Постанова

від 28.03.2023 по справі 200/13495/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/517/23 Справа № 200/13495/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Кондрашов І. А. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Паромової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районногосуду м.Дніпропетровська від31травня 2022року усправі за позовом керівника Центральної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Воскресенське, 29, про витребування майна,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_1 про визнання права комунальної власності та витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна.

В обґрунтуванняпозовних вимогкерівник Дніпропетровськоїмісцевої прокуратури№2в інтересахдержави вособі Дніпропетровськоїміської радипосилався нате,що із власності територіальної громади м. Дніпропетровська на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2014 року у справі № 200/15300/14-ц вибуло приміщення підвалу, загальною площею 69,6 кв.м., розташованого у житловому багатоквартирному будинку літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому вказане нерухоме майно було відчужене та стало предметом договору іпотеки. Житловий багатоквартирний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до реєстраційного посвідчення від 27 вересня 1990 року в цілому зареєстровано за місцевими радами на підставі рішення виконкому №502 від 02 грудня 1986 року. Станом на момент подання позовної заяви будинок відповідно до рішення сесії Дніпропетровської міської ради №53/17 від 30 листопада 2011 року перебуває на балансі КП Жилсервіс-2 Дніпропетровської міської ради. ОСББ літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 , не створювалось. Таким чином, житловий багатоквартирний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та його допоміжні приміщення, у тому числі підвал, загальною площею 69,6 кв.м., є комунальною власністю територіальної громади м. Дніпропетровська, а суб`єктом його управління є Дніпропетровська міська рада, як представницький орган територіальної громади міста. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2014 року у справі № 200/15300/14-ц, визнано за ОСОБА_3 право власності на приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ. А-2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: поз. 1-коридор, 2-приміщення, 3-приміщення, 4-приміщення, 5-приміщення, загальною площею 69,6 кв.м., літ. а вхід в підвал. Вказане рішення було оскаржено в апеляційному порядку заступником прокурора Дніпропетровської області та рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2016 року було скасовано рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2014 року та додаткове рішення від 08 липня 2015 року, яким вирішено питання стосовно судових витрат у справі № 200/15300/14-ц, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. Разом з тим, до прийняття рішення Апеляційним судом Дніпропетровської області, 31 жовтня 2014 року державним реєстратором було зареєстровано право власності за ОСОБА_3 на допоміжне приміщення приміщення підвалу за адресою: АДРЕСА_1 , що виникло на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2014 року. У подальшому за договором купівлі-продажу № 677 від 07 квітня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Скосарєвою В.В., спірне нерухоме майно було відчужене ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 . Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 24 травня 2016 року спірне нерухоме майно арештовано відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у зв`язку з виконанням виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Сисоєнко І.В. про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 597 від 27 квітня 2015 року, що укладений між ОСОБА_2 (іпотекодавець) та ОСОБА_1 (іпотекодержатель). На підставі викладеного керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради просив суд, винести ухвалу про забезпечення позову, якою заборонити Управлінню держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відчуження у будь-який спосіб нерухомого майна приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ. А-2 поз. 1-5, загальною площею 69,6 кв.м. вхід в підвал літ.а, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а також накласти арешт на зазначене нерухоме майно до набрання рішенням законної сили; просили визнати право комунальної власності територіальної громади м.Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради на нерухоме майно приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ. А-2 поз. 1-5 загальною площею 69,6 кв.м. вхід в підвал лат.а, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради нерухоме майно приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ. А-2 поз. 1-5, загальною площею 69,6 кв.м. вхід в підвал літ.а, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір у розмірі 3 445 грн.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2016 року клопотання керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради про забезпечення позову задоволено. Заборонено Управлінню державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відчуження у будь-який спосіб нерухомого майна приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ. А-2 поз. 1-5, загальною площею 69.6 кв.м. вхід в підвал літ.а, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Накладено арешт на приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ. А-2 поз. 1-5, загальною площею 69.6 кв.м. вхід в підвал літ.а, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 до набрання рішенням у справі законної сили (т.1 а.с.32-34).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2016 року клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про забезпечення доказів, задоволено. Витребувано від Комунального підприємства Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 9) належним чином засвідчені копії правовстановлюючих документів, на підставі яких було здійснено реєстрацію права власності на усі квартири співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 станом на 31 грудня 2012 року (т.1 а.с.52, 53).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2018 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів. Витребувано у КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 9) належним чином засвідчені копії правовстановлюючих документів, на підставі яких було здійснено реєстрацію права власності на нижчезазначені квартири (нежитлові приміщення) у будинку АДРЕСА_1 , а саме: квартира АДРЕСА_2 , квартира АДРЕСА_3 , квартира АДРЕСА_4 , нежитлове приміщення 34, станом на 31 грудня 2012 року. А також надати перелік усіх власників (співвласників) квартир та нежитлових приміщень з яких складається будинок АДРЕСА_1 (т.1 а.с.81, 82).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2019 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про витребування доказів. Витребувано від КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради інформацію з повним переліком власників усіх квартир, нежитлових приміщень (магазинів, офісів) з яких станом на 31 грудня 2012 року складався в цілому будинок АДРЕСА_1 ; надати інформацію про щодо перебування у складі будинку АДРЕСА_1 будь-яких об`єктів нерухомого майна, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Дніпро; належним чином засвідчені копії правовстановлюючих документів на усі об`єкти нерухомого майна з яких складається будинок АДРЕСА_1 (т.1 а.с.140, 141).

15 лютого 2022 року керівником Центральної окружної прокуратури міста Дніпра до суду першої інстанції подано заяву про заміну відповідача та уточнення позовних вимог (т.2 а.с.29-40).

В обґрунтовування уточнених позовних вимог керівник Центральної окружної прокуратури міста Дніпра посилався на те, що за договором купівлі-продажу № 677 від 07 квітня 2015 року спірне нерухоме майно відчужене ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 ОСОБА_2 27 квітня 2015 року уклав із ОСОБА_1 договір іпотеки, предметом якого стало спірне нерухоме майно, зі строком виконання основного зобов`язання до 27 травня 2015 року. Останнім набувачем приміщення підвалу, загальною площею 69,6 кв.м., розташованого у житловому багатоквартирному будинку літ.А-2 за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 2249 від 20 жовтня 2016 року. Проте, житловий багатоквартирний будинок літ.А-2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до реєстраційного посвідчення від 27 вересня 1990 року в цілому зареєстровано за місцевими радами на підставі рішення виконкому № 502 від 02 грудня 1986 року, перебуває на балансі КП Жилсервіс-2 Дніпровської міської ради та згідно рішення міської ради від 20 травня 2020 року № 59/57 підлягає передачі на баланс КП Жилсервіс-5 ДМР. Таким чином, багатоквартирний житловий будинок літ.А-2 по АДРЕСА_1 , у якому розташоване спірне нежитлове приміщення - підвал, перебував та продовжує перебувати у комунальній власності, будь які дані щодо створення ОСББ саме у цьому будинку відсутні. Вибуття приміщення із комунальної власності відбулося у 2014 році поза волею власника майна на підставі рішення суду, яке на теперішній час скасоване. На підставі викладеного керівник Центральної окружної прокуратури міста Дніпра просив суд замінити первісного відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача ОСОБА_1 ; витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ.А-2 поз.1-5, загальною площею 69,6 кв.м., вхід в підвал літ.а, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судових збір; прийняти відмову прокурора від інших позовних вимог, викладених у первісній позовній заяві.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року задоволено заяву в.о. керівника Центральної окружної прокуратури м. Дніпра Дніпропетровської області О. Карпенка про залучення правонаступника у цивільній справі за позовом Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_1 , про визнання права комунальної власності та витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна. Залучено до участі у справі № 200/13495/16-ц правонаступника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 - Центральну окружну прокуратуру міста Дніпра.

Ухвалою Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровська від15лютого 2022року задоволено заяву керівника Центральної окружної прокуратури м. Дніпра про заміну відповідача та уточнення позовних вимог у цивільній справі за позовом керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2, правонаступник Центральна окружна прокуратура м.Дніпра в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_1 , третя особа на боці відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Воскресенська, 29 , про визнання права комунальної власності та витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна. Замінено неналежного відповідача по справі № 200/13495/16 ОСОБА_2 на належного відповідача - ОСОБА_1 (т.2 а.с.80).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року залучено до участі у справі № 200/13495/16 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Воскресенське, 29 у якості третьої особи на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (т.2 а.с.79).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2022 року задоволено позовні вимоги Центральної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради. Витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ. А-2, поз. 1-5, загальною площею 69,6 кв.м., вхід в підвал літ. а, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 491026212101. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 1 378 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду 31 травня 2022 року скасувати на ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позивних вимог керівника Центральної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, посилаючись на те, що справа була розглянута у відсутність відповідача, яка не була сповіщена про дату та час розгляду справи судом першої інстанції

У відзиві на апеляційну скаргу в.о. керівника Центральної окружної прокуратури м.Дніпра Вишнивецький Р.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду від 31 травня 2022 року залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

У відзиві на апеляційну скаргу Дніпровська міська рада просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду від 31 травня 2022 року залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.367 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Житловий багатоквартирний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до реєстраційного посвідчення від 27 вересня 1990 року було в цілому зареєстровано за місцевими радами на підставі рішення виконкому №502 від 02 грудня 1986 року (т.1 а.с.17).

Згідно листа департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , літ.А-2 знаходиться на балансі КП Жилсервіс-2 Дніпропетровської міської ради, відповідно до рішення сесії Дніпропетровської міської ради від 30 листопада 2011 року №53/17 (т.1 а.с.18-21).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2014 року у справі № 200/15300/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання права власності задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ.А-2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: поз. 1-коридор, 2-приміщення, 3-приміщення, 4-приміщення, 5-приміщення, загальною площею 69,6 кв.м., літ. а вхід в підвал (т.1 а.с.11, 12). Додатковим рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2015 року було вирішено питання стосовно судових витрат у справі №200/15300/14.

Не погодившись з рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2014 року заступник прокурора Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

31 жовтня 2014 року державним реєстратором було зареєстровано право власності на спірне приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ.А-2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: поз. 1-коридор, 2-приміщення, 3-приміщення, 4-приміщення, 5-приміщення, загальною площею 69,6 кв.м., літ. а вхід в підвал за ОСОБА_3 (т.1 а.с.25).

За договором купівлі-продажу № 677 від 07 квітня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Скосарєвою В.В., спірне нерухоме майно було відчужене ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 (т.1 а.с.22).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2016 року скасовано рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2014 року та додаткове рішення від 08 липня 2015 року. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено (т.1 а.с.13-16).

27 квітня 2015 року ОСОБА_2 (іпотекодавець) уклав із ОСОБА_1 (іпотекодержатель) договір іпотеки, у виконання зобовязань за договором позики від 27 квітня 2015 року, що був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , розмір якої становить 3 442 500 грн., та предметом договору іпотеки є спірне нерухоме майно, зі строком виконання основного зобов`язання до 27 травня 2015 року ( т.1 а.с.23, 24).

У звязку із невиконанням ОСОБА_2 умов договору позики, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , державним виконавцем було передано на реалізацію з прилюдних торгів вказане нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

Прилюдні торги з реалізації спірного майна не відбулися і стягувач ОСОБА_11 виявила бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_2 , та приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сисоєнко І.В. 20 жовтня 2016 року було видано свідоцтво про те, що ОСОБА_12 належить на праві власності майно, що складається з: приміщення підвалупід житловимбагатоквартирним будинкомліт.А-2,поз.1-5,загальною площею69,6кв.м.,вхід впідвал літ.а,розташоване заадресою: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номероб`єкта нерухомогомайна 491026212101 (т.2 а.с.49).

Відповідно допротоколу №1установчих зборівОСББ Восресенське,29від 28листопада 2019року булостворено ОСББ Восресенське,29,яке розташованеза адресою:м.Дніпро,вул.Воскресенська (вул.Леніна),29,літера З-2 (т.1 а.с.185).

Задовольняючи позовні вимоги Центральної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, суд першої інстанції посилався на їх доведеність та обґрунтованість, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного зясування всіх обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, оскільки рішення суду було ухвалено за відсутності відповідача, яка не була належним чином повідомлена про дату, час та місце засідання суду, та обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя), який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру, який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Згідно з ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних тощо) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності господарювання, в тому числі й територіальних громад.

Інтереси територіальної громади є складовою частиною державних інтересів. Так, згідно п. 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в суді. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Правова позиція щодо підстав представництва прокурором інтересів держави чітко визначена у Постанові Верховного Суду від 25 квтіня 2018 року (справа №806/1000/17), у якій зазначено, що у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого уст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру. Відтак, Верховний Суд вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Позивачем Центральною окружною прокуратурою міста Дніпра було дотримано порядок звернення до суду з позовом в інтересах Дніпровської міської ради, а отже прокурор є належним позивачем у даній справі.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Закон України Про приватизацію державного житлового фонду містить визначення поняття приватизації державного житлового фонду, зміст якої полягає у відчуженні на користь громадян України, як квартир, будинків, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду.

Відповідно до статті 1 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду у процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Перелік таких приміщень не є вичерпним.

За змістом частини другої статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.

Непорушність права власності закріплено і в ст. 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 ст. 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, частина друга статті 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на порядок користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.

Усі зазначені об`єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.

У той же час законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку багатоквартирний будинок житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Нежитлове приміщення ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Спільне майно багатоквартирного будинку приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно частин 1-5 ст. 5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Конституційний Суд України у рішенні від 02 березня 2004 року у справі № 4-рп/2004 зазначив, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т. ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

У рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям мешканці треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Разом з тим нежиле приміщення це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

У багатоквартирних жилих будинках можуть розташовуватись і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 ЖК України) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19).

У справі встановлено, житловий багатоквартирний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до реєстраційного посвідчення від 27 вересня 1990 року було в цілому зареєстровано за місцевими радами на підставі рішення виконкому №502 від 02 грудня 1986 року (т.1 а.с.17).

Згідно листа департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , літ.А-2 знаходиться на балансі КП Жилсервіс-2 Дніпропетровської міської ради, відповідно до рішення сесії Дніпропетровської міської ради від 30 листопада 2011 року №53/17 (т.1 а.с.18-21).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2014 року у справі № 200/15300/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання права власності задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ.А-2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: поз. 1-коридор, 2-приміщення, 3-приміщення, 4-приміщення, 5-приміщення, загальною площею 69,6 кв.м., літ. а вхід в підвал (т.1 а.с.11, 12). Додатковим рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2015 року було вирішено питання стосовно судових витрат у справі №200/15300/14.

Не погодившись з рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2014 року заступник прокурора Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

31 жовтня 2014 року державним реєстратором було зареєстровано право власності на спірне приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ.А-2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: поз. 1-коридор, 2-приміщення, 3-приміщення, 4-приміщення, 5-приміщення, загальною площею 69,6 кв.м., літ. а вхід в підвал за ОСОБА_3 (т.1 а.с.25).

За договором купівлі-продажу № 677 від 07 квітня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Скосарєвою В.В., спірне нерухоме майно було відчужене ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 (т.1 а.с.22).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2016 року скасовано рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2014 року та додаткове рішення від 08 липня 2015 року. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено (т.1 а.с.13-16).

27 квітня 2015 року ОСОБА_2 (іпотекодавець) уклав із ОСОБА_1 (іпотекодержатель) договір іпотеки, у виконання зобовязань за договором позики від 27 квітня 2015 року, що був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , розмір якої становить 3 442 500 грн., та предметом договору іпотеки є спірне нерухоме майно, зі строком виконання основного зобов`язання до 27 травня 2015 року ( т.1 а.с.23, 24).

У звязку із невиконанням ОСОБА_2 умов договору позики, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , державним виконавцем було передано на реалізацію з прилюдних торгів вказане нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

Прилюдні торги з реалізації спірного майна не відбулися і стягувач ОСОБА_11 виявила бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_2 , та приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сисоєнко І.В. 20 жовтня 2016 року було видано свідоцтво про те, що ОСОБА_12 належить на праві власності майно, що складається з: приміщення підвалупід житловимбагатоквартирним будинкомліт.А-2,поз.1-5,загальною площею69,6кв.м.,вхід впідвал літ.а,розташоване заадресою: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номероб`єкта нерухомогомайна 491026212101 (т.2 а.с.49).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на спірний обєкт нерухомості приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ.А-2 поз. 1-5, загальною площею 69,6 кв.м., вхід в підвал літ.а за адресою: АДРЕСА_1 на теперішній час зареєстровано з 20 жовтня 2016 року за відповідачем у справі - ОСОБА_9 (т.2 а.с.41, 42).

Відповідно допротоколу №1установчих зборівОСББ Восресенське,29від 28листопада 2019року булостворено ОСББ Восресенське,29,яке розташованеза адресою: АДРЕСА_5 (т.1 а.с.185).

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дата запису у реєстрі ОСББ Восресенське, 29 - адреса м.Дніпро вул.Воскресенська, 29 зазначена 10 грудня 2019 року (т.1 а.с.201).

Відповідно до Акту про списання багатоквартирного будинку з балансу без дати, затвердженого директором КП Жилсервіс-2 ДМР, списано багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_5 з балансу КП Жилсервіс-2 ДМР (т.1 а.с.202-204).

Таким чином, ОСББ Восресенське, 29, яке розташоване за адресою: м.Дніпро, вул. Воскресенська (вул.Леніна), 29, літера З-2, було створено до звернення з уточненими позовними вимогами позивача до суду першої інстанції у цій справі.

Звернувшись до суду із вказаними уточненими позовними вимогами у лютому 2022 року, позивач просив суд витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нерухоме майно приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ.А-2 поз. 1-5, загальною площею 69,6 кв.м. вхід в підвал літ.а, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с.29-40).

Під час розгляду справи у Дніпровському апеляційному суді до апеляційного суду суду були надані пояснення, підписані в.о. обовязків керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Вишнивецьким Р., у яких зазначено про те, що предмет спору у справі нежитлове приміщення підвалу, відомості щодо якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №491026212101, насправді знаходиться під житловим багатоквартирним будинком по АДРЕСА_5 , а не літ.А-2, як це наразі зазначено у Реєстрі. Зазначав про те, що було допущено технічну помилку стосовно цього. Вказував про те, що витребуванню підлягає саме обєкт нерухомого майна згідно його актуального опису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ.А-2 реєстраційний номер обєкту №491026212101, у АДРЕСА_1 , а виправленнятехнічної помилкив описібуде уподальшому ініційованедійсним власникоммайна територіальною громадоюміста вособі Дніпровськоїміської ради (т.2а.с.222-228).

Відповідно до листа №3/4 від 24 січня 2023 року КП Жилсервіс-2 Дніпровської міської ради у 2013-2014 роках відповідно до технічного паспорту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (літ.А-2)підвальне приміщеннявідсутнє (т.2 а.с.237).

Вказане підтверджується наданою прокуратурою технічною документацією на спірне нежитлове приміщення (т.2 а.с.229-235, 239-245).

Відповідно до листа №87 від 26 січня 2023 року КП Жилсервіс-5 Дніпровської міської ради з 01 липня 2020 року КП Жилсервіс-5 ДМР прийняв від КП Жилсервіс-2 Дніпропетровської міської ради на баланс житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (літ.А-2) на підставі рішення Дніпровської міської ради від 20 травня 2020 року № 59/57 Про передачу з балансу комунальних підприємств житлових будинків та житлових приміщень на баланс КП Жилсервіс-5 ДМР (зі змінами). Відповідно до наявного технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 (літ. А-2) №1856 від 10 липня 1968 року підвальне приміщення відсутнє (т.2 а.с.238).

Відповідно до Листа №2853 від 18 березня 2022 року КП ДМБТІ ДМР станом на 31 грудня 2012 року в житловому будинку літ. А-2 по АДРЕСА_1 (на теперішній час АДРЕСА_1 значиться одне приміщення, шість квартир; у будинкуліт.З-2 триквартири,три приміщення. Упідвалі житловому будинкуліт.З-2значиться приміщення№32 поз.1-5,загальною площею69,6кв.м.,сарай поз.І площею35,0кв.м.,відомості щодореєстрації прававласності станомна 31грудня 2012року буливідсутні. Житловий будинок літ.З-2 за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано за місцевою радою на підставі рішення виконавчого комітету №68 від 25 січня 1990 року, про що видано реєстраційне посвідчення від 17 вересня 1990 року, зареєстроване в КП ДМБТІ ДМР та записано в реєстрову книгу №24 за №1588 (т.2 а.с.246, 247).

Таким чином, встановлено, позивач, звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, просив суд витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нерухоме майно приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ.А-2 поз. 1-5, загальною площею 69,6 кв.м. вхід в підвал літ.а, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично саме цього спірного приміщення за цією адресою позначка - літ.А-2, не існує, що також підтверджується відповідною технічною документацією, а насправді фактично спірне нежитлове приміщення знаходиться під житловим багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 із позначкою - літ.З-2, а не літ.А-2, як це зазначено у Державному Реєстрі, та про витребування якого просив позивач.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Слід зазначити, із позовними вимогами про витребування нерухомого майна приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ.З-2, поз. 1-5, загальною площею 69,6 кв.м. вхід в підвал літ.а, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 дійсна фактична адреса розташування існуючогоспірного обєкта, позивач до суду не звертався.

Посилання позивача у поясненнях про те, що було допущено технічну помилку у Державному реєстрі і витребуванню підлягає саме обєкт нерухомого майна згідно його актуального опису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ.А-2 реєстраційний номер обєкту №491026212101, у АДРЕСА_1 , а виправлення технічної помилки в описі буде у подальшому ініційоване дійсним власником майна територіальною громадою міста в особі Дніпровської міської ради є безпідставними.

Крім того, у справі встановлено, що саме за адресою, за якою, як зазначає позивач, дійсно розташоване спірне нежитлове приміщення підвалу: АДРЕСА_5 , у 2019 році було створено ОСББ Восресенське, 29.

Відповідно до ст.1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Згідно з ст. 4 вказаного Закону Об`єднаннястворюється длязабезпечення ізахисту правспіввласників тадотримання їхніхобов`язків,належного утриманнята використанняспільного майна,забезпечення своєчасногонадходження коштівдля сплативсіх платежів,передбачених законодавствомта статутнимидокументами.Об`єднаннястворюється якнепідприємницьке товаристводля здійсненняфункцій,визначених законом.Порядок надходженняі використаннякоштів об`єднаннявизначається цимЗаконом таіншими законамиУкраїни. Водному багатоквартирномубудинку можебути створенотільки однеоб`єднання.Власники квартирта нежитловихприміщень удвох ібільше багатоквартирнихбудинках,об`єднаних спільноюприбудинковою територією,елементами благоустрою,обладнанням,інженерною інфраструктурою,можуть створитиодне об`єднання. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до ст. 6 Закону Об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).

До допоміжних належать приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення

Допоміжні приміщення стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Конституційним судом у рішенні по справі № 4-рп/2004 від 02 березня 2004 року надано роз`яснення щодо порядку передачі допоміжних приміщень у власність. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ним квартир або кімнат у квартирах. Власники неприватизованих квартир є співвласниками цих допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Жодних документів права власності на допоміжні приміщення не потрібно робити.

Посилання представника Центральної окружноїпрокуратури м.Дніпра у письмовихпоясненнях нате,що витребуваннюпідлягає саме нежитловеприміщення,що знаходиться піджитловим багатоквартирнимбудинком у АДРЕСА_1 літ.А-2, а в подальшому виправлення у Державному реєстрі технічної помилки в описі буде ініційоване територіальною громадою міста в особі Дніпровської міської ради, є безпідставними, оскільки на теперішній час, як встановлено у справі, фактично спірного обєкта нерухомості, який просить витребувати позивач, за цією адресою - із позначкою літ.А-2 - не існує.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Центральної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про витребування від ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради приміщення підвалу під житловим багатоквартирним будинком літ. А-2, поз. 1-5, загальною площею 69,6 кв.м., вхід в підвал літ. а, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 491026212101 є безпідставними та недоведеними належними доказами у справі.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Центральної окружної прокуратури м.Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Бабушкінського районногосуду м.Дніпропетровська від31травня 2022року усправі за позовом керівника Центральної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Воскресенське, 29, про витребування майна - скасувати.

У задоволенні позовних вимог керівника Центральної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Воскресенське, 29, про витребування майна відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді Т.П.Красвітна

О.В.Свистунова