Рішення

від 27.08.2007 по справі 5/163-07-4107

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/163-07-4107

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" серпня 2007 р.Справа  № 5/163-07-4107

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді                                                            Могил С. К.

При секретарі судового засідання             Іванові О. О.

За участю представників сторін:

від Теплодарської міської ради Одеської області - Панасюк О. Ю., на підставі довіреності;

від Біляївської районної державної адміністрації Одеської області - не з'явився;

від Спільного українсько-індійського підприємства "Кораса" - Калашников С. В. на підставі довіреності  

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Теплодарської міської ради Одеської області до Біляївської районної державної адміністрації Одеської області та спільного українсько-індійського підприємства "Кораса" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 3, 4916 га від 22.12.2003 року укладеного між Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області та спільним українсько-індійським підприємством "Кораса", про зобов'язання спільного українсько-індійського підприємства "Кораса" оформити належним чином документи на право користування земельною ділянкою площею 3.4916 га, розташованої у м. Теплодар, Одеської області, вул. Степова, 28 з Теплодарською міською радою Одеської області.

ВСТАНОВИВ:

Теплодарська міська рада Одеської області звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Біляївської районної державної адміністрації Одеської області та Спільного українсько-індійського підприємства "Кораса" про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання виконати певні дії.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що договір оренди земельної ділянки від 22.12.2003 року був укладений з порушенням вимог діючого законодавства, а тому є недійсним. Як на підставу таких тверджень позивач посилається на те, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, згідно ст. 4 Закону України «Про оренду землі», є сільські, селищні, міські, районі ради в межах повноважень визначених законом. Згідно ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин та території селищ, міст належить зокрема надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Відповідно до Закону України „Про оренду землі" надання земельної ділянки в оренду проводиться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. Статтею 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки. Позивач зазначає, що постановою господарського суду Одеської області по справі № 22/228-06-4639А від 19.06.2006 року розпорядження Біляївської районної адміністрації Одеської області № 832/2003 „Про передачу земельної ділянки в короткострокову оренду терміном на 5 років спільному українсько-індійському підприємству „Кораса” було скасоване у зв'язку із тим, що зазначена земельна ділянка розташована в межах міста Теплодар Одеської області і розпоряджатись нею відповідно до Земельного кодексу України та Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" мала право лише Теплодарська міська Рада. Позивач зазначає, що ухвалою Одеського апеляційного господарського суду по справі № 22/228-06-4639А від 13.02.2007 року постанову господарського суду Одеської області було залишено без змін, а апеляційну скаргу СП „Кораса” на вказане рішення - без задоволення. Позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Таким чином, позивач вважає, оскільки розпорядження, на підставі якого укладено договір оренди земельної ділянки, скасовано, підстав для його укладення у відповідності до ст. 124 Земельного кодексу України не існує, тому він підлягає визнанню недійсним, як такий, що не відповідає законодавству України. На думку позивача, в зв'язку з тим, що договір оренди є недійсним Теплодарська міська рада просила суд зобов'язати спільне українсько-індійське підприємство "Кораса" укласти договір оренди земельної ділянки саме з Теплодарською міською радою.

З урахуванням наданих до суду додаткових обґрунтувань позовних вимог № 07/24-1905 від 20.08.2007 року позивач просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,4916 га від 22.12.2003 року, укладений між Біляївською районною державною адміністрацією та спільним українсько-індійським підприємством „Кораса” та зобов'язати спільне українсько-індійське підприємство "Кораса" оформити належним чином документи на право користування земельною ділянкою площею 3,4916 га, розташованою у м. Теплодар, Одеської області, вул. Степова, 28 з Теплодарською міською радою Одеської області.  

Спільне українсько-індійське підприємство "Кораса" надало до суду відзив на позов, в якому просить суд відмовити у позові з підстав його необґрунтованості на недоведеності. Як на підставу таких заперечень відповідач посилається на те, що за договором купівлі –продажу № 15/1 від 26.08.2003 року спільне українсько-індійське підприємство „Кораса” придбало у СЗАТ „Астарта” незавершений будівництвом консервний завод, який знаходиться за адресою м. Теплодар, Одеської області по вул. Степова, 28, а тому відповідач вважає, що оскільки даний об'єкт, відповідно до державного акту від 14.10.1994 року на право постійного користування землею, згідно постанови Верховної ради України знаходився на землях, які належали Біляївській районній раді, 22.12.2003 року СП „Кораса” уклало договір оренди земельної ділянки з Біляївською районною державною адміністрацією. Також відповідач вважає, що договір відповідає вимогам чинного законодавства і СП „Кораса” з моменту укладання даного договору оренди (22.12.2003 року) і по даний час здійснює орендні платежі, використовує земельну ділянку за призначенням і порушень земельного законодавства не допускає. У своєму відзиві на позов відповідач зазначає, що договір оренди земельної ділянки від 22.12.2003 року був визнаний дійсним у судовому порядку та про те, що позивачем пропущений строк позовної давності.

Біляївська районна державна адміністрація надала до суду відзив на позов в якому також позовні вимоги позивача не визнала та просила суд у задоволенні позову відмовити з підстав його необґрунтованості та невідповідності фактичним обставинам, що існували під час укладання договору оренди, а також в зв'язку із спливом строків позовної давності.    

В процесі розгляду справи представниками сторін по справі до суду були подані додаткові документи, які у судових засіданнях судом були розглянуті та долучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від  13.07.2007 року, строк розгляду справи було продовжено до 16.08.2007 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.08.2007 року, за клопотанням сторін, строк розгляду справи було продовжено до 27.08.2007 року.

Під час розгляду справи у судових засіданнях оголошувались перерви з 02.07.2007 року до 13.07.2007 року, з 13.07.2007 року до 15.08.2007 року, з 15.08.2007 року до 27.08.2007 року, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як видно з матеріалів справи, між СЗАТ „Астарта” (продавець) та СП „Кораса” (покупець) був укладений договір купівлі –продажу № 15/1 від 26.08.2003 року, відповідно до якого СЗАТ „Астарта” передало СП «Кораса» у власність незавершений будівництвом консервний завод, який розташований за адресою: Одеська область, м. Теплодар, вул. Степова, 28. За актом прийому –передачі від 27.08.2003 року до договору купівлі-продажу № 15/1 від 26.08.2007 року СЗАТ „Астарта” передав, а СП «Кораса»прийняв об'єкти консервного заводу та проектно–кошторисну документацію.

Також матеріалами справи підтверджено, що 22.12.2003 року між Біляївською районною державною адміністрацією та спільним українсько-індійським підприємством „Кораса” був укладений договір оренди земельної ділянки площею 3,4916 га (забудовані землі) терміном на п'ять років. Матеріалами справи підтверджено, що договір був укладений на підставі та на виконання розпорядження Біляївської районної державної адміністрації Одеської області за № 832/2003 від 22.12.2003 року про передачу земельної ділянки в короткострокову оренду терміном на п'ять років спільному українсько-індійському підприємству „Кораса”. В наступному договір від 22.12.2003 року був зареєстрований в Біляївському районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди вчинено запис №365 від 29.12.2003 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.06.2006 року по справі № 9/117-06-3447 за позовом Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Біляївської районної державної адміністрації Одеської області до відповідача Спільного українсько-індійського підприємство „Кораса” про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: Одеська область м. Теплодар вул. Степова, 28, який укладений 22.12.2003 року між Біляївської районною державною адміністрацією Одеської області та Спільним українсько-індійським підприємством „Кораса”, який зареєстрований в Біляївському районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди вчинено запис №365 від 29.12.2003 року. Під час вирішення спору судом також було встановлено, що підставою для укладення договору оренди стало розпорядження Біляївської районної державної адміністрації № 832/2003 від 22.12.2003 року “Про передачу земельної ділянки в короткострокову оренду терміном на 5 років спільному українсько-індійському підприємству “Кораса”, яке на дату прийняття рішення є чинним, ніким не скасоване та не визнане недійсним.

За наслідками розгляду справи прокурору було відмовлено у задоволенні позову в зв'язку з відсутністю підстав для визнання договору оренди недійсним. Зокрема, у вказаному рішенні зазначено, що підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, є рішення орендодавця. Також судом встановлено, що орендарем у встановленому законом порядку було здійснено розробку відповідної технічної документації по передачі земельної ділянки в короткострокову оренду, яка погоджена з відповідними службами в зв'язку з чим судом, на момент розгляду справи, було зроблено висновки про те, що спірний договір було укладено у встановленому законом порядку.

Проте посилання відповідачів на вказане рішення, як на підставу своїх заперечень та доводів, щодо відсутності предмету спору та припинення провадження у справі судом не приймаються до уваги та відхиляються, оскільки, постановою господарського суду Одеської області від 19.06.2006 року у справі № 22/228-06-4639А за позовом Теплодарської міської Ради Одеської області до Біляївської районної державної адміністрації Одеської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –спільного українсько-індійського підприємства “Кораса” про скасування розпорядження Біляївської районної адміністрації Одеської області від 22 грудня 2003 року №832/2003 позов задоволено у повному обсязі та розпорядження Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 22 грудня 2003 року №832/2003 “Про передачу земельної ділянки в короткострокову оренду терміном на 5 років спільному українсько-індійському підприємству “Кораса” –скасовано. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 року по справі № 22/228-06-4639А постанову господарського суду Одеської області від 19.06.2006 року у справі № 22/228-06-4639А залишено без змін, а апеляційну скаргу спільного українсько–індійського підприємства „Кораса” на зазначену постанову суду - без задоволення.

У зазначеній ухвалі Одеського апеляційного господарського суду встановлено факт, що зазначена у позові земельна ділянка площею 3,500 га розташована в межах міста Теплодар та розпоряджатись нею, відповідно до вимог Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” та Земельного кодексу України (в редакціях, що були чинними на 22.12.2003 року), мала право тільки Теплодарська міська рада.

Отже, прийняте судом рішення від 05.06.2006 року по справі № 9/117-06-3447 про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійним спірного договору оренди було прийнято з інших підстав і документальних доказів, та за участю інших сторін та учасників судового процесу.

Таким чином, судом встановлено, що підставою для укладення договору оренди стало розпорядження Біляївської районної державної адміністрації № 832/2003 від 22.12.2003 року “Про передачу земельної ділянки в короткострокову оренду терміном на 5 років спільному українсько-індійському підприємству “Кораса”, яке на даний час є скасованим.

Слід також зазначити, що пунктом 1 рішення Одеської обласної ради від 13 липня 1996 року №122-XXII „Про встановлення межі селища міського типу Теплодар” передбачено встановити зовнішню межу селища міського типу Теплодар по суміжності з Біляївським районом з загальною площею території міста 773,7 гектарів, а пунктом 3 передбачено зменшити площу території Біляївської районної ради народних депутатів на 444,9 га в зв'язку з розробленим Інститутом “Укрземпроект” проектом утворення території та встановлення меж Теплодарської селищної ради.

Також слід звернути увагу на те, що у матеріалах справи наявна постанова Одеського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2006 року у справі №28-6/2-06-100А за позовом спільного українсько-американського підприємства „Інтервіндоус” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Одеської обласної ради про визнання пунктів 1 та 3 рішення Одеської обласної ради від 13 липня 1996 року за №122-ХХІІ „Про встановлення межі селища міського типу Теплодар відповідно до якої постанову господарського суду Одеської області від 25.09.2006 року було скасовано, якою були задоволені позовні вимоги, та у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.07.2007 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2006 року залишено без змін.

Таким чином, можна зробити висновок про знаходження земельної, що орендується СП „Кораса” у межах міста Теплодар.  

Розглядаючи вимоги позивача про визнання недійним спірного договору оренди земельної ділянки слід зазначити, що згідно роз'яснень Вищого господарського суду України №02-5/111 від 12.03.1999 року (з подальшими змінами та доповненнями) “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом і, відповідно, громадянам і юридичним особам забезпечені рівні умови захисту права на землю.

Статтею 13 Закону України „Про оренду землі” встановлено, що договір оренди землі –це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно з ст. 4 Закону України „Про оренду землі” орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки –це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для проведення підприємницької та іншої діяльності. Орендарі набувають права на оренду земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Законом України „Про оренду землі”, іншими законами України та договором оренди землі.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, є рішення орендодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено судом, спірний договір оренди укладено на підставі розпорядження Біляївської районної державної адміністрації № 832/2003 від 22.12.2003 року “Про передачу земельної ділянки в короткострокову оренду терміном на 5 років спільному українсько-індійському підприємству “Кораса”, яке було скасовано в судовому порядку і на даний час є нечинним, а відтак зникли законні підстави на яких було укладено спірний договір оренди земельної ділянки.

Також слід зазначити, що ст. 15 Закону України „Про оренду землі” визначає істотні умови щодо договору оренди землі, якими зокрема є об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Під час розгляду справи судом також було встановлено відсутність частини істотних умов передбачених ст. 15 Закону України „Про оренду землі”, зокрема відсутність умов збереження стану об'єкта оренди, існуючих обмежень (обтяження) щодо використання земельної ділянки та визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, що також є підставою для визнання договору недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду справи відповідачами до суду не було доведено зворотне та спростовано позовні вимоги позивача, а тому договір оренди земельної ділянки площею 3, 4916 га від 22.12.2003 року укладений між Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області та спільним українсько-індійським підприємством "Кораса" має бути визнано недійсним.

Щодо вимог позивача про зобов'язання спільного українсько-індійського підприємства "Кораса" оформити належним чином документи на право користування земельною ділянкою площею 3.4916 га, розташованої у м. Теплодар, Одеської області, вул. Степова, 28 з Теплодарською міською радою Одеської області то суд вважає що у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити, оскільки це є правом відповідача та відповідне оформлення здійснюється в порядку передбаченому Законом України „Про оренду землі” та Земельним кодексом України у урахуванням порядку укладання договорів встановленого Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи викладені у судових засіданнях доводи сторін, а також надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що  позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з віднесенням судових витрат на позивача та відповідачів у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно задоволеним вимогам.              

Керуючись ст.ст. 32 – 33, 35, 44, 49, 69, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3, 4916 га від 22.12.2003 року укладений між спільним українсько-індійським підприємством "Кораса" та Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Спільного українсько-індійського підприємства "Кораса" (р/р 26006301001466 в Біляївському відділенні Ощадбанку № 5422, м. Білявка, МФО 388045, код 21079017; Одеська область, м. Теплодар, вул. Комунальна, 4) на користь Теплодарської міської ради Одеської області (код 04527038; Одеська область, м. Теплодар, вул. Піонерна, 7) 21 (двадцять одна) грн. 25 коп. державного мита та 29 (двадцять дев'ять) грн.  50 коп.  витрат на ІТЗ судового процесу.

5. Стягнути з Біляївської районної державної адміністрації Одеської області (Одеська область, м. Білявка, пр. Жовтневої революції, 7) на користь Теплодарської міської ради Одеської області (код 04527038; Одеська область, м. Теплодар, вул. Піонерна, 7) 21 (двадцять одна) грн. 25 коп. державного мита та 29 (двадцять дев'ять) грн.  50 коп.  витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення підписано 07.09.2007 року.

Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя