Ухвала

від 26.07.2022 по справі 376/1311/22

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1311/22

Номер провадження № 1-кс/376/186/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2022 р.

Слідчий суддя Сквирського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сквирського районного суду Київської області клопотання начальника Ставищенського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021112030000301 від 18.11.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Начальник Ставищенськоговідділу Білоцерківськоїокружної прокуратури ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

В обґрунтування клопотання начальник Ставищенського відділу Білоцерківської окружної прокуратури посилається на те, що Слідчим відділом Білоцерківського РУП ГУНП вКиївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021112030000301 від 18.11.2021, за фактомзловживання владою посадовими особами Ставищенської селищної ради при прийнятті рішення про передачу в оренду водних об`єктів, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст.364 КК України.

Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що

Державне агентство водних ресурсів України видало ТОВ «Ставищенський рибгосп» дозвіл на спеціальне водокористування від 19.04.2019 № 755/КВ/49-д-19 від 19.04.2019 строком з 18.04.2019 по 18.04.2022. Відповідно до вказаного дозволу фактичне місце здійснення діяльності (водокористування) Ставищенський район, с. Розкішна, річка Гнилий Тікич, басейн річки Синюха, район басейну річки Південний Буг у межах с. Розкішна Ставищенського району.

Для одержання вказаного дозволу на спеціальне водокористування правовстановлюючим документом на водний об`єкт став договір оренди водних об`єктів від 16.05.2018 укладений між Розкішнянською сільською радою та ТОВ Ставищенський рибгосп, відповідно до якого відповідачу у строкове платне користування на 49 років для рибогосподарських потреб передається нагульний русловий ставок площею водного дзеркала 34,0382 га в руслі, який розташований в басейні р. Південния Буг.

Об`єктом оренди у відповідності за зазначеним договором є: вода (водний простір) водного об`єкта, в тому числі рибогосподарської технологічної водойми площею 34,0382га; земельна ділянка з кадастровим номер 3224285601:01:051:0800 під водним об`єктом площею 34,0382га, прибережна захисна смуга 3,0036га (п.2 договору).

Отже, спеціальний дозвіл на водокористування № 755/КВ/49-д-19 від 19.04.2019, виданий ТОВ «Ставищенський рибгосп» стосується лише нагульного руслового ставка площею водного дзеркала 34,0382 га в руслі, який розташований в басейні р. Південния Буг у межах с. Розкішна Білоцерківського (Ставищенського) району.

Разом з тим, рішенням Господарського суду Київської області від 18.06.2021 у справі ЄУН №911/417/21, визнано недійсним договір оренди водних об`єктів від 16.05.2018, укладений між Розкішнянською сільською радою Ставищенского району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Ставищенський рибгосп щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224285601:01:051:0800 під водним об`єктом площею 34,0382га та прибережної захисної смуги площею 3,0036 га.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 у справі ЄУН №911/417/21, закрито апеляційне провадження у зв`язку з відмовою ТОВ «Ставищенський рибгосп» від апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 18.06.2021. Рішення суду набрало законної сили.

Згідно листа Ставищенської селищної ради № 03-06/132 від 25.01.2022, до Ставищенської селищної ради надходила ухвала Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 у справі ЄУН №911/417/21, отже останні були проінформовані про суть справи та те, що судом визнано недійсним договір оренди водних об`єктів від 16.05.2018 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224285601:01:051:0800 під водним об`єктом площею 34,0382га та прибережної захисної смуги площею 3,0036 га, на підставі якого ТОВ «Ставищенський рибгосп» і було видано спеціальний дозвіл на водокористування № 755/КВ/49-д-19 від 19.04.2019.

Разом з тим, ТОВ «Ставищенський рибгосп» до Ставищенської селищної ради подав клопотання про надання дозволу на оформлення договору оренди земельної ділянки загальною площею 202 га на території Ставищенської ОТГ (в межах та поза межами населених пунктів смт. Ставище, с. Антонівка, с. Розкішна Ставищенського району) для ведення аквакультури із копіями додатків: схеми місце розташування земельних ділянок, правовстановлюючих документів, паспортів водойм, дозволу на спецводокористування (Ставищенська селищна рада вказане клопотання з додатками отримала № 972 від 24.06.2021).

Рішенням 17 чергової сесії VІІІ скликання Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 21.10.2021 за № 1360 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в користування на умовах оренди ТОВ «СТАВИЩЕНСЬКИЙ РИБГОСП» для рибогосподарських потреб», затверджено розроблені ПП«Землевпоряднийцентр АО» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для рибогосподарських потреб (код згідно з КВЦПЗ -10.07) ТОВ «Ставищенський рибгосп»:

смт. Ставище Білоцерківського району Київської області площею 49,8407 га для рибогосподарських потреб, смт Ставище, кадастровий номер земельної ділянки 3224255100:04:001:0007,

смт. Ставище Білоцерківського району Київської області площею 38,0437 га для рибогосподарських потреб, смт Ставище, кадастровий номер земельної ділянки 3224255100:04:001:0008,

с. Розкішна Білоцерківського району Київської області площею 37,0418 га для рибогосподарських потреб, с. Розкішна, кадастровий номер земельної ділянки 3224285601:01:051:0800,

с. Розкішна Білоцерківського району Київської області площею 1,9815 га для рибогосподарських потреб, за межами с. Розкішна, кадастровий номер земельної ділянки 3224285600:05:006:0009,

смт. Ставище Білоцерківського району Київської області площею 48,5000 га для рибогосподарських потреб на території Ставищенської селищної ради, кадастровий номер земельної ділянки 3224285600:05:006:0703.

Відповідно до п. 2 вказаного рішення, «передати в оренду ТОВ «Ставищенський рибгосп» земельні ділянки у комплексі з розташованими на них водними об`єктами для рибогосподарських потреб та укласти договір оренди земельної ділянки терміном на 20 років».

На думку органів досудового розслідування, рішення Ставищенської селищної ради прийняте з порушенням вимог ст.ст.124, 134 Земельного кодексу України, ст. 49, 51 Водного кодексу України, п. 3 Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування, зокрема Ставищенською селищною радою при видачі рішення від 21.10.2021 за № 1360, в порушення вимог ст. 134 Земельного кодексу України (не застосування процедури земельних торгів), не враховано того, що ТОВ «Ставищенський рибгосп» мав дозвіл на спецводокористування лише стосовно однієї земельної ділянки в межах с. Розкішна, а не як зазначено в клопотанні ТОВ «Ставищенський рибгосп» та в самому рішенні № 1360 - в межах та поза межами населених пунктів смт. Ставище, с. Антонівка, с. Розкішна Ставищенського району.

Також, в порушення вимог ст. 49 Водного кодексу України, Ставищенською селищною радою не враховано те, що рішенням Господарського суду Київської області від 18.06.2021 у справі ЄУН №911/417/21, визнано недійсним договір оренди водних об`єктів від 16.05.2018, що був підставою для видачі ТОВ «Ставищенський рибгосп» спеціального дозволу на водокористування № 755/КВ/49-д-19 від 19.04.2019.

Враховуючи вищевикладене, на думку органів досудового розслідування, у кримінальному провадженні № 42021112030000301, не встановлено підстав, передбачених ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, які надавали право Ставищенській селищній раді Білоцерківського району передавати в оренду ТОВ «Ставищенський рибгосп» земельні ділянки комунальної власності з кадастровими номерами 3224255100:04:001:0007 площею 49,8407 га, 3224255100:04:001:0008 площею 38,0437 га, 3224285601:01:051:0800 площею 37,0418 га, 3224285600:05:006:0009 площею 1,9815 га, 3224285600:05:006:0703площею 48,5000 га без проведення торгів.

Також, на думку органу досудового розслідування, передача ТОВ «Ставищенський рибгосп» земельних ділянок на підставі ч. 2 ст. 134 ЗК України є незаконною, оскільки у разі наявності декількох претендентів з числа фізичних або юридичних осіб, які мають бажання одержати в оренду земельні ділянки та звернулися з відповідним клопотанням, незалежно від наявності дозволу на користування надрами або спецводокористування передача в оренду земель мала б здійснюватися на конкурентних засадах (п. 77, 78 постанови ВП.ВС від 29.09.2020 року у справі № 688/2908/16-ц, справа № 380/624/16-ц, провадження № 14-301цс18).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності від 24.05.2021 право власності на нерухоме майно, а саме на земельні ділянки комунальної власності з кадастровими номерами 3224255100:04:001:0007, 3224255100:04:001:0008, 3224285601:01:051:0800, 3224285600:05:006:0009, 3224285600:05:006:0703, не зареєстроване.

Підставою для арешту земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 3224255100:04:001:0007 площею 49,8407 га, 3224255100:04:001:0008 площею 38,0437 га, 3224285601:01:051:0800 площею 37,0418 га, 3224285600:05:006:0009 площею 1,9815 га, 3224285600:05:006:0703площею 48,5000 га,сторона обвинувачення визначаєустановлену сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що вказані ділянки є предметом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його відчуження (передачі). Метою арешту майна є збереження речових доказів.

У судовому засіданні прокурор підтримала дане клопотання, а також та просила слідчого суддю застосувати вимоги ч. 2 ст. 172 КПК України та розглянути клопотання прокурора без участі інших учасників судового провадження, зокрема без представників Ставищенської селищної ради Білоцерківського району.

Згідно із ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Слідчий суддя вважає розглянути дане клопотання без участі (повідомлення) інших учасників судового провадження, оскільки доводи прокурора в цій частині є законними, обгрунтованими та наявні підстави для застосувати вимог ч. 2 ст. 172 КПК України оскільки із матеріалів судового провадження вбачається, що це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Крім того, навіть під час здійснення слідчим суддею судового розгляду клопотання про арешт майна без повідомлення власників майна та інших учасників судового провадження, останні не позбавлені можливості захисту своїх майнових прав шляхом подання апеляційної скарги або звернення із клопотаннями про скасування арешту майна у порядку ст. 174 КПК України.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природо-охоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ст. 19 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.

Законодавством України встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Статтею 59 Земельного кодексу України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Так, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту (ч. 4ст. 59 Земельного кодексу України).

Статтею 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Крім цього, ст. 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення або формування нової земельної ділянки(крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування,які відповідно повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України, передають у власність або користування такі земельні ділянки (ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України).

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, що не передбачені вказаною статтею.

Як передбачено ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України).

Як визначено у ст. 1 Закону України «Про землеустрій» проектземлеустрою це сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Відповідно до вимог ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначенимист.122цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановленихч.ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним ч.ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленомуст. 123цього Кодексу.

Згідно ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності в т.ч. у разі використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів.

Ст. 48 Водного кодексу України передбачено, спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до вимог ст. 49 Водного кодексу України, дозвіл на спеціальне водокористуваннявидається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Для одержання дозволу на спеціальне водокористування юридична або фізична особа, фізична особа - підприємець звертається до органів, зазначених у частині другій цієї статті, із заявою, до якої серед іншого додаються копія правовстановлюючих документів на водні об`єкти (для орендарів водних об`єктів).

Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Загальні приписи застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешту майна, містяться у статтях 131, 132, 170-173 КПК України.

Так, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна (ст. 131 КПК України).

Правовою підставою арешту майна є ухвала слідчого судді або суду. Це положення обумовлено вимогою ст. 41 Конституції України, яка передбачає виключно судовий порядок обмеження права власності.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Вирішуючи питання про арешт майна, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для третіх осіб.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України).

Згідно зі статтею 98 КПК України речові докази - це матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Поняття "речові докази" включає в себе не лише ті предмети, які можуть бути фізично використані як доказ факту чи обставин вчинення злочину.

Зі змісту ч. 6 ст. 100 КПК України випливає, що речовими доказами можуть бути і предмети, що не містять слідів кримінального правопорушення. У даному випадку земельні ділянки, з огляду на попередню кваліфікацію злочину, не можуть містити слідів злочину у їх буквальному смислі (сліди-відбитки, сліди-предмети, сліди-речовини). Втім, є обґрунтовані підстави вважати, що такі земельні ділянки самі по собі могли бути об`єктом кримінального правопорушення, а тому визнання їх речовими доказами у кримінальному провадженні цілком узгоджується із критеріями, визначеними нормами ст. 98 КПК України.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя вважає, що такий спосіб накладення арешту на майно, цілком узгоджується із принципом співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також необхідністю врахування наслідків такого арешту для третіх осіб.

Також, слідчий суддя вважає, що існують об`єктивні обставини, які підтверджують, що незастосування арешту щодо вказаного майна може призвести до подальшої незаконної передачі цього майна.

Тому, з метою запобігання можливості подальшого відчуження (передачі) земельних ділянок та забезпечення їх схоронності як речових доказів, слідчий суддя вбачає підстави для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту із забороною відчуження, зміни, реєстрації (перереєстрації), застави або іншого виду зміни власника майна на земельні ділянки, які вказані у клопотанні прокурора.

Приймаючи до уваги вищевикладене, керуючись ст.ст. 40, 167, 170, 171, 173, 376 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання начальника Ставищенського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 42021112030000301 від 18.11.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, задовольнити.

Накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3224255100:04:001:0007, 3224255100:04:001:0008, 3224285601:01:051:0800, 3224285600:05:006:0009, 3224285600:05:006:0703.

Заборонити Ставищенській селищній раді Білоцерківського району Київської області здійснювати будь-які дії, в тому числі передачу в оренду та розпорядження земельними ділянкамиз кадастровими номерами 3224255100:04:001:0007, 3224255100:04:001:0008, 3224285601:01:051:0800, 3224285600:05:006:0009, 3224285600:05:006:0703.

Заборонити державниморганам таорганам нотаріатуздійснювати будь-якіреєстраційні діїв томучислі іреєстрацію (перереєстрацію),пов`язануз відчуженням,зміною,поділом абоіншого видузміни власників,щодо земельнихділянок зкадастровими номерами3224255100:04:001:0007,3224255100:04:001:0008,3224285601:01:051:0800,3224285600:05:006:0009,3224285600:05:006:0703.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1