Рішення

від 30.05.2022 по справі 200/13495/16-ц

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/13495/16-ц

Провадження № 2/932/4782/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кондрашова І.А.,

за участю секретаря судового засідання Мотуз Я.А.,

представника позивача прокурора Центральної окружної прокуратури м. Дніпра Рожко Д.І.,

представника Дніпровської міської ради Михайлюк Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом керівника Центральної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Воскресенська, 29», про витребування майна,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська звернувся Керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2, в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, до ОСОБА_1 , про визнання права комунальної власності та витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна.

Позовна заява вмотивована тим, що з власності територіальної громади м. Дніпропетровська на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.09.2014 року у справі № 200/15300/14-ц вибуло приміщення підвалу, загальною площею 69,6 кв.м., розташованого у житловому багатоквартирному будинку літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому вказане нерухоме майно було відчужене та стало предметом договору іпотеки. Житловий багатоквартирний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до реєстраційного посвідчення від 27.09.1990 року в цілому зареєстровано за місцевими радами на підставі рішення виконкому № 502 від 02.12.1986 року.

Станом на момент подання позовної заяви будинок відповідно до рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 53/17 від 30.11.2011 року перебуває на балансі Комунального підприємства « Жилсервіс-2» Дніпропетровської міської ради. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 , не створювалось. Таким чином, житловий багатоквартирний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та його допоміжні приміщення, у тому числі підвал, загальною площею 69,6 кв.м., є комунальною власністю територіальної громади м. Дніпропетровська, а суб`єктом його управління є Дніпропетровська міська рада, як представницький орган територіальної громади міста.

Незважаючи на те, що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.09.2014 року у справі № 200/15300/14-ц, яким визнано за ОСОБА_2 право власності на приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ. А-2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: поз. 1-коридор, 2-приміщення, 3-приміщення, 4-приміщення, 5-приміщення, загальною площею 69,6 кв.м., літ. а вхід в підвал, скасовано рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.04.2016 року за апеляційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області, Дніпропетровською міською радою не вжито заходів цивільно-правового характеру з метою повернення до комунальної власності міста нерухомого майна, яке вибуло з власності територіальної громади поза її волею.

Разом з тим, до прийняття рішення апеляційним судом Дніпропетровської області, 31.10.2014 року державним реєстратором зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на допоміжне приміщення приміщення підвалу за адресою: АДРЕСА_1 , що виникло на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.09.2014 року. У подальшому за договором купівлі-продажу № 677 від 07.04.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Скосарєвою В.В., спірне нерухоме майно відчужене ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 .

Як встановлено, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 24.05.2016 року спірне нерухоме майно арештовано відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у зв`язку з виконанням виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Сисоєнко І.В. про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 597 від 27.04.2015 року, що укладений між ОСОБА_3 (іпотекодавець) та ОСОБА_1 (іпотекодержатель).

Враховуючи вищевикладене Керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Чередник А.В. просить винести ухвалу про забезпечення позову, якою заборонити Управлінню держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відчуження у будь-який спосіб нерухомого майна приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ. А-2 поз. 1-5, загальною площею 69,6 кв.м. вхід в підвал літ.а, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а також накласти арешт на зазначене нерухоме майно до набрання рішенням законної сили. Визнати право комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради на нерухоме майно приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ. А-2 поз. 1-5 загальною площею 69,6 кв.м. вхід в підвал лат.а, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Витребувати від ОСОБА_3 на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради нерухоме майно приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ. А-2 поз. 1-5, загальною площею 69,6 кв.м. вхід в підвал літ.а, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір у розмірі 3445 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2016 року вищевказаний цивільний позов було передано судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2016 року було відкрито провадження у цивільній справі за позовом Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_1 про визнання права комунальної власності та витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2016 року клопотання Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради про забезпечення позову було задовольнити. Заборонено Управлінню державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відчуження у будь-який спосіб нерухомого майна приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ. А-2 поз. 1-5, загальною площею 69.6 кв.м. вхід в підвал літ.а, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Накладено арешт на приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ. А-2 поз. 1-5, загальною площею 69.6 кв.м. вхід в підвал літ.а, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 до набрання рішенням по справі законної сили.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2016 року клопотання представника відповідача ОСОБА_4 , про забезпечення доказів, задоволено. Витребувано від Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 9) належним чином засвідчені копії правовстановлюючих документів, на підставі яких було здійснено реєстрацію права власності на усі квартири співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 року.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2018 року клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволено. Витребувано у Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 9) належним чином засвідчені копії правовстановлюючих документів, на підставі яких було здійснено реєстрацію права власності на нижчезазначені квартири (нежитлові приміщення) у будинку АДРЕСА_1 , а саме: квартира АДРЕСА_2 , квартира АДРЕСА_3 , квартира АДРЕСА_4 , нежитлове приміщення 34, станом на 31.12.2012 року. А також надати перелік усіх власників (співвласників) квартир та нежитлових приміщень з яких складається будинок АДРЕСА_1 .

Представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Бардаченком В.В. 03 жовтня 2018 року було надано відзив на позов у якому викладено заперечення стосовно представництва прокуратура у судових справах щодо захисту порушених інтересів держави та враховуючи практику ЄСПЛ, який неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Також зазначено, що відповідно до статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Як зазначає представник відповідача, усі квартири, які входять до складу вищезазначеного багатоквартирного житлового будинку, а значить і усі допоміжні приміщення будинку (підвал, горище) та його комунікації в середині цього житлового будинку, на час виникнення спірних правовідносин перебувають у приватній власності, що на його думку автоматично призводить до припинення права комунальної власності на вищезазначений житловий будинок квартирного типу разом з усіма допоміжними (технічними) приміщеннями, які автоматично стають об`єктом права приватної спільної сумісної власності усіх співвласників квартир багатоквартирного будинку. Адвокат Бардаченком В.В. прийшов до висновку, що усі співвласники житлового будинку не заперечували проти набуття ОСОБА_3 права власності на самочинно новостворене ним майно з майна, яке було їх приватною спільною сумісною власністю, а не комунальною, як це, на думку представника відповідача, помилково вважає позивач. На підставі вищевикладеного представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Бардаченком В.В. просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви прокурора.

Керівником Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Сідоровим С.М. було 08 жовтня 2018 року було надано відповідь на відзив, у якому викладено позицію щодо правомірності звернення прокурора до суду в інтересах держави, а також пояснення стосовно вимог позивача про витребування з чужого незаконного володіння на користь Дніпровської міської ради нерухомого майна. Останнє обґрунтовується тим, що Житловий багатоквартирний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до реєстраційного посвідчення від 27.09.1990 року в цілому зареєстровано за місцевими радами на підставі рішення виконкому № 502 від 02.12.1986 року. Таким чином, житловий багатоквартирний будинок за вищевказаною адресою, в тому числі його допоміжні приміщення, є комунальною власністю територіальної громади м. Дніпра, а суб`єктом його управління є Дніпровська міська рада, як представницький орган територіальної громади міста. Прокурор не заперечує той факт, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку (ч. 2 ст. 382 ЦК України), що дає право володіння, користування та розпорядження допоміжними приміщеннями усім співвласникам житлового будинку. Однак зазначає, що ч. 2 ст. 369 ЦК України передбачено, що розпорядження майном, яке є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх власників, проте, правочин, який оспорюється, між усіма співвласниками житлового будинку щодо відчуження підвального приміщення не укладався. Враховуючи, що судове рішення, на підставі якого ОСОБА_2 набула право власності на спірне нерухоме майно, відповідно майно вибуло з комунальної власності поза волею власника спірного майна, тому Дніпровська міська рада як власник спірного майна має право на витребування такого майна шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

12 жовтня 2018 року Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради було надіслано до суду копії правовстановлювальних документів на підставі яких проводилась реєстрація права власності на квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 та нежитлового приміщення АДРЕСА_7 .

Представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Бардаченком В.В. 18 лютого 2019 року було надано додаткові пояснення у яких акцентував увагу на відповіді КП «ДМБТІ» ДОР від 12.10.2018 року № 15144, з якого вбачається, що станом на час виникнення спірних правовідносин (ще до звернення ОСОБА_2 у вересні 2014 року до суду) співвласниками всього житлового будинку були: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а значить виключної їм належали усі допоміжні приміщення одночасно з приватизацією ними квартир, що засвідчується відповідними свідоцтвами про право власності на квартири, зокрема позивач вказує, що «Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових дій. Тобто право володіння, користування та розпорядження допоміжними приміщеннями мають усі співвласники житлового будинку». Тому, на думку представника відповідача, після приватизації усіх квартир у будинку та реєстрації права приватної власності за усіма співвласниками будинку право комунальної власності у відповідної територіальної громади припиняється автоматично у день державної реєстрації права приватної власності, що свідчить про те, що не може один і той же будинок у цілому на праві власності одночасно належать відповідній територіальній громаді та співвласникам будинку. Також адвокатом Бардаченко В.В. зазначено, що під час розгляду цивільної справи № 200/15300/14 судом першої інстанції було встановлено обставини, які не були спростовані апеляційним судом та які безпосередньо відносяться до предмету доказування по даній справі, а саме: «На протязі 2013 року позивачем ( ОСОБА_2 ), зі згоди усіх співвласників ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , проведено ремонтні роботи шляхом переобладнання у приміщенні, розташованому у підвалі вказаного будинку. Згідно технічного паспорту, виданого станом на 26.06.2014 р., приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ. А-2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: поз. 1-коридор, 2-приміщення, 3-приміщення, 4-приміщення, 5-приміщення, загальною площею 69,6 кв.м., літ. а вхід в підвал». Відповідачі по вищевказаній справі до суду надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги визнали та не заперечували проти їх задоволення. Тобто, представник відповідача приходить до висновку, що права жодного зі співвласників на той час усього житлового будинку передачею належного їм на праві спільної власності спірного допоміжного приміщення іншому співвласнику їхнього будинку порушено не було.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2019 року клопотання представника відповідача ОСОБА_4 , про витребування доказів, задоволено. Витребувано від Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради інформацію з повним переліком власників усіх квартир, нежитлових приміщень (магазинів, офісів) з яких станом на 31.12.2012 року складався в цілому будинок АДРЕСА_1 ; надати інформацію про щодо перебування у складі будинку АДРЕСА_1 будь-яких об`єктів нерухомого майна, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Дніпро; належним чином засвідчені копії правовстановлюючих документів на усі об`єкти нерухомого майна з яких складається будинок АДРЕСА_1 .

Рішенням Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11.12.2019 року суддю Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В. було відсторонено від здійснення правосуддя.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2020 року вищевказаний цивільний позов було передано судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Сліщенко Ю.Г.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2020 року суддею Сліщенко Ю.Г. було прийнято до свого провадження цивільну справу за позовною заявою Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_1 , про визнання права комунальної власності та витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна, та призначено судове засідання з викликом сторін.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 07.07.2020 року суддю Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_8 було звільнено у відставку.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2020 року вищевказаний цивільний позов було передано судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Яковлеву Д.О.

Рішенням Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 02.12.2020 року суддю Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Яковлева Д.О. було відсторонено від здійснення правосуддя.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2020 року вищевказаний цивільний позов було передано судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кондрашову І.А.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 січня 2021 року суддею Кондрашовим І.А. було прийнято до свого провадження в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_1 , про визнання права комунальної власності та витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна, та призначено судове засідання.

13 квітня 2021 року прокурором Суховою М.П. було долучено Наказ Дніпропетровської обласної прокуратури № 606к, відповідно до якого, у зв`язку з утворенням окружним прокуратур і припиненням діяльності шляхом реорганізації місцевих прокуратур, переведено прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області Сухову М.П. на посаду прокурора Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області.

Представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Бардаченком В.В. долучено до матеріалів справи протокол № 1 установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_1 » від 28.11.2019 року, згідно якого було проведено установчі збори за ініціативою ініціативної групи у складі власників квартир та/або нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_8 : ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Відповідно до протоколу на установчих зборах вирішувалися питання про створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_1 » та затверджувався статут Об`єднання, який також було долучено до матеріалів справи.

Зокрема, долучено Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якого ОСББ «Воскресенське,29» зареєстровано як юридичну особу із ЄДРПОУ 43398701 та керівником якого є ОСОБА_1 .

Також долучено Акт про списання багатоквартирного будинку з балансу, який затверджено наказом № 22 від 29.05.2020 року комісії КП «Жилсервіс-2» ДМР.

22 квітня 2021 року В.о. керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області надано до суду заяву у якій просить здійснити процесуальне правонаступництво Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 на Центральну окружну прокуратуру міста Дніпра.

Представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Бардаченком В.В. 13 травня 2021 року було надано суду заяву про залучення до участі у справі третьої особи на боці відповідача, яке не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а саме ОСББ «Воскресенське,29».

15 лютого 2022 року керівником Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Щербиною С. подано до суду заперечення проти заяви про залучення в якості третьої особи ОСББ «Воскресенське,29» де зазначив, що відповідно до копій документів ОСББ «Воскресенське,29» утворено власниками квартир та нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_8 . Проте предметом у даній справі є приміщення підвалу житлового будинку АДРЕСА_8 . Таким чином багатоквартирний житловий будинок літ. А-2 по АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності та будь-які дані щодо створення ОСББ саме у цьому будинку відсутні.

Також 15 лютого 2022 року керівником Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Щербиною С. подано заяву про заміну відповідача та уточнення позовних вимог.

Так, як відомо з першої редакції позовної заяви, за договором купівлі-продажу № 677 від 07.04.2015 року спірне нерухоме майно відчужене ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 . В свою чергу ОСОБА_3 27.04.2015 року уклав із ОСОБА_1 договір іпотеки, предметом якого стало спірне нерухоме майно, зі строком виконання основного зобов`язання до 27.05.2015 року.

Останнім набувачем приміщення підвалу, загальною площею 69,6 кв.м., розташованого у житловому багатоквартирному будинку літ.А-2 за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 2249 від 20.10.2016 року.

Проте, житловий багатоквартирний будинок літ.А-2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до реєстраційного посвідчення від 27.09.1990 року в цілому зареєстровано за місцевими радами на підставі рішення виконкому № 502 від 02.12.1986 року, перебуває на балансі Комунального підприємства «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради та згідно рішення міської ради від 20.05.2020 року № 59/57 підлягає передачі на баланс КП «Жилсервіс-5» ДМР. Таким чином, багатоквартирний житловий будинок літ.А-2 по АДРЕСА_1 , у якому розташоване спірне нежитлове приміщення, перебував та продовжує перебувати у комунальній власності, будь які дані щодо створення ОСББ саме у цьому будинку відсутні.

Вибуття приміщення із комунальної власності відбулося у 2014 році поза волею власника майна на підставі рішення суду, яке на сьогоднішній день є скасованим.

Враховуючи вищевикладене керівник Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Щербина С. просить замінити первісного відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача ОСОБА_1 ; витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ.А-2 поз.1-5, загальною площею 69,6 кв.м., вхід в підвал літ.а, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судових збір; прийняти відмову прокурора від інших позовних вимог, викладених у первісній позовній заяві.

Також до уточненої позовної заяви додано інформаційну довідку № 299485479 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості, щодо об`єкту нерухомого майна приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ.А-2, поз. 1-5, загальною площею 69,6 кв.м., станом на 14.02.2022 року право приватної власності належить ОСОБА_1 .

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року заяву в.о. керівника Центральної окружної прокуратури м. Дніпра Дніпропетровської області О. Карпенка, про залучення правонаступника у цивільній справі за позовом Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_1 , про визнання права комунальної власності та витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна було задоволено та залучено до участі у справі № 200/13495/16-ц правонаступника Дніпропетровської місцевоїпрокуратури №2 Центральну окружну прокуратуру міста Дніпра.

Ухвалою Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровська від15лютого 2022року заяву керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра про заміну відповідача та уточнення позовних вимог у цивільній справі за позовом Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2, правонаступник Центральна окружна прокуратура м. Дніпра в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_1 , третя особа на боці відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « Воскресенська 29», про визнання права комунальної власності та витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна було задоволено та замінено неналежного відповідача по справі № 200/13495/16-ц ОСОБА_3 на належного відповідача, а саме: ОСОБА_1 .

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2022 року суддею Кондрашовим І.А. було закрито підготовче судове засідання та призначено цивільну справу за позовом Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2, правонаступник Центральна окружна прокуратура м. Дніпра в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа на боці відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « Воскресенська 29», про визнання права комунальної власності та витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна до судового розгляду.

В судовому засіданні представник Дніпровської міської ради Михайлюк Т.О. підтримав позовні вимоги та пояснив, що за рішенням суду з власності територіальної громади вибуло підвальне приміщення в багатоквартирному житловому будинку, в подальшому рішення суду було скасоване, проте майно вже було відчужене на користь інших осіб, останнім набувачем якого стала ОСОБА_1 . Проте, багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на балансі КП «Жилсервіс-5» ДМР. Тому позивач просить задовільнити вимоги у повному обсязі та зобов`язати витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради приміщення підвалу.

Прокурор Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Рожко Д.І. у судовому засіданні зазначив, що саме у будинку, приміщення якого є предметом позову, за адресою: АДРЕСА_8 не строювалося жодних об`єднань співвласників багатоквартирного будинку та будинок є комунальною власністю.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Бордаченко В.В. в судове засідання не з`явилися, причини неявки не повідомили, додаткових письмових пояснень не було надано.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином.

Неявка відповідача та третьої особи не перешкоджає суду розглянути справу за наявними матеріалами та за участю представників позивача.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В силу положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з власності територіальної громади міста Дніпра на підставі судового рішення вибуло приміщення підвалу, загальною площею 69,6 кв.м., розташованого у житловому багатоквартирному будинку літ.А-2 за адресою: АДРЕСА_1 . Так рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.09.2014 року у справі № 200/15300/14-ц задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за позивачем визнано право власності на спірне приміщення.

Дане рішення відповідно до повноважень, наданих ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», оскаржено заступником прокурора Дніпропетровської області та рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.04.2016 року скасовано рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.09.2014 року та додаткове рішення від 08.07.2015 року, яким вирішено питання стосовно судових витрат у справі 200/15300/14-ц, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Проте, до прийняття рішення апеляційним судом Дніпропетровської області, 31.10.2014 року державним реєстратором зареєстровано право власності на спірне приміщення за ОСОБА_2 .

У подальшому за договором купівлі-продажу № 677 від 07.04.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Скосарєвою В.В., спірне нерухоме майно відчужене ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 .

В подальшому ОСОБА_3 (іпотекодавець) 27.04.2015 року уклав із ОСОБА_1 (іпотекодержатель) договір іпотеки, предметом якого стало спірне нерухоме майно, зі строком виконання основного зобов`язання до 27.05.2015 року.

Останнім набувачем приміщення підвалу, загальною площею 69,6 кв.м., розташованого у житловому багатоквартирному будинку літ.А-2 за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 2249 від 20.10.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сисоєнко І.В.

Житловий багатоквартирний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до реєстраційного посвідчення від 27.09.1990 року в цілому зареєстровано за місцевими радами на підставі рішення виконкому № 502 від 02.12.1986 року.

Станом на момент подання позовної заяви будинок відповідно до рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 53/17 від 30.11.2011 року перебуває на балансі Комунального підприємства « Жилсервіс-2» Дніпропетровської міської ради та згідно рішення міської ради від 20.05.2020 року № 59/57 підлягає передачі на баланс КП «Жилсервіс-5» ДМР. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 , не створювалось.

Суд вивчивши матеріали справи приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Згідно з ч. 4ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних тощо) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності господарювання, в тому числі й територіальних громад.

Інтереси територіальної громади є складовою частиною державних інтересів. Так, згідно п. 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в суді. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Правова позиція щодо підстав представництва прокурором інтересів держави чітко визначена у Постанові Верховного Суду від 25.04.2018 (справа №806/1000/17), у якій зазначено, що у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого уст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Відтак, Верховний Суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Таким чином, суд прийшов до висновку що позивачем Центральною оружною прокуратурою міста Дніпра було дотримано порядок звернення до суду з позовом в інтересах Дніпровської міської ради, а отже прокурор є належним позивачем у даній справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, зокрема, звернув увагу на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2014 року у справі № 200/15300/14-ц, з якого вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання права власності на нежитлове приміщення.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що їй на праві власності належить приміщення, зазначені в технічному паспорті літ. «6», «7», «8», «9», «10», «11», «12», площею 52,6 кв.м., що складає 58/100 частин нежитлового приміщення № 34 (стоматологічний кабінет), розташованого по АДРЕСА_8 , загальною площею 91,2 кв.м. Відповідачу ОСОБА_6 на праві власності належить приміщення, зазначені в технічному паспорті літ. «1», «2», «3», «4», «5», площею 38,6 кв.м., що складає 42/100 частини нежитлового приміщення № 34 (стоматологічний кабінет), розташованого по АДРЕСА_8 , загальною площею 91,2 кв.м., та ганок, зазначений в технічному паспорті літ. «з-1», площею 2,9 кв.м. Зазначені нежитлові приміщення розташовані на першому поверсі житлового будинку за вказаною адресою.

Також на першому поверсі розташовані квартири: - АДРЕСА_3 , власником якої є відповідач ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.04.2008 р., виданого виконавчим комітетом Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради на підставі рішення № 139 від 15.02.2008р.; - № 1, № 4, власником яких є ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 21.11.2001 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Підберезною Н.В., зареєстровано в реєстрі за № 2445, реєстраційного посвідчення, виданого Дніпропетровським бюро технічного інвентаризації 16.01.2002р., та, відповідно, на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 03.01.2001р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ковальовою Є.Є., зареєстровано в реєстрі за № 14.

Протягом літа 2013 р. позивачем, зі згоди усіх співвласників ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , проведено ремонтні роботи шляхом переобладнання у приміщенні, розташованому у підвалі вказаного будинку.

Згідно технічного паспорту, виданого станом на 26.06.2014 р., приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ.А-2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: поз. 1-коридор, 2-приміщення, 3-приміщення, 4-приміщення, 5-приміщення, загальною площею 69,6 кв.м., літ. а вхід в підвал.

Відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 504/0714 від 06.08.2014 р., складеного судовим експертом Харченком Вадимом Володимировичем (свідоцтво №1179 від 05.12.2007 р.) основні конструктивні елементи приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ.А-2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідають будівельним нормам та правилам; безпечна експлуатація приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ.А-2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , можлива.

Оскільки об`єкт нерухомого майна відповідає будівельним нормам та правилам, а також не порушує прав інших осіб, тому позивач просить визнати за нею право власності на приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ.А-2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: поз. 1-коридор, 2-приміщення, 3-приміщення, 4-приміщення, 5-приміщення, загальною площею 69,6 кв.м., літ. а вхід в підвал.

Вищевказаним рішенням Позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено та визнано за нею право власності на приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ.А-2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: поз. 1-коридор, 2-приміщення, 3-приміщення, 4-приміщення, 5-приміщення, загальною площею 69,6 кв.м., літ. а вхід в підвал.

08 липня 2015 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська ухвалене додаткове рішення, яким вирішено питання стосовно судових витрат у справі № № 200/15300/14-ц.

Заступник прокурора Дніпропетровської області, не погодившись із рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2014 року, звернувся із апеляційною скаргою до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

У рішенні Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2016 року зазначено, що «Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та визнаючи право власності на приміщення підвалу, суд першої інстанції виходив з того, що протягом 2013 року позивачкою, зі згоди усіх співвласників, проведено ремонтні роботи шляхом переобладнання у приміщенні, розташованому у підвалі вказаного будинку, об`єкт нерухомого майна відповідає будівельним нормам правилам, а також не порушує прав інших осіб.

Однак, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них через неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення».

Таким чином, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2014 року у справі № 200/15300/14-ц було скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання права власності на нежитлове приміщення, відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, та не спростоване відповідачем, що приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ.А-2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , вже не було приватною власністю, відповідно було повернуто до комунальної власності територіальної громади міста.

Копія апеляційної скарги, в якій докладно викладено обставини незаконності вибуття приміщення із комунальної власності, направлялася до Дніпровської міської ради, що підтверджується копією супровідного листа Апеляційного суду Дніпропетровської області. Отже з цього часу орган, уповноважений на захист інтересів держави у даних відносинах був обізнаний про порушення прав територіальної громади, проте після прийняття 13.04.2016 року рішення судом апеляційної інстанції, наступних логічних кроків з метою витребування нерухомого майна не вжив.

У подальшому Дніпропетровська місцева прокуратура № 2, що діяла на той час у структурі органів прокуратури України, зверталась до Дніпровської міської ради та її виконавчих органів із листами від 14.07.2016 р. та 25.07.2016 р., в яких зазначалось про необхідність повернення до комунальної власності спірного майна. Проте, відповідні заходи уповноваженим органом вжиті не були.

Зокрема, до прийняття рішення апеляційним судом Дніпропетровської області, 31.10.2014 року державним реєстратором зареєстровано право власності на спірне приміщення за ОСОБА_2 , тобто з власності територіальної громади міста Дніпра вибуло приміщення підвалу, загальною площею 69,6 кв.м., розташованого у житловому багатоквартирному будинку літ.А-2 за адресою: АДРЕСА_1 .

З урахуванням даних обставин, прокурором, із дотриманням порядку, встановленого ст. 23 Закону України « Про прокуратуру», за бездіяльності уповноваженого органу, прийнято рішення про представництво інтересів держави в особі Дніпровської міської ради та 03.08.2016 року відповідну позовну заяву подано до суду.

Проте, відповідач вважає, що внаслідок викладеного з набуттям права власності на квартири, у них винило право спільної сумісної власності на спірні підвальні приміщення в указаному будинку.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» містить визначення поняття приватизації державного житлового фонду, зміст якої полягає у відчуженні на користь громадян України, як квартир, будинків, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду.

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», у процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Перелік таких приміщень не є вичерпним.

За змістом частини другої статті 10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Непорушність права власності закріплено і в ст. 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 ст. 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, частина друга статті 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на порядок користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.

Усі зазначені об`єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.

У той же час законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення.

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Нежитлове приміщення ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Спільне майно багатоквартирного будинку приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно частин 1-5 ст. 5 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до п. 2 ст. 10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Конституційний Суд України у рішенні від 02 березня 2004 року у справі № 4-рп/2004 зазначив, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т. ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

У рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Разом з тим нежиле приміщення це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

У багатоквартирних жилих будинках можуть розташовуватись і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 ЖК України) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19).

Приймаючи до уваги викладені норми законодавства, суд вважає, що спірні приміщення є нежитловими приміщенням, не входять до житлового фонду та не є допоміжними приміщеннями, які можуть бути у спільній власності мешканців будинку.

Як убачається з позовної заяви, житловий багатоквартирний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до реєстраційного посвідчення від 27.09.1990 року в цілому зареєстровано за місцевими радами на підставі рішення виконкому № 502 від 02.12.1986 року.

Станом на момент подання позовної заяви будинок відповідно до рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 53/17 від 30.11.2011 року перебуває на балансі Комунального підприємства « Жилсервіс-2» Дніпропетровської міської ради та згідно рішення міської ради від 20.05.2020 року № 59/57 підлягає передачі на баланс КП «Жилсервіс-5» ДМР. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 , не створювалось.

Таким чином, житловий багатоквартирний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та його допоміжні приміщення, у тому числі підвал, загальною площею 69,6 кв.м., є комунальною власністю територіальної громади м. Дніпропетровська, а суб`єктом його управління є Дніпропетровська міська рада, як представницький орган територіальної громади міста.

Вибуття приміщення із комунальної власності відбулося у 2014 році поза волею власника майна на підставі рішення суду, яке на сьогоднішній день є скасованим. Проте, до прийняття рішення апеляційним судом Дніпропетровської області, 31.10.2014 року державним реєстратором зареєстровано право власності на спірне приміщення за ОСОБА_2 , тобто з власності територіальної громади міста Дніпра вибуло приміщення підвалу, загальною площею 69,6 кв.м., розташованого у житловому багатоквартирному будинку літ.А-2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, спірне майно має статус нежитлового приміщення (підвал), перебувало у комунальній власності міста Дніпропетровська, та згодом було відчужено у власність фізичній особі.

На даний час власником вказаного приміщення є ОСОБА_1 , відповідач по справі, яка отримала у власність спірне майно на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 2249 від 20.10.2016 року.

Суд вказує, що в ході розгляду даної справи, ані відповідачем, ані ОСББ «Воскресенська, 29» не надано переконливих доказів та пояснень, що приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ.А-2, поз.1-5, загальною площею 69,6 кв.м., вхід в підвал літ. а, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , має статус приватного майно або може перебувати у загальному користуванні власників багатоквартирного будинку, тому суд дійшов висновку, що це майно є комунальною власністю та має перебувати на балансі КП «Жилсервіс-5» ДМР.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги керівника Центральної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, які викладені у заяві про заміну відповідача та уточнення позовних вимог від 15 лютого 2022 року, слід задовольнити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 261, 263-265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги керівника Центральної окружної прокуратури м. Дніпра (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 29) в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр-кт Д. Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Воскресенська, 29» (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 29, код ЄДРПОУ 43398701), про витребування майна, задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр-кт Д. Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ. А-2, поз. 1-5, загальною площею 69,6 кв.м., вхід в підвал літ. а, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 491026212101.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр-кт Д. Яворницького, 38) судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень, 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, що не брали участі в судовому засіданні протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя Ігор КОНДРАШОВ