Постанова

від 03.08.2022 по справі 372/5143/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 372/5143/15-ц

провадження № 61-1179св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка звернулась із заявою про заміну сторони виконавчого провадження - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДА ПРО 2020»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДА ПРО 2020» на постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О. у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДА ПРО 2020» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за невиконання договору,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

В липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДА ПРО 2020» (далі - ТОВ «ОРЕНДА ПРО 2020») звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження в якій просив замінити стягувача ОСОБА_1 на його правонаступника ТОВ «ОРЕНДА ПРО 2020» у виконавчому провадженні ВП № 59137670 у справі № 372/5143/15-ц.

Заяву обґрунтовано тим, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за невиконання договору, вимоги позивача задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 авансовий платіж в сумі 819 400 грн, штраф в сумі 79 930 грн, судовий збір в сумі 3 197,20 грн, а всього стягнуто 902 527,20 грн.

На підставі виданого на виконання вищезазначеного рішення суду виконавчого листа щодо стягнення заборгованості з боржника 16 травня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Трофименком М. М. було відкрито виконавче провадження та того ж дня було об`єднано з іншими виконавчими провадженнями у зведене виконавче провадження ВП № 59117670.

Зазначив, що 10 червня 2021 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «ОРЕНДА ПРО 2020» договір відступлення прав вимоги, згідно з умовами якого право вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 коштів за невиконання попереднього договору купівлі-продажу квартири від 20 липня 2021 року, підтвердженого рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06 квітня 2016 року у цивільній справі № 372/5143/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за невиконання договору.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Обухівський районний суд Київської області у складі судді Потабенко Л. В. ухвалою від 21 липня 2021 року заяву ТОВ «ОРЕНДА ПРО 2020» задовольнив. Змінив стягувача у справі № 372/5143/15-ц (зведеному виконавчому провадженні ВП № 59137670) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за невиконання договору, із ОСОБА_1 на його правонаступника - ТОВ «ОРЕНДА ПРО 2020».

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що наявні правові підстави для задоволення заяви про заміну сторони стягувача.

Київський апеляційний суд постановою від 16 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 21 липня 2021 року скасував та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Приймаючи постанову про відмову у задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно статті 513 ЦК України, заміна кредитора в даному договорі повинна була відбуватися в тій самій формі, що і попередній договір. Отже, попередній договір купівлі-продажу квартири в якому відбулася заміна сторони, є договором з приводу купівлі-продажу нерухомого майна, тому, заміна сторони в договорі купівлі-продажу нерухомого майна, також підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню, проте договір про відступлення права вимоги було укладено у простій письмовій формі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

В січні 2022 року представник ТОВ «ОРЕНДА ПРО 2020» - адвокат Кулініченко Г. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 1 та абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував тієї обставини що відбулася заміна сторони виконавчого провадження не на підставі договору, а на підставі рішення суду, яке є обов`язковим до виконання сторонами, яке боржник не виконує протягом шести років.

Представник заявника зазначає, що вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із відповідними заявами, зокрема про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), від 6 серпня 2020 року у справі № 2029/2-2180/11 (провадження № 61-4475св20).

Крім того посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 де зазначено, що вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

Додатково представник заявника вказує на правовий висновок Великої палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 де вказано, що закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 28 квітня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Обухівського районного суду Київської області.

Справа № 372/5143/15-ц надійшла до Верховного Суду 16 червня 2022 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Обухівський районний суд Київської області рішенням від 06 квітня 2016 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за невиконання договору задовольнив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 авансовий платіж в сумі 819 400 грн, штраф в сумі 79 930 грн, судовий збір в сумі 3 197,20 грн, а всього стягнув 902 527,20 грн.

10 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ОРЕНДА ПРО 2020» було укладено договір про відступлення права вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 коштів за невиконання попереднього договору купівлі продажу квартири від 30 липня 2012 року.

Разом з тим, даний попередній договір купівлі-продажу квартири від 30 липня 2012 року, право вимоги за яким було відступлено ТОВ «ОРЕНДА ПРО 2020» є нотаріально посвідченим - Саєнко Є. В. приватним нотаріусом Обухівського районного округу Київської області та зареєстрований в реєстрі за № 4008.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець

Як зазначено в частині п`ятій статті 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 513 ЦК України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (стаття 205 ЦК України).

Відповідно до статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Стаття 639 ЦК України передбачає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналіз вказаних положень законодавства дає підстави для висновку, що нотаріально посвідчений правочин є одним із різновидів правочину, вчиненого у письмовій формі.

Попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі (частина перша статті 635 ЦК України).

Згідно вимог статті 657 ЦК України договори купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Таким чином, згідно статті 513 ЦК України, заміна кредитора в даному договорі повинна була відбуватися в тій самій формі, що і попередній договір.

Отже, попередній договір купівлі-продажу квартири в якому відбулася заміна сторони, є договором з приводу купівлі-продажу нерухомого майна, тому, заміна сторони в договорі купівлі-продажу нерухомого майна, також підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з приписами частин 4 та 5 статті 216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

У статті 220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Встановивши, що попередній договір купівлі-продажу квартири від 30 липня 2012 року, право вимоги за яким було відступлено ТОВ «ОРЕНДА ПРО 2020» є нотаріально посвідченим, натомість укладений 10 червня 2021 року договір про відступлення права вимоги укладений у простій письмовій формі апеляційний суд правильно виходив з того, що відповідно до статті 513 ЦК України договір відступлення права вимоги за цим договором також підлягає укладенню у письмовій формі і нотаріальному посвідченню.

Оскільки укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ОРЕНДА ПРО 2020» договір відступлення права вимоги від 10 червня 2021 року не посвідчений нотаріально, є нікчемним правочином, нікчемність якого не потребує доказування в судовому порядку, він не підтверджує перехід до ТОВ «ОРЕНДА ПРО 2020» прав вимоги за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 30 липня 2012 року, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 червня 2018 року у справі № 2027/8487/12 (провадження № 61-4572св18) та у постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 2-651/09 (провадження № 61-12836св21).

Вказаним вище також спростовуються аргументи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував тієї обставини що відбулася заміна сторони виконавчого провадження не на підставі договору, а на підставі рішення суду, яке є обов`язковим до виконання сторонами, яке боржник не виконує протягом шести років.

Посилання у касаційній скарзі на правові позиції, викладені Верховним Судом у постановах: від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), від 6 серпня 2020 року у справі № 2029/2-2180/11 (провадження № 61-4475св20), постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 та у постанові Великої палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 колегія суддів відхиляє, оскільки наведені у вказаних постановах висновки щодо застосування норм права висновкам апеляційного суду не суперечать.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм процесуального закону.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, нема.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДА ПРО 2020» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров