Ухвала

від 02.11.2017 по справі 372/5143/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/5143/15-ц Головуючий у І інстанції Кравченко М. В. Провадження № 22-ц/780/4882/17 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М. Категорія 58 02.11.2017

УХВАЛА

Іменем України

02 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Савченка С.І., Білоконь О.В.,

за участю секретаря - Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 06 вересня 2017 року у справі за поданням державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служи Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року заступник начальника Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служи Головного територіального управління юстиції у Київській області Прізов В.І. звернувся до суду з поданням про визнання мирової угоди, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час примусового виконання рішення суду. В обґрунтування подання зазначав, що на виконанні у відділі державної виконавчої служи знаходиться виконавче провадження №5150614 з примусового виконання виконавчого листа №372/5143/15-ц, виданого 27 квітня 2016 Обухівським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу у загальному розмірі 902 527 грн. 20 коп. В процесі виконання рішення державному виконавцеві надано мирову угоду, укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, за умовами якої:

1. ОСОБА_3 визнає, що її заборгованість перед ОСОБА_2 на момент укладення цієї мирової угоди відповідає відомостям, які викладені в матеріалах виконавчого провадження і становить 902 527 грн. 20 коп.

2. В рахунок повного погашення заборгованості боржник передає у власність стягувачу належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1, та належить боржнику на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04 серпня 2014 року, яке було зареєстровано Реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції, Київської області 04 серпня 2014 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 25138418.

3. Після набрання законної сили ухвали суду про визнання цієї угоди стягувач реєструє за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Підставою для державної реєстрації речових прав є ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди, відповідно до п.10 ч.1 ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

4. Стягувач заявляє, що з моменту вступу у закону силу ухвали суду про визнання цієї мирової угоди, реєстрації за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та за умови належного її виконання боржником не матиме жодних майнових претензій до останнього з приводу виконання рішення суду, яке примусового виконується в рамках даного виконавчого провадження.

5. Стягувач заявляє, що з моменту вступу у закону силу ухвали суду про визнання цієї мирової угоди, реєстрації за ним права власності на вказану квартиру зобов'язання боржника по даному виконавчому провадженню відносно стягувача припиняються.

6. Боржник і стягувач заявляють, що ні в процесі укладенні цієї мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не будуть порушені права будь-яких третіх осіб, втому числі й держави.

7. Сторони стверджують, що дана мирова угоди не є новацією в розумінні ч.2 ст.604 ЦК України.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 06 вересня 2017 року у задоволенні подання заступника начальника Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служи Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання мирової угоди - відмовлено.

Відмовлено у визнанні мирової угоди, укладеної між сторонами в процесі виконання рішення Обухівського районного суду київської області від 06 квітня 2016 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою затвердити зазначену вище мирову угоду, посилаючись на те, що судом не були з`ясовані обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди, суд першої інстанції виходив із того, що умови мирової угоди, яка укладена між сторонами, не узгоджуються з вимогами закону та виходять за межі виконання судового рішення, оскільки стосуються правовідносин щодо переходу права власності на нерухоме майно без дотримання передбаченого нормами ЦК України порядку та не пов'язані із порядком стягнення грошових коштів.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними й такими, що відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України Про виконавче провадження сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.

Згідно зі ст.372 ЦПК України мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання. До відкриття виконавчого провадження мирова угода подається сторонами до суду, який ухвалив рішення, для визнання. Суд має право перевірити і не визнати мирову угоду або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб. За результатами розгляду мирової угоди або відмови від примусового виконання суд постановляє ухвалу відповідно до положень цього Кодексу.

Тобто, підставою для відмови у визнанні мирової угоди на стадії виконавчого провадження є суперечливість таких дій закону або порушення прав чи свобод та інших осіб.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06 квітня 2016 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 13 травня 2016 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 авансовий платіж в сумі 819 400 грн., штраф в сумі 79 930 грн. , судовий збір в сумі 3 197 грн. 20 коп., а всього 902 527 грн. 20 коп. Вказане рішення набрало законної сили 26 квітня 2016 року.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що предметом спору по даній справі є грошові кошти.

На виконання вказаного рішення суду 27 квітня 2016 року ОСОБА_2 судом видано виконавчий лист №2-251/16, який знаходиться на примусовому виконанні у Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служи Головного територіального управління юстиції у Київській області. Сторонами у даному виконавчому провадження є стягувач -ОСОБА_2 та боржник - ОСОБА_3

12 червня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено мирову угоду на стадії виконання рішення суду, за умовами якої в рахунок повного погашення заборгованості ОСОБА_3 передає у власність ОСОБА_2 належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Після набрання законної сили ухвали суду про визнання цієї угоди ОСОБА_2 реєструє за собою право власності на вказану квартиру (а.с.74).

Тобто, предметом мирової угоди є передача нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, яка належить боржнику - ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04 серпня 2014 року, що не є предметом спору та предметом примусового виконання рішення суду.

Колегія суддів вважає, що не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не пов'язані зі спірними правовідносинами, оскільки метою мирової угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмету спору, тобто матеріально - правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просив ухвалити судове рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що внаслідок визнання судом мирової угоди, укладеної між сторонами виконавчого провадження, фактично відбудеться перехід права власності на нерухоме майно, яке не було предметом судового спору.

Набуття права власності на нерухоме майно законодавчо визначене та врегульоване. За загальним правилом право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1 ст.328 ЦК України).

Перехід права власності на нерухоме майно під час виконавчого провадження урегульоване положеннями ст.61 Закону України Про виконавче провадження , відповідно до яких арештоване майно, яке не реалізовано на електронних торгах і яке стягувач виявив бажання залишити за собою за постановою та актом державного виконавця передається стягувачу в рахунок коштів, що підлягають стягненню на його користь. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що мирова угода, укладена між сторонами виконавчого провадження, за умовами якої передбачено перехід права власності на нерухоме майно, яке не було предметом спору, суперечить закону та порушує економічні інтереси держави, оскільки перехід права власності відбудеться у не передбачений законом спосіб та без сплати відповідних податків, а тому не може бути визнана судом.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про відмову у визнанні мирової угоди, є правильними.

Таким чином ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, і не свідчить про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідач ОСОБА_3 не виконала умови попереднього договору купівлі-продажу квартири щодо укладення основного договору, а тому на думку ОСОБА_2 між сторонами по справі існує спір стосовно квартири, є необґрунтованими, оскільки судом встановлено, що предметом спору є стягнення грошових коштів за невиконання попереднього договору купівлі-продажу квартири.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 06 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошенняі оскарженню не підлягає.

Голо вуючий

Судді