Постанова

від 21.02.2023 по справі 910/2595/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2023 р. Справа№ 910/2595/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 21.02.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський млин"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 09.08.2022 (повний текст складено 09.08.2022)

у справі №910/2595/22 (суддя Комарова О.С.)

за позовом Приватного підприємства "Велпром Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський млин"

про стягнення 132 491, 91 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року Приватне підприємство «ВЕЛПРОМ ПЛЮС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ МЛИН» про стягнення 132 491, 91 грн, з яких: 92824, 23 грн основного боргу, 20879, 49 грн пені, 4284, 64 грн 3% річних та 14503, 55 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 01/07/2020 від 01.07.2020 щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар (в частині сплати вартості товару з урахуванням податку на додану вартість), внаслідок чого й утворилась спірна заборгованість про стягнення якої, з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат, просить позивач.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 у справі №910/2595/22 позов задоволено повністю.

За рішенням суду присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 92824,23 грн основного боргу, 20879,49 грн пені, 4284,64 грн 3% річних, 14 503,55 грн інфляційних втрат та 2481,00 грн судового збору.

Суд першої інстанції виходив з встановлених обставин стосовно того, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 92824,23 грн (556945,38 грн - 464121,15 грн), що належними та допустимими доказами спростовано не було.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення не відповідає дійсним обставинам справи та винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що рішення прийнято судом першої інстанції без належного повідомлення відповідача про розгляд справи, а саме що відповідач не отримував ухвалу суду від 23.02.2022, тому був позбавлений скористатись правами, передбаченими статтями 42, 165 ГПК України, в тому числі на ознайомлення з матеріалами справи та надання відзиву на позов.

Відповідач зазначив, що він має обґрунтовані сумніви щодо факту поставки товару, особи підписанта з боку відповідача, ідентичності печатки відповідача, відтиск яких повинен значитись на первинних документах та часу виконання зазначених підписів та накладення печаток. Скаржник доводить, що відповідач на отримання товару від позивача довіреностей не видавав, хто отримував товар від імені відповідача йому не відомо.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, позивач подав відзив, у якому зазначив, що факт здійснення господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами, доданими до позовної заяви, а у даному випадку відповідач не оплатив саме різницю між загальною вартістю товару з врахуванням ПДВ та вартістю товару без врахування ПДВ, оскільки вважав, що відсутність реєстрації ПН в ЄРПН надає йому таке право. За вказаних обставин сумніви відповідача щодо факту поставки позивач вважає безпідставними, у зв`язку з чим просить відмовити ТОВ «Шевченківський млин» у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін.

Клопотання, подані учасниками справи до суду апеляційної інстанції

В апеляційній скарзі відповідачем заявлено клопотання про витребування для огляду у відповідача оригіналів документів, доданих до позовної заяви. З метою встановлення наявності як таких та можливого проведення почеркознавчої експертизи та експертизи відтиску печатки, а саме:

- договір поставки №01/07/2020 від 01.07.2020;

- додаток №1 від 01.07.2020 до договору поставки;

- видаткові накладні №31 від 31.07.2020, №32 від 03.08.2020, №33 від 03.08.2020;

- довіреність №47 від 24.07.2020.

Клопотання мотивовано обставинами сумнівів відповідача щодо факту здійснення поставки, особи підписанта з боку відповідача, ідентичності печатки відповідача, відтиск яких повинен значитись на первинних документах та часу виконання зазначених підписів та накладення печаток.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022, зокрема, запропоновано позивачу у справі завчасно (до 05.12.2022) надати до Північного апеляційного господарського суду, для огляду, оригінали наступних документів:

- договір поставки №01/07/2020 від 01.07.2020;

- додаток №1 від 01.07.2020 до договору поставки;

- видаткові накладні №31 від 31.07.2020, №32 від 03.08.2020, №33 від 03.08.2020;

- довіреність №47 від 24.07.2020.

29.11.2022 відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від позивача надійшов супровідний лист до якого додано оригінали витребуваних судом документів.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції, 01.07.2020 між Приватним підприємством «ВЕЛПРОМ ПЛЮС» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ МЛИН» (покупець) було укладено договір поставки № 01/07/2020 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов`язався передати у власність покупця пшеницю українського походження врожаю 2020 року (товар), а покупець зобов`язався прийняти і оплатити товар.

Кількість/вага, найменування та ціна за одну тонну поставленого товару визначається видатковими накладними постачальника та додатками до договору, які є його невід`ємною частиною (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору поставка товару може здійснюватися партіями. За партію товару приймається його кількість, що зазначена в видатковій накладній та податковій накладній, виданих на ім`я покупця.

Пунктом 3.3 договору визначено, що право власності на товар у покупця виникає з моменту передачі товару постачальником. Передача товару покупцю проводиться шляхом передачі оригіналів документів на товар, а саме: а) додаток до договору; б) видаткова накладна; в) рахунок.

Постачальник зобов`язаний виконати зобов`язання з поставки товару в повному обсязі в строк до 31 грудня 2020 року (п. 3.3 договору).

Згідно п. 4.2 договору покупець здійснює оплату за товар протягом 2 (двох) банківських днів після надходження від постачальника відповідної партії товару та документів, вказаних у п. 3.3.

Відповідно до п. 7.1 договору, він набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

У додатку № 1 від 01.07.2020 до договору сторонами узгоджено постачання товару пшениці у кількості 100 тон, загальною вартістю 575000,00 грн з ПДВ.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що на виконання своїх договірних зобов`язань, він відвантажив на користь відповідача товар, обумовлений договором на загальну суму 556945,38 грн, який відповідач отримав, проте власні зобов`язання щодо оплати за поставлений товар виконав частково, сплативши лише 464121,15 грн, пославшись при цьому на відсутність реєстрації постачальником податкової накладної за фактом спірної поставки.

Виконання зобов`язань позивача з поставки товару підтверджуються видатковими накладними №31 від 31.07.2020, №32 від 03.08.2020, №33 від 03.08.2020, та товарно-транспортними накладними №Р31 від 31.07.2020, №Р32 від 03.08.2020, №Р33 від 03.08.2020, відповідно до яких постачальних передав, а покупець прийняв товар (пшеницю) на загальну суму 575000,00 грн з ПДВ.

Крім того, за фактом поставки товару, обумовленого договором, 31.07.2020 позивачем було сформовано та направлено для реєстрації в ЄРПН податкову накладну № 5 на загальну суму 163357,61 грн, у тому числі ПДП 27226,27 грн; 03.08.2020 позивачем було сформовано та направлено для реєстрації в ЄРПН податкові накладні № 1 на загальну суму 221605,15 грн, у тому числі ПДП 36934,19 грн та № 2 на загальну суму 171982,62 грн, у тому числі ПДП 28663,77 грн.

03.08.2020 позивачем отримано квитанцію, відповідно до якої податкову накладну № 5 від 31.07.2020 прийнято, але реєстрацію зупинено. Аналогічним чином 17.08.2020 позивач отримав квитанції від податкового органу про зупинення реєстрації податкових накладних № 1 та № 3 від 03.08.2020.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі № 620/4189/20 задоволено позов ПП «Велпром Плюс» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, Державної податкової служби України, внаслідок чого визнано протиправними та скасовані рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07 серпня 2020 року № 1813003/35569531, від 26 серпня 2020 року № 1869907/35569531, від 26 серпня 2020 року № 1869908/35569531. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 31 липня 2020 року № 5, від 03 серпня 2020 року № 1, від 03 серпня 2020 року № 2 датами їх фактичного подання.

На виконання судового рішення вказані податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 04.11.2021, що підтверджується відповідними квитанціями № 2.

Як стверджує позивач, після реєстрації податкових накладних, відповідачем включено сплачену суму податку на додану вартість до податкового кредиту, що відображено у податковій декларації з ПДВ за листопад 2021 року. Водночас різниця між загальною вартістю поставленого товару з ПДВ (556945,38 грн) та вартістю товару без ПДВ (464121,15 грн) відповідачем сплачена не була, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що з лютого 2021 року призначено нового керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ МЛИН», з цього ж періоду новий склад керівництва проводить комплексний аудит діяльності підприємства і виявляє колосальні порушення. У зв`язку з чим у відповідача є обґрунтовані сумніви щодо факту поставки товару, особи підписанта з боку відповідача, ідентичності печатки відповідача, відтиск яких повинен значитись на первинних документах та часу виконання зазначених підписів та накладення печаток. Скаржник доводить, що відповідач на отримання товару від позивача довіреностей не видавав, хто отримував товар від імені відповідача йому не відомо.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Так, відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За встановленими обставинами, позивачем поставлено товар, обумовлений у додатку № 1 до договору. Відвантаження товару підтверджується видатковими накладними № 31 від 31.07.2020 на суму 163357,61 грн, № 32 від 03.08.2020 на суму 221605,15 грн та № 33 від 03.08.2020 на суму 171982,62 грн, підписаними уповноваженими особами сторін. Відповідальною особою за одержання товару був менеджер ТОВ «ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ МЛИН» ОСОБА_1 на підставі довіреності № 47 від 24.07.2020.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем видаткові накладні містять найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Сумніви відповідача щодо факту поставки товару, особи підписанта з боку відповідача, ідентичності печатки відповідача, відтиск яких повинен значитись на первинних документах та часу виконання зазначених підписів та накладення печаток колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Як зазначалось вище, на виконання ухвали суду від 21.11.2021 позивачем було подано до суду оригінали:

- договір поставки №01/07/2020 від 01.07.2020;

- додаток №1 від 01.07.2020 до договору поставки;

- видаткові накладні №31 від 31.07.2020, №32 від 03.08.2020, №33 від 03.08.2020;

- довіреність №47 від 24.07.2020.

Дослідивши дані документи, колегією суддів встановлено, що договір та додаток №1 до договору підписано обома сторонами та скріплено печатками товариств, видаткові накладні щодо отримання товару з боку відповідача підписано менеджером Мельником Павлом Миколайовичем за довіреністю №47 від 24.07.2020.

Таким чином, позивачем документально доведено факт здійснення господарської операції за договором поставки №01/07/2020 від 01.07.2020 та отримання відповідачем товару за договором згідно видаткових накладних №31 від 31.07.2020, №32 від 03.08.2020, №33 від 03.08.2020 на загальну суму 575000,00 грн з ПДВ.

Отже, з огляду на погоджений сторонами у п. 4.2 договору порядок розрахунків, граничним днем для здійснення розрахунків за поставлений згідно видаткової накладної № 31 від 31.07.2020 товар було 04.08.2020, а за товар, поставлений згідно видаткових накладних № 32 від 03.08.2020 та № 33 від 03.08.2020 - 05.08.2020.

Слід зазначити, що умови договору не пов`язують здійснення оплати за поставлений товар із реєстрацією податкової накладної щодо поставки відповідної партії товару.

Поряд із цим, зазначення ціни договору з урахуванням ПДВ свідчить про обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну з метою отримання покупцем податкової вигоди.

Так, платник податку - постачальник з настанням першої з умов виникнення податкових зобов`язань, визначених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як підтверджено матеріалами справи, позивачем було складено та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні № 5 від 31.07.2020, № 1 від 03.08.2020 та № 2 від 03.08.2020 по факту відвантаження товару.

Таким чином, дії платника податків зі складення податкової накладної за фактом відвантаження товарів, підтвердженого виписаною видатковою накладною, відповідають вимогам статей 185, 187 ПК України щодо визначення першої з подій, з настанням якої у постачальника виникає обов`язок скласти податкову накладну.

За приписами абзаців 2, 5, 6 та 10 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

З огляду на викладене, враховуючи те, що податкова накладна були подана позивачем на реєстрацію в обумовлені Податковим кодексом України строки, а також те, що дата реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не залежить від волі позивача, та була зупинена податковим органом, то позивачем вчинено вичерпний перелік дій з метою реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас відповідно до абзаців 23, 25, 26 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Отже, навіть у випадку відмови постачальнику у реєстрації податкової накладної, покупець має передбачену законодавством можливість здійснити заходи з метою недопущення негативних наслідків своєї господарської діяльності у зв`язку з незарахуванням сплаченого ним податку на додану вартість за поставлений товар до податкового кредиту.

Більше того, згідно абзаців 3, 4, 7 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тобто, зупинення реєстрації податкової накладної, як і відсутність її реєстрації, жодним чином не нівелює обов`язок покупця зі сплати вартості поставленого товару саме у строк, обумовлений договором, оскільки відсутність квитанції про реєстрацію податкової накладної та будь-яких інших документів не може вважатись відкладальною умовою та не звільняє покупця від обов`язку оплатити поставлений товар у визначений договором строк.

З урахуванням листа Головного управління ДПС у м. Києві № 113958/5/26-15-04-03-04 від 11.07.2022, надісланого на виконання вимог ухвали суду від 23.02.2022, безвідносно до задекларованих відповідачем показників податкового кредиту, останній має невиконане в повному обсязі зобов`язання з оплати поставленого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до платіжних доручень № 339 від 31.07.2020 на суму 115000,00 грн та № 340 від 04.08.2020 на суму 349121,15 грн відповідачем сплачено позивачеві 464121,15 грн. Докази погашення решти грошових зобов`язань в матеріалах справи відсутні.

Отже, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 92824,23 грн (556945,38 грн - 464121,15 грн), що належними та допустимими доказами спростовано не було.

З огляду на вищенаведене та встановлення факту невиконання відповідачем обов`язку з повної оплати поставленого за договором товару, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 92824,23 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлено вимоги про стягнення з 20879,49 грн пені.

Відповідно до статті 610, частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216, статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коди зобов`язання мало бути виконане.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За приписами частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 5.1 договору сторони визначили, що у випадку порушення строків оплати товару з боку покупця, вказаних в п. 4.2 постачальник має право вимагати сплати пені в розмірі потрійної облікової ставки НБУ від загальної вартості товару за кожний день прострочення платежу.

Оскільки, судом встановлено порушення відповідачем строків оплати товару, позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, вищенаведеними положеннями визначено, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Отже, позивачем правомірно здійснено розрахунок пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, оскільки розмір пені, визначений у п. 5.1 договору є більшим за граничний розмір пені, встановлений Законом.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом не виявлено у ньому помилок, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 4284,64 грн та 14503,55 грн інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на встановлені обставини прострочення боржника, вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 4284,64 грн та 14503,55 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреного судом.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань в частині своєчасного та повного здійснення оплати за поставлений йому товар, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову в повному обсязі.

Стосовно посилань апелянта на ті обставини, що відповідача не було повідомлено належним чином про розгляд справи у суді першої інстанції, у зв`язку з чим він був позбавлений скористатись правами, передбаченими статтями 42, 165 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 у справі №910/2595/22, зокрема, прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Водночас, 24.02.2022 в зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022 та № 341/2022 від 17.05.2022, 573/2022 від 12.08.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

Відповідач зазначає, що с. Шевченково, Броварського району, Київської області, де знаходяться потужності виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ МЛИН», з початку військової агресії російської федерації і до початку квітня 2022 року знаходилось під окупацією, тому відповідач фактично зупинив свою діяльність. Працівники та керівник відповідача змушені були виїхати в інші регіони України та за її межі. Також після введення воєнного стану в Україні ПрАТ «Укрпошта» працювала в обмеженому режимі. У зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ МЛИН» фізично не могло отримати ухвалу суду від 23.02.2022.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 у справі №910/2595/22 було фактично відправлено тільки 13.06.2022 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за штрих-кодом 0105492091185 на юридичну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02094, м. Київ, вул. Попудренка, 52, оф.408А.

Водночас дане поштове відправлення не було вручено адресату та повернуто відправнику, причиною повернення зазначено "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 83-88).

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення суду першої інстанції також було направлено за адресою 02094, м. Київ, вул. Попудренка, 52, оф.408А. Як підтверджено матеріалами справи, рішення отримано відповідачем (а.с. 102). Вказану адресу відповідачем також зазначено в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції належним чином повідомив відповідача про відкриття провадження у даній справі, а не отримання поштової кореспонденції учасником справи не залежить від волевиявлення суду.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 у справі №910/2595/22 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський млин" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 у справі №910/2595/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 у справі №910/2595/22 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/2595/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 27.03.2023.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка