Постанова

від 26.07.2022 по справі 522/3777/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 липня 2022 року

м. Київ

справа № 522/3777/17-ц

провадження № 61-14801св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 3

в інтересах держави в особі Фонду державного майна України,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Івент Менеджмент Груп», товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Буд»,

третя особа - благодійний фонд «Корпорація Монстрів»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргузаступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Одеського апеляційного суду від 11 червня

2021 року у складі колегії суддів: Кназюка О. В., Таварткіладзе О. М.,

Заїкіна А. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся

до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства

з обмеженою відповідальністю «Івент Менеджмент Груп» (далі - ТОВ «Івент Менеджмент Груп») та товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Буд» (далі - ТОВ «Бізнес Буд»), третя особа - благодійний фонд «Корпорація Монстрів», про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовну заяву мотивовано тим, що25 серпня 2005 року Господарський суд м. Києва постановив ухвалу, якою затвердив мирову угоду та припинив провадження у справі № 40/343-50/746 за позовом ТОВ «Авіком» про зобов`язання дочірнього підприємства «Санаторій імені Чувиріна» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі - ДП «Санаторій імені Чувиріна»

ЗАТ «Укрпрофоздоровниця») виконати умови договору купівлі-продажу

від 24 лютого 2005 року № 24/02-05 та про стягнення з приватного підприємства «Сома» (далі - ПП «Сома») 4 343,90 грн.

На підставі вказаної мирової угоди 22 грудня 2005 року комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» (далі - КП «Одеське БТІ») зареєструвало

за ТОВ «Авіком» право власності на нежитлові приміщення загальною площею 4 528,2 кв. м, що належали ДП «Санаторій імені Чувиріна»

ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та знаходилися за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: лікувальний корпус № 1 (літера «А»), спальний корпус № 2 (літера «Б»), їдально-харчовий блок (літера «В»), спальний корпус № 3 (літера «Г»), спальний корпус № 4 (літера «Г1»), клуб

з бібліотекою - корпус № 5 (літера «Е»), прохідна (літера «Ж»), майстерня (літера «З»), вбиральня (літера «К») (далі разом - спірні приміщення), контейнерна (літера «И»).

Згідно із витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно підставою для реєстрації права власності на спірні приміщення за ТОВ «Авіком» була мирова угода, затверджена ухвалою Господарського суду м. Києва

від 25 серпня 2005 року у справі № 40/343-50/746.

19 червня 2007 року на підставі договорів купівлі-продажу ТОВ «Авіком» продало, зокрема:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 115/1000 частин спірних приміщень (літера «Е» - клуб з бібліотекою загальною площею 521,8 кв. м);

ОСОБА_5 і ОСОБА_6 152/1000 частини спірних приміщень

(літера «Ж» - прохідна загальною площею 766,7 кв. м);

ОСОБА_7 і ОСОБА_8 8/1000 частин спірних приміщень

(літера «З» - прохідна загальною площею 37,9 кв. м);

ОСОБА_9 2/1000 частини спірних приміщень (літера «К» - вбиральня загальною площею 7,1 кв. м);

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 283/1000 частини спірних приміщень (літера «Г» - спальний корпус № 3, літера «Г 1» - спальний корпус № 4 загальною площею 1 017,4 кв. м).

08 серпня 2007 року ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 уклали

з ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

ОСОБА_18 , ОСОБА_19 і ОСОБА_20 договір купівлі-продажу, предметом якого є 183/1000 частини спірних приміщень.

10 жовтня 2007 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на підставі договорів купівлі-продажу продали, зокрема:

ОСОБА_21 152/7000 частини спірних приміщень;

ОСОБА_22 152/7000 частини спірних приміщень;

ОСОБА_23 152/7000 частини спірних приміщень;

ОСОБА_24 152/7000 частини спірних приміщень;

ОСОБА_25 152/7000 частини спірних приміщень;

ОСОБА_26 152/7000 частини спірних приміщень.

27 травня 2009 року ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14

та ОСОБА_16 уклали договір дарування з ОСОБА_1 , на підставі якого останній набув право власності на 732/7000 частини спірних приміщень.

27 травня 2009 року ОСОБА_20 , ОСОБА_19 і ОСОБА_18 уклали договір дарування з ОСОБА_2 , на підставі якого останній набув право власності на 549/7000 частин спірних приміщень.

28 травня 2009 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 уклали договір дарування з ОСОБА_1 , на підставі якого останній набув право власності на 8/1000 частин спірних приміщень (літера «З» - майстерня загальною площею 37,9 кв. м).

29 травня 2009 року ОСОБА_23 , ОСОБА_26 уклали договір дарування

з ОСОБА_1 , на підставі якого останній набув право власності

на 304/7000 частини спірних приміщень.

01 червня 2009 року ОСОБА_22 уклала договори дарування

з ОСОБА_1 , на підставі яких останній набув право власності

на 152/7000 частини спірних приміщень та на 152/7000 частини спірних приміщень.

03 червня 2009 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6 уклали договір дарування з ОСОБА_2 , на підставі якого останній набув право власності

на 152/7000 частини спірних приміщень.

03 червня 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір дарування з ОСОБА_2 , на підставі якого останній набув право власності на 115/1000 частин спірних приміщень.

04 червня 2009 року ОСОБА_10 і ОСОБА_13 уклали договір дарування

з ОСОБА_1 , на підставі якого останній набув у власність 50/1000 частин спірних приміщень.

04 червня 2009 року ОСОБА_11 та ОСОБА_12 уклали договір дарування

з ОСОБА_1 , на підставі якого останній набув у власність 50/1000 частин спірних приміщень.

11 червня 2009 року ОСОБА_25 уклала договори дарування

з ОСОБА_2 , на підставі яких останній набув право власності

на 152/7000 частини спірних приміщень та 152/7000 частини спірних приміщень.

02 квітня 2010 року ТОВ «Авіком» уклало договір дарування

з ОСОБА_1 , на підставі якого останній набув право власності

на 437/1000 частин спірних приміщень.

01 листопада 2010 року ОСОБА_1 уклав договір дарування

з ОСОБА_27 , на підставі якого останній набув 154/1000 частини спірних приміщень, які згідно з актом приймання-передачі від 15 листопада 2011 року ОСОБА_27 передав у статутний капітал ТОВ «Бізнес Буд».

04 листопада 2010 року ОСОБА_1 уклав договір дарування

з ОСОБА_27 , на підставі якого останній набув 136/1000 частин спірних приміщень, які згідно з актом приймання-передачі майна від 15 листопада 2011 року ОСОБА_27 передав у статутний капітал

ТОВ «Івент Менджмент Груп».

04 листопада 2010 року ОСОБА_1 уклав договір дарування

з ОСОБА_27 , на підставі якого останній набув 147/1000 частин спірних приміщень, які згідно з актом приймання-передачі майна від 15 листопада 2011 року ОСОБА_27 передав у статутний капітал

ТОВ «Івент Менджмент Груп», що також підтверджує свідоцтво про право власності від 30 квітня 2014 року ІН 21144298.

17 грудня 2010 року ОСОБА_9 уклав договір дарування з ОСОБА_1 , на підставі якого останній набув право власності на 2/1000 частини спірних приміщень (літера «К» - вбиральня загальною площею 7,1 кв. м).

04 листопада 2014 року Господарський суд м. Києва постановив ухвалу

у справі № 40/343-50/746, згідно з якою задовольнив заяву ДП «Санаторій імені Чувиріна» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» від 13 липня 2006 року № 25

і подання Прокуратури м. Києва від 14 грудня 2006 року № 05/1-2504-06 про перегляд справи за нововиявленими обставинами, скасував ухвалу про затвердження мирової угоди від 25 серпня 2005 року, а 18 грудня 2014 року постановив ухвалу, якою залишив позовну заяву у справі № 40/343-50/746 без розгляду. Отже, ухвала господарського суду, яка стала підставою для незаконного відчуження спірних приміщень у власність ТОВ «Авіком», була скасована у судовому порядку.

Заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України вважав, що державною власністю є майно, передане ДП «Санаторій імені Чувиріна»

ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», і його не можна відчужувати без згоди власника, якого представляє Фонд державного майна України. Оскільки Фонд державного майна України не приймав жодних рішень і не надавав дозволів на відчуження спірних приміщень у власність, останні вибули з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Ураховуючи викладене, заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України просив суд:

витребувати на користь Фонду нерухоме майно - частини нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1 , із незаконного володіння, зокрема: ОСОБА_1 - 8/1000 частин (літера «З» - майстерня загальною площею 37,9 кв. м), 50/1000 частин, 50/1000 частин, 732/7000 частин, 152/7000 частин, 152/7000 частин,

304/7000 частин, 2/1000 частин (літера «К» - вбиральня загальною площею 7,1 кв. м); ОСОБА_2 - 549/7000 частин, 152/7000 частин,

152/7000 частин, 152/7000 частин (літера «Ж» - прохідна загальною площею 766,7 кв. м), 115/1000 частин (літера «Е» - клуб з бібліотекою загальною площею 521,8 кв. м); ТОВ «Бізнес Буд» - 154/1000 частин (літера «Б» - спальний корпус № 2 загальною площею 789,4 кв. м); ТОВ «Івент Менджмент Груп» - 147/1000 частин (літера «А» - лікувальний корпус № 1 загальною площею 712,8 кв. м), 136/1000 частин (літера «В» - їдально-харчовий блок загальною площею 661,7 кв. м);

визначити порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно

є підставою для скасування реєстрації права власності на частини нежитлових приміщень: ОСОБА_1 - на 8/1000 частин (літера «З» - майстерня загальною площею 37,9 кв. м), 50/1000 частин, 50/1000 частин, 732/7000 частин, 152/7000 частин, 152/7000 частин, 304/7000 частин,

2/1000 частин (літера «К» - вбиральня загальною площею 7,1 кв. м); ОСОБА_2 - на 549/7000 частин, 152/7000 частин, 152/7000 частин, 152/7000 частин (літера «Ж» - прохідна загальною площею 766,7 кв. м), 115/1000 частин (літера «Е» - клуб з бібліотекою загальною площею

521,8 кв. м); ТОВ «Бізнес Буд» - на 154/1000 частин (літера «Б» - спальний корпус № 2 загальною площею 789,4 кв. м) та ТОВ «Івент Менджмент Груп» - на 136/1000 частин (літера «В» - їдально-харчовий блок загальною площею 661,7 кв. м), 147/1000 частин (літера «А» - лікувальний корпус № 1 загальною площею 712,8 кв. м).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2018 року

у складі судді Бойчука А. Ю. позов заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України задоволено.

Витребувано нерухоме майно - 8/1000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літера «З» - майстерня, загальною площею 37,9 кв. м, з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Фонду державного майна України.

Витребувано нерухоме майно - 50/1000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ,

з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Фонду державного майна України.

Витребувано нерухоме майно - 50/1000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ,

з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Фонду державного майна України.

Витребувано нерухоме майно - 732/7000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ,

з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Фонду державного майна України.

Витребувано нерухоме майно - 152/7000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ,

з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Фонду державного майна України.

Витребувано нерухоме майно - 152/7000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ,

з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Фонду державного майна України.

Витребувано нерухоме майно - 304/7000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ,

з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Фонду державного майна України.

Витребувано нерухоме майно - 549/7000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ,

з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Фонду державного майна України.

Витребувано нерухоме майно - 152/7000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ,

з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Фонду державного майна України.

Витребувано нерухоме майно - 152/7000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ,

з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Фонду державного майна України.

Витребувано нерухоме майно - 152/7000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літера «Ж» - прохідна, загальною площею 766,7 кв. м, з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Фонду державного майна України.

Витребувано нерухоме майно - 115/1000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літера «Е» - клуб з бібліотекою, загальною площею 521,8 кв. м, з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Фонду державного майна України.

Витребувано нерухоме майно - 2/1000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літера «К» - вбиральня, загальною площею 7,1 кв. м, з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Фонду державного майна України.

Витребувано нерухоме майно - 154/1000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літера «Б» - спальний корпус № 2, загальною площею 789,4 кв. м,

з незаконного володіння ТОВ «Бізнес Буд» (код 35302976) на користь Фонду державного майна України.

Витребувано нерухоме майно - 136/1000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літера «В» - їдально-харчовий блок, загальною площею 661,7 кв. м,

з незаконного володіння ТОВ «Івент Менеджмент Груп» (код 33140487)

на користь Фонду державного майна України.

Витребувано нерухоме майно - 147/1000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літера «А» - лікувальний корпус АДРЕСА_2 , загальною площею 712,8 кв. м,

з незаконного володіння ТОВ «Івент Менеджмент Груп» (код 33140487)

на користь Фонду державного майна України.

Визначено порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно

є підставою для скасування реєстрації права власності ОСОБА_1

на 8/1000 частин нежитлових приміщень, а саме: літера «З» - майстерня, загальною площею 37,9 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначено порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно

є підставою для скасування реєстрації права власності ОСОБА_1

на 50/1000 частин нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначено порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно

є підставою для скасування реєстрації права власності ОСОБА_1

на 50/1000 частин нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначено порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно

є підставою для скасування реєстрації права власності ОСОБА_1

на 732/7000 частин нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначено порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно

є підставою для скасування реєстрації права власності ОСОБА_1

на 152/7000 частин нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначено порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно

є підставою для скасування реєстрації права власності ОСОБА_1

на 152/7000 частин нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначено порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно

є підставою для скасування реєстрації права власності ОСОБА_1

на 304/7000 частин нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначено порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно

є підставою для скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 на 549/7000 частин нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначено порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно

є підставою для скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 на 152/7000 частин нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначено порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно

є підставою для скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 на 152/7000 частин нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначено порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно

є підставою для скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 на 152/7000 частин нежитлових приміщень, а саме: літера «З» - майстерня, загальною площею 37,9 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначено порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно

є підставою для скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 на 115/1000 частин нежитлових приміщень, а саме: літера «Е» - клуб

з бібліотекою, загальною площею 521,8 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначено порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно

є підставою для скасування реєстрації права власності ОСОБА_1

на 2/1000 частин нежитлових приміщень, а саме: літера «К» - вбиральня, загальною площею 7,1 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначено порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно

є підставою для скасування реєстрації права власності ТОВ «Бізнес Буд»

(код 35302976) на 154/1000 частин нежитлових приміщень, а саме:

літера «Б» - спальний корпус № 2, загальною площею 789,4 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначено порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно

є підставою для скасування реєстрації права власності

ТОВ «Івент Менеджмент Груп» (код 33140487) на 136/1000 частин нежитлових приміщень, а саме: літера «В» - їдально-харчовий блок, загальною площею 661,7 кв. м, розташованих за адресою:

АДРЕСА_1 .

Визначено порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно

є підставою для скасування реєстрації права власності

ТОВ «Івент Менеджмент Груп» (код 33140487) на 147/1000 частин нежитлових приміщень, а саме: літера «А» - лікувальний корпус № 1, загальною площею 712,8 кв. м, розташованих за адресою:

АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурор належно обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив

із обґрунтованості позовних вимог, оскільки відповідачі неправомірно набули право власності на спірні приміщення.

Справа неодноразово переглядалась судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій

Постановою Одеського апеляційного суду від 08 травня 2019 року апеляційні скарги директора ТОВ «Івент Менджмент Груп» Дуднік Г. А. та представника ТОВ «Бізнес Буд» задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2015 року

у частині задоволення позовних вимог заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ТОВ «Івент Менджмент Груп» та ТОВ «Бізнес Буд» скасовано та у цій частині провадження у справі закрито.

Змінено розподіл судовий витрат.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2015 року

у частині позовних вимог заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 учасники справи

не оскаржували.

Постановою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 08 травня 2019 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що ефективний судовий захист інтересів держави буде можливим за умови розгляду цього спору

в межах однієї справи за правилами цивільного судочинства. Такий розгляд відповідатиме принципу юридичної визначеності, оскільки не допускатиме роз`єднання позовних вимог про витребування спірних приміщень, що

є складовими майна санаторію, залежно від суб`єктного складу учасників спору, а також вплине, зокрема, на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин. Вказане спростовує висновки суду апеляційної інстанції,

а також доводи відзивів на касаційну скаргу про наявність підстав для закриття провадження у справі у частині позовних вимог до юридичних осіб.

Крім того, на думку суду касаційної інстанції, вирішення такого спору

за правилами господарського судочинства у частині позовних вимог

до юридичних осіб, а за правилами цивільного судочинства - у частині позовних вимог до фізичних осіб, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, що випливає, зокрема, зі змісту частини другої статті 160 ЦПК України у редакції, чинній

на час звернення з позовом до суду, оскільки дослідження одного і того

ж предмета та тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 червня 2020 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2018 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_28 на рішення Приморського районного суду

м. Одеси від 17 жовтня 2018 року.

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, апеляційні скарги директора

ТОВ «Івент Менджмент Груп» Дуднік Г. А. та представника ТОВ «Бізнес Буд» задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси

від 17 жовтня 2018 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким

у задоволенні позову заступника керівника Одеської місцевої прокуратури

№ 3 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2017 року у вигляді арешту

на наступне майно:

8/1000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літера «З» - майстерня, загальною площею 37,9 кв. м, які належать ОСОБА_1

50/1000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1

50/1000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1

732/7000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1

152/7000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1

152/7000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1

304/7000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1

549/7000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2

152/7000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2

152/7000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2

152/7000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літера «Ж» - прохідна, загальною площею 766,7 кв. м, які належать ОСОБА_2

115/1000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літера «Е» - клуб

з бібліотекою, загальною площею 521,8 кв. м, які належать

ОСОБА_2

2/1000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літера «К» - вбиральня, загальною площею 7,1 кв. м, які належать ОСОБА_1

154/1000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літера «Б» - спальний корпус № 2, загальною площею 789,4 кв. м, які належать ТОВ «Бізнес Буд» (код 35302976).

136/1000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літера «В» - їдально-харчовий блок, загальною площею 661,7 кв. м, які належать ТОВ «Івент Менеджмент Груп» (код 33140487).

147/1000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літера «А» - лікувальний корпус № 1, загальною площею 712,8 кв. м, які належать ТОВ «Івент Менеджмент Груп» (код 33140487).

Постанова суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ТОВ «Авіком» правомірно набуло право власності на спірне нерухоме майно.

Прокурором не надано доказів незаконності набуття ТОВ «Авіком» права власності на підставі рішення Господарського суду Одеської області

від 02 вересня 2008 року у справі № 31/73-08-3288, що набрало законної сили 13 вересня 2008 року.

Разом із цим, на думку суду апеляційної інстанції, зазначені обставини повністю підтверджуються висновком Верховного Суду, викладеним

у постанові від 29 січня 2020 року за результатами розгляду цивільної справи № 522/9482/15-ц за позовом Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ОСОБА_2 , треті особи: приватне акціонерне товариство Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», ОСОБА_29

та ТОВ «Авіком», про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності, за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України на рішення Приморського районного суду м. Одеси

від 11 серпня 2016 року.

За результатами перегляду у касаційному порядку зазначеної справи касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2016 року у незміненій частині та рішення Апеляційного суду Одеської області від 08 грудня

2016 року залишено без змін.

Колегія суддів Верховного Суду погодилась із висновком суду апеляційної інстанції про те, що прокуратурою не було надано суду доказів належності спірного майна, зокрема, 3/1000 частки нежитлових приміщень контейнерної (літера «И»), загальною площею 13,4 кв. м на АДРЕСА_1 , державі в особі Фонду державного майна України, оскільки зазначені обставини спростовуються рішенням Господарського суду Одеської області від 02 вересня 2008 року, яке набрало законної сили

з 13 вересня 2008 року.

Матеріали справи не містять доказів на спростування цього рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року до Верховного Суду заступник керівника Одеської обласної прокуратури просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалено судове рішення при неправильному застосуванні норм матеріального права, зокрема: статті 41 Конституції України та статей 15, 16, 321, 328, 330, 387

та статті 388 ЦК України, а також застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі

№ 910/16133/16 та від 20 лютого 2019 року у справі № 916/1689/17.

На думку заступника керівника Одеської обласної прокуратури, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що витребування майна санаторію імені Чувиріна із чужого незаконного володіння

не підлягають задоволенню, у зв`язку із тим, що право власності на спірне майно набуто на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, є чинним та не було скасоване, оскільки таке судове рішення не свідчить про правильність виникнення права власності на спірне майно, зокрема,

у ТОВ «Авіком».

Також, вважає безпідставним посилання суду апеляційної інстанції

в обґрунтування своєї позиції на рішення ЄСПЛ у справі «Фонд «Батьківська турбота» проти України», оскільки у цій справі мова йде про Фонд «Батьківська турбота», який позиціонується, як добросовісний набувач майна, який тривалий час мирно володів ним, аж поки держава в особі відповідних органів не звернулась до суду за захистом своїх майнових прав.

Разом із цим, у цьому випадку мова йде про вибуття майна санаторію

із державної власності на підставі судового рішення, прийнятого без залучення до розгляду справи дійсного власника - держави в особі Фонду державного майна України. У зв`язку із цим, на думку заступника керівника Одеської обласної прокуратури, рішення ЄСПЛ у справі «Фонд «Батьківська турбота» проти України» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, що є предметом розгляду у справі № 522/3777/17.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року поновлено заступнику керівника Одеської обласної прокуратури строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 11 червня 2021 року. Відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи

№ 522/3777/17-ц із Приморського районного суду м. Одеси.

У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2022 року справу призначено

до розгляду.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшли відзиви Фонду державного майна України та ТОВ «Інвент Менджмент Груп» на касаційну скаргу у яких зазначено, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.

У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 - ОСОБА_30 , на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про право власності на будівлі санаторію імені Чувиріна від 21 жовтня 2002 року № 021932, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради, об`єкт у цілому, що розташований на АДРЕСА_1 та складається із будівель літ. А, Б, Г, ГІ, Д, Е, Ж, З, И, К, В, загальною площею 4065 кв. м, відображених у технічному паспорті від 15 жовтня 2001 року належало закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» (а. с. 71, т. 1).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25 серпня 2005 року у справі

№ 40/343-50/746 за позовом ТОВ «Авіком» про зобов`язання ДП «Санаторій ім. Чувиріна» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» виконати умови договору купівлі-продажу

від 24 лютого 2005 року № 24/02-05 та стягнення з приватного підприємства «Сома» 4 343,90 грн затверджено мирову угоду та припинено провадження

у справі.

На підставі зазначеної мирової угоди, комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості»

22 грудня 2005 року за ТОВ «Авіком» зареєстровано право власності

на нерухоме майно, яке знаходилось у власності ТП «Санаторій імені Чувиріна», розташоване за адресою: Французький бульвар, № 28/30,

м. Одеса, а саме: лікувальний корпус № 1 (літера А), спальний корпус № 2 (літера Б), їдальня харчовий блок (літера В), спальний корпус № 3 (літера Г), спальний корпус № 4 (літера Г1), клуб з бібліотекою корпус № 5 (літера Е), прохідна (літера Ж), майстерня (літера 3), контейнерна (літера И), вбиральня (літера К), загальною площею 4528,2 кв. м.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04 листопада 2014 року у справі № 40/343-50/746 скасовано ухвалу суду про затвердження мирової угоди

від 25 серпня 2005 року, задоволено заяву державного підприємства «Санаторій імені Чувиріна» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

від 13 липня 2006 року № 25 та подання прокуратури м. Києва від 14 грудня 2006 року № 05/1-2504-06 про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами та продовжено розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18 грудня 2014 року позов

ТОВ «Авіком» про зобов`язання державного підприємства «Санаторій імені Чувиріна» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» виконати умови договору купівлі-продажу від 24 лютого 2005 року № 24/02-05 та стягнення

з приватного підприємства «Сома» коштів залишено без розгляду.

19 червня 2007 року між ТОВ «Авіаком» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є 115/1000 частин нерухомого майна, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1 .

19 червня 2007 року між ТОВ «Авіаком» та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є 152/1000 частин нерухомого майна, розташованого за адресою:

АДРЕСА_3 .

19 червня 2007 року між ТОВ «Авіаком» та ОСОБА_7 і ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є 8/1000 частин нерухомого майна, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1 .

19 червня 2007 року між ТОВ «Авіаком» та ОСОБА_29 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є 3/1000 частин нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

19 червня 2007 року між ТОВ «Авіаком» та ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого

є 283/1000 частин нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

19 червня 2007 року між ТОВ «Авіаком» та ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є 2/1000 частин нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

19 червня 2007 року між ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13

та ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

ОСОБА_18 , ОСОБА_19 і ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є 183/1000 частин нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

10 жовтня 2007 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_6

та ОСОБА_22 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого

є 152/7000 частин нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

10 жовтня 2007 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_25 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є 152/7000 частин нерухомого майна, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1 .

10 жовтня 2007 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_21 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є 152/7000 частин нерухомого майна, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1 .

10 жовтня 2007 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_6

та ОСОБА_24 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого

є 152/7000 частин нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

10 жовтня 2007 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_23 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є 152/7000 частин нерухомого майна, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1 .

10 жовтня 2007 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_26 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є 152/7000 частин нерухомого майна, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1 .

У подальшому відповідно до договору дарування від 28 травня 2009 року

№ 6220 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подарували, а ОСОБА_1 прийняв у дар 8/1000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться

по АДРЕСА_1 .

27 травня 2009 року між ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18

та ОСОБА_2 укладено договір дарування № 6179, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на 549/7000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

29 травня 2009 року між ОСОБА_23 , ОСОБА_26 та ОСОБА_1 укладено договір дарування № 6290, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на 304/7000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться

по АДРЕСА_1 .

01 червня 2009 року між ОСОБА_24 та ОСОБА_1 укладено договір дарування № 6349, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на 152/7000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться

по АДРЕСА_1 .

01 червня 2009 року між ОСОБА_22 та ОСОБА_1 укладено договір дарування № 6353, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на 152/7000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться

по АДРЕСА_1 .

03 червня 2009 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_6

та ОСОБА_2 укладено договір дарування № 6490, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на 152/7000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

03 червня 2009 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4

та ОСОБА_2 укладено договір дарування № 6502, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на 115/1000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

04 червня 2009 року між ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_1 укладено договір дарування № 6569, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на 50/1000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

04 червня 2009 року між ОСОБА_11 ОСОБА_12 , та ОСОБА_1 укладено договір дарування № 6565, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на 50/1000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться

по АДРЕСА_1 .

04 червня 2009 року між ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та ОСОБА_1 укладено договір дарування № 6183, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на 732/7000 частин нежитлових

11 червня 2009 року між ОСОБА_25 та ОСОБА_2 укладено договір дарування № 6800, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на 152/7000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться

по АДРЕСА_1 .

11 червня 2009 року між ОСОБА_21 та ОСОБА_2 укладено договір дарування № 6796, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на 152/7000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться

по АДРЕСА_1 .

02 квітня 2010 року між ТОВ «Авіком» та ОСОБА_1 укладено договір дарування № 3684, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності

на 437/1000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться

по АДРЕСА_1 .

На підставі договору дарування від 01 листопада 2010 року № 11282

ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_27 прийняв у дар 154/1000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться по АДРЕСА_1 . У подальшому за актом приймання-передачі майна

від 15 листопада 2011 року ОСОБА_27 передав у статутний фонд

ТОВ «Бізнес Буд» майно у вигляді 154/1000 частин зазначених нежитлових будівель, що підтверджено свідоцтвом про право власності від 31 травня 2014 року ІН 22419653.

04 листопада 2010 року на підставі договору дарування № 11416

ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_27 прийняв у дар 136/1000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться по АДРЕСА_1 . У подальшому за актом приймання-передачі майна

від 15 листопада 2011 року ОСОБА_27 передав у статутний фонд

ТОВ «Івент Менеджмент Груп» майно у вигляді 136/1000 частин зазначених нежитлових будівель, що підтверджено свідоцтвом про право власності

від 30 квітня 2014 року ІН 21148126.

04 листопада 2010 року на підставі договору дарування № 11415

ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_27 прийняв у дар 147/1000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться по АДРЕСА_1 . У подальшому за актом приймання-передачі майна

від 15 листопада 2011 року ОСОБА_27 передав у статутний фонд

ТОВ «Івент Менеджмент Груп» майно у вигляді 147/1000 частин зазначених нежитлових будівель, що підтверджено свідоцтвом про право власності

від 30 квітня 2014 року ІН 21144298.

17 грудня 2010 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 укладено договір дарування № 13142, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності

на 2/1000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

Право власності на зазначені об`єкти нерухомості зареєстровано

у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Авіком»

є мирова угода, затверджена ухвалою Господарського суду м. Києва

від 25 серпня 2005 року у справі № 40/343-50/746, яка, на час розгляду справи № 522/3777/17-ц судом апеляційної інстанції, скасована.

Згідно із рішенням Господарського суду Одеської області від 02 вересня

2008 року право власності на об`єкти нерухомості на АДРЕСА_1 , а саме на: лікувальний корпус № 1 (літера «А»); спальний корпус № 2 (літера «Б»); їдальня харчовий блок (літера «В»); спальний корпус № 3 (літера «Г»); спальний корпус № 4 (літера «Г1»); клуб з бібліотекою корпус № 5 (літера «Е»); прохідна (літера «Ж»); майстерня (літера «З»); контейнерна (літера «И»); вбиральня (літера «К»), визнано за ТОВ «Авіком».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції

не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Положеннями статті 11 ЦК України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається

на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає

із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права

власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав,

у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності

на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване

у нього.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Разом з цим, згідно зі статтею 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про

що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Оскільки добросовісне набуття у розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. При встановленні наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов`язальний спосіб захисту. У зобов`язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно

у добросовісного набувача. У разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку

з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб,

то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Вирішуючи спори про витребування майна з чужого незаконного володіння судам слід встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема,

чи з волі власника вибуло це майно з його володіння, оскільки саме наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі

№ 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).

Отже, особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що

і є належним способом захисту її порушеного права.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову

та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний

за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна

і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так

і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів

у державних реєстрах.

Положеннями статті 661 ЦК України передбачена відповідальність продавця у разі відсудження товару у покупця.

У разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі

№ 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року

(далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування

та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний

і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як

і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає

за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати

з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку усіх сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Суд першої інстанції, встановив, що право власності на спірне нерухоме майно було зареєстроване за ТОВ «Авіаком» 22 грудня 2005 року на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва

від 25 серпня 2005 року у справі № 40/343-50/746, яка у подальшому була скасована, а ухвалою Господарського суду м. Києва від 18 грудня 2014 року позов ТОВ «Авіком» про зобов`язання ДП «Санаторій імені Чувиріна»

ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» виконати умови договору купівлі-продажу

від 24 лютого 2005 року № 24/02-05 та стягнення з приватного підприємства «Сома» коштів залишено без розгляду.

Таким чином, як встановлено судом, право власності на спірне нерухоме майно було зареєстроване за ТОВ «Авіком» на підставі судового рішення (мирової угоди від 25 серпня 2005 року), яке в подальшому було скасоване,

а тому такі підстави набуття права власності не узгоджуються з положеннями статті 11 ЦК України, а, отже, вони є незаконними.

Правові наслідки набуття ТОВ «Авіаком» права власності на спірні приміщення та реєстрація такого права власності за цим товариством

за рішенням суду, яке було скасовано, втрачають свою силу з часу його набуття та реєстрації.

Оскільки, ТОВ «Авіком» неправомірно набуло право власності на спірне нерухоме майно на підставі скасованого судового рішення, не було його законним власником, та враховуючи вимоги закону про те, що лише власнику майна належить право відчуження власного майна, тому послідуюче відчуження ТОВ «Авіком» спірного майна та перебування його у власності

та користуванні інших осіб є незаконним.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив

із обґрунтованості позовних вимог, оскільки відповідачі неправомірно набули право власності на спірні приміщення, а вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з аналогічними правовими висновками наведеними вище у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі

№ 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).

Задоволення судом першої інстанції позовної вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову

та призводить до ефективного захисту прав власника, що узгоджується

з викладеною вище правовою позицією у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають обставинам справи і ґрунтуються на вимогах закону.

З урахуванням зазначених конкретних обставин у справі, оцінюючи поведінку усіх сторін спору, які володіли майном протягом нетривалого періоду часу, вчиняли дії по відчуженню набутого спірного майна, й тих обставин,

що відповідач ОСОБА_1 , у якого рішенням суду було витребувано спірне майно погодився з обґрунтованістю таких висновків суду першої інстанції, питання про компенсацію вартості витребуваного майна не заявлялось, Верховний Суд не вбачає порушень наведених вище приписів Конвенції,

та вважає, що судом першої інстанції було враховано критерій пропорційності, дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами осіб, у яких витребувано майно, що належало державі та вибуло з її володіння поза

її волею.

Не можна погодитися з висновками суду апеляційної інстанції про правомірність набуття ТОВ «Авіком» права власності на спірні приміщення

з посиланням на указане вище рішення Господарського суду Одеської області від 02 вересня 2008 року у справі № 31/73-08-3288, оскільки визнаючи право власності за ТОВ «Авіком» у 2008 році суд фактично послався

на укладену сторонами та затверджену судом мирову угоду від 25 серпня 2005 року, тобто підтвердив ті ж самі обставини набуття права власності, які у подальшому були визнані незаконними у судовому рішенні Господарського суду м. Києва від 04 листопада 2014 року про скасування мирової угоди.

При цьому Верховний Суд приймає до уваги зазначені у позові та встановлені судом обставини про те, що єдина реєстрація права власності у Державному реєстрі прав власності на спірні приміщення за ТОВ «Авіком» відбулася на підставі указаної мирової угоди від 28 травня 2005 року, яка у подальшому була скасована, і саме ця підстава належності права власності товариству спірного майна на підставі указаної мирової угоди була зазначена

у договорах відчуження спірного майна відповідачам, що не узгоджується

з висновками апеляційного суду про правомірність набуття ТОВ «Авіком» спірного майна, яке фактично ним набувалось від держави в особі

її відповідних органів у 2005 році на підставі скасованої мирової угоди незаконно та фактично було відчужено товариством до 2008 року, тобто

ще до ухвалення господарським судом указаного рішення.

Виходячи із принципу диспозитивності у цивільному процесі,

не є преюдиціними у цій справі обставини, які були встановлені указаним судовим рішенням Господарського суду Одеської області від 02 вересня 2008 року, на які послався апеляційний суд, оскільки указаним судовим рішенням не досліджувались обставини щодо правомірності вибуття спірного майна з державної власності станом на травень 2005 року, на час затвердження мирової угоди, та обставини щодо правомірності реєстрації права власності на це майно на підставі указаної мирової угоди, яка була скасована, й за участю належного власника цього майна в особі відповідних державних органів.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про те, що ТОВ «Авіком» неправомірно набуло право власності на спірні приміщення на підставі судового рішення, яке було скасоване, та в послідуючому незаконно розпорядилось спірним майном, є правильними.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним

і обґрунтованим.

Установивши, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного суду від 11 червня 2021 року скасувати.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2018 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович