Рішення

від 09.08.2022 по справі 201/2488/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/2488/21

Провадження № 2/201/1984/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2022 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі:

головуючого судді Батманової В.В.

з секретарем судового засідання Турбаївською М.В.

за участі представника позивача адвоката Березнякової К.О.

представника відповідача адвоката Начиняного В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного підприємства «АНСІ» до ОСОБА_1 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» про відшкодування збитків,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебаває цивільнв справа за позовом Приватного підприємства «АНСІ» до ОСОБА_1 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» про відшкодування збитків.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що Приватне підприємство «АНСІ» було власником молокозаводу загальною площею 3066 кв.м, що підтверджується Актом про прилюдні торги від 24.03.2000 та свідоцтвом НОМЕР_1 від 28.03.2000. Зазначений молокозавод на момент його придбання позивачем був розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У наступному адреса розташування молокозаводу була змінена на АДРЕСА_2 , про що свідчить Рішення Виконавчого комітету Петриківської селищної ради від 29.01.2009. Як стало відомо у наступному, 07.04.2017 об 15 год. 32 хв. ОСОБА_2 , яка на той час була приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу (свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 7505 від 05.06.2009), знаходячись у приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на несанкціоновану зміну інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах, будучи особою, яка має право доступу до такої інформації зі свого ЗНКІ (захищеного носія ключової інформації), здійснила вхід до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де несанкціоновано змінила інформацію, а саме зареєструвала право власності на об`єкт - молокозавод, загальна площа якого становить 3066 кв.м, та який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі підробленого свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 16.10.2012 за ОСОБА_3 . Того ж дня, 07.04.2017, відповідачем було зареєстровано право власності на молокозавод за Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛМАЗ ЛІМІТЕД 2017» (ЄДРПОУ 41268226, зареєстроване теж 07.04.2017, власником (засновником) якого є ОСОБА_3 ) на підставі рішення засновника, складеного та зареєстрованого 07.04.2017, та акту приймання-передачі нерухомого майна, складеного між ТОВ «АЛМАЗ ЛІМІТЕД 2017» та ОСОБА_3 07.04.2017.

12.04.2017 в забезпечення невідомого позивачеві зобов`язання між ТОВ «АЛМАЗ ЛІМІТЕД 2017» та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) було укладено договір іпотеки, зареєстрований у реєстрі за номером 1180, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Ліаною Леонідівною. 13.04.2017 право власності на молокозавод було зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, зареєстрований у реєстрі за номером 1192, посвідчений 13.04.2017 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Ліаною Леонідівною. Також 13.04.2017 в Державному реєстрі іпотек з`явився запис про державну реєстрацію заборони на нерухоме майно, де іпотекодавцем був зазначений ОСОБА_4 , а іпотекодержателем - ОСОБА_5 . 11.08.2017 право власності на молокозавод було зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31.07.2017.

28.08.2017 ОСОБА_5 передала молокозавод в іпотеку компанії К.У.К. Проперті Менеджмент ЛТД (місцезнаходження: Кіпр, Пафос, Наколау Ніколаілі, 10, будівля «Пітакіо», 2й поверх, оф. 202).

На підставі відповідної заяви керівника ПП «АНСІ» було відкрито кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016042630000150 від 22.12.2016 відносно відповідача, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України. Вищевказані обставини були встановлені у ході досудового розслідування за кримінальним провадженням № 42016042630000150, про що також свідчить відповідний обвинувальний акт від 26.06.2019, також згідно якого відповідач обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 362 КК України, а саме: несанкціонована зміна інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах та зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї.

Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська було винесено Ухвалу від 12.10.2021 про закриття кримінального провадження № 42016042630000150 за обвинуваченням відповідача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України, та про залишення без розгляду цивільного позову позивача.

Позивач просить суд стягнути з відповідача розмір заподіяних збитків, визначених у грошовому еквіваленті становить 1 254 973,00 гри. (один мільйон двісті п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот сімдесят три грн. 00 коп.). Вказана сума збитків складається виходячи з Висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 686-19 по кримінальному провадженню № 42016042630000150, згідно якої ринкова вартість об`єкта нерухомого майна, а саме молокозаводу загальною площею 3066 кв.м., адресою якого є: АДРЕСА_2 , з урахуванням його стану станом на 07.04.2017 складала 1 254 973,00 грн. (один мільйон двісті п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот сімдесят три грн. 00 коп.).

Відповідач скористалась своїм правом на подачу відзиву, в якому позов не визнала, наголосила на тому, що її вина під час кримінального провадження доведене не була, крім того, позивачем не надано доказів того, якими саме діями відповідача було заподіяно збитків ПП «АНСІ».

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, просила суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав поданий відзив та просив відмовити у задоволені позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Суд, вислухавши думки сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволення, з таких підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «АНСІ» було власником молокозаводу загальною площею 3066 кв.м, що підтверджується Актом про прилюдні торги від 24.03.2000 та свідоцтвом НОМЕР_1 від 28.03.2000. Зазначений молокозавод на момент його придбання позивачем був розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У наступному адреса розташування молокозаводу була змінена на АДРЕСА_2 , про що свідчить Рішення Виконавчого комітету Петриківської селищної ради від 29.01.2009. Як стало відомо у наступному, 07.04.2017 об 15 год. 32 хв. ОСОБА_2 , яка на той час була приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу (свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 7505 від 05.06.2009) змінила інформацію, а саме зареєструвала право власності на об`єкт - молокозавод, загальна площа якого становить 3066 кв.м, та який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі підробленого свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 16.10.2012 за ОСОБА_3 . Того ж дня, 07.04.202017 року, відповідачем було зареєстровано право власності на молокозавод за Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛМАЗ ЛІМІТЕД 2017» (ЄДРПОУ 41268226, зареєстроване теж 07.04.2017, власником (засновником) якого є ОСОБА_3 ) на підставі рішення засновника, складеного та зареєстрованого 07.04.2017 року, та акту приймання-передачі нерухомого майна, складеного між ТОВ «АЛМАЗ ЛІМІТЕД 2017» та ОСОБА_3 07.04.2017.

12.04.2017 в забезпечення невідомого позивачеві зобов`язання між ТОВ «АЛМАЗ ЛІМІТЕД 2017» та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) було укладено договір іпотеки, зареєстрований у реєстрі за номером 1180, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Ліаною Леонідівною. 13.04.2017 право власності на молокозавод було зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, зареєстрований у реєстрі за номером 1192, посвідчений 13.04.2017 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Ліаною Леонідівною. Також 13.04.2017 в Державному реєстрі іпотек з`явився запис про державну реєстрацію заборони на нерухоме майно, де іпотекодавцем був зазначений ОСОБА_4 , а іпотекодержателем - ОСОБА_5 . 11.08.2017 право власності на молокозавод було зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31.07.2017.

28.08.2017 ОСОБА_5 передала молокозавод в іпотеку компанії К.У.К. Проперті Менеджмент ЛТД (місцезнаходження: Кіпр, Пафос, Наколау Ніколаілі, 10, будівля «Пітакіо», 2й поверх, оф. 202).

На підставі відповідної заяви керівника ПП «АНСІ» було відкрито кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016042630000150 від 22.12.2016 відносно відповідача, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України. Вищевказані обставини були встановлені у ході досудового розслідування за кримінальним провадженням № 42016042630000150, про що також свідчить відповідний обвинувальний акт від 26.06.2019, також згідно якого відповідач обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 362 КК України, а саме: несанкціонована зміна інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах та зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї.

Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська було винесено Ухвалу від 12.10.2021 про закриття кримінального провадження № 42016042630000150 за обвинуваченням відповідача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України, та про залишення без розгляду цивільного позову позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Згідно ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном, як особливим об`єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм ч майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Також, згідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має- право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як передбачено ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У ч. 1 ст. 15 та ч. 1 статті 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат»

Частиною першою статті 1 Закону встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною другою статті 1 Закону передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьомуненалежнийвідповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення нотаріальних дій, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач вимагає відшкодування заподіяних збитків.

Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.

Справи за спорами щодо визнання недійсними правочинів мають розглядатися судами за позовами осіб, які є стороною такого правочину.

Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено оскаржуваний правочин, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений правочин покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за за посвідченням такого правочину. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Враховуючи наведене, слід дійти до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки приватний нотаріус є неналежним відповідачем у даній справі.

Аналогічної позиції дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 14 серпня 2019 року у справі № 519/77/18, провадження № 61-10311св19 та від 19 серпня 2020 року у справі № 201/16327/16-ц, провадження № 61-43384св18.

Виходячи із приписів п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України та ст. 7 Закону України «Про судовий збір» судові витрати покладаються на позивача.

У відповідності до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2022 року було до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №201/2488/22 вжито заходи забезпечення позову у вигляді заборони вчинення реєстраційних дій будь-яким органам державної реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме та рухоме майно, у тому числі особам які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме та рухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо рухомого та нерухомого майна, в межах ціни позову 1 254973 (один мільйон двісті п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот сімдесят три) грн. 00 коп., яке належить ОСОБА_6 та накладено арешту в межах ціни позову 1 254973 (один мільйон двісті п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот сімдесят три) грн. 00 коп. на майнові права, що належать ОСОБА_6 .

Враховуючи результат вирішення справи, слід дійти до висновку, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 23 травня 2022 року підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 188, 247, 263-273, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову Приватного підприємства «АНСІ» до ОСОБА_1 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» про відшкодування збитків.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2022 року у справі № 201/2488/22, у вигляді заборони вчинення реєстраційних дій будь-яким органам державної реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме та рухоме майно, у тому числі особам які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме та рухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо рухомого та нерухомого майна, в межах ціни позову 1 254973 (один мільйон двісті п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот сімдесят три) грн. 00 коп., яке належить ОСОБА_6 та накладення арешту в межах ціни позову 1 254973 (один мільйон двісті п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот сімдесят три) грн. 00 коп. на майнові права, що належать ОСОБА_6 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Батманова