Ухвала

від 06.12.2022 по справі 376/1311/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду у м.Києві, матеріали за апеляційною скаргою селищного голови Ставищенської селищної ради ОСОБА_5 на ухвалу слідчого суддіСквирського районного суду Київськоїобласті від 26 липня 2022 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання начальника Ставищенського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3224255100:04:001:0007, 3224255100:04:001:0008, 3224285601:01:051:0800, 3224285600:05:006:0009, 3224285600:05:006:0703.

Заборонено Ставищенській селищній раді Білоцерківського району Київської області здійснювати будь-які дії, в тому числі передачу в оренду та розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 3224255100:04:001:0007, 3224255100:04:001:0008, 3224285601:01:051:0800, 3224285600:05:006:0009, 3224285600:05:006:0703.

Забороненодержавним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом або іншого виду зміни власників, щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3224255100:04:001:0007, 3224255100:04:001:0008, 3224285601:01:051:0800, 3224285600:05:006:0009, 3224285600:05:006:0703.

Відповідно до ухвали, слідчий суддя вказав, що є обґрунтовані підстави вважати, що земельні ділянки самі по собі могли бути об`єктом кримінального правопорушення, а тому визнання їх речовими доказами у кримінальному провадженні цілком узгоджується із критеріями, визначеними нормами ст. 98 КПК України та дійшов висновку про задоволення клопотання та накладення арешт на вказані земельні ділянки.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, селищний голови Ставищенської селищної ради ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 26 липня 2022 року, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно.

Як вважає апелянт, дана ухвала постановлена без достатніх на це підстав, та з суттєвими порушеннями норм законодавства.

Просить врахувати, що у клопотанні прокурора не вказано достатніх підстав, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна, а також не зазначено документів, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати та не зазначено вид майна, що є порушенням статті 171 КПК України.

Як вказує апелянт, прокурор в даному клопотанні просив суд здійснити розгляд клопотання без повідомлення учасників судового провадження відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України. Суд першої інстанції, в порушення вимог закону здійснив розгляд клопотання без повідомлення сторін, а також жодним чином не повідомив Ставищенську селищну раду, як сторону провадження.

Крім того, як вказує автор апеляційної скарги, станом на момент подачі Білоцерківською окружною прокуратурою клопотання про арешт майна, договори оренди земельних ділянок, розташованих в селищі міського типу Ставище Білоцерківського району Київської області, по відношенню до яких заявник просить суд вжиття заходів забезпечення провадження шляхом заборони відповідачам та суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії, укладено не було, тобто доводи прокурора в клопотанні є хибними та не відповідають дійсності та виходить за межі даного кримінального провадження.

В судове засідання учасники судового провадження не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені завчасно та належним чином, що дає суду апеляційної інстанції підстави розглядати справу у їх відсутність.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Слідчим відділом Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021112030000301 від 18листопада 2021 року, за фактомзловживання владою посадовими особами Ставищенської селищної ради при прийнятті рішення про передачу в оренду водних об`єктів, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

25 липня 2022 року начальник Ставищенського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Сквирського районного суду Київської області з клопотанням про арешт майна.

Ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 26 липня 2022 року задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3224255100:04:001:0007, 3224255100:04:001:0008, 3224285601:01:051:0800, 3224285600:05:006:0009, 3224285600:05:006:0703.

Заборонено Ставищенській селищній раді Білоцерківського району Київської області здійснювати будь-які дії, в тому числі передачу в оренду та розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 3224255100:04:001:0007, 3224255100:04:001:0008, 3224285601:01:051:0800, 3224285600:05:006:0009, 3224285600:05:006:0703.

Забороненодержавним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом або іншого виду зміни власників, щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3224255100:04:001:0007, 3224255100:04:001:0008, 3224285601:01:051:0800, 3224285600:05:006:0009, 3224285600:05:006:0703.

Стаття 1 Першого протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинипередбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.132,167,170,171,172,173 КПК України та бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленомуКПКпорядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для збереження речових доказів та можливої конфіскації майна.

Пунктом 1 ч. 2ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченого п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 вказаного Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172,173 КПК України, перевіривши при цьому, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності дост. 173 КПК Україниповинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Висновки слідчого судді про арешт майна цілком доведені матеріалами кримінального провадження, специфікою розслідування самого злочину, що потребує проведення певних слідчих дій, та саме такого заходу як накладення арешту на майно, шляхом заборони Ставищенській селищній раді Білоцерківського району Київської області здійснювати будь-які дії, в тому числі передачу в оренду та розпорядження земельними ділянками, та державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом або іншого виду зміни власників, щодо вказаних земельних ділянок.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус, як накладення арешту на зазначене майно.

А тому доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для арешту вищевказаного майна, не є переконливими.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність, з потребами кримінального провадження.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним уст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Посилання представника в апеляційні скарзі на те, що слідчим судде в ухвалі не визначено, в чому полягає необхідність арешту майна, є безпідставними, та в даному випадку не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів.

Крім того, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимогКПК Українита чогось очевидно безпідставного чи сумнівного.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, всупереч доводам апеляційної скарги.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вищевказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи автора апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Підстав для скасування ухвали слідчого судді, передбаченихст. 409 КПК України, колегія суддів не вбачає.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга селищного голови Ставищенської селищної ради, з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.98, 170-173,307,309, 376,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Сквирського районного суду Київськоїобласті від 26 липня 2022 року, якою задоволено клопотання начальника Ставищенського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3224255100:04:001:0007, 3224255100:04:001:0008, 3224285601:01:051:0800, 3224285600:05:006:0009, 3224285600:05:006:0703, з відповідними заборонами залишити без змін, а апеляційну скаргу селищного голови Ставищенської селищної ради ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824/4152/2022

Єдиний унікальний номер справи 376/1311/22

Категорія: ст.171 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції ОСОБА_9 .

Доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1