Рішення

від 02.08.2022 по справі 914/3271/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2022 Справа № 914/3271/21

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Бондаренко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірес Консалтинг», місто Львів

до відповідача Акціонерного товариства «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті», місто Львів

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремекс», місто Київ, Київська область

про стягнення 799 850,26 грн.

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремекс», місто Київ, Київська область

до відповідача Акціонерного товариства «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті», місто Львів

про переведення та визнання права вимоги

За участю представників:

від позивача: Ямаєва Ю.С. - директор присутня в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EаsyCon» (https:vkz.court.gov.ua);

від відповідача: Балобанов О.В. - адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №369 від 14.07.2003; довіреність б/н від 04.01.2021) присутній у Господарському суді Львівської області;

від третіх осіб: Шпак В.І. - присутній в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EasyCon» (адвокат - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2185 від 20.09.2000).

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірес Консалтинг» до Акціонерного товариства «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті», місто Львів за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремекс» про стягнення 799 850,26 грн, з яких 372 417,78 грн пеня, 334 328,04 грн інфляційні втрати, 93 104,44 грн три проценти річних.

Ухвалою від 24.01.2021 суд постановив прийняти позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремекс» до розгляду; об`єднати позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремекс» до Акціонерного товариства «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» про переведення та визнання права вимоги в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірес Консалтинг» до Акціонерного товариства «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремекс» про стягнення 799 850,26 грн.

Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.

Представник позивача в судове засідання 03.08.2022 для розгляду справи по суті з`явився в режимі відеоконференції, позовні вимоги по первісному позову, підтримав, просив його задовольнити повністю. Проти позову третьої особи заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання 03.08.2022 для розгляду справи по суті з`явився, проти первісного позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні, позов третьої особи визнав, просив його задовольнити.

Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору в судове засідання 03.08.2022 для розгляду справи по суті режимі відеоконференції з`явився, проти первісного позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. Позов третьої особи підтримав, просив його задовольнити.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 03.08.2022 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція учасників справи.

Позиція позивача по первісному позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 12.08.2020, кошти вчасно не сплатив.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 799 850,26 грн. заборгованості, з яких з яких 372 417,78 грн пеня, 334 328,04 грн інфляційні втрати, 93 104,44 грн три проценти річних.

Позиція відповідача по первісному позову.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Зокрема зазначив про те, що позивач не вказує, що у спірних відносинах він діяв не особисто, а на виконання договору комісії, який не долучив до матеріалів позовної заяви.

В договорі купівлі-продажу укладеному між сторонами вказано, що товар не є власністю продавця (позивача), який діє на виконання договору комісії укладеного між позивачем та третьою особою.

Позивач приховав, що у спірних правовідносинах відповідач, будучи покупцем товару, мав одночасно відносини з комітентом (третя особа), з виробником товару, який надав гарантійний лист щодо якості товару та його відповідності вимогам покупця.

Відповідач придбавав у позивача товар металоконструкції пролітних споруд для будівництва моста, при цьому було обов`язково надання документів, які б підтверджували якість товару та можливість його використання в особливих умовах містобудування, яке здійснював відповідач при будівництві мосту через річку Дніпро у місті Запоріжжя.

Гарантійним листом ТОВ «Ремекс» гарантовано, що дане товариство приймає на себе зобов`язання про надання покупцю документів, які посвідчують якість товару. Ненадання або неповне надання документів, які посвідчують якість товару відповідно до умов договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами, є підставою для відстрочення здійснення повної оплати або розірвання договору в односторонньому порядку стороною покупця.

При здійсненні фактичної передачі товару згідно видаткової накладної від 27.08.2020, ні продавцем, ні власником, ні виробником товару не було надано сертифікатів якості на даний товар, тому приймання-передача товару відбулась із врахуванням гарантійного листа власника товару (ТОВ «Ремекс») від 27.08.2020.

07.09.2020 відповідач провів оплату на суму 6 827 320,00 грн., 15.09.2020 відповідач оплатив 3 458 556,00 грн.

Покупець (відповідач) мав повне право на невиконання зустрічного зобов`язання шляхом відстрочення здійснення повної оплати за товар або на розірвання договору в односторонньому порядку чи відмови від товару, оскільки без сертифікатів якості на нього неможливо було використовувати за цільовим призначенням у будівництві.

Відповідач зазначає, що зміст договору купівлі-продажу укладеного між сторонами складається не тільки з самого тексту договору у формі єдиного двостороннього документа, а й з листування з власником товару.

Враховуючи, що позивач діяв у правовідносинах з відповідачем, як комісіонер, таке листування з власником товару, на думку відповідача, доповнює та змінює умови договору купівлі-продажу в обсязі, який зафіксований у листах.

Сторони договору купівлі-продажу шляхом листування додатково обумовили залежність обов`язку в частині здійснення оплат за договором від настання відповідного юридичного факту у вигляді передачі документів, які підтверджують належну якість товару, який поставляється та своєю поведінкою засвідчили порядок та умови здійснення розрахунків за договором, які повинні були здійснюватись тільки за умови надання документації, що посвідчує якість товару.

Документи, що посвідчують якість товару (сертифікати) були передані відповідачу лише 29.12.2020, про що складено акт. В той же день відповідач оплатив залишок вартості поставленого товару в сумі 7 965 448,50 грн.

Отже було наявне прострочення зі сторони продавця щодо передачі документів, які посвідчують якість поставленого товару та відсутність прострочення в оплаті з боку покупця. Оскільки термін оплати був прив`язаний саме до передачі сертифікатів якості на товар, які були передані 29.12.2020, отже відсутня будь-яка вина у покупця (відповідача) у вигляді прострочення здійснення оплати, що виключає застосування будь-яких штрафних санкцій.

Крім того, відповідач заявив про пропуск позивачем строків позовної давності по пені. Зазначив, що позов пред`явлено 28.10.2021, а розрахунок пені здійснено за період часу з 02.09.2020 по 28.12.2020. Отже, з врахуванням пункту 1 частини 1 статті 258 Цивільного кодексу України, розрахунок пені за період часу від 02.09.2020 по 28.10.2020 проведений поза межами строків позовної давності. Позивач не обгрунтував причин пропуску спеціального строку позовної давності.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

У відзиві відповідач зазначив про попередній розрахунок судових витрат на надання юридичної (правової) допомоги адвокатом в сумі 70 000,00 грн. Докази понесення яких будуть подані в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору по первісному позову.

Представник третьої особи проти первісного позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. Письмово свою позицію по первісному позову не викладав.

Позиція третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Третя особа покликається на те, що позивач продав відповідачу товар не будучи його власником. Власником товару є ТОВ «Ремекс». Позивач діяв на підставі договору комісії на продаж товару від 05.08.2020 укладеного між позивачем та третьою особою.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 12.08.2020 між позивачем та відповідачем складено специфікацію №1 від 13.08.2020, в якій визначено перелік товарів, що підлягають передачі від продавця до покупця та вказано їх вартість з ПДВ 20 751 324,50 грн.

Оплати проведені відповідачем з порушенням строків, визначених договором, що формально надає право нараховувати пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Третя особа звертає увагу на те, що договір комісії на продаж товарів від 05.08.2020 був укладений між ТОВ «Ремекс» в особі директора Ремзі Солака та ТОВ «Ірес Консталтинг» в особі директора Ямаєвої Ю.С.

Цей договір, на думку третьої особи, є незаконним та недійсним, третьою особою готується позов про визнання його недійсним.

Порушення при укладенні договору комісії наступне.

У зв`язку з необхідністю отримання правової допомоги, ТОВ «Ремекс» неодноразово зверталось до адвоката Ямаєвої Юлії Сергіївни, яка особисто, а також через юридичну фірму «ТОВ «Ірес Консалтинг», де вона є директором, надавала правову допомогу ТОВ «Ремекс», у тому числі згідно договору №3 про надання юридичних і консалтингових послуг від 28.05.2020, укладеного між ТОВ «Ремекс» та ТОВ «Ірес Консалтинг».

З метою реалізації свого незаконного плану щодо заволодіння грошовими коштами ТОВ «Ремекс», адвокат Ямаєва Ю.С. включила у договір комісії положення, що за надання послуг з пошуку покупця товару (металевих виробів) ТОВ «Ремекс» має сплатити 10% від повної вартості товару комісіонеру ТОВ «Ірес Консалтинг».

При цьому вже існувала домовленість про продаж товару відповідачу, отже послуги на суму 10% від вартості товару не надавались. За рахунок чого ОСОБА_1 вирішила неправомірно заволодіти коштами у вигляді послуг комісійної винагороди в сумі 2 075 132,45 грн.

Після перерахування суми коштів у розмірі 10 123 327,80 грн відповідно до вказівок ТОВ «Ремекс», залишок грошових коштів у розмірі 10 627 951,70 грн. було неправомірно присвоєно службовими особами ТОВ «Ірес Консалтинг» та іншими невстановленими особами та використано на власний розсуд.

Листи ТОВ «Ремекс» про надання детального звіту про виконання договору комісії від 05.08.2020, адресовані позивачу, залишені без відповіді та задоволення.

Вказані обставини в сукупності, на думку третьої особи, свідчать про незаконність договору комісії. У випадку визнання вказаного договору недійсним у судовому порядку, ТОВ «Ремекс» повідомить про це суд.

Третя особа звертає увагу суду на те, що договором комісії не передбачено право комісіонера на отримання на свою користь інших виплат, які має здійснити покупець товару у зв`язку з укладенням та виконанням договору купівлі-продажу чи його простроченням, в тому числі й компенсаційних виплат, пов`язаних з порушенням покупцем умов договору купівлі-продажу.

Між ТОВ «Ремекс» та відповідачем в письмовому порядку погоджено здійснення оплати за договором поставки після надання документів про якість продукції. Оскільки документи про якість товару надано постачальником тільки вкінці грудня 2020 року, тому прострочення виконання зобов`язання відповідача не відбулось.

Позивач (комісіонер) не повідомив комітента (ТОВ «Ремекс») про факт порушення зобов`язань з боку покупця за договором купівлі-продажу товару від 12.08.2020 і самостійно звернувся з позовом до суду про стягнення з покупця на свою користь неустойки та інших сум, нарахованих у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, не зазначивши у позовній заяві ТОВ «Ремекс», як третю особу.

ТОВ «Ремекс» вважає, що саме воно, як власник товару, проданого за договором купівлі-продажу товару від 12.08.2020, є повноважною особою на отримання компенсації за порушення умов даного зобов`язання, і саме за ним має бути визнано право вимоги щодо отримання неустойки, відшкодування збитків від інфляції, 3% річних та інших платежів, які формально має сплатити відповідач позивачу.

Третя особа зазначає, що комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до відповідача.

Таким чином ТОВ «Ремекс» звернулось із позовом як третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору у даній справі та просить суд перевести на ТОВ «Ремекс» та визнати право вимоги до Акціонерного товариства «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» на отримання пені, збитків від інфляції та трьох процентів річних за договором купівлі-продажу товарів, укладеним 12.08.2020 між Акціонерним товариством «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» та ТОВ «Ірес Консалтинг».

Позиція позивача щодо позову третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Покликаючись на зміст статей 6, 509, 510, 512, 515, 627 Цивільного кодексу України позивач зазначає, що положення п.8.4 договору купівлі-продажу товару від 12.08.2020 забороняє сторонам такого договору передавати свої права та обов`язки по договору третім особам без попередньої письмової згоди на те іншої сторони.

Жоден нормативний акт не передбачає примусове передання кредитором своїх прав та обов`язків третій стороні, оскільки відповідно до пункту 1 частини 1статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав інший особі за добровільним правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є особистою волею кредитора, яке полягає у заключенні оплатного чи безоплатного правочину, на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити.

В будь якому випадку відступлення права вимоги є добровільним оплатним чи безоплатним договором, який повинен вчинятися на підставі статті 513 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин щодо зміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

На підставі вказаного позивач просить відмовити у задоволенні позову третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Позиція відповідача щодо позову третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Відповідач вважає, що позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, підлягає до задоволення, з огляду на що визнав позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМЕКС» про переведення на Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕМЕКС» на визнання за ним права вимоги до Акціонерного Товариства «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті», на отримання пені, збитків від інфляції та трьох процентів річних за договором купівлі-продажу товарів, укладеним 12 серпня 2020 року між Акціонерним Товариством «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті», та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІРЕС Консалтинг».

Обставини встановлені судом по первісному позову.

12.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ірес Консалтинг», в особі директора Ямаєвої Ю.С., яка діє на підставі Статуту та договору комісії на продаж товару від 05.08.2020, укладеного між ТзОВ «Ремекс» (код ЄДРПОУ 31350277) в особі керівника Ремзі Солакта ТзОВ «Ірес Консалтинг» (надалі по тексту рішення позивач за первісним позовом, згідно з договором - продавець) та Акціонерним товариством «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» (код ЄДРПОУ 26579227) в особі Голови представництва Емре Караахметоглу, який діє на підставі довіреності №30348, виданої Акціонерним товариством «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» 20.08.2019 (надалі по тексту рішення відповідач за первісним позовом, згідно з договором - покупець) було укладено договір купівлі-продажу (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1. та п. 1.2. договору продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар, вільний від зобов`язань перед третіми особами «металоконструкції пролітних споруд для будівництва моста» (далі - товар) згідно додатків до цього договору, специфікацій до цього договору. Асортимент, номенклатура товару, його кількість, вартість та інші дані, необхідні для організації купівлі-продажу, визначаються у специфікаціях, які оформляються на кожну партію товару і є невід`ємними частинами даного договору.

13.08.2020 сторонами підписано специфікацію №1 (додаток №1 до договору купівлі-продажу від 12.08.2020) за якою загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 20 751 324,50 грн, а саме:

- загальна вартість з ПДВ споруди 3 10 343 594,50 грн;

- загальна вартість з ПДВ споруди 5 10 407 730,00 грн.

Відповідно до п. 2. даної специфікації виробник товару: «REMEKS SANAYI URUNLERI URETIM VE DIS TIC.LTD.STI.», юридична адреса: Республіка Туреччина, місто Стамбул, район Кадикьой, квартал Джаферага, проспект Бахаріє, вулиця Сакизгюлю, №31, кімната 15; індивідуальний податковий номер: 7340065177, юридична особа зареєстрована Торговою палатою міста Стамбула №2811 від 02.12.1992 року.

Згідно п. 1.3. та п. 1.4. договору товар не є власністю продавця. Продавець діє на виконання договору комісії на продаж товару від « 05» серпня 2020 року, укладений між продавцем та юридичною особою - ТОВ «Ремекс», код ЄДРПОУ 31350277. Товар належить на праві власності ТОВ «Ремекс», код ЄДРПОУ 31350277 згідно контракту №RЕМ 07/03 від 07.03.2012 року.

Відповідно до п. 2.3. договору товар передається покупцю на території Запорізького річкового порту (бульвар Парковий, 1 А, м.Запоріжжя) після зарахування на рахунок продавця передплати за товар у розмірі 1 250 000,00 (один мільйон двісті п`ятдесят тисяч) гривень, в тому числі податок на додану вартість (далі - ПДВ). Термін передачі товару може бути подовжено за взаємною згодою сторін, викладеною у додатковій угоді до цього договору.

Згідно п. 2.4. договору моментом виконання обов`язку продавця щодо передачі товару вважається дата фактичного отримання товару покупцем, яка посвідчується підписанням покупцем видаткової накладної.

Відповідно до п. 2.6. та п. 2.7. договору перехід права власності на товар до покупця відбувається після повної оплати покупцем за товар згідно виставленого продавцем рахунку. На кожну партію товару продавець надає покупцеві такі документи: рахунок, видаткову накладну.

Згідно п. 3.1. та п. 3.3. договору вартість товару погоджується сторонами в момент підписання специфікації та підтверджується видатковою накладною, які оформляються продавцем на кожну партію товару. Ціна договору визначається за загальною вартістю оплачених партій товару протягом дії даного договору згідно специфікацій та видаткових накладних.

Пунктом п. 3.4. договору сторони погодили, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються покупцем на підставі виставленого продавцем рахунку в національній валюті України гривні у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п. 3.5. договору покупець зобов`язується здійснити передплату за товар у розмірі 1 250 000,00 (один мільйон двісті п`ятдесят тисяч) гривень в день виставлення продавцем рахунку.

Згідно п. 3.6. договору покупець зобов`язується сплатити залишок несплаченої суми коштів згідно рахунку продавця не пізніше п`яти календарних днів з моменту підписання покупцем видаткової накладної.

Пунктом п. 3.7. договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строку оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення оплати товару.

Згідно п. 4.2.1. договору продавець зобов`язаний передати у власність покупця товар, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.4.4.1 договору покупець зобов`язаний здійснити огляд і перевірку товару до підписання цього договору. Підписанням цього договору та додатків до нього покупець підтверджує свою згоду щодо придбання товару та що ним перевірені і узгоджені умови щодо кількості, якості, асортименту товару та його відповідність вимогам чинного законодавства України.

Згідно п. 4.4.2. та п.4.4.3. договору покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його згідно умов договору. Самостійно та за власні кошти здійснити вивіз товару з місця його зберігання, згідно умов цього договору та додатків до нього.

Відповідно до п. 8.2. договору зміни і доповнення до цього договору, вважаються дійсними лише в тому випадку, якщо вони вчинені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками обох сторін. Одностороння зміна умов цього договору не допускається.

Відповідно до видаткової накладної №1 від 27.08.2020 позивач за первісним позовом передав відповідачу за первісним позовом товар (всього найменувань 11) на загальну суму 20 751 324,50 грн (у тому числі ПДВ). Видаткова накладна підписана уповноваженими представниками та скріплена печатками сторін у справі, зі сторони продавця/позивача за первісним позовом Ямаєвою Ю.С., зі сторони покупця/відповідача за первісним позовом Емре Караахметоглу.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату: №11 від 13.08.2020 на суму 1 250 000,00 грн та №12 від 27.08.2020 на суму 19 501 324,50 грн.

18.08.2020 відповідач сплатив 1 250 000,00 грн позивачу за поставлений товар згідно рахунку №11 від 13.08.2020, решту суми 19 501 324,50 грн відповідач сплачував частинами, повністю оплатив 29.12.2020.

Однак, відповідач порушив строки оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим позивач звертався до відповідача з претензією за вих.№4 від 18.03.2021 з проханням сплатити пеню у розмірі 372 417,78 грн. Проте, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Таким чином, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом 799 850,26 грн заборгованості, з яких 372 417,78 грн пені, 334 328,04 грн інфляційних втрат, 93 104,44 грн три проценти річних.

Висновки суду по первісному позову.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами положень статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір купівлі-продажу товару від 12.08.2020 року.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

У пункті 2.3. договору сторони встановили, що товар передається покупцю на території Запорізького річкового порту (бульвар Парковий, 1 А, м. Запоріжжя) після зарахування на рахунок продавця передплати за товар у розмірі 1 250 000,00 (один мільйон двісті п`ятдесят тисяч) гривень, в тому числі податок на додану вартість (далі - ПДВ). Термін передачі товару може бути подовжено за взаємною згодою сторін, викладеною у додатковій угоді до цього договору.

Відповідно до п. 3.5. договору покупець зобов`язується здійснити передплату за товар у розмірі 1 250 000,00 (один мільйон двісті п`ятдесят тисяч) гривень в день виставлення продавцем рахунку.

На виконання п.3.5 договору відповідач сплатив передоплату в сумі 1 250 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2428 від 18.08.2020 року, згідно виставленого позивачем рахунку №11 від 13.08.2020 року.

Згідно п. 2.4. договору моментом виконання обов`язку продавця щодо передачі товару вважається дата фактичного отримання товару покупцем, яка посвідчується підписанням покупцем видаткової накладної.

27.08.2020 позивач та відповідач підписали видаткову накладну №1 на суму 20 751 324,50 грн.

Згідно п. 3.6. договору покупець зобов`язується сплатити залишок несплаченої суми коштів згідно рахунку продавця не пізніше п`яти календарних днів з моменту підписання покупцем видаткової накладної.

Отже, враховуючи положення п.3.6. договору, останнім днем для оплати відповідачем товару на суму 19 501 324,50 грн, є 01.09.2020 року.

Відповідач оплатив товар з прострочкою строків оплати визначених договором.

Так товар на суму 19 501 324,50 сплачено відповідачем відповідно до платіжних доручень:

- №100 від 04.09.2020 на суму 6 827 320,00 грн (проведено банком та зараховано на рахунок позивача 07.09.2020);

- №122 від 14.09.2020 на суму 3 458 556,00 грн (проведено банком та зараховано на рахунок позивача 15.09.2020);

- №259 від 01.12.2020 на суму 1 250 000,00 грн (проведено банком та зараховано на рахунок позивача 02.12.2020);

- №297 від 28.12.2020 на суму 7 965 448,50 грн (проведено банком та зараховано на рахунок позивача 29.12.2020).

Слід зазначити, що відповідно до п. 30.1. ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Враховуючи наведену норму, сума 6 827 320,00 грн фактично сплачена відповідачем 07.09.2020, а не 04.09.2020; сума 3 458 556,00 грн сплачена 15.09.2020, а не 14.09.2020, сума 1 250 000,00 грн сплачена 02.12.2020, а не 01.12.2020; сума 7 965 448,50 грн сплачена 29.12.2020, а не 28.12.2020).

Відповідно до статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи звернення до суду.

Відповідач порушив строки оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим позивач за первісним позовом звертався до відповідача за первісним позовом з претензією за вих.№4 від 18.03.2021 з проханням сплатити пеню у розмірі 372 417,78 грн. Факт надсилання вказаної претензії підтверджується фіскальним чеком №00197940018762 від 18.03.2021.

Відповідач отримав претензію: 31.03.2021 за адресою місто Львів, вулиця Б. Хмельницького, 212, корпус 2 (штрихкодовий ідентифікатор 6900509940293); 25.03.2021 за адресою місто Львів, вулиця Шевченка, 317 «Н», а/с 4052 (штрихкодовий ідентифікатор 6900509940285), однак залишив її без відповіді та задоволення.

Пунктом п. 3.7. договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строку оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення оплати товару.

Позивач нарахував пеню в сумі 372 417,78 грн, яку просить стягнути з відповідача. Пеня нарахована за наступні періоди:

1)з 02.09.2020 по 06.09.2020 від суми заборгованості 19 501 324,50 грн;

2)з 07.09.2020 по 14.09.2020 від суми заборгованості 12 674 004,50 грн;

3)з 15.09.2020 по 01.12.2020 від суми заборгованості 9 215 448,50 грн;

4)з 02.12.2020 по 28.12.2020 від суми заборгованості 7 965 448,50 грн.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши нараховану позивачем пеню, суд дійшов висновку, що враховуючи положення п. 30.1. ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» періоди нарахування пені вказані вірно.

Перевірка розрахунку пені здійснена судом за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: ЗАКОН (аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі № 917/1622/16).

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за допомогою програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА, ТОВ ЛІГА: ЗАКОН, 2020, суд встановив, що до стягнення підлягає дещо менша сума пені, а саме 371 400,24 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА, ТОВ ЛІГА: ЗАКОН, 2020 нараховані позивачем інфляційні втрати та 3% річних, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає дещо менша сума вказаних нарахувань, а саме 331 985,37 грн інфляційних втрат та 92 901,36 грн 3% річних.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме 371 400,24 грн пені, 331 985,37 грн. інфляційних втрат, 92 901,36 грн 3% річних.

Відповідач заявив про пропуск позивачем строку позовної давності по пені. Зазначив, що позов пред`явлено 28.10.2021, а розрахунок пені здійснено за період часу з 02.09.2020 по 28.12.2020. Отже, з врахуванням пункту 1 частини 1 статті 258 Цивільного кодексу України, розрахунок пені за період часу від 02.09.2020 по 28.10.2020 проведений поза межами строків позовної давності. Позивач не обгрунтував причин пропуску спеціального строку позовної давності.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Відповідно до пункту 1 частини другої статі 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік.

Водночас, позивачем не пропущено строк позовної давності, зважаючи на наступне.

11.03.2020 у зв`язку з розповсюдженням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вказаною постановою на всій території України запроваджено карантин в період з 12.03.2020 по 03.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 строк карантину продовжено до 24.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 строк карантину продовжено до 11.05.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 строк карантину продовжено до 22.05.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 строк карантину продовжено з 22.05.2020 до 22.06.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №500 строк карантину продовжено до 31.07.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 строк карантину продовжено до 19.12.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції станом на дату розгляду справи) на території України установлено карантин з 19.12.2020 до 31.03.2022.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний закон набрав чинності 02.04.2020.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.02.2022 № 229 вніс зміни, зокрема, до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 із 31 березня до 31 травня 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 630 карантин та режим надзвичайної ситуації з метою запобігання поширенню COVID-19 продовжено на території України до 31 серпня 2022 року.

Таким чином, вищевказаним законом річний строк позовної давності, встановлений статтею 258 Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.

Відтак, твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності є безпідставним.

Щодо заперечень відповідача наведених у відзиві, суд зазначає наступне.

Підставою позову є прострочення виконання відповідачем договору купівлі-продажу товару, укладеного між позивачем та відповідачем.

Договір купівлі-продажу є двосторонній, зумовлений виникненням у кожної із сторін прав та обов`язків. Уклавши такий договір продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ, і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та набуває права вимагати від продавця її передання.

В порядку статті 659 Цивільного кодексу України відповідач, як покупець, попереджений позивачем, як продавцем, що товар не є власністю останнього, про те, що продавець діє на виконання договору комісії на продаж товару від 05.08.2020, що вказано у п.1.3 договору купівлі-продажу.

Отже, твердження відповідача про приховування позивачем інформації про те, що позивач діяв на підставі договору комісії є безпідставним.

Відповідач стверджує, що третя особа надала гарантійний лист вих. № 0102/12.08 від 12.08.2020 щодо документів по якості товару. Ненадання або неповне надання відповідачу власником товару таких документів є підставою для відстрочення здійснення повної оплати або розірвання договору купівлі-продажу в односторонньому порядку стороною покупця.

З приводу вказаного суд зазначає наступне.

Згідно п.4.4.1 договору покупець зобов`язаний здійснити огляд і перевірку товару до підписання цього договору. Підписанням цього договору та додатків до нього покупець підтверджує свою згоду щодо придбання товару та що ним перевірені і узгоджені умови щодо кількості, якості, асортименту товару та його відповідність вимогам чинного законодавства України.

Із вказаного пункту договору випливає обов`язок покупця (відповідача) перевірити якість товару ще до підписання договору. Підписавши договір та додатки до нього, відповідач погодився на придбання товару саме в тій якості, кількості, асортименті.

Умови договору, зокрема п. 3.6 визначає строк оплати товару. Слід зазначити, що відповідно до умов п.2.3. договору купівлі-продажу термін передачі товару міг бути продовжений за взаємною згодою сторін, шляхом підписання додаткової угоди.

У п. 8.2. договору сторони погодили, що зміни і доповнення до цього договору, вважаються дійсними лише в тому випадку, якщо вони вчинені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками обох сторін. Одностороння зміна умов цього договору не допускається.

Третя особа не є стороною договору купівлі-продажу, тому надання нею гарантійного листа не змінює умови оплати по договору купівлі-продажу, сторонами якого є позивач та відповідач.

Відповідач не надав жодних доказів звернення до позивача з пропозиціями щодо внесення змін в договір купівлі-продажу в частині відстрочки оплати або зміни строків оплати товару у спосіб визначений в п.8.2 договору.

Відповідач стверджує, що між ним та третьою особою в письмовому порядку погоджено здійснення оплати за договором поставки після надання документів про якість продукції. Про наявність гарантійного листа від 27.08.2020 та акту від 29.12.2020 про передачу документів по якості товару. Водночас в матеріалах справи вказані докази відсутні.

Відповідач зазначає про те, що зміст договору купівлі-продажу укладеного між сторонами складається не тільки з самого тексту договору у формі єдиного двостороннього документа, а й з листування з власником товару, яке доповнює та змінює умови договору купівлі-продажу в обсязі, який зафіксований у листах.

З приводу вказаного суд зазначає наступне.

Відповідно до положення статті 655 Цивільного кодексу України, сторонами договору купівлі-продажу є продавець та покупець, тому виключно у сторін договору виникають права та обов`язки щодо його виконання, в тому числі й внесення змін та доповнень.

Листування з третьою особою (власником товару), яка не є стороною договору купівлі-продажу, ніяким чином не може вносити зміни в умови договору.

Отже, листування відповідача з третьою особою не вносить зміни до умов договору, та не береться судом до уваги.

Відтак, твердження відповідача про внесення змін до договору купівлі-продажу шляхом листування з третьою особою, яка не є стороною договору, є безпідставним.

На думку суду, заперечення наведені відповідачем у відзиві не спростовують позовних вимог.

Щодо твердження третьої особи про те, що порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу формально, начебто, дають право позивачу нарахувати пеню, інфляційні втрати та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Укладений між сторонами договір купівлі-продажу від 12.08.2020 не визнаний недійсним в судовому порядку, відтак з огляду на положення частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, є обов`язковим до виконання.

Вказаний договір був укладений з огляду на положення статті 627 Цивільного кодексу України, зважаючи на волю сторін договору. Доказів зворотнього ні третя особі, ні відповідач не надали.

Крім того договір купівлі-продажу містить п.8.6 та 8.7 де вказано, що сторони гарантують, що особи, які підписують договір, мають згідно з законодавством України всі необхідні для цього повноваження. Сторони підтверджують, що в них відсутні обставини, які примусили їх укласти цей договір на викладених умовах, а також те, що вони мають повну і точну інформацію щодо умов договору і ніяких зауважень, доповнень до цього договору не мають. Сторони підтверджують, що у них відсутні будь-які заперечення або зауваження щодо кожної з умов договору та вони однаково розуміють значення договору, а також його умови і правові зобов`язання і наслідки для кожної із сторін.

Нарахована позивачем пеня забезпечує належне виконання зобов`язання та передбачена умовами договору купівлі-продажу, не є компенсаційною виплатою, як стверджує третя особа.

Нараховані позивачем згідно статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні втрати та 3% річних, за змістом наведеної норми входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими коштами, що належить до сплати кредиторові.

Враховуючи, що порушення відповідачем умов договору в частині строку оплати не є формальним, а дійсним, позивач має право на нарахування та стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Обставини встановлені судом по позову третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

05.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ірес Консалтинг» (комісіонер) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремекс» (комітент) укладено договір комісії на продаж товару, згідно якого комісіонер зобов`язаний вчинити від свого імені правочин або кілька правочинів на продаж товару, що є власністю комітента.

Відповідно до п.3.1.5 договору комісії, комісіонер зобов`язаний негайно повідомити комітента про порушення третьою особою договору, укладеного нею з комісіонером, зібрати та забезпечити необхідні докази.

На виконання вказаного договору комісії, 12.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ірес Консалтинг» (продавець) та Акціонерним товариством «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу.

На виконання умов договору купівлі-продажу складено специфікацію №1 від 13.08.2020 в якій визначено перелік товарів, що підлягають передачі від продавця до покупця. Вартість становить 20 751 324,50 грн.

27.08.2020 уповноваженими представниками сторін договору складено видаткову накладну №1 до договору купівлі-продажу, де вказано опис товарів, що передаються, зазначено вартість.

Покупець оплатив товар згідно платіжних доручень №2428 від 18.08.2020, №100 від 04.09.2020, №122 від 14.09.2020, № 259 від 01.12.2020, № 297 від 28.12.2020.

Третя особа стверджує, що між нею та відповідачем велась переписка щодо товару, який відповідач купляв згідно договору купівлі-продажу укладеного з позивачем. Таким чином було погоджено здійснення оплати за договором поставки після надання документів про якість продукції, тому прострочення у виконанні відповідачем зобов`язання по оплаті не відбулось, оскільки документи про якість товару надано постачальником тільки в кінці грудня 2020 року.

Покликаючись на положення частини 1 статті 1011, частин 3, 4 статті 1016 третя особа зазначає, що комісіонер не несе ризиків невиконання зобов`язання, укладеного між ним та третьою особою за дорученням комітента і у випадку порушення відповідного зобов`язання, комісіонер повинен повідомити про це комітента, а останній може вимагати відступлення права вимоги.

З огляду на вказане третя особа просить просить суд перевести на ТОВ «Ремекс» та визнати право вимоги до Акціонерного товариства «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» на отримання пені, збитків від інфляції та трьох процентів річних за договором купівлі-продажу товарів, укладеним 12.08.2020 між Акціонерним товариством «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» та ТОВ «Ірес Консалтинг».

Висновки суду по позову третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Підстави заміни кредитора у зобов`язанні визначені статтею 512 Цивільного кодексу України. Вказана норма має вичерпний перелік підстав заміни кредитора у зобов`язанні.

Так, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Пункт 8.4. договору купівлі-продажу містить положення про те, що жодна із сторін не вправі передавати свої права та обов`язки по цьому договору третім особам без попередньої письмової згоди на те іншої сторони.

Слід зазначити, що жодна норма права не передбачає примусове передання кредитором своїх прав та обов`язків третій стороні, оскільки відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за добровільним правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є особистою волею кредитора, яке полягає в укладенні оплатного чи безоплатного правочину, на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити.

Відступлення права вимоги є добровільним оплатним чи безоплатним договором, який повинен вчинятися на підставі положень частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Третя особа не надала жодного доказу звернення до позивача з пропозицією про уступлення останнім права вимоги до відповідача. Всупереч вищенаведених норм просить в судовому порядку визнати за нею та перевести право вимоги, що належить позивачу.

Третя особа стверджує, що нормами договору комісії не передбачено право комісіонера на отримання на свою користь інших виплат, які має здійснити покупець товару у зв`язку з укладенням та виконанням договору купівлі-продажу чи його простроченням, в тому числі й компенсаційних виплат, пов`язаних з порушенням покупцем умов договору купівлі-продажу.

Суд не погоджується з вказаним з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 1014 Цивільного кодексу України комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з умов договору комісії, він не містить заборони на нарахування комісіонером пені за порушення покупцем умов договору купівлі-продажу, який він має укласти за дорученням комітента. Нарахування інфляційних втрат та 3% річних передбачені Цивільним кодексом України та не ставиться в залежність від того чи визначені вони договором.

Позивач, як комісіонер, уклав з відповідачем договір купівлі-продажу відповідно до положень Цивільного кодексу України. Вказаний договір є дійсним, сторонами в судовому порядку не оспорювався.

Твердження третьої особи про те, що договір комісії є незаконним, без надання доказів визнання його недійсним в судовому порядку, є безпідставним та не підтверджує позову третьої особи.

Стосовно тверджень третьої особи про незаконні дії представника позивача в ході виконання договорів комісії та купівлі-продажу, суд зазначає, що третя особа має право на звернення до правоохоронних органів з відповідною заявою з приводу вказаних обставин.

З огляду на те, що Цивільним кодексом України передбачено порядок переведення права вимоги (відступлення такого права) в добровільний спосіб, на думку суду позов третьої особи про переведення в судовому порядку права вимоги та визнання права вимоги за третьою особою до задоволення не підлягає.

Щодо визнання відповідачем позову третьої особи, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи, що позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору не підлягає задоволенню, відтак суд не приймає визнання позову третьої особи відповідачем.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні первісного позову до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 11 997,75 грн, що підтверджується платіжним дорученням №312 від 22.11.2021.

У зв`язку з частковим задоволенням позову та керуючись пунктом 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 11 994,30 грн судового збору.

Судовий збір сплачений третьою особою за подання позовної заяви, у зв`язку з відмовою у позові, слід покласти на третю особу, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (ідентифікаційний код 26579227, юридична адреса: 79037, місто Львів, вулиця Богдана Хмельницького, 212 (корпус 2), поштова адреса: 79069, місто Львів, вулиця Шевченка, 317 «Н», А/С 4052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірес Консалтинг» (ідентифікаційний код 25234288, юридична адреса: 79032, місто Львів, вулиця Шафарика, 6А, квартира 11; поштова адреса: 69005, місто Запоріжжя, проспект Соборний, 160 офіс 10.3.15) 371 400,24 грн пені, 331 985,37 інфляційних втрат, 92 901,36 грн 3% річних та 11 944,30 грн судового збору.

3. У задоволенні решти первісного позову відмовити.

4. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

5. У задоволенні позову третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення

складено 10.08.2022

Суддя Сухович Ю.О.