Рішення

від 04.08.2022 по справі 711/5175/20

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5175/20

Провадження № 2/711/931/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2022 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.

при секретарі: Слабко Ю.М., Тарасевич М.Р., Ковальовій О.В.

за участі:

представників позивачки ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представників відповідача Івашкової Н.Є., Волощенко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «АСТРА» Черкаської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_3 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «АСТРА» Черкаської міської ради, в якому просила суд визнати протиправною бездіяльність директора КНП ЧМ РОП «АСТРА» Волощенко І.В.; стягнути із КНП ЧМ РОП «АСТРА» на її користь 2160 грн. відшкодування вартості проїзду на навчання (підвищення кваліфікації) та назад і добові за 30 календарних днів, а також стягнути із КНП ЧМ РОП «АСТРА» на її користь 15840,80грн судових витрат, з яких: 840 грн. 80 коп. судового збору та 15000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з квітня 2013 року вона працювала в КНП ЧМ РОП «АСТРА» на посаді завідуючої фізіотерапевтичного відділення та лікаря-невролога по сумісництву. У травні 2014 року після відповідного навчання з підвищення кваліфікації позивачка атестувалася на визначення знань та практичних навиків в атестаційній комісії при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шулика МОЗ України і їй присвоєно (підтверджено) звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю фізіотерапія з видачею відповідного сертифікату із строком дії до 20.05.2019 року.

У жовтні 2018 року у позивачки народився син і вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, проте 03.02.2020 року вона перервала свою відпустку по догляду за дитиною і вийшла на своє основне місце роботи в КНП ЧМ РОП «АСТРА».

Враховуючи, що строк дії сертифікату позивачки був дійсний до 20.05.2019 року, то за наказом відповідача від 03.02.2020 року її було відряджено на курси підвищення кваліфікації з 04.02.2020 року по 04.03.2020 року на базі НМАПО м. Київ, за наслідками якого наказом по НМАПО імені П.Л. Шулика від 02.03.2020 року позивачці присвоєно (підтверджено) звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю фізіотерапія з видачею відповідного сертифікату.

Вартість програми курсу підвищення кваліфікації, проїзд на навчання і назад, проживання та харчування у м. Київ позивачка оплачувала за власні кошти, взявши готівковий кредит у «Приватбанку». В той же час, оскільки курси підвищення кваліфікації є обов`язковими для лікарів, то позивачка вважає, що відповідач мав компенсувати їй витрати з оплати проїзду на навчання і назад, а також добові. Проте відповідач відмовив у здійсненні компенсації позивачці таких витрат на відрядження, а звернення позивачки до відповідача з цього питання залишились без належного реагування, внаслідок чого позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.08.2020 року відкрито провадження у справі № 711/5175/20 та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.

22.09.2020 року представником відповідача КНП ЧМ РОП «АСТРА» - адвокатом Івашковою Н.Є. подано відзив на позовну заяву, в якому остання просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідно до наданого відзиву, відповідач вважає позов повністю необґрунтованим фактичними обставинами спірних правовідносин, які виникли між сторонами справи та таким, що не ґрунтується на нормах права, визначених до застосування у позовній заяві.

Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що після призначення на посаду КНП «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «Астра» Черкаської міської ради позивачка пройшла підвищення кваліфікації «Спеціалізація з фізіотерапії» (посвідчення №РН 3507154 від 22.05.2014 року) та курси інформації та стажування на базі КЗ «Обласна лікарня - центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ЧОР. Відтак, з огляду на дані про освіту та кваліфікацію позивачки, як лікаря, вона, у розумінні наказу Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.1993 року № 48 на період стажування у спірний період перебувала на посаді «лікаря-стажиста», а тому дія цього наказу на неї не розповсюджується.

Позивачці було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років з 27.11.2018 року по 04.10.2021 року. Натомість, 03.02.2020 року позивачка ОСОБА_3 , до закінчення соціальної відпустки по догляду за дитиною, звернулась із заявою про те, що вона приступає до виконання своїх обов`язків із 01.02.2020 року на 0,75 посади завідуючої.

Одночасно ОСОБА_3 повідомила підприємство, що має намір пройти стажування з фізіотерапії з 04.02.2020 року по 04.03.2020 року, оскільки самостійно придбала відповідну путівку в НМАПО, копію якої пред`явила, і 03.02.2020 року наказом по підприємству №8-к/тм завідуюча фізіотерапевтичним відділенням, лікар фізіотерапевт приступила до роботи на умовах неповного робочого дня (0,75 ставки).

03.02.2020 року цим же наказом по підприємству №8-к/тм позивачку направлено за її заявою та наданою путівкою для проходження стажування з фізіотерапії з 04.02.2020 року по 04.03.2020 року. Дослівно у наказі дійсно написано «відрядити на цикл», проте у даному випадку допущена лінгвістична помилка, оскільки направлення здійснювалось за зверненням працівника та наданою підприємству копією путівки.

Представник відповідача вказує, що з поданих ними доказів можливо встановити, що ОСОБА_3 не направлялась відповідачем для підвищення кваліфікації за бюджетні чи капітаційні кошти, оскільки станом на дату формування заявки на участь у заходах безперервного професійного розвитку відповідно до наказу управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації від 28.12.2019 року №180/кпб (вихідний №16 від 21.01.2020 року) позивачка перебувала у соціальній відпустці та у відповідача відсутні права та обов`язки відкликати працівника з відпустки з питань підвищення його кваліфікації. В той же час згідно зі ст. 77 Основ охорони здоров`я обов`язок лікаря підвищувати кваліфікацію та проходити атестацію один раз на 5 років - це перш за все його особистий обов`язок.

Також представник відповідача звертає увагу суду, що позивачка, пред`являючи вимогу про відшкодування їй вартості проїзду на навчання (підвищення кваліфікації) та назад, надала суду копії проїзних документів (оригінали знаходяться у відповідача і будуть надані суду для дослідження в судовому засіданні), які заповнені однією рукою, що породжує сумніви у їх дійсності, адже вони придбані у різних касирів та у різних містах України (м. Черкаси та м. Київ).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.02.2021 року відмовлено ОСОБА_3 у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог від 31.08.2020 року (надійшла до суду 01.09.2020 року, а с. 54-55) та заяви про збільшення позовних вимог від 02.09.2020 року (надійшла до суду 22.09.2020 року, а с. 117-118).

15.07.2021 року позивачкою ОСОБА_3 подано до суду додаткові письмові пояснення.

В судовому засіданні (18.02.2021 року, 15.07.2021 року, 11.01.2022 року) представники позивачки ОСОБА_1 та адвокат Чорноіваненко Д.О. позовні вимоги ОСОБА_3 підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, додаткових письмових поясненнях позивачки, а також наданих письмових доказів. В судовому засіданні 29.07.2022 року представник позивачки ОСОБА_1 також підтримав позовні вимоги позивачки та просив їх задовольнити в повному обсязі.

В судовомузасіданні представникивідповідача КНП ЧМ РОП «АСТРА»: Гамова В.М. (18.02.2021 року, 15.07.2021 року, 11.01.2022 року), адвокат Івашкова Н.Є., директор КНПЧМ РОП«АСТРА» ВолощенкоІ.В.(18.02.2021 року, 15.07.2021 року, 26.07.2022 року, 29.07.2022 року) позовні вимоги не визнали в повному та просили відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов та наданих письмових доказів.

Заслухавши пояснення представників позивача, представників відповідача, допитавши в судовому засіданні в якості свідка позивачку ОСОБА_3 , а також, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивачка ОСОБА_3 закінчила Буковинський державний медичний університет за спеціальністю «лікувальна справа» та здобула кваліфікацію лікаря., що підтверджується відповідним дипломом від 20.06.2008 року.

21.01.2010 року позивачка атестувалась на визначення знань та практичних навиків в атестаційній комісії при Буковинському державному медичному університеті з присвоєнням кваліфікації лікаря-спеціаліста за спеціальністю «неврологія» із строком дії відповідного сертифікату до 21.01.2015 року, що підтверджується копією відповідного сертифікату (а.с. 103).

В порядку підвищення кваліфікації зі спеціальності «неврологія» позивачка проходила відповідне навчання (передатестаційний цикл з неврології), про що свідчать копії посвідчень №17934 від 06.06.2013 року (а.с. 104) та №2979 від 06.07.2018 року (а.с. 106), за наслідками чого нею було успішно пройдено атестацію із присвоєнням відповідної кваліфікаційної категорії зі спеціальності «неврологія» (друга категорія присвоєна наказом Департаменту охорони здоров`я Черкаської облдержадміністрації від 04.11.2013 року; перша категорія присвоєна наказом по управлінню охорони здоров`я Черкаської облдержадміністрації від 18.09.2018 року із строком дії до 17.09.2023 року), що також підтверджується копіями відповідних посвідчень (а.с. 107).

Наказом відповідача від 16.04.2013 року №13 позивачку прийнято до КНП «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «Астра» Черкаської міської ради на посаду завідувача відділення фізіотерапії, лікаря-фізіотерапевта з 16.04.2013 року в порядку переведення з ЧОКП «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» (а.с. 84).

Після призначення на посаду КНП «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «Астра» Черкаської міської ради позивачка пройшла курси інформації і стажування на базі КЗ «Обласна лікарня - центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Черкаської обласної ради за циклом «Сучасні методи у фізіотерапії», що підтверджується посвідченням від 05.07.2013 року (а.с. 107).

В період часу з 13.02.2014 року по 22.05.2014 року позивачка проходила підвищення кваліфікації за циклом «Спеціалізація з фізіотерапії», внаслідок чого 20.05.2014 року вона була атестована на визначення знань і практичних навиків з присвоєнням звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю «фізіотерапія» із строком дії сертифікату до 20.05.2019 року, що підтверджується відповідним посвідченням та сертифікатом (а.с. 105).

Згідно наказу відповідача №57 від 22.11.2018 року ОСОБА_3 - завідуючому фізіотерапевтичним відділенням, лікарю-фізіотерапевту - надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею віку 3 років з 27.11.2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 87).

03.02.2020 року позивачка, до закінчення соціальної відпустки по догляду за дитиною, звернулась із заявою до керівника КНП «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «Астра» Черкаської міської ради про те, що вона приступає до виконання своїх обов`язків із 04.02.2020 року на 0,75 посади завідуючої фізіотерапевтичного відділення (а.с. 79).

Наказом відповідача від 03.02.2020 року за №8-к\тм дозволено позивачці приступити до роботи на умовах неповного робочого дня (0,75 посади завідуючої фізіотерапевтичного відділення) до закінчення соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Цим же наказом позивачку відряджено на цикл «Стажування з фізіотерапії» на період з 04.02.2020 року по 04.03.2020 року на базі Національної медичної академії післядипломної освіти м. Київ зі збереженням на період підвищення кваліфікації середньої заробітної плати за основним місцем роботи в розмірі 100% (а.с. 13). Підставою винесення наказу зазначено наявність путівки НМАПО за №5 від 04.02.2020 року, виданої позивачці за її заявою на умовах контрактної оплати (а.с. 78).

Після відповідного навчання з підвищення кваліфікації позивачка атестувалася на визначення знань та практичних навиків в атестаційній комісії при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шулика МОЗ України і наказом від 02.03.2020 року за № 1053 їй підтверджено звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю «фізіотерапія» з видачею відповідного сертифікату строком дії до 02.03.2025 року (а.с. 14).

За період навчання позивачка отримувала середній заробіток, що визнається учасниками справи і підтверджується довідкою відповідача від 03.09.2020 року №238 (а.с. 111).

11.03.2020року позивачказвернулась додиректора КНП «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «Астра» Черкаської міської ради з письмовою заявою, в якій просила відшкодувати їй вартість проїзду на навчання і назад та виплатити добові (а.с. 15). В якості додатку до заяви додано оригінали проїзних квитків на автобус за маршрутом Черкаси-Київ (04.02.2020 року) та Київ-Черкаси (04.03.2020 року) вартістю по 180 грн. кожний (а.с. 98).

Листом від 24.03.2020 року за №101 позивачці надана відповідь відповідача на її звернення, в якій зазначено про відсутність підстав та можливостей відшкодування її витрат на навчання у зв`язку з тим, що в бюджеті установи на 2020 рік не було передбачено таких витрат. Також у відповіді зазначено, що позивачкою не подавався авансовий звіт із документами-доказами її перебування протягом місяця на навчанні у м. Київ (а.с. 31). Зазначеного листа позивачка отримала 08.05.2020 року, що підтверджується її розпискою на такому листі.

05.05.2020 року позивачка звернулась до директора департаменту охорони здоров`я та медичних послуг Черкаської міської ради з заявою, в якій просила посприяти їй вирішити питання щодо відшкодування вартості проїзду та добових у зв`язку із проходженням нею підвищення кваліфікації в період часу з 04.02.2020 року по 04.03.2020 року (а.с. 28).

Департаментом охорони здоров`я та медичних послуг Черкаської міської ради на вказану заяву позивачці було надано відповідь від 18.05.2020 року №4563-2 за підписом директора департаменту Кульчиковського В.Е., в якій роз`яснено порядок подання документів (авансового звіту) для відшкодування витрат на відрядження у відповідності до постанови КМУ від 28.06.1997 року №695 та наказу Міністерства фінансів України від 28.09.2015 року №841.

Листом від 20.05.2020 року за №143 відповідачем надано відповідь на службову записку позивачки від 08.05.2020 року (а.с. 32-35). За змістом цього листа позивачку повідомлено про те, що її не було включено у план-заявку на державне замовлення на підвищення кваліфікації на 2020 рік за рахунок бюджетних коштів, оскільки вона перебувала у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, внаслідок чого їй було забезпечено можливість проходження навчання (підвищення кваліфікації) за рахунок власних коштів із збереженням середнього заробітку на час навчання.

Відповідно до листа КНП «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «Астра» Черкаської міської ради від 21.01.2020 року за вих. №16, адресованого Інституту післядипломної освіти, до складу заявки на участь в заходах безперервного професійного розвитку лікарів у 2020 році за рахунок бюджетних чи капітаційних коштів дані позивачки не включені (а.с. 88-91).

26.05.2020 року позивачка знову звернулась до директора департаменту охорони здоров`я та медичних послуг Черкаської міської ради з заявою, в якій просила вжити більш дієвих заходів впливу в частині усунення бездіяльності керівництва КНП ЧМ РОП «Астра» та посприяти у виплаті позивачці добових за період відрядження на курси підвищення кваліфікації та відшкодуванні вартості проїзду до місця навчання і назад (а.с. 36-37).

Департаментом охорони здоров`я та медичних послуг Черкаської міської ради на вказану заяву позивачці було надано відповідь від 29.05.2020 року вих. №5155-2, в якій повідомлено про вжиті заходи та роз`яснено її право на звернення до суду (а.с. 38).

До теперішнього часу позивачка не отримала відшкодування вартості проїзду та добові за період її навчання (04.02.2020 року 04.03.2020 року), а тому звернулась до суду з зазначеним позовом.

Таким чином, між сторонами існує спір щодо наявності у позивачки права на відшкодування витрат на проїзд та добових у зв`язку із направленням для проходження чергової атестації на виконання вимог законодавства щодо безперервного професійного розвитку фахівців у сфері охорони здоров`я.

Надаючи оцінку доводам учасників справи суд виходить з наступного.

Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава (ст. 1 Конституції України).

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Реалізація державою свого обов`язку із створення умов для повного здійснення громадянами права на працю, зокрема, забезпечується в Україні, зокрема, функціонуванням системи професійного розвитку працівників, що регулюється положеннями Закону України «Про професійний розвиток працівників».

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про професійний розвиток працівників» фінансування професійного розвитку працівників здійснюється роботодавцем за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел. Професійне навчання працівника може здійснюватися за його бажанням за рахунок власних коштів або коштів інших фізичних чи юридичних осіб.

Статтею 12 Закону України «Про оплату праці» визначені мінімальні державні гарантії для працівників, до яких, зокрема, відносяться гарантії для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, а також гарантії та компенсації працівникам в разі службових відряджень.

Згідно ст. 122 КЗпП при направленні працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати, передбачені законодавством.

На виконання вимог ст. 122 КЗпП Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28.06.97 року №695 «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» (далі - Постанова №695).

Пунктом 1 Постанови №695 передбачено, що для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки і навчання інших професій з відривом від виробництва (далі - навчання), встановлюються такі мінімальні державні гарантії: а) збереження середньої заробітної плати за основним місцем роботи за час навчання; б) оплата вартості проїзду працівника до місця навчання і назад; в) виплата добових за кожний день перебування в дорозі у розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень.

Відповідно до п. «ґ» ч.1 ст. 78 Основ законодавства України про охорону здоров`я медичні працівники зобов`язані постійно підвищувати рівень професійних знань та майстерності. Зазначеному обов`язку медичних працівників кореспондує наявність у них права на підвищення кваліфікації, перепідготовку не рідше одного разу на п`ять років у відповідних закладах та установах, що передбачено п. «в» ч. 1 ст. 77 Основ законодавства України про охорону здоров`я

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 року №302 затверджено «Положення про систему безперервного професійного розвитку фахівців у сфері охорони здоров`я» (далі Положення №302).

Відповідно до п. 3 Положення №302 усі фахівці у сфері охорони здоров`я після здобуття вищої освіти у зазначеній сфері охорони здоров`я та отримання кваліфікації після закінчення навчання в інтернатурі для подальшої атестації відповідно до законодавства зобов`язані дотримуватися вимог до безперервного професійного розвитку. Атестація фахівців у сфері охорони здоров`я здійснюється в порядку, затвердженому МОЗ, з метою перевірки дотримання ними вимог до безперервного професійного розвитку.

Згідно п. 7 Положення №302 фінансування безперервного професійного розвитку фахівців у сфері охорони здоров`я здійснюється за рахунок бюджетних коштів відповідно до Реєстру медичних працівників та Реєстру медичних спеціалістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №411 «Деякі питання електронної системи охорони здоров`я», у порядку, затвердженому МОЗ з урахуванням принципу індивідуального виділення фіксованої суми коштів на безперервний професійний розвиток окремого лікаря, а також за рахунок коштів фізичних та/або юридичних осіб та інших не заборонених законодавством джерел фінансування. За фахівцями у сфері охорони здоров`я на час проходження безперервного професійного розвитку з відривом від виробництва зберігається середня заробітна плата у порядку, визначеному законодавством для працівників, яких направляють для підвищення кваліфікації. Роботодавці зобов`язані сприяти дотриманню вимог до безперервного професійного розвитку.

За змістом п. 1 розділу ІІ Порядку проведення атестації лікарів, затвердженого наказом Міністерство охорони здоров`я України від 22.02.2019 року №446 (далі Порядок атестації) особи, які своєчасно не пройшли атестацію на кваліфікаційну категорію, не можуть займатися лікарською діяльністю за цією спеціальністю без попереднього проходження стажування відповідно до вимог «Положення про порядок направлення на стажування лікарів, які не працювали за спеціальністю більше трьох років, і про порядок їх наступного допуску до лікарської діяльності», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.1993 року №48 (далі Положення №48).

Натомість а. 4 п. 1 розділу ІІ Порядку атестації передбачено, що лікарям, в яких під час відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку або за дитиною, яка потребує домашнього догляду (тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку), завершився термін дії сертифіката лікаря-спеціаліста, атестація відстрочується на відповідний період наказом керівника закладу вищої освіти, при якому створено комісію, за поданням керівника підприємства, установи, організації. На час перебування у такій відпустці вимоги щодо безперервного професійного розвитку не є обов`язковими.

Системний аналіз вищенаведених норм діючого законодавства свідчить, що медичний працівник, який направляється для підвищення кваліфікації задля проходження атестації на визначення знань та практичних навичок для підтвердження звання «лікар-спеціаліст», має право на гарантії і компенсації, передбачені Постановою №695. Заперечення відповідача з цього приводу є необґрунтованими, оскільки відсутність закріплення відповідних гарантій і компенсацій (оплата витрат на проїзд та добових) для медичних працівників у Положенні №302 не перешкоджає дії положень Постанови №695. В цьому контексті слід зауважити, що Положення №302 не містить норм імперативного характеру, які б обмежували дію гарантій передбачених Постановою №695 щодо медичних працівників направлених на підвищення кваліфікації, а отже, приймаючи до уваги, що такі підзаконні нормативно-правові акти регулюють по суті різні правовідносини, то суд приходить до висновку, що регулятивні норми, які містяться в таких актах, слід застосовувати комплексно у їх сукупності, а не окремо один від одного.

Необґрунтованими в цьому аспекті є й доводи відповідача щодо того, що позивачка не направлялась на стажування в порядку відрядження. В даному випадку слід звернути увагу, що направлення позивачки на підвищення кваліфікації не є службовим відрядженням, проте це не впливає на зміст права позивачки на отримання гарантій, передбачених для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва і визначених Постановою №695.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачка має право вимагати відшкодування їй витрат з оплати вартості проїзду на навчання та добових за час проходження нею підвищення кваліфікації в період з 04.02.2020 року по 04.03.2020 року.

В судовому засіданні встановлено, що 11.03.2020 року позивачка зверталась в письмовому порядку до відповідача із заявою про відшкодування їй вартості квитків на проїзд на навчання і назад та виплати добових, до якої було додано оригінали відповідних квитків. Загальна вартість квитків складає 360 грн. (180 грн. х 2), що не заперечується сторонами і підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних квитків. Зауваження відповідача щодо сумнівів у дійсності наданих позивачкою автобусних квитків суд відхиляє, оскільки такі сумніви ґрунтуються на припущеннях і не підтверджуються ніякими доказами.

Наведений позивачкою розрахунок вартості добових є обґрунтованим, оскільки кількість днів періоду навчання складала 30 календарних днів (з 04.02.2020 року по 04.03.2020 року), а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 року №98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» розмір добових витрат при службових відрядженнях в межах України складає 60 грн., а відтак загальна сума добових за такий період складає 1800 грн. (30 днів х 60 грн.).

За таких обставин цілком правомірними та обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 2160 грн. в якості відшкодування витрат на проїзд на навчання (підвищення кваліфікації) і назад та добових. Одночасно слід звернути увагу, що доводи відповідача про неподання позивачкою авансового звіту протягом п`яти банківських днів з моменту повернення з навчання, не можуть бути підставою для відхилення позовних вимог в цій частині, оскільки за змістом «Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 року №841, обов`язок у працівника на складання такого звіту виникає тільки у тому випадку, якщо працівник отримав відповідні кошти (п. 6 Порядку).

Стосовно позовних вимог про визнання бездіяльності директора КНП ЧМ РОП «Астра» Волощенко І.В. протиправною, то слід звернути увагу на наступне. Аналіз змісту обґрунтування позовних вимог та письмових пояснень позивачки свідчить, що протиправність бездіяльності керівника відповідача полягає у наступному: 1) відсутність своєчасного розгляду усної заяви позивачки від 05.03.2020 року та письмової заяви від 11.03.2020 року; 2) не забезпечення своєчасної виплати позивачці компенсації за проїзд до місця навчання і назад та добових; 3) не включення позивачки у заявку на підвищення кваліфікації працівників на 2020 рік.

Надаючи оцінку обґрунтованості таких вимог слід звернути увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

За результатами досліджених судом доказів в судовому засіданні встановлено, що на письмове звернення позивачки від 11.03.2020 року керівником відповідача було надано письмову відповідь за вих. №101 від 24.03.2020 року. Будь-яких доказів того, що письмове звернення позивачки від 11.03.2020 року залишилось без реагування судом не встановлено, як і не встановлено обставин звернення позивачки до керівника відповідача з усною заявою, яка залишилась без реагування. Отже доводи позивачки про протиправний характер дій керівника відповідача в частині відсутності своєчасного розгляду усної заяви позивачки від 05.03.2020 року та письмової від 11.03.2020 року є необґрунтованими.

Необґрунтованими є й доводи позивачки щодо не включення її у заявку на підвищення кваліфікації працівників на 2020 рік за рахунок бюджетних чи капітаційних коштів. В цьому контексті слід звернути увагу, що внаслідок перебування позивачки у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка мала тривати до 04.10.2021 року, то з огляду на зміст норм а. 4 п. 1 розділу ІІ Порядку атестації та п. 7 Положення №302 керівник відповідача зобов`язаний був включити позивачку у заявку на підвищення кваліфікації на 2021 рік, запланувавши проходження позивачкою навчання відразу після припинення соціальної відпустки. Суду не надано будь-яких доказів того, що позивачкою було вжито належних заходів для завчасного повідомлення відповідача, принаймні до 20.01.2020 р. (день подання оновленої заявки на участь в заходах безперервного професійного розвитку), про намір позивачки достроково припинити її соціальну відпустку, а отже судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили що керівник відповідача, формуючи відповідну заявку на 2020 рік, діяла недобросовісно чи нерозсудливо.

В той же час, як вже зазначалося вище, цілком обґрунтованими є доводи позивачки щодо протиправності бездіяльності керівника відповідача в частині невжиття заходів з відшкодування ОСОБА_3 вартості проїзду на навчання і назад та добових.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають повному задоволенню в частині майнових вимог та частковому задоволенню в частині немайнових вимог (в частині уточнення змісту протиправної бездіяльності керівника відповідача), то на підставі ст.ст. 11, 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи слід покласти на відповідача.

В позовній заяві позивачка просила відшкодувати їй судові витрати на суму 15840 грн. 80 коп., які складаються із суми судового збору (840 грн. 80 коп.) та витрат з оплати правової допомоги (15000 грн.).

Разом з тим, стороною позивача суду не надано будь-яких доказів на підтвердження реальності та обґрунтованості розміру витрат з оплати правової допомоги, зокрема не надано таких доказів ні разом з позовом, ні під час розгляду справи. На підтвердження розміру судових витрат позивачкою надано суду лише квитанцію про сплату судового збору на суму 840 грн. 80 коп. (а.с. 1). За таких обставин, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивачки,сплачений неюсудовий збірв розмірі 840 грн. 80 коп. за вимогу майнового характеру, що судом була задоволена в повному обсязі.

Крім того, пунктом 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року № 10 визначено, що подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору.

Виходячи з наведеного вище, за окремі вимоги має бути сплачено судовий збір окремо та у відповідному розмірі.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подачі позову) встановлено, що за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою має сплачуватись судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840 грн. 80 коп.).

Відтак, враховуючи, що позовні вимоги в частині визнання бездіяльності директора КНП ЧМ РОП «АСТРА» Черкаської міської ради Волощенко І.В. щодо невиплати ОСОБА_3 компенсації вартості проїзду на навчання і назад та добових, були судом задоволені, з відповідача слід достягнути в прибуток держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп., як за окрему вимогу немайнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «АСТРА» Черкаської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Визнати бездіяльність директора Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «АСТРА» Черкаської міської ради Волощенко І.В. в частині невиплати ОСОБА_3 компенсації вартості проїзду на навчання і назад та добових протиправною.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «АСТРА» Черкаської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 21355546) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію вартості проїзду на навчання (підвищення кваліфікації) і назад та добові за 30 календарних днів в загальній сумі 2160 грн., а також судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «АСТРА» Черкаської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 21355546) на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 05.08.2022 року.

Головуючий: В.М. Скляренко