Постанова

від 24.07.2022 по справі 2-298/11

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2022 року м. Кропивницький

справа № 2-298/11

провадження № 22-ц/4809/768/22

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Чельник О. І., Черненка В. В.,

секретар судового засідання Антошина А. В.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1

представник заявника - адвокат Хоміч Артем Анатолійович,

заінтересовані особи - Кропивницький відділ державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Хоміч Артем Анатолійович, на ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11.05.2022 у складі головуючої судді Бойко І. А.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги і рішення суду першої інстанції.

24.01.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на дії державного виконавця Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гуржина Іллі Ігоровича, заінтересована особа: Кропивницький відділ державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 , в якій просив визнати неправомірними дії державного виконавця Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської областіПС МУ МЮ(м. Дніпро) Гуржиним І.І., в частині накладення арешту на кошти, що розміщені на рахунку № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ), який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк»; скасувати постанову державного виконавця Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської областіПС МУ МЮ(м. Дніпро) Гуржина I.I. від 27.07.2021 у виконавчому провадженні №65715587, в частині накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ), який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк»; зобов`язати Кропивницький відділ Державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ), який відкрито в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 .

Скаргу мотивованотим, що на виконанні Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської областіПС МУ МЮ(м.Дніпро) перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-298, від 27.04.2011, виданого Кіровоградським районним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30%прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, стягнення проводити з 08.04.2011 року до повноліття ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Для забезпечення виконання виконавчого документа державним виконавцем 27.07.2021 винесено постанову про арешт коштів ОСОБА_1 , копії якої направлено для виконання, зокрема, до АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Вказаною постановою накладено арешт на його грошові кошти, у тому числі на рахунок » № НОМЕР_1 (ІВАN НОМЕР_2 ), відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», на який перераховується його заробітна плата.

13.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до Кропивницького ВДВС у Кропивницькому районі Кіровоградської області із заявою про зняття аршту із його рахунку, що відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», та надав документи на підтвердження того, що рахунок боржника має спеціальний режим використання. Рахунки, які призначені для виплати заробітної плати, є рахунками зі спеціальним режимом, що виключає можливість державного виконавця накладати арешт на такі рахунки, а рахунок відкритий на його ім`я в АТ КБ «ПриватБанк» призначений виключно для зарахування заробітної плати, тому накладення державним виконавцем арешту на цей рахунок призведе до порушення його конституційних прав та позбавляє його засобів до існування.

Крім того, державним виконавцем вже було звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 шляхом направлення відповідної постанови за місцем його роботи, де здійснюється відрахування у розмірі 50% від його заробітної плати.

Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11.05.2022 у задоволені скарги відмовлено.

Відмовляючи у задоволені скарги,суд першої інстанції виходив з того, що із резолютивної частини постанови державного виконавця Кропивницького ВДВС у Кропивницькому районі Кіровоградської області ПС МУ МЮ (м. Дніпро) про арешт коштів боржника від 27.07.2021 вбачається наявність застереження з приводу неможливості здійснювати арешт коштів, які містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Враховуючи, що жодним законом не встановлено заборони щодо арешту коштів боржника, які містяться на рахунку відкритому в АТ КБ «Приватбанк» банківською установою накладено арешт на рахунок № НОМЕР_3 . З матеріалів справи не вбачається, що на кошти, які знаходяться на вказаному рахунку, заборонено звертати стягнення згідно ізЗаконом України «Про виконавче провадження».

Суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення скарги, оскільки під час здійснення виконавчих дій в рамках ВП № 65715587 з примусового виконання виконавчого листа № 2-298 виданого на підставі рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 27.04.2011, зокрема, при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 27.07.2021 державний виконавець діяв у межах повноважень та на підставі статей48,56 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 10.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженійПостановою Національного банку України від 21.01.2004 року №22.

Оскаржувана постанова про арешт коштів боржника від 27.07.2021 має відповідні застереження прямої заборони щодо накладення арешту на рахунки, на які законом заборонено накладати такий арешт. У відповідності до вимогстатті 56 Закону України «Про виконавче провадження»метою накладення арешту державним виконавцем є забезпечення реального виконання рішення суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Представник заявника (боржника) адвокат Хоміч А. А. подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду, та ухвалення нового рішення, яким скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) задовольнити: визнати неправомірними дії державного виконавця Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гуржина 1.1, в частині накладення арешту на рахунок ОСОБА_1 І) НОМЕР_4 , відкритого в АТ КБ "Приватбанк, призначеного для виплати заробітної плати; скасувати постанову державного виконавця Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гуржина 1.1, від 27.07.2021 по виконавчому провадженню №65715587 в частині накладення арешту на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_5 , відкритого в АТ КБ "Приватбанк", призначеного для виплати заробітної плати.

Вказує, що рахунок ОСОБА_1 відкритий в АТ КБ "Приватбанк", відповідно до довідки від 06.09.2021, копія якої вже тривалий час зберігається в матеріалах виконавчого провадження, призначений в тому числі для отримання заробітної плати.

Відповідно до довідки АТ КБ "Приватбанк" від 25.05.2022 за період з 30.07.2021 по 20.04.2022 на вказаний рахунок зараховується виключно заробітна плата.

Крім цього, суд першої інстанції проігнорував аргументи заявника щодо бездіяльності державного виконавця, яка стосується примусового списання коштів з його рахунку.

Так, постанова про арешт коштів боржника винесена державним виконавцем Гуржиним І.І. ще 27.07.2021.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

Протягом майже календарного року державний виконавець Гуржин І.І. не вчинив жодних дій, спрямованих на примусове списання коштів скаржника.

Внаслідок бездіяльності державного виконавця, по-перше, щомісячно збільшується заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів; по-друге, одночасне звернення стягнення і на заробітну плати, і на кошти, що містяться на арештованому рахунку, державний виконавець фактично позбавив боржника засобів існування.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відділ ДВС подав відзив на апеляційну скаргу, в якому ставить просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Вважає судове рішення законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.

Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано.

Стягувач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборіі застосуваннінорми правадо спірнихправовідносин судвраховує висновкищодо застосуваннявідповідних нормправа,викладені впостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши представника (заявника) боржника та його представника адвоката Хоміча А. А., які підтримали доводи апеляційної скарги, представника ДВС - державного виконавця Гуржина О. С., який заперечував проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін з таких підстав.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 27.04.2011 задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , у розмірі ј часина всіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнення проводити з 08.04.2011 і до повноліття ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13).

На підставі вказаного рішення Кіровоградським районним судом Кіровоградської області видано виконавчий лист №2-298/2011 (а.с.19), який отримано стягувачем ОСОБА_2 04.06.2021.

ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 від 24.11.2012 (а.с. 55).

07.06.2021 стягувач ОСОБА_2 звернулась з письмовою заявою до начальника Кропивницького РВ ДВС ПС МУ МЮ (м. Дніпро) про примусове виконання виконавчого листа № 2-298 (а.с.51).

Постановою державного виконавця Кропивницького РВ ДВС ПС МУ МЮ (м. Дніпро) Гуржина І.І. від 08.06.2021 відкрито виконавче провадження № 65715587 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на підставі вказаного вище виконавчого листа (а.с. 57).

27.07.2021 постановою державного виконавця Кропивницького РВ ДВС ПС МУ МЮ (м. Дніпро) Гуржина І. І. накладено арешт на кошти, що міститься на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом та належать ОСОБА_1 (а.с.66).

13.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до начальника Кропивницького РВ ДВС МС МУ МЮ (м. Дніпро) з заявою, в якій просив зняти арешт з його банківської картки (а.с 75).

Відповідно до довідки від 06.09.2021 АТ КБ «Приватбанк» Войтюк Л.Л. має в АТ КБ «Приватбанк» картку НОМЕР_7 ( НОМЕР_2 ), на яку отримує заробітну плату. Також на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ) (а.с. 80).

Листом В.о. заступника начальника Кропивницького ВДВС у Кропивницькому районі Кіровоградської області ПС МУ МЮ (м. Дніпро) № 65713987/3 від 16.09.2021 ОСОБА_1 роз`яснено, що відсутні законні підстави для зняття арешту з його банківського рахунку (а.с. 80-81).

Відповідно до п. 9 ч. 1ст. 129 Конституції Україниосновними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції Українивстановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Ст. 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Чинним законодавством України у разі невиконання судових рішень, які набрали законної сили, передбачена процедура їх примусового виконання.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

При розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця суд має враховувати те, що принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду, ацивільним - процесуальним кодексом Українивизначено ознаки обов`язковості судових рішень.

Згідно ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»(ст. 1, ч. 1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Відповідно достатті 94 КЗпП Українизаробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складностіта умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, щозвернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другої статті 68Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається:1)у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах,2)відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум,3)у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. Заіншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається Законом№ 1404-VIII та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника»Інструкції у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи(частина третя статті68Закону № 1404-VIII).

При цьомуу відповідності до пунктів4, 8 та 9 розділу Х Інструкціїконтроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою(пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формоювстановленою удодатку 9до Інструкції) . Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашенняборгу завиконавчим провадженням.

Таким чином, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

Відповідно частини першоїстатті 70 Законурозмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частинами другою та третьою статті 70 Закону№ 1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількомавиконавчими документами.

З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотківзаробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюєтьсяпідприємстввами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами- підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право насвоєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, щоперевищує граничну межу таких відрахувань.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати,є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав наодержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Таким чином,не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржникапісля фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документамита наусі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розміріввідрахувань із такої заробітної плати,а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертоїстатті 59 Закону№ 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку,заборонено законом.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченомупунктом 10частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59Закону № 1404-VIII).

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьоїстатті 52 Закону України «Про виконавче провадження»повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертоюстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четвертастатті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови).

При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону№ 1404-VIIIзобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту єздійсненнямповноваженьдля усуненняспричиненихнегативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Одночасно слід звернути увагу, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року усправі №756/8815/20 викладено правовий висновок, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Щодо вирішення спору по суті

Спірні правовідносини в цій справі склались з приводу незгоди скаржника з постановою приватного виконавця про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на рахунок, на який здійснюється нарахування його заробітної плати.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Відповідно достатті 94 КЗпП Українизаробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, щозвернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.Прозвернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої - третьої статті 56Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Стягнення за виконавчими документами звертається впершу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах(абзац першийчастинидругоїстатті 48 Закону № 1404-VIII).

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеномустаттею35-1Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно достатті 151Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті191 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно достатті 261Закону України «Про теплопостачання»,статті 18 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно доЗакону України«Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом(абзац другийчастинидругоїстатті 48 Закону № 1404-VIII).

Відтак доводискаржника,що рахунок,на якомузнаходились коштине єтакими,на якийзаборонено закономнакладення арешту,не відповідаютьположенням закону,оскільки арештможе накладатисьна кошти,а нена рахунок(абзацперший частинидругої статті48Закону №1404-VIII); апо-друге,обмеження зверненнястягнення накошти заробітноїплати,які знаходятьсяна рахункуборжника,підпадають підвипадки «коштина іншихрахунках боржника,накладення арештута/абозвернення стягненняна якізаборонено законом»(абзацдругийчастинидругоїстатті 48Закону)

Відповідно до частин першої та другої статті 68Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.Заіншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи(частина третя статті68Закону).

Відрахування, зокрема із заробітної плати, насамперед здійснюють підприємства установи та організації тощо, які й здійснюють нарахування цих виплат і відповідно частини першоїстатті 70 Закону№ 1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Як зазначалось вище, частинами другою та третьою статті 70 Закону № 1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини єотримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржена ухвала суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи межі оскаржуваних дій державного виконавця, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при вирішенні питання щодо накладення арешту на кошти боржника, розміщені на банківських рахунках, в тому числі на спірному рахунку, державний виконавець діяв з дотриманням вимог закону.

Питання щодо зняття арешту в цій справі не може бути вирішене судом, оскільки воно відноситься до компетенції державного виконавця, який самостійно має прийняти рішення чи підлягає зняттю арешт на грошові кошти на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Оскаржена ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до вимог ст. 374, 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Хоміч Артем Анатолійович, залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11.05.2022 залишити без змін.

Постанова апеляційного судунабирає законноїсили здня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. І. Чельник

В. В. Черненко