Постанова

від 20.10.2022 по справі 711/5175/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1352/22Головуючий по 1 інстанціїСправа №711/5175/20 Категорія: 311000000 Скляренко В. М. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: :

Головуючого Нерушак Л.В.

Суддів Вініченка Б.Б., Новікова О.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Черкаська міська реабілітаційна-оздоровча поліклініка «АСТРА» Черкаської міської ради;

особа, яка подає апеляційну скаргу - відповідач Комунальне некомерційне підприємство «Черкаська міська реабілітаційна-оздоровча поліклініка «АСТРА» Черкаської міської ради

розглянувши в м. Черкаси у письмовому провадженні апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «АСТРА» Черкаської міської ради на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2022 року, постановлене під головуванням судді Скляренко В.М. у залі № 3 Придніпровського районного суду м. Черкаси 29.07.2022 року о 15 год. 50 хв., повний текст рішення складений 05.08.2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «АСТРА» Черкаської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и в :

24.07.2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «АСТРА» Черкаської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 вказує, що з квітня 2013 року позивач працювала в КНП ЧМ РОП «АСТРА» на посаді завідуючої фізіотерапевтичного відділення та лікаря-невролога по сумісництву.

У травні 2014 року після відповідного навчання з підвищення кваліфікації позивач ОСОБА_1 атестувалася на визначення знань та практичних навиків в атестаційній комісії при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шулика МОЗ України і їй присвоєно (підтверджено) звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю фізіотерапія з видачею відповідного сертифікату із строком дії до 20.05.2019 року.

У жовтні 2018 року у позивача ОСОБА_1 народився син і вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, проте 03.02.2020 року вона перервала свою відпустку по догляду за дитиною і вийшла на своє основне місце роботи в КНП ЧМ РОП «АСТРА».

Враховуючи, що строк дії сертифікату позивача був дійсний до 20.05.2019 року, то за наказом відповідача від 03.02.2020 року ОСОБА_1 відряджена на курси підвищення кваліфікації з 04.02.2020 року по 04.03.2020 року на базі НМАПО м. Київ, за наслідками якого наказом по НМАПО імені П.Л. Шулика від 02.03.2020 року позивачу ОСОБА_1 присвоєно (підтверджено) звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю фізіотерапія з видачею відповідного сертифікату.

Вартість програми курсу підвищення кваліфікації, проїзд на навчання і назад, проживання та харчування у м. Київ позивач ОСОБА_1 оплачувала за власні кошти, взявши готівковий кредит у «Приватбанку».

В той же час, оскільки курси підвищення кваліфікації є обов`язковими для лікарів, то позивач ОСОБА_1 вважає, що відповідач мав компенсувати їй витрати з оплати проїзду на навчання і назад, а також добові.

Проте відповідач відмовив у здійсненні компенсації позивачу ОСОБА_1 таких витрат на відрядження, а звернення позивача до відповідача з цього питання залишились без належного реагування, внаслідок чого позивач ОСОБА_1 звернулась в суду з даним позовом та просила визнати протиправною бездіяльність директора КНП ЧМ РОП «АСТРА» ОСОБА_3 Стягнути із КНП ЧМ РОП «АСТРА» на її користь - 2 160 грн. відшкодування вартості проїзду на навчання (підвищення кваліфікації) та назад і добові за 30 календарних днів, а також стягнути із КНП ЧМ РОП «АСТРА» на її користь - 15 840,80грн судових витрат, з яких: 840 грн. 80 коп. - судового збору та 15 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «АСТРА» Черкаської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошових коштів - задоволено частково.

Визнано бездіяльність директора Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «АСТРА» Черкаської міської ради ОСОБА_3 в частині невиплати ОСОБА_1 компенсації вартості проїзду на навчання і назад та добових - протиправною.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «АСТРА» Черкаської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 21355546) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію вартості проїзду на навчання (підвищення кваліфікації) і назад та добові за 30 календарних днів в загальній сумі 2 160 грн., а також судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «АСТРА» Черкаської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 21355546) на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, директор Комунальне некомерційне підприємство «Черкаська міська реабілітаційна-оздоровча поліклініка «АСТРА» Черкаської міської ради - ОСОБА_3 оскаржила рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення першої інстанції винесене з неправильним застосуванням норм матеріального права, безпідставно застосовано постанову КМУ від 28.06.1997 року № 695 «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації. Підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» як норм загальної дії та не застосовано п. 7 Положення про систему безперервного професійного розвитку фахівців у сфері охорони здоров`я, затвердженого постановою КМУ від 28.03.2018 року № 302, як норму спеціальної дії, що згідно підпунктів 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.07.2022 року у даній справі в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Скаржник вказує в апеляційній скарзі, що суд помилково застосував до спірних правовідносин загальні правові норми КМУ від 28.06.97 року № 695, не звузивши сферу застосування законодавства України до Положення про систему безперервного професійного розвитку фахівців у сфері охорони здоров`я, затвердженого постановою КМУ від 28.03.2018 року № 302, відповідно до якого за фахівцями у сфері охорони здоров`я на час проходження безперервного професійного розвитку з відривом від виробництва зберігається середня заробітна плата у порядку, визначеному законодавством для працівників, яких направляють для підвищення кваліфікації.

В апеляційній скарзі зазначається, що висновок суду першої інстанції про те, що у випадках безперервного навчання лікаря - стажування, як виду післядипломного удосконалення освіти лікарем, за його власною ініціативою, без відповідного направлення управління охорони здоров`я, з відривом від виробництва, поза межами знаходження закладу охорони здоров`я, цей заклад повинен безумовно виплачувати лікарю: вартість проїзду працівника до місця навчання і назад; добові за кожний день перебування в дорозі у розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень, є безпідставним.

В апеляційній скарзі директор КНП «ЧМРОП «Астра» ОСОБА_3 просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.07.2022 року у справі № 711/5175/20 в частині задоволення позовних вимог та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

18 жовтня 2022 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 адвоката Чорноіваненка Д.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В обґрунтування відзиву зазначається, що апеляційна скарга є безпідставною, такою, що заснована на помилковому тлумаченні чинного законодавства, тому не підлягає до задоволення.

Так, відзив мотивований тим, що ініціатива підвищення кваліфікації працівника (проведення стажування) може належати як працівнику, так і роботодавцю. Однак умовою допуску до роботи за відповідним фахом є відповідальність фахівця встановленому кваліфікаційному рівню. Інакше роботодавець не має права допускати такого працівника до роботи.

Зокрема, зазначається, що обов`язку /праву підвищувати свою кваліфікацію кореспондує обов`язок роботодавця організовувати навчання підвищення кваліфікації) працівника, що вбачається з положень ст.ст. 4, 6 Закону України «Про професійний розвиток працівників».

У відзиві представник ОСОБА_1 адвоката Чорноіваненко Д.О. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 711/5175/20 від 29.07.2022 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позовних вимог, а тому рішення суду першої інстанції в іншій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення чи змінити його.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає вищевказаним вимогам закону.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошових коштів, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог щодо стягнення коштів за витрати на проїзд та добових, так як медичний працівник, який направляється для підвищення кваліфікації задля проходження атестації на визначення знань та практичних навичок для підтвердження звання «лікар-спеціаліст», має право на гарантії і компенсації, передбачені Постановою КМУ № 695.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону, судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 закінчила Буковинський державний медичний університет за спеціальністю «лікувальна справа» та здобула кваліфікацію лікаря, що підтверджується відповідним дипломом від 20.06.2008 року.

21.01.2010 року ОСОБА_1 атестувалась на визначення знань та практичних навиків в атестаційній комісії при Буковинському державному медичному університеті з присвоєнням кваліфікації лікаря-спеціаліста за спеціальністю «неврологія» із строком дії відповідного сертифікату до 21.01.2015 року, що підтверджується копією відповідного сертифікату (а. с. 103).

В порядку підвищення кваліфікації зі спеціальності «неврологія» ОСОБА_1 проходила відповідне навчання (передатестаційний цикл з неврології), про що свідчать копії посвідчень № 17934 від 06.06.2013 року (а. с. 104) та № 2979 від 06.07.2018 року (а. с. 106), за наслідками чого нею було успішно пройдено атестацію із присвоєнням відповідної кваліфікаційної категорії зі спеціальності «неврологія» (друга категорія - присвоєна наказом Департаменту охорони здоров`я Черкаської облдержадміністрації від 04.11.2013 року; перша категорія - присвоєна наказом по управлінню охорони здоров`я Черкаської облдержадміністрації від 18.09.2018 року із строком дії до 17.09.2023 року), що також підтверджується копіями відповідних посвідчень (а. с. 107).

Наказом відповідача від 16.04.2013 року № 13 ОСОБА_1 прийнято до КНП «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «Астра» Черкаської міської ради на посаду завідувача відділення фізіотерапії, лікаря-фізіотерапевта з 16.04.2013 року в порядку переведення з ЧОКП «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» (а. с. 84).

Після призначення на посаду КНП «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «Астра» Черкаської міської ради ОСОБА_1 пройшла курси інформації і стажування на базі КЗ «Обласна лікарня - центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Черкаської обласної ради за циклом «Сучасні методи у фізіотерапії», що підтверджується посвідченням від 05.07.2013 року (а. с. 107).

В період часу з 13.02.2014 року по 22.05.2014 року ОСОБА_1 проходила підвищення кваліфікації за циклом «Спеціалізація з фізіотерапії», внаслідок чого 20.05.2014 року вона була атестована на визначення знань і практичних навиків з присвоєнням звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю «фізіотерапія» із строком дії сертифікату до 20.05.2019 року, що підтверджується відповідним посвідченням та сертифікатом (а. с. 105).

Згідно наказу відповідача № 57 від 22.11.2018 року ОСОБА_1 - завідуючій фізіотерапевтичним відділенням, лікарю-фізіотерапевту - надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею віку 3 років з 27.11.2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 87).

03.02.2020 року позивач ОСОБА_1 до закінчення соціальної відпустки по догляду за дитиною, звернулась із заявою до керівника КНП «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «Астра» Черкаської міської ради про те, що вона приступає до виконання своїх обов`язків із 04.02.2020 року на 0,75 посади завідуючої фізіотерапевтичного відділення (а. с. 79).

Наказом відповідача від 03.02.2020 року за № 8-к\тм дозволено ОСОБА_1 приступити до роботи на умовах неповного робочого дня (0,75 посади завідуючої фізіотерапевтичного відділення) до закінчення соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Цим же наказом ОСОБА_1 відряджена на цикл «Стажування з фізіотерапії» на період з 04.02.2020 року по 04.03.2020 року на базі Національної медичної академії післядипломної освіти м. Київ зі збереженням на період підвищення кваліфікації середньої заробітної плати за основним місцем роботи в розмірі 100% (а. с. 13).

Підставою винесення наказу зазначається наявність путівки НМАПО за № 5 від 04.02.2020 року, виданої ОСОБА_1 за її заявою на умовах контрактної оплати (а. с. 78).

Після відповідного навчання з підвищення кваліфікації позивач ОСОБА_1 атестувалася на визначення знань та практичних навиків в атестаційній комісії при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шулика МОЗ України і наказом від 02.03.2020 року за № 1053 ОСОБА_1 підтверджено звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю «фізіотерапія» з видачею відповідного сертифікату строком дії до 02.03.2025 року (а. с. 14).

За період навчання позивач ОСОБА_1 отримувала середній заробіток, що визнається учасниками справи і підтверджується даними довідки відповідача Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «АСТРА» Черкаської міської ради від 03.09.2020 року № 238 (а. с. 111).

11.03.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до директора КНП «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «Астра» Черкаської міської ради з письмовою заявою, в якій просила відшкодувати їй вартість проїзду на навчання і назад та виплатити добові (а. с. 15). В якості додатку до заяви додала оригінали проїзних квитків на автобус за маршрутом Черкаси-Київ (04.02.2020 року) та Київ-Черкаси (04.03.2020 року) вартістю по 180 грн. кожний (а. с. 98).

Листом від 24.03.2020 року за № 101 позивачу ОСОБА_1 надана відповідь відповідача Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «АСТРА» Черкаської міської ради на її звернення, в якій зазначається про відсутність підстав та можливостей відшкодування витрат на навчання ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що в бюджеті установи на 2020 рік не було передбачено таких витрат.

Також у листі - відповіді від 24.03. 2020 року вказано, що позивачем ОСОБА_1 не подавався авансовий звіт із документами-доказами її перебування протягом місяця на навчанні у м. Київ (а. с. 31). Вказаного листа позивач отримала 08.05.2020 року, що підтверджується її розпискою на даному листі.

05.05.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до директора департаменту охорони здоров`я та медичних послуг Черкаської міської ради із заявою, в якій просила посприяти їй вирішити питання щодо відшкодування вартості проїзду та добових у зв`язку із проходженням нею підвищення кваліфікації в період часу з 04.02.2020 року по 04.03.2020 року (а. с. 28).

Департаментом охорони здоров`я та медичних послуг Черкаської міської ради на вказану заяву позивачу ОСОБА_1 було надано відповідь від 18.05.2020 року № 4563-2 за підписом директора департаменту Кульчиковського В.Е., в якій роз`яснено порядок подання документів (авансового звіту) для відшкодування витрат на відрядження у відповідності до постанови КМУ від 28.06.1997 року № 695 та наказу Міністерства фінансів України від 28.09.2015 року № 841.

Листом від 20.05.2020 року за № 143 відповідач Комунальне некомерційне підприємство «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «АСТРА» Черкаської міської ради надав відповідь на службову записку позивача ОСОБА_1 від 08.05.2020 року (а. с. 32-35).

Із змісту вказаного листа вбачається, що позивача повідомлено про те, що її не було включено у план-заявку на державне замовлення на підвищення кваліфікації на 2020 рік за рахунок бюджетних коштів, оскільки ОСОБА_1 перебувала у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, внаслідок чого їй було забезпечено можливість проходження навчання (підвищення кваліфікації) за рахунок власних коштів за її бажанням із збереженням середнього заробітку на час навчання.

Відповідно до листа КНП «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «Астра» Черкаської міської ради від 21.01.2020 року за вих. №16, адресованого Інституту післядипломної освіти, до складу заявки на участь в заходах безперервного професійного розвитку лікарів у 2020 році за рахунок бюджетних чи капітаційних коштів дані позивача ОСОБА_1 не включено (а. с. 88-91).

26.05.2020 року позивач ОСОБА_1 знову звернулась до директора департаменту охорони здоров`я та медичних послуг Черкаської міської ради із заявою, в якій просила вжити більш дієвих заходів впливу в частині усунення бездіяльності керівництва КНП ЧМ РОП «Астра» та посприяти у виплаті позивачу добових за період відрядження на курси підвищення кваліфікації та відшкодуванні вартості проїзду до місця навчання і назад (а. с. 36-37).

Департаментом охорони здоров`я та медичних послуг Черкаської міської ради на вказану заяву позивачу ОСОБА_1 було надано відповідь від 29.05.2020 року вих. № 5155-2, в якій повідомлено про вжиті заходи та роз`яснено її право на звернення до суду (а. с. 38).

ОСОБА_1 посилається в позові, що до теперішнього часу вона не отримала відшкодування вартості проїзду та добові за період її навчання з 04.02.2020 року - 04.03.2020 року, а тому звернулась до суду із вказаним позовом.

Таким чином, між сторонами існує спір щодо наявності у позивача права на відшкодування витрат на проїзд та добових у зв`язку із направленням для проходження чергової атестації на виконання вимог законодавства щодо безперервного професійного розвитку фахівців у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до п. 1 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою Наказом/Інструкцією Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується, (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв?язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Підприємство, що відряджає працівника, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом). Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток (п. 4 розділу І Інструкції).

Зокрема, документи, що підтверджують зв`язок такого відрядження з основною діяльністю суб`єкта є: запрошення сторони, що приймає, і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини тощо.

Як вбачається з вище вказаного наказу КНП ЧМ РОП «АСТРА» від 03.02.2020 року № 8-к/тм, жодного службового доручення від керівництва (директора КНП ЧМ РОП «АСТРА» ОСОБА_3) позивач ОСОБА_1 не отримувала, прямуючи на навчання з 04.03. 2020 року.

Отже, командирування ОСОБА_1 не є службовим відрядженням у тому сенсі, яке визначається вищевказаною Інструкцією № 59.

При цьому, факт проходження ОСОБА_1 саме навчання, а не виконання нею трудових функцій за цей час визнано і самим позивачем, виходячи зі змісту поданої неї позовної заяви.

Щодо правового регулювання проходження ОСОБА_1 безпосередньо курсів стажування із фізіотерапії, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного.

За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку він вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату не нижчу, від визначеної законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону праці» працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Згідно з ч.1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 122 КЗпП України передбачено, що за працівниками, які направляються на курси підвищення кваліфікації з відривом від виробництва, зберігається місце роботи (посада) і проводяться виплати, передбачені законодавством.

Підвищення кваліфікації працівників регулює, положення постанови Кабінету Міністрів України «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» від 28.06.1997 року № 695.

Згідно ст. 77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» визначено право на підвищення кваліфікації, перепідготовку для працівників охорони здоров`я не рідше одного разу на п`ять років у відповідних закладах та установах.

Відповідно ст. 2 Закону України «Про формування та розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів» передбачається подання у строк до 15 вересня поточного року центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізаціє державну політику у сфері державного замовлення, статистичних та інших відомостей про потребу у державному замовленні на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів на наступний бюджетний рік. Порядок формування державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів затверджено постановою КМУ від 15.04.2013 року № 306.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції у період з 27.11.2018 року по 04.02.2020 року позивач ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною, що підтверджується відповідним наказом Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «АСТРА» Черкаської міської ради.

Колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе звернути увагу, що включити ОСОБА_1 до плану - заявки на підвищення кваліфікації працівників КНП ЧМ РОП «СТРА» на 2020 рік, яку було подано до 01 червня 2019 року, у відповідача не було можливості через перебування ОСОБА_1 протягом 2019 року у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки відповідачу було невідомо про наміри позивача щодо виходу на роботу раніше, оскільки жодних письмових заяв ОСОБА_1 відповідачу з даного питання не подавала.

При цьому, механізм реалізації права на підвищення кваліфікації, перепідготовку в охороні здоров`я не рідше одного разу на п`ять років, передбаченого ст. 77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», уточнено Положенням про систему безперервного професійного розвитку фахівців у сфері охорони здоров`я, затвердженим постановою КМУ від 28.03.2018 року № 302 (далі по тексту - Положення), яке визначає основні організаційні засади безперервного професійного розвитку фахівців у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до п. 3 Положення № 302 усі фахівці у сфері охорони здоров`я після здобуття вищої освіти у зазначеній сфері охорони здоров`я та отримання кваліфікації після закінчення навчання в інтернатурі для подальшої атестації відповідно до законодавства зобов`язані дотримуватися вимог до безперервного професійного розвитку. Атестація фахівців у сфері охорони здоров`я здійснюється в порядку, затвердженому МОЗ, з метою перевірки дотримання ними вимог до безперервного професійного розвитку.

Пункт 7 Положення передбачає, що фінансування безперервного професійного розвитку фахівців у сфері охорони здоров`я здійснюється за рахунок бюджетних коштів відповідно до Реєстру медичних працівників та Реєстру медичних спеціалістів, затверджених постановою КМУ від 25.04.2018 року № 411 "Деякі питання електронної системи охорони здоров`я», у порядку, затвердженому МОЗ з врахуванням принципу індивідуального виділення фіксованої суми коштів на безперервний професійний розвиток окремого лікаря, а також за рахунок коштів фізичних та /або юридичних осіб та інших не заборонених законодавством джерел фінансування.

У відповідності до ст. 15 Закону України «Про професійний розвиток працівників» фінансування розвитку працівників здійснюється роботодавцем за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел. Професійне навчання працівника може здійснюватися за його бажанням за рахунок власних коштів або коштів інших фізичних чи юридичних.

Отже, приймаючи до уваги, передбачені у Положенні умови, що професійне навчання працівника може здійснюватися за його бажанням за рахунок власних коштів або коштів інших фізичних чи юридичних осіб, відповідач не заперечував проти проходження ОСОБА_1 навчання з підвищення кваліфікації за власний рахунок, оскільки вона, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, перервала вказану відпустку , подавши заяву 03.02. 2020 року про намір приступити до роботи та вирішила підвищити свою кваліфікацію, оскільки в неї був дійсний попередній сертифікат лише до 20.05. 2019 року, тому уже наступного дня з 04.02. 2020 року ОСОБА_1 поїхала на курси підвищення кваліфікації до м. Києва.

Так, колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати, що вище зазначеному положенні та аналізом його змісту, нормою ст. 15 Закону України «Про професійний розвиток працівників», передбачено підвищення кваліфікації, перепідготовка в охороні здоров`я за рахунок коштів фізичних осіб.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду акцентує увагу на тому, що стажування ОСОБА_1 відбулося за ініціативою працівника, а не роботодавця, що підтверджується Наказом від 03.02.2020 року № 8-к/тм (а. с.13).

Відповідно до положення за фахівцями у сфері охорони здоров`я на час проходження безперервного професійного розвитку з відривом від виробництва зберігається середня заробітна плата у порядку, визначеному законодавством джерел фінансування.

Як вбачається з наказу КНП ЧМРОП «АСТРА» від 03.02.2020 року № 8-к/тм, на весь період підвищення кваліфікації збережено ОСОБА_1 середню заробітну плату за основним місцем роботи в розмірі 100%, що не заперечується позивачем.

Відповідно до роз`яснень Міністерства юстиції України, наданих у листі від 30.01.2009 року № Н-35267-18, у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть, якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності.

Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням «застарілих» норм одного й того ж питання. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що за умови існування нормативно-правового акту, який регулює підвищення кваліфікації працівників у охороні здоров`я - Положення, постанова КМУ від 28.06.1997 року № 695 «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва», на яку посилається позивач, та яку застосував суд першої інстанції при вирішенні спору, не застосовується, на що суд першої інстанції уваги не звернув уваги та не надав належної правової оцінки даному факту.

Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції до спірних правовідносин застосував Положення про порядок направлення на стажування лікарів, які не працювали за спеціальністю більше трьох років, і про порядок їх наступного допуску до лікарської діяльності». Затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.1993 року № 48 (далі Положення № 48).

Згідно п. 3.3 вище зазначеного наказу направлення лікарів на стажування здійснюється відділом охорони здоров`я Ради Міністрів Республіки Крим, управління охорони здоров`я обласних і Севастопольської міської державних адміністрацій,департаментом медицини та соціального захисту Київської міської державної адміністрації.

Відповідно до п. 7 цього наказу МОЗ України, лікарям за час стажування виплачується заробітна плата у розмірі посадового окладу лікаря-інтерна, іногороднім надається гуртожиток з оплатою, встановленою для лікарів-інтернів, виплачується вартість проїзду до місця стажування і назад, добові за час перебування у дорозі - за рахунок установи охорони здоров`я, що зарахувала його на посаду лікаря-стажиста.

Однак, колегія суддів апеляційного суду акцентує увагу на тому, що в даному конкретному випадку позивач ОСОБА_1 перебувала у соціальній відпустці по догляду за дитиною до трьох років згідно наказу № 44 від 14 вересня 2015 року по 27 липня 2018 року ( а. с. 85 т. 1), а наказом № 57 від 22 листопада 2018 року надано відпустку по догляду за дитиною до трьох років з 27 листопада 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку із народженням сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а. с. 110 т. 1).

З дати знаходження у відпустці по догляду за дитиною з 22.11.2018 року позивач ОСОБА_1 станом на 03.02.2020 року, коли перервала відпустка, подавши заяву про вихід на роботу та поїхала на курси ще не пройшло 3 роки її перебування на посаді лікаря -спеціаліста, а отже, підстави для застосування цієї правової норми відсутні.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що у випадках безперервного навчання лікаря - стажування як виду післядипломного удосконалення освіти лікарем, за його власною ініціативою, без відповідного направлення управління охорони здоров`я, з відривом від виробництва, поза межами знаходження закладу охорони здоров`я, цей заклад повинен безумовно виплачувати лікарю: вартість проїзду працівника до місця навчання і назад; добові за кожний день перебування в дорозі у розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень, є безпідставним.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини справи, норми права, які регулюють спірні правовідносини, наявні в матеріалах справи докази, як в підтвердження позовних вимог, так і в їх заперечення, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин загальні правові норми, а саме: постанову КМУ від 28.06. 1997 року № 695 «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва», не звузивши сферу застосування законодавства України до Положення про систему безперервного професійного розвитку фахівців у сфері охорони здоров`я, затвердженого постановою КМУ від 28.03.2018 року № 302, відповідно до якого, за фахівцями у сфері охорони здоров`я на час проходження безперервного професійного розвитку з відривом від виробництва зберігається середня заробітна плата у порядку, визначеному законодавством для працівників, яких направляють для підвищення кваліфікації згідно до п.7 Положення.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, приймаються до уваги колегією суддів апеляційного суду, оскільки спростовують висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, тому вимоги апеляційної скарги щодо скасування рішення суду підлягають задоволенню апеляційним судом.

Відповідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на вище викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , яке ухвалене при неповному з?ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошових коштів з відповідача.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка «АСТРА» Черкаської міської ради - задовольнити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2022 року - скасувати в частині часткового задоволення позовних вимог, прийняти нову постанову.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині щодо визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошових коштів в розмірі 2160 гривень.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством.

Повний текст постанови складений 21.10. 2022 року.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді Б.Б. Вініченко

О.М. Новіков