Ухвала

від 09.08.2022 по справі 640/25601/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 серпня 2022 року

Київ

справа № 640/25601/20

адміністративне провадження № К/990/20357/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Приватного підприємства «ДКТ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2022 у справі №640/25601/20 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Приватного підприємства «ДКТ» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

03.08.2022 до суду надійшла касаційна скарга Приватного підприємства «ДКТ» (далі - відповідач, скаржник), подана адвокатом Голинською Світланою Віталіївною, направлена поштою 01.08.2022.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою суд виходить з такого.

1. Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене 08.06.2022, повний його текст складено 13.06.2022, відповідно, останнім днем для його оскарження було 13.07.2022, проте, касаційну скаргу направлено до суду поштою лише 01.08.2022, тобто з пропуском строку встановленого для цього.

У касаційній скарзі заявлено та до матеріалів касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, яке вмотивоване тим, що адвокат відповідача отримав копію постанови апеляційного суду 16.06.2022 і вперше адвокат подав касаційну скаргу вчасно, однак, 29.07.2022 адвокатові стало відомо, що ухвалою Верховного Суду від 15.07.2022 було повернуто у зв`язку з відсутністю у ній викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень. Враховуючи, що в ухвалі роз`яснено, що повернення не позбавляє повторного звернення, адвокат Голинська С. В. просить поновити їй строк на касаційне оскарження судових рішень.

Проаналізувавши зміст клопотання, колегія суддів позбавлена можливості його вирішити, виходячи з такого.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом (частина перша статті 328 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 42 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (частина перша статті 46 КАС України).

Частинами першою і третьою статті 55 КАС України визначено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу. Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Згідно з частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до частини першої статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

У цій справі позивачем є Головне управління ДПС у м. Києві, а відповідачем - Приватне підприємство «ДКТ». Адвокат Голинська Світлана Віталіївна у цій справі виступає як представник відповідача і не є самостійним учасником справи. Відповідно, усі процесуальні дії, які вчиняє представник, мають здійснюватися від імені особи, яку такий адвокат представляє та з урахуванням обставин, які мали місце саме із довірителем, а не із безпосереднім його представником.

Зі змісту клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень вбачається, що адвокат Голинська С. В. просить поновити строк на касаційне оскарження саме їй, а не відповідачу, обґрунтовуючи його при цьому обставинами отримання саме нею копії постанови апеляційного суду, не отримання саме нею копії ухвали про повернення вперше поданої касаційної скарги. Тобто, за змістом клопотання адвокат Голинська С. В. вчиняє процесуальні дії від свого імені, а не від імені особи, яку вона представляє, що суперечить вимогам КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що за змістом статті 329 КАС України строк на касаційне оскарження судових рішень встановлений саме для учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Обчислення цього строку залежить від дня проголошення судового рішення або дня складення повного судового рішення. Саме учасник справи (або особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення саме йому такого судового рішення, а не його представникові. Інші поважні причини, з якими частина третя статті 329 КАС України пов`язує підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, також стосуються причин, з яких саме учасник справи, а не його представник, був позбавлений можливості вчинити процесуальні дії у строк, встановлений законом.

Таким чином, обставини, на які посилається адвокат Голинська С. В., не є обставинами, з якими стаття 329 КАС України пов`язує підстави для поновлення учаснику справи строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, у якій зазначити поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження.

2. Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України, до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

Скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав. Представник скаржника заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтоване тим, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України окремі бізнес-компанії України взагалі не здійснюють свою статутно-господарську діяльність, перебуваючи у стані простою. Починаючи з 24.02.2022 по сьогодні Приватне підприємство «ДКТ», незважаючи на складне матеріальне становище, допомагає Збройним Силам України та військовим. Отже, будучи адвокатом Приватного підприємства «ДКТ», адвокат Голинська С. В. просить відстрочити відповідачу сплату судового збору, оскільки не з власної вини та бездіяльності відповідач перебуває у стані простою та у вимушеному припиненні здійснення будь-якої діяльності, відсутності доходу, що позбавляє можливості сплатити судовий збір у справі. Також просить взяти до уваги документи, які містяться в матеріалах справи, які свідчать про наявність правових підстав для обов`язкового відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення за наслідками розгляду касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Отже, для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.

До клопотання про відстрочення сплати судового збору жодних доказів про неможливість відповідачем сплатити судовий збір за подання касаційної скарги його представник не додав. Прохання представника взяти до уваги документи, які наявні в матеріалах справи, є незмістовними, оскільки касаційна скарга надходить до суду без справи. Крім того, представник посилається на фінансову звітність підприємства за 2018, 2019, 2020 роки в той час, як касаційна скарга подається 01.08.2022.

Відповідно, відсутність доказів фінансової неможливості відповідача сплатити судовий збір за подання касаційної скарги унеможливлює вирішення заявленого його представником клопотання.

Згідно з частиною другою статті 169 КАС України якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 01.01.2022 - не більше 49620 грн).

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції чинній на день подання позову до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позов у цій справі заявлено суб`єктом владних повноважень у 2020 році, який містить вимоги майнового характеру на загальну суму 5403774,20 грн.

Згідно зі статтею 7 Закону України від 14.11.2019 № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожиткового для працездатних осіб станом на 01.01.2020 складав 2102 грн, а відтак, при поданні позовної заяви підлягав сплаті судовий збір, обмежений максимальним розміром - в сумі 21020 грн.

Відповідно, за подання касаційної скарги у цій справі сплаті підлягає судовий збір в сумі 42040 грн (21020 грн х 200%).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:

Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783

Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007

Код класифікації доходів бюджету - 22030102

Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)

Призначення платежу - *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.

3. Відповідно до частини першої статті 330 КАС України касаційна скарга подається у письмовій формі. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

1) Колегія суддів звертає увагу, що касаційна скарга містить 53 сторінки надрукованого тексту, однак, якість друку та використаний представником шрифт здебільшого унеможливлюють її читання. Крім того, з обсягу у 53 сторінки майже половина тексту є повторенням одних і тих же абзаців, блоків, в тому числі які стосуються обставин справи, та клопотань, які до того ж долучені до касаційної скарги окремими документами (з такими ж недоліками щодо якості друку). Також касаційна скарга містить цитування майже усієї ухвали Верховного Суду від 15.07.2022, судового рішення Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, багатьох норм КАС України, що впливає на можливість виокремити суть і позицію скаржника, яка стосується підстав для касаційного оскарження судових рішень.

Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на те, що у касаційній скарзі зазначено, що така подається на усунення недоліків касаційної скарги в межах десятиденного строку для усунення виявленого недоліку. Однак, ухвалою Верховного Суду від 15.07.2022 попередню касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала. Тобто провадження за вперше поданою касаційною скаргою закінчилося ухваленням згаданого судового рішення. У такому провадженні скаржникові не надавався десятиденний строк для усунення недоліків (що має місце у випадку залишення касаційної скарги без руху), а вдруге подана касаційна скарга є новою касаційною скаргою, відповідно, питання її оформлення щодо змісту і форми, дотримання строку на касаційне оскарження підлягає новій перевірці, хоча і з урахуванням причин, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги та перевіркою факту усунення учасником справи недоліків, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги.

Як вже зазначалося, відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. При цьому відповідно до частини п`ятої статті 44 цієї учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Проявлений представником підхід до оформлення касаційної скарги, фактично, свідчить про невизначеність із правовим обґрунтуванням, яку ж саме норму права суди попередніх інстанцій у спірних правовідносинах застосували неправильно і в чому це полягає.

Водночас з касаційної скарги у деяких її розділах можливо виокремити підстави для касаційного оскарження судових рішень - пункти 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

2) Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судові рішення ухвалені без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові Касаційного господарського суду від 27.04.2021 у справі №922/2378/20, Великої Палати від 16.06.2020 у справі 689/26/17, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц. У чому полягає подібність правовідносин (обов`язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) скаржник так і не зазначає.

Слід зазначити, що у приведених скаржником постановах Верховного Суду відсутній висновок про те, що у випадку самостійного декларування користувачем земельної ділянки (з яким було укладено договір оренди) плати за землю у вигляді орендної плати та/або визначення грошових зобов`язань контролюючим органом з цього виду платежу, контролюючий орган не має права звертатися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу, який виник за такими зобов`язаннями, а норми ПК України не розповсюджуються на такі правовідносини, на чому намагається побудувати свої доводи скаржник у касаційній скарзі.

За встановленими у цій справі обставинами позивачем у справі є контролюючий орган, на якого покладено функції з адміністрування податків і зборів, контролю за правильністю обчислення і повнотою їх сплати, а відповідачем - платник податків. Предметом спору є стягнення сум податкового боргу, який виник (як зазначено судами попередніх інстанцій) на підставі донарахованих контролюючим органом сум податкових зобов`язань, згідно з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, штрафних санкцій донарахованих в поточному році згідно з Актами перевірок.

Зазначені обставини суттєво відрізняють правовідносини у цій справі, від правовідносин у справах, які були предметом розгляду Верховним Судом, постанови у яких наводить скаржник у касаційній скарзі. Більш того, не містять достатніх обґрунтувань посилання скаржника на закріплену єдність юридичної долі земельної ділянки з розміщеними на її території об`єктами нерухомості. Відсутній і взаємозв`язок таких доводів із правовідносинами, які виникли у справі, у якій подано касаційну скаргу. Так само, посилання скаржника на норми цивільного і земельного законодавства, які регулюють питання розрахунку сум орендної плати та/або земельного податку, рішення органів місцевого самоврядування щодо ставки відповідного виду плати за землю з огляду на статус користувача земельної ділянки (власник, орендар, постійний землекористувач та/або фактичний користувач земельної ділянки) приведені не у зв`язку із доводами та відповідним обґрунтуванням, що ці обставини входять до предмета доказування у цій справі.

При цьому, усталеною є практика Верховного Суду (зокрема, але не виключно постанови від 13.02.2018 у справі №826/18379/14, від 19.02.2019 у справі №807/495/17, від 03.02.2022 у справі №560/4343/19, від 14.02.2022 у справі №826/9711/17), яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати податкового боргу в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.

За змістом касаційної скарги відповідач, фактично, оскаржує розмір самостійно задекларованих у деклараціях з плати за землю грошових зобов`язань з орендної плати, не заперечуючи при цьому правове регулювання, встановлене у пунктах 57.1 статті 57 та 56.11 статті 56 ПК України (самостійно задекларовані зобов`язання є узгодженими і не підлягають оскарженню).

При цьому суд апеляційної інстанції встановив складові податкового боргу: 87549,74 грн - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; 5316224,46 грн - заборгованість з орендної плати. Також за змістом судових рішень, заборгованість виникла на підставі податкових повідомлень-рішень №9026874997 від 20.02.2019; №0355250410 від 07.04.2020; №0355230410 від 07.04.2020, №0074140407 від 27.01.2020; №0079670407 від 28.01.2020, які не оскаржувалися у судовому порядку. Податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Актів перевірок, згідно з висновками яких встановлено несвоєчасну сплату самостійно задекларованих зобов`язань.

Заперечень проти встановлених судами попередніх інстанцій обставин (складових податкового боргу та підстав його виникнення) касаційна скарга не містить.

Отже, приведене скаржником обґрунтування незгоди із тим, що декларування відповідного розміру сум не свідчить про наявність підстав для їх стягнення саме у такому розмірі та саме за таким видом плати за землю, є такими, що приведені безвідносно до обставин, які мають місце у цій справі, а також без обґрунтування незгоди з наявністю підстав для стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень, які не оскаржувалися у судовому порядку. Зазначене унеможливлює встановлення взаємозв`язку доводів касаційної скарги з вимогами про скасування судових рішень у повному обсязі та ухвалення нового про відмову в позові.

3) У розділі V касаційної скарги наведені доводи щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, встановленого статтею 122 КАС України. При цьому скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, не зазначає постанови Верховного Суду, у якій викладено відповідний висновок, у взаємозв`язку із висновком судів попередніх інстанцій, який, на переконання скаржника, суперечить такому висновку.

При цьому, Верховний Суд у постановах від 25 лютого 2020 року у справі №1340/5767/18, від 1 лютого 2021 року у справі №2a-3025/11/0970, від 13.07.2022 у справі № 480/340/20 сформулював висновки про те, що пункт 102.4 статті 102 ПК України встановлює для контролюючого органу строк у 1095 днів, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом. Такий строк для контролюючого органу є присічним.

Отже, є підстави вважати, що в цій частині приведене скаржником обґрунтування також унеможливлює відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

4) Посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про наявність підстав для скасування судових рішень, передбачених пунктом 4 частини другої та пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України.

Скаржник вважає, що суди встановили обставини наявності податкового боргу у відповідача на підставі недопустимого доказу - податкової вимоги.

Однак, зі змісту судових рішень не вбачається, що суди встановлювали таку обставину саме на підставі податкової вимоги. Наявність податкового боргу суди встановлювали на підставі відомостей декларацій, податкових повідомлень-рішень, даних облікової картки платника податків.

Посилання на неправомірність «використання» контролюючим органом однієї податкової вимоги у двох справах про стягнення податкового боргу не обґрунтовані відповідними нормами матеріального права у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

При цьому, недопустимим доказом в розумінні статті 74 КАС України (в редакції з 15.12.2017) є доказ, одержаний з порушенням закону, або доказ, яким певна обставина не може бути підтверджена. Обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту. Відповідно, доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним доводам про встановлення судом обставин на підставі недопустимого доказу.

5) Посилаючись на пункт 3 частини третьої статті 353 КАС України скаржник зазначає, що сторона відповідача у справі не була присутня у судовому засіданні суду апеляційної інстанції у зв`язку з воєнними діями. Зазначене обґрунтування суперечить правовому змісту пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України як обов`язкової підстави для скасування судових рішень. Більш того, у постанові суду апеляційної інстанції зазначені процесуальні дії суду, які вчинялися щодо належного повідомлення сторони у справі у взаємозв`язку із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені в ухвалах від 03.08.2020 у справі №160/10107/19, від 05.10.2020 у справі №215/1565/19, від 11.12.2020 у справі №215/5939/18.

6) Посилаючись на підпункт «ґ» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Такі доводи обґрунтовані посиланням на норми КАС України щодо максимального розміру позовних вимог у п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму, однак, який встановлений для справ, предметом спору у яких є рішення суб`єктів владних повноважень.

У цій же справі предметом позову є стягнення сум, які ґрунтуються як на підставі рішень суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився строк оскарження, що за змістом пункту 7 частини шостої статті 12 КАС України відносить таку справу до категорії справи незначної складності, незалежно від розміру заявленої до стягнення суми.

Таким чином, скаржник не обґрунтував наявність винятків у цій справі, а виклад доводів касаційної скарги не дає можливості такі встановити, що може призвести до застосування судом пункту 1 частини першої статті 333 КАС України, про що звертав увагу скаржника Верховний Суд в ухвалі від 15.07.2022.

7) Інші доводи скаржника, з урахуванням недоліку в оформленні касаційної скарги, зазначеного на початку цього розділу ухвали, не дозволяють встановити взаємозв`язок із предметом спору у цій справі, висновками судів попередніх інстанцій та відповідною підставою для касаційного оскарження судових рішень.

Сукупність цих обставин свідчить про те, що доводи касаційної скарги здебільшого приведені безвідносно як до предмета спору у цій справі, так і до висновків судів попередніх інстанцій. При цьому, в умовах проявленого представником відповідача підходу до оформлення касаційної скарги, який, як зазначено вище, унеможливлює виокремити суть і позицію скаржника, яка стосується підстав для касаційного оскарження судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне надати скаржникові час для належного оформлення касаційної скарги. Касаційна скарга має містити чітке та послідовне викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, з урахуванням роз`яснень наданих Верховним Судом в ухвалі від 15.07.2022 та в цій ухвалі суду. При цьому, якість друку і використаний шрифт оформлення касаційної скарги мають відповідати або щонайменше бути наближеними до вимог ДСТУ 4163:2020.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути виявлені недоліки.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 169, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «ДКТ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2022 у справі №640/25601/20 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, у якій вказати поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень;

- надати платіжний документ про оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі встановленому Законом № 3674-VI або документи, підтверджуючі наявність підстав для його відстрочення;

- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон О.О. Шишов М.М. Яковенко