Постанова

від 20.07.2022 по справі 910/10334/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2022 р. Справа№ 910/10334/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.07.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 (повний текст додаткового рішення складено та підписано 13.01.2022)

у справі № 910/10334/21 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

2. Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго»

3. Кабінет Міністрів України

про стягнення 80 553 855,83 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» (далі - ТОВ «Солар парк підгородне», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець», відповідач) про стягнення 80 553 855,83 грн, з яких 62401139,14 грн сума основного боргу, 3 395 638,20 грн пені, 4 079 502,06 грн штрафу, 2 528 547,03 грн 3% річних та 8 149 029,40 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 позов задоволено частково.

Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» суми основного боргу у розмірі 62 401 139,13 грн.

Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» пеню у розмірі 1 697 819,10 грн, штраф у розмірі 2 039 751,03 грн, 3% річних у розмірі 2 524 329,72 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 581 757,76 грн та судовий збір у розмірі 173 403,06 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» судовий збір у розмірі 615460,36 грн, сплачений за платіжним дорученням №610 від 24.06.2021.

14.12.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 109670,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 40000,00 грн.

В іншій частині заяви відмовлено.

Частково задовольняючи заяву про стягнення витрат на правову допомогу адвоката суд першої інстанції виходив з того, що сума витрат на правову допомогу адвоката не є обґрунтованою, пропорційною до предмета спору.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що при визначенні суми відшкодування необхідно виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, однак позивачем суду не обґрунтовано дотримання вказаних критеріїв.

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Гарантований покупець» 31.01.2022 звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 у справі №910/10334/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що додаткове рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права, а саме ст.ст. 2, 7, 13, 73, 74, 86, 126, 129, 202, 236, параграф 2-4 Глави 6 Розгляду справи по суті Господарського процесуального кодексу України, а також судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, в тому числі Закону України «Про адвокатуру».

На думку скаржника, судом першої інстанції не враховано, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу не відповідають принципу розумності, є необґрунтованими та явно завищеними.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (колегії суддів) апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 у справі №910/10334/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2022, розгляд справи призначено на 17.02.2022.

Крім того, не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» 15.02.2022 звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 у справі №910/10334/21 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 109 670,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав, що оскаржуване додаткове рішення місцевий судом є необґрунтованим та викладеним з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (колегії суддів) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 у справі №910/10334/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

16.02.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» пропущений строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2022, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2022, об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційні скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2022, розгляд справи призначено на 17.02.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 учасникам справи встановлено строки для подання відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 та заперечення на відзив, розгляд справи відкладено на 15.03.2022.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 ( зі змінами від 14.03.2022) в Україні введено воєнний стан, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

У зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату суду, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10,12 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статтею 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 2, 6 Європейської 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішенням Ради суддів України №9, враховуючи положення Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, розпоряджень Ради оборони міста Києва, судові справи призначені у період з 24.02.2022 по 31.03.2022 були зняті з розгляду.

Разом з тим, головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 розгляд справи призначено на 21.07.2022.

У судове засідання 21.07.2022 з`явилися представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» (позивач) та Державного підприємства «Гарантований покупець» (відповідач).

Представники Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Кабінету Міністрів України у судове засідання 17.02.2022 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлялися належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

У зв`язку із відсутністю фінансування видатків, які передбачені на поштову кореспонденцію у Північному апеляційному господарському суді, ухвала суду від 30.05.2022 надіслана Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг через електронний суд, іншим учасникам справи за офіційними електронними адресами, які наявні в матеріалах справи: третій особі-2 (Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго») за електронною адресою: nec-kanc@ua.tnergy, третій особі-3 (Кабінету Міністрів України) за електронною адресою: 1545@ukc.gov.ua.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники третіх осіб, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників третіх осіб.

Представник позивача у судовому засіданні 21.07.2022 просив задовольнити апеляційну скаргу позивача та відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 у справі №910/10334/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 109 670,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.07.2022 просив задовольнити апеляційну скаргу відповідача та відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 у справі №910/10334/21, ухвалили нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

У відповідності до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст.270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» у заяві просило суд стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» витрати на правничу допомогу у сумі 109 670,00 грн, згідно договору про надання правничої допомоги №38300353 від 20.11.2019 та додаткової угоди від 30.05.2021 №43068454.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Як вже було зазначено вище, рішення суду у справі №910/10334/21 було ухвалено 08.12.2021.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже п`ятиденний строк для подання до суду доказів, що підтверджують розмір та здійснення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, сплинув 13.12.2021.

З матеріалів справи вбачається, що заява про прийняття додаткового рішення надійшла до канцелярії місцевого суду 14.12.2021, що підтверджується штампом Господарського суду міста Києва про отримання вхідної кореспонденції. Однак, відповідно до відомостей з конверту Укрпошти, в якому надійшла вказана заява, вона була відправлена заявником 13.12.2021.

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» вчасно та правомірно звернулося до господарського суду в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з заявою про відшкодування витрат на правову допомогу.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат до матеріалів справи надано наступні докази:

- копію Договору про надання правової допомоги №38300353 від 20.11.2019;

- копію Додаткового договору №43068454 до Договору про надання правової допомоги від 20.11.2019 №38300353;

- копію Акта наданої правової допомоги від 10.12.2021;

- копії платіжних доручень №1229 від 13.12.2021 на суму 25000 грн, №1230 від 13.12.2021 на суму 84670 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 20.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» (клієнт) та адвокатом Погорілцем Р.В. укладено Договір про надання правової допомоги №38300353, відповідно до умов якого одна сторона - адвокат зобов`язується надати професійну правничу (правову) допомогу (здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги) другій стороні - клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 договору формою винагороди за здійснення професійної правничої (правової) допомоги клієнту за цим договором є гонорар. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначити розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), порядок його слати, визначаються сторонами в додатках до цього договору.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що адвокат має право, окрім гонорару, на сплату клієнтом коштів, необхідних для покриття витрат, пов`язаних з виконанням доручення у погодженому сторонами розмірі.

30.05.2021 між сторонами укладено Додатковий договір №43068454 до Договору про надання правової допомоги від 20.11.2019 №38300353, в якому зазначено, що він визначає порядок оплатити гонорару адвоката за надання правової допомоги клієнту у господарській справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення заборгованості.

За погодженням сторін, враховуючи складність справи, кваліфікацію, досвід і завантаженість адвоката, розмір гонорару за надання правової допомоги визначено сторонами:

- за погодинною ставкою у розмірі 2600,00 грн/година, а за участь у судовому засіданні 3000,00 грн за кожне;

- «гонорар успіху», що сплачується після ухвалення судом остаточного рішення у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення заборгованості - у випадку повного чи часткового задоволення позову клієнт додатково сплачує адвокату 25000,00 грн (п. 3 Додаткового договору).

Відповідно до п. 9 Додаткового договору правова допомога вважається наданою адвокатом після підписання акту наданої правової допомоги, який скріплюється підписами сторін.

10.12.2021 між сторонами складено Акт наданої правової допомоги, в якому сторони погодили, що:

1. адвокат надав правову допомогу відповідно до додаткового договору №43068454 від 30.05.2021 до договору про надання правової допомоги від 20.11.2019 №38300353 згідно з розрахунком розміру гонорару адвоката за надання правової допомоги та розрахунком розміру витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, що підлягають відшкодуванню, які додаються. Розмір гонорару за надання правової допомоги визначено сторонами за погодинною тарифною ставкою у розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) грн/година, без ПДВ, а за участь у судових засіданнях - 3000 (три тисячі) грн без ПДВ за кожне.

2. адвокат надав правову допомогу у господарській справі № 910/10334/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 80 553 855,83 грн.

3. детальний опис послуг та кількість часу, яка була витрачена на надання правової допомоги:

- складання позовної заяви про стягнення суми боргу, в тому числі аналіз наданих документів щодо заборгованості Державного підприємства «Гарантований покупець» та формування правової позиції у справі - 10 годин;

- отримання інформації щодо стану справи в суді - 0,2 години;

- ознайомлення з ухвалою про залишення позовної заяви без руху - 0,15 години;

- складання і подання заяви про усунення недоліків до позовної заяви - 0,5 години;

- ознайомлення з ухвалою про відкриття провадження у справі - 0,15 години;

- ознайомлення із відзивом ДП «Гарантований покупець» на позовну заяву ТОВ «СПМ» та складання і подання відповіді на відзив - 4 години;

- складання і подання клопотання про відкладення судового засідання - 0,5 години;

- ознайомлення із запереченнями ДП «Гарантований покупець» на відповідь на відзив -1 година;

- ознайомлення з ухвалою про залучення до участі у справі третіх осіб - 0,15 години;

- складання і подання клопотання про залучення доказів відправки відповіді на відзив та позовної заяви з додатками третім особам у справі -1 година;

- ознайомлення з поясненнями Кабінету Міністрів України щодо позовної заяви - 1 година;

- ознайомлення з поясненнями НКРЕКП щодо позовної заяви - 0,5 години;

- ознайомлення з зустрічною позовною заявою ДП «Гарантований покупець» - 2 години;

- ознайомлення з ухвалою про залишення позовної заяви ДП «Гарантований покупець» без руху - 0,15 години;

- ознайомлення з ухвалою про повернення позовної заяви ДП «Гарантований покупець» без розгляду - 0,15 години;

- ознайомлення з поясненнями НЕК «УКРЕНЕРГО» по суті спору - 0,5 години;

- ознайомлення з відповіддю на пояснення третіх осіб Державного підприємства «Гарантований покупець» - 1,5 години;

- ознайомлення з клопотанням Державного підприємства «Гарантований покупець» про зменшення розміру неустойки, 3% річних, інфляційних втрат - 1 година;

- складання і подання клопотання про виправлення описки - 0,5 години;

- підготовка до всіх судових засідань - 3 години.

Загальна кількість витраченого часу - 27,95 годин.

Розмір гонорару за надані послуги, виходячи з кількості витраченого часу - 72 670 грн, без ПДВ.

4. адвокатом була взята участь у наступних судових засіданнях Господарського суду міста Києва у справі №910/10334/21: 12.10.2021, 03.11.2021, 17.11.2021, 08.12.2021. Загальна кількість судових засідань - 4. Розмір гонорару за участь у судових засіданнях становить 12 000,00 грн.

5. гонорар успіху адвоката становить 25 000,00 грн.

6. Загальний розмір гонорару адвоката становить 109 670,00 грн.

Відповідно до платіжних доручень №1229 від 13.12.2021 та №1230 від 13.12.2021 ТОВ «Солар парк підгородне» було сплачено на користь адвоката грошові кошти у сумі 109 670,00 грн.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, понесені позивачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Частиною 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на наведені критерії, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони (відповідача), відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції вважає, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зазначена позиція суду щодо застосування статті 129 Господарського процесуального кодексу України узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, а також у постановах від 07.11.2019 у справі №905/1785/18 та від 18.11.2019 у справі №908/374/19.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано заяву про зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката, яка обґрунтована тим, що визначений позивачем розмір витрат на правову допомогу адвоката є неспіврозмірним з позовом та необґрунтованим. Судом апеляційної інстанції врахована вказана заява відповідача.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що інформація щодо вартості послуг адвокатів, яка розміщена на сайтах юристи-адвокати.лог.юа та dilaw.com.ua, не є підставою для зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката, так як на вказаних сайтах вартість адвокатських послуг вказана гранична мінімальна - «від».

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує, що місцевий господарський суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на послуги адвоката, обґрунтовано вказав, що відшкодування таких видів наданих адвокатом послуги як знайомлення з ухвалою про залишення позовної заяви без руху (0,15 години), складання і подання заяви про усунення недоліків до позовної заяви (0,5 години) та складання і подання клопотання про виправлення описки (0,5 години) не можуть бути покладені на відповідача, оскільки були понесені позивачем виключно у зв`язку з обставинами, за які відповідав безпосередньо адвокат, а саме у зв`язку з неправильним оформленням адвокатом документів до позовної заяви та неправильним здійсненням розрахунку позовних вимог.

Заявлену до відшкодування вартість послуг адвоката за кожне судове засідання по 3000,00 грн, а всього 12 000,00 грн, суд апеляційної інстанції вважає неспівмірною та такою, що не відповідає обсягу необхідних та наданих адвокатських послуг, оскільки за даними протоколів чотирьох судових засідань, які проводились під час розгляду справи місцевим судом, тривалість судових засідань, в яких брав участь представник позивача не перевищує 10 хвилин кожне.

Крім того, колегія суддів вважає, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, оскільки наявна стала практика Верховного Суду у подібних правовідносинах. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Враховуючи наведене, з огляду на складність справи, необхідний обсяг адвокатських послуг та витрат часу адвоката, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу, стосовно якої подано заяву про розподіл, не відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про покладення на відповідача відшкодування позивачу 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на усе вищезазначене, суд вважає необґрунтованими доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача.

Доводи апеляційної скарги ДП «Гарантований покупець» зводяться до того, що в задоволенні заяви про розподіл судових витрат слід відмовити повністю. Проте, скаржник не враховує, що в даному випадку, місцевим господарським судом і так було зменшено розмір витрат на правничу допомогу, що кореспондується, із складністю справи, реальністю вказаних витрат, обґрунтованістю та пропорційністю до предмета спору, тощо. Повна відмова у задоволенні заяви про розподіл судових витрат спричинила б порушення основних засад господарського судочинства, одним із яких є - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення (п. 12 ч. 3 статті 2 ГПК України).

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від12.01.2022 у справі №910/10334/21.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржникам вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного додаткового рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційних скаргах обставин.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному додатковому рішенні. Господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому в задоволенні апеляційних скарг Державного підприємства «Гарантований покупець» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» слід відмовити, а оскаржуване додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 232-241, 244, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 у справі №910/10334/21 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 у справі №910/10334/21 залишити без задоволення

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 року у справі № 910/10334/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 29.07.2022.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала