висновок суду касаційної інстанції по даній справі, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що стосовно конституційного права особи на захист від порушень з боку органів державної влади, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 міститься офіційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України. У цьому рішенні Конституційний Суд України, серед іншого, відзначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Стосовно порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване у законах України право на судовий захист, передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно п. 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Враховуючи наведені вище вимоги п. 19 частини першої статті 4 КАС України, суд апеляційної інстанції зазначає, що індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів, вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів, розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.

Отже, індивідуальний акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів, регулює конкретну життєву ситуацію (певні правовідносини), дія такого акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Таким чином, право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Тобто, захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій.

У справі, що розглядається, предметом адміністративного позову ТОВ «Квадр Транспорт» є рішення ІІ сесії VII скликання Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 05 червня 2018 року № 27 про скасування рішення V сесії VII скликання Баранинської сільської ради від 12 травня 2016 року № 6 про передачу на умовах оренди ТОВ «Квадр Транспорт» земельної ділянки площею 0,3073 га за адресою: Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Баранинці, мкрн. «Табла-2».

У даній адміністративній справі ОСОБА_1 не був учасником, як і не був учасником правовідносин у процесі прийняття спірного рішення відповідача від 05.06.2018 року № 27.

Зміст оскарженого рішення суду першої інстанції від 20.02.2019 року свідчить, що таке не стосується апелянта ОСОБА_1 - ні резолютивна, ні мотивувальна частина оскаржуваного судового рішення не містить жодних висновків, які б стосувалися прав чи інтересів ОСОБА_1 .

Більше того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що набуття апелянтом права власності на об`єкт нерухомого майна, який розташований на спірній земельній ділянці, відбулося в грудні 2018 року. Рішення про надання спірної земельної ділянки в оренду позивачу було прийняте 12 травня 2016 року, а рішення про скасування рішення від 12.05.2016 року 05 червня 2018 року. Тобто обидва рішення відповідача (спірне рішення, зокрема) хронологічно передували набуттю майна апелянтом.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази щодо здійснення суб`єктом владних повноважень, тобто Баранинською сільською радою, на час постановлення оскаржуваного рішення, публічно-владних чи управлінських функцій на підставі законодавства по відношенню до апелянта - ОСОБА_1 .

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення ІІ сесії VII скликання Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 05 червня 2018 року № 27 про скасування рішення V сесії VII скликання Баранинської сільської ради від 12 травня 2016 року № 6 про передачу на умовах оренди ТОВ «Квадр Транспорт» земельної ділянки площею 0,3073 га за адресою: Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Баранинці, мкрн. «Табла-2» не стосується апелянта ОСОБА_1 , а у його апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції від 20.02.2019 року не наведено достатніх обґрунтувань та не подано підтверджуючих доказів того, що оскаржуваним судовим рішенням порушуються його права та законні інтереси, а тому підстави для звернення з апеляційною скаргою у цієї особи відсутні.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 3 частини першої статті 305 КАС України, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження.

Такими чином, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалося, а тому у відповідності до п. 3 частини першої ст. 305 КАС України, відповідне апеляційне провадження необхідно у цій справі закрити.

Одночасно, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне ухвалити судове рішення про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 0740/757/18, у відповідності до приписів п. 3 частини першої статті 305 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 305, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х ВА А Л И В:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 0740/757/18 закрити.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В. С. Затолочний судді О. О. Большакова О. І. Мікула