Постанова

від 19.01.2023 по справі 205/2265/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/533/23 Справа № 205/2265/22 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Максюти Ж.І.

суддів Свистунової О.В., Пищиди М.М.

за участю секретаря Драгомерецької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного м. Дніпропетровська від 18 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального закладу освіти «Навчально-виховний комплекс № 106 «Середня загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» Дніпровської міської ради про визнання незаконними та скасування рішення атестаційної комісії та наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 22 квітня 2022 року звернулася до суду з позовом до відповідача КЗО «НВК № 106 «Середня загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» про визнання незаконними та скасування рішення атестаційної комісії та наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позивач у своїй уточненій позовній заяві та відповіді на відзив посилався на те, що з 21 серпня 1995 року вона працювала вчителем історії в КЗО «НВК № 106». В процесі роботи в останні роки відчула дискримінацію з боку адміністрації відповідача як особи з інвалідністю, безпідставні зауваження. У 2021-2022 навчальному році за результатами атестації педагогічного працівника рішенням атестаційної комісії від 24 березня 2022 року її було визнано такою, що не відповідає займаній посаді. Зазначене рішення є необ`єктивним, несправедливим та безпідставним. Наказом директора КЗО «НВК № 106 «СЗШ-ДНЗ (дитячий садок)» № 17-кп від 31 березня 2022 року її було звільнено з посади на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із невідповідністю займаній посаді. Відповідачем не було дотримано вимог та наказ про звільнення виданий на підставі незаконного висновку атестаційної комісії. Із доповідними записками і скаргами, написаними батьками учнів та вчителями, позивача не ознайомлювали, і вони не можуть бути доказами її невідповідності займаній посаді та викликають сумнів, що вони написані тоді, коли датовані, службові розслідування не проводилися та до дисциплінарної відповідальності її не було притягнуто. Характеристика, надана на розгляд атестаційної комісії, є необ`єктивною і несправедливою. Позивач має дві вищі педагогічні освіти: викладач історії і суспільствознавства та бакалавр з філософії (англійської), в повному обсязі виконує посадові обов`язки з врахуванням рекомендації МСЕК та вчасно пройшла курси підвищення кваліфікації, тому відповідає вимогам і має право на підтвердження своєї кваліфікації. Акт про відмову від оскарження рішення атестаційної комісії та про відмову у переведенні на іншу посаду є сфальсифікованим. Вона є особою з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання, доглядає тітку, яка потребує стороннього догляду, та яка перенесла важку операцію, що потребує додаткових витрат. Своїми діями відповідач завдав їй моральної шкоди, позбавивши заробітку не лише для своїх потреб, а й для потреб тітки.

Просила суд визнати рішення атестаційної комісії відносно ОСОБА_2 від 24 березня 2022 року та наказ КЗО «НВК № 106 «Середня загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» Дніпровської міської ради № 17-кп від 31 березня 2022 року про звільнення незаконними та скасувати їх, поновити ОСОБА_2 на посаді вчителя КЗО «НВК № 106 «Середня загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» Дніпровської міської ради з дня звільнення, стягнути з КЗО «НВК № 106 «Середня загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» Дніпровської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 38 098 грн. 69 коп. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Рішенням Ленінського районного м. Дніпропетровська від 18 липня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Комунального закладу освіти «Навчально-виховний комплекс № 106 «Середня загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» Дніпровської міської ради про визнання незаконними та скасування рішення атестаційної комісії та наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального права, а також фактичним обставинам справи, а тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що докази надані відповідачем по справі є недостатніми, недостовірними та не належними. Жодного з наданих документів відповідач не обґрунтував.

Зазначає також, що жодного документу про роботу атестаційної комісії на підставі, яких була складена характеристика, що надавалася на засідання атестаційної комісії і на підставі якої було прийняте рішення атестаційної комісії.

Також, вважає, що фактично відповідач визнав відсутність у нього матеріалів атестаційної комісії, на підставі яких було прийнято рішення щодо невідповідності зазначених матеріалів.

Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що надані відповідачем доповідні записки були залишені адміністрацією школи без її пояснень та службового розслідування, а тому вони не можуть бути належними та достовірними доказами.

Також, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідачем порушена процедура звільнення за результатами атестації, та те, що відповідач не надав можливості оскаржити рішення атестаційної комісії до вищого рівню. Звільнивши її до спливу 10 денного терміну, який надається для оскарження рішення атестаційної комісії 1 рівня.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги зведені до неправильної кваліфікації правовідносин спору і обумовлені лише неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище нормам процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення атестаційної комісії є законним і обґрунтованим, при вирішенні питання про звільнення позивача із займаної посади учителя історії, окрім рішення атестаційної комісії за результатами атестації педагогічного працівника, яке оскаржується позивачем, відповідачем було взято до уваги стан викладання ОСОБА_2 навчального матеріалу на уроках, обсяг навчальних програм та рівень навчальних досягнень учнів, використання інноваційних технологій навчання на уроках історії, рівень підготовки педагога до уроків, її ставлення до виконання посадових обов`язків, а також доповідні та звернення класних керівників та батьків з приводу незадовільного виконання позивачем педагогічних обов`язків та відсутність зворотного зв`язку з батьками учнів, а також відсутність згоди позивача на переведення її на іншу посаду, що у своїй сукупності мало наслідком її звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за результатами атестації педагогічного працівника рішенням атестаційної комісії КЗО «НВК № 106 «Середня загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» Дніпровської міської ради від 24 березня 2022 року встановлено, що учитель історії, ОСОБА_2 , не відповідає займаній посаді (а.с. 12).

Актом про порушення трудової дисципліни КЗО «НВК № 106 «Середня загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» Дніпровської міської ради від 24 березня 2022 року встановлено, що учитель історії, ОСОБА_2 , відмовилася від надання письмової згоди або відмови від апеляції на рішення атестаційної комісії від 24 березня 2022 року, підписати зазначений акт позивач відмовилася, про що засвідчено комісією в акті від 24 березня 2022 року.

Актом про порушення трудової дисципліни комісії КЗО «НВК № 106 «Середня загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» Дніпровської міської ради від 28 березня 2022 року встановлено, що ОСОБА_2 відмовилася надати письмову згоду або відмову від переведення її на посаду вихователя групи подовженого дня.

Актом про порушення трудової дисципліни комісії КЗО «НВК № 106 «Середня загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» Дніпровської міської ради від 28 березня 2022 року встановлено, що позивач повторно відмовилася від надання письмової згоди або відмови від апеляційного оскарження рішення атестаційної комісії від 24 березня 2022 року, підписати зазначений акт відмовилася, про що було складено акт від 28 березня 2022 року.

Актом про порушення трудової дисципліни комісією КЗО «НВК № 106 «Середня загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» Дніпровської міської ради від 30 березня 2022 року встановлено, що учитель історії ОСОБА_2 відмовилася від надання письмової згоди або відмови від переведення її на посаду вихователя групи подовженого дня (а.с. 13).

Згідно із записом до трудової книжки позивача, наказом директора КЗО «НВК № 106 «Середня загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» Дніпровської міської ради № 17-кп від 31 березня 2022 року ОСОБА_2 було звільнено з посади учителя з 01 квітня 2022 року (а.с. 15).

Середній заробіток ОСОБА_2 за період з 01 лютого 2022 року по 31 березня 2022 року складає 8 248 грн. 19 коп. (а.с. 41).

Згідно зі ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

У ч.ч. 1, 2 ст. 26 ЗУ «Про загальну середню освіту» встановлено, що трудові відносини в системі загальної середньої освіти регулюються законодавством України про працю, ЗУ «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Керівник закладу загальної середньої освіти призначається на посаду та звільняється з посади рішенням засновника (засновників) закладу або уповноваженого ним (ними) органу.

Згідно із ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про загальну середню освіту» атестація педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності є обов`язковою і здійснюється, як правило, один раз на п`ять років відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.

За результатами атестації педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, присвоюється кваліфікаційна категорія (спеціаліст, спеціаліст другої категорії, спеціаліст першої категорії і спеціаліст вищої категорії) та може бути присвоєно педагогічне звання (старший учитель, учитель-методист, вихователь-методист, педагог-організатор-методист тощо). Положення про кваліфікаційні категорії та педагогічні звання затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Типового положення про атестацію педагогічних працівників атестація педагогічних працівників це визначення їх відповідності зайнятій посаді, рівню кваліфікації, залежно від якого, та стажу педагогічної роботи, їм встановлюється кваліфікаційна категорія та відповідний посадовий оклад (ставка заробітної плати) в межах схеми посадових окладів. Атестація педагогічних працівників проводиться відповідно до положень ст. 54 ЗУ «Про освіту» з метою активізації їх творчої професійної діяльності, стимулювання безперервної фахової та загальної освіти, якісної роботи, підвищення відповідальності за результати навчання і виховання, забезпечення соціального захисту компетентної педагогічної праці.

Пунктом 1.1 Типового положення про атестацію педагогічних працівників визначено, що типове положення визначає порядок атестації керівників, їх заступників, інших педагогічних працівників дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, навчально-методичних (науково-методичних) установ і закладів післядипломної освіти, спеціальних установ для дітей, а також педагогічних працівників закладів охорони здоров`я, культури, соціального захисту, інших закладів та установ, у штаті яких є педагогічні працівники.

Згідно з ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про освіту» педагогічні працівники підлягають атестації. За результатами атестації визначаються відповідність працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюються категорії, педагогічні звання. Порядок атестації педагогічних працівників встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.

Пунктом 3.12 Типового положення зазначено, що засідання атестаційної комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менш як 2/3 її членів. Рішення атестаційної комісії приймаються простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії. У разі однакової кількості голосів «за» і «проти» приймається рішення на користь працівника, який атестується.

Пунктом 3.13 Типового положення передбачено «За результатами атестації атестаційні комісії приймають такі рішення: 1) педагогічний працівник відповідає займаній посаді; 2) присвоїти педагогічному працівнику кваліфікаційну категорію («спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії», «спеціаліст вищої категорії»); 3) педагогічний працівник відповідає (не відповідає) раніше присвоєній кваліфікаційній категорії («спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії», «спеціаліст вищої категорії»); 4) присвоїти педагогічному працівнику педагогічне звання («викладач-методист», «учитель-методист», «вихователь-методист», «педагог-організатор-методист», «практичний психолог-методист», «керівник гуртка - методист», «старший викладач», «старший учитель», «старший вихователь», «майстер виробничого навчання I категорії», «майстер виробничого навчання II категорії»); 5) порушити клопотання перед атестаційною комісією II, III рівнів або атестаційною комісією центрального органу виконавчої влади (залежно від підпорядкування навчального та іншого закладу, в якому створено атестаційну комісію І рівня) про присвоєння педагогічному працівнику кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії» та/або педагогічного звання або про відповідність працівника раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії», та/або відповідність працівника раніше присвоєному педагогічному званню; 6) педагогічний працівник відповідає (не відповідає) раніше присвоєному педагогічному званню; 7) педагогічний працівник відповідає займаній посаді за умови виконання ним заходів, визначених атестаційною комісією; 8) педагогічний працівник не відповідає займаній посаді.

Пунктом 6.3Типового положенняпередбачено,що уразі прийняттяатестаційною комісієюрішення проневідповідність педагогічногопрацівника займанійпосаді керівникомнавчального чиіншого закладуабо органууправління освітоюможе бутиприйнято рішенняпро розірваннятрудового договоруз додержаннямвимог законодавствапро працю.Розірвання трудовогодоговору затаких підставдопускається уразі,якщо неможливоперевести працівниказа йогозгодою наіншу роботу,яка відповідаєйого кваліфікації,у томусамому закладі(установі). Наказ про звільнення або переведення працівника за його згодою на іншу роботу за результатами атестації може бути видано лише після розгляду його апеляцій (у разі їх подання) атестаційними комісіями вищого рівня з дотриманням законодавства про працю.

Пункт 6.4. визначає, що педагогічні працівники у десятиденний строк з дня вручення атестаційного листа мають право подати апеляцію на рішення атестаційної комісії до атестаційної комісії вищого рівня.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_2 відмовилася подавати апеляцію на рішення атестаційної комісії, зазначивши, що буде звертатися з позовом до суду. При цьому, з позовною заявою до суду позивач звернулася 22 квітня 2022 року, тобто після видання адміністрацією навчального закладу наказу про її звільнення за результатами атестації.

Також матеріалами справи підтверджується, що позивачеві було запропоновано переведення на посаду вихователя групи подовженого дня, від якого вона відмовилася, вважаючи себе такою, що відповідає займаній посаді.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 50 ЗУ «Про освіту» атестація педагогічних працівників це система заходів, спрямованих на всебічне та комплексне оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників. Атестація педагогічних працівників може бути черговою або позачерговою. Педагогічний працівник проходить чергову атестацію не менше одного разу на п`ять років, крім випадків, передбачених законодавством. За результатами атестації визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, присвоюються або підтверджуються кваліфікаційні категорії, присвоюються педагогічні звання. Перелік категорій і педагогічних звань педагогічних працівників визначається Кабінетом Міністрів України. Рішення атестаційної комісії може бути підставою для звільнення педагогічного працівника з роботи у порядку, встановленому законодавством.

У постанові Верховного Суду від 13 квітня 2020 року у справі № 753/5610/17 (провадження № 61-1144св19) зазначено, що «суд може визнати звільнення працівника правильним, якщо встановить, що воно здійснене на підставі фактичних даних, які підтверджують, що через недостатню кваліфікацію працівник не може належним чином виконувати покладених на нього трудових обов`язків, а від переведення на іншу роботу відмовився. Висновок суду про недостатність в особи кваліфікації, що перешкоджає належним чином виконувати посадові обов`язки, не може ґрунтуватися лише на матеріалах атестаційної комісії й показаннях свідків за відсутності інших об`єктивних даних щодо недостатньої кваліфікації, якими можуть бути, зокрема документи, звіти, плани, доповідні та інші докази неякісного чи неналежного виконання трудових обов`язків».

Доводи апелянта, що докази по її звільненню за наслідками атестації є недостатніми та не належними, спростовуються атестаційним листом, який був складений за результатами проведення засідання атестаційної комісії щодо позивача, у якому зазначені факти та обставини, які характеризують діяльність позивача та встановлені під час засідання колегіального органу-комісією.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідачем по справі жодного документу про роботу атестаційної комісії на підставі, яких була складена характеристика, що надавалася на засідання атестаційної комісії і на підставі якої було прийняте рішення атестаційної комісії, також не приймаються до уваги, тому що суд позбавлений можливості перевіряти та оцінювати інформацію та обставини, які зазначені у характеристиці, оскільки дана характеристика є документом, у якому надана оцінка відповідною особою (органом) за наслідками діяльності апелянта ОСОБА_2 на займаній посаді та виконання нею своїх службових обов`язків, що передбачена в переліку документів в межах проведеної атестації.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що фактично відповідач визнав відсутність у нього матеріалів атестаційної комісії, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються зібраними матеріалами даної цивільної справи.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд апелянта, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного м. Дніпропетровська від 18 липня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: О.В. Свистунова

М.М. Пищида