Постанова

від 16.10.2007 по справі 5/163-07-4107

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/163-07-4107

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"16" жовтня 2007 р. Справа № 5/163-07-4107

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.

(Розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2007 р. в складі суддів проведена заміна судді Ліпчанської Н.В. на суддю Михайлова М.В.)

при секретарі судового засідання Бритавській Ю.С.

за участю представників сторін:

Від позивача: Панасюк О.Ю., по дов.

Від відповідача 1: не з'явився, належним чином повідомлений

Від відповідача 2: Калашніков С.В., по дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Спільного Українсько-Індійського підприємства „Кораса”, м. Теплодар

на рішення господарського суду  Одеської області від 27.08.2007 року

по справі № 5/163-07-4107

за позовом Теплодарської міської ради Одеської області

до:  1. Біляївської районної державної адміністрації Одеської області

       2. Спільного Українсько-Індійського підприємства „Кораса”

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Теплодарська міська рада Одеської області (далі - позивач) звернулась у господарський суд Одеської області з позовною заявою до Біляївської районної державної адміністрації Одеської області (далі –відповідач 1) та Спільного українсько-індійського підприємства "Кораса" (далі –відповідач 2) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 3,4916 га, укладеного між відповідачами 22.12.2003 р. та зобов'язати відповідача –2 оформити з позивачем належним чином  документи на право користування вказаною земельною ділянкою, розташованою за адресою м. Теплодар, Одеської області по вул. Степовій, 28.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що договір оренди земельної ділянки від 22.12.2003 року був укладений між відповідачами з порушенням вимог діючого законодавства, а тому є недійсним.

Спільне українсько-індійське підприємство "Кораса" надало до суду відзив на позов, в якому просило суд відмовити у позові з підстав його необґрунтованості.

Біляївська районна державна адміністрація надала до суду відзив на позов, в якому також позовні вимоги позивача не визнала та просила суд у задоволенні позову відмовити з підстав його необґрунтованості та невідповідності фактичним обставинам, що існували під час укладання договору оренди, а також в зв'язку із спливом строку позовної давності.

Рішенням місцевого господарського суду від 27.08.2007 р. (суддя Могил С.К.), яке підписано суддею 07.09.2007 р., позов задоволено частково: визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3, 4916 га від 22.12.2003 року, укладений між Спільним українсько-індійським підприємством "Кораса" та Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області.

В решті позову відмовлено з огляду на обґрунтованість позовних вимог в частині визнання зазначеного договору недійсним, а в частині вимог про зобов'язання  відповідача-2 оформити належним чином документи на право користування земельною ділянкою суд визнав їх помилковими, оскільки згідно чинного законодавства це є правом вказаного відповідача, а не його обов'язком.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, другий відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення суду в частині визнання вказаного договору оренди земельної ділянки недійсним скасувати та прийняти нове рішення, яким в цій частині позову відмовити.

При цьому Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права та процесуального права в частині незастосування строку позовної давності на його клопотання і на те, що вже розглядалась справа за таким же позовом, в якій приймали участь ті ж самі сторони, що і в цій справі, що є, як вважає апелянт, порушенням ч.2 ст. 35 ГПК України, згідно якої факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті ж самі сторони.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає її безпідставною, оскільки він, як сторона у справі, на яку посилається другий відповідач, участі не брав, тобто не був стороною по вказаній справі як і по спірному договору, а про останній йому стало відомо тільки у 2006 році, коли він звернувся до суду про скасування розпорядження першого відповідача, який був підставою для укладення вказаного спірного договору оренди земельної ділянки між відповідачами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як видно з матеріалів справи, між СЗАТ „Астарта” (продавець) та СП „Кораса” (покупець) був укладений договір купівлі –продажу № 15/1 від 26.08.2003 року, відповідно до якого СЗАТ „Астарта” передало СП “Кораса”у власність незавершений будівництвом консервний завод, який розташований за адресою: Одеська область, м. Теплодар, вул. Степова, 28. За актом прийому –передачі від 27.08.2003 року до договору купівлі-продажу № 15/1 від 26.08.2003 року СЗАТ „Астарта” передав, а СП “Кораса” прийняв об'єкти консервного заводу та проектно–кошторисну документацію.

На підставі цього між Біляївською районною державною адміністрацією та Спільним українсько-індійським підприємством „Кораса” 22.12.2003 р. був укладений договір оренди земельної ділянки площею 3,4916 га (забудовані землі) терміном на п'ять років. Також судом і матеріалами справи встановлено, що договір був укладений на підставі та на виконання розпорядження Біляївської районної державної адміністрації Одеської області за № 832/2003 від 22.12.2003 року про передачу земельної ділянки в короткострокову оренду терміном на п'ять років Спільному українсько-індійському підприємству „Кораса”. В наступному договір від 22.12.2003 року був зареєстрований в Біляївському районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди вчинено запис №365 від 29.12.2003 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.06.2006 року по справі № 9/117-06-3447, на яке посилається Апелянт, за позовом Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Біляївської районної державної адміністрації Одеської області до відповідача  - Спільного українсько-індійського підприємство „Кораса” про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: Одеська область м. Теплодар вул. Степова, 28, який укладений 22.12.2003 року між Біляївської районною державною адміністрацією Одеської області та Спільним українсько-індійським підприємством „Кораса”, було відмовлено прокурору в задоволенні його позову з підстав, що розпорядження першого відповідача ніким не скасовано і не визнано недійсним і що позов подано прокурором не в інтересах належного відповідача.

Як вірно зазначив суд першої інстанції в оскарженому рішенні, посилання відповідачів на вказане рішення, як на підставу своїх заперечень та доводів, щодо відсутності предмету спору та припинення провадження у справі судом не прийняті до уваги та відхилені, оскільки, постановою господарського суду Одеської області від 19.06.2006 року у справі № 22/228-06-4639А за позовом Теплодарської міської Ради Одеської області до Біляївської районної державної адміністрації Одеської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Спільного українсько-індійського підприємства “Кораса” про скасування розпорядження Біляївської районної адміністрації Одеської області від 22 грудня 2003 року №832/2003, яке було підставою для укладення спірного договору, позов задоволено у повному обсязі та розпорядження Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 22 грудня 2003 року №832/2003 “Про передачу земельної ділянки в короткострокову оренду терміном на 5 років Спільному українсько-індійському підприємству “Кораса” –скасовано. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 року по справі № 22/228-06-4639А постанову господарського суду Одеської області від 19.06.2006 року у справі № 22/228-06-4639А залишено без змін, а апеляційну скаргу Спільного українсько–індійського підприємства „Кораса” на зазначену постанову суду - без задоволення.

У зазначеній ухвалі Одеського апеляційного господарського суду встановлено факт, що зазначена у позові земельна ділянка площею 3,500 га розташована в межах міста Теплодар та розпоряджатись нею, відповідно до вимог Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” та Земельного кодексу України (в редакціях, що були чинними на 22.12.2003 року), мала право тільки Теплодарська міська рада.

Отже, прийняте судом рішення від 05.06.2006 року по справі № 9/117-06-3447 про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійним спірного договору оренди було прийнято з інших підстав і документальних доказів, та за участю інших сторін та учасників судового процесу, про що зазначено вище.

Рішенням Одеської обласної ради від 13 липня 1996 року №122-XXII „Про встановлення межі селища міського типу Теплодар” передбачено встановити зовнішню межу селища міського типу Теплодар по суміжності з Біляївським районом з загальною площею території міста 773,7 гектарів, а пунктом 3 передбачено зменшити площу території Біляївської районної ради народних депутатів на 444,9 га в зв'язку з розробленим Інститутом “Укрземпроект” проектом утворення території та встановлення меж Теплодарської селищної ради.

Також слід звернути увагу на те, що у матеріалах справи є постанова Одеського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2006 року у справі №28-6/2-06-100А про відмову у позові Спільному українсько-американському підприємству „Інтервіндоус” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Одеської обласної ради про визнання незаконними пунктів 1 та 3 рішення Одеської обласної ради від 13 липня 1996 року за №122-ХХІІ „Про встановлення межі селища міського типу Теплодар,яке залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.07.2007 р., і встановлено, що земельна ділянка, яка орендується Спільним українсько-індійським підприємством “Кораса” по спірному договору оренди, знаходиться у межах міста Теплодар Одеської області. Отже на момент укладення спірного договору оренди між відповідачами ця земельна ділянка належала до комунальної власності територіальної громади міста Теплодара.

Третьою особою по вказаній справі на стороні позивача було залучено СП “Кораса” (другий відповідач по цій справі) (а.с. 159-163).

Згідно роз'яснень Вищого господарського суду України №02-5/111 від 12.03.1999 року (з подальшими змінами та доповненнями) “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оренду землі” відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим законом та іншими цивільно-правовими актами.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад і надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 17 цього Кодексу встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності. Таким чином, Земельний кодекс України визначив різні повноваження сільських, селищних, міських рад і місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 названого Кодексу громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 124 ЗК України передача в оренду  земельних  ділянок,  що  перебувають  у державній  або  комунальній  власності,  здійснюється  на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу  місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною 1 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на  договорі строкове  платне  володіння  і  користування  земельною  ділянкою, необхідною орендареві для  провадження  підприємницької  та  іншої діяльності.

Таке ж визначення договору оренди земельної ділянки надається і в ст. 13 Закону України «Про оренду землі».

Згідно ст. 120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування —на підставі договору оренди з громадянами та юридичними особами, які не можуть мати у власності земельні ділянки відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оренду землі»орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради, в межах повноважень, визначених законом, а орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська державні адміністрації.

Таким чином, оскільки земельна ділянка площею 3,4916 га, на користування якою укладено спірний договір оренди між Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області і Спільним українсько-індійським підприємством «Кораса»(відповідачами), була і є комунальною власністю територіальної громади міста Теплодара Одеської області на момент укладення спірного договору оренди цієї земельної ділянки між відповідачами, і тільки міська рада Теплодара мала укладати такий договір оренди, то цей договір оренди не відповідає чинному законодавству, так як укладений неналежним Орендодавцем, яким є Біляївська райдержадміністрація, і він повинен бути визнаний недійсним.

Крім того, укладення спірного договору оренди вказаної земельної ділянки між відповідачами суперечить ст. 15 Закону України «Про оренду землі», в якій визначені істотні умови договору і, зокрема, в частині об'єкта оренди (місце розташування). Місцем розташування об'єкта оренди (земельної ділянки площею 3,4916 га) є місто Теплодар Одеської області.

Відсутність у договорі оренди землі однієї із істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статтей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання його недійсним відповідно до закону.

Судом першої інстанції при розгляді справи було встановлено також відсутність у спірному договорі оренди землі інших істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», що є підставою для визнання договору недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, якою встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Є правомірним рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу у задоволенні його вимог щодо зобов'язання другого відповідача оформити належним чином документи на право користування земельною ділянкою площею 3,4916 га, розташованою у місті Теплодар, оскільки такого зобов'язання не передбачено чинним законодавством, а є правом юридичної особи.

Що стосується строку позовної давності, на що посилався Апелянт у відзиві на позов і в апеляційній скарзі, то слід зазначити, що цей строк позивачем не пропущений, оскільки останньому, як він зазначає, тільки у 2006 році стало відомом про спірний договір оренди від 22.12.2003 р. між відповідачами і саме у 2006 році Теплодарська міська рада негайно звернулась з позовом до господарського суду про скасування розпорядження Біляївської районної державної адміністрації від 22.12.2003 р. № 832/2003 «Про передачу земельної ділянки в короткострокову оренду терміном на 5 років Спільному українсько-індійському підприємству «Кораса», що було підставою для укладення спірного договору оренди.

Цей позов судом першої інстанції задоволений, а судом апеляційної інстанції постанова суду першої інстанції залишена без змін (справа № 22/228-06-4639А).

У відзиві на позов Теплодарської міської ради, а також в апеляційній скарзі на рішення суду по цій справі, посилаючись на пропуск строку позовної давності, відповідачі не навели будь-яких доказів, що про спірний договір оренди земельної ділянки від 22.12.2003 р. позивачу стало відомо у 2003 чи у 2004 роках.

В силу ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже в силу цієї статті ЦК України строк позовної давності для захисту свого порушеного права позивачем — Теплодарською міською радою Одеської області —не пропущений.

Не приймається до уваги судовою колегією апеляційної інстанції і твердження другого відповідача в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції неправильно застосовано ч.2 ст. 35 ГПК України з посиланням на наявність рішення суду від 05.06.2006 р. по справі № 9/117-06-3447 (а.с. 117-121), при розгляді якої, на думку апелянта, брали участь ті самі сторони, а факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть ті ж самі сторони.

По-перше, по цій справі беруть участь не ті ж самі сторони, що у справі № 9/117-06-3447, по якій було прийнято рішення 05.06.2006 р., тому що Теплодарська міська рада (позивач по цій справі) участі при розгляді вказаної справи судом участі не приймала.

По-друге, по вказаній справі зазначеним рішенням суду було відмовлено у позові прокурору про визнання спірного договору оренди недійсним з огляду на те, що розпорядження Біляївської районної державної адміністрації від 22.12.2003 року за № 832/2003 було чинним і ніким не скасовано і не визнано недійсним, а також судом було встановлено, що позов прокурором був пред'явлений в інтересах неналежного  позивача —Біляївської районної державної адміністрації, яка не могла бути позивачем по вказаній справі.

Слід зазначити, що є неможливим перегляд рішення господарського суду від 05.06.2006 р. по справі № 9/117-06-3447 за позовом прокурора в інтересах  Біляївської райдержадміністрації про визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки за заявою прокурора або Теплодарської міської ради за нововиявленими обставинами відповідно до ст.ст. 112-113 ГПК України після скасування рішенням суду від 19.06.2006 р. по справі № 22/228-06-4662 розпорядження  Біляївської райдержадміністрації від 22.12.2003 р. № 832/2003, яке було підставою для укладення спірного договору оренди між відповідачами, в зв'язку з тим, що прокурором був пред'явлений позов в інтересах неналежного позивача, а Теплодарська міська рада не була стороною по вказаній справі, яка могла б подати таку заяву до господарського суду.

Оцінюючи подані у справі докази в їх сукупності, судова колегія не знаходить підстав для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги другого відповідача.

Враховуючи викладене  і керуючись  ст. ст. 99, 101, 103-105  Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Спільного українсько-індійського підприємства “Кораса” на рішення господарського суду Одеської області від 27.08.2007 р. у справі № 5/163-07-4107 залишити без задоволення, а зазначене рішення суду —без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                            В.М. Тофан

Судді:                                                                                 О.О.Журавльов                                                                                                                                   

                                                                                          М.В. Михайлов