Постанова

від 09.08.2022 по справі 340/2687/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2022 року

м. Київ

справа №340/2687/20

адміністративне провадження №К/9901/33231/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Шарапи В.М., Берназюка Я.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) до Світловодського міського комунального підприємства «Комбінат комунальних послуг» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), за касаційною скаргою Світловодського міського комунального підприємства «Комбінат комунальних послуг» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у складі судді Черниш О.А. від 17.03.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Панченко О.М., Іванова С.М., Чередниченка В.Є. від 04.08.2021,

УСТАНОВИВ:

Вступ

Спірні у цій справі правовідносини виникли з приводу реалізації Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) повноважень, передбачених частиною першою статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та частиною сьомою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а саме - щодо звернення до суду з позовом про зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг (заборони суб`єкту господарювання експлуатації звалища твердих побутових відходів) на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Враховуючи викладені у оскаржуваних судових рішеннях мотиви, а також беручи до уваги наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, та аргументи, зазначені у відзиві на неї, під час касаційного розгляду справи належить визначити таке:

чи можна вважати, що суб`єкта господарювання притягнуто двічі за одне і те саме правопорушення у разі, якщо з нього у судовому порядку стягнуто шкоду, заподіяну довкіллю, а також застосовано заходи реагування у вигляді зупинення робіт (експлуатації звалища твердих побутових відходів);

чи можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання такі заходи реагування у разі добровільного часткового виконання вимог припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а також вчинення цим суб`єктом дій щодо виконання припису;

у межах якого строку можливе застосування заходів реагування, про які іде мова у позові Держекоінспекції, поданого у цій справі.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2020 року Державна екологічна інспекція у Кіровоградській області Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (далі також Держекоінспекція, позивач) звернулася з позовом до Світловодського міського комунального підприємства «Комбінат комунальних послуг» (далі також СМКП «Комбінат комунальних послуг», Підприємство, відповідач), у якому просила:

заборонити Світловодському міському комунальному підприємству «Комбінат комунальних послуг» експлуатацію звалища твердих побутових відходів (розміщене на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, у південному напрямку від м. Світловодськ, за межами населених пунктів, на земельній ділянці площею 5,1343 га, кадастровий номер 3525286900:02:000:7815) до: встановлення інформаційних щитів; встановлення шлагбаума та в`їзних воріт; встановлення дезбар`єра; проведення ущільнення відходів; пересипки відходів інертними матеріалами; встановлення дренажного стоку та дренажних канав; здійснення роздільного збору твердих побутових відходів та корисних компонентів; здійснення сортування відходів перед їх захороненням (обробкою, переробкою); укладення договору на утилізацію небезпечних відходів; передачі на утилізацію відходів, які утворилися у 2019 році, проведення інвентаризації відходів; розрахунку показника загального утворення відходів; заведення журналу первинного обліку відходів за типовою формою; облаштування спостережними свердловинами за станом підземних вод; надання Державній екологічній інспекції у Кіровоградській області поквартальної звітності про стан поводження з відпрацьованими мастилами; усунення витікання фільтрату з тіла звалища у пониженнях рельєфу; облаштування звалища твердих побутових відходів системами збору, вилучення фільтрату та захисту ґрунтових вод; проведення заходів по боротьбі з бур`янами у повному обсязі (далі також заходи реагування).

2. У позовній заяві наводились аргументи про те, що за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання СМКП «ККП» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів установлено, що звалище твердих побутових відходів, яке розміщене на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, у південному напрямку від м. Світловодська, за межами населених пунктів, на земельній ділянці площею 5,1343 га, кадастровий номер 3525286900:02:000:7815, експлуатується СМКП «ККП» з порушеннями вимог природоохоронного законодавства, про що складено акт №20-115 від 24.06.2020.

3. Позивач на підставі цього акту просив суд застосувати вищевказані заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до СМКП «ККП» та заборонити йому експлуатацію вказаного звалища твердих побутових відходів до усунення виявлених порушень.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 позов задоволено, а саме - застосовано до Світловодського міського комунального підприємства «Комбінат комунальних послуг» заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді зупинення роботи (експлуатації) звалища твердих побутових відходів, розміщеного на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, у південному напрямку від м. Світловодськ, за межами населених пунктів, на земельній ділянці площею 5,1343 га, кадастровий номер 3525286900:02:000:7815, до повного усунення порушень законодавства з питань поводження з відходами, встановлених судом.

5. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час розгляду справи відповідач не усунув у повному обсязі порушення вимог законодавства з питань поводження з відходами, що призводять до забруднення навколишнього природного середовища відходами та становлять підвищену небезпеку для довкілля, а тому застосування заходів реагування, про які Держекоінспекція просила у своїй позовній заяві, у даному випадку є необхідним та обґрунтованим.

6. Не погодившись із таким судовим рішенням, відповідач оскаржив його у апеляційному порядку й наводив доводи про те, що зупинення використання звалища твердих побутових відходів завдасть шкоди мешканцям територіальної громади та є невиправданим суворим адміністративно-господарським покаранням підприємства.

7. У суді апеляційної інстанції Підприємство наголошувало, що ним вчиняються дії, направлені на виконання припису №20/44 від 24.06.2020.

8. Також відповідач стверджував, що відповідно до статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, однак, рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 01.04.2021 у справі №912/248/21 відповідача вже притягнуто до господарської відповідальності, а саме - стягнуто з відповідача збитки, спричинені забрудненням, в сумі 106236,36 гривень.

9. Надаючи оцінку таким аргументам, суд апеляційної інстанції звертав увагу на те, що припис це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (частина восьма статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).

10. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підставою для звернення до суду з позовом про повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання є акт, складений за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства. При цьому, припис є іншим заходом реагування органу державного нагляду (контролю), який може бути вжито у разі необхідності.

11. З вищевказаних підстав суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача про те, що позивач звернувся до суду із позовом до спливу строків, вказаних у приписі №20/44 від 24.06.2020, та про неможливість усунення встановлених позивачем порушень у вказані у приписі строки, й, водночас, зауважив, що такі обставини не мають значення для справи, оскільки умовою для застосування до відповідача заходу реагування шляхом зупинення експлуатації звалища твердих побутових відходів є встановлені позивачем під час перевірки порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, які призводять до забруднення відповідачем навколишнього природного середовища відходами та становлять підвищену небезпеку для довкілля.

12. Разом з тим, суд апеляційної інстанції врахував, що на час ухвалення судом першої інстанції оскарженого рішення частину виявлених позивачем порушень було усунуто, що підтверджується актом позапланової перевірки №9/11-07/10/20 від 07.10.2020, проведеної позивачем, та наданими відповідачем доказами. Проте, як встановлено судовим розглядом справи і відповідачем не спростовано, останній не усунув у повному обсязі порушення вимог законодавства з питань поводження з відходами, що зафіксовані в пунктах 1, 2 акту №20-115 від 24.06.2020, пунктах 3, 6, 9, 10 припису №20/44 від 24.06.2020

13. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що вказані порушення вимог законодавства з питань поводження з відходами призводять до забруднення навколишнього природного середовища відходами та становлять підвищену небезпеку для довкілля, що є підставою для застосування до відповідача заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації звалища твердих побутових відходів.

14. Однак, апеляційний суд акцентував увагу на тому, що, вирішуючи питання про задоволення позовних вимог, в резолютивній частині рішення суд першої інстанції не зазначив, які саме порушення норм законодавства з питань поводження з відходами відповідач має усунути для поновлення експлуатації звалища твердих побутових відходів.

15. З урахуванням наведеного, колегія суддів Третього апеляційного адміністративного суду у постанові від 04.08.2021 дійшла висновку про необхідність змінити резолютивну частину рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.03.2021, доповнивши другий абзац резолютивної частини рішення наступним: «та відображених у пунктах 3, 6, 9, 10 припису №20/44 від 24.06.2020 р.»

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Світловодське міське комунальне підприємство «Комбінат комунальних послуг» (СМКП «ККП») з 02.07.2001 зареєстроване як юридична особа, основним видом його економічної діяльності є збирання безпечних відходів.

18. Згідно з паспортом місця видалення відходів (МВВ) №256, зареєстрованим 16.05.2017 року, СМКП «ККП» є власником МВВ - звалища твердих побутових відходів на території Павлівської сільської ради (у південному напрямку від м. Світловодська) Світловодського району Кіровоградської області, яке за категорією екологічної безпеки МВВ належить до небезпечних.

19. Вказане звалище твердих побутових відходів розміщене на земельній ділянці за кадастровим номером 3525286900:02:000:7815 площею 5,1343 га, що розташована на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області та яка на підставі договору оренди землі від 01.03.2017, укладеного між Світловодською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та відповідачем, передана йому в оренду стоком на п`ять років.

20. За договором від 29.11.2019, укладеним з виконавчим комітетом Світловодської міської ради, СМКП «ККП» визначене виконавцем послуг на вивезення побутових відходів на території м. Світловодська.

21. Наказом ДЕІ у Кіровоградській області №673 від 18.06.2020 призначено проведення позапланової перевірки дотримання СМКП «ККП» вимог природоохоронного законодавства, у період з 19.06.2020 по 25.06.2020.

22. Посадовими особами ДЕІ у Кіровоградській області на підставі направлення №392/20 від 18.06.2020 проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання СМКП «ККП» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складено акт №20-115 від 24.06.2020.

23. В акті №20-115 від 24.06.2020 зафіксовані такі порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів:

1) на звалищі твердих побутових відходів відсутні інформаційні щити, шлагбаум, дизбар`єр; ущільнення відходів не проводиться; пересипка інертним матеріалом не здійснюється; дренажний стік та дренажні канави відсутні; обвалування по периметру часткове; під`їзді шляхи обладнані твердим покриттям частково; не створена система моніторингу та не вживаються заходи, спрямовані на захист стану повітря, ґрунту та підземних вод; роздільний збір твердих побутових відходів та корисних компонентів цих відходів не здійснюється; сортування відходів перед їх захороненням (обробкою, переробкою) не здійснюється, договори на утилізацію небезпечних відходів не укладено; відходи, які утворилися у 2019 році не передаються на утилізацію; інвентаризація відходів не проведена та не розраховано показник загального утворення відходів; журнал первинного обліку відходів за типовою формою 1-Вт не ведеться; сміттєзвалище твердих побутових відходів не обладнане спостережними свердловинами за станом підземних вод; не надається щоквартальна звітність про стан поводження з відпрацьованими мастилами (статті 17, 32 Закону України "Про відходи", Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених Міністерством з питань ЖКГ № 435 від 01.12.2010);

2) встановлено факти витікання фільтрату з тіла звалища у пониженнях рельєфу, сміттєзвалище не обладнане системами збору, вилучення фільтрату та захисту ґрунтових вод (абзац 16 статті 35-1 Закону України «Про відходи»);

3) на території сміттєзвалища не проводяться заходи по боротьбі з бур`янами в повному обсязі (стаття 35 Закону України «Про охорону земель»).

24. Примірник акта перевірки №20-115 від 24.06.2020 вручений директору СМКП «ККП» Шумейку Р.С., який підписав його без зауважень.

25. З метою усунення виявлених порушень природоохоронного законодавства посадовими особами ДЕІ у Кіровоградській області директору СМКП «ККП» Шумейку Р.С. також видано припис №20/44 від 24.06.2020 та визначено терміни його виконання.

26. У зв`язку з наявністю порушень вимог природоохоронного законодавства, які завдають шкоди навколишньому природному середовищу, позивач як територіальний орган Державної екологічної інспекції України, звернувся до суду із позовною заявою про застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), які можуть бути застосовані виключно за рішенням суду.

27. Апеляційний суд також установив, що на час ухвалення судом першої інстанції оскарженого рішення частину виявлених позивачем порушень було усунуто, що підтверджується актом позапланової перевірки №9/11-07/10/20 від 07.10.2020, проведеної ДЕІ у Кіровоградській області, та наданими відповідачем доказами. Проте, відповідач не усунув у повному обсязі порушення вимог законодавства з питань поводження з відходами, що зафіксовані в пунктах 1, 2 акту № 20-115 від 24.06.2020, пунктах 3, 6, 9, 10 припису №20/44 від 24.06.2020, а саме:

- сміттєзвалище не обладнано відповідно до встановлених правил експлуатації полігонів побутових відходів;

- не здійснюється роздільний збір твердих побутових відходів та корисних компонентів цих відходів, а також сортування відходів перед їх захороненням (обробкою, переробкою);

- сміттєзвалище не обладнане спостережними свердловинами за станом підземних вод;

- сміттєзвалище не обладнане системами збору, вилучення фільтрату та захисту ґрунтових вод.

28. Вказані обставини відповідач не спростовував.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

29. У касаційній скарзі наводяться аргументи про те, що суди під час розгляду справи зовсім не звернули увагу та формально віднеслись до питання дотримання санітарних норм та правил в життєдіяльності територіальної громади. Адже, відходи, які утворюються в процесі життєдіяльності жителів громади, підприємств, тощо, необхідно видаляти у встановленому законом порядку - на сміттєзвалище.

30. Відповідач вказує, що на території територіальної громади відсутнє інше підприємство переможець організованого конкурсу на вивезення відходів, а також підприємство, яке має у користуванні (оренді) земельну ділянку для захоронення відходів, при цьому, іншого, визначеного у встановленому законом порядку, місця для захоронення відходів територіальна громада не має.

31. Тому, як стверджує Підприємство, очевидним є те, що судами попередніх інстанцій проігноровано право жителів територіальної громади на належний санітарний рівень життя в громаді.

32. Відповідач вважає, що внаслідок упередженого та необ`єктивного судового розгляду даної справи на території територіальної громади міста Світловодська утворилась «патова» ситуація, через яку підприємство - надавач послуг з вивезення побутових відходів позбавлене можливості належного виконання договірного обов`язку через позбавлення, на підставі рішення судів, права захоронювати відходи у спеціально виділеному місці, яке відповідачу було передано в оренду.

33. У касаційній скарзі звертається увага й на те, що відповідно до фактичних обставин справи, за наслідками проведеної позивачем планової перевірки 24.06.2020 були складені акт №20-115 та Припис №20/44.

34. Враховуючи вищевикладене, відповідач наполягає на тому, що визначений законом строк для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій сплив 24.12.2020 і такі обставини, на думку Підприємства, свідчать про відсутність передбачених законом правових підстав для застосування до нього запропонованих Держекоінспекцією заходів реагування. Суд же апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду цієї справи на вищевказане уваги не звернув.

35. Крім того, скаржником звертається увага на відсутність правового висновку Верховного суду про момент початку перебігу та наслідки закінчення строку на застосування до суб`єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій. Наявність правового висновку із вказаного питання має вагоме юридичне значення, для суб`єктів у подібних правовідносинах, оскільки питання можливості та підстав зупинення або поновлення строку на застосування до суб`єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій впливатиме на законність та обґрунтованість притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності визначеної законом.

36. На думку заявника касаційної скарги, під час розгляду цієї справи не враховано й те, що більшість з виявлених Держекоінспекцією порушень і вимог вищевказаного припису станом на момент ухвалення рішення судом першої інстанції було виконано Підприємством й такі обставини підтверджуються актом позапланової перевірки №9/11-07/10/20 від 07.10.2020.

37. Наголошував відповідач і на тому, що він вчиняє реальні дії для належного виконання Припису № 20/44 й ніколи не відмовлявся та не відмовляється від обов`язку усунути виявлені порушення та не допускати їх в подальшому, у зв`язку з чим сторонами в серпні 2021 року було досягнуто домовленостей та погоджено план-графік виконання Припису №20/44, який було надано суду апеляційної інстанції.

38. Враховуючи вищевикладені обставини, відповідач вважає, що суди не мали правових підстав для задоволення позовних вимог позивача та застосування до Підприємства настільки суворого виду адміністративно-господарських санкцій, як зупинення використання звалища твердих побутових відходів.

39. Окрім цього, касаційна скарга містить доводи й про те, що позивач приховав від суду інформацію, яка стосується спірних правовідносин, а саме - про факт стягнення у судовому порядку збитків, що, на думку Підприємства, є також видом господарської відповідальності суб`єкта господарювання.

40. Відповідач звертає увагу на приписи статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Проте, у ситуації, що склалася, СМКП «Комбінат комунальних послуг» двічі притягнуто до господарської відповідальності за одне і те саме порушення, яке відповідач усуває у спосіб визначений чинним законодавством України. При цьому, СМКП «Комбінат комунальних послуг» повністю відшкодовано завдані збитки, що підтверджується відповідним платіжним дорученням, які містяться в матеріалах справи.

41. У відзиві на касаційну скаргу позивач наводить аргументи про те, що згідно з фактичними обставинами цієї справи відповідач не дотримується вимог природоохоронного законодавства, що зумовлює необхідність застосувати до нього заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді заборони експлуатації звалища твердих побутових відходів.

42. Позивач стверджує, що застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації сміттєзвалища є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на Підприємстві порушень вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.01.2020 у справі №640/4506/19).

43. При цьому, у відзиві підкреслено, що Інспекція від позовних вимог не відмовляється, а винесення припису та звернення до суду із позовом щодо повного або часткового припинення виробництва - це два різних засоби реагування органу державного нагляду, які застосовуються окремо (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі № 340/1451/20).

44. Посилаючись на вищевикладене, позивач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

45. Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України від 25.06.1991 №1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством України.

46. Частиною третьою статті 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.

47. За правилами частини першої статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить зокрема:

а) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про поводження з відходами;

в) обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, законодавства про оцінку впливу на довкілля, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин;

е) надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням;

й) вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

48. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України, відповідно до якого Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

49. Згідно з пунктом 3 цього Положення про Державну екологічну інспекцію України основними завданнями Держекоінспекції є:

1) реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;

2) здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо поводження з відходами.

50. Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України).

51. За визначенням понять, наведених у абзаці другому, третьому статті 1 Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;

заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

52. Виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду (частина 5 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).

53. За змістом частини шостої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити відомості, передбачені цією статтею.

54. На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу (частина сьома статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).

55. Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (частина 8 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

56. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

57. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

58. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

59. Так, відповідно до частини першої статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

60. Колегія суддів звертає увагу, що згідно з диспозицією вищевказаної норми Основного Закону України одними з умов для її застосування є, зокрема, наявність юридичної відповідальності одного виду і притягнення до такої відповідальності двічі.

61. Підприємство стверджує, що відповідальність у вигляді стягнення у судовому порядку на користь держави збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок забруднення підземних вод та застосування заходів реагування у вигляді зупинення робіт (діяльності) належать до одного виду юридичної відповідальності, а тому, на думку відповідача, притягнення до такої відповідальності одночасно за одні і ті ж самі порушення законодавства слід вважати порушенням норм частини першої статті 61 Конституції України, є протиправним.

62. Однак, колегія суддів з вищевикладеними доводами відповідача погодитись не може з огляду на таке.

63. Частинами першою, другою статті 49 Господарського кодексу України (відповідальність суб`єктів підприємництва) встановлено, що підприємці зобов`язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об`єднань, інших суб`єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

64. За змістом частини першої статті 153 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов`язаний, у тому числі, відшкодовувати збитки, завдані ним власникам або первинним користувачам природних ресурсів.

65. Згідно з частиною першою статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

66. Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі (частина перша статті 226 Господарського кодексу України).

67. Види адміністративно-господарських санкцій визначає стаття 239 Господарського кодексу України, згідно з частиною першою якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, зокрема, обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання.

68. Обмеження та зупинення діяльності суб`єкта господарювання регламентовано статтею 246 Господарського кодексу України, якою визначено, що здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров`ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється.

У разі здійснення господарської діяльності з порушенням екологічних вимог діяльність суб`єкта господарювання може бути обмежена або зупинена Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, а також іншими уповноваженими органами в порядку, встановленому законом.

69. Заходи реагування, у тому числі, у вигляді зупинення в судовому порядку певного виду господарської діяльності (повного або часткового) за своєю природою є запобіжним заходом, який покликаний запобігти поширенню негативного впливу виробництва на навколишнє середовище та здоров`я громадян, а його застосування в найкоротші строки покликане мінімізувати такий вплив і шкоду.

70. Такий висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 17.05.2019 у справі №826/3031/18.

71. Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 22.10.2021 у справі №160/7772/18 заходи реагування визначені як необхідні, оперативні та превентивні способи впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей. Застосування заходів реагування є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог у сфері природоохоронного законодавства, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

72. Аналіз вищевказаних правових норм у світлі висновків Верховного Суду щодо їх застосування, засвідчує, що стягнення збитків є видом майнової відповідальності учасника господарських відносин, який порушив, зокрема, установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності.

73. Для притягнення до такого виду відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди.

74. Обов`язок відшкодування збитків за загальним правилом передбачає добровільне і самостійне його виконання суб`єктом господарювання. В іншому разі відшкодування збитків/шкоди здійснюється примусово (у судовому порядку) шляхом їх стягнення на користь особи, якій такі збитки/шкода завдані (у даному випадку на користь держави в особі Держекоінспекції).

75. Обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, перелік яких наведено у статті 239 Господарського кодексу України, до якого відшкодування (стягнення) збитків не включено.

76. Такий вид адміністративно-господарських санкцій як обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання застосовується у разі здійснення господарської діяльності з порушенням екологічних вимог і є тимчасовим запобіжним заходом реагування на виявлені порушення, оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей.

77. Тому можливість застосування заходів реагування, які за своїм характером є превентивними, покликані попередити настання негативних наслідків, запобігти їм, усунути загрозу життю та здоров`ю людей, не може ставитись у залежність від обставин щодо наявності або відсутності шкоди/збитків, оскільки такі можуть ще не настати станом на час виникнення підстав для застосування заходів реагування, можуть не настати взагалі у зв`язку з своєчасним і негайним зупиненням (обмеженням) шкідливої господарської діяльності, або можуть бути виявлені пізніше.

78. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує, що стягнення збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, є видом майнової відповідальності учасника господарських відносин, а застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій.

79. При цьому, різними є й підстави для застосування таких видів відповідальності, зокрема, передумовою для настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди/збитків є їх фактичне завдання внаслідок порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності, а підставою для застосування такої санкції як обмеження або зупинення господарської діяльності, є здійснення такої з порушенням екологічних вимог і нерозривно пов`язана з наявністю загрози життю та здоров`ю людей.

80. Отже колегія суддів констатує, що зазначені вище види відповідальності не належать до одного виду юридичної відповідальності. Відсутні підстави стверджувати й про те, що така відповідальність застосовуються за одне й те саме правопорушення.

81. У зв`язку з цим колегія суддів вважає безпідставними і необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що у межах спірних правовідносин Підприємство притягнуто двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

82. Колегія суддів зауважує, що складання припису не впливає на можливість реалізації Держекоінспекцією як контролюючого органу інших наявних у нього і передбачених законом повноважень, зокрема, щодо порушення питання про застосування до суб`єкта господарювання заходів реагування і звернення до суду з відповідним позовом, у разі, якщо це зумовлено об`єктивною необхідністю з метою відвернення і попередження негативних наслідків, збитків (шкоди), які можуть бути завдані екології, усунення загрози життю і здоров`ю людей.

83. У відзиві на касаційну скаргу Держекоінспекція обґрунтовано посилається на висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.01.2020 у справі №640/4506/19 та від 07.12.2020 у справі №340/1451/20, зміст яких дає підстави стверджувати, що застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації сміттєзвалища є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю порушень вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, а винесення припису та звернення до суду із позовом щодо повного або часткового припинення виробництва - це два різних засоби реагування органу державного нагляду, які можуть застосовуватись окремо, незалежно і самостійно, оскільки переслідують різну мету.

84. Що ж стосується доводів касаційної скарги про те, що суд першої інстанції застосував заходи реагування відносно Підприємства поза межами строку, встановленого законом, колегія суддів зазначає таке.

85. Враховуючи дату складання Держекоінспекцією акту перевірки та припису про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, а саме - 24.06.2020, відповідач вважає, що суд першої інстанції міг застосувати заходи реагування у строк, передбачений статтею 250 Господарського кодексу України, тобто - у межах шести місяців з дня виявлення порушень (не пізніше ніж 24.12.2020), однак ухвалив відповідне судове рішення поза межами такого строку лише 17.03.2021.

86. Питання щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, до якої належить й обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання, регламентовано статтею 250 Господарського кодексу України.

87. За нормами вищевказаної статті адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, законами України «Про валюту і валютні операції», «Про банки і банківську діяльність» та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на податкові та митні органи.

Дія цієї статті не поширюється на адміністративно-господарські санкції, передбачені законами України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

88. Верховним Судом неодноразово висловлювались висновки щодо застосування вищевказаної правової норми, зокрема, у постанові від 20.02.2020 у справі №815/2615/15, зазначено таке.

89. Зі змісту статті 250 Господарського кодексу України випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання за порушення зазначеними суб`єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

90. Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження.

91. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб`єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

92. Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

93. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

94. Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі №804/401/17 висловив правову позиція про те, що при виявленні факту вчинення суб`єктом господарювання правопорушення під час здійснення господарської діяльності, суб`єкт владних повноважень, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 Господарського кодексу України. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

95. Поряд із цим, у вищевказаній постанові Верховного Суду наголошено, що строки, визначені в статті 250 Господарського кодексу України, не можуть бути способом легалізації триваючого правопорушення; вони мають слугувати засобом створення правової визначеності для особи, зокрема, щодо неможливості застосувати до неї заходів відповідальності після закінчення встановлених цією статтею строків.

96. Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України (справа про відповідальність юридичних осіб) від 30.05.2001 №7-рп/2001, притягнення до юридичної відповідальності має здійснюватися у певному порядку, на підставі процесуальних норм, що регламентують провадження у справі про порушення юридичними особами норм законодавства.

97. Стан регулювання притягнення юридичних осіб до відповідальності, зокрема, щодо визначення строків застосування до них заходів впливу, Конституційний Суд України вважає неповним і таким, що не відповідає конституційному визначенню України як правової держави. При цьому, законодавець може диференціювати строки притягнення до відповідальності, процедуру застосування заходів впливу до порушників законодавства залежно від особливостей суспільних відносин, що регламентуються зазначеним законодавством.

98. Окрім цього, у постанові від 11.04.2018 у справі №804/401/17 (з посиланням на постанову Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі №21-126а14) Верховний Суд зазначив, що при застосуванні статті 250 господарського кодексу України слід враховувати таку обставину як триваючий характер правопорушення. Строк притягнення до відповідальності публічно-правового характеру застосовується стосовно форм відповідальності карального (майнового) характеру, зокрема, накладення фінансових санкцій, але не повинен застосовуватися стосовно заходів відповідальності, які спрямовані на припинення неправомірної поведінки (зокрема, примусові заходи організаційно-правового характеру).

99. Згодом цей висновок щодо застосування норм права було застосовано Верховним Судом у постанові від 29.07.2020 під час касаційного розгляду справи №826/4778/16.

100. Разом з тим, колегія суддів відзначає, що Верховним Судом не висловлювався висновок про застосування норм статті 250 Господарського кодексу України у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації Держекоінспекцією повноважень, передбачених частиною першою статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та частиною сьомої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо звернення до суду з позовом про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) й накладення такої адміністративно - господарської санкції як зупинення роботи (експлуатації) звалища твердих побутових відходів з огляду на існування загрози для життя і здоров`я людей у зв`язку з порушенням суб`єктом господарювання вимог природоохоронного законодавства і здійснення ним діяльності, яка шкодить довкіллю.

101. Беручи до уваги раніше викладені підходи Верховного Суду щодо правозастосування норм статті 250 Господарського кодексу України, які можуть бути застосовані й до справи, яка розглядається, колегія суддів вважає за необхідне викласти такі мотиви.

102. Застосування такого виду адміністративно - господарської санкції як обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання має свої індивідуальні, специфічні особливості.

103. Зокрема, основною передумовою для застосування вищевказаного виду відповідальності є встановлення факту здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров`ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля. Така діяльність в силу прямої вказівки закону забороняється.

104. Також, беручи до уваги сформульовані Верховним Судом правові позиції (постанови від 22.10.2021 у справі №160/7772/18, від 17.05.2019 у справі №826/3031/18, від 16.11.2021 у справі № 808/2993/17, від 11.09.2019 у справі №807/1410/17, від 31.03.2021 у справі №804/3983/18, від 11.09.2019 у справі №807/1410/17 та від 22.10.2019 у справі №816/1349/16), які визначають суть, правове значення, основні ознаки, умови і підстави застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), колегія суддів підкреслює, що такі заходи є необхідним, оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей внаслідок забруднення довкілля.

105. Заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) покликані запобігти поширенню негативного впливу виробництва на навколишнє середовище та здоров`я громадян, а його застосування в найкоротші строки покликане мінімізувати такий вплив і шкоду.

106. За своїм змістом і суттю такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров`ю людей.

107. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу й на те, що згідно з статтею 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

108. Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (стаття 50 Конституції України).

109. У частинах першій, другій статті 3 Конституції України задекларовано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

110. Колегія суддів також враховує, що відповідно до пункту «а» статті 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» одним з основних принципів охорони навколишнього природного середовища є визначено пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов`язковість додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності.

111. Діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством України (частина друга статті 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

112. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що у разі, якщо за результатами здійснення заходу державного нагляду (контролю) виявлено факти допущення суб`єктом господарювання у своїй діяльності порушень вимог природоохоронного законодавства, екологічних вимог, які є триваючими і створюють реальну загрозу для життя і здоров`я людей внаслідок забруднення довкілля, встановлений у статті 250 Господарського кодексу України строк не може слугувати способом легалізації таких правопорушень і не повинен застосовуватися на шкоду суспільству стосовно заходів відповідальності, які спрямовані на припинення (зупинення або обмеження) господарської діяльності, що загрожує життю і здоров`ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав.

113. З метою виконання державою свого конституційного обов`язку - захищати життя людини, утверджувати і забезпечувати невід`ємне право кожної людини на життя, яке нерозривно пов`язане з правом кожного на безпечне для життя і здоров`я довкілля, а також беручи до уваги мету і завдання застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), зокрема, у вигляді повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), виконання робіт, надання послуг, та у разі дотримання контролюючим органом порядку та строків, встановлених законом для звернення з відповідним позовом до адміністративного суду, право на застосування таких заходів зберігається до моменту повного усунення суб`єктом господарювання допущених ним триваючих порушень вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, які створюють загрозу для життя і здоров`я людей.

114. У такому випадку передбачені статтею 250 Господарського кодексу України строки не можуть бути застосовані.

115. Як підтверджено фактичними обставинами цієї справи, виявлені Держекоінспекцією і зафіксовані у акті №20-115 від 24.06.2020 порушення вимог природоохоронного законодавства мали триваючий характер і станом на час розгляду і вирішення цієї справи судом першої інстанції у повному обсязі усунуті не були, зокрема, Підприємство не обладнало сміттєзвалище спостережними свердловинами за станом підземних вод та системами збору, вилучення фільтрату та захисту ґрунтових вод. Такі обставини Підприємством не заперечувалися.

116. Таким чином, встановленими у цій справі обставинами підтверджується, що станом на момент розгляду судом першої інстанції цієї справи та ухвалення рішення про задоволення позову Держекоінспекції існували підстави вважати, що внаслідок допущених відповідачем порушень здійснюється неконтрольоване забруднення підземних та ґрунтових вод, що очевидно створювало загрозу для життя та здоров`я людей, а отже зумовлювало наявність підстав для застосування запропонованих контролюючим органом заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді зупинення роботи (експлуатації) звалища твердих побутових відходів до повного усунення цих порушень, які є триваючими і не були усунуті суб`єктом господарювання.

117. Колегія суддів критично оцінює аргументи касаційної скарги про те, що Підприємством вживаються заходи, спрямовані на виконання припису, оформленого у спірних правовідносинах Держекоінспекцією за результатом проведеного заходу державного контролю, а також дії щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, оскільки, як встановлено судовим розглядом цієї справи і підтверджується наявними у матеріалах даного судового провадження доказами, дослідженими судами попередніх інстанцій, відповідач станом на момент розгляду і вирішення цієї справи не здійснив повне виконання розпорядчого документа контролюючого органу і не усунув виявлені перевіркою порушення настільки, щоб це дозволяло стверджувати про усунення загрози життю та здоров`ю людей.

118. Не свідчать про фактичне усунення відповідачем у повному обсязі виявлених Держекоінспекцією порушень й посилання касаційної скарги на досягнення сторонами у серпні 2021 року домовленостей та погодження плану-графіку виконання припису №20/44, оскільки у цьому документі лише узгоджено послідовність певних дій, спрямованих на усунення порушень, які як встановлено судовим розглядом цієї справи на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень не були усунуті у тому обсязі, щоб це відміняло необхідність застосування заходів реагування, про які просив позивач.

119. При цьому, як відзначено у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №807/1410/17 та від 22.10.2019 у справі №816/1349/16, повне або часткове зупинення виробництва є більш суворим заходом реагування за винесення припису. Під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб`єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існують на час ухвалення судового рішення. В протилежному випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, в судовому порядку поширюватиметься на всіх суб`єктів господарювання, щодо яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей. Втім, за своїм змістом і суттю такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров`ю людей, у зв`язку з чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування.

120. Зважаючи на те, що застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), виконання робіт, надання послуг обумовлюється виключно наявністю підстав, які свідчать про наявність для життя і здоров`я людей загрози внаслідок забруднення довкілля (висновок Верховного Суду у постанові від 22.10.2021 у справі №160/7772/18), то допоки така загроза не буда усунута суб`єктом господарювання у повному обсязі застосування таких заходів є виправданим і обґрунтованим незалежно від часткового усунення порушень і виконання частини вимог припису контролюючого органу.

121. За таких обставин колегія суддів вважає, що застосування у даному конкретному випадку заходів реагування у вигляді зупинення роботи (експлуатації) звалища твердих побутових відходів до повного усунення Підприємством порушень вимог природоохоронного законодавства і вимог припису про усунення цих порушень, є обґрунтованим і переслідує головну мету таких заходів - припинити існування загрози життю та здоров`ю людей, усунути її, мінімізувати можливі негативні наслідки у зв`язку з цим і попередити (зменшити) шкоду/збитки, яких може бути завдано внаслідок забруднення довкілля.

122. Необґрунтованими, на переконання колегії суддів, є й доводи скаржника про те, що застосування заходів реагування у даному випадку є неспівмірним із наслідками, які настали внаслідок ухвалення оскаржуваних у цій справі судових рішень, а саме: проігноровано право жителів територіальної громади на належний санітарний рівень життя в громаді; створення «патової» ситуації, через яку підприємство - надавач послуг з вивезення побутових відходів, позбавлене можливості належного виконання договірного обов`язку і права захоронювати відходи у спеціально виділеному місці, яке відповідачу було передано в оренду.

123. Так, Верховний Суд у постановах від 11.09.2019 у справі №807/1410/17 та від 31.03.2021 у справі №804/3983/18 звертав увагу на те, що захід реагування у вигляді повного зупинення будівництва (робіт) є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. При обранні такого заходу реагування, позивачем, як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.

124. З цього приводу колегія суддів зазначає, що здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров`ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється в силу прямої вказівки про це у статті 246 Господарського кодексу України.

125. Отже, обмеження використання (експлуатації) звалища твердих побутових відходів до повного усунення суб`єктом господарювання порушень вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища ґрунтуються на національному законі й переслідують легітимну мету, а саме - усунення загрози життю і здоров`ю людей, яка виникла внаслідок такої діяльності та забруднення довкілля.

126. У такому випадку дотримується баланс приватних інтересів суб`єкта господарювання, який полягає у намірі здійснювати не заборонену законом підприємницьку діяльність, та інтересів публічних (суспільних), які полягають у забезпеченні дотримання вимог природоохоронного законодавства, збереженні належного стану довкілля, створенні сприятливих і безпечних умов життєдіяльності для усіх осіб, які проживають або перебувають на території поблизу звалища твердих побутових відходів, яке використовується Підприємством у своїй господарській діяльності.

127. Такий публічний (суспільний) інтерес очевидно переважає над приватним інтересом суб`єкта господарювання у здійсненні ним своєї діяльності і виконання договірних зобов`язань, а також і над інтересом окремих членів територіальної громади, які уклали з Підприємством, як з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, відповідні договори, оскільки наслідки від забруднення підземних і ґрунтових вод навколо території, яка знаходиться поблизу звалища, є більшими і значно небезпечнішими, можуть зумовити погіршення стану екології настільки, що безпечне проживання і перебування на цій території стане неможливим, можуть завдати непоправної або значної шкоди довкіллю, створити реальну загрозу для життя і здоров`я людей, що є неприпустимим і потребує негайного реагування на такі обставини з боку держави, головним конституційним обов`язком якої є захист життя людини, утвердження і забезпечення її прав, зокрема, невід`ємного права кожної людини на життя, яке нерозривно пов`язане з правом кожного на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

128. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи цей позов, не допустили неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, вирішили цей спір у відповідності до вимог законодавства, ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, які скасуванню не підлягають.

129. Наведені ж у касаційній скарзі аргументи, які ретельно проаналізовані судом касаційної інстанції, вищезазначеного не спростовують й не дають колегії суддів підстав вважати помилковими висновки, викладені у оскаржуваних судових рішеннях, не зумовлюють наявності передбачених законом підстав для їх скасування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

130. За правилами частин першої, другої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

131. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.

132. Керуючись статтями 340, 341, 343, 349, 350, 355, 356, Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Світловодського міського комунального підприємства «Комбінат комунальних послуг» залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: В.М. Шарапа

Я.О. Берназюк