Рішення

від 19.07.2022 по справі 909/800/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.07.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/800/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Л. М. Неверовської, секретаря судового засідання Л. Я. Андріїв, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Івано-Франківської міської ради,

до відповідача Приватного підприємства "Волекс ІФ"

про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати у сумі 123671,23грн,

за участі представників:

від позивача: Буджак Віктор Миколайович,

від відповідача: Борис Людмила Дмитрівна,

встановив: Івано-Франківська міська рада звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "Волекс ІФ" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати у сумі 123671, 23 грн.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів №1042/11.1-03/14в від 13.08.2021 (вх.№13748/21 від 16.08.21), в якому просив суд витребувати у Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 1,1447 га у м. Івано-Франківську, по вул. Ребета, 2 А, кадастровий номер 2610100000:20:006:0142 за 2020 рік.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2021 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі та здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідні строки для подачі сторонами відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив; запропоновано сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали; клопотання позивача про витребування доказів №1042/11.1-03/14в від 13.08.2021 (вх.№13748/21 від 16.08.21) задоволено, зобов`язано Відділ у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (вул. Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 39767437) надати суду витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 1,1447 га у м. Івано-Франківську, по вул. Ребета, 2 А, кадастровий номер 2610100000:20:006:0142 за 2020 рік або повідомити суду про неможливість подання витребуваних судом доказів (ухвала про відкриття провадження у справі від 25.08.2021).

20.09.2021 від Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, на виконання ухвали від 25.08.2021, до суду надійшло повідомлення по справі вих.№ 219/406-21-0.6 від 13.09.2021.

28.09.2021 від Приватного підприємства "Волекс ІФ" до суду надійшов відзив на позовну заяву про стягнення безпідставно збережених коштів від 27.09.2021 (вх. №15128/21).

Ухвалою від 04.10.2021, суд постановив перейти до розгляду справи № 909/800/21 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначив підготовче засідання.

25.11.2021 в судовому засіданні Приватним підприємством "ВОЛЕКС-ІФ" подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи від 24.11.2021 (вх.№18806/21). Судом долучено подані документи до матеріалів справи.

13.12.2021 в судовому засіданні Івано-Франківською міською радою подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи від 13.12.2021 (вх.№19984/21). Судом долучено подані документи до матеріалів справи.

15.12.2021 від Приватного підприємства "ВОЛЕКС-ІФ" до суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи від 14.12.2021 (вх.№ 20182/21). Судом долучено подані документи до матеріалів справи.

17.01.2022 від Приватного підприємства "ВОЛЕКС-ІФ" до суду надійшло клопотання, в якому просить суд долучити документи до матеріалів справи та відмовити в задоволенні позову від 14.01.2022 (вх.№736/22). Судом долучено подані документи до матеріалів справи.

24.05.2022 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи від 17.05.2022 (вх.№6079/22). Судом долучено подані документи до матеріалів справи.

В судовому засіданні 24.05.2022 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті.

06.07.2022 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 04.07.2022 (вх.№8343/22).

06.07.2022 від Приватного підприємства "ВОЛЕКС-ІФ" до суду надійшло клопотання про продовження строку на подання доказів від 04.07.2022 (вх.№8363/22).

06.07.2022 від Івано-Франківської міської ради до суду надійшли додаткові пояснення вих.№ 507/11.-03/14в від 06.07.2022 (вх.№8364/22).

В судовому засіданні 20.07.2022 представником Приватного підприємства "ВОЛЕКС-ІФ" суду надано письмові пояснення по справі від 18.07.2022 (вх.№9012/22).

В судовому засіданні 20.07.2022, суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Волекс ІФ" про встановлення додаткового строку для подання доказів щодо договірних відносин між сторонами.

20.07.2022 розгляд справи по суті завершено, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно без укладення договору оренди земельної ділянки користувався земельною ділянкою площею 1,1447 га у м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 2 А , кадастровий номер 2610100000:20:006:0142, що призвело до недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати за фактичне користування землею в сумі 123671,23 грн за період з 26.03.2019 по 31.12.2020.

У додаткових поясненнях вих.№507/11.-03/14в від 06.07.2022 (вх.№8364/22) представником позивача наведено уточнений розрахунок розміру безпідставно збережених коштів за період з 26.03.2019 по 24.02.2020 в сумі 72567,84 грн. При визначенні суми безпідставно збережених коштів враховано, що Олексин Володимир Іванович декларував плату за землю за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2610100000:20:006:0142 за період з 26.03.2019 по 31.12.2019 у розмірі - 129984,83 грн, за період з 01.01.2020 по 24.02.2020 у розмірі - 28140,26 грн за 2020 рік. Відповідно сума безпідставно збережених коштів була зменшена у розрахунку на розмір задекларованих Олексином В.І. платежів.

Позиція відповідача.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав, наведених у відиві на позов.

У відзиві зазначає про те, що 16.02.2011 між Івано-Франківською міською радою та фізичною особою-підприємцем Олексин Володимиром Івановичем було укладено договір оренди землі № 52. Рішенням 6 сесії Івано-Франківської міської ради 7 демократичного скликання від 08.07.2016, №220-6 фізичній особі-підприємцю Олексину Володимиру Івановичу поновлено термін оренди земельної ділянки, згідно додатку 7 (п.8 додатку 7), а саме на 10 років. Пунктом 46 даного рішення встановлено термін дії договорів оренди землі від дати прийняття рішення сесії міської ради про передачу в оренду, поновлення термінів оренди земельних ділянок. Згідно вказаного рішення міська рада вирішила: "Встановити, що з дня закінчення дії договору оренди земельної ділянки і до дня державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі орендар сплачує орендну плату згідно договору оренди термін дії якого поновлюється". Таким чином, договір оренди землі № 52 від 16.02.2011 не припинив свою дію, термін оренди спірної земельної ділянки був поновлений орендодавцем на 10 років.

Зазначає про те, що з огляду на положення ч. 1 ст. 377 ЦК України, ч. 1,2 ст. 120 ЗК України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі", станом на момент набуття права власності на об`єкти нерухомого майна адміністративно-виробничих будівель заводу залізобетонних виробів, що знаходяться по вулиці Ребета Л. буд. 2А в м. Івано-Франківську до Приватного підприємства "Волекс ІФ" перейшло право користування земельною ділянкою, в частині на якій розміщені будівлі, споруди, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача - фізичної особи-підприємця Олексина В.І . Позиція позивача, що договір між фізичною особою-підприємцем Олексин В.І. та Івано-Франківською міською радою припинився у 2017 році оскільки, на його думку, рішенням Івано-Франківської міської ради № 71-37 від 25.02.2020 п.8 додатку 7 до рішення 6 сесії міської ради від 08.07.2016 р № 220-6 був скасований, не відповідає дійсності, так як Івано-Франківською міською радою не приймалося жодних рішень щодо скасування вищезгаданого п.8 додатку 7.

Також зазначає про те, що Приватним підприємством "Волекс ІФ" з моменту укладення з позивачем договору оренди землі від 25.02.2020, здійснено оплату за користування земельною ділянкою в повному обсязі в розмірі 346194 грн, що підтверджується випискою з поточного рахунку відповідача за період з 01.01.2021 по 15.09.2021, копіями платіжних доручень про сплату орендної плати за землю згідно договору та довідкою про розрахунок орендної плати за земельну ділянку № 18 від 08.06.2021.

У клопотанні від 14.01.2022 (вх.№736/22 від 17.01.2022) зазначає про те, що Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 01.11.2019 викликає сумніви оскільки не охоплює період стягнення коштів, а також дані цього Витягу суперечать іншим доказам по справі, а саме: даний Витяг містить завищений розмір локальних показників, таких як земельна ділянка примикає до вулиць без твердого покриття (1,00), земельна ділянка не забезпечена центральним водопостачанням (1,00), земельна ділянка не забезпечена каналізацією (1,00), централізованим теплопостачанням (1,00), земельна ділянка не забезпечена централізованим газопостачанням (1,00), земельна ділянка розташована в зоні залягання ґрунтових вод менше 3 м (1,00). Невідповідність вказаних показників впливає на розрахунок та свідчить про не вірність такого розрахунку.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Положення про Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 11.12.2020 №311-2, Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради в редакції 07.06.2019 р. №141-26, інспектором з самоврядною контролю за використанням та охороною земель управління самоврядного контролю Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, 19.04.2021 проведено обстеження земельної ділянки за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 2 А , кадастровий номер 2610100000:20:006:0142 на предмет дотримання вимог земельного законодавства - наявності правовстановлюючих документів.

Повідомлення №238/34.3-02/18в від 08.04.202 про проведення обстеження земельної ділянки у період з 19.04 2021 по 29.04.2021 надсилалось відповідачу 08.04.2021.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки №372 від 19.04.2021 обстеження земельної ділянки кадастровий номер: 2610100000:20:006:0142 за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 2 А .

Вказаним актом встановлено, що земельна ділянка використовується для обслуговування адміністративно-виробничих будівель заводу залізобетонних виробів Приватним підприємством "Волекс ІФ" та фізичною особою-підприємцем Олексин Володимиром Івановичем .

Відповідно до інформації Державної податкової служби України Головне управління ДПС в Івано-Франківській області листом від 23.04.2021 № 4530/5/09-19-04-27, повідомило, що Приватне підприємство "Волекс ІФ" за користування земельною ділянкою площею 1,1447 га протягом 2018-2020 років не декларував сплату.

Відповідач зі складеним актом обстеження земельної ділянки №372 від 19.04.2021 не погодився, про що зазначено в акті. Зокрема, вказав, що договір оренди землі від 16.02.2011 №52 є діючим до 14.04.2021, також вказав на те, що не взяті до уваги недоліки земельної ділянки: земельна ділянка не забезпечена тепломережами, розташована в зоні залягання ґрунтовках вид >3 м, примикає до вулиці без твердого покриття, не забезпечена каналізацією.

Позивачем надсилалась на адресу відповідача претензія №1771/01-18/19 від 18.06.2021 з пропозицією добровільно сплатити суму безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності на території м.Івано-Франківська за період з 26.03.2019 по 31.12.2020 в сумі 123671,23 грн. Відповідачем відповідь на дану претензію не надавалась.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер довідки 251399124 від 06.04.2021) власником адміністративно-виробничих будівель заводу залізобетонних виробів в м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 2 А (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1778933026101) є Приватне підприємство "Волекс ІФ". Підстава виникнення права власності - акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 15.03.2019, між Олексин Володимиром Івановичем та Приватним підприємством "Волекс ІФ"; договір купівлі-продажу, серія та номер: Д-1, виданий 03.01.2007, видавник Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Угрин Л.А.; рішення власника Приватного підприємства "Волекс ІФ", серія та номер: 2, виданий 15.03.2019, видавник: Приватне підприємство "Волекс ІФ". Дата державної реєстрації нерухомого майна - 26.03.2019.

Згідно відомостей з ЄДРЮОФОПГФ, керівником Приватного підприємства "Волекс ІФ" є Олексин Володимир Іванович .

Як вбачається з матеріалів справи, Олексин Володимир Іванович був власником зазначеного нерухомого майна з 03.01.2007 до 25.03.2019 та використовував його як підприємець.

На підставі договору оренди землі №52 від 16.02.2011, зареєстрованого у Івано-Франківській регіональній філії центру ДЗК при Держкомземі України 12.05.2011 за №261010004000109, земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:20:006:0142 передавалася в оренду підприємцю Олексину В.І. на 3 роки.

Згідно п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,1447 га. Згідно п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2966493,90 грн. Договір оренди землі № 52 від 16.02.2011 зареєстрований у Івано-Франківській регіональній філії центру ДЗК при Держкомземі України 12.05.2011 за №261010004000109 і є чинним до 12.05.2014.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 (справа №909/1086/16) залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2017 встановлено, що строк дії договору оренди землі № 52 від 16.02.2011 укладений з фізичною особою-підприємцем Олексин В.І. не припинявся на підставі ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, з огляду на обставини встановлені вказаними судовими рішеннями, договір оренди землі було продовжено на той самий строк - до 13.05.2017.

Згідно Рішення 6 сесії Івано-Франківської міської ради № 220-6 від 08.07.2016, п.8 додатку №7 фізичній особі-підприємцю Олексину В.І. було продовжено дію договору оренди терміном на 10 років на земельну ділянку площею 1,1447 га по вул. Ребета, 2 А, м. Івано-Франківськ .

Так, у п. 7 вказаного рішення зазначено: Поновити терміни оренди земельних ділянок, згідно додатку 7.

У пункті 45 рішення зазначено: Суб`єктам господарської діяльності, вказаним в додатках 3, 4, 7 до даного рішення, зареєструвати право оренди земельної ділянки у відповідності до чинного законодавства.

Згідно п. 46 рішення: Встановити терміни дії договорів оренди землі від дати прийняття рішення сесії міської ради про передачу в оренду, поновлення термінів оренди земельних ділянок.

Згідно п. 47 рішення: Встановити, що з дня закінчення дії договору оренди земельної ділянки і до дня державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі орендар сплачує орендну плату згідно договору оренди термін дії якого поновлюється.

Відповідно до інформації Державної податкової служби України, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області листом від 23.04.2021 №4586/5/09-19-24-05-16 повідомило, що Олексин В.І. за користування земельною ділянкою площею 1,1447 га задекларував: за 2018 р. - 168841,50 грн; за 2019 р. - 168841,50 грн; за 2020 р. - 168841,50 грн.

Як зазначалося судом, 26.03.2019 власником нерухомого майна, розміщеного на обстежуваній земельній ділянці, стало Приватне підприємство "Волекс ІФ".

Згідно п. 8 рішенням сесії Івано-Франківської міської ради №71-37 від 25.02.2020, вирішено: "припинити за згодою право користування земельними ділянками та надати їх в користування новим власникам майна, яке знаходиться на цих ділянках, згідно додатку (в тому числі, фізичній особі-підприємцю Олексину В.І. )".

Згідно п.32 вказаного рішення: "суб`єктам господарської діяльності, вказаним в додатках 5-9 (в тому числі, Приватному підприємству "Волскс ІФ") до даного рішення зареєструвати право оренди, власності, постійного користування земельної ділянки у відповідності до чинного законодавства".

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вказаного рішення Івано-Франківської міської ради 25.02.2020 між Івано-Франківською міською радою (як орендодавцем) та Приватним підприємством "Волекс ІФ" (як орендарем) укладено договір оренди, згідно умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (11.02 згідно КВЦПЗ), яка знаходиться на вул. Л. Ребета, 2-а , кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:20:006:0142. Цей договір укладено строком на три роки (пункт 8).

Таким чином, з моменту укладення договору оренди та державної реєстрації права оренди (25.02.2020) між сторонами виникли договірні зобов`язання.

Згідно інформації Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (лист 12808/5/09-19-04-27 від 29.1 1.2021р.), в 2021 році Приватне підприємство "Волекс ІФ" задекларувало орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:20:006:0142 за період з 25.02.2020 по 31.12.2021 в сумі 442356,51 грн.

Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 1,1447 га у м. Івано-Франківську, по вул. Ребета, 2 А , кадастровий номер 2610100000:20:006:0142 станом на 2019 рік, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 8357201,75 грн.

Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 1,1447 га у м. Івано-Франківську, по вул. Ребета, 2 А , кадастровий номер 2610100000:20:006:0142 станом на 2020 рік, отриманим від Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (на виконання ухвали суду від 25.08.2021), нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 8357201,75 грн.

Згідно уточненого розрахунку позивача сума безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів за період з 26.03.2019 по 24.02.2020 становить 72567,84 грн. Розрахунок здійснено на підставі Витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 1,1447 га у м. Івано-Франківську, по вул. Ребета, 2 А , кадастровий номер 2610100000:20:006:0142 станом на 2019 рік та 2020 рік.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Приписами частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - Приватне підприємство "Волекс ІФ" є власником нежитлових будівель з 26.03.2019.

При цьому, договір оренди між Івано-Франківською міською радою (як орендодавцем) та Приватним підприємством "Волекс ІФ" (як орендарем) договір оренди укладено 25.02.2020.

Таким чином, з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна до укладення договору оренди та державної реєстрації права оренди, відповідач користувався земельною ділянкою за адресою м. Івано-Франківську, по вул. Ребета, 2 А , кадастровий номер 2610100000:20:006:0142 без достатньої правової підстави.

Доводи відповідача про те, що договір оренди землі № 52 від 16.02.2011, укладений між Івано-Франківською міською радою та фізичною особою-підприємцем Олексин В.І. не припинив свою дію, оскільки термін оренди спірної земельної ділянки був поновлений згідно з рішенням Івано-Франківської міської ради №220-6 від 08.07.2016, п.8 додатку №7, судом спростовуються з огляду на наступне.

Як вже зазначалося судом, рішенням Івано-Франківської міської ради № 220-6 від 08.07.2016, фізичній особі-підприємцю Олексин В.І. продовжено дію договору оренди терміном на 10 років на вул.Ребета, 2 А , площею 1,1447 га.

Цим рішенням (п. 45) зобов`язано суб`єктів господарської діяльності, вказаним в додатках 3, 4, 7 до даного рішення, зареєструвати право оренди земельної ділянки у відповідності до чинного законодавства.

Згідно п. 47 рішення: Встановити, що з дня закінчення дії договору оренди земельної ділянки і до дня державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі орендар сплачує орендну плату згідно договору оренди термін дії якого поновлюється.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, вищенаведене рішення міської ради не було реалізоване фізичною особою-підприємцем Олексин В.І. - договір оренди (додаткова угода) між Івано-Франківською міською радою та фізичною особою-підприємцем Олексин В.І. не укладено, право оренди земельної ділянки ним не зареєстроване, як це було передбачено рішенням Івано-Франківської міської ради від 08.07.2016 № 220-6.

Правовий механізм переходу права на землю, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено в ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті закону, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Між тим, як вбачається із положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції 01.01.2016) встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Доказів реєстрації фізичною особою-підприємцем Олексин В.І. речового права оренди на спірну земельну ділянку у встановленому законодавством порядку, відповідачем суду не надано.

Таким чином, договір оренди землі укладений з фізичною особою-підприємцем Олексин В.І. припинив свою дію 13.05.2017.

Також, безпідставним є посилання відповідача на рішенням сесії Івано-Франківської міської ради №71-37 від 25.02.2020, яким скасовано пункт 8 додатку № 7 рішення 6 сесії Івано-Франківської міської ради від 08.07.2016 №220-6 (згідно якого повинен був укладений договір оренди землі на 10 років з підприємцем Олексином В.І. ) та згідно з яким земельна ділянка передана в оренду на 10 років ПП "Волекс ІФ", оскільки прийняття таких рішень Івано-Франківською міською радою не спростовує законодавчо визначеної необхідності державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Таким чином, з огляду на відсутність державної реєстрації права оренди земельної ділянки фізичною особою-підприємцем Олексин В.І. , суд дійшов до висновку про відсутність договірних відносин Івано-Франківської міської ради з фізичною особою-підприємцем Олексин В.І. після закінчення дії договору оренди землі № 52 від 16.02.2011, та відповідно відсутність переходу права оренди до відповідача - Приватного підприємства "Волекс ІФ" на підставі ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України.

Для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Івано-Франківська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі, а земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч. ч. 3, 4 ст. 79-1 ЗК України).

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч. 9 ст. 79-1 ЗК України).

Земельна ділянка площею 1,1447 га по вул. Ребета, 2 А, у м. Івано-Франківську перебуває у комунальній власності і такій присвоєно кадастровий номер 2610100000:20:006:0142. Таким чином, вказана земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна врегульовано главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1,2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним його отриманням чи збереженням і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (статті 11 Цивільного кодексу України).

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.

З викладеного вбачається, що право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на норми частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.07.2022 у справі 922/246/21.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 21 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). З аналізу вищенаведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Щодо розрахунку суми безпідставно збережених коштів на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

Власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

З огляду на те, що земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору.

Така правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем згідно здійснено нарахування розміру безпідставно збережених коштів за період з 26.03.2019 по 24.02.2020 в сумі 72567,84 грн. Розрахунок розміру безпідставно збережених коштів здійснений на підставі Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2019 рік та станом на 2020 рік, згідно яких нормативна грошова оцінка земельної ділянки за вказані роки становила 8357201,75 грн. Розрахунок здійснений виходячи зі ставки 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

При цьому, суд зазначає про те, що враховуючи позицію ВП ВСУ, наведену у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, відповідач не був позбавлений можливості доводити інший розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (враховуючи непогодження з проведеною оцінкою, яка подана позивачем).

Однак, відповідачем не надано жодних доказів, які б вказували на інший розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, ніж той що визначений у Витягах із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2019 рік та станом на 2020 рік.

Розрахунок суми безпідставно збережених коштів (уточнений) перевірено судом, встановлено його відповідність вимогам законодавства та арифметичну правильність. Отже, розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 1,1447 га у м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 2 А , кадастровий номер 2610100000:20:006:0142 Приватним підприємством "Волекс ІФ" за період з 26.03.2019 по 24.02.2020 становить 72567,84 грн.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Слід зазначити, що 17 жовтня 2019 р. набув чинності Закон України від 20 вересня 2019 р. № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було внесено зміни до ГПК України, зокрема, змінено назву статті 79 цього Кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 р. у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 р. у справі № 917/2101/17). Наведений стандарт доказування також застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23 серпня 2016 р. у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Таким чином, суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Правова позиція аналогічного змісту викладена в постановах Верховного Суду від 24 березня 2021 р. у справі № 914/4/20; від 01 грудня 2020 р. у справі № 904/1103/20.

Тож виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих та досліджених у ході розгляду даної справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв`язок, у відповідності до ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими в частині стягнення 72567,84 грн безпідставно збережених коштів та підлягають задоволенню.

В решті суми заявлених позовних вимог слід відмовити, оскільки позивачем при зверненні до суду з позовом було здійснено нарахування безпідставно збережених коштів за період з 26.03.2019 по 31.12.2020, без врахування того, що 25.02.2020 між сторонами укладено договір оренди та здійснено державну реєстрацію права оренди.

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 77, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Івано-Франківської міської ради до Приватного підприємства "Волекс ІФ" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати у сумі 123671,23 грн - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Волекс ІФ", вул. Ребета, 2 А, м. Івано-Франківськ, 76014 (ідентифікаційний код 42883424) на користь Івано-Франківської міської ради, вул.Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004 (ідентифікаційний код 33644700) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати у сумі 72567 (сімдесят дві тисячі п`ятсот шістдесят сім) грн 84 коп., 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 99 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 51103,39 грн - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.08.2022

Cуддя Л.М. Неверовська