Рішення

від 24.07.2022 по справі 160/1496/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2022 року Справа № 160/1496/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Царікової О.В.,

секретаря судового засідання:Стеблянко А.А.,

за участі:

позивача: ОСОБА_1

представника третьої особи-1:Полонова С.І.,

представника третьої особи-3:Коноваленка О.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/1496/22 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпровської міської ради (пр. Дмитра Яворницького, буд. 75, м. Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 26510514), третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Аврора 17» (вул. Пастера, буд., 8-А, м. Дніпро, 49051, код ЄДРПОУ 41290885), третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (проспект Д. Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 37454258), третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобудтрест» (вул. Любарського, буд. 36, кв. 51, м. Дніпро, 49098; код ЄДРПОУ 42909211), про визнання протиправним та нечинним рішення,

ВСТАНОВИВ:

24.01.2022 ОСОБА_1 звернувся через підсистему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської міської ради, у якій, з урахуванням уточненої позовної заяви (вх. №20165/22), просить суд:

- визнати протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради №328/4 від 24.02.2021 «Про затвердження детального плану території кварталу, обмеженого вулицями: Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького (Шевченківський район)».

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскарженого рішення Дніпровської міської ради №328/4 від 24.02.2021 «Про затвердження детального плану території кварталу, обмеженого вулицями Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького (Шевченківський район)», з огляду на наступне. Вказане рішення позивач вважає таким, що суперечить вимогам Конституції України та Законів України, оскільки відповідачем не було дотримано спеціального режиму регулювання забудови території на місцевому рівні. Позивач стверджує, що до території, відносно якої розроблявся детальний план входять земельні ділянки по АДРЕСА_2 з кадастровими номерами: 1210100000:02:413:0108, 1210100000:02:413:0098, які відносяться до історичного ареалу «Центральний» міста Дніпра та знаходяться в межах «значної історичної будівлі», на підставі наказу Міністерства культури, молоді та спорту України від 03.02.2020 №478 «Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів м. Дніпра». З огляду на вказані обставини, позивачем зазначено, що в зонах охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, встановлено особливий режим регулювання забудови, зокрема, у таких зонах забороняється проведення будівельних робіт без попереднього отримання погодження в органах охорони культурної спадщини. На думку позивача, детальний план території був затверджений з грубим порушенням Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме: не був погоджений з відповідним органом охорони культурної спадщини, зокрема, з Міністерством культури України, який є спеціально уповноваженим органом, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері культурної спадщини. На думку позивача, відсутність висновку Міністерства культури України на момент проведення громадських слухань щодо розроблення детального плану території кварталу, обмеженого вулицями Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького (Шевченківський район), свідчить також про необізнаність громадськості про позицію відповідних уповноважених з цього питання органів. З огляду на викладені обставини, позивач вважає спірне рішення протиправним і таким, що підлягає визнанню нечинним, у зв`язку з чим і звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/1496/22 та призначено її до розгляду на 31.05.2022. Цією ж ухвалою суд встановив відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачеві п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень на відповідь на відзив. Також, цією ухвалою Дніпровську міську раду зобов`язано опублікувати оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Останнє судове засідання відбулося 25 липня 2022 року.

24.06.2022 від Дніпровської міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №46167/22), в якому відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог повністю. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач вказує, що позивач помилково ототожнює процедуру розроблення містобудівної документації щодо детального плану території та щодо її забудови, оскільки вони за своєю правовою природою є різними. Відповідачем зазначено, що детальний план території є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з Генеральним планом міста Дніпро, деталізувати положення останнього та не суперечити йому, іншими словами, детальний план території визначає планувальну організацію і розвиток частини території в перспективі. Разом з тим, Детальний план території не надає право на здійснення будівництва, а лише визначає планувальну організацію і розвиток частини території в перспективі, в свою чергу, будівництво, починаючи з розроблення технічної та проектної документації відбувається з урахуванням чинного законодавства. Наведене спростовує твердження позивача, що детальний план території передбачає архітектурні зміни у межах історичного ареалу. Крім того, відповідач зазначає, що позивач, звертаючись до суду, не надав належних та допустимих доказів, які б могли підтвердити або спростувати доводи, зазначені в ньому, оскільки, по суті єдиною підставою, яка зумовила звернення до суду позивача це відсутність погодження детального плану території з Міністерством культури України. Необхідність такого погодження обумовлена останнім виключно висновками Верховною Суду у справах, які не є аналогічними/подібними за предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставинами. При цьому, виконавчий орган міської ради звертався до Міністерства культури України з проханням розгляду та погодження містобудівної документації (план зонінгу), проте, листом від 16.02.2021 вих. №1/6 Міністерство повідомило виконавчий орган міської ради, що питання розгляду і погодження містобудівної документації (у т.ч. детальних планів території, зонінгів, тощо) перебуває поза межами його повноважень, визначених нормами Закону України «Про охорону культурної спадщини». Дніпровська міська рада на підтвердження своєї позиції щодо правомірності оскарженого рішення надала лист від Міністерства культури України, як компетентного органу у спірних правовідносинах, який надав роз`яснення в межах розгляду іншої містобудівної документації, зі змісту якого вбачається, що до повноважень Міністерства культури України не входить погодження містобудівної документації. Крім того, міською радою був наведений системний аналіз повноважень уповноважених органів охорони культурної спадщини, з якого слідує, що їх компетенція у сфері охорони культурної спадщини напряму залежить від об`єктів культурної спадщини (значення пам`ятки та її територіальне місце знаходження). На підставі викладеного, відповідач вважає, що позивачем не доведено передбачених законодавством обставин і підстав, які зумовлюють визнання оскарженого рішення незаконним, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

27.06.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява від представника Дніпровської міської ради на виконання вимог ухвали суду (вх. №46486/22) з доданими доказами опублікування оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта у газеті «Наше Місто» від 15.06.2022 №20 (4172).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.06.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (проспект Д. Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 37454258); залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобудтрест» (м. Дніпро, вул. Любарського, буд. 36, кв. 51, код ЄДРПОУ 42909211).

28.06.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява представника ТОВ «Аврора 17» про залучення товариства в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та пояснення третьої особи щодо позовної заяви (вх. №46995/22). Означені пояснення обґрунтовано безпідставністю оскарження позивачем рішення Дніпровської міської ради №328/4 від 24.02.2021 «Про затвердження детального плану території кварталу, обмеженого вулицями Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького (Шевченківський район)». Вказане рішення, як зазначає представник ТОВ «Аврора 17», безпосередньо стосується провадження господарської діяльності Товариства. Представник ТОВ «Аврора 17» вважає, що обов`язковою умовою надання правового захисту в суді є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай конкретизованих виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Проте, зі змісту позовної заяви не вбачається, які саме порушення відносно позивача мають місце внаслідок прийняття відповідачем оскарженого рішення. Отже, представник ТОВ «Аврора 17» зазначає, що відсутнє порушене право позивача. Виходячи з вищевикладеного, вважає, що рішення відповідача є правомірним та жодним чином не порушує права позивача, його свободи та інтереси. Представник Товариства наголошує, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог та взагалі публічно-правовий спір між позивачем і відповідачем відсутній.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2022 у справі №160/1496/22 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ «Аврора 17» (49051, м. Дніпро, вул. Пастера, буд. 8-А).

19.07.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №3321/22, вх. №3322/22), в якій позивачем наголошено, що у відзиві на позовну заяву відповідач не спростував його твердження та аргументи стосовно суті позовної заяви, наполягав щодо необхідності погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень Мінкультури.

19.07.2022 від третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобудтрест» надійшли пояснення щодо позовної заяви (вх. №52525/22), ідентичні поясненням, наданим до суду третьою особою-1.

У судовому засіданні 25 липня 2022 року позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача та третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у судове засідання 25 липня 2022 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений судом, що підтверджується наявними матеріалами справи. До суду надійшло клопотання відповідача та третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (вх. № 54162/22) від 25.07.2022 про відкладення розгляду справи, з огляду на те, що повноважний представник, який супроводжує дану справу перебуває у щорічній відпустці з 25.07.2022 по 07.08.2022.

З огляду на те, що відповідачем та третьою особою-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача не зазначено причин неможливості направлення до участі у справі іншого повноважного представника у справі та з метою недопущення порушення процесуальних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні означеного клопотання з підстав його необгрунтованості.

Представник третьої особи -1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у судовому засіданні заперечив проти заявленого позову та просив суд відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи -3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у судовому засіданні заперечив проти заявленого позову та просив суд відмовити в його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд зазначає таке.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, 22.04.2020 Дніпровською міською радою прийнято рішення «Про надання дозволу на розроблення детального плану території кварталу, обмеженого вулицями: Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького (Шевченківський район)» №209/56, яким надано дозвіл на розроблення детального плану території кварталу обмеженого вулицями: Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького; визначено замовником на розроблення означеного детального плану території департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, та відзначено, що фінансування робіт здійснюється ТОВ «Житлобудтрест».

На підставі рішення Дніпровської міської ради від 22.04.2020 №209/56 Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради затверджено Завдання на розробку містобудівної документації: «Детальний план території кварталу, обмеженого вулицями: Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького (Шевченківський район)» у місті Дніпрі (Додаток №4 до Договору №6/2 від 05.06.2020).

На виконання вимог Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, відповідно до розпорядження міського голови від 18.12.2020 №1428-р, на підставі рішення Дніпровської міської ради від 22.04.2020 №209/56 та завдання на розробку містобудівної документації (Додаток №4 до Договору №6/2 від 05.06.2020), з метою врахування пропозицій громадськості у проекті «Детальний план території кварталу, обмеженого вулицями: Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького (Шевченківський район)», у приміщенні адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради проведено громадські слухання стосовно означеного проекту та складено протокол громадських слухань від 23.12.2020.

Управлінням з питань охорони культурної спадщини за результатами розгляду проекту «Детальний план території кварталу, обмеженого вулицями: Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького (Шевченківський район)» складено Висновок на виконання п. 7 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» №12/6-4 від 26.01.2021 (зареєстрований у Головному архітектурно-планувальному управлінні за вх. №9/37 від 27.01.2021), яким зазначено таке:

« 1) Квартал, обмежений вулицями: Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького у м. Дніпро розташовується в межах історичного ареалу «Центральний», затвердженого наказом Міністерства культури, молоді та спорту України від 03.02.2020 №478 «Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів м. Дніпра».

2) Згідно уточнених даних пам`ятка архітектури національного значення: «Будинок готелю», вул. Короленка, 2 (Постанова Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 №442, охор. №1072), була виключена з переліку пам`яток Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.1996 №916 «Про виключення будинку готелю в м. Дніпропетровську із списку пам`яток архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави». Даною постановою Дніпропетровська обласна державна адміністрація мала забезпечити віднесення зазначеної споруди до пам`яток архітектури місцевого значення, що не було здійснено до цього моменту, у зв`язку з цим необхідне уточнення графічних і текстових матеріалів проекту.

3) Згідно із режимами використання історичних ареалів та режимами регулювання забудови, визначеними в історико-архітектурному опорному плані м. Дніпра (далі ІАОП), затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 02.09.2020 №84/60 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра» на території кварталу, обмеженого вулицями: Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького у м. Дніпрі визначено три режими використання:

- зона регулювання забудови у складі комплексної охоронної зони (далі Зона 1);

- зона режиму регулювання забудови першої категорії (регулювання забудови з режимом мінімальних перетворень (далі Зона 2);

- зона режиму регулювання забудови третьої категорії (регулювання забудови з можливими активними перетвореннями території комплексної реконструкції (далі Зона 3).

4) Проектом не передбачається проведення нового будівництва в межах Зони 1, зберігаються цінні історичні розпланування і забудова, озеленення та упорядження. Але, при цьому, згідно графічної частини ІАОП будинок по вул. Воскресенській, 15 розташований в зоні регулювання забудови, а на графіці Проекту він потрапляє до меж охоронної зони. Так само потребує уточнення межа зони регулювання забудови, яка на ІАОП позначена такою, що проходить по торцю будинку по вул. Воскресенській, №15, а не по торцю будинку №17, як у графічній частині Проекту.

5) До Зони 2 потрапляють дві пам`ятки архітектури місцевого значення: «Будинок житловий з крамницею», вул. Короленка, 2Б, охор. №25-Дн та «Особняк», вул. Челюскіна, 8, охор. №48-Дн, із затвердженими зонами охорони наказом Управління культури національностей і релігій Дніпропетровської облдержадміністрації №98 від 10.11.2020. Висоти та режими, зазначені Проектом відповідають затвердженим Зонам охорони даних пам`яток, але при цьому в графічній частині Проекту відсутні належні межі зон охорони (охоронна зона та зона регулювання забудови) вищевказаних пам`яток архітектури, які були розроблені ФОП ОСОБА_2 , 2020 р., та затверджені у встановленому законодавством порядку з обласним органом охорони культурної спадщини. У зв`язку з чим, проект потребує корегування в цій частині.

6) Решта території кварталу потрапляє до Зони-3 яка є зоною регулювання забудови з режимом активних перетворень. В якій зазначено, що при будівництві та реконструкції об`єктів вище 20 м, або таких, що будуть проглядатися з протилежних сторін вулиць, остаточні параметри мають бути визначені містобудівною документацією, розробленою відповідно до завдання на її розробку з відповідним аналітичним розділом, в якому містяться вимоги щодо збереження провідної ролі об`єктів культурної спадщини та традиційного характеру цінного історичного середовища, в залежності від їх історико-архітектурних особливостей на конкретних територіях. В наданій текстовій частині Проекту наявний зазначений аналітичний розділ з вимогами щодо збереження ролі об`єктів культурної спадщини.

7) Оскільки ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій» не містить категорії «малоцінна історична забудова», тому не встановлює режимів та обмежень щодо реконструкції та можливих робіт дня цього виду забудови. Управління вважає, що в Проекті необхідно передбачити можливість збереження фасадів (об`ємів) малоцінної історичної забудови (№16 «Гаражі приватною автотранспорту» на схемі «Опорний план, поєднаний з планом існуючого використання територій») по АДРЕСА_3 , як таких, що відносяться до історико-культурної спадщини та є поодинокою збереженою в місті забудовою господарського характеру в еклектиці з елементами «готики», трактуючи цей корпус, як «цінну історичну забудову».».

24.02.2021 Дніпровською міською радою відповідно до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №290 від 16.11.2011, на підставі листа Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради за вх. №8/23 від 05.01.2021, прийнято рішення №328/4 «Про затвердження детального плану території кварталу, обмеженого вулицями: Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького (Шевченківський район)». Контроль за виконанням цього рішення покладено на секретаря Дніпровської міської ради і голову постійної комісії міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин.

23.03.2021 позивач звернувся до Управління з питань охорони культурної спадщини з запитом на отримання публічної інформації з таких питань: чи знаходяться в межах історичного ареалу земельні ділянки за адресою: м. Дніпро, вулиця Челюскіна, 10, кадастрові номери 1210100000:02:413:0108, 1210100000:02:413:0098; чи погоджувались з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради будівельні роботи за адресою: м. Дніпро, вулиця Челюскіна, 10; чи погоджувались з управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради будівельні роботи за адресою: м. Дніпро, вулиця Челюскіна, 10.

Управлінням з питань охорони культурної спадщини листом за вих. №8/8-9 від 23.03.2021 повідомлено позивача, що земельні ділянки за адресою: вул. Челюскіна, 10, кадастрові номери 1210100000:02:413:0108, 1210100000:02:413:0098, розташовані в межах історичного ареалу «Центральний», затвердженого наказом Міністерства культури, молоді та спорту України №478 від 03.02.2020 «Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів м. Дніпра». Згідно з пунктами 14, 17 статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» погодження програм та проектів в межах історичних ареалів, та надання дозволів на проведення робіт в межах історичних ареалів належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, а саме: Міністерства культури та інформаційної політики України. За адресою: вул. Челюскіна, 10, м. Дніпро, відсутні об`єкти культурної спадщини, які перебувають на державному обліку.

Не погоджуючись із рішенням про затвердження детального плану території кварталу, обмеженого вулицями: Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького (Шевченківський район) та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з означеним позовом.

Предметом спору у цій справі є правомірність рішення Дніпровської міської ради від 24.02.22 №328/4 «Про затвердження детального плану території кварталу, обмеженого вулицями Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького (Шевченківський район)».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Повноваження Дніпровської міської ради у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Конституцією України, Земельним кодексом України, законами України «Про місцеве самоврядування в України», «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації; встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 12 Закону України «Про основи містобудування» (положення нормативно-правових актів наведені у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо не зазначено іншого) до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території детальних планів територій; до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності врегульовано Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до пунктів 2, 3, 7, 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»:

генеральний план населеного пункту одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;

детальний план території одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території;

містобудівна документація затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій;

містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі містобудівні умови та обмеження) документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом:

1) планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях;

2) моніторингу стану розроблення та реалізації містобудівної документації на всіх рівнях;

3) визначення державних інтересів для їх врахування під час розроблення містобудівної документації;

4) проведення ліцензування і професійної атестації;

5) розроблення і затвердження будівельних норм, кошторисних норм, нормативів і правил, запровадження одночасної дії застосування будівельних норм, розроблених на основі національних технологічних традицій, та будівельних норм, приведених у відповідність до вимог Європейського Союзу;

6) контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі вихідні дані), проектної документації;

7) надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (крім анулювання (скасування) документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів):

виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад (крім міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, та міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч) щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), розташованих у межах відповідних населених пунктів;

виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч, структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1) та середніми (СС2) наслідками, розташованих у межах відповідних населених пунктів;

центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1), середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, розташованих за межами населених пунктів і на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми наслідками (СС2), розташованих у межах сіл, селищ та міст (крім міст, які є адміністративними центрами областей, міст з чисельністю населення понад 50 тисяч, міст Києва та Севастополя), а також щодо всіх об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (СС3), розташованих у межах населених пунктів;

8) здійснення державного архітектурно-будівельного контролю щодо об`єктів, розташованих в межах та за межами населених пунктів, на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у пункті 7 частини першої цієї статті.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно приписів частини 1 статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Статтею 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема, зазначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.

Для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини.

Склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.

Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

Статтею 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території.

Детальний план території визначає:

1) принципи планувально-просторової організації забудови;

2) червоні лінії та лінії регулювання забудови;

3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;

4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;

5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;

6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;

7) черговість та обсяги інженерної підготовки території;

8) систему інженерних мереж;

9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;

10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі;

11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Матеріали детального плану території не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території відповідною сільською, селищною, міською радою.

Детальний план території не підлягає експертизі.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що детальний план території є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.06.2018 у справі №826/4504/17, від 14.08.2018 у справі №815/3880/14, від 05.03.2019 у справі №360/2334/17, від 15.04.2020 у справі №702/1384/16-а.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.

При вирішенні відповідно до Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» питань відчуження для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадські слухання не проводяться.

Замовники містобудівної документації зобов`язані забезпечити:

1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними наслідками та наслідками для довкілля, у тому числі для здоров`я населення;

2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, пояснювальної записки, розділу «Охорона навколишнього природного середовища» або звіту про стратегічну екологічну оцінку на своїх офіційних веб-сайтах, а також вільний доступ до такої інформації громадськості;

3) реєстрацію, розгляд та врахування пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні;

4) проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні;

5) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію;

6) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості замовнику містобудівної документації.

Пропозиції громадськості подаються у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, який не може становити менш як 30 днів з дня оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні.

Пропозиції, подані після встановленого строку, не розглядаються.

Громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні проводяться у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, але не раніше 10 днів з дня оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні.

Для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадського обговорення, може утворюватися погоджувальна комісія.

До складу погоджувальної комісії входять:

1) посадові особи замовника містобудівної документації;

2) представники органу земельних ресурсів, природоохоронного і санітарно-епідеміологічного органу, органу містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини та інших органів;

3) представники професійних об`єднань та спілок, архітектори, науковці;

4) уповноважені представники громадськості, які обираються під час громадських слухань. Кількість представників громадськості має становити не менш як 50 відсотків і не більш як 70 відсотків загальної чисельності комісії.

Головою погоджувальної комісії є посадова особа замовника містобудівної документації.

Погоджувальна комісія протягом двох тижнів після її утворення розглядає спірні питання, зафіксовані у протоколі громадських слухань, та ухвалює рішення про врахування або мотивоване відхилення таких пропозицій (зауважень).

Засідання погоджувальної комісії є правомочним, якщо у ньому взяли участь не менш як дві третини її членів (з них не менше половини - представники громадськості).

Рішення погоджувальної комісії оформлюється протоколом.

У разі неможливості врегулювати спірні питання між сторонами погоджувальною комісією остаточне рішення приймає замовник містобудівної документації. Урегульовані погоджувальною комісією спірні питання між сторонами або прийняті замовником містобудівної документації рішення є підставою для внесення змін до проекту відповідної документації.

Оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах замовників містобудівної документації.

Особи, які оприлюднюють проекти містобудівної документації на місцевому рівні, є відповідальними за їх автентичність.

Фінансування заходів щодо врахування громадських інтересів здійснюється за рахунок замовників містобудівної документації.

Порядок проведення громадських слухань проектів містобудівної документації на місцевому рівні визначає Кабінет Міністрів України.

Механізм проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні: генеральних планів населених пунктів, планів зонування та детальних планів територій врегульовано Порядком проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 №555.

Пунктами 2, 3 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні передбачено, що проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проектах містобудівної документації здійснюється під час розроблення відповідних проектів містобудівної документації.

Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи відповідно до частини 3 статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забезпечують:

1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними наслідками та наслідками для довкілля, у тому числі для здоров`я населення;

2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, пояснювальної записки, розділу «Охорона навколишнього природного середовища» або звіту про стратегічну екологічну оцінку на своїх офіційних веб-сайтах, а також вільний доступ до такої інформації громадськості;

3) реєстрацію, розгляд та врахування пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні;

4) проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні;

5) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію;

6) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до пункту 7 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні пропозиції до проектів містобудівної документації мають право подавати:

1) повнолітні дієздатні фізичні особи, які проживають на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні

2) юридичні особи, об`єкти нерухомого майна яких розташовані на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні

3) власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розроблено проект містобудівної документації, та на суміжних з нею територіях;

4) представники органів самоорганізації населення, діяльність яких поширюється на відповідну територію;

5) народні депутати України, депутати відповідних місцевих рад.

Матеріалами справи підтверджено, що у газеті «Наше місто» від 10.12.2020 оприлюднено проект детального плану території кварталу обмеженого вулицями: Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького (Шевченківський район) та оприлюднено інформацію на офіційному сайті Дніпровської міської ради.

Головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради приймалися пропозиції громадськості для їх розгляду та врахування у проекті детального плану території та враховано пропозиції громадськості, юридичних, фізичних осіб під час проведення громадських слухань проекту Детального плану території кварталу, що підтверджується протоколом громадських слухань від 23.12.2020.

Викладені вище обставини свідчать про обізнаність громадськості у затвердженні означеного детального плану території і спростовують доводи позивача з цього питання.

Механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях визначається Порядком розроблення містобудівної документації, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 №290 (далі Порядок №290).

Пунктом 4.1. цього Порядку передбачено, що рішення про розроблення Генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

З огляду на викладене, Дніпровська міська рада була уповноважена на прийняття оскарженого рішення.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку №290, замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є, при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; при розробленні детального плану території, яка розташована за межами населеного пункту, районна державна адміністрація, а в разі відсутності адміністративного району відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Згідно із пунктом 4.8 Порядку №290, детальний план території розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, рекреаційної та іншої забудови. Послідовність розроблення та площі територій, для яких розробляються детальні плани, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури відповідно до генерального плану населеного пункту, а якщо територія розташована за межами населеного пункту, відповідно до схеми планування території району (в разі відсутності адміністративного району відповідно до схеми планування території Автономної Республіки Крим, області).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що детальний план території є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати та доповнювати положення останнього.

Відповідно до Детального плану території, ним вносяться уточнення до планувальної структури кварталу і рішення Детального плану території не суперечать, а уточнюють основні рішення Генерального плану.

Вказані обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються матеріалами справи.

Позивачем не надано доказів невідповідності Детального плану території вимогам законодавства, Генерального плану та іншій містобудівній документації.

Зі змісту наведених правових норма вбачається, що органом, уповноваженим на надання дозволу на розроблення детального плану території міста є відповідна міська рада, а замовником розроблення детального плану території є виконавчий орган такої ради.

З огляду на вказані приписи, суд погоджується з висновком відповідача про те, що Дніпровська міська рада є уповноваженим органом на видачу дозволу на розроблення детального плану території кварталу, обмеженого вулицями: Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького органом, а Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради правомірно визначений замовником розроблення містобудівної документації детального плану.

Разом з тим, орган місцевого самоврядування надає дозвіл на розроблення детального плану тих територій, які включені до генерального плану населеного пункту відповідно до функціонального призначення земельних ділянок, визначеного у генеральному плані міста.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 810/4017/17.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.03.2012 №107 (набрали чинності з 01.10.2012), ці будівельні норми встановлюють вимоги до складу та змісту детального плану території. Норми призначені для застосування органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами незалежно від форм власності та господарювання при розробленні детальних планів територій.

Пунктом 4.1 ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території» передбачено, що детальний план розробляється з метою:

- уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану населеного пункту, схеми планування території району;

- уточнення планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації частини території населеного пункту або території за його межами

- визначення функціонального призначення та параметрів забудови окремої земельної ділянки за межами населеного пункту з метою розміщення об`єкта будівництва;

- формування принципів планувальної організації забудови; - встановлення червоних ліній та ліній регулювання забудови;

- виявлення та уточнення територіальних ресурсів для всіх видів функціонального використання території;

- визначення всіх планувальних обмежень використання території згідно з державними будівельними нормами та санітарно-гігієнічними нормами;

- визначення параметрів забудови окремих земельних ділянок;

- уточнення містобудівних умов та обмежень згідно з планом зонування у разі його наявності;

- визначення містобудівних умов та обмежень у разі відсутності плану зонування;

- обґрунтування потреб формування нових земельних ділянок та визначення їх цільового призначення, зображення існуючих земельних ділянок та їх функціонального використання; - визначення потреб у підприємствах та установах обслуговування, місць їх розташування;

- забезпечення комплексності забудови території;

- визначення доцільності, обсягів, послідовності реконструкції забудови;

- створення належних умов охорони і використання об`єктів культурної спадщини та об`єктів природно-заповідного фонду, інших об`єктів, що підлягають охороні відповідно до законодавства;

- визначення напрямів, черговості та обсягів подальшої діяльності щодо: попереднього проведення інженерної підготовки та інженерного забезпечення території; створення транспортної інфраструктури; організації транспортного і пішохідного руху, розміщення місць паркування транспортних засобів; охорони та поліпшення стану навколишнього середовища, забезпечення екологічної безпеки; комплексного благоустрою та озеленення; використання підземного простору тощо.

Згідно із пунктом 4.2 ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території» детальний план розробляється:

- на структурно-планувальні елементи території населеного пункту, які мають цілісний планувальний характер,

- на основі затвердженого генерального плану цього населеного пункту відповідно до чинного законодавства, плану зонування (за наявності) з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів;

- на окрему територію за межами населеного пункту з певним функціональним використанням (житлова, курортна, оздоровча, рекреаційна, дачна або садова, виробнича тощо) або кількох таких територій

- на основі затвердженої містобудівної документації відповідно до чинного законодавства з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів;

- на земельну ділянку за межами населеного пункту для розміщення окремого об`єкта будівництва - на основі затвердженої містобудівної документації відповідно до чинного законодавства з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів.

Примітка 1. Детальний план розробляють, як правило, на територію, що обмежується магістралями, вулицями, магістральними інженерними мережами або елементами ландшафту (водні об`єкти, гори, яри, ліси).

Примітка 2. Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб (малих міст, селищ, сіл), а також курортних, дачних і садових територій детальний план може розроблятися на всю територію та поєднуватися із генеральним планом цього населеного пункту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що детальний план території є видом містобудівної документації, який розробляється на підставі генерального плану території, плану зонування та не може йому суперечити, визначає планувальну організацію і розвиток частини території в перспективі. Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію (структуру) і розвиток частини території міста. Розроблені детальні плани територій підлягають громадським слуханням. Затвердження на місцевому рівні детальних планів територій, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

З аналізу наведених норм також можна дійти висновку, що детальний план території не надає право на здійснення будівництва, а лише визначає планувальну організацію і розвиток частини території, що спростовує твердження позивача про те, що детальний план території передбачає архітектурні зміни у межах історичного ареалу, оскільки охоплює поняття містобудівних перетворень.

Нормативно-правовим актом, який регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, є Закон України «Про охорону культурної спадщини».

Статтею 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що:

охорона культурної спадщини система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

предмет охорони об`єкта культурної спадщини характерна властивість об`єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнається пам`яткою;

зони охорони пам`ятки встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання;

історичне населене місце населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України;

історичний ареал населеного місця частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Пунктом 13 частини першої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об`єктах культурної спадщини, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок.

З аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що дозволи на проведення робіт необхідно отримувати у разі проведення таких робіт на пам`ятках місцевого значення.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

На виконання вказаних положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (далі Порядок №318).

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», для населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, у межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини та зони їх охорони.

Відповідно до п. 1 Порядку №318, історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Місто Дніпро (Дніпропетровськ) перебуває у Списку історичних населених міст України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України».

Відповідно до п. 4 Порядку №318, відповідальними за визначення меж та режимні використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.

Так, відповідно до статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

Також, пунктом 6 Порядку №318 визначено, що історичний ареал це найбільш освоєна в минулому і добре збережена частина території населеного місця, що відрізняється традиційним характером середовища і значною кількістю об`єктів культурної спадщини від інших, менш освоєних або погано збережених частин населеного місця.

Межі історичних ареалів слід проводити вздовж розпланувальних і природних рубежів, що відокремлюють історичний ареал від решти міських територій, і визначати історико-архітектурним опорним планом населеного місця. Історико-архітектурні опорні плани розробляються на основі комплексних досліджень усієї території історичного населеного місця та його найближчого оточення.

Історико-архітектурний план м. Дніпра затверджено рішенням Дніпровської міської ради №84/60 від 02.09.2020 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра».

Опрацюванню проектної документації на будівництво, реконструкцію будівель і споруд у межах історичних ареалів повинно передувати розроблення історико-містобудівних обґрунтувань (пункт 8 Порядку №318).

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Пунктом 1 Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №495 (далі Положення №495), передбачено, що Міністерство культури України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кінематографії, відновлення та збереження національної пам`яті.

Згідно з пп. 57-58 п. 4 Положення №495, Мінкультури відповідно до покладених на нього завдань видає розпорядження і приписи щодо охорони пам`яток національного значення, припинення робіт на таких пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо зазначені роботи виконуються за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених законом, дозволів або з відхиленням від них; визначає необхідність проведення охоронних заходів щодо збереження пам`яток національного значення та їх територій у разі виникнення загрози руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або виконання будь-яких робіт.

При цьому, відповідно до пп. 68 п. 4 Положення №495, Мінкультури у межах повноважень, передбачених законом, погоджує: науково-проектну документацію на виконання робіт із консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування пам`яток національного значення.

У той же час, п. 5 Порядку №318 передбачено, що межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.

Пунктом 10 Порядку №318 передбачено, що історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об`єкт містобудівного проектування.

Відповідно до п. 12 Порядку №318, визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.

З огляду на викладене, Міністерство культури України є спеціально уповноваженим органом, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини та до повноважень якого відноситься погодження меж історичних ареалів міста Дніпра, як історичного населеного місця України, що визначаються науково-проектною документацією.

Відповідно до абз. 1-2 ч. 1 та ч. 8 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України. Детальний план території розробляється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці. Детальний план території розглядається і затверджується сільською, селищною, міською радою протягом 30 днів з дня його подання.

Отже, детальний план території є одним з основних видів містобудівної документації на місцевому рівні, яка затверджується Дніпровською міською радою та не є науково-проектною документацією в розумінні положень статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Порядку №318.

В матеріалах справи наявний висновок Управління з питань охорони культурної спадщини на виконання п.7 ч.2 ст.6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» №12/6-4 від 26.01.2021 (зареєстрований у Головному архітектурно-планувальному управлінні за вх. №9/37 від 27.01.2021), з якого не вбачається, а також позивачем не підтверджено, що об`єкти культурної спадщини, розташовані у межах кварталу, обмеженого вулицями: Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького, перебувають на державному обліку.

Отже, з викладеного вбачається та підтверджується листом Міністерства культури та інформаційної політики України (МКІП) за вих. №1/6 від 16.02.2021, що питання розгляду і погодження містобудівної документації (у т.ч. детальних планів території, зонінгів, тощо) перебуває поза межами повноважень Міністерства культури, визначених нормами Закону України «Про охорону культурної спадщини», чим спростовуються доводи позивача, що детальний план території був затверджений з грубим порушенням Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме: не був погоджений з відповідним органом охорони культурної спадщини, зокрема, з Міністерством культури України, який є спеціально уповноваженим органом, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері культурної спадщини.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10.02.2010).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді «Про верховенство права», що затверджена Венеціанською комісією на 86 пленарному засіданні (Венеція, 25-26.03.2011), зазначила, що однією зі складових верховенства права є правова визначеність, яка вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій правовідносин, що виникають (пункти 41, 46).

У Рішенні Конституційного Суду України від 29.06.2010 №17-рп/2010 вказано, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

У Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 Конституційний Суд України роз`яснив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Право на захист це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього.

Таким чином, відсутність у будь-кого, в тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку з оскарженими рішеннями не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

В свою чергу, відповідно до ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

У рамках адміністративного судочинства:

дії певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Обов`язковою ознакою рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки (права чи обов`язки) для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий (обтяжуючий) характер.

За ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Гарантоване ст. 55 Конституції України та конкретизоване в інших законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

В Рішенні №6-зп від 25.11.1997 Конституційний Суд визначив, що ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Конституційний Суд України, щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, також в Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2,6 КАС України.

Разом з тим, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Отже, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Однак, в даному випадку оскаржене рішення Дніпровської міської ради не порушує права свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

Суд зазначає, що задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

На противагу вказаному вище, не порушують права чи інтереси ті дії або бездіяльність та рішення суб`єкта владних повноважень, які не впливають на суб`єктивні права та обов`язки особи.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту в суді є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай конкретизованих виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Європейський Суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьев проти України 2»).

Європейський Суд з прав людини у п. 53 рішення від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

У такому разі суд не проводить перевірку нормативно-правового акта на предмет його протиправності (законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили).

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що він є членом територіальної громади м. Дніпра і спірним рішенням можуть бути порушені його права та інтереси, проте, ним не доведено належними та допустимими доказами його протиправності та нечинності.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ч.ч. 1-2 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскарженого рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, відповідно до статті 139 КАС України не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 264, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпровської міської ради (пр. Дмитра Яворницького, буд. 75, м. Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 26510514), третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Аврора 17» (вул. Пастера, буд., 8-А, м. Дніпро, 49051, код ЄДРПОУ 41290885), третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (проспект Д. Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 37454258), третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобудтрест» (вул. Любарського, буд. 36, кв. 51, м. Дніпро, 49098; код ЄДРПОУ 42909211), про визнання протиправним та нечинним рішення відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 04.08.2022.

Суддя О.В. Царікова