Рішення

від 01.08.2022 по справі 369/1498/16

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1498/16

Провадження № 8/369/8/22

РІШЕННЯ

Іменем України

02.08.2022 року м. Київ

Києво-Святошинськийрайонний судКиївської областівскладі: головуючого суддіЯнченкаА.В. за участю секретарясудового засідання Безкоровайної М.Л.,розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуМихайленко СергійАнатолійович провизнання прававласності впорядку спадкування,витребування майназ чужогонезаконного володіннявизнання свідоцтвта договорівкупівлі-продажунедійсним,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року у справі №369/1498/16.

Свою заяву заявник обґрунтовував тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , приватний нотаріус КМНО Михайленко С.А. - про визнання права власності в порядку спадкування та витребування майна з чужого незаконного володіння було відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду було подано апеляційну скаргу, але ухвалою апеляційного суду Київської області від 08 серпня 2017 року було відхилено апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

04 листопада 2019 року постановою Верховного суду касаційну скаргу заявника було залишено без задоволення.

Однією із позовних вимог у вищевказаній цивільній справі була вимога про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 на користь спадкоємців ОСОБА_9 квартири АДРЕСА_1 .

Натомість, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року в справі №752/8820/17 було визнано недійсними результати прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, акти державного виконавця та свідоцтво про право власності на спадкове майно, зокрема квартиру АДРЕСА_1 .

Таким чином, рішення суду від 20 червня 2017 року по цивільній справі №369/1498/16 в частині відмови у задоволенні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння має бути переглянуте за нововиявленими обставинами як прийняте без дослідження доказів та обставин, встановлених в рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року по справі №752/8820/17, тобто наявність істотних обставин, які не могли бути відомі на час розгляду справи та прийняття судом оскаржуваного рішення.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.11.2020 року (суддя Пінкевич Н.С.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович про визнання права власності в порядку спадкування, витребування майна з чужого незаконного володіння визнання свідоцтв та договорів купівлі-продажу недійсним відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 02.09.2021 року ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.11.2020 року скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу від 22.11.2021 року заяву про перегляд судового рішення передано до розгляду судді Янченку А.В.

Заявник та його представник в судове засідання не з`явився, 02.08.2022 року від представника позивача - адвоката Усенка М.М. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та зазначенням того, що заяву підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити.

Інші учасники справи про день і час її розгляду повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку, в судове засідання не з`явились, поважність причин мвоєї неявки суду не повідомили.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення заяви з наступних підстав.

Судом установлено, що рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. про визнання права власності в порядку спадкування, витребування майна з чужого незаконного володіння визнання свідоцтв та договорів купівлі-продажу недійсними- відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження належності спірної квартири- АДРЕСА_1 ОСОБА_9 на момент його смерті.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 08 серпня 2017 року рішення Києво- Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2019 року рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2017 рокута ухвалу апеляційного суду Київської області від 08 серпня 2017 року залишено без змін.

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року у справі №369/1498/19, посилаючись на те, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року в справі №752/8820/17за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Слов`янського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_7 та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка Сергія Анатолійовича про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсними протоколів про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, визнання недійсними актів державного виконавця, визнання недійсним свідоцтва про право власності.

Визнано недійсними прилюдні торги, проведені приватним підприємством «НИВА- В.Ш.» 12 квітня 2010 року з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належало на праві власності ОСОБА_9 ;

Визнано недійсними протоколи №12/10 від 12 квітня 2010 року Приватного підприємства «НИВА-В.ІІІ.» (код ЄДРПОУ 33668915), про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .

Визнано недійними акти державного виконавця відділу державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьку Петренко Л.І. про проведення прилюдних торгів від 13 квітня 2010 року з продажу квартири АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 24 грудня 2015 року, видане ОСОБА_7 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем, яке зареєстроване за № 2934.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року скасовано в частині задоволення позову до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка Сергія Анатолійовича та стягнення з нього судових витрат у розмірі 640,00 грн. та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка Сергія Анатолійовича - відмовлено.

Згідно з ч.1ст.423 ЦПК Українирішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Нововиявлені обставини-це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених ч.2ст.423 ЦПК Українипідстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в ст.ст.424,426 ЦПК України.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п.1 ч. 2ст. 423ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в частині витребування майна із чужого незаконного володіння виходив з того, що позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження належності спірної квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_9 на момент його смерті.

Проте з урахуванням того, що підставою для перегляду справи за нововиявленими обставинами є посилання заявникасаме на рішенняГолосіївського районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року в справі №752/8820/17за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Слов`янського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_7 та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка Сергія Анатолійовича, про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсними протоколів про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, визнання недійсними актів державного виконавця, визнання недійсним свідоцтва про право власності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

До дня смерті ОСОБА_9 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

21.10.2015 р. в Другій київській державній нотаріальній конторі було відкрито спадкову справу №773/2015.

До спадкового майна ОСОБА_9 відноситься квартира АДРЕСА_1 , яка була ним придбана шляхом інвестування коштів у будівництво, а зареєстровано за ним право власності на зазначену квартиру згідно рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2007 року.

Однією із позовних вимог у справі, що переглядається було витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 на користь спадкоємців ОСОБА_9 квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 21 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 р. за № 5 спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов`язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини.

У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК.

Оскільки відповідно до статті 1218ЦК до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від набувача спірного майна, передбачене статтями 387, 388 ЦК, переходить до спадкоємців власника.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 3 ЦК Українизагальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановленихКонституцією Українита законом.

Згідно зіст. 13 Конституції Українидержава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвизначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із ст.ст.12,13 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст.ст. 76-79 ЦПК Українидоказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Також, згідно зіст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зіст. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст.ст. 10-13 ЦПК Українисуд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України.

Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Стаття 13 Конвенції «Право на ефективний засіб юридичного захисту» проголошує, що «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

У розвиток положень цієї статті ЄСПЛ у своїх рішеннях також наголошує на необхідності оцінки ефективності обраного зацікавленою особою способу захисту. Зокрема, у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. У пункті 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) суд зазначає, що засіб захисту, котрий вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Тобто ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Враховуючи обставини справи та те, що відновити своє порушене право спадкування на спірну квартиру заявник позбавлений можливості та скористатись будь-яким іншим способом захисту своїх прав, крім обраного - витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 на користь спадкоємців ОСОБА_9 квартири АДРЕСА_1 , суд вважає, що такий спосіб захист прав не суперечить загальним засадам цивільного законодавства та є єдиним можливим способом відновлення порушеного права позивача.

Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що заявником наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для скасування рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року у справі №369/1498/16 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо витребування ізчужого незаконноговолодіння ОСОБА_6 на користьспадкоємців ОСОБА_9 квартири АДРЕСА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Заявника про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 на користь спадкоємців ОСОБА_9 квартири АДРЕСА_1 .

Зважаючи на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається Заявник як на підставу для задоволення заяви, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, оскільки ґрунтуються на належних, допустимих і достовірних доказах, суд приходить до висновку, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню з ухваленням нового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.4,5,10,12,13,19,76-79,81, 178, 258, 259, 263-265, 423-429 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - задовольнити.

Скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року у справі №369/1498/16 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуМихайленко СергійАнатолійович провизнання прававласності впорядку спадкування,витребування майназ чужогонезаконного володіннявизнання свідоцтвта договорівкупівлі-продажунедійсним в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 на користь спадкоємців ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалити нове рішення.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 та ОСОБА_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП№ НОМЕР_3 - квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 08.08.2022 року.

Суддя А.В. Янченко