Постанова

від 21.02.2024 по справі 640/25601/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 640/25601/20

адміністративне провадження № К/990/28380/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Головного управління ДПС у м.Києві до Приватного підприємства «ДКТ» про стягнення заборгованості, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою приватного підприємства «ДКТ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2021, ухвалене у складі головуючого судді Шейко Т.І., та постанову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2022, прийняту у складі колегії суддів: Ключковича В.Ю. (головуючий), Беспалова О.О., Грибан І.О.

І. Суть спору

1. Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) звернулося до суду з адміністративним позовом приватного підприємства «ДКТ» (далі - ПП «ДКТ»), в якому просило суд стягнути кошти платника податків ПП «ДКТ» з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 5 403 774, 20 грн.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідно до приписів Податкового кодексу України за відповідачем обліковується податковий борг, який у добровільному порядку останнім не сплачено.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що ПП «ДКТ» (код ЄДРПОУ 31360217) перебуває на обліку в органах ДПС та є платником податків за основним місцем обліку.

4. Податковим органом було сформовано та направлено податкову вимогу №53881-17 від 16.03.2018 (код класифікації доходів бюджету 18010600) на суму 133 914,70 грн.

5. Відповідно до інтегрованої картки платника податків, відповідач на момент звернення до суду першої інстанції мав заборгованість перед бюджетом з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 87 549,74 грн. та орендної плати з юридичних осіб у розмірі 5 316 224,46 грн. така заборгованість виникла на підставі самостійно поданої податкової звітності, а саме: податкових декларацій, з орендної плати, яка виникла на підставі податкових повідомлень-рішень:

№9026874997 від 20.02.2019;

№0355250410 від 07.04.2020 та №0355230410 від 07.04.2020, прийняті відповідно до Акта 995/26-15-04-10-20 від 07.02.2020 про результати камеральної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати орендної плати за землю ПП «ДКТ», яким встановлено порушено строк сплати суми грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України;

№0074140407 від 27.01.2020, прийнято на підставі Акту №102/26-15-04-07-19/31360217 від 26.12.2019 про результати камеральної перевірки уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік платника орендної плати за землю ПП «ДКТ», яким встановлено порушення п. 288.1 ст. 288, п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України та п. 13.1. Рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629;

№0079670407 від 28.01.2020, прийнято на підставі Акту №104/26-15-04-07-19/31360217 від 26.12.2019 про результати камеральної перевірки уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 рік платника орендної плати за землю ПП «ДКТ».

6. Згідно з інформацією про податковий борг від 12.10.2020 станом на 08.10.2020, сума податкового боргу, яка заявляється до стягнення по ПП «ДКТ» становить 5 403 774,20 грн.

7. Відповідно до даних про банківські рахунки у ПП «ДКТ» відкрито 4 рахунки у банківських установах.

8. Зважаючи на наявність недоїмки зі вказаних податків та відсутність доказів сплати або оскарження їх нарахування, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з ПП «ДКТ» з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, кошти на користь державного бюджету на суму 5 403 774,20 грн.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 29.01.2021 позов задовольнив. Стягнув кошти платника податків ПП «ДКТ» з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 5403774,20 грн.

10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність недоїмки згідно з даними облікових карток на час розгляду справи та відсутність доказів сплати або оскарження їх нарахування свідчать про наявність заборгованості у відповідача, яка підлягає стягненню.

11. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 08.06.2022 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

12. У касаційні скарзі представник позивача, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить скасувати їх рішення, прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

13. Як підставу касаційного оскарження відповідач указав пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КС України, - застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

14. Відповідач своїм правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду судового рішення.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

15. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом.

17. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

18. Відповідно до статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

19. - податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

20. - податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1).

21. Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України).

22. За приписами підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 ПК України податковий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

23. Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

24. Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

25. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

26. Податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення та до моменту його повного погашення за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов`язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Проте, у разі зміни суми податкового боргу нормами Податкового кодексу України не передбачено обов`язку контролюючого органу повторно формувати та вручати платнику податків податкову вимогу. Подібна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, в постановах від 12 червня 2018 року (справа № 810/2533/16), від 19 лютого 2019 року (справа № 818/1117/16), від 04 березня 2019 року (справа №2а-6053/11/1070), від 25 лютого 2020 року (справа №1340/5767/18).

27. Згідно з пунктом 56.1. статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

28. У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (пункт 56.2. статті 56 ПК України).

29. Відповідно до пункту 56.18. статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

30. Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

31. Відповідно до частини першої - третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

32. Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

33. Статтею 270 ПК України встановлено, що об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

34. Відповідно до статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

35. Згідно з пунктом 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

VІ. Оцінка Верховного Суду

36. Cпірним питанням у цій справі є правомірність стягнення з позивача податкового боргу, що утворився станом на 08.10.2020 згідно з податковою вимогою №53881-17 від 16.03.2018.

37. Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

38. Оцінка податкового правопорушення, встановленого, за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.

39. У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

40. Колегія суддів наголошує, що в межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження податкових повідомлень-рішень, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.

41. Суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.

42. Досліджуючи обставини щодо наявності податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб, суди попередніх інстанцій установили обставини щодо визначення контролюючим органом позивачу податкового зобов`язання шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень. Докази оскарження цих актів індивідуальної дії відповідач не надав, зустрічний позов не подав.

43. Податкова вимога вперше сформована контролюючим органом 16.03.2018, повторна не направлялась, оскільки податковий борг не був погашений, що підтверджено даними інтегрованої картки платника податку. Всі акти індивідуальної дії направлені платнику податку у визначеному законодавством порядку.

44. Згідно з інформації про податковий борг від 12.10.2020 станом на 08.10.2020, сума податкового боргу, яка заявляється до стягнення по ПП «ДКТ» становить 5 403 774,20 грн.

45. На час розгляду справи доказів сплати зазначеної суми відповідач суду не надав. Інформація щодо оскарження податкових - повідомлень рішень, якими було донараховано суми податкового боргу, або податкової вимоги - відсутня.

46. Грошові зобов`язання, визначені деклараціями, не сплачені у встановлений строк, а отже, є податковим боргом.

47. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до інтегрованої картки платника податків, відповідач на момент звернення до суду першої інстанції мав заборгованість перед бюджетом з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 87 549,74 грн. та орендної плати з юридичних осіб у розмірі 5 316 224,46 грн. Така заборгованість виникла на підставі самостійно поданої податкової звітності, а саме: податкових декларацій, з орендної плати, яка виникла на підставі податкових повідомлень-рішень: №9026874997 від 20.02.2019; №0355250410 від 07.04.2020 та №0355230410 від 07.04.2020, №0074140407 від 27.01.2020, №0079670407 від 28.01.2020.

48. Сума податкового боргу визначена станом на 08.10.2020. Тоді як уточнюючі декларації були подані після визначення загальної суми податкового боргу (а саме: 24.12.2020) та за періоди, що перевірялися контролюючим органом (Акт від 26.12.2019 №103/26-15-04-07-19/31360217, Акт від 26.12.2019 №104/26-15-04-07- 19/31360217, Акт №995/26-15-04-10-20).

49. Суди попередніх інстанцій урахували рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/20720/18, що набрало законної сили 07.08.2020. Разом з тим суди вказали, що на час розгляду цієї справи податкова вимога форми «Ю» №53881-17 та податкові повідомлення-рішення, якими було донараховано суми податкового боргу, не оскаржувались.

50. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що позивач самостійно задекларував податкове зобов`язання з орендної плати за землю, а також отримав податкові повідомлення-рішення про застосування штрафу за несвоєчасну сплату самостійно визначеного зобов`язання, які не оскаржив в адміністративному або судовому порядку. Питання щодо наявності обов`язку сплачувати орендну плату за землю і відповідно дослідження відповідних доказів (зокрема, договору оренди) мають розглядатися у справах за позовом платника до контролюючого органу про оскарження актів індивідуальної дії.

51. У межах цієї справи установлено, що грошове зобов`язання є узгодженим з огляду на відсутність процедури оскарження податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги, факт несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання (в тому числі самостійно задекларованого) протягом визначених строків, не заперечується, а також установлено факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.

52. Доводи касаційної скарги стосуються не дослідження судами попередніх інстанцій договору оренди землі, укладеного 17.04.2008, дію якого, за позицією відповідача, припинено з 24.04.2018, оскільки він як орендар не повідомляв орендодавця протягом 60 днів після закінчення строку договору про намір продовжити його дію, а відтак і припинився обов`язок сплачувати податкові зобов`язання з орендної плати за землю.

53. За таких обставин та правового регулювання суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

54. Щодо доводів відповідача про порушення судами норм процесуального права, колегія суддів зазначає, що питання додержання вимог статей 160, 161 КАС України, зокрема, належне завірення копій документів та повноваження особи, яка підписала позовну заяву, вирішується під час відкриття провадження у справі. Заперечення на ухвалу про відкриття провадження у справі сторони вправі подати разом із апеляційною скаргою.

55. У касаційні скарзі відповідач посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КС України, - вирішенні цієї справи без урахування висновків Верховного Суду.

56. Колегія суддів зауважує, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм.

57. Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

58. Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судами норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими.

59. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

60. Отже, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

61. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства «ДКТ» залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2022 року у справі №640/25601/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко