Рішення

від 16.10.2007 по справі 4/293

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Кіровоградської

області

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "16" жовтня 2007 р.

Справа №  4/293

 Господарський суд Кіровоградської області в

складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу  №  4/

293

за позовом: товариства з обмеженою

відповідальністю "Млиновий комплекс "Олександрія - борошно", м.

Олександрія Кіровоградської області 

до відповідача: фізичної особи -

суб'єкта  підприємницької діяльності   ОСОБА_1 

м. Олександрія Кіровоградської області  

про стягнення  12818 грн. 24 коп. 

Представники сторін :

від позивача:  Луньов С.В., довіреність б/н  від 13.09.07

від відповідача: участі не

брали.  Про час та місце розгляду справи

відповідач належним чином  повідомлявся

у  відповідності до вимог Інструкції з

діловодства в господарських судах України. Поштове відправлення №2006801

вручене  відповідачу 28.08.2007 року.

Однак, відповідач не виявив бажання скористатись своїм процесуальним правом на

участь у судовому засіданні. Письмових 

пояснень чи можливих заперечень по суті 

позовних вимог  до суду не подав.

СУТЬ  СПОРУ:

Заявлено  позов про стягнення з фізичної особи -

суб'єкта  підприємницької діяльності

ОСОБА_1  м. Олександрія Кіровоградської

області   на користь товариства з

обмеженою відповідальністю "Млиновий комплекс "Олександрія -

борошно", м. Олександрія Кіровоградської області заборгованості  за поставлений товар на суму 12818 грн. 24

коп., з яких  9500 грн. основного  боргу, 

1595 грн.22 коп. пені, 374 грн. 02 коп. проценти річних, 1349 грн.

інфляційних збитків та  судових витрат .

В судове засідання 16.10.2007

року  позивач  подав 

уточнення   позовних   умов, яким визначив розмір пені в сумі 805

грн. 29 коп. Вказана заява позивача 

приймається судом до відома та 

врахована при  розгляді  справи.

Господарський суд вважає за можливе

провести розгляд справи  в порядку ст. 75

ГПК України за наявними у справі 

матеріалами та при даній   явці  сторін.

Дослідивши  матеріали 

справи та  правовідносини  між учасниками спору і  надавши 

їм правову оцінку, господарський 

суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами спору  06.04.2006 року укладено договір купівлі-

продажу товару № 22/06 кп  ( в

подальшому  договір) предметом  якого визначено проведення   господарських операцій по передачі,

прийманню та оплаті вартості муки  

пшеничної вищого гатунку в кількості 

5 тонн.

Згідно до  розділу 3 

договору (п.п.3.1)  ціна

товару  визначається в  розмірі 

9500 грн.  враховуючи ПДВ.

При укладанні  договору 

сторони  згідно п.5.1

погодили  проведення оплати   вартості товару  шляхом внесення  грошових коштів  в касу 

постачальника  або перерахування

на його розрахунковий  рахунок на протязі

10 банківських днів  з моменту

передачі  товару. Згідно до п. 4.1

договору   сторони погодили,  що 

продавець зобов'язується  

провести  доставку товару на склад

покупця за адресою АДРЕСА_2.

Виконуючи умови договору, згідно до

видаткової накладної  № МК-0000208  від 07.04.2006 року у відповідності  до 

рахунку - фактури №МК-0000077 від 

07.04.2006 року  та  згідно до  

товарно - транспортних накладних №469130 від  06.04.2006 року та  № 469131 

від  07.04.2006 року  позивач 

провів  поставку  відповідачу 

борошно  вищого та 2 сортів на загальну

суму 9500 грн. Поставка борошна також підтверджується податковою накладною  №294 

від  07.04.2006 року.

За погодженням між сторонами

та   виконуючи  умови договору  щодо місця поставки, товар було вивезено та

передано відповідачу згідно до товарно- транспортних накладних  №469130 від 

06.04.2006 року та  № 469131  від 

07.04.2006 року.

Відповідач  прийняв 

поставлену продукцію повністю без зауважень.

Прийняття  продукції 

відповідачем не оспорюється.

Однак, в свою чергу, відповідач не

виконав умови п. 5.1 договору, а саме 

шляхом внесення грошових коштів в касу позивача або  перерахування 

коштів  на його розрахунковий

рахунок  не оплатив вартість отриманого

товару , у  зв'язку з чим  починаючи 

з  19.04.2006 року сума на яку  поставлено товар без проведення  оплати 

має правову  природу  заборгованості.

Дослідивши матеріали справи та

проаналізувавши  правовідносини, що  виникли між 

учасниками  спору, господарський

суд приходить  до  переконання, що  позовні вимоги  підлягають 

до  повного  задоволення, оскільки, господарський суд

вважає  обгрунтованими  вимоги 

про стягнення  суми основного

боргу в розмірі 18500 грн.

Такий   висновок 

господарський  суд зробив  на підставі 

наступного.

Господарський суд вважає, що   викладені  

умови  договору, права та

обов'язки  сторін, порядок виконання

договору, дають підстави вважати, що фактично сторонами укладено  договір купівлі-продажу.

За приписом ст. 265 Господарського

кодексу України до правовідносин поставки, які не  врегульовані цим  кодексом, застосовуються  відповідні 

положення  Цивільного  кодексу 

України про  договір  купівлі-продажу.

Таким чином, господарський суд

вважає, що між сторонами виникли 

правовідносини, що 

підпадають  під  дію 

глави  54  Цивільного 

кодексу  України.

Так, згідно  ст.712 Цивільного  кодексу України  за  

договором  поставки  продавець (постачальник), який здійснює  підприємницьку  діяльність зобов'язується  передати у 

встановлений  строк (строки)  товар у власність покупця для  використання 

його  у підприємницькій діяльності

або в  інших  цілях, не 

пов'язаних  з особистим, сімейним

або іншим подібним використанням, а покупець 

зобов'язується  прийняти  товар 

і  сплатити  за 

нього  певну  грошову суму. До договору  поставки 

застосовуються  загальні  положення 

про  купівлю-продаж,  якщо 

інше  не встановлено  договором, законом або не випливає  з 

характеру  відносин  сторін.

Як вбачається  із 

матеріалів  справи,   відповідач  

прийняв поставлений товар   

повністю, але не  виконав  свої 

зобов'язання  по  оплаті  

поставленого  партіями  товару.

Суд вважає, що між сторонами

досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у

відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України  підтверджують що це  саме 

договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна,

вартість - визначені в видатковій та податковій 

накладних  (а.с. 11,14).

На користь відносин купівлі-продажу

свідчить і застереження в документах на отримання  товару 

про ціну з ПДВ.

Згідно ст.526 ЦК України

зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме

невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення

позивача до суду за захистом свого порушеного права.

У відповідності до ст.ст. 525, 526

ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння

зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного  законодавства, а за відсутності таких умов та

вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно

ставляться.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК

України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття

товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного

законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний

сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати

товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати пені за  несвоєчасне виконання  грошового 

зобов'язання.

Спір фактично виник через небажання

відповідача провести оплату поставлених 

позивачем  партій товару   на суму 9500 грн.

Укладений між сторонами договір

та  норми діючого  законодавства 

не містять підстав для звільнення відповідача від  обов'язку виконати  зобов'язання 

по  оплаті  поставленого 

та  отриманого  товару.

Позивач правомірно просить стягнути

основний борг в розмірі 18500 грн. з відповідача на підставі ст. 526 ЦК

України, зобов'язання має бути виконано в натурі.  Господарським судом приймається до уваги, що   при проведенні господарських операцій  по передачі 

відповідачу   товару за  видатковою накладною  №0000208 від 

07.04.2006 року сторонами не було дотримано вимог по оформленню  бухгалтерських документів, оскільки вказана

накладна не має   підписів   отримувача товару. Однак, виходячи с  припису ст. 43  ГПК України  

про те, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім

переконанням, що грунтується  на

всебічному, повному і об'єктивному розгляді  

в  судовому процесі всіх  обставин справи в  їх сукупності та керуючись законом,

господарським  судом  визнається 

доведеним  матеріалами справи  факт приймання - передачі  матеріальних 

цінностей   позивачем відповідачу  на загальну суму  9500 грн.

Проаналізувавши  обгрунтованість позовних вимог  про стягнення з відповідача процентів річних

та втрат від інфляції, господарський суд приходить до переконання, що  позовні вимоги підлягають до  повного 

задоволення  враховуючи

наступне. 

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК

України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу

кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від

простроченої суми, що складає: проценти річних за період з 24.04.2006 року  по 

15.08.2007 року тобто за  479 дні

та складають    374 грн. 01 коп.   виходячи з суми заборгованості 9500 грн.

Розмір  втрат від інфляції складає   за період з травня  2006 року по липень 2007 року включно 1447

грн. 62 коп., однак  судом   при цьому 

враховується, що  позивачем  заявлено до стягнення  1349 грн., суд не вбачає підстав  виходити за межі позовних вимог і

приймає  рішення про стягнення  втрат від інфляції в розмірі  1349 грн.

Проаналізувавши  обгрунтованість позовних вимог в частині

стягнення  пені за несвоєчасне виконання

зобов'язання по оплаті  господарський суд

приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до часткового

задоволення враховуючи   заяву  про уточнення 

позовних вимог, до стягнення 

підлягає 805 грн. 29 коп.

Такий  висновок господарський  суд зробив на підставі  наступного.

Згідно до п.6.3 договору за

прострочення виконання зобов'язання покупець сплачує на користь продавця пеню у

розмірі подвійної облікової ставки  НБУ

від  суми заборгованості за кожен день

прострочки.

Господарський суд приймає до уваги,

що при нарахуванні пені позивач  

врахував вимоги ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України про порядок

застосування  штрафних санкцій за

приписом якої  нарахування штрафних

санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено

законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли

зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного

кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи

(далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного

кодексу України основним актом  

цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами

цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються  відповідно 

до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного

кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території

України.

Статтею 1          Господарського кодексу України

визначено, що цей Кодекс визначає 

основні засади господарювання в Україні і регулює господарські

відносини,  що виникають у процесі організації

та здійснення господарської діяльності між 

суб'єктами господарювання,  а  також між цими суб'єктами та іншими

учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4

Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин

суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського

кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових

зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

Частина 1 ст. 231 Господарського

кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих

видів зобов'язань  може  бути визначений розмір штрафних санкцій,  зміна 

якого  за  погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу

платник грошових коштів сплачує на користь одержувача  цих коштів за прострочку платежу пеню в

розмірі,  що встановлюється за згодою

сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного   банку  

України,   що  діяла 

у  період,  за 

який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1

спеціального Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання

грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями,

внесеними Законом України від 10.01.2002 р. № 9221-ІІІ), який регулює договірні

правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо

відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники  грошових 

коштів  сплачують  на 

користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в 

розмірі,  що встановлюється за згодою

сторін.  В той же час, стаття 3 Закону,

яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди

сторін, а саме: розмір пені, передбачений 

статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та

не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що

діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, на думку

господарського суду  до стягнення   може бути визначена лише пеня, яка

нарахована  у  відповідності 

до вимог вказаних  нормативних

актів, тобто виходячи  з розміру, що не

перевищує подвійну облікову ставку  НБУ,

тобто 17%  річних у відповідні періоди.

При цьому господарський суд

враховує, що в період коли  позивачем

заявлено вимоги про  стягнення пені

згідно до Постанови НБУ від 06.06.2006 року 

№14-011/1373-6039 була визначена 

облікова ставка в розмірі  8,5%.

При цьому, господарський суд  визнає правильним застосування  для розрахунку  пені розмір фактичної заборгованості на суму  9500 грн.

Суми, що підлягають до

стягнення   перебувають в межах позовних

вимог.

Згідно ст. 49 ГПК України судові

витрати належить покласти на  відповідача

пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст.ст. 34,49, 82,  84, 116, 117 ГПК  України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити   частково.

Стягнути  з 

фізичної особи - суб'єкта 

підприємницької діяльності  

ОСОБА_1  АДРЕСА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1

ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю

"Млиновий комплекс "Олександрія - борошно", м. Олександрія

Кіровоградської області вул. Садова 1 р/р 2600000013639 в КФ ВАТ

"Державний експортно - імпортний банк України" м. Кіровоград, МФО

323389 код ЄДРПОУ 31434613 заборгованість за отриманий товар в розмірі   9500 грн., пеню в сумі  805 грн. 29 коп.,  проценти річних в сумі  374 грн. 01 коп., втрати від інфляції в

розмірі  1349 грн. на загальну суму  12028 грн. 30 коп.,  сплачену 

суму  державного мита в розмірі 20

грн.28 коп. та  витрати на інформаційно -

технічне забезпечення судового процесу в розмірі   110 грн. 73 коп.

Наказ  видати.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після

закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Сторони у справі протягом цього

строку мають право подати апеляційну скаргу до Дніпропетровського  апеляційного 

господарського  суду на вказане

рішення через господарський суд Кіровоградської області.

 Суддя                                   Ю. І. Хилько