Рішення

від 08.08.2022 по справі 910/2595/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.08.2022Справа № 910/2595/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства «ВЕЛПРОМ ПЛЮС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ МЛИН»

про стягнення 132 491,91 грн

Без виклику (повідомлення) учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «ВЕЛПРОМ ПЛЮС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ МЛИН» про стягнення 132 491, 91 грн, з яких 92 824, 23 грн основного боргу, 20 879, 49 грн пені, 4 284, 64 грн 3% річних та 14 503, 55 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 01/07/2020 від 01.07.2020 щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар (в частині сплати вартості товару з урахуванням податку на додану вартість), внаслідок чого й утворилась спірна заборгованість про стягнення якої, з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат, просить позивач.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Крім цього задоволено клопотання позивача про витребування доказів та зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві у строк до 09.03.2022 надати до суду інформацію про відображення у розділі ІІ додатку № 1 податкових декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ МЛИН» (ідентифікаційний код 43392671), поданих ним у період з листопада 2021 року по січень 2022 року, операцій з постачання товару постачальником з індивідуальним податковим номером 355695325164, що належить Приватному підприємству «ВЕЛПРОМ ПЛЮС», з зазначенням обсягу постачання без ПДВ та суми податку на додану вартість за основною ставкою за цим платником податку.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 23.02.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02094, м. Київ, вул. Попудренка, буд. 52, оф. 408А.

Однак, конверт з ухвалою суду був повернутий відділенням поштового зв`язку у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України.

18.07.2022 від Головного управління ДПС у м. Києві надійшов лист № 113958/5/26-15-04-03-04 від 11.07.2022 на виконання вимог ухвали суду від 23.02.2022, у якому зазначено, що згідно інформаційного ресурсу ДПС України, станом на 04.07.2022 за період листопад 2021 року - січень 2022 року ТОВ «ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ МЛИН» надавало до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість, що свідчать про відсутність задекларованих показників та згідно Порядку № 21 не передбачаються подання додатку № 1.

Приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2020 між Приватним підприємством «ВЕЛПРОМ ПЛЮС» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ МЛИН» (покупець) було укладено договір поставки № 01/07/2020 (далі - Договір), за умовами якого, продавець зобов`язався передати у власність покупця пшеницю українського походження врожаю 2020 року (товар), а покупець зобов`язався прийняти і оплатити товар (п. 1.1 Договору).

Кількість/вага, найменування та ціна за одну тонну поставленого товару визначається видатковими накладними постачальника та додатками до Договору, які є його невід`ємною частиною (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору поставка товару може здійснюватися партіями. За партію товару приймається його кількість, що зазначена в видатковій накладній та податковій накладній, виданих на ім`я покупця.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що право власності на товар у покупця виникає з моменту передачі товару постачальником. Передача товару покупцю проводиться шляхом передачі оригіналів документів на товар, а саме: а) додаток до договору; б) видаткова накладна; в) рахунок.

Постачальник зобов`язаний виконати зобов`язання з поставки товару в повному обсязі в строк до 31 грудня 2020 року (п. 3.3 Договору).

Згідно п. 4.2 Договору покупець здійснює оплату за товар протягом 2 (двох) банківських днів після надходження від постачальника відповідної партії товару та документів, вказаних у п. 3.3.

У пункті 5.1 Договору сторони визначили, що у випадку порушення строків оплати товару з боку покупця, вказаних в п. 4.2 постачальник має право вимагати сплати пені в розмірі потрійної облікової ставки НБУ від загальної вартості товару за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 7.1 Договору, він набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

У Додатку № 1 від 01.07.2020 до Договору сторонами узгоджено постачання товару пшениці у кількості 100 тон, загальною вартістю 575 000,00 грн з ПДВ.

Як зазначає позивач, на виконання своїх договірних зобов`язань, він відвантажив на користь відповідача товар, обумовлений Договором на загальну суму 556 945,38 грн, який відповідач отримав, проте власні зобов`язання щодо оплати за поставлений товар виконав частково, сплативши лише 464 121,15 грн, пославшись при цьому на відсутність реєстрації постачальником податкової накладної за фактом спірної поставки.

Так, за фактом поставки товару, обумовленого Договором, 31.07.2020 позивачем було сформовано та направлено для реєстрації в ЄРПН податкову накладну № 5 на загальну суму 163 357,61 грн, у тому числі ПДП 27 226,27 грн; 03.08.2020 позивачем було сформовано та направлено для реєстрації в ЄРПН податкові накладні № 1 на загальну суму 221 605,15 грн, у тому числі ПДП 36 934,19 грн та № 2 на загальну суму 171 982,62 грн, у тому числі ПДП 28663,77 грн.

03.08.2020 позивачем отримано квитанцію, відповідно до якої податкову накладну № 5 від 31.07.2020 прийнято, але реєстрацію зупинено. Аналогічним чином 17.08.2020 позивач отримав квитанції від податкового органу про зупинення реєстрації податкових накладних № 1 та № 3 від 03.08.2020.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі № 620/4189/20 задоволено позов ПП «Велпром Плюс» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, Державної податкової служби України, внаслідок чого визнано протиправними та скасовані рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07 серпня 2020 року № 1813003/35569531, від 26 серпня 2020 року № 1869907/35569531, від 26 серпня 2020 року № 1869908/35569531. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 31 липня 2020 року № 5, від 03 серпня 2020 року № 1, від 03 серпня 2020 року № 2 датами їх фактичного подання.

На виконання судового рішення вказані податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 04.11.2021, що підтверджується відповідними квитанціями № 2.

Як стверджує позивач, після реєстрації податкових накладних, відповідачем включено сплачену суму податку на додану вартість до податкового кредиту, що відображено у податковій декларації з ПДВ за листопад 2021 року. Водночас різниця між загальною вартістю поставленого товару з ПДВ (556 945,38 грн) та вартістю товару без ПДВ (464 121,15 грн) відповідачем сплачена не була, що і обумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

За встановленими обставинами, позивачем поставлено товар, обумовлений у Додатку № 1 до Договору. Відвантаження товару підтверджується видатковими накладними № 31 від 31.07.2020 на суму 163 357,61 грн, № 32 від 03.08.2020 на суму 221 605,15 грн та № 33 від 03.08.2020 на суму 171 982,62 грн, підписаними уповноваженими особами сторін. Відповідальною особою за одержання товару був менеджер ТОВ «ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ МЛИН» Мельник Павло Миколайович на підставі довіреності № 47 від 24.07.2020.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем видаткові накладні містять найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

З огляду на погоджений сторонами у п. 4.2 Договору порядок розрахунків, граничним днем для здійснення розрахунків за поставлений згідно видаткової накладної № 31 від 31.07.2020 товар було 04.08.2020, а за товар, поставлений згідно видаткових накладних № 32 від 03.08.2020 та № 33 від 03.08.2020 - 05.08.2020.

Слід зазначити, що умови Договору не пов`язують здійснення оплати за поставлений товар із реєстрацією податкової накладної щодо поставки відповідної партії товару.

Поряд із цим, зазначення ціни Договору з урахуванням ПДВ свідчить про обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну з метою отримання покупцем податкової вигоди.

Так, платник податку - постачальник з настанням першої з умов виникнення податкових зобов`язань, визначених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України), зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За встановленими обставинами справи, позивачем було складено та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні № 5 від 31.07.2020, № 1 від 03.08.2020 та № 2 від 03.08.2020 по факту відвантаження товару.

Таким чином, дії платника податків зі складення податкової накладної за фактом відвантаження товарів, підтвердженого виписаною видатковою накладною, відповідають вимогам статей 185, 187 ПК України щодо визначення першої з подій, з настанням якої у постачальника виникає обов`язок скласти податкову накладну.

За приписами абзаців 2, 5, 6 та 10 пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

З огляду на викладене, враховуючи те, що податкова накладна були подана позивачем на реєстрацію в обумовлені Податковим кодексом України строки, а також те, що дата реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не залежить від волі позивача, та була зупинена податковим органом, то позивачем вчинено вичерпний перелік дій з метою реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас відповідно до абзаців 23, 25, 26 пункту 201.10 статті 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Отже, навіть у випадку відмови постачальнику у реєстрації податкової накладної, покупець має передбачену законодавством можливість здійснити заходи з метою недопущення негативних наслідків своєї господарської діяльності у зв`язку з незарахуванням сплаченого ним податку на додану вартість за поставлений товар до податкового кредиту.

Більше того, згідно абзаців 3, 4, 7 пункту 198.6 статті 198 ПК України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тобто, зупинення реєстрації податкової накладної, як і відсутність її реєстрації, жодним чином не нівелює обов`язок покупця зі сплати вартості поставленого товару саме у строк, обумовлений договором, оскільки відсутність квитанції про реєстрацію податкової накладної та будь-яких інших документів не може вважатись відкладальною умовою та не звільняє покупця від обов`язку оплатити поставлений товар у визначений Договором строк.

З урахуванням листа Головного управління ДПС у м. Києві № 113958/5/26-15-04-03-04 від 11.07.2022, надісланого на виконання вимог ухвали суду від 23.02.2022, безвідносно до задекларованих відповідачем показників податкового кредиту, останній має невиконане в повному обсязі зобов`язання з оплати поставленого товару.

Так, відповідно до платіжних доручень № 339 від 31.07.2020 на суму 115 000,00 грн та № 340 від 04.08.2020 на суму 349 121,15 грн відповідачем сплачено позивачеві 464 121,15 грн. Докази погашення решти грошових зобов`язань в матеріалах справи відсутні.

Отже, відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 92 824,23 грн (556 945,38 грн - 464 121,15 грн), що належними та допустимими доказами спростовано не було.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищенаведене та встановлення факту невиконання відповідачем обов`язку з повної оплати поставленого за Договором товару, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 92 824,23 грн є цілком обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім цього, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 20 879,49 грн пені.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За приписами ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки, судом встановлено наявність порушення відповідачем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, беручи до уваги положення п. 5.1 Договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вищенаведеними положеннями визначено, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Отже, позивачем правомірно здійснено розрахунок пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, оскільки розмір пені, визначений у п. 5.1 Договору є більшим за граничний розмір пені, встановлений Законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд не виявив у ньому помилок, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 4 284,64 грн та 14 503,55 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки відсотків річних за користування грошовими коштами та інфляційних втрат, суд не виявив у них помилок, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ МЛИН» (02094, м. Київ, вул. Попудренка, буд. 52, оф. 408А; ідентифікаційний код 43392671) на користь Приватного підприємства «ВЕЛПРОМ ПЛЮС» (17500, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, м. Прилуки, вул. Фабрична, буд. 40, кв. 2; ідентифікаційний код 35569531) 92 824,23 грн (дев`яносто дві тисячі вісімсот двадцять чотири гривні 23 коп) основного боргу, 20 879,49 грн (двадцять тисяч вісімсот сімдесят дев`ять гривень 49 коп) пені, 4 284,64 грн (чотири тисячі двісті вісімдесят чотири гривні 64 коп) 3% річних, 14 503,55 грн (чотирнадцять тисяч п`ятсот три гривні 55 коп) інфляційних втрат та 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Рішення в повному обсязі складено 09.08.2022.

Суддя О.С. Комарова