Ухвала

від 15.05.2024 по справі 376/1311/22

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1311/22

Провадження № 1-кс/376/294/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2024 р.

Сквирський районний суд Київської області у складі:

Слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сквирського районного суду Київської області в м. Сквира, Київської області клопотання Ставищенської селищної ради, про зняття арешту з майна, накладеного в рамках кримінального провадження № 42021112030000301 від 18 листопада 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Сквирського районного суду Київської області надійшло клопотання представника Сквирської міської ради (надалі - заявник), про зняття арешту з майна, накладеного в рамках кримінального провадження № 42021112030000301 від 18 листопада 2021 року.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 26 липня 2022 року у справі № 376/1311/22 було накладено арешт на майно яке знаходиться у комунальній власності Ставищенської селищної ради, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами 3224255100:04:001:0007, 3224255100:04:001:0008, 3224285601:01:051:0800, 3224285600:05:006:0009, 3224285600:05:006:0703.

Заборонено Ставищенській селищній раді Білоцерківського району Київської області здійснювати будь-які дії, в тому числі передачу в оренду та розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 3224255100:04:001:0007, 3224255100:04:001:0008, 3224285601:01:051:0800, 3224285600:05:006:0009, 3224285600:05:006:0703.

Заборонено державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом або іншого виду зміни власників, щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3224255100:04:001:0007, 3224255100:04:001:0008, 3224285601:01:051:0800, 3224285600:05:006:0009, 3224285600:05:006:0703.

Підставою для арешту вищевказаних земельних ділянок комунальної власності на той час стала установлена сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що вказані ділянки є предметом злочину.

Заявник зазначає, що СВ Білоцерківського РУП ГУ НП у Київській області, за процесуального керівництва прокурорів Білоцерківської окружної прокуратури, здійснюється досудове розслідування, у кримінальному провадженні № 42021112030000301 від 18 11.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

18.11.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Ставищенської селищної ради при прийнятті рішення 17-ї чергової сесії VIII скликання від 21.10.2021 № 1360 Ставищенської селищної ради, яким земельні ділянки комунальної власності з кадастровими номерами 3224255100:04:001:0007 площею 49,8407 га, 3224255100:04:001:0008 площею 38,0437 га, 3224285601:01:051:0800 площею 37,0418 га, 3224285600:05:006:0009 площею 1,9815 га, 3224285600:05:006:0703 площею 48,5000, передані в оренду ТОВ «Ставищенський рибгосп».

За версією прокурора, вказане рішення прийняте всупереч вимогам статей 123, 134 Земельного кодексу України, тому що відсутні підстави для передачі в оренду цих земель поза проведенням аукціону у спрощеному порядку.

Разом із тим, після тривалих судових процесів у судах Господарських судах різних інстанцій, 02 серпня 2023 року, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 02.08.2023 у справі № 911/665/22 у задоволенні позову Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ставищенської територіальної громади Білоцерківського району Київської області до Ставищенської селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенський рибгосп" про визнання незаконним та скасування рішення Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області № 1360 від 21.10.2021 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в користування на умовах оренди ТОВ "Ставищенський рибгосп" для рибогосподарських потреб", відмовлено.

Відтак, на теперішній час, підстави стверджувати про порушення порядку та умов набуття земель в оренду, відсутні.

Поряд з цим, на думку заявника, умовою та достатньою підставою для кримінальної відповідальності за ст. 364 КК України, є встановлення і доведення факту зловживання владою або службовим становищем, тобто умисного, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди (1), для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди (2) охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Згідно зі ст. 18 Кримінального кодексу України суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

За змістом ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті, районна, обласна ради є колегіальними органами, проводять роботу сесійно.

З урахуванням прийняття спірного рішення сесією Ставищенської селищної ради як колегіального органу - органу місцевого самоврядування, навіть у випадку протиправності акту цього органу, рада як орган або усі її депутати у цьому контексті не можуть нести кримінальну відповідальність за ст. 364 КК України.

Будь-яких доказів того, що за прийняття Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області № 1360 від 21.10.2021, хтось із посадових осіб органу місцевого самоврядування мав отримати чи тим паче отримав неправомірну вигоду, матеріали кримінального провадження не містять і не можуть містити.

Крім того, як зазначає заявник, обов`язковою умовою наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, є завдання істотної шкоди. Після прийняття Верховною радою України Закону № 1261-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів у сфері державної антикорупційної політики у зв`язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським союзом візового режиму для України» істотна шкода та тяжкі наслідки як обов`язкові елементи об`єктивної сторони матеріального складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України, можуть полягати виключно в матеріальній формі.

У примітці до ст. 364 КК України зазначено, що під істотною шкодою розуміється шкода, яка більш ніж в 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а під тяжкими наслідками - у 250 і більше разів.

У свою чергу, у ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками визнаються вартісний вираз майнової шкоди, завданої особі у вигляді втрат, недоотримані доходів тощо.

Тобто, для притягнення до кримінальної відповідальності за зловживання владою чи службовим становищем, обов`язково встановити спричинення збитків або матеріальної шкоди.

Окрім того заявник зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, що відносно майна, на яке накладено арешт, існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є предметом злочину, підлягає спеціальний конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Заявник зауважує, що унаслідок прийняття Ставищенською селищною радою рішення щодо передачі в оренду вище згаданих земельних ділянок, будь-якої матеріальної шкоди державі або територіальній громаді, спричинено не було, оскільки ці землі не вибували з комунальної власності, а рішення ради лише передбачало надання у строкове платне користування (оренду), що теж не було завершено, оскільки договори оренди не укладені і право оренди не зареєстроване.

Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите (ст. 28 КПК України).

Водночас, наявність арешту як публічного обтяження земель, який триває з 2022 року у кримінальному провадженні про нетяжкий злочин, на погляд заявника, вочевидь не співмірне з метою і завданнями кримінального провадження. Подальший арешт земельних ділянок не дозволяє вчинення з ними як з об`єктами майнових прав територіальної громади будь-яких дій, через що як державний, так і місцевий бюджет не отримує надходжень від сплати орендної плати за користування землею.

Також, за 2022-2023 роки від оренди земельних ділянок не дотримано бюджетом коштів на загальну суму - 762 тис. 288 грн.

А з урахуванням того, що на виконання положень ст. 141 Закону України «Про аквакультуру» водні об`єкти передаються для потреб аквакультури (рибництва) разом із земельними ділянками, Ставищенська селищна рада не спроможна передати не лише землі водного фонду, а й ставки для здійснення на них рибогосподарської діяльності.

За 2022-2023 роки від оренди водних об`єктів до бюджету не надійшло коштів на загальну суму 48 тис. 152 грн.

Крім того, за результатами розгляду клопотання Ставищенської селищної ради у порядку ст. 220 КПК України, постановою слідчого від 07.05.2024 кримінальне провадження № 42021112030000301 від 18.11.2021 - закрите у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань ( копію відповідного витягу додано до клопотання).

У судове засідання представник заявника не з`явився, проте відповідно до п. 4 прохальної частини клопотання, просив суд розгляди справу без його участі, клопотання підтримав та просив його задовольнити повністю.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України під час розгляду клопотання не здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи про накладення арешту, вивчивши клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Статтею 1 Кримінально процесуального кодексу України визначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021112030000301 від 18 11.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Згідно з ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 26 липня 2022 року в межах даного кримінального провадження накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3224255100:04:001:0007, 3224255100:04:001:0008, 3224285601:01:051:0800, 3224285600:05:006:0009, 3224285600:05:006:0703.

Згідно зі ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Суханов та Ільченко проти України»).

Також, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (відповідно до рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льоннрот проти Швеції", п. п. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Так, у справах "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним.

Згідно зі ст. 7,16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Разом з тим, відповідно до частин 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Судом встановлено, що 02 серпня 2023 року, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 02.08.2023 у справі № 911/665/22 у задоволенні позову Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ставищенської територіальної громади Білоцерківського району Київської області до Ставищенської селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенський рибгосп" про визнання незаконним та скасування рішення Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області № 1360 від 21.10.2021 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в користування на умовах оренди ТОВ "Ставищенський рибгосп" для рибогосподарських потреб", відмовлено.

Слідчий суддя погоджується з думкою заявника, що на теперішній час, підстави стверджувати про порушення порядку та умов набуття земель в оренду, відсутні.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що умовою та достатньою підставою для кримінальної відповідальності за ст. 364 КК України, є встановлення і доведення факту зловживання владою або службовим становищем, тобто умисного, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди (1), для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди (2) охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Згідно зі ст. 18 Кримінального кодексу України суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

За змістом ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті, районна, обласна ради є колегіальними органами, проводять роботу сесійно.

З урахуванням прийняття спірного рішення сесією Ставищенської селищної ради як колегіального органу - органу місцевого самоврядування, навіть у випадку протиправності акту цього органу, рада як орган або усі її депутати у цьому контексті не можуть нести кримінальну відповідальність за ст. 364 КК України.

Будь-яких доказів того, що за прийняття Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області № 1360 від 21.10.2021, хтось із посадових осіб органу місцевого самоврядування мав отримати чи тим паче отримав неправомірну вигоду, матеріали справи не містять.

Крім того, обов`язковою умовою наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, є завдання істотної шкоди. Після прийняття Верховною радою України Закону № 1261-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів у сфері державної антикорупційної політики у зв`язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським союзом візового режиму для України» істотна шкода та тяжкі наслідки як обов`язкові елементи об`єктивної сторони матеріального складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України, можуть полягати виключно в матеріальній формі.

У примітці до ст. 364 КК України зазначено, що під істотною шкодою розуміється шкода, яка більш ніж в 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а під тяжкими наслідками - у 250 і більше разів.

У свою чергу, у ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками визнаються вартісний вираз майнової шкоди, завданої особі у вигляді втрат, недоотримані доходів тощо.

Тобто, для притягнення до кримінальної відповідальності за зловживання владою чи службовим становищем, обов`язково встановити спричинення збитків або матеріальної шкоди.

З матеріалів справи не вбачається, що відносно майна, на яке накладено арешт, існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є предметом злочину, підлягає спеціальний конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Слідчий суддя вважає, що унаслідок прийняття Ставищенською селищною радою рішення щодо передачі в оренду вище згаданих земельних ділянок, будь-якої матеріальної шкоди державі або територіальній громаді, спричинено не було, оскільки ці землі не вибували з комунальної власності, а рішення ради лише передбачало надання у строкове платне користування (оренду), що теж не було завершено, оскільки договори оренди не укладені і право оренди не зареєстроване.

Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите (ст. 28 КПК України).

Водночас, наявність арешту як публічного обтяження земель, який триває з 2022 року у кримінальному провадженні про нетяжкий злочин, вочевидь не співмірне з метою і завданнями кримінального провадження. Подальший арешт земельних ділянок не дозволяє вчинення з ними як з об`єктами майнових прав територіальної громади будь-яких дій, через що як державний, так і місцевий бюджет не отримує надходжень від сплати орендної плати за користування землею.

Наразі в кримінальному провадженні № 42021112030000301 жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні злочину. Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази проведення слідчих дій, призначення будь-яких експертиз, що зумовило б подальше застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Так само у вказаному кримінальному провадженні, станом на цей час не заявлено жодного цивільного позову, як цього вимагає стаття 128 КПК України та наявність якого, була би підставою для подальшого застосування арешту майна.

Більше того, за результатами розгляду клопотання Ставищенської селищної ради у порядку ст. 220 КПК України, постановою слідчого від 07.05.2024 кримінальне провадження № 42021112030000301 від 18.11.2021 - закрите у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана не обгрунтованому процесуальному обмеженню.

Із системного аналізу норм КПК України можливо зробити висновок, що слідчому судді при вирішення питання накладення арешту майна, та при розгляді його скасування, при обґрунтованості такого клопотання, слід обирати або залишати такий спосіб арешту майна, який не призведе до надмірного обмеження прав володільця майна, яке суттєво позначиться на його інтересах.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на володіння заявником належним йому майном, оскільки подальший арешт майна спричинить індивідуальний та надмірний тягар, що суперечить загальним засадам володіння особою майном, вимогам законодавства, зокрема: ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (справи "Баландіна проти України, "Батрак проти України", "Панов проти України").

Виходячи з вищевказаного, керуючись ст.ст. 1, 9, 98, 100, 131, 170, 171-174, 309, 372 КПК України слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Ставищенської селищної ради про зняття арешту з майна, накладеного в рамках кримінального провадження № 42021112030000301 від 18 листопада 2021 року, - задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 26 липня 2022 року на земельні ділянки з кадастровими номерами 3224255100:04:001:0007, 3224255100:04:001:0008, 3224285601:01:051:0800, 3224285600:05:006:0009, 3224285600:05:006:0703.

Скасувати заборону в будь-який спосіб вчинювати буді-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3224255100:04:001:0007, 3224255100:04:001:0008, 3224285601:01:051:0800, 3224285600:05:006:0009, 3224285600:05:006:0703, в тому числі, але не виключно, подавати будь-які заяви відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Скасуватизаборону будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані з вчиненням реєстраційних дій щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3224255100:04:001:0007, 3224255100:04:001:0008, 3224285601:01:051:0800, 3224285600:05:006:0009, 3224285600:05:006:0703.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1