Постанова

від 16.01.2008 по справі 5/163-07-4107

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5/163-07-4107

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 січня 2008 р.                                                                                    № 5/163-07-4107  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т.Ф.,Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргиСпільного Українсько-Індійського підприємства "Кораса"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 16.10.2007

у справігосподарського суду Одеської області

за позовомТеплодарської міської ради Одеської області

до1.Біляївської районної державної адміністрації Одеської області2.Спільного Українсько-Індійського підприємства "Кораса"

провизнання недійсним договору оренди та зобов'язання вчинити певні дії

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Юзишин І.В.-дов.№ 07/24-05 від 08.01.2008, Панасюк О.Ю.- дов.№07/24-05 від 08.01.2008

від відповідачів:1. не з'явилися, 2.Куліш С.М.-дор.№ 148 від 15.01.2008

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 27.08.2007 господарського суду Одеської області позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,4916 га від 22.12.2003 укладеного між СП УІП "Кораса" та Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області.

В решті частині позовних вимог відмовлено.

Постановою від 16.10.2007 Одеського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Одеської області від 16.10.2007 залишено без змін.

Судові рішення мотивовано тим, що земельна ділянка площею 3,4916 га, на момент укладення спірного договору оренди цієї земельної ділянки між відповідачами, була комунальною власністю територіальної громади міста Теплодара Одеської області і тільки міська рада Теплодара мала право укладати такий договір оренди. Даний договір оренди не відповідає чинному законодавству, так як укладений неналежним орендодавцем, яким є Біляївська райдержадміністрація.

Не погоджуючись з судовими рішеннями Спільно Українсько-Індійське підприємство "Кораса" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми процесуального та матеріального  права, зокрема, ч.2 ст.35, Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 257, 267 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального та матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарським судом встановлено, що СЗАТ „Астарта” та СП „Кораса” уклали договір купівлі-продажу № 15/1 від 26.08.2003, відповідно до якого, СЗАТ „Астарта” передало СП “Кораса” у власність незавершений будівництвом консервний завод, який розташований за адресою: Одеська область, м. Теплодар, вул. Степова, 28.

Відповідно до розпорядження Біляївської районної державної адміністрації Одеської області за № 832/2003 від 22.12.2003 Спільним українсько-індійським підприємством „Кораса” та Біляївською райдержадміністрацією 22.12.2005 укладений договір оренди вищевказаної земельної ділянки площею 3,4916 га, на якій розташований незавершений будівництвом консервний комбінат. Договір оренди від 22.12.2003 зареєстрований в Біляївському районному відділі земельних ресурсів, про що у Книзі записів реєстрації договорів оренди вчинено запис №365 від 29.12.2003 .

Постановою господарського суду Одеської області від 19.06.2006 у адміністративній справі № 22/228-06-4639А за позовом Теплодарської міської Ради Одеської області до Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, 3-я особа - Спільне українсько-індійське підприємство “Кораса” про скасування розпорядження Біляївської районної адміністрації Одеської області від 22.12.2003 за №832/2003, скасовано розпорядження Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 22.12.2003 за № 832/2003 “Про передачу земельної ділянки в короткострокову оренду терміном на 5 років Спільному українсько-індійському підприємству “Кораса”. Постанова набрала чинності.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду з іншої справи, що набрало законної сили є обов'єзковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Рішенням Одеської обласної ради від 13.07.1996 №122-XXII "Про встановлення меж селища міського типу Теплодар" встановлено зовнішню межу селища міського типу Теплодар по суміжності з Біляївським районом загальною площею території міста 773,7 гектарів. Пунктом 3 передбачено зменшити площу території Біляївської районної ради народних депутатів на 444,9 га.

Відповідно до норм цивільного законодавства, угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Статтями 2,4 Закону України “Про оренду землі”  передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим законом та іншими цивільно-правовими актами. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради, в межах повноважень, визначених законом, а орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська державні адміністрації.

За нормами ст.ст. 12, 17 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад і надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності. Таким чином, Земельний кодекс України визначив різні повноваження сільських, селищних, міських рад і місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 та ч.1 ст. 124 названого Кодексу, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Передача в оренду  земельних  ділянок,  що  перебувають  у державній  або  комунальній  власності,  здійснюється  на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу  місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

За ст. 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди з громадянами та юридичними особами, які не можуть мати у власності земельні ділянки відповідно до цього Кодексу.

Отже, як встановлено господарським судом, земельна ділянка площею 3,4916 га, на користування якою укладено спірний договір оренди між Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області і Спільним українсько-індійським підприємством “Кораса” (відповідачами), була комунальною власністю територіальної громади міста Теплодара Одеської області на момент укладення спірного договору оренди відповідачами, тому тільки міська рада Теплодара мала право укладати такий договір оренди.

Укладення спірного договору оренди вказаної земельної ділянки між відповідачами також суперечить ст. 15 Закону України “Про оренду землі”, якою визначені істотні умови договору, зокрема, в частині об'єкта оренди (місце розташування). Місцем розташування об'єкта оренди є місто Теплодар Одеської області.

Відсутність у договорі оренди землі однієї із істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання його недійсним відповідно до закону.

Є правомірним рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу у задоволенні його вимог щодо зобов'язання другого відповідача оформити належним чином документи на право користування земельною ділянкою площею 3,4916 га, розташованою у місті Теплодар, оскільки такого зобов'язання не передбачено чинним законодавством, і це є правом юридичної особи.

Господарським судом правомірно не прийнято до уваги  судове рішення  від 05.06.2006 у справі № 9/117-06-3447 про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійним спірного договору оренди, оскільки, воно прийнято з інших підстав, за участю інших сторін у справі та до прийняття постанови від 19.06.2006 у адміністративній справі № 22/228-06-4639 А.

В силу ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Господарським судом встановлено, що строк позовної давності Теплодарською міською радою не пропущений.  

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що  господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають  чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх  скасування  немає.

На підставі  викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 16.10.2007 Одеського апеляційного господарського суду  зі  справи № 5/163-07-4107 залишити без змін.

Головуючий                                                          В.С. Божок

Судді                                                                         Т.Ф.Костенко

                                                                                               Г.П.Коробенко