Рішення

від 17.07.2022 по справі 205/2265/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

18.07.2022 Єдиний унікальний номер 205/2265/22

Єдиний унікальний номер 205/2265/22

Провадження № 2/205/1906/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2022 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти «Навчально-виховний комплекс № 106 «Середня загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» Дніпровської міської ради про визнання незаконними та скасування рішення атестаційної комісії та наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 22 квітня 2022 року звернулася до суду з позовом до відповідача КЗО «НВК № 106 «Середня загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» про визнання незаконними та скасування рішення атестаційної комісії та наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Ухвалою суддіЛенінського районногосуду м.Дніпропетровська від27квітня 2022року позовнузаяву булозалишено безруху ізапропоновано позивачевіусунути недолікиз дотриманнямвимог п.п.3,4ч.3 ст. 175, абз. 1 ч. 1, ч. 4 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких позивачем 09 травня 2022 року було подано квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2022 року справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивач у своїй уточненій позовній заяві та відповіді на відзив посилався на те, що з 21 серпня 1995 року вона працювала вчителем історії в КЗО «НВК № 106». В процесі роботи в останні роки відчула дискримінацію з боку адміністрації відповідача як особи з інвалідністю, безпідставні зауваження. У 2021-2022 навчальному році за результатами атестації педагогічного працівника рішенням атестаційної комісії від 24 березня 2022 року її було визнано такою, що не відповідає займаній посаді. Зазначене рішення є необ`єктивним, несправедливим та безпідставним. Наказом директора КЗО «НВК № 106 «СЗШ-ДНЗ (дитячий садок)» № 17-кп від 31 березня 2022 року її було звільнено з посади на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із невідповідністю займаній посаді. Відповідачем не було дотримано вимог та наказ про звільнення виданий на підставі незаконного висновку атестаційної комісії. Із доповідними записками і скаргами, написаними батьками учнів та вчителями, позивача не ознайомлювали, і вони не можуть бути доказами її невідповідності займаній посаді та викликають сумнів, що вони написані тоді, коли датовані, службові розслідування не проводилися та до дисциплінарної відповідальності її не було притягнуто,. Характеристика, надана на розгляд атестаційної комісії, є необ`єктивною і несправедливою. Позивач має дві вищі педагогічні освіти: викладач історії і суспільствознавства та бакалавр з філософії (англійської), в повному обсязі виконує посадові обов`язки з врахуванням рекомендації МСЕК та вчасно пройшла курси підвищення кваліфікації, тому відповідає вимогам і має право на підтвердження своєї кваліфікації. Акт про відмову від оскарження рішення атестаційної комісії та про відмову у переведенні на іншу посаду є сфальсифікованим. Вона є особою з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання, доглядає тітку, яка потребує стороннього догляду, та яка перенесла важку операцію, що потребує додаткових витрат. Своїми діями відповідач завдав їй моральної шкоди, позбавивши заробітку не лише для своїх потреб, а й для потреб тітки. Просила суд визнати рішення атестаційної комісії відносно ОСОБА_1 від 24 березня 2022 року та наказ КЗО «НВК № 106 «Середня загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» Дніпровської міської ради № 17-кп від 31 березня 2022 року про звільнення незаконними та скасувати їх, поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя КЗО «НВК № 106 «Середня загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» Дніпровської міської ради з дня звільнення, стягнути з КЗО «НВК № 106 «Середня загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» Дніпровської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 38098 грн. 69 коп. та моральну шкоду у розмірі 10000 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Відповідач КЗО «НВК № 106 «Середня загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» Дніпровської міської ради у своєму відзиві та запереченнях на відповідь на відзив зазначив, що позивач перебувала з відповідачем у трудових відносинах та працювала на посаді вчителя історії та англійської. За результатами атестаційної комісії ОСОБА_1 , комісією було встановлено, що позивач не відповідає займаній посаді, як педагогічний працівник. Позовні вимоги в цій частині є безпідставними і необґрунтованими. Особливості розірвання трудового договору під час воєнного стану поширюються лише на ч. 4 ст. 40 КЗпП України. Наявність у позивача ІІІ групи інвалідності жодним чином не вплинуло на рішення про розірвання трудового договору, оскільки підставою є саме невідповідність займаній посаді. Факт незгоди позивача з рішенням атестаційної комісії та наказом про звільнення жодним чином не спростовує обставини справи. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судом зазначається, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що за результатами атестації педагогічного працівника рішенням атестаційної комісії КЗО «НВК № 106 «Середня загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» Дніпровської міської ради від 24 березня 2022 року встановлено, що учитель історії, ОСОБА_1 , не відповідає займаній посаді (а.с. 12).

Актом про порушення трудової дисципліни КЗО «НВК № 106 «Середня загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» Дніпровської міської ради від 24 березня 2022 року встановлено, що учитель історії, ОСОБА_1 , відмовилася від надання письмової згоди або відмови від апеляції на рішення атестаційної комісії від 24 березня 2022 року, підписати зазначений акт позивач відмовилася, про що засвідчено комісією в акті від 24 березня 2022 року.

Актом про порушення трудової дисципліни комісії КЗО «НВК № 106 «Середня загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» Дніпровської міської ради від 28 березня 2022 року встановлено, що ОСОБА_1 відмовилася надати письмову згоду або відмову від переведення її на посаду вихователя групи подовженого дня.

Актом про порушення трудової дисципліни комісії КЗО «НВК № 106 «Середня загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» Дніпровської міської ради від 28 березня 2022 року встановлено, що позивач повторно відмовилася від надання письмової згоди або відмови від апеляційного оскарження рішення атестаційної комісії від 24 березня 2022 року, підписати зазначений акт відмовилася, про що було складено акт від 28 березня 2022 року.

Актом про порушення трудової дисципліни комісією КЗО «НВК № 106 «Середня загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» Дніпровської міської ради від 30 березня 2022 року встановлено, що учитель історії ОСОБА_1 відмовилася від надання письмової згоди або відмови від переведення її на посаду вихователя групи подовженого дня (а.с. 13).

Згідно із записом до трудової книжки позивача, наказом директора КЗО «НВК № 106 «Середня загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» Дніпровської міської ради № 17-кп від 31 березня 2022 року ОСОБА_1 було звільнено з посади учителя з 01 квітня 2022 року (а.с. 15).

Середній заробіток ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2022 року по 31 березня 2022 року складає 8248 грн. 19 коп. (а.с. 41).

Згідно зі ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У статті 43Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.40КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

У ч.ч. 1, 2 ст.26ЗУ «Прозагальну середнюосвіту» встановлено, що трудові відносини в системі загальної середньої освіти регулюються законодавством України про працю, ЗУ «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Керівник закладу загальної середньої освіти призначається на посаду та звільняється з посади рішенням засновника (засновників) закладу або уповноваженого ним (ними) органу.

Згідно із ч. 1 ст.27ЗУ «Прозагальну середнюосвіту» атестація педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності є обов`язковою і здійснюється, як правило, один раз на п`ять років відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.

За результатами атестації педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, присвоюється кваліфікаційна категорія (спеціаліст, спеціаліст другої категорії, спеціаліст першої категорії і спеціаліст вищої категорії) та може бути присвоєно педагогічне звання (старший учитель, учитель-методист, вихователь-методист, педагог-організатор-методист тощо). Положення про кваліфікаційні категорії та педагогічні звання затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Типового положення про атестацію педагогічних працівників атестація педагогічних працівників це визначення їх відповідності зайнятій посаді, рівню кваліфікації, залежно від якого, та стажу педагогічної роботи, їм встановлюється кваліфікаційна категорія та відповідний посадовий оклад (ставка заробітної плати) в межах схеми посадових окладів. Атестація педагогічних працівників проводиться відповідно до положень ст. 54 ЗУ «Проосвіту» з метою активізації їх творчої професійної діяльності, стимулювання безперервної фахової та загальної освіти, якісної роботи, підвищення відповідальності за результати навчання і виховання, забезпечення соціального захисту компетентної педагогічної праці.

Пунктом 1.1 Типового положення про атестацію педагогічних працівників визначено, що типове положення визначає порядок атестації керівників, їх заступників, інших педагогічних працівників дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, навчально-методичних (науково-методичних) установ і закладів післядипломної освіти, спеціальних установ для дітей, а також педагогічних працівників закладів охорони здоров`я, культури, соціального захисту, інших закладів та установ, у штаті яких є педагогічні працівники.

Згідно з ч. 4 ст.54ЗУ «Проосвіту» педагогічні працівники підлягають атестації. За результатами атестації визначаються відповідність працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюються категорії, педагогічні звання. Порядок атестації педагогічних працівників встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.

Пунктом 3.12 Типового положення зазначено, що засідання атестаційної комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менш як 2/3 її членів. Рішення атестаційної комісії приймаються простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії. У разі однакової кількості голосів «за» і «проти» приймається рішення на користь працівника, який атестується.

Пунктом 3.13 Типового положення передбачено «За результатами атестації атестаційні комісії приймають такі рішення: 1) педагогічний працівник відповідає займаній посаді; 2) присвоїти педагогічному працівнику кваліфікаційну категорію («спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії», «спеціаліст вищої категорії»); 3) педагогічний працівник відповідає (не відповідає) раніше присвоєній кваліфікаційній категорії («спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії», «спеціаліст вищої категорії»); 4) присвоїти педагогічному працівнику педагогічне звання («викладач-методист», «учитель-методист», «вихователь-методист», «педагог-організатор-методист», «практичний психолог-методист», «керівник гуртка - методист», «старший викладач», «старший учитель», «старший вихователь», «майстер виробничого навчання I категорії», «майстер виробничого навчання II категорії»); 5) порушити клопотання перед атестаційною комісією II, III рівнів або атестаційною комісією центрального органу виконавчої влади (залежно від підпорядкування навчального та іншого закладу, в якому створено атестаційну комісію І рівня) про присвоєння педагогічному працівнику кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії» та/або педагогічного звання або про відповідність працівника раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії», та/або відповідність працівника раніше присвоєному педагогічному званню; 6) педагогічний працівник відповідає (не відповідає) раніше присвоєному педагогічному званню; 7) педагогічний працівник відповідає займаній посаді за умови виконання ним заходів, визначених атестаційною комісією; 8) педагогічний працівник не відповідає займаній посаді.

Пунктом 6.3Типового положенняпередбачено,що уразі прийняттяатестаційною комісієюрішення проневідповідність педагогічногопрацівника займанійпосаді керівникомнавчального чиіншого закладуабо органууправління освітоюможе бутиприйнято рішенняпро розірваннятрудового договоруз додержаннямвимог законодавствапро працю. Розірвання трудового договору за таких підстав допускається у разі, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу, яка відповідає його кваліфікації, у тому самому закладі (установі). Наказ про звільнення або переведення працівника за його згодою на іншу роботу за результатами атестації може бути видано лише після розгляду його апеляцій (у разі їх подання) атестаційними комісіями вищого рівня з дотриманням законодавства про працю.

Пункт 6.4. визначає, що педагогічні працівники у десятиденний строк з дня вручення атестаційного листа мають право подати апеляцію на рішення атестаційної комісії до атестаційної комісії вищого рівня.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 відмовилася подавати апеляцію на рішення атестаційної комісії, зазначивши, що буде звертатися з позовом до суду. При цьому, з позовною заявою до суду позивач звернулася 22 квітня 2022 року, тобто після видання адміністрацією навчального закладу наказу про її звільнення за результатами атестації.

Також матеріалами справи підтверджується, що позивачеві було запропоновано переведення на посаду вихователя групи подовженого дня, від якого вона відмовилася, вважаючи себе такою, що відповідає займаній посаді.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.50ЗУ «Проосвіту» атестація педагогічних працівників це система заходів, спрямованих на всебічне та комплексне оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників. Атестація педагогічних працівників може бути черговою або позачерговою. Педагогічний працівник проходить чергову атестацію не менше одного разу на п`ять років, крім випадків, передбачених законодавством. За результатами атестації визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, присвоюються або підтверджуються кваліфікаційні категорії, присвоюються педагогічні звання. Перелік категорій і педагогічних звань педагогічних працівників визначається Кабінетом Міністрів України. Рішення атестаційної комісії може бути підставою для звільнення педагогічного працівника з роботи у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до приписів ч. 4 ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 13 квітня 2020 року у справі № 753/5610/17 (провадження № 61-1144св19) зазначено, що «суд може визнати звільнення працівника правильним, якщо встановить, що воно здійснене на підставі фактичних даних, які підтверджують, що через недостатню кваліфікацію працівник не може належним чином виконувати покладених на нього трудових обов`язків, а від переведення на іншу роботу відмовився. Висновок суду про недостатність в особи кваліфікації, що перешкоджає належним чином виконувати посадові обов`язки, не може ґрунтуватися лише на матеріалах атестаційної комісії й показаннях свідків за відсутності інших об`єктивних даних щодо недостатньої кваліфікації, якими можуть бути, зокрема документи, звіти, плани, доповідні та інші докази неякісного чи неналежного виконання трудових обов`язків».

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 335/7435/18 (провадження № 61-13862св19) вказано, що згідно із п. 2 ч. 1 ст.40КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню цієї роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці. Частина друга статті 40КЗпП України передбачає звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. При розгляді справ про звільнення за п. 2 ч.1 ст. 40 КЗпП України, суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я.

Постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №622/36/15-ц (провадження № 61-21190св18) зазначено, що суд може визнати правильним припинення трудового договору на підставі п. 2 ч. 1 ст.40КЗпП України у тому разі, якщо встановить, що звільнення проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації працівник не може належно виконувати покладені на нього трудові обов`язки чи їх виконання небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. Невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації може бути визнана за результатами атестації працівника. Висновок атестаційної комісії про кваліфікацію працівника є одним із доказів його відповідності займаній посаді чи виконуваній роботі і підлягає перевірці та оцінці у сукупності з іншими доказами. Неякісне виконання роботи або неналежне виконання функціональних обов`язків можуть вважатися виявленою невідповідністю займаній посаді тільки у разі, якщо вони викликані недостатньою кваліфікацією та за відсутності вини працівника в неналежному виконанні посадових обов`язків. Також варто враховувати, що у разі, якщо працівник був прийнятий на роботу без наявності документа про освіту, передбаченого кваліфікаційними вимогами, він не може бути звільнений з роботи через відсутність такого документа за п. 2 ч. 2 ст. 40 КЗпП України, тому що роботодавцю про цю невідповідність було відомо і раніше при прийнятті працівника на роботу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення атестаційної комісії є законним і обґрунтованим, при вирішенні питання про звільнення позивача із займаної посади учителя історії, окрім рішення атестаційної комісії за результатами атестації педагогічного працівника, яке оскаржується позивачем, відповідачем було взято до уваги стан викладання ОСОБА_1 навчального матеріалу на уроках, обсяг навчальних програм та рівень навчальних досягнень учнів, використання інноваційних технологій навчання на уроках історії, рівень підготовки педагога до уроків, її ставлення до виконання посадових обов`язків, а також доповідні та звернення класних керівників та батьків з приводу незадовільного виконання позивачем педагогічних обов`язків та відсутність зворотного зв`язку з батьками учнів, а також відсутність згоди позивача на переведення її на іншу посаду, що у своїй сукупності мало наслідком її звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Щодо зазначення позивачем про наявність у неї ІІІ групи інвалідності загального захворювання, суд зауважує, що її звільнення відбулося за результатами встановлення її невідповідності як педагога займаній посаді, і наявність у неї статусу як особи з інвалідністю не мало вирішального значення та не є свідченням упередженого ставлення до неї з боку адміністрації відповідача.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконними та скасування рішення атестаційної комісії та наказу, поновлення на роботі не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині позивачеві слід відмовити.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, суд приходить до висновку, що вони задоволенню також не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно доположень ч.1ст.61ЗУ «Проосвіту» оплата праці педагогічних і науково-педагогічних працівників здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів, коштів засновників, власних надходжень закладів освіти, грантів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідач КЗО «НВК № 106 «Середня загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» зареєстрований в реєстрі суб`єктів освітньої діяльності (ЄРПОУ 26460259) та належить до сфери управління Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради.

Таким чином, відповідач не є розпорядником бюджетних коштів та не виплачує винагороду педагогічним працівникам, тому він не є належним відповідачем в цій частині позовних вимог.

Під час судового розгляду справи стороною позивача заява про заміну неналежного відповідача до суду не подавалася, а самостійно в силу ст. 51 ЦПК України суд позбавлений можливості замінити первісного відповідача належним відповідачем.

Також, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають у зв`язку із необґрунтованістю позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення атестаційної комісії та наказу про звільнення позивача з роботи та поновлення на роботі.

З урахуванням викладеного, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, саме судовий збір.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди позивачеві відмовлено, сплачений нею судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп. (а.с. 30а), слід віднести за її рахунок.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При зверненні до суду ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішення атестаційної комісії та наказу, поновлення на роботі була звільнена від сплати судового збору, тому судові витрати по справі в цій частині слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ЗУ «Про освіту», ст. 26 ЗУ «Про загальну середню освіту»,ст.3,ст.21,237-1 КЗпП України, ч.ч. 1, 6 ст. 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, ч. 4 ст. 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) у задоволенні позовних вимог до Комунального закладу освіти «Навчально-виховний комплекс № 106 «Середня загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» (ЄДРПОУ 26460259, місцезнаходження за адресою: 49128, м. Дніпро, вул. Метробудівска, буд. 7) про визнання незаконними та скасування рішення атестаційної комісії та наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.

Судові витрати по справі, понесені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) зі сплати судового збору у розмірі 992 гривень 40 коп., віднести за рахунок позивача.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: