Постанова

від 10.08.2022 по справі 128/2244/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/2244/21

Провадження № 22-ц/801/1488/2022

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шевчук Л. П.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2022 рокуСправа № 128/2244/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Медвецького С. К.,

суддів: Оніщука В. В., Рибчинського В. П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Фермерське господарство «Господар С»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу №128/2244/21 за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Господар С» на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 червня 2022 року, ухвалене у складі судді Шевчук Л. П.,

встановив:

Короткий зміствимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства «Господар С» (далі - ФГ «Господар С») про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Позов мотивований тим, що 01 серпня 2008 року між її матір`ю - ОСОБА_2 , та ФГ «Господар С» укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,2402 га, призначеної для товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0520686300:01:001:0024, розташованої в межах Сокиринецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, строком на 5 років.

30 березня 2014 року між ОСОБА_2 та ФГ «Господар С» укладено додаткову угоду до договору оренди землі та продовжено строк дії договору оренди на 5 років, до 30 березня 2019 року.

16 травня 2017 року вона успадкувала зазначену земельну ділянку після смерті ОСОБА_2 .

Ця земельна ділянка відповідно до додаткової угоди від 01 вересня 2017 року перебуває в оренді у відповідача до 01 вересня 2027 року.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 17 грудня 2020 року закрито кримінальне провадження № 42019020110000063 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. ч. 2, 4 ст. 358 КК України та звільнено її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_3 , працюючи на посаді менеджера з продажу ФГ «Господар-С», 01 вересня 2017 року підробила додаткову угоду до договору оренди землі від 01 липня 2008 року, шляхом підроблення підпису власника земельної ділянки ОСОБА_1 . У подальшому ОСОБА_3 особисто подала підроблену додаткову угоду від 01 вересня 2017 року до державного реєстратора виконавчого комітету Вінницької міської ради. Цією додатковою угодою було збільшено строк оренди земельної ділянки до 01 вересня 2027 року.

Висновком експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України № 342 від 24 січня 2020 року, проведеного у вказаному кримінальному провадженні, встановлено, що підпис у графі «Орендодавець» у додатковій угоді від 01 вересня 2017 року, укладеної між ОСОБА_1 та ФГ «Господар-С» в особі голови Коров`ячука О. М., виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою із ретельним наслідуванням якомусь справжньому підпису.

Висновком експерта Вінницького відділення КНІДСЕ №1352/1353/20-21 від 07 травня 2020 року, проведеного у вказаному кримінальному провадженні, встановлено, що підпис у графі «орендодавець» у додатковій угоді від 01 вересня 2017 року до договору оренди землі від 01 листопада 2008 року, виконаний ОСОБА_3 .

Оскільки додатковаугода від01вересня 2017року між ОСОБА_1 та ФГ«Господар-С»в особіголови Коров`ячукаО.М.,якою збільшенострок орендиземлі до01вересня 2027року,є неукладеною,то строккористування такоюземельною ділянкоюзакінчився 30березня 2019року відповіднодо додатковоїугоди від30березня 2014року.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом зобов`язання ФГ «Господар С» повернути їй земельну ділянку площею 1,2402 га, кадастровий номер 0520686300:01:001:0024 та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про проведену реєстрацію додаткової угоди від 01 вересня 2017 року до договору оренди землі від 01 листопада 2018 року, що укладена між ОСОБА_1 та ФГ «Господар С», якою продовжено строк оренди до 01 вересня 2027 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 27 червня 2022 року позов задоволено.

Зобов`язано Фермерське господарство «Господар-С» усунути Підлісняк Н. В. перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом повернення ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 0520686300:01:001:0024, загальною площею 1,2402 га, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Сокиринецької сільської ради Вінницького району Вінницької області та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про проведену реєстрацію додаткової угоди від 01 вересня 2017 до договору оренди землі від 01 листопада 2008 року, укладеної між ОСОБА_1 та ФГ «Господар-С», якою продовжено строк оренди землі до 01 вересня 2027 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ФГ «Господар С» не доведено правомірності користування чужою земельною ділянкою. Позивачка є власником спірної земельної ділянки, а наявність державної реєстрації додаткової угоди від 01 вересня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за умови не укладення (не підписання) нею додаткової угоди, порушує її права щодо користування та розпорядження своїм майном.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У червні 2022 року ФГ «Господар С» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 21 липня 2022 року для розгляду указаної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Оніщук В. В., Рибчинський В. П.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 липня 2022 року відкрито провадження у цій справі.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01 серпня 2022 року справу призначено до апеляційного розгляду на 11 серпня 2022 року о 09:10 год.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що судом першої інстанції відхилено клопотання відповідача про вилучення з числа письмових доказів поданих позивачем окремих документів, а саме неналежно засвідчених копій висновків експертів.

Відповідач вважає, що письмові докази подані позивачем не є допустимими та достатніми для задоволення позову.

Указує, що суд першої інстанції порушив вимоги ч. 3 ст. 89 ЦПК України, не мотивував чому прийняв ці докази до уваги та неправильно оцінив їх достовірність. Крім того, не застосував ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та не врахував практику Верховного Суду.

На думку відповідача, суд першої інстанції ухвалив рішення, яке ґрунтується на переконанні, що ОСОБА_3 вчинила злочин, пов`язаний з підробкою підпису, чим порушено презумпцію невинуватості. Зазначає, що ухвала Вінницького районного суду Вінницької області від 17 грудня 2020 року у кримінальному провадженні № 128/2571/20 не є обвинувальним вироком суду та не встановлює обставин вчинення тих чи інших дій або бездіяльності, а лише підтверджує наявність підстав для закриття кримінального провадження.

Відповідач вважає, що позивачем недоведені вимоги позовних вимог щодо укладення додаткової угоди від 01 вересня 2017 року до договору оренди землі від 01 листопада 2008 року.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Захарчук М. В. зазначає, що рішення є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Указує, що оскільки позивач не підписувала додаткову угоду до договору оренди землі, то така угода є неукладеною, а тому земельна ділянка використовується відповідачем без належних правових підстав.

Адвокат Захарчук М. В. просить апеляційну скаргу ФГ «Господар С» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що ОСОБА_1 набула у власність в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0520686300:01:001:0024, розташовану на території Сокиринецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, загальною площею 1,2402 га.

01 листопада 2008 року ОСОБА_2 та ФГ «Господар-С» уклали договір оренди землі на 5 років. Договір зареєстровано 30 березня 2009 року за № 040986300023 у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК».

Як слідує із акта прийому передачі об`єкта оренди від 01 листопада 2008 року, ОСОБА_2 передала ТОВ «Господар С» земельну ділянку площею 1,2402 га, розташовану на території Сокиринецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, яка має кадастровий номер 0520686300:01:001:0024.

Зі змісту додаткової угоди від 30 березня 2014 року слідує, що у договірних правовідносинах між сторонами відбулась зміна терміну дії договору оренди землі, який було продовжено на п`ять років до 30 березня 2019 року.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, додаткова угода зареєстрована разом з договором в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення № 15227262 від 19 серпня 2014 року).

Зі змісту додаткової угоди від 01 вересня 2017 року слідує, що ОСОБА_1 та ФГ «Господар С» погодили продовжити термін дії основного договору оренди землі на десять років до 01 вересня 2027 року.

З висновківекспертиз №342від 24січня 2020року та№ 1352/1353/20-21від 07травня 2020року слідує,що підписв графі«орендодавець» додатковоїугоди від01вересня 2017року додоговору орендиземлі від01листопада 2008року виконаноне ОСОБА_1 ,а іншоюособою.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 17 грудня 2020 року закрито кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. ч. 2, 4 ст. 358 КК України та звільнено її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, тобто з нереабілітуючих підстав.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/1 б-ц (провадження № 14-499цс19) звернула увагу на те, що:

«такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що:

«застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам».

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Звертаючись до суду з позовними вимогами про повернення земельної ділянки, позивачка у справі, що переглядається, наполягала на поверненні їй земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав.

За клопотанням представника позивача судом витребувано копію висновку експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 342 від 24 січня 2020 року, який проведено на підставі постанови слідчого у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42019020110000063 від 20 травня 2019 року.

З цього висновку слідує, що підпис в графі «орендодавець» у додатковій угоді від 01 вересня 2017 року до договору оренди землі від 01листопада 2008 року, що укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Господар-С» в особі голови Коров`ячука О. М., виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою із ретельним наслідуванням якомусь справжньому підпису. Рукописний текст у додатковій угоді від 01 вересня 2017 року до договору оренди від 01 листопада 2008 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Також судом витребувано копію висновку експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1352/1353/20-21 від 07 травня 2020 року.

Експертом зроблено висновок, що підпис у графі «орендодавець» у додатковій угоді від 01 серпня 2017 року до договору оренди землі від 01 листопада 2008 року виконаний рукописним способом кульковою ручкою, без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів; підпис виконаний не ОСОБА_4 , не ОСОБА_5 , не ОСОБА_6 , а іншою особою; підпис у графі «орендодавець» в додатковій угоді до договору оренди землі від 01 листопада 2008 року виконаний ОСОБА_3 .

Згідно з частиною п`ятою статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Указані експертизи проводилися у рамках досудового розслідування кримінального правопорушення. Експерти були попередженні про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за ст. ст. 384, 385 КК України.

Доводи апеляційної скарги скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно прийнятий до уваги доказ - висновок експерта за результатами проведення почеркознавчих експертиз, оскільки експертиза була проведена на підставі ухвал слідчого судді в рамках кримінального провадження внесеному до ЄРДР за №42019020110000063 від 20 травня 2019 року, тому він не є висновком експерта у цій цивільній справі, відповідно не може бути належними та допустимим доказом у цій справі є необґрунтованими з огляду на таке.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц та від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 зроблено висновок, що:

«отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його».

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 зроблено висновок, що:

«статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні».

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно встановив, що висновки експертів підготовлено для подання до суду, експерти були обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, тому вони є належним письмовими доказами у цивільній справі, яким судом була надана належна оцінка у сукупності з іншими дослідженими доказами і в судовому рішенні наведені обґрунтовані мотиви прийняття їх до уваги, як письмових доказів.

Колегія суддів враховує допустимість висновків експертів як доказів, оскільки експертизи проведені у кримінальному провадженні містили інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні.

Такий висновок узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19).

Аргументи апеляційної скарги про недостовірність висновків експертів їх неповноту не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Сторони у процесі користуються своїми правами на власний розсуд, надають суду докази на підтвердження своєї правової позиції та спростування заперечень іншої сторони, при цьому тягар доказування повністю покладається на сторони.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків.

Представник відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявляв клопотання про призначення у справі експертизи. Отже, відповідач не спростував докази надані позивачем.

Крім цього, в ході досудового розслідування кримінального провадження №42019020110000063 дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 358 КК України, як складання працівником юридичної особи незалежно від форми власності, який не є службовою особою, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення.

ОСОБА_3 обвинувачувалася у тому, що 22 вересня 2017 року близько 15:22 год, попередньо вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 358 КК України, маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, а саме - додаткової угоди від 01 вересня 2017 до договору оренди землі від 01 листопада 2008 року, особисто подала її до державного реєстратора Виконавчого комітету Вінницької міської ради Вінницької області для її реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. На підставі наданої ОСОБА_3 завідомо підробленої додаткової угоди від 01 вересня 2017 року до договору оренди землі від 01 листопада 2008 року, державним реєстратором виконавчого комітету Вінницької міської ради Вінницької області зареєстровано право оренди земельної ділянки, що розташована на території Сокиринецької сільської ради Вінницького району Вінницької області із кадастровим номером 0520686300:01:001:0024 площею 1,2402 га за ФГ «Господар - С», в результаті чого ОСОБА_1 була позбавлена законного права розпоряджатись власною земельною ділянкою.

Органом досудового розслідування такі дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 17 грудня 2020 року закрито кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. ч. 2, 4 ст. 358 КК України та звільнено її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, тобто з нереабілітуючих підстав.

Нереабілітуючі підстави означають, що відносно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

Указані обставини мають преюдиційне значення в силу положень статті частини шостої статті 82 ЦПК України та були враховані судом першої інстанції при розгляді цієї справи.

Отже, суд першої інстанції, обґрунтовано виходив із того, що додаткова угода від 01 вересня 2017 року до договору оренди землі від 01 листопада 2008 року є такою, що неукладена, а тому наявні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції зробив правильні висновки про те, що ОСОБА_1 обрала ефективний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки її дії спрямовані на повернення власної земельної ділянки, яка знаходиться у фактичному користуванні ФГ «Господар - С». При цьому державна реєстрація права оренди на підставі неукладеного правочину (додаткової угоди) не відповідає вимогам закону, порушує права та інтереси власника земельної ділянки.

При цьому, суд врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які є релевантними для цієї справи й обов`язковими (частина четверта статті 263 ЦПК України), а тому відповідні доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а відтак не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Адвокат Захарчук М. В. у відзиві на апеляційну скаргу заявив клопотання про стягнення з відповідача на користь позивачки 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому адвокат надав договір про надання правової допомоги від 28 липня 2022 року та квитанцію про оплату послуг від 28 липня 2022 року № 28/07П на суму 3000 грн.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати сплачені у якості судового збору слід залишити за позивачем, а витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн необхідно стягнути з ФГ «Господар-С» на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Господар С» залишити без задоволення.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 червня 2022 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за відповідачем.

Стягнути з Фермерського господарства «Господар С» на користь ОСОБА_1 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Сторони по справі:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 .

Відповідач Фермерське господарство «Господар-С», код ЄДРПОУ 35346332, с. Сокиринці Вінницького району Вінницької області, вул. 1 Травня, буд. 146.

Головуючий С. К. Медвецький

судді: В. В. Оніщук

В. П. Рибчинський