Ухвала

від 08.08.2022 по справі 183/3839/22

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/3839/22

№ 1-кп/183/1074/22

08 серпня 2022 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12022131370000669 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецьк Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Сєвєродонецьк Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинувачениху вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

До Новомосковськогоміськрайонного судуДніпропетровської області21.07.2022року надійшовобвинувальний акту кримінальномупровадженні №12022131370000669відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , обвинувачениху вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що справа підсудна Новомосковському міськрайонному суду, пославшись при цьому на ст. 32 КПК України, згідно положень якої кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. Кримінальне правопорушення вчинено в м. Сєвєродлонецьку, Верховним Судом винесено розпорядження № 11/0/9-22 від 18.03.2022 року, яким змінено територіальну підсудність Сєвєродонецького міськрайонного суду Луганської області, визначивши її за Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області, а тому, на думку прокурора, справа підсудна Новомосковському міськрайонному суду Дніпропетровської області.

Тому,вважав занеобхідне призначитикримінальне провадженнядо розгляду,оскільки підставдля закриттяпровадження чиповернення обвинувальногоакту прокурорунемає.Крім того,прокурор заявивклопотання пронеобхідність продовженняобвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,раніше обраногозапобіжного заходуу виглядітримання підвартою на 60 діб, мотивуючи свою позицію тим, ризики, які були враховані судом при обранні їм запобіжного заходу тримання під вартою не змінилися, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинувачених не з`явилося, тому продовження строку тримання під вартою необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.

Захисник ОСОБА_4 заперечувала проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту зазначила, що прокурором була не виконана ст. 290 КПК України, також вказала, що її підзахисні не відмовлялися від ознайомлення з обвинувальним актом, проти задоволення клопотання про продовження строків тримання під вартою заперечувала, мотивуючи свою позицію тим, що її підзахисні не мають наміру переховуватися від суду, мають постійне місце проживання. За таких обставин вважала, що наявні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожен окремо, підтримали свого захисника.

Суд, вислухавши учасників підготовчого судового засідання, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, дійшов до наступних висновків.

Обвинувальний акт, що є предметом даного розгляду, затверджений прокурором Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області, який фактично перебуває в м. Кропивницький, вул. Дарвіна, 34.

Отже, досудове розслідування закінчено у м. Кропивницький, вул. Дарвіна, 34, при цьому скерований до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області всупереч ч.9 ст.615 КПК України.

В судовому засіданні поставлено на розгляд питання щодо наявності підстав для розгляду вказаного обвинувального акту Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області, оскільки суд має обґрунтовані сумніви у визначенні підсудності при скерування до суду матеріалів вказаного кримінального провадження.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що правила територіальної підсудності дотримано, оскільки Верховним Судом винесено розпорядження № 11/0/9-22 від 18.03.2022 року, яким змінено територіальну підсудність Сєвєродонецького міськрайонного суду Луганської області, визначивши її за Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області. А тому, з врахуванням того що місцем скоєння кримінального правопорушення є м. Сєвєродонецьк Луганської області на підставі вимог ст. 32 КПК України дане кримінальне провадження підсудне Новомосковському міськрайонному суду Дніпропетровської області.

Захисник обвинуваченого зазначила, що справа не підсудна Новомосковському міськрайонному суду Дніпропетровської області.

Обвинувачені, кожен окремо, підтримали думку свого захисника.

Так, відповідно до ст.32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. Дія цього абзацу не поширюється на кримінальні провадження, що віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду згідно з правиламистатті 33-1цього Кодексу.

Однак, відповідно до ч. 9 ст. 615 КПК України під час дії воєнного стану обвинувальні акти, скеровуються та розглядаються судами, в межах територіальної юрисдикції яких закінчено досудове розслідування, а в разі неможливості з об`єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - найбільш територіально наближеним до нього судом, що може здійснювати правосуддя, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону Країни «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан.

Таким чином на період дії в Україні воєнного стану ч. 9 ст. 615 КПК України є спеціальною нормою, яка підлягає застосуванню під час визначення підсудності.

Згідно з ч. 1 ст. 34 КПК України, кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо:

1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності.

Відповідно до ст. 315 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Таким чином, суд приходить до переконання, що обвинувальний акт не містить доказів того, що територіальне знаходження органу досудового розслідування відноситься до територіальної юрисдикції Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Оскільки відповідно до п.6 ч.2 ст.412 КПК України порушення правил підсудності є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що у будь-якому разі тягне за собою скасування судового рішення, то в межах наданих повноважень, з метою забезпечення дотримання загальних принципів кримінального провадження, визначених ст.7 КПК України, суд вважає за необхідне обвинувальний акту кримінальномупровадженні відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , обвинувачениху вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, направити до Дніпровського апеляційного суду для визначення підсудності.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що, відповідно до ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: дату та місце його складення та затвердження.

Зазначений обвинувальний акт, в супереч ст. 291 КПК України не містить відомостей, щодо дати складання та затвердження обвинувального акту.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченим раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Крім того, з відомостей, що містяться в обвинувальному акті вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 , будучи судимим останній раз 21.12.2021 року до 1 року обмеження волі, звільнений від відбуття покарання із випробуванням з іспитовим строком 1 рік, знову обвинувачується у вчиненні умисного корисливого злочину, вчиненого в період іспитового строку.

За таких обставин суд погоджується з думкою прокурора про те, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування обвинуваченого від суду та вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень.

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Тому, на думку суду, на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

За таких обставин суд погоджується з думкою прокурора про те, що на цей час є наявним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення.

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Щодо ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, то суд приходить до переконання, що його наявність в судовому засіданні доведена не була, оскільки будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_6 буде вчиняти інші кримінальні правопорушення, суду надано не було.

Тому, на думку суду, на цей час продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченим, то суд приймає до уваги обставини, на які посилається сторона захисту, однак їх наявність не спростовує висновків суду, викладених вище.

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продовжити на 60 днів.

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 314, 331, 376 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурорапро продовження ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Сєвєродонецьк Луганської області, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 05 жовтня 2022 року включно.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Сєвєродонецьк Луганської області, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 05 жовтня 2022 року включно.

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відмовити.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Дніпропетровської установи виконання покарань управління Держаної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 4).

Обвинувальний акту кримінальномупроваджені відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, направити до Дніпровського апеляційного суду для визначення підсудності.

Повний текст Ухвали буде оголошено 09 серпня 2022 року о 09.00 годині.

Ухвалу в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1