Рішення

від 24.07.2022 по справі 320/4840/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2022 року 320/4840/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І.,

при секретарі судового засідання - Бибі А.В.,

за участю:

представника позивача - Причепи Т.В.,

представника відповідача - Кульчицької С.В.,

розглянувши в м. Києві у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Девелопмент" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Девелопмент" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.08.2021 №19451/18-14 та від 31.08.2021 №19453/18-14.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведено камеральну перевірку з порушенням тридцятиденного строку, встановленого п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України. Також позивач наголосив на тому, що користуючись правом, визначеним п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, він виправив помилки, допущені у деклараціях з податку на прибуток за 2015 рік, за 2016 рік та за 2017 рік шляхом подання уточнюючих декларацій та фінансових звітів за період 2015-2017 роки.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що строк для проведення камеральної перевірки, який складає в даному випадку 1095 днів, дотриманий податковим органом, тому вказані доводи позивача на переконання податкового органу є необґрунтованими. Також, податковим органом наголошено, що позивачем при поданні уточнюючих податкових декларацій з податку на прибуток за період 2015-2017 роки змінювалися показники загальної суми доходу та об`єкту оподаткування, але при цьому фінансові звіти та відповідні додатки не надсилалися до ДПІ.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 27.06.2022.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 відкладено підготовче засідання на 04.07.2022 у зв`язку з першою неявкою позивача без поважних причин.

Підготовче засідання, яке призначене на 04.07.2022, знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді на навчанні. Призначено наступне підготовче засідання на 11.07.2022.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.07.2022.

У судове засідання, призначене на 25.07.2022, з`явились представники сторін.

Присутня у судовому засідання представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просила скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Присутня у судовому засіданні 25.07.2022 представник відповідача заперечувала щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі та вказала на обставини, які на її думку свідчать про те, що ГУ ДПС у Київській області під час прийняття оспорюваних рішень, діяло в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Девелопмент" (код ЄДРПОУ 36202630, місцезнаходження: 08170, Київська область, Фастівський район, с. Віта-Поштова, вул. Садова, буд. 1-А) зареєстроване в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У липні 2021 року Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток ТОВ "Гранд Девелопмент" за 2013 рік, 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, за результатами якої складено акт камеральної перевірки від 23.07.2021 №12267/10-36-18-14/36202630, яким встановлено наступні порушення:

- п. 54.1 ст. 54, п. 57.1 ст. 57, п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п.140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, Порядку заповнення форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 №897, в результаті невірного відображення показників в поданих звітній та уточнюючих податкових деклараціях з податку на прибуток за 2015 рік, підприємством безпідставно завищено збитки підприємства на суму 541041 грн.;

- п. 54.1 ст. 54, п. 57.1 ст. 57, п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п.140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, Порядку заповнення форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 №897, в результаті невірного відображення показників в поданих звітній та уточнюючих податкових деклараціях з податку на прибуток за 2016 рік, підприємством безпідставно завищено збитки підприємства на суму 2146131 грн.;

- п. 54.1 ст. 54, п. 57.1 ст. 57, п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п.п.140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, Порядку заповнення форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 №897, в результаті невірного відображення показників в поданій уточнюючій податковій декларації з податку на прибуток за 2017 рік, підприємством безпідставно занижено об`єкт оподаткування на суму 2153336 грн., що призвело до заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на суму 387600 грн.

З огляду на вказане, перевіркою встановлено неправомірне завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування рядка 4 декларації на загальну суму 2687145,00 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 541014,00 грн., за 2016 рік на суму 2146131,00 грн., та занижено грошове зобов`язання з податку на прибуток, яке підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 529858,00 грн., в т.ч. за 2013 рік на суму 142258,00 грн. та за 2017 рік на суму 387600,00 грн.

Позивачем були подані до Головного управління ДПС у Київській області заперечення до акту перевірки за вих. №267 від 06.08.2021.

Розглянувши заперечення ТОВ "Гранд Девелопмент" Головне управління ДПС у Київській області у листі від 25.08.2021 №14299/12/10-36-18-05 повідомило позивача, що висновки акту перевірки викладені в наступній редакції:

- п. 54.1 ст. 54, п. 57.1 ст. 57, п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п.п.140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування рядка 4 декларації за 2015 рік на суму 1163849 грн., за 2016 рік на суму 2768465 грн. та заниження грошового зобов`язання з податку на прибуток, яке підлягає сплаті до бюджету за 2017 рік на суму 498324 грн.

В обґрунтування правомірності таких висновків відповідач в Акті перевірки з урахуванням листа від 25.08.2021 №14299/12/10-36-18-05 зазначив, що товариством за звітний 2015 рік до ДПІ було подано звітну та уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток, а саме: податкова декларація з податку на прибуток підприємства з додатками за 2015 рік (від 29.02.2016 №9276311197), уточнююча податкова декларація з податку на прибуток підприємства з додатками за 2015 рік (від 07.06.2016 №9276832014), уточнююча податкова декларація з податку на прибуток підприємства з додатками за 2015 рік (від 20.11.2018 №9277065151).

За результатами проведеного аналізу вищезазначених декларацій та уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства з додатками за 2015 рік (від 20.11.2018 №9277065151) встановлено, що підприємством при поданні уточнюючої декларації 20.11.2018 не подано додатки РІ та АМ до декларації, які були подані до звітної декларації від 29.02.2016 та уточнюючої декларації від 07.06.2016, в результаті чого занижено значення рядка 03РІ декларації на суму 1163849,00 грн.

В результаті вищезазначених порушень завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2015 рік на суму 1163849,00 грн.

Також, Товариством за звітний 2016 рік до ДПІ було подано звітну та уточнюючу податкові декларації з податку на прибуток, а саме: податкова декларація з податку на прибуток підприємства з додатками за 2016 рік (від 27.02.2017 №9270446309), уточнююча податкова декларація з податку на прибуток підприємства з додатками за 2016 рік (від 20.11.2018 №9271711322).

За результатами проведеного аналізу уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік (від 20.11.2018 №9271711322) встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування рядка 4 декларації "Об`єкт оподаткування (рядок 02 + рядок 03 РІ) (+, -)" на суму 2768465 грн. за рахунок того, що товариством не відображено у додатку РІ суму нарахованої амортизації у рядку 1.1.1 в сумі 3655306 грн. та не подано додаток АМ та не відображено в рядку 1.2.1 в сумі 2050690 грн. (при поданні звітної декларації за 2016 рік дані показники відображені у рядку 03РІ декларації та відповідно у додатку РІ та додатку АМ), різниця становить +1604616 грн.

Крім того, з урахуванням порушень описаних в п. 1 розгляду заперечення, від`ємне значення об`єкту оподаткування за 2015 рік становить -519016 грн., підприємством віднесено до рядка 3.2.4 додатка РІ уточнюючої декларації за 2016 рік суму 1682865 грн., різниця становить 1163849 грн.

З урахуванням вищезазначених порушень, значення рядка 03РІ уточнюючого звіту за 2016 рік становить 1085600 грн., тоді як підприємством зазначено суму -1682865 грн., різниця становить +2768465 грн.

В результаті вищезазначених порушень, товариством завищено збитки підприємства за 2016 рік на суму 2768465 грн.

Також, Товариством до ДПІ подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за 2017 рік від 29.01.2019 №9300944454, в ході аналізу якого встановлено заниження об`єкту оподаткування (ряд. 4 декларації) на суму 2768464 грн. та відповідно заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на суму 498324 грн.

Крім того, з урахуванням порушень описаних в п. 1 та п. 2 розгляду заперечення, від`ємне значення об`єкту оподаткування за 2016 рік становить 3097101 грн., підприємством віднесено до рядка 3.2.4 додатка РІ уточнюючої декларації за 2017 рік суму 5865566 грн., різниця становить 2768464 грн., що призвело до завищення від`ємного значення рядка 03РІ уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2017 рік. В результаті вищезазначених порушень, підприємством занижено рядок 4 декларації на суму 2768464 грн., що призвело до заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на суму 498324 грн.

На підставі висновків за результатами розгляду заперечень на акт перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області прийняті наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 31.08.2021 №19451/18-14 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства на суму 498324,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення форми "П" від 31.08.2021 №19453/18-14 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 3932314,00 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 1163849 грн. та за 2016 рік на суму 2768465 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку шляхом подання до ДПС України скарги від 14.09.2021 за №276 про їх скасування.

Рішенням ДПС України від 23.02.2022 №3573/6/99-00-06-01-05-06 податкові повідомлення-рішення від 31.08.2021 №19451/18-14 та від 31.08.2021 №19453/18-14 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Питаннями, які є предметом перевірки в даному провадженні, є: дотримання контролюючим органом порядку проведення перевірки і прийняття податкових повідомлень-рішень; наявність порушення ТОВ "Гранд Девелопмент" вимог п. 54.1 ст. 54, п. 57.1 ст. 57, п.134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п.п.140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Відповідно до п.п.75.1.1 п. 75.1 ст.75 ПК України (в редакції, чинній до 01 січня 2016 року) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Тобто об`єктом камеральної перевірки за положеннями цієї норми є, серед іншого, дані Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно з п.п.75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції, чинній станом на 23 липня 2021 року) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності.

Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних, арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов`язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена ст. ст. 120, 120-1, 120-2 ПК України.

Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п. 75.1 ст.75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу.

Таким чином, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Разом з тим, зважаючи на вимоги наведених норм права, вбачається відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати податкових зобов`язань, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки. Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності, а також своєчасність та повнота сплати податків під час камеральної перевірки не здійснюється.

Водночас, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України.

У постанові від 26.07.2021 у справі №К/9901/41617/18 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо під час проведення камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Аналогічний висновок вказаний в постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №820/3499/17 та від 17.07.2020 у справі №826/4776/17.

Порядок проведення камеральної перевірки визначено статтею 76 ПК України, пунктом 76.3 якої встановлено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Зміст наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки, окрім питань правильності оформлення податкових декларацій, уточнюючих розрахунків можуть бути й інші питання, зокрема пов`язані із своєчасністю реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН, а тому, з урахуванням положень статті 102 ПК України, така перевірка може бути проведена протягом 1095 днів за останнім днем граничного строку реєстрації податкових накладних. В іншій частині, камеральна перевірка проводиться протягом 30 днів за останнім днем граничного строку подання декларації.

В даному випадку, податковим органом 23.07.2021 проведено перевірку за звітний податковий період - 2013 рік, 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, відповідно перевірено податкові декларації за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік та уточнюючі податкові декларації за 2013, 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік.

Суд зазначає, що в акті камеральної перевірки зазначено, що камеральна перевірка здійснюється за звітний податковий період - 2013 рік, 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік із використанням уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства з додатками за 2013 рік (від 28.02.2017 №9091631801), податкової декларації з податку на прибуток підприємства з додатками за 2015 рік (від 29.02.2016 №9276311197), уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства з додатками за 2015 рік (від 07.06.2016 №9276832014), уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства з додатками за 2015 рік (від 20.11.2018 №9277065151), податкової декларації з податку на прибуток підприємства з додатками за 2016 рік (від 27.02.2017 №9270446309), уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства з додатками за 2016 рік (від 20.11.2018 №9271711322), уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства з додатками за 2017 рік (від 29.01.2019 №9300944454), фінансові звіти суб`єкта малого підприємництва ф. 2: за 2015 рік (від 29.02.2016 №9276306711), за 2016 рік (від 25.02.2017 № 9270363585), за 2017 рік (від 01.03.2018 №9299507816), подані до Києво-Святошинської ДПІ ГУ ДПС у Київській області, та бази даних ДПС України.

З огляду на викладене, враховуючи що предметом камеральної перевірки була правильність оформлення податкової звітності за 2013 рік, 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, а не своєчасність їх подання, то перевірка могла бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання.

Натомість, відповідачем у липні 2021 року проведено камеральну перевірку податкових декларацій та уточнюючих податкових декларацій за 2013 рік, 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, що свідчить про те, що камеральна перевірка проведена в даному випадку із порушенням встановлених строків.

Щодо суті встановленого порушення, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.02.2016 позивачем до Києво-Святошинської ДПІ Головного управління ДПС у Київській області було подано в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2015 рік (реєстраційний помер 9276311197 від 29.02.2016), яку прийнято та обліковано, що підтверджено Квитанцією №2.

При формуванні декларації була допущена помилка. З метою її виправлення позивачем до Києво-Святошинської ДПІ Головного управління ДПС у Київській області були подані уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток підприємства (від 07.06.2016 №9276832014 та від 20.11.2018 №9277065151) у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок щодо незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених п.п.140.4.8 та п.п.140.5.16 ПК України), визначені відповідно до положень розділу III ПК України за 2015 рік.

Результат, що був відображений в даних деклараціях щодо врахування різниць, наступний:

- фінансовий результат до оподаткування (р. 02 декларації): зазначено суму 1682865,00 грн. у відповідності до скоригованої фінансової звітності за 2015 рік, відповідно до П(С)БО 6, що була подана позивачем до контролюючого органу та органів державної статистики;

- різниці, що виникають відповідно до Податкового кодексу України (р. 03 декларації): зазначено незастосування позивачем коригувань фінансового результату до оподаткування на різниці, визначені розд. III ПК України, окрім коригування на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.

Також, 27.02.2017 позивачем до Києво-Святошинської ДПІ Головного управління ДПС у Київській області було подано в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2016 рік (реєстраційний номер 9270446309 від 27.02.2017), яку прийнято та обліковано, що підтверджено Квитанцією №2.

При формуванні декларації була допущена помилка. З метою її виправлення позивачем до Києво-Святошинської ДПІ Головного управління ДПС у Київській області було подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства (від 20.11.2018 №9271711322) у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок щодо незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених п.п.140.4.8 та п.п.140.5.16 ПК України), визначені відповідно до положень розділу III ПК України за 2015 рік.

Результат, що був відображений в даних деклараціях щодо врахування різниць, наступний:

- фінансовий результат до оподаткування (р. 02 декларації): зазначено суму 4182701,00 грн. у відповідності до скоригованої фінансової звітності за 2016 рік, відповідно до П(С)БО 6, що була подана позивачем до контролюючого органу та органів державної статистики;

- різниці, що виникають відповідно до Податкового кодексу України (р. 03 декларації): зазначено незастосування позивачем коригувань фінансового результату до оподаткування на різниці, визначені розд. III ПК України, окрім коригування на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулого податкового (звітного) 2015 року в обсязі 514014,00 грн.

Отже, при поданні звітних декларацій з податку на прибуток за 2015 рік та за 2016 рік позивачем помилково не враховано рішення про не застосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років) відповідно до положень, визначених п. 134.1.1 ПК України. Таке рішення про незастосування різниць було оформлено наступними наказами позивача:

- від 05.01.2015 №2, що зазначено в окремій графі уточнюючої декларації за 2015 рік, яка подана до контролюючого органу 20.11.2018;

- від 04.01.2016 №2, що зазначено в окремій графі уточнюючої декларації за 2016 рік, яка подана до контролюючого органу 20.11.2018.

Окрім того, 28.02.2018 позивачем до Києво-Святошинської ДПІ Головного управління ДПС у Київській області було подано в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2017 рік (реєстраційний номер 9299477199 від 28.02.2018), яку прийнято та обліковано, що підтверджено Квитанцією №2.

При формуванні декларації була допущена помилка. З метою її виправлення позивачем до Києво-Святошинської ДПІ Головного управління ДПС у Київській області були подані уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток підприємства (від 29.01.2019 №9300944454 та від 05.04.2018 №9299989204) у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок щодо зменшення об`єкта оподаткування та зменшення податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету.

Результат, що був відображений в даних деклараціях щодо зменшення об`єкта оподаткування та, відповідно, зменшення податку на прибуток, наступний:

- фінансовий результат до оподаткування (р. 02 декларації): зазначено суму 6350994,00 грн. у відповідності до скоригованої фінансової звітності за 2017 рік, відповідно до П(С)БО 6, що була подана позивачем до контролюючого органу та органів державної статистики;

- різниці, що виникають відповідно до Податкового кодексу України (р. 03 декларації): зазначено коригування фінансового результату до оподаткування з урахуванням коректної суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулого податкового (звітного) 2016 року в обсязі 5865566,00 грн.

Зазначені уточнення показників податкової декларації з податку на прибуток за 2017 рік призвели до зменшення об`єкта оподаткування на суму 2153336,00 грн. та зменшення податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету, на суму 387600,00 грн., з урахуванням уточнюючих декларацій за 2015 рік і 2016 рік, що подані 20.11.2018.

Згідно з роз`ясненнями Державної податкової служби України, зазначених в консультації бази знань Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу, підкатегорія "102.20.02": "Платник податку, у якого річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує 20 мін. грн., не прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розд. III ПК України, та відповідно не зазначив у Податковій декларації з податку на прибуток підприємств за такий звітний (податковий) рік інформацію про наявність такого рішення, може скористатися правом про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на різниці, визначені розд. III ПК України подавши уточнюючу Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, зазначивши в ній про прийняте рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування".

Отже, позивач скористався своїм правом про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на різниці, визначені розд. III ПК України, окрім коригування на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, та 20.11.2018 подало уточнюючі податкову декларації з податку на прибуток за 2015 рік та за 2016 рік, зазначивши про прийняте відповідне рішення.

Таким чином, наведені в акті камеральної перевірки та в листі за результатами розгляду заперечень на акт перевірки висновки податкового органу, на підставі яких винесені податкові повідомлення-рішення, спростовуються наведеними вище обставинами, оскільки такі висновки не враховують наявність рішення позивача про незастосування різниць, які коригують фінансовий результат, а також подання позивачем уточнюючих декларацій і коригуючої фінансової звітності відповідно до ст. 50 ПК України.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Ця норма зобов`язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою уточнюючого розрахунку, чинного на час подання, або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період.

Пунктом 50.2 статті 50 ПК України визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Тобто подією, з настанням якої пункт 50.2 статті 50 ПК України пов`язує припинення права платника на уточнення показників раніше поданої звітності, є проведення саме документальної планової або позапланової перевірки.

Отже, у випадках отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації, платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації.

Праву платника податку подати уточнюючу податкову декларацію кореспондує обов`язок контролюючого органу прийняти таку декларацію, провести в установлений строк камеральну перевірку та за її результатами здійснити відповідні дії.

Таким чином, після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №813/1977/14.

В даному випадку, позивачем виправлено помилку до проведення камеральної перевірки шляхом подання відповідних уточнюючих декларацій.

Суд зауважує, що відповідачем не обґрунтовано в чому виявилось порушення позивачем вимог п. 54.1 ст. 54, п. 57.1 ст. 57, п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п.п.140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування рядка 4 декларації за 2015 рік на суму 1163849 грн., за 2016 рік на суму 2768465 грн. та заниження грошового зобов`язання з податку на прибуток, яке підлягає сплаті до бюджету за 2017 рік на суму 498324 грн.

Відповідно до п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Допущення позивачем технічної помилки під час заповнення звітної декларації не можна вважати неправомірним заниженням товариством податку на прибуток та завищенням завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування, оскільки, помилка полягала виключно у неправильному заповненні рядку декларації та не стосувалася зміни бази та об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Враховуючи викладене, з огляду на порушення відповідачем строку проведення камеральної перевірки, помилковість висновків акту перевірки про порушення вимог п. 54.1 ст. 54, п. 57.1 ст. 57, п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п.п.140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України та не підтверджується належними доказами, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 31.08.2021 №19451/18-14, від 31.08.2021 №19453/18-14 є протиправними та підлягають скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності своїх рішень.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Щодо клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Як вбачається з пункту 1 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 цього Кодексу щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії, заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Судом встановлено, що 04.05.2022 між позивачем (Клієнт) та адвокатом Причепою Тетяною Вікторівною було укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання особисто надати правову допомогу клієнту з метою вироблення правової позиції і представництва інтересів клієнти щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 31.08.2021 №19451/18-14 та №19453/18-14.

04.05.2022 сторонами був підписаний додаток №1 до вказаного договору, згідно якого сторони погодили, що гонорар адвоката за представлення інтересів клієнта у суді першої інстанції складає 75000,00 грн.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).

Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд враховує під час вирішення такого питання.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.49 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що заявлені позивачем до відшкодування 75000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що Враховуючи викладене, вимога щодо стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає у зв`язку з необґрунтованістю.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 24810,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.05.2022 №77817.

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області, становить 24810,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 134, 139, 143, 242 - 246, 249, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 31.08.2021 №19451/18-14 та від 31.08.2021 №19453/18-14.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Девелопмент" (код ЄДРПОУ 36202630) сплачений судовий збір у розмірі 24810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 03 серпня 2022 р.