Постанова

від 14.06.2023 по справі 160/1496/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 червня 2023 року м. Дніпросправа № 160/1496/22(суддя Царікова О.В., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,

за участю секретаря судового засідання Корсун Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року у справі №160/1496/22 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Аврора 17"; департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради; товариство з обмеженою відповідальністю "Житлобудтрест" про визнання протиправним та нечинним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 24 січня 2022 року звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Аврора 17", третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Житлобудтрест" згідно з яким, з урахуванням уточненої позовної заяви (вх. №20165/22), просить суд визнати протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради №328/4 від 24.02.2021 "Про затвердження детального плану території кварталу, обмеженого вулицями: Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького (Шевченківський район)".

Позов обґрунтовано тим, що оскаржене рішення є протиправним, оскільки відповідачем не дотримано спеціального режиму регулювання забудови території на місцевому рівні. Позивач стверджує, що до території, відносно якої розроблявся детальний план входять земельні ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровими номерами: 1210100000:02:413:0108, 1210100000:02:413:0098, які відносяться до історичного ареалу "Центральний" міста Дніпра та знаходяться в межах "значної історичної будівлі", на підставі наказу Міністерства культури, молоді та спорту України від 03.02.2020 №478 "Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів м. Дніпра". З огляду на вказані обставини, позивачем зазначено, що в зонах охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, встановлено особливий режим регулювання забудови, зокрема, у таких зонах забороняється проведення будівельних робіт без попереднього отримання погодження в органах охорони культурної спадщини. На думку позивача, детальний план території був затверджений з грубим порушенням Закону України "Про охорону культурної спадщини", а саме: не був погоджений з відповідним органом охорони культурної спадщини, зокрема, з Міністерством культури України.

Зазначає про порушення прав територіальної громади м. Дніпро та як наслідок його прав як члена цієї громади.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року у задоволені позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не підтверджено, що об`єкти культурної спадщини, розташовані у межах кварталу, обмеженого вулицями: Воскресенська, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького, перебувають на державному обліку. Питання розгляду і погодження містобудівної документації перебуває поза межами повноважень Мінестерства культури України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про те, що це «рішення не відповідає вимогам закону та порушує» його права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі відтворює зміст позову та посилається на зміст постанов Верховного Суду в інших справах.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу відповідач просить у задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, пояснення представників третіх осіб, а саме департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради; товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобудтрест", які також заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на нєї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 22.04.2020 Дніпровською міською радою прийнято рішення "Про надання дозволу на розроблення детального плану території кварталу, обмеженого вулицями: Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького (Шевченківський район)" №209/56, яким надано дозвіл на розроблення детального плану території кварталу обмеженого вулицями: Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького; визначено замовником на розроблення означеного детального плану території департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, та відзначено, що фінансування робіт здійснюється ТОВ "Житлобудтрест".

На підставі рішення Дніпровської міської ради від 22.04.2020 №209/56 Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради затверджено завдання на розробку містобудівної документації: "Детальний план території кварталу, обмеженого вулицями: Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького (Шевченківський район)" у місті Дніпрі (Додаток №4 до Договору №6/2 від 05.06.2020).

На виконання вимог Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, відповідно до розпорядження міського голови від 18.12.2020 №1428-р, на підставі рішення Дніпровської міської ради від 22.04.2020 №209/56 та завдання на розробку містобудівної документації (Додаток №4 до Договору №6/2 від 05.06.2020), з метою врахування пропозицій громадськості у проекті "Детальний план території кварталу, обмеженого вулицями: Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького (Шевченківський район)", у приміщенні адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради проведено громадські слухання стосовно означеного проекту та складено протокол громадських слухань від 23.12.2020.

Управлінням з питань охорони культурної спадщини за результатами розгляду проекту "Детальний план території кварталу, обмеженого вулицями: Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького (Шевченківський район)" складено висновок на виконання п. 7 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" №12/6-4 від 26.01.2021 (зареєстрований у Головному архітектурно-планувальному управлінні за вх. №9/37 від 27.01.2021

24.02.2021 Дніпровською міською радою відповідно до Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №290 від 16.11.2011, на підставі листа Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради за вх. №8/23 від 05.01.2021, прийнято рішення №328/4 "Про затвердження детального плану території кварталу, обмеженого вулицями: Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького (Шевченківський район)". Контроль за виконанням цього рішення покладено на секретаря Дніпровської міської ради і голову постійної комісії міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин.

23.03.2021 позивач звернувся до Управління з питань охорони культурної спадщини з запитом на отримання публічної інформації з таких питань: чи знаходяться в межах історичного ареалу земельні ділянки за адресою: м. Дніпро, вулиця Челюскіна, 10, кадастрові номери 1210100000:02:413:0108, 1210100000:02:413:0098; чи погоджувались з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради будівельні роботи за адресою: м. Дніпро, вулиця Челюскіна, 10; чи погоджувались з управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради будівельні роботи за адресою: м. Дніпро, вулиця Челюскіна, 10.

Управлінням з питань охорони культурної спадщини листом за вих. №8/8-9 від 23.03.2021 повідомлено позивача, що земельні ділянки за адресою: вул. Челюскіна, 10, кадастрові номери 1210100000:02:413:0108, 1210100000:02:413:0098, розташовані в межах історичного ареалу "Центральний", затвердженого наказом Міністерства культури, молоді та спорту України №478 від 03.02.2020 "Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів м. Дніпра". Згідно з пунктами 14, 17 статті 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" погодження програм та проектів в межах історичних ареалів, та надання дозволів на проведення робіт в межах історичних ареалів належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, а саме: Міністерства культури та інформаційної політики України. За адресою: вул. Челюскіна, 10, м. Дніпро, відсутні об`єкти культурної спадщини, які перебувають на державному обліку.

Не погоджуючись із рішенням про затвердження детального плану території кварталу, обмеженого вулицями: Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького (Шевченківський район) та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з означеним позовом.

Законність та обгрунтованість рішення Дніпровської міської ради від 24.02.22 №328/4 "Про затвердження детального плану території кварталу, обмеженого вулицями Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького (Шевченківський район)" є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації; встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність.

Відповідно до частин 1, 4 статті 12 Закону України "Про основи містобудування" до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій; до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно з приписами частини 1 статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Статтею 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території.

Детальний план території визначає:

1) принципи планувально-просторової організації забудови;

2) червоні лінії та лінії регулювання забудови;

3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;

4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;

5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;

6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;

7) черговість та обсяги інженерної підготовки території;

8) систему інженерних мереж;

9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;

10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі;

11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Матеріали детального плану території не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Детальний план території не підлягає експертизі.

Відповідно до пункту 4.1. Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 №290 (далі - Порядок №290) рішення про розроблення Генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Отже, посилаючись на вказані норми, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що детальний план території є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому та Дніпровська міська рада була уповноважена на прийняття оскарженого рішення.

Проект детального плану території кварталу обмеженого вулицями: Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького (Шевченківський район), було оприлюднено у газеті "Наше місто" від 10.12.2020 інформацію щодо цього на офіційному сайті Дніпровської міської ради.

При цьому, матеріали справи не містять доказів невідповідності Детального плану території вимогам законодавства, Генерального плану та іншій містобудівній документації.

Як правильно з`ясовано судом першої інстанції Головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради приймалися пропозиції громадськості для їх розгляду та врахування у проекті детального плану території та враховано пропозиції громадськості, юридичних, фізичних осіб під час проведення громадських слухань проекту Детального плану території кварталу, що підтверджується протоколом громадських слухань від 23.12.2020.

Суд першої інстанції обгрунтовано погодився з висновком відповідача про те, що Дніпровська міська рада є уповноваженим органом на видачу дозволу на розроблення детального плану території кварталу, обмеженого вулицями: Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького органом, а Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради правомірно визначений замовником розроблення містобудівної документації детального плану.

Отже, детальний план території не надає право на здійснення будівництва, а лише визначає планувальну організацію і розвиток частини території, в свою чергу будівництво починається з розроблення технічної та проектної документації, яке відбувається відповідно до вимог законодавства. Зазначене спростовує твердження позивача про те, що детальний план території передбачає архітектурні зміни у межах історичного ареалу, оскільки охоплює поняття містобудівних перетворень.

Згідно з пунктом 13 частини першої статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об`єктах культурної спадщини, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок.

Таким чином, дозволи на проведення робіт необхідно отримувати у разі проведення таких робіт на пам`ятках місцевого значення.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

На виконання вказаних положень Закону України "Про охорону культурної спадщини", постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (далі - Порядок №318).

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", для населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, у межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини та зони їх охорони.

Відповідно до п. 1 Порядку №318, історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Місто Дніпро (Дніпропетровськ) перебуває у Списку історичних населених міст України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України".

Відповідно до п. 4 Порядку №318, відповідальними за визначення меж та режимні використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.

Так, відповідно до статті 3 Закону України "Про охорону культурної спадщини", державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

Також, пунктом 6 Порядку №318 визначено, що історичний ареал - це найбільш освоєна в минулому і добре збережена частина території населеного місця, що відрізняється традиційним характером середовища і значною кількістю об`єктів культурної спадщини від інших, менш освоєних або погано збережених частин населеного місця.

Межі історичних ареалів слід проводити вздовж розпланувальних і природних рубежів, що відокремлюють історичний ареал від решти міських територій, і визначати історико-архітектурним опорним планом населеного місця. Історико-архітектурні опорні плани розробляються на основі комплексних досліджень усієї території історичного населеного місця та його найближчого оточення.

Історико-архітектурний план м. Дніпра затверджено рішенням Дніпровської міської ради №84/60 від 02.09.2020 "Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра".

Опрацюванню проектної документації на будівництво, реконструкцію будівель і споруд у межах історичних ареалів повинно передувати розроблення історико-містобудівних обґрунтувань (пункт 8 Порядку №318).

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Пунктом 1 Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №495 (далі - Положення №495), передбачено, що Міністерство культури України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кінематографії, відновлення та збереження національної пам`яті.

Згідно з пп. 57-58 п. 4 Положення №495, Мінкультури відповідно до покладених на нього завдань видає розпорядження і приписи щодо охорони пам`яток національного значення, припинення робіт на таких пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо зазначені роботи виконуються за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених законом, дозволів або з відхиленням від них; визначає необхідність проведення охоронних заходів щодо збереження пам`яток національного значення та їх територій у разі виникнення загрози руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або виконання будь-яких робіт.

При цьому, відповідно до пп. 68 п. 4 Положення №495, Мінкультури у межах повноважень, передбачених законом, погоджує: науково-проектну документацію на виконання робіт із консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування пам`яток національного значення.

У той же час, п. 5 Порядку №318 передбачено, що межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.

Пунктом 10 Порядку №318 передбачено, що історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об`єкт містобудівного проектування.

Відповідно до п. 12 Порядку №318, визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.

З огляду на викладене, Міністерство культури України є спеціально уповноваженим органом, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини та до повноважень якого відноситься погодження меж історичних ареалів міста Дніпра, як історичного населеного місця України, що визначаються науково-проектною документацією.

Відповідно до абз. 1-2 ч. 1 та ч. 8 ст. 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України. Детальний план території розробляється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці. Детальний план території розглядається і затверджується сільською, селищною, міською радою протягом 30 днів з дня його подання.

Враховуючи викладене суд першої інстанції правильно зазначив, що детальний план території є одним з основних видів містобудівної документації на місцевому рівні, яка затверджується Дніпровською міською радою та не є науково-проектною документацією в розумінні положень статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та Порядку №318.

При цьому, дослідивши наявний в матеріалах справи висновок Управління з питань охорони культурної спадщини на виконання п.7 ч.2 ст.6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" №12/6-4 від 26.01.2021 (зареєстрований у Головному архітектурно-планувальному управлінні за вх. №9/37 від 27.01.2021), суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що з нього не вбачається, та позивачем не підтверджено, що об`єкти культурної спадщини, розташовані у межах кварталу, обмеженого вулицями: Воскресенською, Короленка, Челюскіна та проспектом Дмитра Яворницького, перебувають на державному обліку.

Таким чином з викладеного вбачається, що питання розгляду і погодження містобудівної документації (у т.ч. детальних планів території, зонінгів, тощо) перебуває поза межами повноважень Міністерства культури України, визначених нормами Закону України "Про охорону культурної спадщини", чим спростовуються доводи позивача, що детальний план території був затверджений з грубим порушенням Закону України "Про охорону культурної спадщини", а саме: не був погоджений з відповідним органом охорони культурної спадщини, зокрема, з Міністерством культури України, який є спеціально уповноваженим органом, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері культурної спадщини.

Щодо доводів позивача про порушення оскарженим рішенням відповідача його прав та інтересів слід зазначити наступне.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Гарантоване ст. 55 Конституції України та конкретизоване в інших законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Отже, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Між тим, в цьому випадку оскаржене рішення Дніпровської міської ради не порушує права свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

Задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

На противагу вказаному вище, не порушують права чи інтереси ті дії або бездіяльність та рішення суб`єкта владних повноважень, які не впливають на суб`єктивні права та обов`язки особи.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту в суді є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай конкретизованих виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

У такому разі суд не проводить перевірку нормативно-правового акта на предмет його протиправності (законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили).

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що хоча позивач і є членом територіальної громади м. Дніпра проте ним не доведено факту порушення оскарженим рішенням особисто його прав, свобод чи інтересів.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що «рішення не відповідає вимогам закону та порушує» його права не занайшло свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Крім того, як і в позові позивач не зазначає які саме його його права, свободи або інтереси було порушено.

Щодо посилань позивача на практику Верховного суду в інших подібних справах, слід зазначити, те, що фактичні обставини справи наведені в постановах Верховного Суду на які посилається позивач та фактичні обставини цієї справи, мають суттєві відмінності які стосуються як фактичних обставин справи та і предмета спору, а отже така практика не є подібною.

Щодо інших пояснень, викладених в апеляційній скарзі, слід зазначити наступне.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

Крім того, відповідно до п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 справа «Руїз Торіха проти Іспанії» суд наголошує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року у справі №160/1496/22 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 14 червня 2023 року.

Повне судове рішення складено 15 червня 2023 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов