Постанова

від 08.08.2022 по справі 280/5277/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 280/5277/19

адміністративне провадження № К/9901/44760/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 280/5277/19

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 2007» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду (суддя Семененко М. О.) від 30 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Круговий О. О., Прокопчук Т. С., Шлай А. В.) від 10 лютого 2021 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РАДА 2007» (далі - ТОВ «РАДА 2007») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2019 року:

- № 0009061407, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на додану вартість в розмірі 2 313 808 грн, та штрафні (фінансові) санкції - 578 452 грн;

- № 0009071407, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 2 229 884 грн, та штрафні (фінансові) санкції - 557 471 грн.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що господарські операції з придбання робіт (послуг) у постачальника TOB «СЕНСІМАР БУД» є фактично здійсненими, оформлені належними необхідними та достатніми первинними документами, які були надані контролюючому органу до перевірки. Разом з тим, не беручи до уваги наявні у ТОВ «РАДА 2007» первинні документи, не досліджуючи факт придбання робіт (послуг), контролюючий орган дійшов необґрунтованих висновків про порушення позивачем податкового законодавства.

3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішенні форми «Р» від 25 червня 2019 року № 0009061407, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25 червня 2019 року № 0009071407, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь ТОВ «РАДА 2007» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 19 210 грн.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 07 грудня 2021 року Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «РАДА 2007» в задоволенні позовних вимог.

Також, в прохальній частині касаційної скарги скаржник просить здійснити процесуальне правонаступництво, змінивши Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) на Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663).

5. Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи. Замінено Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663).

6. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

7. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу від 10 травня 2019 року № 1602, направлення на перевірку від 10 травня 2019 року № 970, у період з 10 травня 2019 року по 15 травня 2019 року фахівцем Головного управління ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB «РАДА 2007» за період діяльності листопад - грудень 2018 року, з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників, включених до декларацій з податку на додану вартість, по взаємовідносинам з TOB «СЕНСІМАР БУД» (код ЄДРПОУ 42150307) за листопад 2018 року (включено до податкових декларацій за листопад 2018 року, грудень 2018 року), за грудень 2018 року (включено до податкових декларацій за грудень 2018 року, березень 2019 року) та при визначенні показників фінансової звітності за 2018 рік, І квартал 2019 року, з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт перевірки від 22 травня 2019 року № 299/08-01-14-07/35215798 (далі - Акт перевірки).

9. Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 2018 рік, який підлягає сплаті до бюджету, на суму 2 229 884 грн;

- підпунктів 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, на загальну суму 2 313 808 грн, в т.ч. по періодам: листопад 2018 року 1 415 733 грн, грудень 2018 року 734 233 грн, березень 2019 року 163 842 грн.

10. На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДФС у Запорізькій області 25 червня 2019 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» № 0009061407, яким TOB «РАДА 2007» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 2 892 260 грн, у тому числі 2 313 808 грн за основним платежем та 578 452 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- форми «Р» № 0009071407, яким TOB «РАДА 2007» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 2 787 355 грн, у тому числі 2 229 884 грн. за основним платежем та 557 471 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про нереальності господарських операцій по взаємовідносинах між TOB «РАДА 2007» та TOB «СЕНСІМАР БУД» через відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з недостатністю необхідної кількості кваліфікованого персоналу, а також за результатом аналізу господарської діяльності контрагента позивача по ланцюгу постачання.

11. Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак Рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від 19 вересня 2019 року № 233819/99-00-08-05-01 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.

12. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що наданими до матеріалів справи письмовими доказами підтверджено, що господарські відносини між позивачем та TOB «СЕНСІМАР БУД» мали реальний характер, придбані послуги використані позивачем у власній господарській діяльності, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, та були належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

14. За позицією судів, контролюючим органом не було доведено та надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента позивача трудові ресурси та матеріально технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору, укладеного позивачем з контрагентами, як не було надано і доказів про наявність фактів, які свідчать про неправомірну поведінку контрагента та про обізнаність позивача щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними.

15. При цьому, судами попередніх інстанцій визнано безпідставними посилання відповідача на наявну податкову інформацію щодо контрагента позивача, оскільки норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки та злагодженість дій між ними.

16. Щодо посилання відповідача на порушення кримінальних справ відносно контрагента позивача суди зауважили, що відповідачем не надано до матеріалів справи вироків у кримінальних провадженнях, висновки яких б мали спроможність підтвердити нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та були обов`язковими для урахування адміністративним судом відповідно до приписів частини шостої статті 78 КАС України.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

18. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України - суди попередніх інстанцій застосували пункт 44.1 статті 44, пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, підпункт 1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викла4деного у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2021 року по справі № 280/4795/18.

19. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій висновок про реальність господарських операцій позивача з TOB «СЕНСІМАР БУД» зробив, обмежившись тільки встановленням факту щодо наявності у позивача первинних документів, та не надав оцінки долученим до матеріалів справи доказам відповідача, зокрема податковій інформації стосовно контрагента позивача. Відповідач наголошує про здійснення TOB «СЕНСІМАР БУД» нереальних господарських операцій на адресу ТОВ «РАДА 2007» з причин відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність достатнього трудового ресурсу, відсутність основних фондів, виробничих та складських активів, транспортних засобів) та відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту номенклатури товару (робіт, послуг), який реалізовано ТОВ «РАДА 2007».

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

21. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

22. Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

23. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

24. Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

25. Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

26. Згідно зі статтею 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

27. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

28. Пунктом 198.1 статті 198 ПК України врегульовано, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

29. Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

30. За положеннями пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

31. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

32. Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

33. Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

34. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

35. У силу вимог пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

36. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 200 ПК України).

37. Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

38. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

39. Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

40. Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у цій нормі.

41. Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування показників податкової звітності наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

42. При вирішенні податкових спорів Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

43. Згідно з доктриною реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

44. Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

45. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

46. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

47. У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

48. Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, і такий рух має бути підтверджений первинними документами.

49. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

50. У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

51. Судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що TOB «РАДА 2007» з TOB «СЕНСІМАР БУД» було укладено договір підрядних робіт від 02 жовтня 2018 року № 0210.18.

52. Відповідно до підпункту 1.1 наведеного Договору, Підрядник зобов`язується виконати на свій страх і ризик, відповідно до умов даного договору, своїми силами із застосуванням власних матеріалів і механізмів, такі роботи: виконання робіт на об`єкті будівництва: Нове будівництва Сонячної електростанції розташованої за межами населених пунктів Приміської та Чкаловської сільських рад Нікопольського району Дніпропетровської області.

53. На підставі Договору підрядних робіт сторонами складено та підписано Акти приймання виконаних будівельних робіт (№ 1 - № 17) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

54. Також, на виконання умов наведеного договору, TOB «СЕНСІМАР БУД» зареєстровано в адресу позивача податкові накладні: № 91 від 16 листопада 2018 року на суму ПДВ 148 946,59 грн; № 92 від 19 листопада 2018 року на суму ПДВ 148 480,87 грн; № 141 від 20 листопада 2018 року на суму ПДВ 148 480,87 грн; № 142 від 21 листопада 2018 року на суму ПДВ 146 086 грн; № 93 від 22 листопада 2018 року на суму ПДВ 147 716,53 грн; № 143 від 23 листопада 2018 року на суму ПДВ 143 691,13 грн; № 144 від 24 листопада 2018 року на суму ПДВ 148 480,87 грн; № 94 від 26 листопада 2018 року на суму ПДВ 149 570,12 грн; № 145 від 27 листопада 2018 року на суму ПДВ 146 086 грн; № 95 від 28 листопада 2018 року на суму ПДВ 148 530,99 грн; № 96 від 29 листопада 2018 року від 29 листопада 2018 року на суму ПДВ 88 609,57 грн; № 146 від 30 листопада 2018 року на суму ПДВ 98 188,96 грн; № 292 від 17 грудня 2018 року на суму ПДВ 163 841,81 грн; № 294 від 20 грудня 2018 року на суму ПДВ 163 841,81 грн; № 296 від 24 грудня 2018 року на суму ПДВ 163 841,81 грн; № 297 від 27 грудня 2018 року на суму ПДВ 163 841,81 грн; № 298 від 29 грудня 2018 року на суму ПДВ 159 413,66 грн.

55. Розрахунки між сторонами Договору підрядних робіт відбувались у безготівковій формі шляхом переказу на розрахунковий рахунок TOB «СЕНСІМАР БУД» згідно з платіжними дорученнями № 2983 від 03 грудня 2018 року на суму 564 000 грн, у тому числі ПДВ 94 000 грн; № 3046 від 07 грудня 2018 року на суму 500 000 грн, у тому числі ПДВ 83 333,33 грн; № 3092 від 13 грудня 2018 року на суму 500 000 грн, у тому числі ПДВ 83 333 грн; № 3127 від 20 грудня 2018 року на суму 664 428 грн, у тому числі ПДВ 94 071,33 грн; № 110 від 22 квітня 2019 року на суму 150 000 грн, у тому числі ПДВ 25 000 грн; № 127 від 26 квітня 2019 року на суму 150 000 грн, у тому числі ПДВ 25 000 грн.

56. Згідно з даними бухгалтерського обліку позивача, картки рахунку 631, кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з даним контрагентам станом на 31 травня 2019 року складала 12 437 468,44 грн.

57. Також, на вимогу суду позивачем надано інформацію та її документальне підтвердження, стосовно налагодження контактів та договірних відносин ТОВ «РАДА 2007» та ТОВ «СЕМІСАР БУД», а саме: ТОВ «ССЕС-Українп» (Генеральний підрядник) з позивачем було укладено Договір підряду, за змістом якого субпідрядник зобов`язується виконати такі роботи: Виконання робіт на об`єкті будівництва: «Нове будівництво сонячної електростанції, розташованої за межами населених пунктів Приморської та Чкаловської сільських рад Нікопольського району Дніпропетровської області». Обсяг підрядних робіт визначається проектно-кошторисною документацією. Термін виконання підрядних робіт протягом трьох місяців з дня початку виконання робіт. Виконані роботи підтверджують Актом приймання виконаних робіт (КБ-2в). Загальна вартість договору становить 24 569 757.94 грн з ПДВ.

За умовами договору підряду Субпідрядник має право укладати договори з іншими підрядними організаціями на виконання робіт на даному об`єкті. При цьому, Субпідрядні організації повинні відповідати вимогам, зазначеним у договорі підряду, зокрема, бути зареєстрованими у відповідності до вимог законодавства та мати дозвільні документи.

20 вересня 2018 року, а саме після укладення Договору підряду ТОВ «СЕМІСАР БУД» звернулось до ТОВ «РАДА 2007» з комерційною пропозицією на виконання робіт на об`єкті будівництва «Нове будівництво сонячної електростанції, розташованої за межами населених пунктів Приморської та Чкаловської сільських рад Нікопольського району Дніпропетровської області». Під час проведення перемовин з представником ТОВ «СЕМІСАР БУД» стало відомо, що саме замовник об`єкту будівництва ТОВ «САЛОР ФАРМ-1» порекомендувало ТОВ «СЕМІСАР БУД» як надійну субпідрядну організацію. Враховуючи стислі строки виконання робіт за Договором підряду ТОВ «РАДА 2007», виконавши всі умови Договору погодилось на пропозицію ТОВ «СЕМІСАР БУД» та 02 жовтня 2018 року між позивачем та ТОВ «СЕМІСАР БУД» було укладено договір підрядних робіт №0210.18.

58. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ТОВ «РАДА 2007», суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що останні в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з виконання робіт, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

59. Натомість контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності позивача із указаним контрагентом.

60. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

61. Суд зауважує, що оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі № 813/4931/13-а).

62. Верховний Суд також зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Відтак посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача та контрагентами другого і третього порядку не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ними договорами.

63. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року (провадження № К/9901/873/18).

64. Разом із цим, Верховний Суд зважає на те, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

65. З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій стосовно дотримання позивачем вимог щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій з ТОВ «СЕМІСАР БУД» первинними документами відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які свідчать про реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими.

66. Водночас, Верховний Суд звертає увагу на те, що посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень також об`єктивно не прийнято до уваги судовими інстанціями, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 КАС України, такого доказу як вирок надано не було.

67. Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

68. Сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник податку може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності свого постачальника (в тому числі по ланцюгу постачання) і реально отримати від нього товари/роботи/послуги, незважаючи на те, що контрагент можливо і має намір щодо порушення податкового законодавства.

69. Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09 липня 2020 року у справі № 826/9561/17, від 04 вересня 2020 року у справі № 1640/2783/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 817/992/15.

70. Враховуючи наведене, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

71. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із позицією судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі з посиланням при цьому на обставини справи, з урахуванням яких суди надавали оцінку. Такі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

72. Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів не спростовують, натомість зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

73. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 280/5277/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов