Постанова

від 14.09.2022 по справі 910/10334/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/10334/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кібенко О.Р.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.)

від 17.02.2022

у справі №910/10334/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар парк підгородне"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", Кабінет Міністрів України

про стягнення 80 553 855,83 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Погорілець Р.В.

відповідача - Онищенко О.А.

третіх осіб - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар парк підгородне" (далі - ТОВ "Солар парк підгородне") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець") про стягнення 80 553 855,83 грн, з яких 62 401 139,14 грн сума основного боргу, 3 395 638,20 грн пені, 4 079 502,06 грн штрафу, 2 528 547,03 грн 3% річних та 8 149 029,40 грн інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) та норм Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом не у повному обсязі оплатив у встановлені строки придбану електричну енергію, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 62 104 139,14 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 395 638,20 грн пені, 4 079 502,06 грн штрафу, 2 528 547,03 грн 3% річних та 8 149 029,40 грн інфляційних втрат.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з ДП "Гарантований покупець" суми основного боргу у розмірі 62 401 139,13 грн. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Солар парк підгородне" пеню у розмірі 1 697 819,10 грн, штраф у розмірі 2 039 751,03 грн, 3% річних у розмірі 2 524 329,72 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 581 757,76 грн. В іншій частині позову відмовлено. Повернуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Солар парк підгородне" судовий збір у розмірі 615 460,36 грн, сплачений за платіжним дорученням №610 від 24.06.2021.

2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду у відповідача існувала заборгованість за договором №9982/02 від 18.11.2013 на загальну суму 62 401 139,13 грн, яка була погашена відповідачем під час розгляду справи Господарським судом міста Києва. Судом встановлено, що вимоги ТОВ "Солар парк підгородне" в частині стягнення з ДП "Гарантований покупець" суми основного боргу у розмірі 0,01 грн не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи прострочення виконання відповідачем свої зобов`язань, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими у перерахованому судом розмірі.

Водночас, враховуючи всі фактичні обставини справи та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, суд першої інстанції вважає, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу на 50%, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня на суму 1 697 819,10 грн та штраф на суму 2 039 751,03 грн.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі №910/10334/21 скасовано в частині стягнення з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Солар парк підгородне" 1 697 819,10 грн - пені, 2 039 751,03 грн - штрафу. В цій частині прийнято нове рішення, яким стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Солар парк підгородне" 3 395 638,20 грн - пені, 4 079 502,06 грн - штрафу. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі №910/10334/21 - залишено без змін.

2.4. Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду стосовно часткового задоволення клопотання про зменшення пені та штрафу, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (пені, штрафу), оскільки відповідачем не надано належного обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру пені та штрафу і відповідних доказів.

Наведені відповідачем доводи в обґрунтування підстав зменшення пені та штрафу - не є підставами для застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та частини першої статті 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, оскільки відсутність у позивача збитків жодним чином не обґрунтовують прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань за договором №9982/02 від 18.11.2013.

При цьому, суд апеляційної інстанції врахував, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов зобов`язань за будь-яких обставин, а виконання умов договору не ставиться у залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, або відсутністю у боржника прибутку або коштів на рахунках.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 у справі №910/10334/21, Державне підприємство "Гарантований покупець" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в частині прийнятого нового рішення про стягнення пені та штрафу в повному розмірі скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

3.2. Підставою касаційного оскарження Державне підприємство "Гарантований покупець" визначило пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Державне підприємство "Гарантований покупець" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20, від 24.02.2022 у справі №924/633/20, від 24.02.2021 у справі №902/538/18, від 14.09.2021 у справі №910/7256/20, від 19.08.2021 у справі №910/11889/20 (щодо застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та частини першої статті 233 Господарського кодексу України).

3.5. Згідно із пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.6. Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 74, 86 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах.

3.7. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Солар парк підгородне" проти вимог останньої заперечує з підстав, викладених у ньому та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

3.8. Кабінет Міністрів України у відзиві на касаційну скаргу просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні повністю, з підстав, викладених у ньому.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар парк підгородне" (ВАД) 18.11.2013 укладено договір №9982/02, відповідно до умов якого ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору (далі - договір №9982/02 від 18.11.2013).

З моменту підписання договору №9982/02 від 18.11.2013 до нього неодноразово вносились зміни, зокрема, 30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ), Державним підприємством "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар парк підгородне" (виробник за "зеленим" тарифом) з метою реалізації вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" в частині правонаступництва гарантованого покупця за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом між ДПЕ та виробником електричної енергії, укладено додаткову угоду №349/01 до договору №9982/02 від 18.11.2013 про заміну сторони зобов`язання.

Сторони дійшли згоди в преамбулі договору №9982/02 слова Державне підприємство "Енергоринок" (далі - ДПЕ), що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 №579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах" замінити на слова "Державне підприємство "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець), що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця" та замінити статті 1-10 договору статтями 1-8 в новій редакції.

За пунктом 10 додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019 до договору №9982/02 від 18.11.2013, дана додаткова угода набуває чинності з 01.07.2019.

Відповідно до пункту 1.1 договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641.

У пункті 2.2 договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства виробника за "зеленим" тарифом в балансуючій групі виробників за "зеленим" тарифом.

Відповідно до пункту 2.3 договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючи одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Згідно з пунктом 2.5 договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП, для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

Відповідно до пункту 3.1 договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 1 Порядку.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом з урахуванням ПДВ (пункт 3.2 договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019).

Згідно з пунктом 3.3 договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Відповідно до пункту 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів (пункт 10.4 Порядку).

Відповідно до пункту 4.1 договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) виробник за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.

Згідно з пунктом 4.5 договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) гарантований покупець зобов`язаний: 1) купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; 2) у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за "зеленим" тарифом електричну енергію; 3) нараховувати розмір відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії виробнику за "зеленим" тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.

Відповідно до пункту 4.6 договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня у розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до Порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом.

За період із 01.03.2020 по 31.12.2020 на умовах договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) позивачем було вироблено та відпущено відповідачу електричну енергію на загальну суму 145 788 773,74 грн.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор) постановою №902 від 29.04.2020 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством "Гарантований покупець" у березні 2020 року.

Постановою №995 від 27.05.2020 - у квітні 2020 року.

Постановою №1211 від 24.06.2020 - у травні 2020 року.

Постановою №1435 від 22.07.2020 - у червні 2020 року.

Постановою №1600 від 19.08.2020 у липні 2020 року.

Постановою №1740 від 23.09.2020 у серпні 2020 року.

Постановою №1937 від 21.10.2020 - у вересні 2020 року.

Постановою №2138 від 20.11.2020 у жовтні 2020 року.

Постановою №2682 від 23.12.2020 у листопаді 2020 року.

Постановою №142 від 03.02.2021 - у грудні 2020 року.

На виконання умов договору №9983/02 від 18.11.2013 відповідачем були здійснені часткові оплати електроенергії, поставленої у спірний період.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов`язання по оплаті електричної енергії за договором №9982/02 від 18.11.2013, в зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 62 401 139,14 грн - сума основного боргу, 3 395 638,20 грн - пені, 4 079 502,06 грн - штрафу, 2 528 547,03 грн - 3% річних та 8 149 029,40 грн - інфляційних втрат.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Предметом оскарження в суді касаційної інстанції є рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції в частині розгляду клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу.

5.3. Відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

5.4. Згідно із статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

5.5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем подано клопотання про зменшення до 1 грн сум неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача.

Вказане клопотання обґрунтовано неспіврозмірністю та/або відсутністю збитків у Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар парк підгородне"; відсутністю доказів, що свідчили б про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності для кредитора; значним розміром неустойки; скрутним фінансовим станом боржника; значною кількістю фінансових зобов`язань боржника перед третіми особами; систематичним нездійсненням НЕК "Укренерго" оплат Державному підприємству "Гарантований покупець" та вжиттям останнім заходів для виконання зобов`язань перед позивачем за первісним позовом; неприбутковістю діяльності Державного підприємства "Гарантований покупець".

Місцевий господарський суд, надаючи оцінку доводам заявника в сукупності з визначеними положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" та Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №641, статусом та особливостями діяльності ДП "Гарантований покупець" в сфері функціонування ринку електричної енергії, дійшов висновку про доведення належним чином заявником наявності сукупності обставин, пов`язаних з перебігом спірних правовідносин, що вказують на існування виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій, а саме:

- визначення єдиним напрямком діяльності ДП "Гарантований покупець" - виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії;

- встановлення положеннями статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" безумовного зобов`язання ДП "Гарантований покупець" купувати весь обсяг відпущеної виробниками електричної енергії, загальна кількість яких станом на дату розгляду даної справи відповідно до Реєстру виробників за "зеленим" тарифом близько однієї тисячі;

- неможливість забезпечення виконання зобов`язань з оплати електричної енергії за "зеленим" тарифом, придбаної гарантованим покупцем у виробників, в інший спосіб ніж шляхом додержання механізму, встановленого наведеними Законом та Порядком (отримання коштів від подальшого продажу такої електроенергії на користь ПАТ "НЕК "Укренерго");

- позивачем не надано доказів, які б підтверджували наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар парк підгородне" збитків саме у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов`язання за договором, в той час як прострочення грошових зобов`язань Державним підприємством "Гарантований покупець" компенсується за рахунок стягнення 3% річних та інфляційних втрат;

- сплати відповідачем суми основного боргу у повному обсязі під час розгляду судом справи №910/10334/21.

Натомість суд апеляційної інстанції виходив лише з того, що розмір присудженої до стягнення ним пені та штрафу не підлягає зменшенню, оскільки не перевищує суму боргу відповідача, а також відсутність у позивача збитків жодним чином не обґрунтовують прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань.

5.6. Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 20.10.2021 у справі №910/8396/20, від 14.09.2021 у справі № 910/7256/20, від 19.08.2021 у справі №910/11889/20 у подібних правовідносинах за участю ДП "Гарантований покупець" в якості відповідача, які враховуються в силу приписів частини четвертої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

ВІдповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5.7. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, місцевий господарський суд відповідно до статей 74, 86 Господарського процесуального кодексу України належним чином оцінив доводи відповідача про можливість зменшення пені та штрафу та подані на їх обґрунтування докази, і з достатньою повнотою навів у тексті судового рішення мотиви зменшення розміру штрафних санкцій заявлених до стягнення на 50 %.

Разом з тим суд апеляційної інстанції, скасовуючи в оскаржуваній частині рішення місцевого господарського суду не спростував його доводів стосовно зменшення пені та штрафу, а також не обґрунтував підстави скасування рішення місцевого господарського суду.

За огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції у задоволеній частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафу підлягає скасуванню, а судове рішення місцевого господарського суду у цій частині слід залишити в силі.

5.8. Що стосується доводів касаційної скарги відносно відсутності висновку щодо застосування статей 74, 86 Господарського процесуального кодексу України стосовно наявності підстав для звільнення від доказування (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України) та оцінки доказів (стаття 86 цього ж Кодексу) у подібних правовідносинах, то Верховним Судом висловлено свою позицію у постанові від 20.10.2021 у справі 910/8396/20.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

6.2. Згідно зі статтею 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

6.3. Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону, Верховний Суд відповідно до статті 312 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову про стягнення з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Солар парк підгорне" 3 395 638,20 грн пені та 4 079 509,06 грн штрафу, а рішення суду першої інстанції у цій частині залишити в силі.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, то судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 236, 240, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 у справі №910/10334/21 в частині стягнення з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Солар парк підгорне" 3 395 638,20 грн пені та 4 079 509,06 грн штрафу скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 в цій частині залишити в силі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар парк підгородне" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, шосе Донецьке, 186; ідентифікаційний код: 38300353) на користь Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, код 43068454) 112 127 (сто дванадцять тисяч сто двадцять сім) грн 10 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кібенко